Ухвала суду № 136789347, 21.05.2026, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

пр. № 1-кп/759/1170/26

ун. № 760/527/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2026 року місто Київ

Святошинський районний суд м.Києва у складі колегії суддів:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретар судового засідання - ОСОБА_4 ,

провівши відкрите підготовче судове засідання у кримінальному провадженні за №22025101110001251 від 10.11.2025 відносно ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України,

за участі сторін кримінального провадження: прокурора - ОСОБА_6 , обвинуваченого - ОСОБА_5 , захисника - ОСОБА_7 ,

ВСТАНОВИЛА:

До Святошинського районного суду м. Києва 16.04.2026 надійшов вказаний обвинувальний акт із додатками.

У підготовчому судовому засіданні прокурор просив призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, вважаючи, що по справі дотримані всі вимоги, передбачені ст.ст.32, 291 КПК України та відсутні підстави для прийняття рішень, передбачених п.п.1-4 ч.3 ст.314 КПК України.

Захисник, думку якого підтримав обвинувачений, не заперечував щодо призначення судового розгляду.

Заслухавши думку сторін, вивчивши долучені до обвинувального акту додатки, колегія суддів вважає, що даний обвинувальний акт підлягає призначенню до судового розгляду з таких підстав.

Вказане кримінальне провадження за підсудністю підлягає розгляду Святошинським районним судом м. Києва. Підстав для закриття чи зупинення провадження по справі немає. Обвинувальний акт та додатки до нього складені у відповідності до вимог КПК України, при затвердженні прокурором обвинувального акту дотримані вимоги закону.

Колегією суддів у підготовчому судовому засіданні у відповідності до вимог ст. 384 КПК України обвинуваченому ОСОБА_5 роз`яснено можливість та особливості розгляду кримінального провадження стосовно нього судом присяжних та вимоги п. 10 ст. 615 КПК України.

На підставі ч.2 ст. 384 КПК УКраїни обвинувачений ОСОБА_5 заявив клопотання про розгляд кримінального провадження стосовно нього судом присяжних.

Відповідно до п. 10 ст. 615 КПК України кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено довічне позбавлення волі, здійснюється колегіально судом у складі трьох суддів, крім здійснення кримінального провадження у суді, в якому до моменту введення воєнного стану та набрання чинності цією частиною було визначено склад суду за участю присяжних.

Оскільки, відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 з 24.02.2022 року на всій території України введено воєнний стан, строк дії якого надалі неодноразово продовжувався, тобто правовий режим воєнного стану діє на даний час, колегія суддів на підставі п.10 ст. 615 КПК України не вбачає підстав для задоволення вказаного вище клопотання.

За таких обставин, є достатні підстави для призначення даного обвинувального акту до судового розгляду, який належить здійснити колегіально судом у складі трьох суддів.

Судовий розгляд, з урахуванням принципу гласності та відкритості судового провадження, слід здійснювати у відкритому судовому засіданні, оскільки обмежень, передбачених положеннями ч.2 ст.27 КПК України, колегією суддів не встановлено.

Разом з тим, прокурор у судовому засіданні заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів із визначенням застави та покладенням обов`язків. Дане клопотання обґрунтовує тим, що ризики, передбачені п.п. 1,2,3,4 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були підставою для обрання, та в подальшому продовження запобіжного заходу обвинуваченому, не зменшилися та продовжують існувати, а жоден з більш м`яких запобіжних заходів не здатний їм запобігти.

Захисник, якого підтримав обвинувачений, заперечував проти задоволення клопотання прокурора, посилаючись на недоведеність ризиків. Просив суд врахувати дані про особу ОСОБА_5 , його стан здоров`я, та обрати відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, а у випадку продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити мінімальний розмір застави. Долучив до матеріалів справи підтверджуючі документи.

Крім того, сторона захисту висловила скарги на незадовільний стан здоров`я обвинуваченого ОСОБА_5 , повідомивши, що останній потребує обстеження лікаря-психіатра через наявний у нього пост-травматичний стресовий розлад, депресивний синдром, а також на те, що в умовах слідчого ізолятору він не отримує належну медичну допомогу та необхідне лікування.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши клопотання та наявні матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить наступного висновку.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з положеннями ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, а саме тримання під вартою.

Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Із системного аналізу норм ст. 183 КПК України та ст. 199 КПК України випливає, що підставою для продовження строку тримання особи під вартою є обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують продовження строку.

Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , колегія суддів враховує вимоги п. 3, 4 і 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного кримінального правопорушення; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила кримінальне правопорушення; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 року № 33977/96 ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Ретельно проаналізувавши доводи, наведені прокурором, колегія суддів вважає, що такі обставини як зміст та обсяг обвинувачення, конкретні обставини кримінального правопорушення, які інкриміновані обвинуваченому, дані про особу обвинуваченого, у своїй сукупності свідчать про те, що наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України. Так, на даний час існують такі ризики як: обвинувачений, перебуваючи на волі, зможе переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Враховуючи викладене, зважаючи на тяжкість та суспільну небезпечність кримінального правопорушення, покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватими, дані про особу обвинуваченого, колегія суддів вважає за доцільне клопотання прокурора задовольнити та продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, оскільки обставин, що могли б свідчити про можливість запобігання зазначеним ризикам шляхом застосування до обвинуваченого інших, більш м`яких запобіжних заходів, не встановлено.

Разом з тим, беручи до уваги підстави та обставини, передбачені ст. ст. 177, 178 КПК України, зокрема дані про особу обвинуваченого, колегія суддів вважає можливим зменшити суму альтернативного запобіжного заходу у виді застави для обвинуваченого ОСОБА_5 і визначити її в межах 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За наведених обставин, клопотання прокурора підлягає частковому задоволенню.

Щодо скарг сторони захисту на стан здоров`я обвинуваченого, колегія суддів зазначає наступне.

Стаття 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює обов`язок держави гарантувати, з урахуванням практичних вимог режиму позбавлення волі, належний захист стану здоров`я та добробуту осіб, яких позбавлено волі, серед іншого шляхом забезпечення їх необхідною медичною допомогою.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про попереднє ув`язнення» адміністрація місця попереднього ув`язнення, серед іншого зобов`язана забезпечити осіб, взятих під варту, медичним обслуговуванням.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пивоварник проти України», рівень охорони здоров`я ув`язненого має бути сумісним з людською гідністю. Європейський суд з прав людини наголосив, що охорона здоров`я ув`язнених повинна здійснюватися належним чином, а відсутність належної медичної допомоги може вважатися жорстоким або нелюдським поводженням у значенні статті 3 Конвенції. ЄСПЛ підкреслив, що для того, щоб надана медична допомога могла вважатися належною, потрібно встановити сукупність наступних факторів: 1) факт огляду лікарем і призначення лікування; 2) докладне документування стану здоров`я ув`язненого; 3) оперативність та точність постановки діагнозу і лікування; 4) наявність регулярного і систематичного нагляду за станом здоров`я, розроблення плану лікування; 5) створення умов, необхідних для надання призначеного лікування; 6) медична допомога має відповідати тому рівню, на якому надається населенню в цілому.

З огляду на викладене, суд звертає увагу, що начальник Державної установи «Київській слідчий ізолятор», повинен забезпечити додержання права ОСОБА_5 на належну медичну допомогу на рівні, який має бути сумісним з людською гідністю, зокрема в частині забезпечення регулярного медичного нагляду за станом здоров`я ОСОБА_5 і розроблення плану заходів з метою лікування його захворювання, проведення медичного обстеження та забезпечення можливості відповідного лікування відповідно до встановленого діагнозу.

Проте, на даний час у суду відсутні об`єктивні медичні застереження, які унеможливлюють утримання ОСОБА_5 під вартою. Крім того, сторона захисту не зверталась до суду з клопотанням про забезпечення додержання права на належну медичну допомогу, зокрема, в частині проведення медичного обстеження останнього та забезпечення можливості відповідного лікування згідно встановленого діагнозу, що унеможливлює вирішення вказаного питання судом.

Керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 183, 194, 197, 331, 369-372, 376, 392 КПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту відносно ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України у відкритому судовому засіданні в приміщенні Святошинського районного суду м. Києва (м. Київ, вул. Я. Коласа, 27А) на 29 травня 2026 року о 12-30 год.

Справу розглядати колегіально судом у складі трьох суддів.

Викликати у судове засідання прокурора, обвинуваченого, захисника.

Клопотання прокурора - задовольнити частково.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів, тобто до 19 липня 2026 року включно, і утримувати його у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.

Визначити обвинуваченому ОСОБА_5 розмір застави, який здатний забезпечити виконання покладених на нього обов`язків, а саме 500 (п`ятсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1664000 (один мільйон шістсот шістдесят чотири тисячі) грн. 00 к., після внесення якої ОСОБА_5 підлягає звільненню з під варти в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 202 КПК України.

У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 строком на 2 (два) місяці обов`язки, передбачені ч. 5 ст.194 КПК України, а саме:

1) прибувати за викликом до Святошинського районного суду міста Києва;

2) не відлучатись за межі м. Києва та Київської області без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, - не виконання яких тягне можливість застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Копію ухвали вручити обвинуваченому та прокурору, а також надіслати до Державної установи «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України на виконання.

Ухвала в частині продовження запобіжного заходу може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, в іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складений та оголошений 25.05.2026.

Головуючий суддя: ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3