Рішення № 136791348, 20.05.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/2597/26 2/335/1947/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Рибалко Н.І., за участю секретаря судового засідання Чибінової Н.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

13.03.2026 ТОВ «Діджи Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить суд стягнути із останнього на свою користь заборгованість за кредитним договором № 2002364763 від 13.08.2013 у розмірі 58 403,83 грн. з яких: 37 727,90 грн. заборгованість за тілом кредиту, 20 675,93 грн. заборгованість за відсотками, а також понесені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 13.08.2013 між АТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 2002364763. Відповідно до кредитного договору, кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит, в розмірі визначеному кредитним договором, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у кредитному договорі, додатках до нього та в правилах надання і повернення кредиту, що розміщені на офіційному веб-сайті кредитодавця.

Таким чином, ОСОБА_1 уклав кредитний договір № 2002364763 від 13.08.2013 з АТ «ОТП БАНК», та відповідно до умов кредитного договору відповідачу були надані кредитні кошти.

15.03.2024 між АТ «ОТП БАНК» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу № 15/03/24, відповідно до якого відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором № 2002364763 від 19.01.2013. Відповідно до вказаного договору факторингу ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в сумі 58 403,83 грн. з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 37 727,90 грн.; заборгованість за відсотками становить 20 675,93 грн.

Всупереч умовам договору відповідач не виконав своїх зобов`язань, після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості, що спонукало позивача, як нового кредитора, звернутись до суду із вказаним позовом.

Ухвалою судді Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 18.03.2026 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, сторонам по справі надано строк для подання заяв по суті справи, призначено судове засідання на 17.04.2026, яке було відкладено на 20.05.2026, у зв`язку із неявкою відповідача у судове засідання.

У судове засідання представник позивача не з`явився, в позовній заяві просить розгляд справи здійснювати за його відсутності, позовні вимоги просить задовольнити у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся судом належним чином, на підставі ч. 1 ст. 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» та в порядку, передбаченому ч. 11 ст. 128 ЦПК України шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі Судової влади України. Згідно з ч. 11 ст. 128 ЦПК України з опублікуванням оголошення про виклик, особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи. Причини неявки у судове засідання відповідач не повідомив, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався. Заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності суду не надав.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

На підставі досліджених письмових доказів, судом встановлені наступні факти і відповідні їм правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що 19.01.2013 між АТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання споживчого кредиту № 2002364763.

Відповідно до умов договору Банк надає позичальнику споживчий кредит на придбання товару: мікрохвильова піч, а позичальник отримує його на наступних умовах: Розмір, Валюта та Цільове використання Кредиту (мета отримання споживчого Кредиту) 1 200,00 грн. на придбання товарів та послуг.

Пунктом 1.2 договору визначено, що протягом дії договору для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватись фіксована процентна ставка в розмірі 0,01 % річних.

П.1.4.1 договору передбачено, що позичальник зобов`язаний повністю повернути Банку суму отриманого кредиту та виконати всі інші зобов`язання встановлені договором не пізніше 19 квітня 2013 року. Орієнтовна сукупна вартість кредиту складає 1329,26 грн.

15.03.2024 за Договором факторингу № 15/03/2024, АТ «ОТП Банк» відступлено право вимоги за кредитним договором № 2002364763 від 13.08.2013 на користь ТОВ «Діджи Фінанс», сума заборгованості 58403,83 грн.

Отже, по справі існує спір щодо виконання договірних зобов`язань сторонами за договором про надання споживчого кредиту, у якому відбулась заміна кредитора шляхом відступлення первісним кредитором новому кредитору права вимоги до боржника у розмірі невиконаного позичальником зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Аналогічні за змістом висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі №755/2284/16-ц.

У разі заміни первісного кредитора у зобов`язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов`язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.

Наданий суду розрахунок заборгованості за договором № 2002364763 від 13.08.2013 не містить відомостей про заявлений позивачем розмір позовних вимог щодо заборгованості відповідача, натомість згідно з розрахунком використання коштів становить 58 403,83 грн., надходження коштів на рахунок становить 59731,47 грн., нарахування відсотків 63 521,46 грн., надходження коштів на рахунок 69309,00 грн.

Єдиним документом, де зазначений розмір заборгованості, про стягнення якої просить позивач, є Витяг з додатку до Договору факторингу від 15.03.2024 № 15/03/2024, відповідно до якого заборгованість відповідача за договором від 13.08.2013 року станом на 15.03.2024 становить 58 403,83 грн. з яких: 37 727,90 грн. заборгованість за тілом кредиту, 20 675,93 грн. заборгованість за відсотками.

Крім того, до позову додана виписка з рахунку, сформована АТ «ОТП Банк» 26.02.2026 (розрахунковий період з 13.08.2013 року, тоді як матеріали справи містять договір про споживчий кредит укладений ПАТ «ОТП Банк» з ОСОБА_1 19 січня 2013 року, з зазначенням залишку на початок періоду (- 10,94) станом на 25.10.2015 (операція перенесення кредиту на прострочений кредит), однак підстави такого перенесення позивачем не доведені.

Отже, наведений документ також містить істотні неточності, які позбавляють суд можливості встановити дійсний розмір заборгованості відповідача за договором про споживчий кредит від 19.01.2013 року.

Кредитного договору № 2002364763 від 13.08.2013, на які посилається позивач, та який зазначений у Витягу з додатку до Договору факторингу від 15.03.2024 № 15/03/2024, матеріали справи не містять.

Таким чином, позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність у відповідача заборгованості за кредитним договором № 2002364763 від 19.01.2013 у розмірі 58 403,83 грн.

Відповідно до частини першої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно з частиною третьою статті 12 та частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц вказала на те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

При цьому суд звертає увагу на те, що неподання відповідачем відзиву на позовну заяву із запереченнями проти позовних вимог безумовно не свідчать про визнання ним обставин, на які посилається позивач, або наявність підстав для визнання судом цих обставин, оскільки саме на позивача згідно з положеннями статей 12, 13, 81 ЦПК України покладається обов`язок доведення обставин, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог.

Так, відповідно до частини п`ятої статті 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Беручи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки позивачем не надано доказів, які б беззаперечно свідчили про отримання відповідачем по справі кредитних коштів та їх розмір, у зв`язку з чим позов не підлягає задоволенню.

Позивач, окрім заборгованості за кредитним договором, просив стягнути з відповідача судові витрати, а саме: судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.

Відповідно до частини першої та частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові, покладаються на позивача.

Керуючись статтями 12, 81, 263-265, 279, 280, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом двадцяти днів з дня отримання його копії. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено відповідачем в апеляційному порядку.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення складено 20 травня 2026 року.

Суддя Н.І. Рибалко