Рішення № 136794751, 25.05.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Вінниця

25 травня 2026 р. Справа № 120/11353/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Крапівницької Н.Л.,

розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області

про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі- ОСОБА_1 , позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі- відповідач) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю рішення відповідача №025550011145 від 19.03.2025 про відмову в призначенні пенсії.

Ухвалою від 19.08.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи. Також даною ухвалою встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позов.

У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній заперечив щодо задоволення позову. Зазначив, що на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12.02.2025 №120/13793/24 було повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 від 25.03.2024 року. Страховий стаж позивача склав -26 років 2 місяці 3 дня. За доданими документами до страхового стажу не зараховано: період роботи в колгоспі у 1982-1983 роках, згідно довідки № 01-27/140 від 08.03.2024 року про кількість відпрацьованих трудоднів, оскільки прізвище « ОСОБА_2 » вказане у довідці не відповідає прізвищу « ОСОБА_3 », згідно витягу ДРАЦСГ про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища; період навчання з 20.03.1982 року по 25.06.1982 року, згідно посвідчення № НОМЕР_1 , оскільки прізвище « ОСОБА_2 » вказане у посвідченні не відповідає прізвищу « ОСОБА_3 », згідно витягу ДРАЦСГ про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища. Також до страхового стажу не взято періоди роботи, згідно записів в трудовій книжці НОМЕР_2 : період роботи з 10.01.1982 року по 01.04.1986 року, оскільки відсутній номер наказу прийняття на роботу, а також відсутній підпис відповідальної особи та відтиск печатки підприємства; згідно довідки №01-27/137 від 08.03.2024 року за даний період роботи, оскільки відсутній наказ прийняття на роботу; період роботи з 01.04.1986 року по 01.09.2004 року, оскільки відсутня дата та наказ на звільнення з роботи; з 01.01.1999 року зараховано, згідно даних індивідуальних відомостей про застраховану особу.

Таким чином, на думку відповідача, Головним управлінням прийнято законне та обґрунтоване рішення про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком, згідно до ст. 26 Закону 1058 в зв`язку з відсутністю необхідної кількості страхового стажу.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

25.03.2024 року позивач звернулася до головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Вказану заяву за принципом екстериторіальності вказану заяву розглянуто головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.

Так, за результатами розгляду заяви цим територіальним управлінням Пенсійного фонду прийнято рішення від 01.04.2024 року №02555001145 про відмову у призначенні пенсії, з огляду на відсутність необхідного страхового стажу.

Не погодившись із такою відмову, позивач звернулась з позовом до суду.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 12.02.2025 у справі №120/13793/24 позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 01.04.2024 року №025550011145 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.

Зобов`язано головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 25.03.2024 року з урахуванням висновків суду, відображених у мотивувальній частині цього рішення.

На виконання вказаного рішення Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянуло заяву ОСОБА_1 та прийняло рішення №025550011145 від 19.03.2025 про відмову в призначенні пенсії.

Головне управління Пенсійного фонду України в даному рішенні вказало наступне: «На виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12.02.2025 року №120/13793/24 було повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 від 25.03.2024 року. За доданими документами до страхового стажу не зараховано, період роботи в колгоспі у 1982-1983 роках, згідно довідки №01-27/140 від 08.03.2024 про кількість відпрацьованих трудоднів, оскільки прізвище « ОСОБА_2 » вказане у довідці не відповідає прізвище « ОСОБА_3 », згідно витягу ДРАЦСГ про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища; період навчання з 20.03.1982 року по 25.06.1982 року, згідно посвідчення № НОМЕР_1 , оскільки прізвище « ОСОБА_2 » вказане у посвідченні не відповідає прізвищу « ОСОБА_3 », згідно витягу ДРАЦСГ про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища. Також до страхового стажу не взято періоди роботи, згідно записів в трудовій книжці НОМЕР_3 ; період роботи з 10.01.1982 року по 01.04.1986 року, оскільки відсутній номер наказу прийняття на роботу, а також відсутній підпис відповідальної особи та відтиск печатки підприємства; згідно довідки №01-27/137 від 08.03.2024 року за даний період роботи, оскільки відсутній наказ прийняття на роботу; період роботи з 01.04.1986 року по 01.09.2004 року, оскільки відсутня дата та наказ на звільнення з роботи; з 01.01.1999 року зараховано, згідно даних індивідуальних відомостей про застраховану особу».

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернулась до суду із цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, а також порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам визначені та регулюються Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

У розумінні абз. 22 ст. 1 Закону № 1058-IV пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом. За змістом ч. 1 ст. 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Статтею 26 Закону № 1058-IV встановлені умови призначення пенсії за віком. За загальним правилом особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності відповідного стажу, визначеного у статті 26 Закону № 1058-IV, який у період з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Суд наголошує, що страховий стаж після 01.01.2004 обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог Закону №1058 за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку (до 01.01.2004) на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до матеріалів справи, зокрема, оскаржуваного рішення, наявний страховий стаж позивача складає 26 років 2 місяці 3 дні.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджено постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 (надалі, також - Порядок №637). Згідно з пунктом 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Відповідно до п. 3 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Виходячи з приписів Порядку № 637, підтвердження трудового стажу потрібне у разі відсутності трудової книжки, необхідних записів в трудовій книжці, а також якщо містяться неправильні й неточні записи про періоди роботи.

Відповідно до матеріалів справи, відповідачем не зараховано періоди трудової діяльності ОСОБА_1 згідно книжки НОМЕР_3 , оскільки на титульній сторінці у записі про зміну прізвища не вказано дату документа, на підстав якого внесено виправлення прізвища.

Згідно з п. 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі Інструкція №58) зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім`я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів.

Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім`я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.

Пунктом 2.4 Інструкції №58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. Відповідно до абзацу 2 пункту 6.1 Інструкції №58, у разі невірного первинного заповнення трудової книжки або вкладиша до неї, а також псування їх бланків внаслідок недбалого зберігання, вартість зіпсованих бланків сплачується підприємством.

Отже, працівник не несе відповідальності за правильність заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особою самостійно. Більше того, недоліки заповнення трудової книжки, навіть якщо вони мають місце, не є підставою вважати відсутніми чи недоведеними відповідні періоди трудового стажу. Трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, тому працівник не може нести негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.

Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а звернув увагу на те, що певні недоліки заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Належних доказів того, що записи про періоди роботи позивача є неправильними або непідтвердженими відповідачем суду не надано.

Суд зауважує, що не зазначення дати видачі документа на підставі якого змінено прізвище позивача не вказує на неможливість ідентифікувати її особу та період роботи, який вона окреслює.

При цьому, суд наголошує, що та обставина, що відсутній номер наказу прийняття на роботу, підпис відповідальної особи та відтиск печатки підприємства не є достатньою підставою для висновку про не зарахування спірного періоду роботи позивача до страхового стажу, оскільки підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Відтак, трудова книжка є достатньою підставою для підтвердження стажу роботи позивача.

Окрім того, судом враховано, що при поданні заяви позивачем було подано довідку про №3140 про період навчання з 20.03.1982 року по 25.06.1982, яке видано на прізвище ОСОБА_2 ".

Згідно з ч. 1 ст. 56 Закону № 1788-ХІІ до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Пунктом "д" ч. 3 ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, основним документом, що підтверджує трудовий стаж є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними документами.

Згідно з Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110; далі - Інструкція), до трудових книжок за місцем роботи вносяться окремим рядком з посиланням на дату, номер та найменування відповідних документів, зокрема, запис про час навчання у вищих навчальних закладах.

Водночас, період навчання згідно вказаного посвідчення не зараховано позивачці, з огляду на те, що таке видано на прізвище " ОСОБА_2 ".

Крім того, не враховано період роботи в колгоспі у 1982-1983 роках, згідно довідки №01-27/140 від 08.03.2024 про кількість відпрацьованих трудоднів, оскільки прізвище « ОСОБА_2 » вказане у довідці не відповідає прізвищу « ОСОБА_3 », згідно витягу ДРАЦСГ про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища.

Суд повторно наголошує, що особа не може нести відповідальності за неналежне заповнення відповідальними особами документів.

Більше того, вказана довідка у повному обсязі дає змогу ідентифікувати особу позивача, оскільки описка у прізвищі не є такою, що свідчить про його приналежність іншій особі.

Окремо суд також звертає увагу на те, що відповідач не надав жодного доказу в обґрунтування того, що відмовляючи у призначенні пенсії, він діяв обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно, тобто з забезпеченням усіх прав особи. Рішення не є пропорційним з огляду на те що воно порушує баланс між несприятливими наслідками для реалізації конституційного права позивача на соціальний захист (ст. 46 Конституції України) і цілями на які, врешті, спрямоване це рішення.

Таким чином, з урахування вищенаведеного, суд дійшов до висновку, що рішення головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 19.03.2025 року №025550011145 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відтак, суд приходить до висновку про необхідність зарахування позивачу до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком періодів роботи у 1982-1983 роках, період навчання з 20.03.1982 року по 25.06.1982 року, період роботи з 10.01.1982 року по 01.04.1986 року, період роботи з 01.04.1986 року по 01.09.2004 року.

Обираючи належний спосіб захисту порушеного справа, судом враховано наступне.

Конституційний Суд України у пункті 3.4 Рішення від 18.06.2007 № 4-рп/2007 зазначив, що неодноразово розглядав проблему, пов`язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави.

У рішеннях Конституційного Суду України підкреслюється, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст. 22 Конституції України не допускається (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 №8-рп/99, від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 17.03.2004 № 7-рп/2004).

Конституційне та законодавче регулювання захисту прав і свобод людини узгоджується із міжнародно-правовими актами, а саме Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція), яка була ратифікована Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 та відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства.

ЄСПЛ у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Враховуючи наведене, а також те, що на час звернення за призначенням пенсії позивачу виповнилось 60 років, її страховий стаж, встановлений в межах розгляду цієї справи складає понад 31 рік, що є достатнім для призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Враховуючи вищевикладене, з метою ефективного поновлення прав позивача суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити шляхом зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача період роботи з 1982 по 1983 роки, період навчання з 20.03.1982 року по 25.06.1982 року, та періоди роботи згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_3 з 10.01.1982 року по 01.04.1986 року, з 01.04.1986 року по 01.09.2004 року та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону № 1058 з 25.03.2024, тобто з дня звернення позивача із заявою про призначення пенсії вперше.

Водночас не підлягають до задоволення позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача виплачувати призначену пенсію, адже такі є передчасними, оскільки пенсія позивачу буде призначена лише після набрання цим рішенням законної сили.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (абз. 2 ч. 2 ст. 77 КАС України).

Відповідачі як суб`єкти владних повноважень не надали суду належних і достатніх доказів, які б спростували доводи позивача.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, суд приходить до переконання, що заявлений позов по суті належить задовольнити частково, водночас обравши при цьому правильний і найбільш ефективний спосіб захисту порушених прав позивача, незалежно від того формулювання позовних вимог, що наведене у позовній заяві.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень частини 3 статті 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 19.03.2025 року №025550011145 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.

Зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 1982 року по 1983 року; період навчання з 20.03.1982 року по 25.06.1982 року; та періоди роботи згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_3 з 10.01.1982 року по 01.04.1986 року включно; з 01.04.1986 року по 01.09.2004 року включно та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону №1058 з 25.03.2024.

В задоволенні решти вимог, - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 , сплачений судовий збір в сумі 605,60 грн. (шістсот п`ять грн. 60 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 )

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13322403)

Суддя Крапівницька Н. Л.

Згідно з оригіналом Суддя:

Секретар: