Рішення № 136789659, 25.05.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/36542/25

Провадження № 2/761/3988/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого: судді - Притули Н.Г.

при секретарях: Войновського О.І., Широковій С.Е.,

за участі:

представника позивача: Джумурат В.М.,

представника відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, -

ВСТАНОВИВ:

29.08.2025 року до суду надійшла зазначена позовна заява в якій позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача як власника квартири АДРЕСА_1 основний борг - 31 876,70 грн., 3% річних - 2 264,81 грн., інфляційне збільшення - 7 448,54 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 та користується послугами з утримання будинків та прибудинкових територій, що надаються позивачем. Однак відповідач свій обов`язок по своєчасній оплаті цих послуг не виконує, внаслідок чого у нього виникла заборгованість, яка станом на 25.08.2025 року становить 31 876,70 грн.

Так як відповідач своєчасно не сплачує за отримані послуги, на підставі положень ч.2 ст.625 ЦК України має сплатити 3% річних та інфляційне збільшення боргу.

На підставі викладеного, Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» звернулось до суду із вказаним позовом.

26.11.2025 року до суду надійшов відзив на заявлені вимоги в якому представник просить відмовити в задоволенні заявлених вимог. Як зазначено представником, право власності відповідача на квартиру АДРЕСА_1 виникло 10.01.2022 року. Позивач жодним чином не обгрунтував заявлений період, починаючи з вересня 2017 року. У весь спірний період з вересня 2017 року по березень 2025 року відповідач постійно проживав та проживає за адресою: АДРЕСА_2 та відповідно не отримував послуги за адресою: АДРЕСА_3 . Позивач не надав доказів що надавав відповідні послуги відповідачу, а тому на підставі положень п.6 ч.1 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відповідач має право не оплачувати послуги.

05.12.2025 року до суду надійшла відповідь на відзив в якій представник позивача наполягав на задоволенні заявлених вимог з підстав, викладених в позовній заяві. Так представник звертає увагу, що чинним законодавством не встановлено правових підстав для відмови від послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, оскільки вона залежить лише від наявності у споживача права власності на житлове приміщення чи/або права користування ним, підтвердженим в установленому порядку та спосіб. Такі послуги можуть бути лише перераховані на підставі положень статті 18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Відповідач не спростував зазначені вимоги позивача.

Крім того представник зазначив, що борги за комунальні послуги успадковуються разом із майном, якщо спадкоємець прийняв спадщину. Факт прийняття спадщини не спростовано ні представником відповідача, ані відповідачем жодним доказом. Боргові зобов`язання спадкодавця на день реєстрації права власності відповідача у справі складали 18 314,06 грн.

Заперечення на відповідь на відзив до суду не надходили.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги позову підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги позову не визнав та просив відмовити в його задоволенні з підстав, викладених у відзиві.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування покладений на сторони.

Дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, вислухавши сторони, враховуючи їх процесуальні заяви, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 з 10.01.2022 року є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 10.01.2022 року.

Надання послуги з утримання будинків та прибудинкових територій в будинку АДРЕСА_4 забезпечується КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» на підставі відповідних договорів.

Відповідно до п.п. 2 Статуту, предметом діяльності позивача є: утримання житлового і нежитлового фонду, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Києва та закріплений за підприємством на праві господарського відання, а також обслуговування житлового і нежитлового фонду, що не належить до комунальної власності м. Києва, на договірних засадах у встановленому законом порядку. Надання послуг з утримання будинків, споруд і прибудинкових територій та інших житлово-комунальних послуг, виконання функцій балансоутримувача житлового та нежитлового фонду, укладення договорів на надання житлово-комунальних послуг, контроль за виконанням договорів у встановленому порядку.

У частині першій статті 322 ЦК України передбачено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах та врегульовано нормами Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та положеннями Правил користування приміщеннями житлових будинків та прибудинковими територіями, затверджених Постановою КМУ від 08 жовтня 1992 №572.

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Частиною першою статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктами 5, 12 частини першої статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (далі - Закон), житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; послуга з управління багатоквартирним будинком - результат господарської діяльності суб`єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 5 Закону до житлово-комунальних послуг належить житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.

Відповідно до частини другої статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" індивідуальний споживач зобов`язаний: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Згідно з ч.1 ст.9 Закону, Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Управління багатоквартирним будинком управителем здійснюється на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що укладається згідно з типовим договором (ч.1 ст.18 Закону).

Відповідно до п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків та прибудинковими територіями квартиронаймачі квартир багатоквартирних будинків зобов`язані щомісяця вносити на відповідний рахунок власника будинку плату за обслуговування і ремонт будинку.

Згідно ст.ст. 64, 66, 67 Житлового кодексу Української РСР, сплачується плата за користування жилим приміщенням, сплачується плата за утримання будинку та прибудинкової території та плата за спожиті комунальні послуги.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448 цс 19) та в постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц (провадження № 61-11107 св 18), від 06 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16 (провадження № 61-26204 св 18), від 04 вересня 2022 року у справі № 201/1807/21 (провадження № 61-2572 св 22), від 07 листопада 2023 року у справі № 643/17352/20 (провадження № 61-9449 св 22), від 22 грудня 2023 року у справі № 607/2611/22 (провадження № 61-9399 св 23), від 25 березня 2024 року у справі № 462/1232/23 (провадження № 61-16076св23).

При зверненні до суду з позовом позивач зазначає, що відповідачу були надані послуги з утримання будинків та прибудинкових територій, однак він в порушення вимог діючого законодавства не сплачує за вказані послуги внаслідок чого за період з вересня 2017 року по березень 2025 року (включно) утворилась заборгованість в розмірі 31 876,70 грн., згідно із наданим розрахунком.

Відповідач не надав доказів належного виконання зобов`язань та сплати заборгованості.

У відзиві відповідач зазначив, що так як він не проживає в квартирі АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 на підставі положень п.6 ч.1 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» він звільняється від оплати за житлово-комунальні послуги.

Згідно з п.6 ч.1 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що Споживач має право 6) на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.

Отже, плата за житлово-комунальні послуги є обов`язком споживача, який повинен здійснюватися щомісячно. Водночас діюче законодавство не передбачає звільнення від сплати послуги з утримання будинків споруд та прибудинкових територій (управління багатоквартирним будинком).

Частина 2 статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачає, виконавець комунальної послуги або управитель багатоквартирного будинку зобов`язаний самостійно здійснити перерахунок вартості комунальної послуги або послуги з управління багатоквартирним будинком за весь період їх ненадання, надання не в повному обсязі або невідповідної якості, а також сплатити споживачу неустойку (штраф, пеню) у порядку та розмірі, визначених законодавством або договором.

Відповідач не надав суду доказів ненадання послуг чи надання їх не в повному обсязі в спірний період. Крім того, він не спростував заявлений позивачем розрахунок чи його правильність.

Крім того, у відзиві відповідач зазначив, що він набув право власності лише 10.01.2022 року, а тому відсутні підстави для сплати боргу за той період, коли він не був власником вказаної вище квартири.

Як уже встановлено судом, відповідач набув право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом.

Відповідач не надав суду копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Так само суду не було надано копії свідоцтва про смерть спадкодавця для можливості встановлення часу відкриття спадщини.

Стаття 1218 ЦК України передбачає, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Суд зазначає, що прийнявши спадщину, відповідач набув право на квартиру, успадкувавши також права та обов`язки спадкодавця. Тому незалежно від того, чи отримав відповідач свідоцтво про право на спадщину, чи здійснив реєстрацію права власника на успадковане нерухоме майно, він має належним чином утримувати майно, що належить йому.

Отже, оскільки в судовому засіданні встановлено, що позивачем надавались послуги, проте в порушення вимог діючого законодавства відповідач не сплачував за надані послуги, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за надані житлово-комунальні послуги по квартирі АДРЕСА_1 станом на 01.04.2025 року в сумі 31 876,70 грн.

Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язанням.

З огляду на викладене, правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, у якому, серед інших прав і обов`язків сторін на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора вимагати сплату грошей за надані послуги.

При цьому, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, у зв`язку з простроченням оплати спожитих житлово-комунальних послуг, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» 3% річних в сумі 2 264,81 грн., інфляційне збільшення в сумі 7 448,54 грн.

Зважаючи на викладене вище, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову, знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, у відповідності до положень ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені останнім, які складаються з судового збору в розмірі 3 328,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, на підставі ст.ст. 509, 525, 526, 610, 611, 612, 322, 901 ЦК України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та керуючись ст.ст. 4, 77-81, 141, 263, 265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» (код ЄДРПОУ 34966254, адреса: м. Київ, вул. Білоруська, 1) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_5 ) про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з вересня 2017 року по березень 2025 року (включно): основний борг - 31 876 (тридцять одна тисяча вісімсот сімдесят шість) гривень 70 копійок, 3% річних в сумі 2 264,81 грн., інфляційне збільшення в сумі 7 448,54 грн. та судовий збір в сумі 3 028,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Н.Г. Притула