Ухвала суду № 136787942, 11.05.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/733/21

Провадження № 6/752/470/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2026 року Голосіївський районний суд міста Києва у складі: головуючого судді - Кирильчук І.А., за участі секретаря судового засідання - Сінчук І.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс», заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», Голосіївський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про заміну стягувача та видачу дублікату виконавчого листа у справі № 752/733/21 за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

У квітні 2026 року до Голосіївського районного суду міста Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс» (надалі також ТОВ «Капіталресурс»/заявник), відповідно до якої представник ТОВ «Капіталресурс» просить замінити стягувача у виконавчому листі № 752/733/21 від 24 листопада 2021 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» боргу з ПАТ КБ «Приватбанк» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс»; видати Товариству з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс» дублікат виконавчого листа № 752/733/21 від 24 листопада 2021 року про стягнення боргу з ОСОБА_1 .

В обґрунтування поданої заяви ТОВ «Капіталресурс» посилається на те, що між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, у зв`язку з невиконанням умов якого рішенням суду у справі № 752/733/21 задоволено позов банку та видано виконавчий лист про стягнення заборгованості. Надалі, 22 серпня 2025 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Капіталресурс» укладено договір факторингу № 8-22-08/2025, відповідно до якого до заявника перейшло право вимоги за кредитним договором боржника, а відтак останній вважає себе правонаступником первісного стягувача у виконавчому документі.

Крім того, заявник зазначає, що виконавче провадження № НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа було завершено 20 грудня 2023 року, при цьому оригінал виконавчого листа направлено стягувачу, однак фактично він не надходив та станом на день звернення відсутній як у заявника, так і в органі державної виконавчої служби. У зв`язку із втратою виконавчого документа ТОВ «Капіталресурс» просить видати його дублікат, посилаючись на положення п. 17.4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України та практику Верховного Суду щодо можливості видачі дубліката у разі втрати виконавчого листа. Також заявник вказує, що строк пред`явлення виконавчого документа до виконання не є пропущеним, оскільки на період дії воєнного стану строки, визначені Законом України «Про виконавче провадження», перериваються.

У порядку передачі судової справи раніше визначеному складу суду справу передано на розгляд судді Кирильчук І. А.

Матеріали справи № 752/733/21 передані з архіву суду у провадження судді Кирильчук І. А. 29 квітня 2026 року.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду міста Києва від 04 травня 2026 року заяву про заміну сторони виконавчого провадження прийнято до провадження, призначено судове засідання на 11 травня 2026 року об 11:30 год.

Заявник просив розглядати справу за відсутності його представника.

Інші заінтересовані особи ОСОБА_1 , Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», Голосіївський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялися належним чином, отримавши судові повістки через електронний кабінет, про що свідчать довідки суду. Про причини неявки в судове засідання не повідомили, з будь-якими заявами чи клопотаннями до суду не зверталися.

Згідно із вимогами частини третьої статті 442 ЦПК України неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши доводи поданої заяви, дослідивши матеріали цивільної справи, дійшов таких висновків.

Судом установлено, що 07 липня 2021 року Голосіївським районним судом міста Києва ухвалено рішення у справі № 752/733/21 за позовом акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, яким позовні вимоги задоволено частково.

Так, указаним рішенням суду ухвалено стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , остання відома адреса: АДРЕСА_1 ) на користь акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (місцезнаходження: 01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, рахунок № НОМЕР_2 , МФО 305299) заборгованість за тілом кредиту у розмірі 17 529,42 грн.

На виконання ухваленого рішення Голосіївським районним судом міста Києва 24 листопада 2021 року видано два виконавчі листи, які направлені на адресу АТ КБ «Приват банк».

Відповідно до даних Автоматизованої системи виконавчого провадження, виконавчий лист про стягнення зі ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості у розмірі 17 529,42 грн перебував на примусовому виконанні у межах виконавчого провадження № НОМЕР_3 у період з 02 лютого 2022 року по 20 грудня 2023 року. Відповідно до постанови державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кушніренка Д.А., виконавчий документ повернуто стягувачу.

З огляду на переривання строків пред`явлення виконавчих документів до виконання, у тому числі на час перебування виконавчого документа на примусовому виконанні, суд приходить до висновку, що строк звернення із заявою про заміну сторони виконавчого провадження та видачу дубліката виконавчого листа, як і строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, заявником не пропущено, з урахуванням положень пункту 10-2 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження».

22 серпня 2025 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Капіталресурс» укладено договір факторингу № 8-22-08/2025, відповідно до якого клієнт відступає належні йому права вимоги (прав вимоги), а саме права грошової вимоги клієнта до позичальників, зазначених у реєстрі боргових зобов`язань (за формою, що наведена у додатку №1 до цього договору, далі - реєстр боргових зобов`язань), який складається клієнтом, далі за текстом - боржники, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, за договорами (з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них), що укладені між клієнтом та боржниками, та перелік яких наведено згідно з відповідним реєстром боргових зобов`язань, далі за текстом - основні договори або кредитні договори, а фактор здійснює фінансування клієнта шляхом купівлі у нього прав вимоги та сплачує клієнту за права вимоги грошові кошти (купівельну ціну) у сумі та у порядку, визначених цим договором (пункт 1 Договору факторингу).

Відповідно до пункту 4 Договору факторингу фактор, набуває прав кредитора за основними договорами, включаючи: право вимагати належного виконання боржниками грошових зобов`язань за основними договорами (повернення боржниками сум основного боргу (кредиту), погашення заборгованості за нарахованими, але несплаченими за користування кредитними коштами процентами, право вимагати сплати неустойки (пені, штрафів), передбачених основними договорами, право вимагати сплати сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України (індекс інфляції, три проценти річних), права, що випливають із судових справ, виконавчих проваджень щодо боржників, задоволення всіх своїх вимог (повернення суми основної заборгованості, сплати нарахованих процентів, комісій, можливої неустойки (штраф, пеня), відшкодування збитків, тощо), що випливають з умов основних договорів, за рахунок майна боржників, тощо. Розмір заборгованості за основними договорами, права вимоги за якими переходять до фактора, вказаний у відповідному реєстрі боргових зобов`язань. Права кредитора за основними договорами переходять до фактора у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення прав вимоги, за виключенням права на здійснення договірного списання коштів з рахунку/рахунків боржників, що надане клієнту відповідно до умов основних договорів. Крім того, права вимоги за основними договорами переходять до фактора незалежно від того, чи відбувалося стягнення за основними договорами.

Сторони дійшли згоди, що з огляду на кількість основних договорів, права вимоги за якими відступаються фактору на підставі цього договору, таке відступлення здійснюється поетапно, в обсягах, що окремо погоджуються сторонами, але в будь-кому випадку, клієнт зобов`язується відступити права вимоги за основними договорами протягом 30 (тридцяти) календарних днів від дати укладення цього договору.

Моментом (днем) переходу до фактора прав вимоги (у відповідній частині) є день підписання сторонами відповідного акту приймання-передачі відповідного реєстру боргових зобов`язань (за формою, що наведена у додатку №2 до цього договору), що відповідає частині основних договорів за відповідним етапом відступлення прав вимоги, як зазначено у попередньому абзаці цього договору, який підписується сторонами на паперових носіях і в електронному вигляді шляхом підписання кваліфікованими електронними підписами уповноважених представників сторін.

Після підписання реєстру боргових зобов`язань який складається клієнтом за формою, що наведена у додатку №1 до цього договору, клієнт додатково готує та передає фактору додаткову інформація щодо боржників в електронному вигляді (у форматі microsoft excel), що має містити всю інформацію необхідну для передачі фактором даних по основним договорам до кредитного реєстру Національного банку України, бюро кредитних історій та інформацію, яка потрібна для заміни сторони судового чи виконавчого провадження.

Відповідно до Акта № 5 приймання-передачі Реєстру боргових зобов`язань № 5 від 10 вересня 2025 року за Договором факторингу № 8-22-08/2025 від 22.08.2025, укладеного між АТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Капіталресурс», первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв Реєстр боргових зобов`язань № 5 від 10 вересня 2025 року, відповідно до якого відступлено права вимоги за 59 140 основними договорами на загальну суму заборгованості 448 829 388,33 грн.

Відповідно до Витягу з Реєстру боргових зобов`язань № 5 до Договору факторингу № 8-22-08/2025 від 22 серпня 2025 року, станом на 10 вересня 2025 року АТ КБ «ПриватБанк» відступило, а ТОВ «Капіталресурс» набуло права вимоги за кредитним договором б/н, укладеним із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно з вказаним витягом, загальна сума заборгованості за договором становила 17 529,42 грн, з яких 15 284,32 грн заборгованість за тілом кредиту та 2 345,25 грн заборгованість за процентами, у зв`язку з чим право грошової вимоги щодо вказаної заборгованості перейшло до ТОВ «Капіталресурс».

Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт перший частини другої статті 11 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із зазначеними вимогами заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є окремою підставою процесуального правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу.

За змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та статті 8 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.

Виходячи з підпунктів першого та другого частини першої статті 512 ЦК України у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, а тому припиняється її статус сторони виконавчого провадження, і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону України «Про виконавче провадження», статті 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

Положеннями частин першої та другої статті 442 ЦПК України визначено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

За таких обставин звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу сторони виконавчого провадження відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 8 Закону України «Про виконавче провадження».

Такий правовий висновок викладено Верховним Судом України в постанові від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13.

Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, за матеріалами поданої заяви судом встановлено, що на підставі Договору факторингу № 8-22-08/2025 від 22 серпня 2025 року, Акта № 5 приймання-передачі Реєстру боргових зобов`язань від 10 вересня 2025 року та Витягу з Реєстру боргових зобов`язань № 5, АТ КБ «ПриватБанк» відступило право вимоги за кредитним договором б/н, укладеним із ОСОБА_1 , на користь ТОВ «Капіталресурс», у зв`язку з чим останнє набуло права нового кредитора та звернулося до суду із заявою про заміну стягувача у виконавчому провадженні.

Враховуючи, що право вимоги за кредитним договором перейшло від АТ КБ «ПриватБанк» до ТОВ «Капіталресурс», виконавчий документ перебував на примусовому виконанні у межах виконавчого провадження № НОМЕР_3, а строк пред`явлення виконавчого документа до виконання не закінчився, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви ТОВ «Капіталресурс» та заміни стягувача у виконавчому листі його правонаступником.

Щодо вимоги заявника про видачу ТОВ «Капіталресурс» дублікату виконавчого листа № 752/733/21 від 24 листопада 2021 року, про стягнення боргу з ОСОБА_1 суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, виконавчий лист був направлений первісним стягувачем на примусове виконання, державним виконавцем 20 грудня 2023 року винесено постанову про завершення виконавчого провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 47 ЗУ «Про виконавче провадження», доказів того, що вказаний виконавчий лист направлено державним виконавцем на адресу первісного стягувача рекомендованим листом з підтвердженням його отримання, не надано, що може свідчити про те, що виконавчий лист було втрачено при пересилці.

На даний час виконавчий лист не знаходиться на виконанні, оскільки його втрачено.

Відсутність виконавчого листа позбавляє стягувача законного права повторно звернутися до ВДВС та можливості отримати із боржника коштів.

Згідно з частинами першою, другою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності встановленої законом.

У частинах першій, третій статті 431 ЦПК України закріплено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами.

Виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття. Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання (частини перша, друга, пункт 1 частини четвертої статті 12 Закону № 1404-VIII).

Відповідно до вимоги п.17.4 Перехідних положень Цивільного процесуального Кодексу України, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

Аналіз пункту 17.4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, дозволяє дійти висновку, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. При цьому, виданий він може бути лише за умови, якщо у встановлені строки з відповідною заявою до суду звернувся стягувач або державний/приватний виконавець.

Відповідно до частини першої статті 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

У пунктах 44 - 47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року в справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) зроблено висновок, що стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина шоста статті 12 Закону № 1404-VIII). У разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (частина перша статті 433 ЦПК України; близький за змістом припис відображений у частині першій статті 329 ГПК України). Відповідно до підпункту 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів: у разі втрати виконавчого документа, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання (аналогічний припис відображений у підпункті 19.4 пункту 1 розділу «Перехідні положення» ГПК України). Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.

Чинним законодавством передбачена можливість видачі дубліката виконавчого документу лише у разі дотримання або ж поновлення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання (постанова Верховного Суду 03 листопада 2021 року в справі № 2-3552/10 (провадження № 61-13845св21)).

У постановах Верховного Суду від 19 квітня 2021 року у справі № 2-1316/285/11, від 15 червня 2022 року у справі № 2-5062/10, від 11 квітня 2024 року у справі № 1519/2-4707/11 зазначено, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. Сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено. У той же час, обов`язковою умовою видачу дубліката виконавчого листа є звернення із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду.

Обов`язковою умовою видачі дубліката виконавчого листа є звернення із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду (постанова Верховного Суду від 19 квітня 2021 року у справі № 2-1316/285/11 (провадження № 61-34св21)). Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України №475/97 від 17 липня 1997 року, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Агрокомплекс проти України» від 06 жовтня 2011 року міститься висновок, що існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов`язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для «законного сподівання» на виплату такої заборгованості і становить «майно» цієї особи у значенні статті 1 Першого протоколу.

Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу (справа «Юрій Миколайович Іванов проти України», рішення від 15 жовтня 2009 року).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово вказував, що виконання рішення, ухваленого тим чи іншим судом, треба розглядати як невід`ємну складову судового розгляду, як цього вимагає положення статті 6 Конвенції, у якому йдеться про необхідність забезпечення справедливого судового процесу («Бурдов проти Росії», «Горнсбі проти Греції»).

У своєму рішенні у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року Європейський суд з прав людини зазначив, що передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін.

Тобто, практика Європейського суду з прав людини переконливо свідчить про те, що невід`ємною умовою забезпечення права на суд є виконання судового рішення.

Частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Отже, враховуючи підстави повернення виконавчого документа стягувачу, трирічний строк пред`явлення виконавчого документа до виконання розпочався з 20 грудня 2023 року та станом на момент звернення ТОВ «Капіталресурс» із заявою до суду не закінчився.

Правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №727/1256/16-ц, постанові Верховного Суду від 11.11.2021 у справі №2-5827/2010, постанові Верховного Суду від 26.05.2021 у справі №541/1213/14-ц, ухвалах Верховного Суду від 19.11.2020 у справі №913/518/13-г, від 02.12.2020 у справі №913/869/14, постанові Верховного Суду від 29.11.2022 у справі №489/5747/15-ц, постанові Верховного Суду від 14.12.2022 у справі №2-1380/08, постанові Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №208/5913/22, постанові Верховного Суду від 01.11.2023 у справі №204/8130/22, постанові Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №182/4087/13-ц, постанові Верховного Суду від 22.02.2024 у справі №128/3691/16, постанові Верховного Суду від 26.06.2024 у справі №205/3332/14-ц, постанові Верховного Суду від 07.08.2024 у справі №204/6083/14-ц.

Частина п`ята статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII не може тлумачитися як така, що передбачає обчислення нового строку пред`явлення виконавчого документу до виконання після повернення з дати винесення відповідної постанови виконавцем, а не з дати отримання стягувачем відомостей про повернення виконавчого документу/постанови про повернення виконавчого документу, оскільки у разі такого її тлумачення (застосування) обмежуються права стягувача на повторне пред`явлення виконавчого документу до виконання після переривання такого строку. У разі виникнення певних недоліків виконавчого провадження в частині своєчасного направлення стягувачу постанови про повернення виконавчого документу разом з наказом, втрати поштового відправлення з відповідними постановою та наказом, нівелюється можливість виконання рішення суду за відсутності вини та впливу стягувача постанова Верховного Суду від 23.09.2021 у справі №916/2547/17. У постанові Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №208/5913/22 зазначено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони (частини четверта та п`ята статті 12 Закону №1404-VIII).

У зв`язку з відсутністю належних та допустимих доказів того, що виконавчий лист, який було повернуто державним виконавцем первісному стягувачу, був отриманий останнім, суд вважає за необхідне заяву про видачу дублікату виконавчого листа задовільнити, оскільки його оригінал дійсно втрачено, рішення суду не виконано і не втратило своєї законної сили.

На підставі викладеного, керуючись статтями 512, 514 ЦК України, статтями 260, 353, 354, 433, 442 ЦПК України, статтею 15 Закону України «Про виконавче провадження», суд,

п о с т а н о в и в:

заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс», заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», Голосіївський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про заміну стягувача та видачу дублікату виконавчого листа у справі № 752/733/21 за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Замінити стягувача у виконавчому листі № 752/733/21 від 24 листопада 2021 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» боргу з ПАТ КБ «Приватбанк» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс» (ТОВ «Капіталресурс», адреса 04073, м. Київ, проспект Степана Бандери, 28А; ЄДРПОУ 43513923).

Видати Товариству з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс» дублікат виконавчого листа № 752/733/21 від 24 листопада 2021 року, про стягнення боргу з ОСОБА_1 .

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 ЦПК України та в строки встановлені статтею 354 ЦПК України.

Повний текст ухвали складено 25 травня 2026 року (після закінчення перебування головуючого судді Кирильчук І. А. у відпустці).

Суддя І. А. Кирильчук