Ухвала суду № 136791590, 25.05.2026, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа № 442/972/26

Провадження № 2-п/442/13/2026

УХВАЛА

25 травня 2026 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

в складі: головуючого судді Нагірної О.Б.,

за участю секретаря судових засідань Лесович О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дрогобичі заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 30.03.2026 у цивільній справі № 442/972/26 за позовом ТзОВ «Іннова-Нова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, додаткового рішення від 07.04.2026 у цивільній справі № 442/972/26 за позовом ТзОВ «Іннова-Нова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

До Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області звернувся ОСОБА_1 із заявою про перегляд заочного рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 30.03.2026 у цивільній справі № 442/972/26 за позовом ТзОВ «Іннова-Нова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, додаткового рішення від 07.04.2026 у цивільній справі № 442/972/26 за позовом ТзОВ «Іннова-Нова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Заяву мотивує тим, що у рішенні суд зазначив, що він не з`явився у судове засідання 30.03.2026 року. Дана інформація не відповідає дійсності, оскільки він фактично був присутній у приміщенні суду, що підтверджується журналом реєстрації відвідувачів. Крім того, він прибув до зали судового засідання після оголошення його прізвища секретарем. Крім цього, суд належним чином не дослідив обставини нарахування заборгованості. Згідно з матеріалами справи він сплатив 7075,72 грн, що підтверджує часткове виконання зобов`язань. Однак зазначені кошти були зараховані переважно в рахунок процентів та комісій. При цьому: - тіло кредиту 12 920 грн - проценти 18 651,20 грн. Такий розмір процентів є неспівмірним та потребує перевірки судом. Додатковим рішенням суду від 07.04.2026 з нього стягнуто 5000 грн витрат на правничу допомогу. Вважає зазначену суму необґрунтованою та такою, що не відповідає критеріям розумності та співмірності, передбаченим ч. 4 ст. 137 ЦПК України. Зазначає, що він є єдиним годувальником сім`ї, його дружина не працює (що підтверджується документально). Також має зобов`язання за іпотечним кредитом, що є єдиним житлом його сім`ї. У разі примусового виконання рішення (арешту рахунків) він буду позбавлений можливості виконувати свої базові фінансові зобов`язання.

Ухвалою від 30.04.2026 заяву про перегляд заочного рішення залишено без руху та надано термін на усунення недоліків.

05.05.2026 на виконання ухвали від 30.04.2026 заявник усунув недоліки заяви про перегляд заочного рішення усунуто.

Ухвалою від 06.05.2026 заяву про перегляд заочного рішення прийнято до розгляду та призначено судове засідання на 25.05.2026.

Сторони у судове не з`явились. Про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до вимог ст.287 ЦПК України неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Суд, вивчивши заяву про перегляд заочного рішення, дослідивши матеріали зазначеної справи, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню лише у разі встановлення судом сукупності таких обставин: якщо відповідач не з`явився у судове засідання та/або не повідомив про причини неявки з поважних причин, не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, а докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Отже, процесуальний закон пов`язує можливість скасування заочного рішення виключно з одночасною наявністю усіх передбачених законом умов. Відсутність хоча б однієї із зазначених умов виключає можливість задоволення заяви про перегляд заочного рішення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема у постанові КЦС ВС від 21.02.2018 у справі № 756/8612/15-ц, постанові Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 640/1374/18, де зазначено, що для скасування заочного рішення необхідним є встановлення саме сукупності обставин, визначених ст. 288 ЦПК України.

Суд встановив, що рішенням Дрогобицького міськрайонного суду від 30.03.2026 позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Нова» заборгованість за кредитним № 8664830625 від 26.06.2025 у розмірі 31571(тридцять одну тисячу п`ятсот сімдесят одну) гривню, що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 12920 грн., по процентам в розмірі 18651 грн. 20 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Нова» судовий збір в розмірі 2662(дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 коп.

Додатковим рішенням Дрогобицького міськрайонного суду від 07.04.2026 стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» витрати на професійну правову допомогу в розмірі 5000 грн.

Відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду відповідно до вимог ст.ст. 128, 130 ЦПК України, однак у призначений час у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи чи розгляд справи за його участю не подавав, відзив на позов не надав.

Доводи заявника про те, що він перебував у приміщенні суду та прибув до зали судового засідання після оголошення його прізвища секретарем судового засідання, не спростовують факту його неявки до судового засідання у визначений судом час.

Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані добросовісно користуватися процесуальними правами та виконувати процесуальні обов`язки. Саме на учасника справи покладається обов`язок забезпечити свою своєчасну участь у судовому засіданні.

Сам факт перебування особи у приміщенні суду не є належною участю у судовому засіданні та не свідчить про виконання учасником справи свого процесуального обов`язку щодо своєчасної явки до залу судових засідань.

Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 17.04.2019 у справі № 522/10184/16-ц, у якій зазначено, що сам по собі факт обізнаності особи про розгляд справи або перебування у приміщенні суду не свідчить про належну реалізацію процесуальних прав та не є безумовною підставою для скасування заочного рішення.

Крім того, заявник не надав жодних належних та допустимих доказів поважності причин його несвоєчасної явки у судове засідання.

Суд також враховує, що заявник не довів наявності другої обов`язкової умови, передбаченої ст. 288 ЦПК України, а саме існування доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Посилання заявника на часткову сплату заборгованості та незгоду із порядком зарахування платежів фактично зводяться до незгоди з проведеним позивачем розрахунком та оцінкою доказів, наданих суду під час розгляду справи.

Разом з тим заявник не подав контррозрахунку заборгованості, не надав доказів помилковості чи незаконності нарахувань, а також не навів обставин, які не були предметом дослідження суду під час ухвалення заочного рішення.

Верховний Суд у постанові від 10.10.2018 у справі № 522/18010/14-ц зазначив, що незгода сторони з оцінкою доказів та висновками суду не є підставою для скасування заочного рішення в порядку ст. 288 ЦПК України.

Також у постанові КЦС ВС від 27.11.2019 у справі № 761/6099/15-ц вказано, що процедура перегляду заочного рішення не може використовуватися як механізм повторного розгляду справи по суті та переоцінки вже досліджених судом доказів.

Посилання заявника на неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу, стягнутих додатковим рішенням суду, не можуть бути предметом розгляду в межах заяви про перегляд заочного рішення, оскільки фактично стосуються правильності вирішення питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України суд оцінює співмірність витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням складності справи, виконаної адвокатом роботи, часу, необхідного для надання правничої допомоги, та інших обставин. При цьому незгода сторони із визначеним судом розміром витрат є предметом апеляційного перегляду, а не підставою для скасування заочного рішення.

Доводи заявника щодо складного матеріального становища, наявності утриманців, непрацевлаштування дружини та існування іпотечних зобов`язань також не є підставами для скасування заочного рішення, оскільки не впливають на встановлення обставин належного чи неналежного виконання кредитних зобов`язань та не спростовують висновків суду, покладених в основу рішення.

За таких обставин суд дійшов висновку, що заявником не доведено наявності сукупності умов, передбачених ст. 288 ЦПК України, необхідних для скасування заочного рішення, у зв`язку з чим підстави для задоволення заяви відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 284, 287, 288 ЦПК України, суд

постановив:

заяву залишити без задоволення.

Роз`яснити заявнику, що відповідно до ч. 4 статті 287 ЦПК України, у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Ухвала не оскаржується.

Суддя: Нагірна О.Б.