Рішення № 136793714, 25.05.2026, Бобровицький районний суд Чернігівської області

Справа № 729/601/26 2/729/668/26

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

25 травня 2026 р. Бобровицький районний суд Чернігівської області в складі:

головуючої судді Булиги Н. О.

при секретарі Романченко С. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бобровиця у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Свої вимоги позивач мотивує тим, що 19.02.2024 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено договір № 1450509 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до якого відповідачка отримала кредит у розмірі 1500 грн. на строк 359 днів, до 13.02.2025 року, зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами. ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» свої зобов`язання за договором виконало, надавши грошові кошти шляхом перерахування кредитних коштів на платіжну картку відповідачки.

24.12.2024 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» було укладено договір факторингу № 24122024, згідно з умовами якого первісний кредитор відступив позивачу право грошової вимоги до відповідачки за вказаним кредитним договором.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачкою взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, у неї утворилась заборгованість перед позивачем у загальному розмірі 15 675 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 1500 грн., заборгованість за відсотками, нарахованими первісним кредитором 11512,50 грн., відсотки, нараховані позивачем за 51 календарний день 1912,50 грн., штрафні санкції 750 грн., яку позивач просить стягнути з відповідачки на свою користь. Крім того, просить стягнути понесені ним судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 2662,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 грн.

Ухвалою суду від 22 квітня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження в цивільній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Сторонам роз`яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.

30.04.2026 року від представниці відповідачки надійшов відзив на позов, у якому остання просить задовольнити позовні вимоги частково, посилаючись на те, що відповідачка не заперечує факту укладення кредитного договору та отримання грошових коштів, однак не погоджується з розрахунком заборгованості по відсотках та штрафу, наданим позивачем.

Зазначає, що розрахунок боргу є необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки включає нарахування процентів, комісій та штрафних санкцій поза межами строку дії договору, а також ґрунтується на умовах договору, які є несправедливими для споживача. Вказує, що встановлена договором комісійна винагорода у розмірі 2,5 % на день фактично є прихованою формою процентів та призводить до надмірного фінансового навантаження.

Крім того, представниця відповідачки вважає неправомірним нарахування відсотків у сумі 11512,50 грн та відсотків за 51 календарний день у сумі 1912,50 грн, оскільки такі нарахування здійснені із застосуванням ставок, що перевищують встановлені законодавством обмеження, а також призводять до перевищення граничного розміру загальної вартості кредиту.

Також зазначає, що штрафні санкції у сумі 750 грн. нараховані безпідставно, оскільки відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану позичальник звільняється від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені), а такі нарахування підлягають списанню кредитодавцем.

Представниця, посилається на положення Закону України «Про споживче кредитування» та Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до яких умови договору, що встановлюють непропорційно велику відповідальність споживача або погіршують його становище порівняно із законодавством, є несправедливими та нікчемними.

З урахуванням викладеного, відповідачка просить суд стягнути з неї лише суму основного боргу у розмірі 15000 грн., відмовити у стягненні штрафних санкцій та зменшити розмір відсотків до меж, встановлених законом, з урахуванням принципів розумності, справедливості та пропорційності.

Також у відзиві зазначено, що відповідачка після розірвання шлюбу змінила прізвище з ОСОБА_2 на ОСОБА_3 , що підтверджується актовим записом про розірвання шлюбу №7 та свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 від 16.04.2024 року, у зв`язку з чим просить суд враховувати зазначені зміни її анкетних даних при розгляді справи.

У відзиві та у поданій заяві представниця відповідачки просить проводити розгляд справи у її відсутність та у відсутність відповідачки.

11.05.2026 до суду через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі, оформлені як відповідь на відзив, у яких представник позивача просив врахувати подані пояснення під час розгляду справи та позов задовольнити у повному обсязі.

У поданих поясненнях представник позивача зазначив, що не погоджується з доводами представниці відповідачки, викладеними у відзиві, вважає їх такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства. Зазначає, що 19.02.2024 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та відповідачкою шляхом використання інформаційно-комунікаційної системи було укладено електронний договір про надання споживчого кредиту №1450509 на суму 1500 грн строком на 359 днів. Позивач зазначив, що електронний договір, підписаний одноразовим ідентифікатором, прирівнюється до письмової форми договору та що відповідачка підписала договір одноразовим ідентифікатором «A225», що свідчить про погодження останньою умов договору та укладення договору у належній формі. Також представник позивача вказав, що відповідач мав доступ до особистого кабінету на сайті кредитодавця, де міг ознайомитися з договором, паспортом споживчого кредиту та іншими документами.

Щодо перерахування кредитних коштів представник позивача зазначив, що грошові кошти у сумі 1500 грн були перераховані на банківську картку відповідача № НОМЕР_2 через платіжного провайдера ТОВ «ПЕЙТЕК», що підтверджується листом платіжного провайдера та відповіддю АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» від 06.05.2026. Посилався на те, що реквізити картки були зазначені самою відповідачкою під час оформлення кредиту.

Крім того, представник позивача зазначив, що за договором факторингу №24122024 від 24.12.2024 право грошової вимоги за кредитним договором перейшло до ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ». Вказував, що відповідача було повідомлено про відступлення права вимоги шляхом повідомлення в особистому кабінеті та sms-повідомлення.

У поясненнях також наведено розрахунок заборгованості, відповідно до якого станом на дату звернення до суду заборгованість відповідачки становить 15 675 грн, з яких: 1500 грн тіло кредиту, 11512,50 грн відсотки нараховані первісним кредитором, 1912,50 грн відсотки, нараховані новим кредитором та 750 грн штрафні санкції. Представник позивача вказував, що проценти нараховані у межах строку кредитування та не є штрафними санкціями у розумінні Закону України «Про захист прав споживачів», відсотки погоджені відповідачкою та нараховані у межах строку кредитування.

Також представник позивача зазначав про правомірність нарахування штрафу відповідно до умов кредитного договору та норм цивільного законодавства, а доводи відповідача щодо несправедливості умов договору вважав безпідставними.

Окрім цього, у поясненнях представник позивача просив стягнути з відповідача судові витрати, у тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність.

Судом на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши письмові докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору по суті, оцінивши фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, суд дійшов такого висновку.

19.02.2024 року між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого відповідачка отримала грошові кошти у розмірі 1500 грн. на умовах строковості, зворотності та платності (а.с. 91-95).

Уклавши вказаний договір на визначених у ньому умовах, відповідачка підтвердила свою згоду з його змістом та взяла на себе зобов`язання належним чином виконувати передбачені ним умови, зокрема щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом та інших платежів, передбачених договором.

Умови договору детально викладені в розділі 1 договору. Зокрема, строк договору - 360 днів; періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів; стандартна процентна ставка за користування кредитом 2,50% в день, яка застосовується в межах строку кредиту.

Зазначений договір укладено в електронній формі шляхом використання інформаційно-телекомунікаційної системи кредитодавця та підписано відповідачкою за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатора, що відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію».

Згідно пункту 1.2 на умовах, встановлених договором ТОВ Слон кредит» взяло на себе зобов`язання надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

У пункті 2.1 договору його сторони дійшли згоди, що позикодавець надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_2 .

Пунктами 2.4 та 2.5 укладеного договору передбачено, що кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту (загального) розміру за реквізитами, згідно з п.2.1 договору, і кредит вважається погашеним в день отримання Товариством коштів в погашення заборгованості за кредитом.

Крім того, сторони дійшли згоди, закріпивши у пункт 3.1. договору, що нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт».

Довідкою ТОВ «ПЕЙТЕК» підтверджується, що 19 лютого 2024 року ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» перерахувало ОСОБА_1 на платіжну картку № НОМЕР_3 грошові кошти у сумі 1500 грн., що свідчить про належне виконання первісним кредитором своїх зобов`язань за кредитним договором (а.с. 85).

Перерахування вказаних коштів також підтверджується інформацією платіжного провайдера АТ «Універсалбанк», наданою на виконання ухвали суду, згідно з якою, на банківську картку № НОМЕР_4 емітовану на ім`я ОСОБА_4 , було успішно здійснено зарахування коштів у сумі 1 500 грн.

Відповідно до договору факторингу № 24122024 від 24 грудня 2024 року, укладеного між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», первісний кредитор відступив новому кредитору права грошової вимоги до боржників, визначених у відповідному реєстрі (а.с. 55-58).

З наданого витягу з реєстру боржників до вказаного договору факторингу вбачається, що до ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 1450509 від 19 лютого 2024 року, загальний розмір заборгованості становить 13 762,50 грн, з яких: 1500 грн. заборгованість за тілом кредиту; 11512,50 грн заборгованість за процентами, нарахованими первісним кредитором; 750,00 грн штрафні санкції (а.с. 83-84).

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого первісним кредитором ТОВ «СЛОН КРЕДИТ», за період з 19 лютого 2024 року по 24 грудня 2024 року за відповідачем обліковується заборгованість у сумі 13762,50 грн, з яких: 1500 грн. заборгованість за тілом кредиту; 11512,50 грн заборгованість за процентами, 750 грн. штрафні санкції (а.с. 80).

Згідно з розрахунком нового кредитора ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», за період з 25 грудня 2024 року по 13 лютого 2025 року відповідачу нараховано проценти за користування кредитом у сумі 1 912,50 грн, виходячи зі стандартної процентної ставки 2,5 % на день (а.с. 81).

Отже, загальний розмір заборгованості за кредитним договором № 1450509 від 19 лютого 2024 року, яку позивач просить стягнути з відповідача, становить 15 675 грн. (1500 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 11512,50 грн заборгованість за відсотками нарахованими первісним кредитором, 1912,50 грн. відсотки нараховані позивачем та 750 грн. - штраф.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані,на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів),що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи,та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч. 1, 2 ст. 15 ЦК України).

Відповідно до статті 207 ЦК України , правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

У пункті 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» (далі Закону) зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною 6 статті 11 Закону України «Про електрону комерцію». Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями, закріпленими у статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його слід електронним підписом.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В ч.1 ст. 638 ЦК України визначено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно вимог, закріплених у ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). А у ч. 2 ст. 1054 ЦК України закріплене правило, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно доч.1ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно ч.1ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За правилами, закріпленими у ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У ч.1 ст. 1050 ЦК України закріплене правило, за яким якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За правилами, визначеними ст. 512 та ст. 514 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, у тому числі внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). При цьому до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч. 1ст. 1077 ЦК України).

Згідно статті 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Разом з тим, 24 грудня 2023 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким, зокрема, було доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» новими частинами.

Так частиною п`ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» №1734-VIII передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Вказана норма законодавства була введена в дію Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 498-IX та набрала чинності 24 грудня 2023 року.

Як встановлено в пункті 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Отже, до 22 квітня 2024 року надавачі споживчих кредитів могли здійснювати нарахування процентів у розмірі - 2,5%, з 22 квітня 2024 року дозволено здійснювати нарахування процентів, не перебільшуючи ставку в розмірі 1,5%, а з 20 серпня 2024 року 1% на день.

Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що відсотки за кредитним договором № 1450509 від 19 лютого 2024 року, нараховані позивачем за ставкою 2,5% на день, підлягають перерахунку з урахуванням обмежень, встановлених ч. 5 ст. 8 та п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування».

Так, за період з 19 лютого 2024 року до 21 квітня 2024 року (63 дні) сума відсотків за ставкою 2,50% на день становить 2 362,50 грн (1 500,00 х 2,50% х 63).

За період з 22 квітня 2024 року до 19 серпня 2024 року (120 днів) сума відсотків за ставкою 1,50% на день становить 2 700,00 грн (1 500,00 х 1,50% х 120).

За період з 20 серпня 2024 року до 13 лютого 2025 року (178 днів) сума відсотків за ставкою 1,00% на день становить 2 670,00 грн (1 500,00 х 1,00% х 178).

Таким чином, загальна сума відсотків за договором за період з 19 лютого 2024 року до 13 лютого 2025 року становить 7 732,50 грн (2 362,50 + 2 700,00 + 2 670,00).

Разом з тим, відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного стану позичальник звільняється від відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання, зокрема від сплати неустойки (штрафу, пені), а нараховані з 24 лютого 2022 року такі платежі підлягають списанню.

Враховуючи наведене, вимоги позивача про стягнення з відповідачки штрафних санкцій у сумі 750 грн. задоволенню не підлягають.

Водночас, з урахуванням вимог ч. 5 ст. 8 та п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», вимоги про стягнення відсотків за користування кредитними коштами підлягають частковому задоволенню та стягненню таких з відповідачки у сумі 7 732,50 грн.

Отже, проаналізувавши та дослідивши надані позивачем докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, а загальна сума заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідачки, становить 9232,50 грн, з яких: 1500,00 грн сума заборгованості по тілу кредиту та 7732,50 грн заборгованість по відсотках за користування кредитом.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду з цим позовом сплачений судовий збір у розмірі 2 662 грн. 40 коп., з урахуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на суму 9232 грн. 50 коп. із заявлених 15675 грн., що становить 58,90 % від загального розміру позовних вимог, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1568 грн. 15 коп. (2 662 грн. 40 коп. ? 58,90 %).

Вирішуючи питання стягнення витрат на правову допомогу, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України, передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

У постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 910/15621/19 та від 28.04.2021 у справі № 910/12591/18 вказано, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, визначеними частинами третьою п`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами третьою п`ятою, дев`ятою статті 141 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні здійснених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Представником позивача було надано заявку № 18131 на виконання доручення до договору № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року; копію свідоцтва адвоката Столітнього М.М. про право на зайняття адвокатською діяльністю; копію договору № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року про надання правової допомоги, укладеного позивачем з адвокатом Столітнім М.М.; ордер на надання правничої допомоги за договором № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року; рахунок на оплату послуг адвоката на суму 10000 грн; акт прийому передачі виконаних робіт за договором № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року по наданню правничої допомоги при стягненні з ОСОБА_1 боргу (а.с. 14-15,19,79,82,87-88).

На думку суду, всі вказані у акті роботи входять до обсягу правової допомоги по цій справі. Однак, розмір витрат на правову допомогу не відповідає критерію пропорційності, враховуючи невисоку складність цієї справи та об`єм виконаних робіт, а також те, що представник позивача участь у судових засіданнях не брав. На думку суду, пропорційним розміром таких витрат є сума в розмірі 5000 гривень.

Враховуючи вищевказані обставини та факт часткового задоволення позовних вимог, суд вважає, що з відповідачки на користь позивача слід стягнути в порядку відшкодування витрат на правову допомогу 5000 гривень.

Керуючись ст. 15, 16, 509, 512, 514, 526, 530, 610, 611, 634, 1048, 1049, 1050, 1054, 1056-1, 1077, 1084 ЦК України,ст. ст. 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за кредитним договором № 1450509 від 19 лютого 2024 року в загальному розмірі 9232 (дев`ять тисяч двісті тридцять дві) гривні 50 копійок, з яких: 1500 гривень заборгованість за тілом кредиту; 7732 гривні 50 копійок заборгованість за відсотками за користування кредитом.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» судовий збір у розмірі 1568 (одна тисяча п`ятсот шістдесят вісім) гривень 15 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Фінтраст Капітал», місцезнаходження: 03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27, приміщення 2, код ЄДРПОУ 44559822.

Відповідачка: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце реєстрації АДРЕСА_1 .

Суддя Бобровицького районного суду Н.О. Булига