Ухвала суду № 136789743, 25.05.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 757/35288/25-ц

Провадження № 2/761/11719/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2026 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Савчук Ю.Н., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Вищої ради правосуддя, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування майнової та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

До Шевченківського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 , у якій позивач просить суд стягнути з відповідачів моральну шкоду в розмірі 2 500 000 грн.

Під час вивчення матеріалів вказаної позовної заяви було встановлено, що вона не відповідає вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Разом з тим, у поданій позовній заяві позивачем не зазначено у повному обсязі відомості про позивача, зокрема відсутні відомості про реєстраційний номер облікової картки платника податків або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України,його адресу електронної пошти, наявність або відсутність електронного кабінету, наявність або відсутність електронного кабінету у відповідачів.

Відповідно до частини четвертої статті 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому законом розмірі та порядку або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору.

В порушення вимог процесуального закону таких документів до позовної заяви не додано.

Відповідно до ч.2 ст.147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Вища рада правосуддя, Вища кваліфікаційна комісія суддів України, Державна судова адміністрація України та Національна школа суддів України, інші органи державної влади та органи місцевого самоврядування беруть участь в організаційному забезпеченні діяльності судів у випадках і порядку, визначених цим та іншими законами.

За змістом ст.1 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» Вища рада правосуддя є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.Статтею 3 вказаного Закону визначено повноваження Вищої ради правосуддя.

Відповідно до п.11 ч.2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання: позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Однак позовна заява не містить зазначення підстав для звільнення від сплати судового збору.

Як вбачається зі змісту заяви ОСОБА_1 від 20.07.2023 року № 20-07, адресованої Офісу Генерального прокурора, позивач повідомляє про вчинення кримінального правопорушення суддею Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду ОСОБА_2

Згідно з п. 6 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі - у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

За приписами п.10 ч.1 ст.176 ЦПК України ціна позову визначається: у позовах, що складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.

Позивачем у позовній заяві зазначено загальну ціну позову 2 500 000 грн., проте не вказано, яку суму становить моральна шкода, а яку - майнова.

За таких обставин неможливо встановити, чи звільнено позивача від сплати судового збору, оскільки за таких обставин позивачі звільнені від сплати судового збору лише за вимогою про відшкодування майнової шкоди, в той час, коли позивачем заявлено вимогу і про відшкодування моральної шкоди.

Крім того, зі змісту позовної заяви не вбачається, чи шкоду позивачеві завдано незаконним рішенням органу державної влади, чи внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно з ст.1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до ст.1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Відповідно до ст.1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Позивачем в судовому порядку рішення Вищої ради правосуддя від 17.03.2025 року № 527/1lдп/15-25 не оскаржувалося, а відтак його неправомірність позивачем не доведена, в той час, коли протиправність дій є обов`язковим елементом складу цивільного правопорушення, що є підставою для відшкодування шкоди.

Позивачем у позовній заяві не дотримано вимог п.5, 9,10 ч.3 ст.175 ЦПК України, а саме позовна заява повинна містити: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач просить суд стягнути із Держави Україна в особі Вищої ради правосуддя та Державної казначейської служби України моральну щкоду, завдану суддею Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_3 та суддею Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду ОСОБА_2

Належним відповідачем у спорах про відшкодування шкоди, заподіяної судом, може бути лише держава, а не суд чи судді, які діють від імені держави та виконують покладені на них державою функції правосуддя.

Крім того, позивачем у позовній заяві зазначено, що відповідачем у справі є держава в особі Вищої ради правосуддя та Державної казначейської служби України.

ВП ВС неодноразово зазначала, що держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, у які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах». В судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.

Отже, у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді. У справах про відшкодування шкоди державою вона бере участь як відповідач через той орган, діяннями якого завдано шкоду. Хоча наявність такого органу для того, щоб заявити відповідний позов до держави, не є обов`язковою.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 27.11.2019 у справі №242/4741/16-ц виклала правовий висновок, відповідно до якого у спорах про відшкодування шкоди державою остання бере участь у справі як відповідач через той орган, діяннями якого заподіяно таку шкоду. При цьому, залучення або незалучення до участі у таких категоріях спорів Державної казначейської служби України чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки Державна казначейська служба України чи її територіальний орган не є тим суб`єктом, який порушив права чи інтереси позивача.

Вища рада правосуддя є лише колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади в межах повноважень, установлених законом та не є тим органом, через який діє держава у спірних правовідносинах, та жодним нормативно-правовим актом не наділена повноваженнями здійснювати представництво інтересів держави у цій категорії справ. Відповідачем у подібних справах є саме держава Україна. При цьому суд зазначає, що помилкове визначення органу, через який вона діє, не свідчить у цьому випадку про неналежність складу відповідачів.

Проте з врахуванням наведеного, позивачу слід уточнити правильний склад відповідачів у справі.

У пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року в справі № 916/1423/17 вказано, що застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

Позовна заява не містить жодних доказів заподіяння позивачеві шкоди.

П.1.ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що ставка судового збору за позовною заявою майнового характеру, поданою фізичною особою, становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною першою статті четвертої Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно із ст. 7 Закону України «Про державний бюджет на 2025 рік» прожитковий мінімум на одну працездатну особу з 01 січня 2025 року встановлено у розмірі 3028 грн.

З огляду на те, що розмір заявленої шкоди становить 2 500 0000 грн, розмір судового збору складає 25 000 грн. (2 500 0000 ? 1%)., однак вказана сума перевищує 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Таким чином, позивачу необхідно сплатити судовий збір у розмірі 15 140 грн. (3028 грн. х 5) та надати суду відповідний документ, що підтверджує його сплату.

Реквізити для сплати судового збору за подання заяв до Шевченківського районного суду м.Києва: отримувач коштів - ГУК у м.Києві/Шевченк.р-н/22030101; код отримувача (код ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) - 899998; рахунок отримувача - UA628999980313151206000026011; код класифікації доходів бюджету - 22030101.

У разі, якщо позивача звільнено від сплати судового збору, йому необхідно вказати у позовній заяві підстави для такого звільнення та подати відповідні докази на підтвердження вказаних обставин.

Відповідно доч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Приписами ч. 1 та 2 ст. 95 ЦПК України, визначено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Порядок засвідчення копій документів визначений п. п. 5.26, 5.27 Національного стандарту України Державної уніфікованої системи документації, Уніфікованої системи організаційно розпорядчої документації Вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07 квітня 2003р. №55. За вказаним нормативно-правовим актом, відмітка про засвідчення копії документа складається: зі слів «Згідно з оригіналом»; назви посади; особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища; дати засвідчення копії, яка проставляється нижче підпису.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивачем додано ряд додатків у копіях, проте вони не засвідчені належним чином. Тобто, вищевказані подані копії документів не відповідають вимогам засвідчення копій: не містять напису «згідно з оригіналом», підпису заявника та дати посвідчення.

Таким чином, суд позбавлений можливості вирішити питання про відкриття провадження по справі.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 розділу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи п. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Додержання процесуальної форми і змісту позовної заяви є однією з обов`язкових вимог національного законодавства, що забезпечує право на звернення до суду та порушення судом провадження у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Таким чином, оскільки заява подана з порушенням вимог ст.ст. 175, 177 ЦПК України, суддя вважає за необхідне залишити її без руху із наданням заявнику строку для усунення недоліків.

Керуючись ст.ст. 175, 177, 185, 259-261, 353 ЦПК України, суддя,-

УХВАЛИВ :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Вищої ради правосуддя, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування майнової та моральної шкоди, залишити без руху, надавши заявнику строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання заявником цієї ухвали, попередивши, що в разі не усунення вказаних недоліків заява буде вважатися неподаною та підлягатиме поверненню заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: