Ухвала суду № 136788027, 25.05.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/9012/26

Провадження №: 2/752/9952/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про повернення позовної заяви

25.05.2026 суддя Голосіївського районного суду міста Києва Кирильчук І. А., перевіривши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа - Гаражно-будівельний кооператив «Печерський», про визнання права власності,

В С Т А Н О В И В:

До Голосіївського районного суду міста Києва надійшов цивільний позов ОСОБА_1 , підписаний її представником адвокатом Теличко Антоном Олександровичем, до Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа - Гаражно-будівельний кооператив «Печерський», про визнання права власності.

В порядку автоматизованого розподілу справ між суддями заяву передано на розгляд судді Кирильчук І. А.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 07 квітня 2026 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`ять днів з дня отримання ухвали.

Згідно із частиною п`ятою статті 272 ЦПК України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відомостей про наявність у позивача ОСОБА_1 зареєстрованого електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС не встановлено, у тексті позовної заяви позивач зазначив про його відсутність. Також, у зв`язку із відсутністю відомостей про реєстраційний номер облікової картки платника податків представника позивача - адвоката Теличка Антона Олександровича (хоча про наявність електронного кабінету у підсистемі «Електронний суд» останній зазначав у позовній заяві), суд позбавлений можливості здійснити надсилання процесуальних документів до електронного кабінету представника.

Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 07 квітня 2026 року про залишення позову без руху направлено на поштову адресу представника позивача - адвоката Теличка Антона Олександровича (який і підписав позовну заяву) рекомендованим відправленням із штрих-кодом ідентифікатором 67160188623, на вказану ним у позовній заяві адресу для листування, а саме: АДРЕСА_1 . Клопотань чи заяв представника позивача про надсилання поштової кореспонденції на іншу адресу до позовної заяви не додано.

Крім того, на виконання вимог статей 2, 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» ухвалу про залишення позову без руху від 07 квітня 2026 року внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень, а тому сторона позивача у вільному доступі мала можливість ознайомитись з її змістом.

Конверт з ухвалою про залишення позову без руху, що направлявся за адресою листування представника позивача - адвоката Теличка Антона Олександровича повернувся до суду неврученим з відміткою «Укрпошти» про причини повернення - «адресат відсутній».

Крім того, ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 07 квітня 2026 року додатково було надіслано на адресу електронної пошти, яку представник Теличко Антон Олександрович вказав як засіб зв`язку - ІНФОРМАЦІЯ_1 та доставлена до електронної скриньки 29 квітня 2026 року, про що свідчить довідка суду про доставку електронного листа.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі

№ 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Згідно постанов Верховного Суду від 20 січня 2023 року у справі № 465/6147/18, від 30 листопада 2022 року у справі № 759/14068/19, від 30 листопада 2022 року у справі № 725/486/22, суд, який комунікує з учасником за допомогою повідомлених ним засобів, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення.

Верховний Суд в ухвалі від 17 листопада 2022 року по справі № 560/5541/20 висловив позицію, що суд, який добросовісно інформує учасника справи з наміром забезпечити здійснення правосуддя, не повинен нести «ризик незнання» учасника, який надав суду свої номери та адреси, але не користується чи не стежить за ними. Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року). Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі «Тойшлер проти Германії» 04 жовтня 2001 року наголошено, що обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів. Зважаючи на вищевикладене, байдужа поведінка учасника справи, що виявляється, зокрема у неотриманні повідомлень суду, не повинна схвалюватися судовою практикою. Навпаки, судова практика повинна стимулювати учасників справи використовувати прогресивні форми роботи.

Витративши значні ресурси, Україна створила інформаційне поле, де зацікавлена особа легко знайде інформацію про судову справу. Функціонує Єдиний державний реєстр судових рішень. На сайті судової влади доступні персоналізовані відомості про автоматичний розподіл справ та розклад засідань. Працює підсистема «Електронний кабінет» ЄСІТС. Все безкоштовно і доступно. Однак поки що не обов`язкове.

Використання цих інструментів та технологій забезпечує добросовісній особі можливість звертатися до суду, брати участь у розгляді справи у зручній формі та з мінімальними витратами. Тобто держава Україна забезпечила можливість доступу до правосуддя і право знати про суд.

В ухвалі у справі Войцеховський Артур Сергійович проти України (заява № 41881/18) зазначено, що органи влади можуть нести відповідальність лише за ненадсилання відповідних документів заявнику. Сам факт того, що заявник не отримав кореспонденцію, надіслану йому Касаційним судом, недостатньо, щоб закласти аргументовану основу для заяви про те, що права заявника за статтею 6 § 1 Конвенції були порушені. 11. Більше того, Суд зазначає, що заявник не запитав суди про стан провадження у своїй справі протягом більше року після винесення рішення апеляційного суду, незважаючи на високу ймовірність, враховуючи те, що історії провадження, що відповідач буде оскаржувати рішення, винесене на користь заявника. 12. У зв`язку з цим Суд повторює, що зацікавлена сторона зобов`язана виявляти особливу старанність у захисті своїх інтересів і вживати необхідних заходів, щоб залишатися в курсі подій у провадженні (див., серед іншого, Teuschler проти Німеччини (dec.), № 47636/99, 4 жовтня 2001 року).

Таким чином, суд вважає, що представник позивача - адвокат Теличко Антон Олександрович був повідомлений належним чином про залишення позову без руху.

Частина сьома статті 272 ЦПК України прямо вказує, що якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що її вручено й особі, яку він представляє.

Станом на 25 травня 2026 року, з урахуванням достатнього строку, встановленого судом для надходження до суду поштової кореспонденції, у разі направлення стороною позивача на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху документів засобами поштового зв`язку - недоліки не усунуто, ухвалу суду не виконано.

Вказані недоліки позовної заяви є суттєвими і такими, що перешкоджають відкриттю провадження у справі до їх усунення.

Відповідно до частини третьої статті 185 ЦПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Частиною п`ятою статті 185 ЦПК України встановлено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Прецедентна практика Європейського Суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Із цього приводу прецедентними є рішення Європейського Суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що позивач не усунув вказані в ухвалі недоліки, що є підставою для повернення позовної заяви позивачу, в порядку визначеному частиною третьою статті 185 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 175, 177, 185 ЦПК України, суддя

П О С Т А Н О В И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа - Гаражно-будівельний кооператив «Печерський», про визнання права власності - вважати такою, що не подана, та повернути суб`єкту звернення.

Роз`яснити суб`єкту звернення, що повернення позову не перешкоджає повторному зверненню до суду, з урахуванням викладеного в даній ухвалі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 ЦПК України та в строки встановлені статтею 354 ЦПК України.

Ухвалу виготовлено 25 травня 2026 року.

Суддя І. А. Кирильчук