Ухвала суду № 136790951, 25.05.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/1200/25

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2026 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі: головуючого судді Фазикош О.В., за участю секретаря Теляєва К.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід судді,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із позовною заявою до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «По Кошицькій», в якій просила стягнути на її користь 169095,90 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 25262,52 грн. компенсації за невикористані відпустки. Сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнутої компенсації нарахована без утримання податкових та інших обов`язкових платежів та зобов`язати ОСББ «По Кошицькій» надіслати позивачці наказ про звільнення.

24 листопада 2025 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області закрито провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «По Кошицькій» про стягнення заробітної плати та роз`яснено позивачу право на звернення до відповідного господарського суду за правилами підсудності, встановленими ГПК України.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 31.03.2026 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 , скасовано ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 листопада 2025 року, а справу за позовом ОСОБА_1 до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «По Кошицькій» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та компенсації за невикористані відпустки направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30.04.2026 р. прийнято до провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «По Кошицькій» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та компенсації за невикористані відпустки. Вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

19.05.2026 від ОСОБА_1 , надійшла зава про відвід судді. Заявник зазначає, що станом на 19 травня 2026 року ОСББ «По Кошицькій» не видало наказ на звільнення позивача, що перешкоджає її працевлаштуванню на роботах та посадах, які є несумісними з роботою в ОСББ. Порушення її прав продовжується з боку відповідача.

ОСОБА_1 , зазначає, що складу суду в даній справі не довіряє. Так, заявник вказує на те, що представник ОСББ «По Кошицькій», який не надав суду жодних документів, які посвідчують його особу, не надав відомостей про свою адресу, електронну адресу, персональні дані,- ОСОБА_2 , був найнятий ОСОБА_3 (попереднє прізвище ОСОБА_4 , дівоче прізвище ОСОБА_5 ) та ОСОБА_6 для вчинення злочинних дій відносно ОСОБА_1 , членів її сім`ї та її майна.

На день народження ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час всесвітньої пандемії коронавірусу, вони «розважались» та знімали собі збочене шизофренічне реаліті-шоу як ОСОБА_2 відключає воду у квартирі позивача за адресою АДРЕСА_1 , залишаючи без води її сім`ю з новонародженою дитиною. А також вчиняли ряд інших дій, що ставить під сумнів їх дієздатність.

ОСОБА_3 (Дев`ян, Паллай) працювала в Мукачівському міськрайнному суді Закарпатської області разом з суддею Фазикош О.В. Копія однієї з ухвал судді Фазикош О.В. при секретарі Паллай О.В. (теперішнє прізвище Дяків) з Єдиного державного реєстру судових рішень додається.

ОСОБА_3 має особистий номер телефону судді Фазикош О.В., раніше з ним спілкувалась і повідомляла ОСОБА_1 , що може вирішити з ним та в Закарпатському апеляційному суді будь-яке питання.

Як вказує ОСОБА_1 , ОСОБА_3 є надзвичайно підступною та дволикою особою. Задля досягнення своїх корисливих цілей вона здатна підставляти ряд інших осіб, залишаючись при цьому збоку. Так, ОСОБА_6 є підсудний, обвинувачений у вчиненні тяжких і особливо тяжких злочинів, а ОСОБА_3 після звільнення з суду (а мізерний розмір її зарплати не вистачив би навіть на доїзд з місця її проживання в с.Голубине до місця роботи в м.Мукачево) почала декларувати майно і доходи. Новий автомобіль NISSAN 2023 року випуску, дві квартири в новобудові в центрі міста Свалява площею близько 200 кв.м. та ще три будинки оформлені на її теперішнього чоловіка. В загальному понад 600 кв.м нерухомого майна і нові автомобілі і це те, що вона тільки почала декларувати зараз. Непогані «заробітки» як для звільненої помічниці судді.

Тому позивач вважає, що для продовження своїх нездорових розваг, ОСОБА_3 може незаконно впливати на складу суду для отримання бажаного для себе судового рішення. Оскільки ряд кримінальних проваджень з 2021 року перебувають на стадії досудового розслідування. І у кримінальних провадженнях, як вказує ОСОБА_1 вона є свідком, заявником.

У заяві позивач покликається на п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України, ст. 15 Кодексу суддівської етики, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 12 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету Міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів, п. 43 рішення Європейського суду з прав людиниу справі «Веттштайн проти Швейцарії», у п. 50 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України».

ОСОБА_1 , на підставі п. 5 ч. 1 ст. 36 та ч. 2 ст. 39 ЦПК України заявляє відвід судді Фазикош О.В., в зв`язку з наведеними обставинами, які викликають сумнів в його об`єктивності та неупередженості.

Враховуючи вищезазначене, керуючись п.5 ч.1 ст.36, ч.2 та ч.2 ст. 39, ст. ст.40, 41 ЦПК України, просить суд: задовольнити заяву про відвід судді Фазикош О.В. та передати справу іншому судді.

Дослідивши матеріали цивільної справи, вивчивши доводи заявленого відводу, суд дійшов наступного висновку.

Статтями 36, 37 ЦПК України передбачено підстави відводу судді.

Відповідно до вимог ч.1-3 ст.40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Відповідно до статті 36 ЦПК України визначено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Відповідно до ч.ч.2,5 ст.. 37 ЦПК України, суддя, який брав участь у врегулюванні спору у справі за участю судді, не може брати участі в розгляді цієї справи по суті або перегляді будь-якого ухваленого в ній судового рішення.

Суддя, який брав участь у вирішенні справи, рішення в якій було в подальшому скасовано судом вищої інстанції, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду у цій справі.

Згідно практики Європейського суду з прав людини (рішення від 09.11.2006 р. у справі «Білуха проти України», від 28.10.1998 р. «Ветштайн проти Швейцарії») важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 09 листопада 2006 року по справі «Білуха проти України» зазначено, що відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (рішення ЄСПЛ у справі «Ветштайн проти Швейцарії», пункт 43).

У відповідності з практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод повинна визначатись суб`єктивними та об`єктивними критеріями.

Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі.

Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.

Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Мироненко і Мартиненко проти України»).

Згідно з об`єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути побоювання учасників справи щодо відсутності безсторонності у певного судді об`єктивно виправдані.

У рішенні від 15 липня 2005 року у справі ж «Межнаріч проти Хорватії» ЄСПЛ звернув увагу на те, що «слід визначити, чи існують, окрім поведінки судді, факти, які можна встановити, які можуть викликати сумніви щодо його неупередженості. Це означає, що, вирішуючи питання про те, чи є в тій або іншій справі достатня підстава(legitimatereason)побоюватися, що конкретному судді бракує неупередженості, позиція відповідної особи є важливою, але не є визначальною» (Meznaric v. Croatia, заява № 71615/01, § 31).

Отже, для задоволення відводу за об`єктивним критерієм мають бути не щонайменші сумніви одного з учасників справи, а достатні підстави вважати, що суддя не є безстороннім або що йому бракує неупередженості під час розгляду справи.

Для відводу (самовідводу) судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об`єктивно можуть вказувати на можливу упередженість. Обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними.

Відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Якщо він не вмотивований, це є підставою для відмови у його задоволенні.

Згідно матеріалів справи, після скасування судом апеляційної інстанції (постанова Закарпатського апеляційного суду від 24 листопада 2025 року) ухвали Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 листопада 2025 року про закриття провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «По Кошицькій» про стягнення заробітної плати та роз`яснено позивачу право на звернення до відповідного господарського суду за правилами підсудності, встановленими ГПК України, вказана справа надійшла до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючим суддею (суддею-доповідачем): Олексія Васильовича Фазикош.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30.04.2026 р. у складі судді Фазикош О.В. прийнято до провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «По Кошицькій» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та компенсації за невикористані відпустки. Вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Заявляючи відвід головуючому судді (заява від 19.05.2026) позивач ОСОБА_1 , стверджує про можливий незаконний вплив ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ) на склад суду для отримання бажаного для себе судового рішення.

При цьому зазначає, про те що: вказана особа працювала в Мукачівському міськрайнному суді Закарпатської області разом з суддею Фазикош О.В. на підтвердження чого до заяви додає копію ухвали судді Фазикош О.В. при секретарі Паллай О.В.; ОСОБА_3 нібито має особистий номер телефону судді ОСОБА_7 , раніше з ним спілкувалась і повідомляла позивача, що може вирішити з ним та в Закарпатському апеляційному суді будь-яке питання; позивач є свідком, заявником у кримінальних проваджень з 2021 року які перебувають на стадії досудового розслідування.

Разом із тим заявником не вказано на будь-які конкретні обставини, які б викликали сумнів в неупередженості судді.

Єдиною підставою для відводу судді є можливий факт роботи особи з прізвищем ОСОБА_3 в Мукачівському міськрайонному суді Закарпатської області в минулому.

При цьому заявник стверджує що секретар Паллай О.В. та ОСОБА_3 , це одна і та сама особа, при цьому жодних доказів не надає.

Крім цього, головуючий по справі суддя Фазикош О.В., здійснював правосуддя в Мукачівському міськрайонному суді Закарпатської області в період з 2017 по 2012 роки. Поряд із цим, триманий час, є суддею Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області.

Сам факт того, що ОСОБА_8 ( а не ОСОБА_3 ). працювала в Мукачівському міськрайонному суді Закарпатської області в період коли в судді здійснював правосуддя і головуючий по справі суддя не є підставою для твердження про його упередженість при розгляді даної справи.

Більше того, зі змісту заяви ОСОБА_1 , не зрозуміло яке саме відношення ОСОБА_3 має до розгляду даної справи. При цьому за твердженням заявника зазначає, що вказана особа може незаконно впливати на склад суду саме з метою «отримання бажаного для себе судового рішення».

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді, не підтверджених жодними належними і допустимими доказами, зокрема, в ухвалах від 10 травня 2018 року (справа № 800/592/17) та від 1 жовтня 2018 року (справа № 9901/673/18). Також Верховний Суд вважає відвід завідомо безпідставним, якщо у заяві про відвід відсутні будь-які докази, які свідчили б про необ`єктивність чи упередженість судді щодо заявника, тобто підстави для відводу ґрунтуються на власних припущеннях заявника, або якщо підставою для відводу є непогодження сторони з процесуальним рішенням судді (ухвала від 18 грудня 2018 року у справі № 910/2968/18).

Наведені у заяві доводи жодним чином не вказують на заінтересованість судді Фазикош О.В. в даній цивільній справі та не можуть викликати сумнівів в його неупередженості та безсторонності.

Таким чином, вказані в заяві обставини, які не віднесені законом до безумовних підстав для відводу судді, не дають підстав для сумнівів у безсторонності судді, яка, як вказано вище, презумується. Доводи, викладені в заяві про відвід, не містять посилання на докази, що вказують на необ`єктивність чи упередженість судді.

Інших підстав та обставин, які б викликали сумнів в неупередженості судді Фазикош О.В., або наявність інших, передбачених ст. 36 ЦПК України, підстав для його відводу від розгляду кримінального провадження, заява про відвід не містить.

Отже, у судді Фазикош О.В., відсутній у цій справі будь який приватний інтерес, який суперечить його службовим повноваженням.

Разом із тим, обставини, які зазначені ОСОБА_1 у заяві про відвід судді Фазикош О.В. є припущеннями та не доводять існування обставин, що викликають сумніви в неупередженості та об`єктивності судді.

Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України» зазначено, що «кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду». Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного». Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими».

Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить, що при об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність.

У рішенні від 09 листопада 2006 року в справі «Білуха проти України», заява № 33949/02 ЄСПЛ з посиланням на його усталену практику вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед іншого, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (пункт 49).

Стосовно об`єктивного критерію ЄСПЛ указує на те, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (пункт 52).

Отже не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування відповідних обставин, непідтверджених належними і допустимими доказами. Таким чином, відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:

- «об`єктивним критерієм», який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Тим часом вирішальною є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;

- «суб`єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.

Для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.

При об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. При цьому, вирішальним є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою але не вирішальною. Суб`єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.

Велика Палата Верховного Суду в ухвалах у справах № 990/119/23, № 990/136/23, № 990/20/23 зауважувала, що не може бути підставою для відводу суддів заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Саме по собі посилання на обставини біографічного характеру чи припущення сторони, не підкріплені конкретними фактами, не може розцінюватися як достатня підстава для висновку про наявність упередженості. Відповідно до усталеної практики Верховного Суду та зазначених вище підходів ЄСПЛ, вирішальним є не суб`єктивне сприйняття сторони, а наявність об`єктивно встановлених обставин, які могли б викликати обґрунтовані сумніви щодо безсторонності суду.

Однак у поданих матеріалах такі обставини відсутні. Наведені ОСОБА_9 у заяві про відвід доводи мають характер припущень і не підтверджують існування будь-якого особистого, прямого чи опосередкованого інтересу судді у результаті розгляду справи або інших факторів, які б об`єктивно ставили під сумнів його безсторонність.

Отже, у силу приписів статті 36 ЦПК України зазначені доводи не можуть бути визнані обґрунтованою підставою для відводу судді Фазикош О.В.

З огляду на викладене, заява про відвід головуючому у справі судді є необґрунтованою.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Беручи до уваги те, що справа призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення (виклику) сторін, наступне судове засідання призначено на 31 березня 2026 року, відповідно до ч. 3 ст. 40 ЦПК України та з огляду на необґрунтованість заявленого відводу, питання про відвід слід передати для його вирішення в порядку ч. 1 ст. 33 ЦПК України.

Керуючись ст. 33, 36, 40, 259-261, 353 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про відвід судді - визнати необґрунтованою.

Передати заяву ОСОБА_1 про відвід судді, для її вирішення в іншому складі суду у відповідності до вимог ч. 3 ст. 40 та ч. 1 ст. 33 ЦПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає, набирає законної сили негайно після її підписання суддею, заперечення на ухвалу включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Ужгородського

міськрайнного суду О.В. Фазикош