Рішення № 136790364, 25.05.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/6356/25

Провадження № 2/761/1711/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Волошина В.О.

при секретарі: Греку Д.С.,

за участі:

представника позивача

за первісним позовом: Шипіцина О.В.

представника відповідача

за первісним позовом: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжиніринговий центр «Екскон» до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжиніринговий центр «Екскон» про стягнення пені,

в с т а н о в и в :

У лютому 2025р. первісний позивач ТОВ «Інжиніринговий центр «Екскон» звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом (а.с. 1-4) до відповідача ОСОБА_2 , в якому просив суд:

- стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ТОВ «Інжиніринговий центр «Екскон» інфляційне збільшення з простроченої суми у розмірі 17187,91 грн.; 3,0 % річних з суми простроченого грошового зобов`язання у розмірі 3828,18 грн.; судові витрати, які складаються з судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 27 червня 2024р., по справі № 761/4564/24, яке набрало законної сили, позов ТОВ «Інжиніринговий центр «Екскон» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості було задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Інжиніринговий центр «Екскон» борг за договором № 1 про закупівлю послуг з виконання комплексу робіт із землеустрою від 27 січня 2022р. (далі по тексту - договір № 1), в сумі 129000,0 грн., інфляційні нарахування в розмірі 620,93 грн., 3% річних в розмірі 2352,85 грн., судовий збір в розмірі 3028,0 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 7000,0 грн.

22 січня 2025р. приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Варава Р.С. було відкрито виконавче провадження № 76884411 на підставі виконавчого листа № 761/4564/24, виданого 08 січня 2025р. Шевченківським районним судом м. Києва.

Станом на 31 січня 2025р. ОСОБА_2 сплатив на користь ТОВ «Інжиніринговий центр «Екскон» борг в сумі 129000,0 грн.

Враховуючи те, що відповідачем лише 31 січня 2025р. були сплачені позивачу грошові кошти, а тому з метою захисту прав позивача, останній звернувся до суду з вказаним позовом, і в порядку ст. 625 ЦК України, просив суд стягнути з відповідача на свою користь 3,0 % річних та інфляційні втрати за період часу з 03 лютого 2024р. по 30 січня 2025р.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 17 лютого 2025р. відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників процесу.

06 березня 2025р. на адресу суду надійшов відзив на позов (а.с. 48-54), в якому відповідач проти позову заперечив, зазначивши, що стороною позивача невірно розраховані інфляційні втрати та 3,0 % річних, оскільки рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 27 червня 2024р., по справі № 761/4564/24, набрало законної сили лише 21 листопада 2024р., і саме з цієї дати повинні бути здійсненні обрахунки. Крім того, сторона відповідача наголошувала на не співмірності витрат на правову допомогу, враховуючи складність справи та ціну позову.

Відповідь на відзив на первісний позов на адресу суду не надходили.

06 березня 2025р. на адресу суду надійшов зустрічний позов ОСОБА_2 (а.с. 61-65) до ТОВ «Інжиніринговий центр «Екскон», в якому сторона просила суд:

- стягнути з ТОВ «Інжиніринговий центр «Екскон» на користь ОСОБА_2 пеню за прострочення виконавцем роботи (надання послуги) обумовленої договором № 1 від 27 січня 2022р. в сумі 1075860,0 грн.

Свої зустрічні позовні вимоги, ОСОБА_2 обґрунтовував тим, що 27 січня 2022р. між сторонами було укладено договір № 1, відповідно до умов якого, виконавець (ТОВ «Інжиніринговий центр «Екскон») зобов`язався виконати, а замовник ( ОСОБА_2 ) прийняти та оплатити послуги з виконання комплексу робіт із землеустрою, зокрема розроблення проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду місцевого значення гідрологічного заказника місцевого значення Урочище «Гощів» на землях Державного підприємства «Київський лісгосп» на території Козинської селищної громади Обухівського району.

Відповідно до п. 3.2 договору № 1, факт надання послуги за договором підтверджується актом, який надається виконавцем замовнику не пізніше 15 грудня 2022р., при цьому п. 8.1 цього договору визначено, що він діє до 31 грудня 2022р.

Однак, акт виконаних робіт виконавцем був надісланий замовнику лише 19 травня 2023р., а тому на підставі ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», позивач за зустрічним позовом вважає, що має право на стягнення з відповідача за зустрічним позовом на свою користь пеню, за період часу з 31 грудня 2022р. по 19 травня 2023р., у розмірі 1075860,0 грн.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 17 квітня 2025р. зустрічний позов було прийнято до спільного розгляду з первісним позовом; продовжено розгляд справи за правилами загального позовного провадження і призначено справу в підготовче засідання.

09 липня 2025р. на адресу суду надійшов відзив на зустрічний позов (а.с. 93-96), в якому відповідач за зустрічним позовом проти вимог зустрічного позову заперечив, просив суд залишити зустрічний позов без задоволення, наголошуючи, що в порядку ст. 267 ЦК України, на пропуск позивачем за зустрічним позовом строків позовної давності.

15 липня 2025р. на адресу суду надійшла відповідь на відзив на зустрічний позов (а.с. 109, 110), в якій позивач за зустрічним позовом, заявлені зустрічні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд позов задовольнити, наголошуючи, що ним вірно було обраховано розмір пені, та при зверненні до суду з зустрічним позовом не пропущені строки позовної давності, враховуючи норми Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Заперечення на відповідь на відзив на зустрічний позов, на адресу суду не надходили.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 08 грудня 2025р. закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті.

До судового засідання сторона первісного позивача клопотала перед судом про розгляд справи у відсутність свого представника.

Представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) проти задоволення первісного позову заперечив, з підстав наведених у відзиві на первісний позов, просив суд зустрічний позов задовольнити, з підстав, наведених у ньому.

В силу положень ст. ст. 211, 223 ЦПК України, суд вважає, за можливе продовжити розгляд справи у відсутність сторони первісного позивача.

Суд, заслухавши пояснення представника первісного відповідача, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позови, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що первісний позов підлягає задоволенню, а зустрічний позов частковому задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, і це встановлено судом, що 27 січня 2022р. між сторонами було укладено договір № 1, відповідно до п. 1.1. якого виконавець (ТОВ «Інжиніринговий центр «Екскон») зобов`язався виконати, а замовник ( ОСОБА_2 ) прийняти та оплатити послуги з виконання комплексу робіт із землеустрою, зокрема розроблення проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду місцевого значення гідрологічного заказника місцевого значення Урочище «Гощів» на землях державного підприємства «Київський лісгосп» на території Козинської селищної громади Обухівського району.

В додатку № 1 до договору № 1, що є невід`ємною частиною договору, визначено сторонами обсяг, характеристики та технічні вимоги до предмета договору, викладені в технічному завданні, зокрема за результатами надання послуги виконавець має надати замовнику: проект землеустрою щодо організації та встановлення меж територій природно-заповідного фонду гідрологічного заказника місцевого значення Урочище «Гощів», витяг з ДЗК про підтвердження внесених відомостей про обмеження у використанні земель відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012р. № 1051, електронний документ у вигляді цифрового файлу формату ХМL.

Сторони домовились та зазначили в п.2.1 цього договору № 1, що вартість послуг за договором складає 258000,0 грн.

На виконання п.2.1 та 2.2. договору № 1, ОСОБА_2 сплатив 129000,00 грн. попередньої оплати на користь ТОВ «Інжиніринговий центр «Екскон».

Розділом 3 Договору визначено порядок здавання та приймання послуг.

Згідно з п.3.1, 3.2 та 3.5 договору №1, строк надання послуги складає 6 місяців та Акт, який надається виконавцем замовнику не пізніше 15 грудня 2022р. Акт підписується замовником впродовж 5 робочих днів, або протягом цього ж строку (терміну) замовником надаються зауваження до наданої послуги.

У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність передбачену чинним законодавством та цим договором (п. 5.2 договору № 1).

Пунктом 8.1 договору № 1, сторони визначились, що цей договір набирає чинності з дати його підписання діє до 31 грудня 2022р.

19 травня 2023р. ТОВ «Інжинірінговий центр «Екскон» підготував Акт здавання-приймання виконаних послуг.

Листом від 26 травня 2023р. ТОВ «Інжинірінговий центр «Екскон» направило засобами поштового зв`язку (листом з описом вкладення) на адресу ОСОБА_2 , зазначену в договорі № 1, для підписання Акт здавання-приймання виконаних послуг за договором №1. Додатками до цього листа зазначені: проект землеустрою щодо організації та встановлення меж територій природно-заповідного фонду гідрологічного заказника місцевого значення Урочище «Гощів» на 143 арк. в 1 прим., витяг з ДЗК про підтвердження внесених відомостей про обмеження у використанні земель відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012р. №1051 на 3 арк. в 1 прим., електронний документ у вигляді цифрового файлу формату ХМL на СD носії в 1 прим., акт здавання-приймання послуг на 1 арк. в 2 прим.

Так, судом встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 27 червня 2024р., по справі № 761/4564/24, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 21 листопада 2024р., позов ТОВ «Інжиніринговий центр «Екскон» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Інжиніринговий центр «Екскон» борг за договором № 1 в сумі 129000,0 грн.; інфляційні нарахування в розмірі 620,93 грн.; 3,0% річних в розмірі 2352,85 грн. за період часу з 26 червня 2023р. по 02 лютого 2024р., судовий збір в розмірі 3028,00 грн. та судові витрати на правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.

22 січня 2025р. приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Варава Р.С. було відкрито виконавче провадження № 76884411 на підставі виконавчого листа № 761/4564/24, виданого 08 січня 2025р. Шевченківським районним судом м. Києва.

Станом на 31 січня 2025р. ОСОБА_2 сплатив на користь ТОВ «Інжиніринговий центр «Екскон» борг в сумі 129000,0 грн.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплати суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, у ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його вини конання (договір чи діалект)

Отже, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018р. у справі № 686/21962/15-ц (провадження №14-16цс18).

Разом з тим, за змістом статей 598-609 ЦК України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов`язання.

Таким чином, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України. Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Аналогічний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 07 лютого 2018р. по справі № 910/11249/17.

Так, Верховний Суд зробив висновок, що норма ст. 625 ЦК України, не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов`язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу. Оскільки чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з постановленням судового рішення чи відкриття виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

З урахуванням вищевикладеного, позивач має право на стягнення з відповідача суми інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми боргу за весь час прострочення.

Звертаючись до суду з вказаним первісним позовом, первісний позивач зазначав, що період не виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором № 1, тривав з 03 лютого 2024р. по 30 січня 2025р., надавши суду відповідний розрахунок.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності .

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020р. у справі № 129/1033/13-ц сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02 жовтня 2018р. у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019р. у справі № 917/1307/18 (пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).

Обставини наведені в первісній позовній заяві та додані до неї докази не спростовані відповідачем за первісним позовом, при цьому судом критично оцінюються твердження сторони відповідача за первісним позовом, наведені у відзиві на первісний позов, що право, передбачене ст. 625 ЦК України, виникає у первісного позивача, лише з часу набрання законної сили рішення Шевченківського районного суду м. Києва 27 червня 2024р. по справі № 761/4564/24.

Враховуючи, що при вирішенні цивільних справ судами враховується стандарт доказування «більшої вірогідності», тому оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені первісні позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 ст. 903 ЦК України).

Абзацом 1 ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів передбачено», що у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення. Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов`язання, не звільняє його від виконання зобов`язання в натурі.

Звертаючись до суду з зустрічним позовом, сторона зустрічного позивача зазначала, що зі сторони відповідача за зустрічним позовом мала місце прострочка виконання зобов`язань за договором № 1, яка тривала з 31 грудня 2022р. по 19 травня 2023р., а тому повинна сплатити пеню, в розмірі 1075860,0 грн., при цьому сторона відповідача за зустрічним позовом не спростувала належними і допустимими доказами зазначений період не виконання зобов`язань за договором № 1.

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч. 3 ст. 551 ЦК України).

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, необхідно з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим з огляду на інтереси сторін, які заслуговують на увагу, ступінь виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначність прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідність розміру пені наслідкам порушення, негайне добровільне усунення винною стороною порушення та його наслідків та інше. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Судом встановлено, що згідно п. 2.1. договору № 1 вартість послуг за цим договором склала 258000,0 грн., та зі сторони виконавця (ТОВ «Інжинірінговий центр «Екскон») мало місце прострочка виконання зобов`язання, яка тривала до 19 травня 2023р., при цьому протягом всього часу розгляду справи в суді стороною відповідача за зустрічним позовом не було подано до суду жодного належного і допустимого доказу, на підтвердження не можливості виконання відповідачем, як виконавцем своїх зобов`язань за договором № 1, з незалежних від нього причин, а тому суд приходить до висновку, що зустрічний позов підлягає частковому задоволенню, а саме: з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом підлягає стягненню неустойка в розмірі 30,0 % вартості послуг в розмірі 77400,0 грн.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (п. 1) ч. 2 ст. 258 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

У відповідності до ч. 4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 листопада 2018р. у справі № 372/1036/15-ц (провадження № 14-252цс18) зробила висновок про те, що «виходячи з вимог статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем. Відмова в задоволенні позову у зв`язку з відсутністю порушеного права із зазначенням в якості додаткової підстави для відмови в задоволенні позову спливу позовної давності, не відповідає вимогам закону».

Аналогічні висновки Великою Палатою Верховного Суду були наведені в постанові від 29 червня 2021р. у справі № 904/3405/19 (провадження № 12-50гс20) вказано, що «суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушено, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. […] позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини 5 ст. 267 ЦК України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності. При цьому саме на позивача покладений обов`язок доказування тієї обставини, що строк звернення до суду був пропущений ним з поважних причин».

Так, для визначення моменту виникнення права на позов важливими є, як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.

Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами «довідалася» та «могла довідатися» у ст. 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо (постанова Верховного Суду від 03 грудня 2025р. у справі № 344/2910/23).

Заява сторони відповідача за зустрічним позовом, в порядку ст. 267 ЦК України, не підлягає задоволенню, в силу положень пункту 12 (Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину), пункту 19 (У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану) Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, при цьому судом враховано, що з вказаним зустрічним позовом сторона позивача звернулась до суду 06 березня 2025р., а Закон України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14 травня 2025р. № 4434-IX, набрав чинності лише 04 вересня 2025р.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з первісного відповідача на користь первісного позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3028,0 грн., та з зустрічного відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 1211,2 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 17-19, 76-82, 89, 141, 258, 259, 263-266, 268, 274, 352, 354, 355 ЦПК України; ст. ст. 1, 4, 15, 16, 509, 525, 526, 527, 530, 610, 611, 625 ЦК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжиніринговий центр «Екскон» (код ЄДРПОУ: 35951322, місцезнаходження: м. Київ, вул. Академіка Філатова, буд. 22/8, оф. 310) до ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжиніринговий центр «Екскон» інфляційні втрати та три відсотки річних за період часу з 03 лютого 2024р. по 30 січня 2025р. в сумі у розмірі 21016 /двадцять одна тисяча шістнадцять/ грн. 09 коп.; судовий збір у розмірі 3028,0 /три тисячі двадцять вісім/ грн.

Зустрічний позов ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжиніринговий центр «Екскон» (код ЄДРПОУ: 35951322, місцезнаходження: м. Київ, вул. Академіка Філатова, буд. 22/8, оф. 310) про стягнення пені - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжиніринговий центр «Екскон» на користь ОСОБА_2 пеню у розмірі 77400,0 /сімдесят сім тисяч чотириста/ грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжиніринговий центр «Екскон» на користь держави судовий збір у розмірі 1211 /одна тисяча двісті одинадцять/ грн. 20 коп.

В решті зустрічного позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 25 травня 2026р.

Суддя: