Вирок № 136787229, 25.05.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа №127/4863/25

Провадження №1-кп/127/168/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

сторони обвинувачення: прокурора ОСОБА_3 ,

сторони захисту: адвоката ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 12 у місті Вінниці кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.09.2024 за № 12024020000000657, за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Козятин Вінницької області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 114-1; частиною першою та другою статті 190 Кримінального кодексу України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 , будучи засновником та керівником інформаційного агентства ТОВ «Інформаційне агентство «ОСОБА_5 Медіакор» (код юридичної особи 44906563), знаючи, що діяльність територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (далі - ІНФОРМАЦІЯ_13) зі здійснення мобілізаційних заходів викликала широкий резонанс у державі, усвідомлюючи, що він може впливати на думку людей в українському суспільстві, використовуючи свої канали на відеохостингу «Youtube» із найменуваннями « Новини Медіакор », на який підписані більше 388 тисяч користувачів ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), « NewsMediakor », на який підписані більше 1 тисячі користувачів ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), «Право&Закон ОСОБА_5», на який підписані більше 3 тисяч користувачів ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ), « ОСОБА_5 Юрексперт », на який підписані більше 16 тисяч користувачів ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ), канал у «Telegram» із найменуванням « Новини Медіакор », на який підписані більше 12 тисяч користувачів ( ІНФОРМАЦІЯ_7 вебсайт « ІНФОРМАЦІЯ_8 », систематично публікував інформаційні матеріали, що містили відомості про незаконність діяльності та функціонування ІНФОРМАЦІЯ_13.

У своїх відео публікаціях ОСОБА_5 поширював інформацію, яка мала на меті дискредитацію мобілізаційних заходів, які зокрема проводили ІНФОРМАЦІЯ_13, а також персоніфіковані образи честі і гідності військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_13, у зв`язку з виконанням ними своїх службових обов`язків.

Поширювані матеріали мали систематичний характер, були спрямовані на широке коло осіб через відеохостинг «YouTube» та інші сервіси доведення інформації до необмеженого кола осіб.

У своїх матеріалах ОСОБА_5 здійснював висловлювання, зміст яких вказує на підвищення рівня недовіри в суспільстві щодо законної діяльності Збройних Сил України (далі - ЗСУ), до яких організаційно входять ІНФОРМАЦІЯ_13, про що свідчать коментарі до його відео публікацій на відеохостингу «YouTube».

Окрім цього, відео звернення ОСОБА_5 до невизначеного кола осіб з числа громадян України задля формування у останніх негативного відношення до військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_13 у період дії воєнного стану, несуть собою образу честі і гідності зазначених військовослужбовців, які здійснюють заходи щодо забезпечення виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, що створює негативний образ військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_13 у суспільстві і призводить до зниження рівня їх підтримки суспільством.

Отже, ОСОБА_5 , з початком повномасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України та по час направлення обвинувального акту до суду, перебуваючи на території Вінницької області, зокрема, у м. Вінниці, знаючи, що діяльність ІНФОРМАЦІЯ_13 зі здійснення мобілізаційних заходів викликає широкий резонанс в суспільстві, маючи також корисливі мотиви щодо монетизації своєї діяльності на «YouTube», отримання фінансової підтримки його інформаційного агентства від користувачів платформи, розпочав здійснювати дії, спрямовані на поширення недостовірної інформації, деструктивної пропаганди.

Зокрема, ОСОБА_5 , перебуваючи у м. Вінниці, точніша дата не встановлена, використовуючи особистий канал на відеохостингу «Youtube» із найменуванням « Новини Медіакор » ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), який є публічним і налічує понад 388 тисяч учасників, що дозволяє ознайомлюватися із поширеними на ній матеріалами необмеженій кількості осіб з числа користувачів вказаного відеохостингу, достовірно знаючи, що відеоматеріали відкриті для сприйняття масовою аудиторію та доступні для подальшого вільного збереження і поширення іншими особами, ІНФОРМАЦІЯ_9 поширив, попередньо виготовлений ним відеозапис за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_10 тривалістю 06 хв. 02 сек., під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_13 незаконні структури! Сенсаційне рішення суду!» у формі особистого монологу до невизначеного кола осіб.

У зазначеному відеозаписі ОСОБА_5 , зокрема, доносить масовому адресату інформацію, в якій експліцитно та імпліцитно культивує ідею про незаконність ІНФОРМАЦІЯ_13, їхню нікчемність, а також відсутністю юридичної сили документів, виданих ІНФОРМАЦІЯ_13.

Надалі, ОСОБА_5 , перебуваючи у м. Вінниці, точніша адреса не встановлена, достовірно знаючи, що відеоматеріали відкриті для сприйняття масовою аудиторію та доступні для подальшого вільного збереження і поширення іншими особами, 25.05.2024? поширив, попередньо виготовлений ним відеозапис провокативного характеру, за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_11 тривалістю 49 хв. 08 сек. під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_13 та поліція проти народу! Геноцид руками «своїх»!» у формі особистого монологу до невизначеного кола осіб.

У зазначеному відеозаписі ОСОБА_5 , зокрема, доносить масовому адресату інформацію, яка має ознаки зловтіхи щодо перебування працівників ІНФОРМАЦІЯ_13 у лікарні внаслідок їх побиття трьома особами, називаючи їх поліцаями. «Поліцай» - лексема, що має негативно-оцінну конотацію, семантика лексеми «поліцай» така: під час Великої Вітчизняної війни так називалася особа, завербована з місцевого населення тимчасово окупованих фашистами районів на службу в поліцію. Далі під час монологу ОСОБА_5 вчиняє дії, які містять ознаки ототожнення деяких працівників ІНФОРМАЦІЯ_13 і поліцейських із російськими загарбниками, окупантами, які зараз здійснюють збройну агресію проти України.

З об`єктивного змісту висловлювань ОСОБА_5 випливає, що останній протягом усього монологу, продукуючи мовні засоби та лінгвістичні прийоми (щодо працівників ІНФОРМАЦІЯ_13, поліцейських), які містять номінації з вираженою негативною конотацією, що мають образливу семантику й викликають поняття ворога українського народу, злочинного угрупування, ототожнюючи працівників ІНФОРМАЦІЯ_13 і деяких українських поліцейських зі збройними формуваннями РФ, окупантами, звинувачуючи ІНФОРМАЦІЯ_13 в грабунках, іменуючи працівників поліції, працівників ІНФОРМАЦІЯ_13, самі ІНФОРМАЦІЯ_13 лексемами та словосполуками, що позначені вкрай негативно-оцінною конотацією.

В об`єктивному змісті висловлювань ОСОБА_5 , які зафіксовані у вказаній вище публікації (відеоматеріалі), наявна інформація, що має публічний та пропагандистський характер і спрямована на формування у суспільства настроїв, відповідних до поширюваних ним ідей та переконань, а вжиті мовцем мовні засоби і лінгвістичні прийоми у ній є проявом мовленнєвої поведінки, яка реалізує прагматичну мовленнєву мету - нав`язати масовому адресатові за допомогою вказаних у цьому дослідженні деструктивних лінгвістичних форм і прийомів негативне ставлення до працівників правоохоронних органів як до внутрішнього ворога українського народу, до ІНФОРМАЦІЯ_13, а також їхніх працівників - як до незаконного збройного формування або ж таких, яких взагалі не існує.

У висловлюваннях ОСОБА_5 , зафіксованих у зазначеному відеоматеріалі, на лінгвістичному рівні наявні мовні ознаки, що містять негативну оцінку особистості людини, у тому числі у формі (лексеми з образливою семантикою, обсценна лексика, кримінальний жаргон, лайливі та брутальні слова, прокляття), персоніфіковані образи честі і гідності військовослужбовця у зв`язку з виконанням ним своїх службових обов`язків.

У подальшому, ОСОБА_5 , перебуваючи у м. Вінниці, точніша адреса не встановлена, достовірно знаючи, що відеоматеріали відкриті для сприйняття масовою аудиторію та доступні для подальшого вільного збереження і поширення іншими особами, 15.08.2024 поширив попередньо виготовлений ним відеозапис провокативного характеру, за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_12 тривалістю 43 хв. 35 сек., під назвою «16 СЕРПНЯ усі ОТРИМАЮТЬ повістки ІНФОРМАЦІЯ_13 поштою! Це ЗАКОННО?» у формі особистого монологу до невизначеного кола осіб.

У зазначеному відеозаписі ОСОБА_5 , неодноразово (протягом стріму) спонукає масового адресата здійснювати, крім іншого, фінансову підтримку його інформаційного агентства, пропонує розібратися з юридичної точки зору щодо коментаря прес офіцера ІНФОРМАЦІЯ_13 ОСОБА_8 місцевому виданню, використовуючи спеціально підібрані факти, іронічні натяки та зауваження, послуговується номінаціями з вираженою негативною оцінною конотацією, які мають образливу семантику та лексеми, які корелюють за семантикою з лексемою «тупі, тобто розумово обмежені люди», що сприймається в мовленні як негативна характеристика, що наносить моральну та професійну травму тим особам, на адресу яких була вербалізована така інформація.

В об`єктивному змісті висловлювань ОСОБА_5 , які зафіксовані у вказаній вище публікації (відеоматеріалі), наявні мовні ознаки, які вказують на дискредитацію, тобто підривання мовцем авторитету, іміджу незалежної України, довіри до України, до її державної влади, Верховної Ради України, ІНФОРМАЦІЯ_13, і такі деструктивні мовленнєві дії мовця поширюються не лише в межах України, а й в міжнародному просторі, зважаючи на розповсюдження мовцем негативної інформації через засоби мас-медіа, зокрема, інформаційним агентством «Медіакор».

Крім цього, ОСОБА_5 , перебуваючи у м. Вінниці, точніша адреса не встановлена, достовірно знаючи, що відеоматеріали відкриті для сприйняття масовою аудиторію та доступні для подальшого вільного збереження і поширення іншими особами, 05.09.2024 поширив попередньо виготовлений ним відеозапис провокативного характеру, за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_14 тривалістю 10 хв. 18 сек., під назвою «ФАШИСТИ з ІНФОРМАЦІЯ_13 оголосили ВІЙНУ журналістам! Буде СТРАШНЕ!», з особистим монологом та відеовставками відповідей та коментарів інших осіб, в тому числі у поліцейській формі до невизначеного кола осіб.

З об`єктивного змісту усномовленнєвих повідомлень ОСОБА_5 у зазначеному відеозаписі, останній, позиціонуючи себе журналістом, магістром права, людиною, яка має право надавати юридичні консультації громадянам поліцейського називає твариною (лексема містить образливу семантику, що принижує особистість людини), іншого поліцейського іменує рябою конякою, наполегливо доносить масовому адресатові ідею про те, що він є жертвою ІНФОРМАЦІЯ_13, яке видало йому повістку, щоб вбити.

В об`єктивному змісті повідомлень та смислів, зафіксованих у висловлюваннях ОСОБА_5 , у вказаній вище публікації (відеоматеріалі), міститься негативна інформація, висловлена в грубій мовній формі з послуговуванням інвективною лексикою та лексикою, що принижує честь і гідність людини, щодо ІНФОРМАЦІЯ_13, поліції, де ІНФОРМАЦІЯ_13 вербалізоване неіснуючими, злочинними, а поліція - така, що ховає злочини та, порушує закон.

Також, ОСОБА_5 , перебуваючи у м. Вінниці, точніша адреса не встановлена, достовірно знаючи, що відеоматеріали відкриті для сприйняття масовою аудиторію та доступні для подальшого вільного збереження і поширення іншими особами, 06.09.2024 поширив, попередньо виготовлений ним відеозапис провокативного характеру, за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_15 тривалістю 04 хв. 39 сек., під назвою « Фашисти з ІНФОРМАЦІЯ_13 катують ПУБЛІЧНО! Міжнародні ЗЛОЧИНИ України! », з особистим монологом та відео вставками відповідей та коментарів інших осіб, в тому числі у поліцейській формі до невизначеного кола осіб.

У зазначеному відеозаписі ОСОБА_5 , як випливає з об`єктивного змісту мовленнєвих повідомлень, у них містяться висловлювання з вираженою негативно-оцінною конотацією, а саме іменникові лексеми, стосовно працівника ІНФОРМАЦІЯ_13, що принижує честь і гідність цього представника ІНФОРМАЦІЯ_13, семантико-синтаксичні конструкції деструктивного змісту щодо самого ІНФОРМАЦІЯ_13 і щодо діяльності ІНФОРМАЦІЯ_13, погрози-покарання з вживанням лексики з образливою семантикою, що спрямовані на реалізацію комунікативної мети - сформувати в масового адресата образ ІНФОРМАЦІЯ_13 і його працівників як ворогів українського народу, дії ІНФОРМАЦІЯ_13 - як вкрай непрофесійні.

Далі, ОСОБА_5 , перебуваючи у м. Вінниці, точніша адреса не встановлена, достовірно знаючи, що відеоматеріали відкриті для сприйняття масовою аудиторію та доступні для подальшого вільного збереження і поширення іншими особами, 09.09.2024 поширив, попередньо виготовлений ним відеозапис провокативного характеру, за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_17 тривалістю 05 хв. 53 сек., під назвою «??Поліція ОФІЦІЙНО визнає що "КРИШУЄ" злочини ТЦК! #медіакор», з висловлюваннями у формі особистого монологу та відео вставками відповідей та коментарів інших осіб, в тому числі у поліцейській формі, до невизначеного кола осіб.

Інформація, що зафіксована у висловлюваннях ОСОБА_5 у вказаній вище публікації (відеоматеріалі) має публічний і пропагандистський характер, спрямована на формування у суспільстві настроїв, відповідних до поширюваних автором ідей і переконань, а вжиті ним мовні засоби негативної характеристики працівників поліції і ІНФОРМАЦІЯ_13, є проявом мовленнєвої поведінки, яка реалізує прагматичну мовленнєву мету - нав`язати масовому адресатові за допомогою деструктивних лінгвістичних форм і прийомів негативне ставлення до правоохоронців та працівників ІНФОРМАЦІЯ_13, приписуючи представникам ІНФОРМАЦІЯ_13 злочини (вбивство людини).

В об`єктивному змісті мовленнєвих повідомлень ОСОБА_5 та відображених у них смислів, які, крім іншого, спрямовані на дискредитацію, зокрема ІНФОРМАЦІЯ_13, правоохоронних органів, насамперед поліції, зокрема, на заперечення існування ІНФОРМАЦІЯ_13 в Україні загалом та у Вінницькій області як законних структур, спрямовані на приниження честі і гідності працівників ІНФОРМАЦІЯ_13, представників правоохоронних органів, з урахуванням комунікативно-прагматичних характеристик повідомлень, а саме використання в промовах інформації про факти і їх оцінок, різних видів спонукань, мовленнєвих прийомів переконання, мовного впливу і маніпуляції, виражених відповідними мовними засобами, що вказує на те, що комунікативний намір адресанта полягає в тому, щоб переконати адресатів у правильності своєї позиції та схилити їх діяти відповідно до поширюваних ними ідей, поглядів та спонукань; наявності у досліджуваних промовах значної цільової аудиторії (великої кількості адресатів насамперед серед української аудиторії) та їхньої дискурсивної належності; тенденційності викладеної у промовах інформації; належність каналу до публічної інтернет-комунікації, є лінгвістичні підстави зробити висновки про те, що: в об`єктивному змісті наданих на дослідження матеріалів (відеофайлах), наявні висловлювання, що містять негативну оцінку особистості людини (прямі образи, брутальна, інвективна та обсценна лексика, сленг, лайливі слова, кримінальний жаргон, прокльони (прокляття), у тому числі персоніфіковані образи честі і гідності військовослужбовців у зв`язку з виконанням ними своїх службових обов`язків.

Окрім цього, ОСОБА_5 , маючи умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом обману, діючи умисно, з корисливих мотивів, розуміючи, що під час повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну, завдяки відчуттю єдності та підтримки між українцями, значно посилилася культура донатів (внесків) і благодійних зборів на підтримку Збройних Сил України (далі - ЗС) та постраждалих від збройної агресії Російської Федерації, використовуючи всесвітню мережу Інтернет та відеохостинг «YouTube», на своєму каналі із найменуваннями « Новини Медіакор » за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 , на який підписані більше 388 тисяч користувачів, під власними відеоматеріалами розмістив оголошення з неправдивою інформацією про збір грошових коштів на підтримку ЗС. У наведеному зверненні зазначив реквізити банківських карток, на які можна здійснювати перекази грошових коштів, серед яких були вказані банківські картки АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 , відкриті на ім`я матері ОСОБА_5 - ОСОБА_9 , та які перебували у користуванні останнього.

24.02.2024 приблизно о 15.12 год. ОСОБА_10 , після перегляду одного із відео ОСОБА_5 , що викладене на каналі із найменуваннями « Новини Медіакор » відеохостингу «YouTube» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 , з неправдивим оголошенням про збір грошових коштів пораненим військовослужбовцям ЗС, будучи введеною ОСОБА_5 в оману, переказала зі своєї банківської картки АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_3 грошові кошти в сумі 7000 грн. на вказані в описі до відео реквізити банківської картки АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_2 , зазначивши коментар до платежу: «Благодійність на лікування військового».

Після надходження зазначених коштів на банківську картку ОСОБА_9 , не маючи на меті допомогу ЗС, ОСОБА_5 грошові кошти за призначенням не використав та 24.02.2024, перебуваючи у м. Вінниця та потім у м. Козятин, зняв грошові кошти та розпорядився ними на власний розсуд, у результаті чого своїми умисними діями завдав ОСОБА_10 матеріальну шкоду в сумі 7000 гривень.

При цьому, ОСОБА_5 на своїх каналах на відеохостингу «Youtube», на каналі у «Telegram» та вебсайті будь-які звіти щодо використання коштів, які надійшли на банківську картку від користувачів зазначених платформ, на потреби ЗС не виклав.

Крім того, 18.09.2024 приблизно о 13.50 год. ОСОБА_11 , після перегляду одного із відео ОСОБА_5 , що викладено на каналі із найменуваннями « Новини Медіакор » відеохостингу «YouTube» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 , з неправдивим оголошенням про збір грошових коштів для потреб ЗС, будучи введеним ОСОБА_5 в оману, переказав із своєї банківської картки АТ «Універсал Банк» (monobank) № НОМЕР_4 грошові кошти в сумі 4800 гривень на вказані в описі до відео реквізити банківської картки АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , зазначивши призначення платежу: «На військову допомогу силам оборони України, на закупівлю амуніції».

Після надходження зазначених коштів на банківську картку ОСОБА_9 , не маючи на меті допомогу ЗС, ОСОБА_5 грошові кошти за призначенням не використав та, перебуваючи у м. Вінниця, зняв грошові кошти та розпорядився ними на власний розсуд, у результаті чого своїми умисними діями завдав ОСОБА_11 матеріальну шкоду в сумі 4 800 гривень.

При цьому, ОСОБА_5 на своїх каналах на відеохостингу «Youtube», на каналі у «Telegram» та вебсайті будь-які звіти щодо використання коштів, які надійшли на банківську картку від користувачів зазначених платформ, на потреби ЗС не виклав.

26.09.2024 приблизно о 13.55 год. ОСОБА_12 , після перегляду одного із відео ОСОБА_5 , що викладено на каналі із найменуваннями « Новини Медіакор » відеохостингу «YouTube» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 , з неправдивим оголошенням про збір грошових коштів пораненим військовослужбовцям ЗС, будучи введеним ОСОБА_5 в оману, переказав із своєї банківської картки АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_5 грошові кошти в сумі 4020,10 гривень на вказані в описі до відео реквізити банківської картки АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , зазначивши призначення платежу: «Дякую що допомагаєте хлопцям з ЗСУ передаю кошти но допомогу на ліки хлопцям».

Після надходження зазначених коштів на банківську картку ОСОБА_9 , не маючи на меті допомогу Збройним Силам України, ОСОБА_5 грошові кошти за призначенням не використав та 26.09.2024 та пізніше, перебуваючи у м. Вінниця, зняв грошові кошти та розпорядився ними на власний розсуд, у результаті чого своїми умисними діями завдав ОСОБА_12 матеріальної шкоди в сумі 4020,10 гривень.

При цьому, ОСОБА_5 на своїх каналах на відеохостингу «Youtube», на каналі у «Telegram» та вебсайті будь-які звіти щодо використання коштів, які надійшли на банківську картку від користувачів зазначених платформ, на потреби ЗС не виклав.

30.09.2024 приблизно о 19.57 год. ОСОБА_13 , після перегляду одного із відео ОСОБА_5 , що викладено на каналі із найменуваннями « Новини Медіакор » відеохостингу «YouTube» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 , з неправдивим оголошенням про збір грошових коштів для потреб Збройних Сил України, будучи введеним ОСОБА_5 в оману, через термінал самообслуговування АТ КБ «ПриватБанк» TS202534, який знаходиться за адресою: м. Вінниця, просп. Коцюбинського, 70, переказав грошові кошти в сумі 3500 грн на вказані в описі до відео реквізити банківської картки АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , зазначивши призначення платежу: «На військову допомогу силам оборони України, на закупівлю амуніції».

Після надходження зазначених коштів на банківську картку ОСОБА_9 , не маючи на меті допомогу ЗС, ОСОБА_5 грошові кошти за призначенням не використав та, перебуваючи у м. Вінниця, отриманими коштами розпорядився на власний розсуд, у результаті чого своїми умисними діями завдав ОСОБА_13 матеріальну шкоду в сумі 3500 грн.

Окрім цього, ОСОБА_5 на своїх каналах на відеохостингу «Youtube», на каналі у «Telegram» та вебсайті будь-які звіти щодо використання коштів, які надійшли на банківську картку від користувачів зазначених платформ, на потреби ЗС не виклав.

Органом досудового розслідування діяння ОСОБА_5 за наведеними фактами кваліфіковані за частиною першою статті 114-1 Кримінального кодексу України (далі - КК) за ознаками перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період; частиною першою статті 190 КК, за ознаками заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство); а також частиною другою статті 190 КК за ознаками заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно.

Обвинувачений ОСОБА_5 у судовому засіданні винуватість у вчиненні інкримінованих йому діянь не визнав, від дачі показань на підставі статті 63 Конституції України відмовився, зауважив, що свої заперечення щодо пред`явленого йому обвинувачення він неодноразово висловлював під час судового розгляду кримінального провадження, які просить врахувати в якості його показань.

Потерпілий ОСОБА_11 у судовому засіданні пояснив, що з початку війни він активно донатить ЗС. Перерахунок коштів він робить із залишку після сплати податків. Він побачив, що людина зробила оголошення про збір коштів на амуніцію, тому він здійснив відповідний переказ. Він - ФОП і здійснює розробку програмного забезпечення, а у вільний час допомагає з програмним забезпеченням ЗС. Суму та призначення платежу він не пам`ятає.

Він спостерігав за інформаційною діяльністю обвинуваченого на YouTube. Були реквізити карти, на яку він здійснив переказ коштів. Він завжди вказує призначення платежу. Він не міг отримати звітність щодо використання коштів, писав з цього приводу коментарі, однак вони зникали. Він неодноразово звертався до обвинуваченого щодо звітів використання коштів, однак обвинувачений не відповідав; його коментарі з проханням надати звітність зникали. На каналі звіту про використання коштів він також не бачив. Він вирішив, що щось нечисте, він не знав, куди конкретно були направлені кошти. Він у поліцію повідомив про нецільове використання коштів.

Скільки пройшло часу з моменту перерахування коштів до моменту звернення до поліції він не пам`ятає. Він особисто ходив у поліцію, де писав заяву, однак результатами розгляду його заяви він не цікавився. Поліція його на написання заяви не провокувала. З приводу надання звіту він писав багато коментарів, але вони всі були видалені.

Потерпілий ОСОБА_12 у судовому засіданні пояснив, що він допомагає багатьом, він побачив відео, де обвинувачений повідомив про збір коштів, він вирішив допомоги. Він перерахував кошти, але все затихло. Він звернувся у поліцію і виявилось, що обвинувачений не чесний.

У нього є СТО та шино монтаж, тому він більше допомагає технікою, іноді перераховує кошти. На рахунок, повідомлений обвинуваченим, він перерахував біля 4 тис грн. Дату він не пам`ятає, приблизно в кінці 2024 року.

Що саме говорив обвинувачений він не пам`ятає, однак обвинувачений розповідав дуже гарно і йому це сподобалось. Він не знаходив відомостей про те, що обвинувачений реально допомагав. Не було і звіту про використання коштів. Він з обвинувачений не зустрічався, не робив звернення щодо надання звіту. Однак в інших випадках, коли він перераховував кошти, звіти щодо використання коштів публікували. Він був проїздом у Вінниці й звернувся у поліцію, оскільки був злий і вирішив зайнятись обвинуваченим. Він не пам`ятає, скільки пройшло часу з моменту здійснення донату до моменту звернення у поліцію. Він не пам`ятає, яке призначення платежу було зазначене.

Вважає, що обвинуваченого потрібно сильно покарати, оскільки кошти не повернуті.

Він з обвинуваченим особисто не спілкувався, обвинувачений йому ніяких обіцянок не давав. Він звернувся у поліцію, оскільки не побачив звіту використання коштів, йому стало цікаво, куди були витрачені кошти. Коли він пішов у поліцію, там отримали докази про нецільове використання коштів. У поліції йому пояснили, що провели розслідування, в ході якого виявили, що гроші були використані не туди, куди потрібно було. Тому він зрозумів, що було вчинене шахрайство.

Потерпіла ОСОБА_10 у судовому засіданні пояснила, що вона побачила відео, де військові просили допомогти на лікування. Це відео було 24.02.2024 і вона вирішила зробити донат. Реквізити рахунку вона не пам`ятає. У подальшому їй подзвонили з поліції, сказали, що підозрюють, що кошти йдуть не на лікування. Вона зустрілась з працівниками поліції, вона знайшла у Приват24 зазначений переказ, написала відповідну заяву та дала поліцейським роздруківки щодо здійсненого переказу. Поліцейські показали усі перекази на той рахунок, сказали, що кошти були витрачені не за призначенням.

Звіт про використання коштів не бачила. З нею з приводу відшкодування шкоди ніхто не зв`язувався. Вона перерахувала 7 тис грн. Здається, у призначенні платежу вона зазначала, що кошти - на лікування військових. Вона не звертала уваги на інші відео каналу «Медіакор». З обвинуваченим вона особисто не знайома, з ним не спілкувалась. Про нецільове використання коштів вона зрозуміла зі слів працівників поліції. Поліцейські під час зустрічі повідомили, що слідкували за рахунком і виявили нецільове використання коштів. Тому вона вирішила написати заяву.

Обвинувачений у відео говорив, що кошти будуть витрачені на лікування військових, саме тому вона зробила донат. Вона не знає, яке саме лікування мало бути проведене, можливо, у відео про це не було зазначено. Загальна сума збору їй також не відома, усі обставини збору їй також не відомі. Вважає, що використання коштів не за призначенням - шахрайство. Якби був наданий звіт про використання коштів, вона б не говорила про вчинення шахрайства. До зустрічі з поліцією вона не просила надати звіт про використання коштів.

Потерпілий ОСОБА_14 у судовому засіданні пояснив, що він здійснив донат, оскільки слідкував за обвинуваченим, обвинувачений виклав пост на збір на амуніцію та лікування. Дату він не пам`ятає, було холодно. Усі публікації про збір коштів пропали. Збір на ім`я ОСОБА_15 , однак точно не пам`ятає.

Він пішов у поліцію, оскільки не було відомостей про використання коштів, публікація про оголошений збір потім зникла. Суму збору він не пам`ятає. Він задонатив 3200 чи 3500 грн, точно не пам`ятає.

Він обвинуваченого особисто не знає, він бачив діяльність обвинуваченого в інтернеті, вона йому сподобалась. Збір коштів був оголошений на YouTube каналі. Звіту про використання коштів не було. Він пішов у поліцію. Поліцейські йому щодо руху коштів по рахунку, на який він робив донат, нічого не говорили. Він надав поліції чек про здійснений перерахунок, щоб вони з`ясовували усі обставини - куди були використані кошти. Вважає, що обвинувачений - шахрай, оскільки не надав доказів цільового використання коштів.

Свідок ОСОБА_16 у судовому засіданні пояснив, що він служить у ІНФОРМАЦІЯ_13, оскільки має інвалідність, тому в бойові частини його не брали. Не було людей для проведення оповіщення, тому він був залучений до групи оповіщення на підставі наказу ОСОБА_17 , затвердженого ОСОБА_18 . Він проходив чергування на території міського відділу поліції.

Обвинуваченого він бачив лише раз, коли вручав тому повістку - 10 листопада він чергував у відділі поліції, у райвідділі був ОСОБА_5 , він попросився вручити ОСОБА_5 повістку. Вони чотири рази ознайомлювались з порядком вручення повісток. ОСОБА_5 дістав телефон і сказав, що буде знімати порядок вручення повістки, на що він (свідок) сказав, що на відео нічого пояснювати не буде. Обвинувачений поводився агресивно, але потім повістку отримав і зробив відмітку в розписці. Зміст повістки він точно не пам`ятає.

Після цього відео він став «зіркою ютуба», усі його знайомі почали з нього кепкувати. Він не розуміє, чому і для чого обвинувачений його ображав. Як саме обвинувачений його ображав точно сказати не може. Його образило те, що він інвалід, добровільно пішов служити, а обвинувачений заради повістки обзивав його «жирним кнуром» та учасником бандитського формування. Потім у інших відео обвинувачений використовував його фото та говорив, що він - воєнком.

Також обвинувачений неодноразово ходив біля ІНФОРМАЦІЯ_13, знімав якісь відео, ображав їх словесно. Він не хотів говорити про це дружині, але хтось зламав їй Facebook, після чого обвинувачений почав оприлюднювати фото дружини та дитини у своїх роликах. Коментуючи фото, обвинувачений писав образливі коментарі, запитував, чи він не здох, чи не отруївся малий. Викладені обвинуваченим відео негативно вплинули на виконання ним його службових обов`язків, на відносини у колективі та з родичами. Коли він проводив заходи оповіщення, з нього глузували і казали, що повістки у нього можна не брати, оскільки це незаконно.

Викладені обвинуваченим відео призводять до зриву морально-бойового духу ЗС. Внаслідок відео знизився рівень підтримки ЗС.

Коли він був у приміщенні райвідділу, там був ОСОБА_5 , в якого він запитав, чи перебуває той на обліку та чи можна вручити йому повістку, на що ОСОБА_5 почав кричати, що він (свідок) не має права цього робити. Повістку він заповнював на місці в присутності ОСОБА_5 . Він сказав обвинуваченому, що той має уточнити свої дані. Обвинувачений стояв навпроти нього, фізичного опору не чинив, отримав повістку зі скандалом. Обвинувачений не надавав жодного документу, тому він не міг перевірити місце реєстрації останнього. Якби обвинувачений надав йому документи, він обвинуваченому повістку не вручав би.

ОСОБА_22 та ОСОБА_23 йому не відомі, про них він чув у відео ОСОБА_5 . Щодо кримінального провадження, де дружина надавала показання, точно сказати не може: знає, що дружину викликав слідчий для дачі пояснень, але точно не скаже.

Внаслідок висловлених у відео ОСОБА_5 наклепів та пліток він ображений не обвинуваченого, оскільки його ображала «якась нечисть». Однак він не пам`ятає, чи говорив таку фразу. До суду з приводу захисту честі та гідності він не звертався. ОСОБА_5 говорив, що він (свідок) пов`язаний з колаборантом - ОСОБА_25 .

Свідок ОСОБА_26 у судовому засіданні пояснив, що він проходив службу в ІНФОРМАЦІЯ_13 - заступником командира відділу морально-психологічного забезпечення. Він мав проводити моніторинг інформаційного простору. Він отримував доповіді про звернення ОСОБА_5 , який вчиняв дії, які перешкоджали мобілізації. Він ознайомився з відео ОСОБА_5 з сумнівними назвами та образливими зверненнями до військовослужбовців. Він - бойовий офіцер, а ОСОБА_5 не здійснював захисту держави, при цьому ОСОБА_5 говорив, що він (свідок) - нелюдь та тварина. У камеру ОСОБА_5 закликав не виходити на вулицю та перешкоджати ІНФОРМАЦІЯ_13 й іншим мобілізаційним заходам. Тому до Служби Безпеки України (далі - СБ) було направлене відповідне звернення.

Відео ОСОБА_5 негативно вплинули на мобілізаційні заходи.

Після поранення він трохи емоційний, тому адекватно оцінювати висловлювання обвинуваченого не може. Однак зазначив, що у відео обвинуваченого нічого адекватного не було, вони містили суцільні образи. Окремий підрозділ ІНФОРМАЦІЯ_13 мав готувати спростування відомостей, повідомлених у відео, однак зміст спростування він не пам`ятає.

У відео була теза про те, що ІНФОРМАЦІЯ_13 - не легітимна організація та бандити. Відео - пряме перешкоджання мобілізаційним заходам, але подане «під соусом» персональних прав. Обвинувачений говорив, щоб люди сиділи вдома і ІНФОРМАЦІЯ_13 нічого не зроблять.

Вважає, що протиправні дії ІНФОРМАЦІЯ_13 мають бути покарані, але це не означає, що усі дії ІНФОРМАЦІЯ_13 протиправні. Впевнений, що є перелік прав, які не можуть бути обмежені, навіть у період дії воєнного стану. Він не має юридичної освіти, тому подав відповідне звернення щодо дій обвинуваченого для їх оцінки керівником - він переглянув відео, вони його роздратували, тому він підготував відповідне звернення.

Свідок ОСОБА_27 у судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_5 він особисто не знає, бачив його відео, про які дізнався з Інтернету. У відео, зокрема, йшла мова, що обвинувачений збирав кошти для поранених. Обвинувачений викликав у нього довіру, тому він перерахував кошти - приблизно 500 грн, призначення точно не пам`ятає, щось пов`язане із ЗС. Звіт про використання коштів він не бачив, такого звіту він не шукав. Куди були використані кошти йому не відомо.

Після перегляду відео у нього виникло враження про обвинуваченого, як про компетентну та фахову людину - він досвідчений юрист, який має маленьких дітей. Однак особисто з обвинуваченим він не спілкувався.

Свідок ОСОБА_28 у судовому засіданні пояснив, що обвинуваченого він знає заочно, особисто вони не знайомі - він дізнався про обвинуваченого після випадку з Калугаряном. Він промоніторив сторінку обвинуваченого, виявив анти мобілізаційну роботу, цькування. Він попросив перевірити діяльність обвинуваченого відповідним комунальним службам. Після цього обвинувачений у відео почав висловлювати йому та родині погрози, цькувати. Усі відео з YouTube він передав СБ.

Коли він був на бойовому розпорядженні біля Бахмута , відео вже не виходили, але надходили незрозумілі дзвінки. Частину він ідентифікував як від обвинуваченого, а частину - від групи його підтримки. У подальшому він перестав відповідати на такі дзвінки. Він розумів, що все то маячня, але він був на бойовому розпорядженні, тому не міг перевірити, що робиться вдома.

З обвинуваченим щодо видалення відео він не комунікував, щоб обвинувачений у подальшому не маніпулював їхньою розмовою.

Відео обвинуваченого, викладені на YouTube, негативно вплинули на мобілізаційну роботу. У відео - все неправда, це чітко виражена антидержавна діяльність. Більшість блогерів, по суті, зривають мобілізаційні заходи, що призвело до сильного некомплекту особового складу.

Щодо ОСОБА_16 - той був у зоні АТО, потім працював на швидкій допомозі до потрапляння у ДТП. Вони не реагували на відео обвинуваченого, щоб той не міг використати їхні звернення у маніпулятивних цілях проти них, відповідних інструкцій з цього приводу він не отримував.

Він з приводу погроз хотів написати заяву, однак в поліції йому сказали, що нічого не зможуть зробити, тому він заяву не писав.

Заяву про вчинення обвинуваченим насильства у сім`ї він не писав, він лише говорив, що ці обставини потрібно перевірити і повідомив про цю обставину та просив перевірити факт можливого сімейного насильства. Про наявність можливого правопорушення йому стало відомо внаслідок моніторингу сайту судової влади та свідчень сусідів. Вважає, що у разі, якщо два працівника соціальної служби завітають до обвинуваченого, це не буде порушенням. Опитування сусідів провів Калугарян та ще хтось, точно не пам`ятає.

Свідок ОСОБА_31 у судовому засіданні пояснив, що вона часто робить донати. Щодо ОСОБА_5 - вона не знає, кому саме вона донатила. У жовтні 2024 року до неї подзвонив слідчий, сказав, що вона робила донат. Вона перевірила дату, названу слідчим, прізвище ОСОБА_5 не знайшла, тому стверджувати, що донатила йому вона не може.

Вона часто робить донати на різні суми. Коли є можливість, вона вказує призначення платежу. Отримувача коштів вона бачить не завжди.

Слідчий говорив, що вона робила донат у серпні 2024 року на ім`я ОСОБА_5 , вона перевірила по руху коштів і такого прізвища не знайшла.

Свідок ОСОБА_33 у судовому засіданні пояснив, що він донатив на ЗС, переказує кошти досить часто. Дату не пам`ятає, на YouTube побачив звернення щодо збору коштів, переказав 500 грн, однак деталі вже не пам`ятає, щось пов`язане із допомогою для військових. Слідчому він надав усі відомості щодо здійсненого переказу - до нього подзвонив слідчий і запитав, чи він робив переказ, сказав, що він міг здійснити переказ шахраям, тому він погодився надати показання. До слідчого він ходив у Львові, за місцем свого проживання. У нього по телефону запитали, чи може він поговорити зі слідчим, він погодився і вони узгодили дату зустрічі. Слідчий сказав, що кошти, які він перерахував, були використані не за призначенням. Він слідчому лише підтвердив факт здійснення переказу коштів та надав докази здійснення перерахування коштів на конкретне прізвище.

Відео повторно він не дивився, звіт про використання коштів не бачив. З обвинуваченим він особисто не спілкувався. До обвинуваченого чи когось іншого з вимогою повернути кошти він не звертався. Він не може нічого ні звинувачувати, ні спростовувати обвинувачення.

Експерт ОСОБА_34 у судовому засіданні пояснила, що вона - експерт-лінгвіст, у неї немає юридичної освіти. У висновку проведеної експертизи вона не писала про наявність ознак злочину.

Усі мовленнєві дії конструктивні або деструктивні. Усі досліджувані нею матеріали були саме деструктивними. В досліджуваних матеріалах обвинувачений наголошував на тому, що ІНФОРМАЦІЯ_13 не існує і не законне, озвучував до необмеженого кола осіб. Після такого ствердження громадяни можуть чинити супротив та вчиняти конфлікти. Саме це і є перешкоджанням діяльності ІНФОРМАЦІЯ_13.

Вживані до ОСОБА_16 висловлювання принижують честь та гідність останнього. Вона дає лише лінгвістичну оцінку, а не юридичну, юридичні тонкощі їй не відомі. Питання щодо правової кваліфікації вона, як експерт-лінгвіст, не оцінює, оскільки це не виходить за межі її компетенції. У наданому висновку вона за межа своєї компетенції не виходила, оскільки робила дослідження об`єктивного змісту - вона досліджувала мовленнєву діяльність.

З точки зору лінгвістики слово та дію слід розрізняти, однак слово є складовим елементом дії. Мовленнєва діяльність - це ті ж самі дії (діяльність), однак це з точки зору лінгвістики, а не права.

Якщо мовець стверджує про незаконність ІНФОРМАЦІЯ_13, їх неіснування, то це свідчить про перешкоджання їхній законній діяльності. Мовець стверджував, що вони незаконне збройне формування, бандити. Ці висловлювання приховано закликають не виконувати їхні рішення та вимоги. З точки зору лінгвістики слово має великий вплив на інших людей. Обвинувачений стверджував, що він магістр права, тому люди - реципієнти - йому довіряють.

На час проведення експертизи вона не перевіряла, чи були зареєстровані ІНФОРМАЦІЯ_13, оскільки експерт не має права самостійно збирати докази, натомість готує висновок на підставі наданих матеріалів.

Усі висновки вона робила з точки зору лінгвістики. Поняття законної чи незаконної діяльності - не лише юридичний термін, а й загальновживаний. Висловлювання обвинуваченого - приховані висловлювання шляхом вживання деструктивних мовленнєвих конструкцій, які перешкоджали мобілізації. Деструктивні мовленнєві конструкції містять негативну інформацію та ставлення. Також обвинуваченим був використаний «стьоб» - агресивно-знищувальне відношення.

Вона дослідувала лише об`єктивний зміст тексту і оцінювала, до яких наслідків це може призвести. Зазвичай оцінка юридичних термінів виходить за межі компетенції лінгвіста, вона готувала висновок з точки зору лінгвістики. Мовець постійно культивує, що ІНФОРМАЦІЯ_13 не існує, ставлення до правоохоронних органів у нього також негативне. Негативні висловлювання - однак з ознак вербальної агресії. Усі матеріалами та висловлювання - публічні та до необмеженого кола осіб. Вживані мовцем конструкції з точки зору лінгвістики - спонукального характеру, саме тому вона перешкоджали діяльності ІНФОРМАЦІЯ_13.

Відповідно до частини третьої статті 26 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд дослідив докази, клопотання про дослідження яких було заявлене сторонами кримінального провадження, а саме:

-лист за підписом голови Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення ОСОБА_35 від 10.10.2024 за № 10/73 на ім`я начальника СВ УСБ України у Вінницькій області ОСОБА_36 , відповідно до якого станом на 07.10.2024 у Реєстрі відсутні відомості про суб`єкта у сфері медіа ТОВ «Інформаційне агентство «ОСОБА_5 Медіакор» (код ЄДРПОУ 44906563) та відомості про ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_6 ); до Ради не надходили документи на реєстрацію у сфері медіа ТОВ «Інформаційне агентство «ОСОБА_5 Медіакор» (код ЄДРПОУ 44906563) та ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_6 ); у листі також зазначено, що у Ради відсутні повноваження на встановлення особи журналіста, який є творчим працівником суб`єкта у сфері медіа та внесення відомостей про таких осіб до Реєстру;

-копію листа за підписом начальника сектору контролю за обігом зброї ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_37 від 25.10.2024 за № 15238-2024 на ім`я старшого слідчого в ОВС СВ УСБ України у Вінницькій області ОСОБА_38 , згідно з яким повідомлено про зброю, яка перебуває у власності ОСОБА_5 ;

-копію листа за підписом начальника сектору контролю за обігом зброї ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_37 від 16.11.2024 за № 28917-2024 на ім`я старшого слідчого в ОВС СВ УСБ України у Вінницькій області ОСОБА_38 , відповідно до якого повідомлено про наявність у ОСОБА_5 дозволу на зберігання, носіння зброї, боєприпасів до неї, основних частин зброї, пристроїв, патронів до них згідно з переліком, однак зазначено, що видані дозволи анульовані 14.11.2024;

-копію статуту ТОВ «Інформаційне агентство «ОСОБА_5 Медіакор» та документів щодо його державної реєстрації;

-лист за підписом тимчасово виконувача обов`язків начальника ІНФОРМАЦІЯ_13 ОСОБА_39 від 21.12.2024 за № 952/8/19595 на ім`я старшого слідчого в ОВС СВ УСБ України у Вінницькій області ОСОБА_38 , відповідно до якого повідомлено, що ОСОБА_5 з 24.02.2022 по день надання відповіді до ІНФОРМАЦІЯ_13 не прибував, лікарську комісію не проходив та ухилявся від виконання військового обов`язку; документи, які б підтверджували наявність у ОСОБА_5 права на отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації останній не надавав; ОСОБА_5 на підставі розпорядження № 3345 від 06.10.2023 була направлена повістка № 286 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_13 , у зв`язку з його неприбуттям 20.09.2024 до органів національної поліції було подане звернення про розшук ОСОБА_5 , протоколи про адміністративне правопорушення на ОСОБА_5 складені не були; до зазначеного листа надані копія облікової картки на ім`я ОСОБА_5 , повістки та звернення до Національної поліції;

-лист за підписом першого заступника Управління державної міграційної служби України у Вінницькій області ОСОБА_40 від 04.11.2024 за № 0501.4-6981/05.2-24, згідно з яким ОСОБА_5 документований паспортом громадянина України у вигляді ID-картки, паспортом громадянина України для виїзду за кордон - не документований;

-відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору щодо ТОВ «Інформаційне агентство «ОСОБА_5 Медіакор» (код ЄДРПОУ 44906563) та ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_6 );

-протокол огляду від 24.09.2024, відповідно до якого у період часу з 09.07 по 15.30 год оглянута інтернет сторінка мережі YouTube під назвою « Новини Медіакор », користувачем якої є ОСОБА_5 , описаний зміст відеороликів;

-протокол огляду від 28.10.2024, згідно з яким у період часу з 11.40 по 14.35 год оглянута інтернет сторінка мережі YouTube під назвою « Новини Медіакор », користувачем якої є ОСОБА_5 , описаний зміст відеороликів;

-протокол огляду від 01.11.2024, відповідно до якого у період часу з 12.30 по 13.10 год оглянута інтернет сторінка мережі YouTube під назвою « Новини Медіакор », користувачем якої є ОСОБА_5 , описані посилання на рахунки із закликом для збору коштів для підтримки ЗС та Медіакор та також на допомогу армії;

-висновок експерта № СЕ-19/102-24/19546-ЛД від 18.10.2024, згідно з яким в об`єктивному змісті наданих на дослідження матеріалів (відеофайлах) відповідно до протоколу огляду від 24.09.2024 відсутні публічні заклики до насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади; в об`єктивному змісті наданих на дослідження матеріалів (відеофайлах) відповідно до протоколу огляду від 24.09.2024 відсутні публічні заклики до зміни меж території або державного кордону України та порушення порядку, встановленого Конституцією України; в об`єктивному змісті наданих на дослідження матеріалів (відеофайлах) відповідно до протоколу огляду від 24.09.2024 відсутні публічні заклики до агресивної війни або публічні заклики до розв`язування воєнного конфлікту; в об`єктивному змісті наданих на дослідження матеріалів (відеофайлах) відсутні висловлювання, спрямовані на виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії РФ проти України, розпочатої у 2014 році, у тому числі шляхом представлення збройної агресії РФ проти України як внутрішньо громадянського конфлікту, виправдовування, визнання правомірною, заперечення тимчасової окупації частини території України, глорифікація осіб, які здійснювали збройну агресію РФ проти України, розпочату в 2014 році, представників збройних формувань РФ, іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд та груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих РФ, а також представників окупаційної адміністрації РФ, яку складають її державні органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, та представників підконтрольних РФ самопроголошених органів, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України; в об`єктивному змісті наданих на дослідження матеріалів (відеофайлах) наявні висловлювання, зміст яких вказує на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період; в об`єктивному змісті наданих на дослідження матеріалів (відеофайлах) наявні висловлювання, що містять негативну оцінку особистості людини, у тому числі, що суперечить встановленим правилам поведінки і вимогам загальнолюдської моралі (прямі образи, брутальна, інвективна та обсценна лексика, сленг, лайливі слова, кримінальний жаргон, прокльони (прокляття), у тому числі персоніфіковані образи честі й гідності військовослужбовців у зв`язку з виконанням ними своїх службових обов`язків; в об`єктивному змісті наданих на дослідження матеріалів (відеофайлах) відповідно до протоколу огляду від 24.09.2024 відсутні висалювання, що містять погрози вбивством, фізичної розправи, вчинення психологічного насильства (знущання, погрози, мордування тощо), знищення/пошкодження майна шляхом підпалу, вибуху або іншим загальнонебезпечним способом, а також прямі заклики до вчинення перелічених вище дій;

-протокол огляду від 21.10.2024, відповідно до якого у період часу з 11.09 по 16.43 год оглянута інтернет сторінка мережі YouTube під назвою « Новини Медіакор », користувачем якої є ОСОБА_5 , описаний зміст відеороликів;

-висновок експерта № СЕ-19/102-24/23142-ФП від 15.01.2025, згідно з яким на зображеннях, що містяться: у відеозаписі під назвою «16 серпня усі отримають повістки ІНФОРМАЦІЯ_13 поштою! Це законно?», «ІНФОРМАЦІЯ_13 незаконні структури! Сенсаційне рішення суду!», «Фашисти з ІНФОРМАЦІЯ_13 та поліція проти народу! Геноцид руками «своїх»; у графічному файлі під назвою «ОСОБА_5», отримане з ЄІАС УМП - зображена одна і та ж особа;

-протокол огляду від 02.12.2024, відповідно до якого у період часу з 09.07 по 15.20 год оглянуті інтернет-сторінки Сухопутних військ ЗС у соціальної мережі Facebook, у якій опубліковані, описані відповідні повідомлення щодо законності діяльності ІНФОРМАЦІЯ_13, посилання на інформаційні ресурси щодо маніпуляцій про мобілізацію і щодо діяльності ІНФОРМАЦІЯ_13 саме в межах правового поля, посилання на діяльність блогера ОСОБА_5 та його затримання і взяття під варту, описаний їхній зміст;

-протокол огляду від 03.01.2025, згідно з яким у період часу з 09.12 по 13.20 год оглянутий відеохостинг YouTube - канал під назвою «Новини Медіакор» від 10.12.2022, 23.06.2024, 10.11.2022, 21.06.2024, 26.01.2024, описаний їхній зміст;

-протокол огляду від 04.11.2024, відповідно до якого у період часу з 10.30 по 11.10 год оглянуті функціональні пристрої, яким передбачена можливість автоматичного забарвлення тексту з подушкою з написами щодо ТОВ «Інформаційне агентство «ОСОБА_5 Медіакор» та ТОВ «Адвокатська компанія «Правоекспогруп ОСОБА_5 & Партнери»;

-протокол огляду від 04.11.2024, згідно з яким у період часу з 11.40 по 12.05 год оглянуті п`ять банківських карток, зазначені їхні емітенти, номери строк дії;

-протокол огляду від 04.11.2024, відповідно до якого у період часу з 13.15 по 14.10 год оглянуті документи - службові посвідчення «Адвокатська компанія «ПравоЕкспоГруп» та «Інформаційне агентство «ОСОБА_5 Медіакор», видані на ім`я ОСОБА_5 , описаний їхній зміст;

-протокол огляду від 14.11.2024, згідно з яким у період часу з 11.10 по 18.10 год, у подальшому 15.11.2024 у період часу з 10.32 по 15.10 год і 18.11.2024 у період часу з 14.15 по 16.30 год оглянуті мобільні телефони, флеш-накопичувачі, HDD-накопичувач та SPP-накопичувач, вилучені 31.10.2024 під час обшуку помешкання ОСОБА_5 за адресою: квартира АДРЕСА_1 , описаний їхній вміст;

-протокол обшуку від 31.10.2024, відповідно до якого у період часу з 08.00 по 14.15 год проведений огляд помешкання ОСОБА_5 за адресою: квартира АДРЕСА_1 , в ході якого вилучені мобільні телефони, накопичувачі, сім-карти, банківські карти, зброя, набої, комп`ютерна техніка, документи щодо діяльності товариств згідно з переліком;

-протокол обшуку від 31.10.2024, згідно з яким у період часу з 14.59 по 15.38 год проведений обшук в будинку АДРЕСА_4 , в ході якого нічого не вилучено;

-протокол обшуку від 31.10.2024, відповідно до якого у період часу з 09.47 по 12.10 год проведений обшук в квартирі АДРЕСА_2 , в ході якого вилучили банківські карти згідно з переліком та мобільний телефон;

-протокол огляду від 02.01.2025, згідно з який у період часу з 10.10 по 18.55 год оглянуті предмети, вилучені під час обшуку від 31.10.2024, здійснений їх опис та фотографування;

-висновок експерта № СЕ-19/102-25/604-БЛ від 10.01.2025, відповідно до якого пістолет, наданий на дослідження, є короткоствольною вогнепальною зброєю - гладкоствольним самозарядним пістолетом моделі Форт 12РМ, калібру 45 Rubber, № НОМЕР_7 , виробництва КНВО Форт м. Вінниця, Україна, призначеним для стрільби патронами несмертельної дії, спорядженими гумовими або іншими аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами; придатний для стрільби; 16 патронів, надані на дослідження, не являться бойовими припасами, є пістолетними патронами калібру 45 Rubber, споряджені кулями з еластичного матеріалу, призначені для стрільби з пістолетів калібру 45 Rubber, що відносяться до травматичної зброї з вогнепальним принципом метання снаряду, придатні для стрільби; вартість 2387,70

-висновок експерта № СЕ-19/102-25/605-БЛ від 10.01.2025, згідно з яким пістолет, наданий на дослідження, є короткоствольною вогнепальною зброєю - гладкоствольним самозарядним пістолетом моделі Форт 17Р, калібру 9 мм Р.А., № НОМЕР_8 , виробництва КНВО Форт м. Вінниця, Україна, призначеним для стрільби патронами несмертельної дії, спорядженими гумовими або іншими аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами; придатний для стрільби; 30 патронів являються бойовими припасами - пістолетними патронами калібру 9 мм Р.А., спорядженими кулями з еластичного матеріалу, призначені для стрільби з пістолетів калібру 9 мм Р.А., що відносяться до травматичної зброї з вогнепальним принципом метання снаряду, придатні для стрільби; 42 патрона, надані на дослідження, не являться бойовими припасами, є пістолетними патронами калібру 45 Rubber, споряджені кулями з еластичного матеріалу, призначені для стрільби з пістолетів калібру 45 Rubber, що відносяться до травматичної зброї з вогнепальним принципом метання снаряду; вартість 2387,70

-висновок експерта № СЕ-19/102-25/606-БЛ від 10.01.2025, відповідно до якого рушниця, надана на дослідження, являється гладкоствольною вогнепальною зброєю - помповою (з рухомою цівкою) мисливською рушницею моделі Remington 870, № НОМЕР_9 , 12 калібру, виробництва США, придатна для стрільби; 82 патрона, надані на дослідження, являються бойовими припасами - мисливськими патронами 12 калібру, призначеними для стрільби з гладкоствольних мисливських рушниць 12 калібру, придатні для стрільби; вартість 5969,25 грн

-висновок експерта № СЕ-19/102-25/602-БЛ від 09.01.2025, згідно з яким карабін, наданий на дослідження, є нарізною вогнепальною зброєю - мисливським карабіном моделі Bushmaster Bravo Zulu (XM15-E2S) № НОМЕР_10 , калібру 223 Rem, виробництва США, придатний для стрільби; 118 патронів являються бойовими припасами до мисливської нарізної вогнепальної зброї - мисливським патронами калібру 223 Rem, призначеними для стрільби з мисливської нарізної зброї, а саме карабінів Remington 700, Вепрь 223, CZ 527 , Сайга 223 та іншої мисливської зброї під даний патрон; 2 патрона являються бойовими припасами до стрілецької нарізної зброї - патронами калібру 5,56х45 мм, призначеними для стрільби з автоматів Armalite AR-15, М-16 та іншої зброї під даний патрон, придатні для стрільби; вартість 3183,60 грн

-висновок експерта № СЕ-19/102-25/603-БЛ від 09.01.2025, відповідно до якого карабін, наданий на дослідження, є нарізною вогнепальною зброєю - мисливським карабіном моделі KEL TEC SUB-2000, № НОМЕР_12 , калібру 9 мм, виробництва США, придатний для стрільби; 90 патронів, надані на дослідження, являються бойовими припасами до нарізної вогнепальної зброї - пістолетними спортивно-мисливськими патронами калібру 9х21 мм, призначеними для стрільби з пістолетів CZ 75, Beretta 98, самозарядного пістолета Сердюкова СПС, карабінів ЕМ 555, KEL TEC SUB-2000, Stey AUG А3 та іншої зброї під даний патрон, придатні для стрільби; вартість 3183,60 грн

-протокол огляду від 10.09.2024, згідно з яким у період часу з 09.20 по 11.00 год оглянуті відеозаписи ОСОБА_5 , розміщені на відеохостингу YouTube, з позначкою «Новини Медіакор», описаний їх зміст та здійснені скріншоти відповідних сторінок;

-протокол огляду від 15.10.2024, відповідно до якого у період часу з 09.00 по 10.30 год оглянутий диск з документами, отриманими в АТ «УніверсалБанк» щодо відкриття рахунку за банківською карткою, руху коштів, описаний їх зміст;

-протокол огляду від 10.10.2024, згідно з яким у період часу з 16.00 по 18.00 год оглянутий диск з документами, отриманими в АТ КБ «ПриватБанк» щодо відкриття рахунку за банківською карткою, руху коштів, описаний їх зміст, зафіксований момент зняття готівки через термінали ОСОБА_5 ;

-протокол огляду від 16.10.2024, відповідно до якого у період з 12.00 по 15.10 год оглянутий диск з документами, отриманими в АТ КБ «ПриватБанк» щодо руху коштів, описаний їх зміст, зафіксований момент зняття готівки через термінали ОСОБА_5 ;

-протокол огляду від 21.10.2024, згідно з яким у період часу з 09.02 по 11.23 год оглянутий канал ІНФОРМАЦІЯ_18 на відеохостингу YouTube, описаний зміст оглянутих публікацій та здійснені скріншоти;

-протокол огляду від 25.10.2024, відповідно до якого у період з 14.00 по 16.00 год оглянутий диск з документами, отриманими в АТ КБ «ПриватБанк» щодо руху коштів, описаний їх зміст;

-протокол огляду від 27.11.2024, згідно з яким у період часу з 10.00 по 17.20 год оглянутий диск з документами, отриманими в АТ КБ «ПриватБанк» щодо відкриття рахунку за банківською карткою, руху коштів, описаний їх зміст, зафіксований момент зняття готівки через термінали ОСОБА_5 ;

-протокол огляду від 24.01.2025, відповідно до якого у період часу з 10.17 по 12.41 год оглянутий диск, отриманий у ТОВ «Лайфсел» та ПрАТ «Київстар» щодо місця перебування абонентів згідно з переліком з прив`язкою до базових станцій;

-протокол про результати спостереження за особою від 16.10.2024, згідно з яким у період часу з 09.00 по 11.00 год описані результати візуального спостереження за ОСОБА_5 з 07.00 по 21.00 год 26.09.2024;

-протокол про результати спостереження за особою від 28.11.2024, відповідно до якого у період часу з 11.00 по 17.25 год описані результати візуального спостереження за ОСОБА_5 з 07.00 по 20.00 год 19.09.2024;

-протокол про результати спостереження за особою від 28.11.2024, згідно з яким у період часу з 17.30 по 17.45 год зазначено, що спостереження за ОСОБА_41 проведене не було у зв`язку з дефіцитом ресурсів персоналу оперативної служби, необхідних для виконання завдання;

-протокол про результати зняття інформації з електронних телекомунікаційних мереж від 05.12.2024, відповідно до якого у період часу з 09.00 по 11.40 год описані результати зазначеної слідчої дії щодо ОСОБА_5 19.09.2024, 21.09.2024, 07.10.2024, 14.10.2024;

-протокол про результати зняття інформації з електронних телекомунікаційних мереж від 05.12.2024, згідно з яким у період часу з 11.50 по 13.00 год описані результати зазначеної слідчої дії щодо ОСОБА_5 19.09.2024, 14.10.2024;

-протокол про результати зняття інформації з електронних телекомунікаційних мереж від 05.12.2024, відповідно до якого у період часу з 14.10 по 15.00 год описані результати зазначеної слідчої дії щодо ОСОБА_5 01.10.2024;

-протокол про результати зняття інформації з електронних телекомунікаційних мереж від 05.12.2024, згідно з яким у період часу з 16.30 по 17.40 год описані результати зазначеної слідчої дії щодо ОСОБА_42 31.10.2024;

-протокол про результати зняття інформації з електронних телекомунікаційних мереж від 27.12.2024, відповідно до якого у період часу з 10.17 по 11.20 год описані результати зазначеної слідчої дії щодо ОСОБА_5 28.10.2024;

-протокол про результати зняття інформації з електронних телекомунікаційних мереж від 27.12.2024, відповідно до якого у період часу з 12.11 по 14.15 год описані результати зазначеної слідчої дії щодо ОСОБА_5 28.10.2024.

Оцінюючи доводи обвинуваченого в частині того, що він неодноразово надавав пояснення щодо пред`явленого йому обвинувачення, тому потреба в його допиті відсутня, суд вважає за доцільне зауважити таке.

Відповідно до частини першої статті 84 КПК доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Згідно з частиною другою статті 84 КПК процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Зі змісту частини першої статті 95 КПК виливає, що показання - це відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження.

Частиною другою статті 95 КПК визначено, що підозрюваний, обвинувачений, потерпілий мають право давати показання під час досудового розслідування та судового розгляду.

Відповідно до речення першого частини четвертої статті 95 КПК суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу.

Порядок допиту обвинуваченого регламентований статтею 351 КПК. Зокрема, згідно з частиною першою статті 315 КПК допит обвинуваченого починається з пропозиції головуючого надати показання щодо кримінального провадження, після чого обвинуваченого першим допитує прокурор, а потім захисник. Після цього обвинуваченому можуть бути поставлені запитання потерпілим, іншими обвинуваченими, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, а також головуючим і суддями. Крім того, головуючий має право протягом всього допиту обвинуваченого ставити йому запитання для уточнення і доповнення його відповідей.

У постанові від 01.08.2022 (справа № 640/7928/17) Верховний Суд (далі - ВС) зазначив, що частина друга статті 84 КПК визначає вичерпний перелік процесуальних джерел доказів у кримінальних провадженнях щодо злочинів, серед яких є показання.

У свою чергу, як зазначив ВС, показання - це відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження (частина перша статті 95 КПК).

Процесуальний порядок допиту під час досудового розслідування врегульований статтею 224 КПК, у судовому провадженні статтями 351 354, 356 КПК.

Окрім надання показань, як зазначив ВС, кримінальний процесуальний закон надає можливість на різних етапах провадження учасникам надати свої пояснення. Такі пояснення можуть стосуватися висловлювання позиції щодо поданих клопотань, скарг, у тому числі апеляційних, касаційних, тощо. Проте, показаннями, які отримуються у суворо передбаченій процесуальній формі, не слід ототожнювати з поясненнями, які не є джерелами доказів у кримінальних провадженнях щодо злочинів (у кримінальних провадженнях про кримінальні проступки пояснення осіб є процесуальними джерелами доказів згідно з частиною першою статті 298-1 КПК).

З огляду на зазначене вище, ВС зазначив, що суд першої інстанції не мав права покладати інформацію, отриману від обвинувачених під час судових дебатів, в обґрунтування вироку, а суд апеляційної інстанції мав би виключити посилання у вироку суду першої інстанції натакі пояснення як такі, що отриманні не із передбачених кримінальним процесуальним законом джерел (один з критеріїв допустимості).

Допит обвинуваченого ОСОБА_5 відповідно до приписів статті 351 КПК здійснений не був у зв`язку з його відмовою від дачі показань на підставі статті 63 Конституції України. Саме тому зауваження та пояснення обвинуваченого ОСОБА_5 , щодо пред`явленого йому обвинувачення, надані в ході судового розгляду кримінального провадження, однак поза межами процедури його допиту згідно з приписами статті 351 КПК, суд не може покласти в основу процесуального рішення, ухваленого судом за результатами судового розгляду цього кримінального провадження. Тому надані суду докази мають бути оцінені відповідно до приписів статті 94 КПК. Зокрема, зі змісту частини першої статті 94 КПК випливає, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. А частиною другою статті 94 КПК визначено, що жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Отже, зазначені твердження обвинуваченого не можуть бути використані в якості процесуального джерела доказів у кримінальному провадженні. Саме тому суд вважає, що оцінені мають бути саме ті джерела доказів, які визначені частиною другою статті 84 КПК.

Оцінюючи надані суду докази, показання потерпілих та свідків, суд вважає за доцільне зауважити таке.

Відповідно до частини першої статті 22 КПК кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Згідно з частиною шостою статті 22 КПК суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Зі змісту частини третьої статті 26 КПК випливає, що слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Також частиною першою статті 337 КПК визначено, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

З наданих суду матеріалів випливає, що 06.09.2024 начальником відділу СУ ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_43 складений рапорт про те, що надійшов рапорт оперуповноваженого УКР ГУНП у Вінницькі області про те, що громадянин ОСОБА_44 на території Вінницької області шахрайським шляхом, зловживаючи довірою громадян, використовуючи електронно-обчислювальну техніку, організував збір грошових коштів на підтримку ЗС, однак може використовувати їх на власні потреби та не за призначенням.

Т.в.о. заступника начальника ГУ - начальника кримінальної поліції ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_45 06.09.2024 направив на ім`я заступника начальника ГУ - начальника СУ ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_46 ініціативні матеріалів щодо виявлення обставин, які можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, для розгляду та прийняття рішення згідно з чинним законодавством. Додатком до цього листа, як випливає з наданих суду матеріалів, є рапорт оперуповноваженого УКР ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_47 від 06.09.2024 про те, що 06.09.2024 до УКР ГУНП у Вінницькій області надійшла оперативна інформація про те, що ОСОБА_5 шахрайським шляхом, зловживаючи довірою громадян, використовуючи електронно-обчислювальну техніку, організував збір грошових коштів на підтримку ЗС, однак може використовувати їх на власні потреби та не за призначенням.

За цим фактом 06.09.2024 до ЄРДР були внесені відповідні відомості за № 12024020000000657 за ознаками злочину, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК.

Надані суду матеріали містять протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 22.09.2024, зі змісту якого випливає, що у ОСОБА_10 о 09.55 год відібрана відповідна заява. Зазначений протокол був зареєстрований 23.09.2024.

Суд враховує, що надані суду матеріали містить лист за підписом заступника начальника управління - начальника відділу розкриття злочинів проти власності Управління карного розшуку ОСОБА_48 від 20.09.2024 на ім`я старшого слідчого в особливо важливих справах відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості ОСОБА_49 про направлення матеріалів виконання доручення № 12645-2024 від 06.09.2024 у кримінальному провадженні № 12024020000000657 за ознаками злочину, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК. Додатком до цього листа є рапорт оперуповноваженого УКР ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_47 від 20.09.2024, згідно з яким оперативним шляхом були встановлені громадяни, які здійснювали переказ грошових коштів на підтримку ЗС ОСОБА_50 з переліком таких громадян.

Крім того, 21.10.2024 заступник начальника управління - начальника відділу розкриття злочинів проти власності Управління карного розшуку ОСОБА_48 направив на ім`я старшого слідчого в особливо важливих справах відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості ОСОБА_49 матеріали виконання доручення № 18646-2024 від 18.10.2024 у кримінальному провадженні № 12024020000000657 без зазначення кількості аркушів в додатку.

При цьому надані суду матеріали після зазначеного листа містять заяву ОСОБА_10 на ім`я слідчого ОСОБА_52 від 22.09.2024 про залучення її до провадження як потерпілого. Зазначена заява, як випливає з наданих суду матеріалів кримінального провадження у органах поліції зареєстрована не була. Як суд зазначив вище, відомості до ЄРДР за фактом заволодіння коштів ОСОБА_10 були внесені 06.09.2024 на підставі матеріалів правоохоронних, судових та контролюючих державних органів про виявлення фактів вчинення чи підготовки до вчинення кримінальних правопорушень.

Також суду надані клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_49 від 11.09.2024 до слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області про надання тимчасового доступу до документів у кримінальному провадженні № 12024020000000657. Згідно з цим клопотанням слідча ініціювала питання щодо розкриття банківської таємниці АТ «УніверсалБанк». 13.09.2024 слідчим суддею зазначене клопотання було задоволене і 10.10.2024 на підставі протоколу тимчасового доступу отримані запитувані відомості.

Крім того, 11.09.2024 старший слідчий в ОВС СУ ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_49 склала клопотання до слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області про надання тимчасового доступу до документів у кримінальному провадженні № 12024020000000657. Згідно з цим клопотанням слідча ініціювала питання щодо розкриття банківської таємниці АТ КБ «ПриватБанк». 13.09.2024 слідчим суддею зазначене клопотання було задоволене і 07.10.2024 на підставі протоколу тимчасового доступу отримані запитувані відомості.

09.10.2024 заступник начальника ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_54 направив лист за № 8449/24-2024 на ім`я голови правління АТ КБ «ПриватБанк» про надання інформації. Зі змісту цього листа випливає, що у зв`язку зі здійсненням досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12024020000000657 було ініційоване питання розкриття банківської таємниці щодо відкриття рахунку та руху коштів рахунком, відкритим на ім`я ОСОБА_9

14.10.2024 головним спеціалістом по роботі з запитами судових органів АТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_55 підготовлений лист за № 20.1.0.0.0/7-241009/71452 на адресу СУ ГУНП у Вінницькій області про надання диску із записом відомостей щодо відкриття рахунку та руху коштів рахунком, відкритим на ім`я ОСОБА_9 .

Огляд відомостей, отриманих з банківських установ був проведений згідно із зазначеними вище протоколами огляду від 10.10.2024, 15.10.2024, 16.10.2024 та 27.11.2024.

Суд враховує, що зазначені відомості були отримані у кримінальному провадженні, кваліфікованому за частиною четвертою статті 190 КК, відомості про яке внесені до ЄРДР за № 12024020000000657. Вище суд зазначив, що відомості про кримінальне правопорушення, як слідує з наданих суду витягів з ЄРДР були внесені саме за частиною першою статті 190 КК. При цьому прокурором надана суду постанова старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_49 від 23.10.2024 про перекваліфікацію діяння за фактом заволодіння грошовими коштами ОСОБА_10 з частини четвертої статті 190 КК на частину першу статті 190 КК.

Оцінюючи правомірність отримання доказів винуватості обвинуваченого у вчиненні цього діяння з огляду на наведені вище обставини, суд вважає за доцільне зауважити таке.

У постанові від 26.02.2025 (справа № 522/18784/21) ВС зазначив, що кваліфікація не є статичною, це динамічний процес, що розпочинається з правової кваліфікації, яка є саме попередньою і яка, зокрема, у ході ефективного досудового розслідування може зазнавати змін з урахуванням розширення можливостей для сторони обвинувачення встановити дійсні обставини відповідної події. Так, на початку досудового розслідування наявний лише обмежений обсяг відомостей про події. У ході досудового розслідування кількість, обсяг та якість виявлених відомостей збільшуються, і на момент завершення досудового розслідування справи відповідний суб`єкт кваліфікації повинен володіти всіма суттєвими, необхідними й достатніми даними про скоєне діяння (поведінку).

Також ВС зазначив, що частиною третьою статті 110 КПК визначено, що рішення слідчого, дізнавача, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, дізнавач, прокурор визнає це за необхідне. Тому ВС зазначив, що постанови слідчого про зміну правової кваліфікації відповідають загальним положенням, передбаченим частинами першою та третьою статті 110 КПК.

Крім того, суд касаційної інстанції зазначає, що законодавець не може врахувати всі потреби практики, які виникають під час досудового розслідування, а тому цілком обґрунтовано дозволив виносити постанови, які прямо не передбачені законом, однак які слідчий чи прокурор визнали необхідними.

Зважаючи на вказане, як зазначив ВС, постанова прокурора про перекваліфікацію діяння не суперечить приписам кримінального процесуального закону.

З урахуванням наведених висновків ВС, суд вважає, що винесення під час досудового розслідування постанови про зміну правової кваліфікації діяння не може свідчити про недопустимість доказів, отриманих у цьому кримінальному провадженні.

Аналогічні висновки ВС були зроблені у постанові від 14.11.2023 (справа № 405/2175/18).

Разом з тим, суд вважає за доцільне зауважити таке.

У постанові від 17.10.2023 (справа № 455/844/16-к) ВС зазначив, що оцінка допустимості результатів НСРД при подальшій перекваліфікації на нетяжкий злочин здійснюється за критерієм того, як було кваліфіковане діяння на момент отримання відповідного дозволу та проведення НСРД.

У постанові від 10.10.2023 (справа №185/3086/16-к) ВС зазначив, що з самого початку досудового розслідування кваліфікація діянь особи є попередньою, а в цьому провадженні повідомлені відомості охоплювалися складом тяжкого злочину, то й НСРД проводилися у межах кримінального провадження щодо тяжкого злочину. Тому, на переконання ВС, порушення частини другої статті 246 КПК відсутні.

Додаткового ВС зауважив, що дії органу досудового розслідування по зміні правової оцінки діяння є виправданими, адже спершу до ЄРДР вноситься лише попередня кваліфікація щодо вчиненого, і лише після проведення низки слідчих (розшукових) дій чи негласних слідчих (розшукових) дій (за умови внесення відомостей щодо тяжкого чи особливо тяжкого злочину) можна надати остаточну кримінально-правову оцінку тим чи іншим діянням.

Таку ж послідовну позицію щодо попередньої правової кваліфікації діянь особи під час внесення відомостей до ЄРДР відображено і в постанові ВС 29.03.2021 (справа №554/5090/16-к).

У постанові від 01.06.2023 (справа № 464/7015/20) ВС звернув увагу на те, що під час вирішення питання про можливість використання результатів НСРД у кримінальному провадженні про кримінальні правопорушення, які не є тяжкими чи особливо тяжкими, ВС орієнтує судову практику на таке: якщо на момент проведення НСРД існували достатні підстави для обґрунтованого припущення щодо вчинення особою діяння, яке кваліфікується відповідно до закону про кримінальну відповідальність як тяжкий або особливо тяжкий злочин, а в ході проведення подальшого досудового розслідування кваліфікацію було змінено на таку, що передбачає відповідальність за нетяжкий злочин або проступок, то фактичні дані, отримані в результаті проведення НСРД, можуть бути доказами в цьому кримінальному провадженні (постанова ВС 16.02.2022 / справа № 758/5719/16-к/).

Згідно з висновками, викладеними у постанові ВС від 24.01.2022 (справа № 758/5744/17) проведення НСРД у кримінальному провадженні щодо тяжкого злочину з подальшою зміною кваліфікації на менш тяжкий злочин не становить порушень вимог КПК (частина друга статті 246), якщо відсутні підстави вважати дії правоохоронних органів щодо попередньої кваліфікації, за якою відомості були внесенні до ЄРДР, умисними, здійсненими з метою отримати докази шляхом проведення НСРД.

Також у постанові від 06.04.2023 (справа № 161/10593/16-к) ВС зауважив, що сам факт внесення відомостей до ЄРДР за вчинення тяжкого злочину з метою проведення НСРД, хоча фактично провадження розслідувалось за нетяжким злочином, вказує на порушення порядку збирання доказів у кримінальному провадженні, а отже й на недопустимість їх використання для обвинувачення особи в суді.

У постанові від 14.05.2024 (справа № 164/1293/17) ВС звернув увагу на те, що у разі якщо дозвіл на проведення НСРД отримано внаслідок штучного створення підстав для його отримання, проведення на його підставі відповідних слідчих дій також підпадає під правило положень процесуального закону про недопустимість доказів. Про штучність підстав свідчить те, що під час послідуючого розслідування не встановлено відомостей, які не були відомі стороні обвинувачення на час внесення відомостей до ЄРДР і звернення за дозволами на проведення НСРД.

У постанові від 21.08.2024 К(справа № 520/7684/17) ВС звернув увагу на те, що якщо на момент проведення НСРД існували достатні підстави для обґрунтованого припущення щодо вчинення особою діяння, яке кваліфікується відповідно до закону про кримінальну відповідальність як тяжкий або особливо тяжкий злочин, а в ході проведення подальшого досудового розслідування кваліфікацію було змінено на таку, що передбачає відповідальність за нетяжкий злочин або проступок, то фактичні дані, отримані в результаті проведення НСРД, можуть бути доказами в цьому кримінальному провадженні (постанова ВС від 16.11.2023 (справа № 629/4665/15-к).

В ході судового розгляду кримінального провадження сторона захисту оспорювала проведення процесуальних дій у кримінальному провадженні, зазначаючи, що кримінальне провадження - це політичне переслідування обвинуваченого. Тому суд вважає за доцільне надати правову оцінку обставин щодо правомірності отримання доказів, зокрема, внаслідок НСРД, у кримінальному провадженні.

З наданих суду матеріалів випливає, що 11.09.2024 у межах кримінального провадження, відомості про яке внесені до ЄРДР за № 12024020000000657, за ознаками злочину, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК, слідчим суддею Вінницького апеляційного суду наданий дозвіл на проведення НСРД відносно ОСОБА_5 , а саме аудіо- відеоконотроль особи, візуального спостереження за особою, установлення місцезнаходження радіообладнання, зняття інформації з електронних комунікаційних мереж, зняття інформації з електронний інформаційних систем, а також щодо ОСОБА_42 у тому ж обсязі. Саме на виконання зазначеного судового рішення були проведені НСРД, за результатами яких складені відповідні протоколи, зміст яких викладений судом вище.

Вище суд також зазначав, що у цьому кримінальному провадженні діяння ОСОБА_5 в частині заволодіння майном ОСОБА_10 були перекваліфіковані з частини четвертої статті 190 КК на частину першу статті 190 КК. Відомості, які б свідчили про наявність у діянні ОСОБА_5 ознак злочину, передбаченого саме частиною четвертою статті 190 КК, на момент внесення відомостей до ЄРДР та початку досудового розслідування, надані суду матеріали не містять. При цьому суд вважає за доцільне зауважити, що особи, грошовими коштами якими згідно з твердженням сторони обвинувачення заволодів ОСОБА_5 , чітко зазначали суми, якими останній здійснив заволодіння. Розмір таких сум не свідчить про наявність правових підстав для кваліфікації діяння обвинуваченого за ознаками злочину, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК. Тому суд вважає слушними зауваження сторони захисту в частині того, що проведення НСРД у цьому кримінальному провадженні було проведене безпідставно і внаслідок штучного завищення правової кваліфікації діяння обвинуваченого. Також вище суд навів ряд висновків ВС щодо неприпустимості штучного завищення правової кваліфікації для отримання можливості проведення НСРД, а також наслідку такого процесуального зловживання.

Саме тому суд вважає, що протоколи НСРД, зміст яких судом наведений вище, з огляду на приписи частини першої статті 86 та пункту 1 частини другої статті 87 КПК мають бути визнані недопустимими доказами у кримінальному провадженні.

Потерпіла ОСОБА_10 у судовому засіданні зазначила, що заяву про вчинення відносно неї злочину написала після того, як до неї зателефонували з поліції та повідомили, що наявні підозри, що кошти, які були зібрані на лікування військових, використовують не за призначенням. Потерпіла, як вона зазначила у судовому засіданні, у банківському застосунку знайшла відомості щодо зазначеного переказу і надала поліції відповідні роздруківки. При цьому в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_10 зазначила, що у переглянутому нею відео обвинувачений у відео говорив, що кошти будуть витрачені на лікування військових, саме тому вона зробила донат.

Оцінюючи доводи обвинуваченого щодо неможливості врахування відомостей за його обвинуваченням за фатом заволодіння грошовими коштами ОСОБА_10 у зв`язку з наявністю ознак провокації останньої на написання заяви про його кримінальне переслідування, суд вважає за доцільне зауважити таке.

У постанові від 18.04.2024 (справа № 167/498/22) ВС звернув увагу на те, що останній у своїй практиці визначив критерії перевірки наявності чи відсутності провокації корупційного злочину, що потребують з`ясування таких питань: чи існували підстави для початку кримінального провадження щодо особи; чи мав заявник, котрий повідомив про протиправні дії, приховані мотиви для цього; чи обґрунтовано проведені НСРД щодо обвинуваченого; якою була поведінка останнього й особи, що співпрацювала з правоохоронними органами; яким був вплив цих органів на вчинення особою дій, за які її притягнуто до кримінальної відповідальності.

У постанові від 12.08.2025 (справа № 991/1710/22) ВС зауважив, що у разі якщо сторона захисту стверджує, що має місце провокація злочину, то висунення цієї версії передбачає визнання факту отримання особою неправомірної вигоди. Тобто йдеться про ситуацію, коли дійсно мала місце подія одержання неправомірної вигоди і захист цього факту не заперечує, однак така подія була спровокована правоохоронними органами. Одночасне твердження стороною захисту про те, що особа не отримувала неправомірної вигоди і про те, що мала місце провокація з боку правоохоронних органів, є взаємовиключними.

Про провокацію злочину може йтися тоді, коли правоохоронні органи штучно створили ситуацію, з метою спонукати особу до вчинення злочину. Однак якщо правоохоронні органи лише долучилися до фіксації і розслідування на певному етапі розвитку подій, зокрема після подання особою заяви про вчинення злочину, то це свідчить про їх пасивну роль, яка проявилася лише у належній фіксації вчинюваного кримінального правопорушення.

В контексті практики ЄСПЛ сам по собі факт передачі незаконної матеріальної винагороди з відома та під контролем правоохоронних органів не свідчить про провокацію вчинення злочину, а направлений на документування злочинної діяльності.

У постанові від 12.10.2023 (справа № 373/1892/19) ВС зауважив, що відповідно до практики ЄСПЛ захист від провокації обов`язково передбачає, що обвинувачений визнає вчинення ним інкримінованих йому дій, але стверджує, що їх скоєння було наслідком незаконного підбурювання з боку працівників міліції, отже заперечення заявником вчинення злочину та одночасне висунення ним скарги на те, що його спровокували вчинити цей злочин, вважається непослідовним і не підпадає під категорію «справ про провокацію злочину» (справа «Берлізев проти України»).

За результатами судового розгляду суд встановив, що правоохоронні органи розпочали свою діяльність після фактичного вчинення обвинуваченим інкримінованого йому діяння, тобто після здійснення перерахування потерпілою грошових коштів на рахунки, зазначені у відео зверненні обвинуваченого. Натомість суд встановив, що працівники правоохоронних органів повідомили потерпілій про наявність підстав вважати, що відносно неї було вчинене кримінально каране діяння і запропонували звернутись з цього приводу з відповідною заявою.

Оцінюючи такі дії працівників правоохоронних органів, суд вважає за доцільне зауважити таке.

Реченням першим частини четвертої статті 26 КПК визначено, що кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення розпочинається лише на підставі заяви потерпілого. Зі змісту речення другого частини четвертої статті 26 КПК випливає, що відмова потерпілого, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представника від обвинувачення є безумовною підставою для закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення.

Порядок кримінального провадження у формі приватного обвинувачення регламентований главою 36 КПК. При цьому поняття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення визначене пунктом 1 частини першої статті 477 КПК. Діяння, передбачені статтею 190 КК до цього переліку не віднесені.

Зі змісту речення першого частини першої статті 214 КПК випливає, що слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Суд також вважає за доцільне зауважити, що поняття оперативної інформації приписи чинного законодавства, на яке сторони кримінального провадження, здійснювали під час судового розгляду кримінального провадження, не містить. Разом з тим, діяльність оперативних підрозділів визначена відповідними приписами КПК та Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» (далі - Закон № 2135-XII).

Відповідно до частини першої статті 41 КПК оперативні підрозділи органів Національної поліції України, органів безпеки, Національного антикорупційного бюро України, органів Державного бюро розслідувань, органів Бюро економічної безпеки України, органів Державної прикордонної служби України, органів, установ виконання покарань та слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України здійснюють слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії в кримінальному провадженні за письмовим дорученням слідчого, дізнавача, прокурора, а підрозділ детективів, оперативно-технічний підрозділ та підрозділ внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України - за письмовим дорученням детектива або прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

З наведених вище матеріалів випливає, що рапорт від 06.09.2024 був складений поза межами будь-якого кримінального провадження, натомість був використаний в якості підстави для внесення відповідних відомостей до ЄРДР. Тому оцінка зазначеного рапорту має бути здійснена з урахуванням приписів Закону № 2135-XII.

Зі змісту абзацу першого та другого частини першої статті 5 Закону № 2135-XII випливає, що оперативно-розшукова діяльність здійснюється оперативними підрозділами, зокрема, Національної поліції - підрозділами кримінальної та спеціальної поліції.

Поняття оперативно-розшукової діяльності надане у статті 2 Закону № 2135-XII, якою є система гласних і негласних пошукових та контррозвідувальних заходів, що здійснюються із застосуванням оперативних та оперативно-технічних засобів.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 6 Закону № 2135-XII підставами для проведення оперативно-розшукової діяльності є: 1) наявність достатньої інформації, одержаної в установленому законом порядку, що потребує перевірки за допомогою оперативно-розшукових заходів і засобів, про: - кримінальні правопорушення, що готуються; - осіб, які готують вчинення кримінального правопорушення; - осіб, які переховуються від органів досудового розслідування, слідчого судді, суду або ухиляються від відбування кримінального покарання; - осіб безвісно відсутніх; - розвідувально-підривну діяльність спецслужб іноземних держав, організацій та окремих осіб проти України; - реальну загрозу життю, здоров`ю, житлу, майну працівників суду і правоохоронних органів у зв`язку з їх службовою діяльністю, а також осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, членів їх сімей та близьких родичів, з метою створення необхідних умов для належного відправлення правосуддя; співробітників розвідувальних органів України у зв`язку із службовою діяльністю цих осіб, їх близьких родичів, а також осіб, які конфіденційно співробітничають або співробітничали з розвідувальними органами України, та членів їх сімей з метою належного здійснення розвідувальної діяльності.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону № 2135-XII підрозділи, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, зобов`язані, зокрема, у межах своїх повноважень відповідно до законів, що становлять правову основу оперативно-розшукової діяльності, вживати необхідних оперативно-розшукових заходів щодо попередження, своєчасного виявлення і припинення кримінальних правопорушень та викриття причин і умов, які сприяють вчиненню кримінальних правопорушень, здійснювати профілактику правопорушень.

Частиною другою статті 7 Закону № 2135-XII визначено, що у разі виявлення ознак кримінального правопорушення оперативний підрозділ, який здійснює оперативно-розшукову діяльність, зобов`язаний невідкладно направити зібрані матеріали, в яких зафіксовано фактичні дані про протиправні діяння окремих осіб та груп, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, до відповідного органу досудового розслідування для початку та здійснення досудового розслідування в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України.

Згідно з реченням першим частини першої статті 9 Закону № 2135-XII у кожному випадку наявності підстав для проведення оперативно-розшукової діяльності заводиться оперативно-розшукова справа.

Реченням другим частини першої статті 9 Закону № 2135-XII визначено, що постанова про заведення такої справи підлягає затвердженню начальником органу Національної поліції або начальником відокремленого підрозділу територіального органу Національної поліції, органу Служби безпеки України, оперативного підрозділу органу Державного бюро розслідувань, Державної прикордонної служби України, охорони вищих посадових осіб, Служби зовнішньої розвідки України, Директором Бюро економічної безпеки України або керівником територіального управління Бюро економічної безпеки України, органу, установи виконання покарань чи слідчого ізолятора, розвідувального органу Міністерства оборони України, розвідувального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, підрозділу Національного антикорупційного бюро України або його уповноваженим заступником.

Зі змісту речення другого частини третьої статті 9 Закону № 2135-XII випливає, що без заведення оперативно-розшукової справи проведення оперативно-розшукових заходів, крім випадку, передбаченого частиною четвертою цієї статті, забороняється.

Також реченням третім частини третьої статті 9 Закону № 2135-XII визначено, що про заведення оперативно-розшукової справи виноситься постанова, яка затверджується начальником або уповноваженим заступником начальника органу Національної поліції або начальником відокремленого підрозділу територіального органу Національної поліції, підрозділу Національного антикорупційного бюро України, органу Служби безпеки України, Директором Державного бюро розслідувань або його уповноваженим заступником, керівником територіального органу або його уповноваженим заступником, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, розвідувального органу Міністерства оборони України, Служби зовнішньої розвідки України, Директором Бюро економічної безпеки України або його уповноваженим заступником, керівником територіального органу або його уповноваженим заступником, органу або установи виконання покарань чи слідчого ізолятора.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 10 Закону № 2135-XII матеріали оперативно-розшукової діяльності використовуються, зокрема, як приводи та підстави для початку досудового розслідування.

Отже, здійснюючи судовий розгляд кримінального провадження в межах пред`явленого ОСОБА_5 обвинувачення та тих питань, які поставлені перед судом сторонами кримінального провадження, суд вважає за доцільне зауважити таке.

Перевірку правомірності оформлення рапорту від 06.09.2024, який став підставою для внесення до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення сторони кримінального провадження перед судом не ініціювали. Також сторони кримінального провадження не порушували перед судом питання щодо недотримання наведених вище приписів Закону № 2135-XII під час здійснення діяльності, яка передувала оформленню зазначеного рапорту. Не було порушене перед судом і питання, яким чином представники правоохоронних органів встановити факт здійснення переказу грошових коштів ОСОБА_10 . Тому суд вважає, що кримінальне провадження було розпочате згідно з приписами кримінально-процесуального закону, які судом наведені вище. Саме тому правові підстави для неможливості використання відомостей щодо вчинення кримінально-караного діяння щодо ОСОБА_10 відповідно до приписів частини третьої статті 214 КПК (заборона на здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення) відсутні. Натомість такі докази мають бути оцінені судом відповідно до приписів статті 94 КПК.

Обвинувачений та його захисник у судовому засіданні здійснювали посилання на те, що показання свідків ОСОБА_27 , ОСОБА_31 та ОСОБА_33 не можуть бути використані у кримінальному провадженні в якості доказу винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому діяння - шахрайства.

Оцінюючи зазначені твердження сторони захисту, суд вважає за доцільне зауважити таке.

Відповідно до частини першої статті 84 КПК належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Саме тому, на переконання представника сторони обвинувачення, показання цих свідків є належними і мають бути враховані судом. Разом з тим, вище суд зазначив приписи частини першої статті 337 та частини третьої статті 26 КПК. Згідно з пред`явленим ОСОБА_5 обвинуваченням останній заволодів грошовими коштами ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_56 . Натомість свідки ОСОБА_27 , ОСОБА_31 та ОСОБА_33 надавали показання щодо заволодіння саме їхніми (свідків) грошовими коштами. Обвинувачення ОСОБА_5 за цими фактами, як випливає з наданих суду матеріалів кримінального провадження, пред`явлене не було. Отже, показання зазначених свідків виходять за межі пред`явленого ОСОБА_5 обвинувачення. Тому з урахуванням приписів частини першої статті 84, частини першої статті 337 КПК ці показання неналежні. З огляду на викладене твердження сторони захисту про неможливість врахування показань зазначених свідків в якості доказу винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому діянь суд вважає слушними.

Оцінюючи доводи сторони захисту про неможливість кримінального переслідування обвинуваченого за фактом вчинення шахрайства суд вважає за доцільне зауважити таке.

У постанові від 07.02.2019 (справа № 489/4597/14-к) ВС звернув увагу на те, що у пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України (далі - ВС) від 06.11.2009 № 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» зазначено, що обман (повідомлення потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних обставин) чи зловживання довірою (недобросовісне використання довіри потерпілого) при шахрайстві застосовуються винною особою з метою викликати у потерпілого впевненість у вигідності чи обов`язковості передачі їй майна або права на нього. Обов`язковою ознакою шахрайства є добровільна передача потерпілим майна чи права на нього. Адже такі висновки ВС зробив на підставі узагальнення судової практики у типових (переважній більшості) справ про шахрайство. Те, що в цьому провадженні спосіб обману та заволодіння майном не є типовим, не виключає злочинності цього діяння, яке прямо передбачене у кримінальному законі. Крім того, слід зауважити, що, розглядаючи також «нетипову» справу про вчинення шахрайства, ВС у своїй постанові від 24.11.2016 (справа № 5-250кс(15)16) висловив правову позицію що «до суб`єктів обману при вчиненні шахрайства належать не лише власники, а й інші особи, уповноважені на вчинення юридично значущих дій стосовно майна. Введення таких осіб в оману дає підстави говорити про опосередковане вчинення шахрайства. Оскільки стаття 190 КК не вимагає, щоб особа, яка вводиться в оману при вчиненні шахрайства, і потерпілий від цього злочину (тобто той, кому заподіюється майнова шкода) збігались».

Аналогічні висновки ВС були зроблені у постановах від 18.09.2018 (справа № 760/12094/13-к), від 29.01.2019 (справа № 761/20890/15-к).

У постанові від 16.08.2022 (справа № 442/3912/19) ВС зазначив, що шахрайство (стаття 190 КК) слід відмежовувати від цивільно-правових деліктів з урахуванням того, що отримання майна з умовою виконання зобов`язання може бути кваліфіковане як шахрайство, якщо встановлено, що винна особа вже в момент заволодіння цим майном мала на меті його привласнити, а зобов`язання - не виконувати.

Аналогічні висновки ВС були зроблені у постановах від 29.09.2022 (справа № 160/74/16) та від 22.05.2025 (справа № 479/883/21).

У постанові від 11.04.2024 (справа № 569/14942/17) ВС звернув увагу на те, що у кримінально-правовому та кримінальному процесуальному змісті цього поняття потерпілий з`являється у разі заподіяння шкоди внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Необхідною і достатньою складовою підстави кримінальної відповідальності за шахрайство є усвідомлення суб`єктом кримінального правопорушення того факту, що предмет кримінального правопорушення є для нього чужим, що він заволодіває чужим майном за відсутності будь-якого дійсного чи уявного права на нього. Вказівка у статті 190 КК на вчинення шахрайства стосовно чужого майна, виходячи з органічного зв`язку між його об`єктивними ознаками, психічне ставлення до яких необхідно встановити за змістом цієї кримінально-правової норми, свідчить про те, що кримінальна відповідальність за шахрайство пов`язана, як правило, не зі встановленням ознак конкретної особи, власності якої заподіяно шкоду, а зі встановленням усвідомлення винним факту заволодіння майном, яке належить іншій особі (чужим для нього), з метою його безоплатного, безповоротного обернення на свою користь (чи третіх осіб) за відсутності законних підстав для того і збільшення внаслідок цього власних майнових фондів (чи третьої особи).

Усвідомлення винуватим, як зазначив ВС, кому саме належить чуже для нього майно та на яких підставах, чи заволодіває він майном, ввівши в оману (обманувши) власника предмета кримінального правопорушення чи іншу особу, у фактичному володінні якої перебуває предмет кримінального правопорушення, не є обов`язковим для встановлення ознак шахрайства, якщо не йдеться про врахування матеріального становища конкретного потерпілого за ч. 1 ст. 190 КК України.

Зазначене узгоджується з постановами ВС. від 21.04.2021 (справа № 712/48/15-к) та від 14.09.2022 (справа № 419/703/16-к).

У постанові від 04.08.2021 (справа № 712/10080/15-к) ВС звернув увагу на те, що складовою підстави кримінальної відповідальності за шахрайство є усвідомлення суб`єктом злочину того факту, що предмет злочину є для нього чужим, що він заволодіває чужим майном за відсутності будь-якого дійсного чи уявного права на нього. Кримінальна відповідальність за шахрайство пов`язана зі встановленням усвідомлення винним факту заволодіння чужим майном з метою його безоплатного, безповоротного обернення на свою користь (чи третіх осіб) за відсутності законних підстав, збільшення внаслідок цього власних або третьої особи майнових фондів.

Усвідомлення винуватою особою, кому саме належить чуже майно та на яких підставах, чи заволодіває він майном, використавши оману власника цього майна, чи оману іншої особи, у володінні якої воно перебуває, не є вирішальним для встановлення ознак кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 190 КК.

Оскільки обман є особливим видом інформаційного (дезінформаційного) впливу, його застосування спрямоване на відображення в свідомості обманутого у перекрученому, спотвореному вигляді фактів чи обставин, що обумовлюють рішення про передачу майна. Винний втручається в сферу психічної (інтелектуальної та вольової) діяльності іншої особи, фальсифікує її уявлення про відповідні обставини, вводить цю особу в оману, внаслідок чого вона обирає ту чи іншу лінію поведінки без знання про істинний, дійсний стан справ, її уявлення і судження фальсифіковані, а волевиявлення, та вчинки обумовлені обманними діями винного.

При цьому виникнення умислу передує заволодінню чужим майном, а обман як спосіб вчинення злочину може виявлятися як у формі дії, так і бездіяльності або поєднувати зазначені форми впливу з метою введення в оману чи підтримання омани, яка виникла поза протиправними діями винуватої особи.

Зміст, значення і обсяг поняття потерпілого в кримінальному праві не збігається з поняттям потерпілого в кримінальному процесуальному аспекті, де вони мають різне правове значення. У кримінальному процесуальному аспекті особа визнається потерпілим відповідно до приписів кримінального процесуального закону, внаслідок чого набуває процесуальні права задля реалізації власних інтересів у кримінальному провадженні, з моменту, визначеного приписами частин другою та третьою статті 55 КПК. При цьому, жодна з норм КПК не виключає здійснення досудового розслідування, судового провадження за інкримінованим особі правопорушенням, за відсутності зазначених вище підстав брати участь фізичній чи юридичній особі в кримінальному проваджені як потерпілий. Кримінальний процесуальний закон як форма реалізації кримінально-правових відносин не пов`язує їх втілення за інкримінованим за частиною першою статті 190 КК кримінальним правопорушенням з набуттям процесуального статусу потерпілого конкретною особою.

У кримінально-правовому вимірі підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого КК, і в частині першій статті 190 цього Кодексу про потерпілого не йдеться. Криміналізація цього діяння пов`язана і обумовлена його суспільною небезпечністю, що визначається важливістю об`єкта кримінально-правової охорони (в аспекті визначених статтею 1 КК завдань цього Кодексу) та вартісним критерієм предмету злочину, який віддзеркалює ступінь небезпечності конкретного злочину, де ознаки конкретного потерпілого не впливають на кримінальну відповідальність, яка не виключається навіть у разі заволодіння шляхом обману таким чужим майном, яке перебуває у фактичному володінні особи за відсутності аби-яких правомірних підстав.

Аналогічні висновки ВС зроблені у постановах від 14.09.2022 (справа № 419/703/16-к), від 17.11.2022 (справа № 202/7312/18), від 22.05.2025 (справа № 159/2208/23).

Потерпіла ОСОБА_10 у судовому засіданні зазначила, що перерахування коштів на рахунок вона здійснила саме у зв`язку із закликом обвинуваченого у переглянутому нею відео на підтримку ЗС. При цьому потерпіла зазначила, що перерахування коштів нею було здійснене добровільно у зв`язку з її введенням в оману внаслідок переглянутого відео.

Оцінюючи доводи обвинуваченого щодо недоведення факту нецільового використання грошових коштів, суд вважає за доцільне зауважити таке.

Згідно з висновками, зробленими ВС у постанові від 17.10.2022 (№686/13801/16-к), на відміну від викрадення чужого майна (таємного за статтею 185 КК чи відкритого за статтею 186 КК), де протиправне заволодіння чужим майном є початковим етапом реалізації умислу винної особи, що передує його вилученню з володіння потерпілого, законодавець пов`язує ознаки шахрайства саме із заволодінням чужим майном або набуттям права на нього, а тому кваліфікація діяння за статтею 190 КК не пов`язана із встановленням реальної первинної можливості розпорядитися майном (правом на майно) на власний розсуд, що є обов`язковим для викрадення, оскільки віддзеркалює момент юридичного завершення етапу протиправного вилучення чужого майна.

Отже, як зазначив ВС, шахрайство, вчинене шляхом обману, є закінченим кримінальним правопорушенням з моменту протиправного заволодіння чужим майном або придбання права на чуже майно.

За результатами судового розгляду суд встановив, що заволодіння майном потерпілої було здійснене саме протиправно - шляхом вчинення шахрайства. Також за результатами судового розгляду суд встановив, що грошовими коштами, які надходили на рахунки ОСОБА_9 розпорядження здійснював саме обвинувачений ОСОБА_5 . Тому посилання сторони захисту на те, що ні в ході досудового розслідування, ні в ході судового розгляду справи не було спростоване твердження обвинуваченого про те, що він фактично здійснював перерахування коштів на потреби ЗС суд оцінює критично, оскільки для кримінально-правової кваліфікації діяння має значення саме спосіб набуття майна або права на нього - правомірно чи протиправно.

З огляду на викладене, суд вважає, що діяння ОСОБА_5 за фактом заволодіння грошовими коштами ОСОБА_10 охоплюється складом кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 190 КК, за ознаками заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство).

З наданих суду матеріалів кримінального провадження випливає, що 03.10.2024 був складений протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення у ОСОБА_11 . На підставі зазначеної заяви 03.10.2024 до ЄРДР були внесені відомості за № 12024020000000701 за ознаками злочину, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК. Надані суду матеріали містить заяву ОСОБА_11 на ім`я старшого слідчого СУ ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_49 про залучення до провадження як потерпілого. 04.10.2024 старшим слідчим СУ ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_49 винесена постанова про перекваліфікацію кримінального правопорушення за фактом заволодіння грошовими коштами ОСОБА_11 з частини четвертої статті 190 КК на частину другу статті 190 КК. У подальшому прокурором відділу Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_57 04.10.2024 прийняте рішення про об`єднання кримінальних проваджень № 12024020000000657 та № 12024020000000701 в одне провадження.

Вище суд зазначав, які саме слідчі дії були здійснені під час досудового розслідування зазначеного кримінального провадження. Також вище судом були зазначені докази, які сторона обвинувачення надала на підтвердження винуватості ОСОБА_5 у вчиненні цього діяння. Тому суд вважає за недоцільне повторно наводити правове обґрунтування прийнятності чи неприйнятності наданих стороною обвинувачення доказів, зазначивши лише, що показання свідків ОСОБА_27 , ОСОБА_31 та ОСОБА_33 , а також протоколи за результатами НСРД не можуть бути використані у кримінальному провадженні в якості доказу винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому діяння - шахрайства.

Потерпілий ОСОБА_11 у судовому засіданні зазначив, що з початку війни він активно перераховував кошти на підтримку ЗС. Він спостерігав за інформаційною діяльністю обвинуваченого на YouTube. Були реквізити карти, на яку він здійснив переказ коштів. Він завжди вказує призначення платежу. Він не міг отримати звітність щодо використання коштів, писав з цього приводу коментарі, однак вони зникали. Він неодноразово звертався до обвинуваченого щодо звітів використання коштів, однак обвинувачений не відповідав; його коментарі з проханням надати звітність зникали. На каналі звіту про використання коштів він також не бачив. У зв`язку з цим він повідомив у поліцію про нецільове використання коштів.

Надаючи правову оцінку діяння обвинуваченого щодо заволодіння коштами ОСОБА_10 , суд навів мотиви прийняття чи неприйняття доказів, наданих стороною обвинувачення, а також щодо правової оцінки тверджень сторони захисту щодо відсутності в діянні обвинуваченого ознак шахрайства. У зв`язку з цим суд вважає за недоцільно наводити зазначені мотиви повторно. Натомість суд вважає за доцільне зауважити, що показання потерпілого ОСОБА_11 підтверджені наданими стороною обвинувачення документами з банківських установ.

З огляду на викладене, суд вважає, що діяння ОСОБА_5 за фактом заволодіння грошовими коштами ОСОБА_11 охоплюється складом кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 190 КК, за ознаками заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), кваліфікуючою ознакою якого є вчинення злочину повторно.

З наданих суду матеріалів кримінального провадження випливає, що 15.10.2024 був складений протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення у ОСОБА_12 . На підставі зазначеної заяви 15.10.2024 до ЄРДР були внесені відомості за № 12024020000000725 за ознаками злочину, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК. Надані суду матеріали містить заяву ОСОБА_12 на ім`я старшого слідчого СУ ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_49 від 18.10.2024 про залучення до провадження як потерпілого. 23.10.2024 старшим слідчим СУ ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_49 винесена постанова про перекваліфікацію кримінального правопорушення за фактом заволодіння грошовими коштами ОСОБА_12 з частини четвертої статті 190 КК на частину другу статті 190 КК. У подальшому прокурором відділу Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_57 17.10.2024 прийняте рішення про об`єднання кримінальних проваджень № 12024020000000657, № 12024020000000725 та № 12024020000000725 в одне провадження.

Вище суд зазначав, які саме слідчі дії були здійснені під час досудового розслідування зазначеного кримінального провадження. Також вище судом були зазначені докази, які сторона обвинувачення надала на підтвердження винуватості ОСОБА_5 у вчиненні цього діяння. Тому суд вважає за недоцільне повторно наводити правове обґрунтування прийнятності чи неприйнятності наданих стороною обвинувачення доказів, зазначивши лише, що показання свідків ОСОБА_27 , ОСОБА_31 та ОСОБА_33 , а також протоколи за результатами НСРД не можуть бути використані у кримінальному провадженні в якості доказу винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому діяння - шахрайства.

Потерпілий ОСОБА_12 у судовому засіданні зазначив, що він побачив відео, де обвинувачений повідомив про збір коштів, він вирішив допомоги. Він перерахував кошти, але все затихло. Він звернувся у поліцію і виявилось, що обвинувачений не чесний. Що саме говорив обвинувачений він не пам`ятає, однак обвинувачений розповідав дуже гарно і йому це сподобалось. Він не знаходив відомостей про те, що обвинувачений реально допомагав. Не було і звіту про використання коштів. Він з обвинувачений не зустрічався, не робив звернення щодо надання звіту. Однак в інших випадках, коли він перераховував кошти, звіти щодо використання коштів публікували. Він був проїздом у Вінниці й звернувся у поліцію, оскільки був злий і вирішив зайнятись обвинуваченим. Він не пам`ятає, скільки пройшло часу з моменту здійснення донату до моменту звернення у поліцію. Він не пам`ятає, яке призначення платежу було зазначене.

Надаючи правову оцінку діяння обвинуваченого щодо заволодіння коштами ОСОБА_10 , суд навів мотиви прийняття чи неприйняття доказів, наданих стороною обвинувачення, а також щодо правової оцінки тверджень сторони захисту щодо відсутності в діянні обвинуваченого ознак шахрайства. У зв`язку з цим суд вважає за недоцільно наводити зазначені мотиви повторно. Натомість суд вважає за доцільне зауважити, що показання потерпілого ОСОБА_11 підтверджені наданими стороною обвинувачення документами з банківських установ.

З огляду на викладене, суд вважає, що діяння ОСОБА_5 за фактом заволодіння грошовими коштами ОСОБА_12 охоплюється складом кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 190 КК, за ознаками заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), кваліфікуючою ознакою якого є вчинення злочину повторно.

З наданих суду матеріалів кримінального провадження випливає, що 15.10.2024 був складений протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення у ОСОБА_14 . На підставі зазначеної заяви 15.10.2024 до ЄРДР були внесені відомості за № 12024020000000726 за ознаками злочину, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК. Надані суду матеріали містить заяву ОСОБА_14 на ім`я старшого слідчого СУ ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_49 від 18.10.2024 про залучення до провадження як потерпілого. 23.10.2024 старшим слідчим СУ ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_49 винесена постанова про перекваліфікацію кримінального правопорушення за фактом заволодіння грошовими коштами ОСОБА_14 з частини четвертої статті 190 КК на частину другу статті 190 КК. У подальшому прокурором відділу Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_57 17.10.2024 прийняте рішення про об`єднання кримінальних проваджень № 12024020000000657, № 12024020000000725 та № 12024020000000725 в одне провадження.

Вище суд зазначав, які саме слідчі дії були здійснені під час досудового розслідування зазначеного кримінального провадження. Також вище судом були зазначені докази, які сторона обвинувачення надала на підтвердження винуватості ОСОБА_5 у вчиненні цього діяння. Тому суд вважає за недоцільне повторно наводити правове обґрунтування прийнятності чи неприйнятності наданих стороною обвинувачення доказів, зазначивши лише, що показання свідків ОСОБА_27 , ОСОБА_31 та ОСОБА_33 , а також протоколи за результатами НСРД не можуть бути використані у кримінальному провадженні в якості доказу винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому діяння - шахрайства.

Потерпілий ОСОБА_14 у судовому засіданні зазначив, що він слідкував за обвинуваченим, обвинувачений виклав пост на збір на амуніцію та лікування, тому він здійснив донат. Усі публікації про збір коштів пропали. Збір був оголшений на ім`я ОСОБА_15 , однак точно не пам`ятає. Він пішов у поліцію, оскільки не було відомостей про використання коштів, публікація про оголошений збір потім зникла.

Надаючи правову оцінку діяння обвинуваченого щодо заволодіння коштами ОСОБА_10 , суд навів мотиви прийняття чи неприйняття доказів, наданих стороною обвинувачення, а також щодо правової оцінки тверджень сторони захисту щодо відсутності в діянні обвинуваченого ознак шахрайства. У зв`язку з цим суд вважає за недоцільно наводити зазначені мотиви повторно. Натомість суд вважає за доцільне зауважити, що показання потерпілого ОСОБА_11 підтверджені наданими стороною обвинувачення документами з банківських установ.

З огляду на викладене, суд вважає, що діяння ОСОБА_5 за фактом заволодіння грошовими коштами ОСОБА_56 охоплюється складом кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 190 КК, за ознаками заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), кваліфікуючою ознакою якого є вчинення злочину повторно.

З наданих суду матеріалів також випливає, що 13.09.2024 начальником ІНФОРМАЦІЯ_13 ОСОБА_59 на ім`я начальника УСБ України у Вінницькій області направлена заява про вчинення злочину. У зазначеній заяві здійснене посилання на виявлення факту систематичного вчинення ОСОБА_5 , активних дій, висловлювання погроз та звернення до невизначеного кола осіб задля їх підбурювання до вчинення протиправних дій та формування у останніх негативного відношення до військовослужбовців ЗС, ІНФОРМАЦІЯ_13. У зв`язку з цим ініціатор звернення просив порушити кримінальне провадження за ознаками перешкоджання законній діяльності ЗС та інших військових формувань за ознаками статті 114-1 КК.

18.09.2024 старшим слідчим в ОВС УСБ України у Вінницькій області ОСОБА_38 на ім`я начальника ІНФОРМАЦІЯ_13 ОСОБА_59 направлений лист, згідно з яким повідомлено про внесення до ЄРДР відомостей за результатами розгляду заяви за № 22024020000000194. Відповідний витяг з ЄРДР про первинне внесення відомостей про кримінальне правопорушення суду не наданий, однак з наданого прокурором загального витягу випливає, що такі відомості до ЄРДР були внесені 18.09.2024 на підставі звернення ІНФОРМАЦІЯ_13 . Крім того, в якості додатку до ухвали апеляційного суду про надання дозволу на проведення НСРД був наданий первинний витяг з ЄРДР про внесення відомостей за ознаками частини першої статті 114-1 КК.

01.11.2024 прокурором Вінницької окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_3 винесена постанова про об`єднання кримінального провадження № 22024020000000194 та № 12024020000000657 в одне провадження з наданням об`єднаному кримінальному провадженню загального № 12024020000000657.

В ході досудового розслідування 10.10.2024 слідчим суддею Вінницького апеляційного суду у кримінальному провадженні № 22024020000000194 був наданий дозвіл на проведення НСРД відносно ОСОБА_5 , а саме зняття інформації з електронних комунікаційних мереж, установлення місцезнаходження обладнання, зняття інформації з електронних інформаційних систем. За результатами проведення відповідних НСРД були складені відповідні протоколи. Однак зазначені протоколи не містили доказової бази, яку сторона обвинувачення мала намір використати в якості доказів винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому діяння. При цьому суд вважає, що правові підстави для визнання зазначених доказів недопустимими відсутні, оскільки відомості, які б свідчили про завищення правової кваліфікації діяння саме з метою отримання дозволу на НСРД в ході судового розгляду в цій частині встановлені не були.

В ході досудового розслідування зазначеного кримінального провадження були зібрані докази, зміст яких судом наведений вище. Також судом були допитані свідки ОСОБА_16 , ОСОБА_26 , ОСОБА_28 , а також експерт, яка проводила у кримінальному провадженні судово-лінгвістичну експертизу - ОСОБА_62 . Окрім цього, судом безпосередньо в судовому засіданні були переглянуті відеозаписи, опис яких наявний у протоколах огляду. Суд вище зазначив, що висловлені обвинуваченим твердження суд не може оцінювати в якості процесуального джерела доказів у кримінальному провадженні. Тому має надати оцінку доказам, які були надані стороною обвинувачення, на підтвердження винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому діяння. Показання наведених вище осіб та надані суду докази мають бути оцінені судом згідно з приписами статті 94 КПК.

Свідок ОСОБА_16 у судовому засіданні підтвердив факт виготовлення обвинуваченим матеріалів, що містять його (свідка) образи та погрози. Внаслідок виготовлених обвинуваченим відео з образами під час проведення ним (свідком) заходів оповіщення, з нього усі глузували. Виготовлені обвинуваченим відео призвели до зриву морально-бойового духу ЗС. Внаслідок відео знизився рівень підтримки ЗС.

Свідок ОСОБА_26 у судовому засіданні зазначив, що він проходив службу в ІНФОРМАЦІЯ_13 - заступником командира відділу морально-психологічного забезпечення. Він мав проводити моніторинг інформаційного простору. Він отримував доповіді про звернення ОСОБА_5 , який вчиняв дії, які перешкоджали мобілізації. Він ознайомився з відео ОСОБА_5 з сумнівними назвами та образливими зверненнями до військовослужбовців. У зазначених відео, зокрема, обвинувачений висловлював образи та погрози до військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_13, закликав не виходити на вулицю та перешкоджати ІНФОРМАЦІЯ_13 й іншим мобілізаційним заходам. Тому до СБ було направлене відповідне звернення. Зауважив, що поширені ОСОБА_5 відео негативно вплинули на мобілізаційні заходи. У зв`язку з цим згідно з твердженням свідка ОСОБА_26 окремий підрозділ ІНФОРМАЦІЯ_13 мав готувати спростування відомостей, повідомлених у відео. Вважає, що виготовлені та поширені ОСОБА_5 відео - пряме перешкоджання мобілізаційним заходам, але подане «під соусом» персональних прав.

Свідок ОСОБА_28 у судовому засіданні зазначив, що він моніторив публічну діяльність ОСОБА_5 у мережі Інтернет, виявив анти мобілізаційну роботу, цькування. Він попросив перевірити діяльність обвинуваченого відповідним комунальним службам. Після цього обвинувачений у відео почав висловлювати йому та родині погрози, цькувати. Усі відео з YouTube він передав СБ. Відео обвинуваченого, викладені на YouTube, негативно вплинули на мобілізаційну роботу. У відео - все неправда, це чітко виражена антидержавна діяльність. Більшість блогерів, по суті, зривають мобілізаційні заходи, що призвело до сильного некомплекту особового складу. Він з приводу погроз хотів написати заяву, однак в поліції йому сказали, що нічого не зможуть зробити, тому він заяву не писав.

В якості підтвердження висунутого ОСОБА_5 обвинувачення сторона обвинувачення здійснила посилання на висновок експерта № СЕ-19/102-24/19546-ЛД від 18.10.2024. У зазначеному висновку наявне посилання на те, що в об`єктивному змісті наданих на дослідження матеріалів (відеофайлах) наявні висловлювання, зміст яких вказує на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період; в об`єктивному змісті наданих на дослідження матеріалів (відеофайлах) наявні висловлювання, що містять негативну оцінку особистості людини, у тому числі, що суперечить встановленим правилам поведінки і вимогам загальнолюдської моралі (прямі образи, брутальна, інвективна та обсценна лексика, сленг, лайливі слова, кримінальний жаргон, прокльони (прокляття), у тому числі персоніфіковані образи честі й гідності військовослужбовців у зв`язку з виконанням ними своїх службових обов`язків.

Допитана в судовому засіданні експерт ОСОБА_34 , яка проводила зазначену експертизу, зазначила, що складені нею висновки були зроблені з точки зору лінгвістики. Зауважила, що усі досліджувані нею матеріали були саме деструктивними. В досліджуваних матеріалах обвинувачений наголошував на тому, що ІНФОРМАЦІЯ_13 не існує і не законне, озвучував до необмеженого кола осіб. Після такого ствердження громадяни можуть чинити супротив та вчиняти конфлікти. Саме це і є перешкоджанням діяльності ІНФОРМАЦІЯ_13.

Також експерт ОСОБА_34 у судовому засіданні зауважила, що вживані до Калугаряна висловлювання принижують честь та гідність останнього.

Експерт також у судовому засіданні зазначила, що вона дає лише лінгвістичну оцінку, а не юридичну, юридичні тонкощі їй не відомі. Питання щодо правової кваліфікації вона, як експерт-лінгвіст, не оцінює, оскільки це не виходить за межі її компетенції. У наданому висновку вона за межа своєї компетенції не виходила, оскільки робила дослідження об`єктивного змісту - вона досліджувала мовленнєву діяльність.

Якщо мовець стверджує про незаконність ІНФОРМАЦІЯ_13, їх неіснування, то це, на переконання експерта, свідчить про перешкоджання їхній законній діяльності. Мовець стверджував, що вони незаконне збройне формування, бандити. Ці висловлювання приховано закликають не виконувати їхні рішення та вимоги. З точки зору лінгвістики слово має великий вплив на інших людей. Обвинувачений стверджував, що він магістр права, тому люди - реципієнти - йому довіряють.

Вона дослідувала лише об`єктивний зміст тексту і оцінювала, до яких наслідків це може призвести. Зазвичай оцінка юридичних термінів виходить за межі компетенції лінгвіста, вона готувала висновок з точки зору лінгвістики. Мовець постійно культивує, що ІНФОРМАЦІЯ_13 не існує, ставлення до правоохоронних органів у нього також негативне. Усі матеріалами та висловлювання - публічні та до необмеженого кола осіб. Вживані мовцем конструкції з точки зору лінгвістики - спонукального характеру, саме тому вона перешкоджали діяльності ІНФОРМАЦІЯ_13.

Впродовж усього судового розгляду кримінального провадження обвинувачений заперечував факт вчинення ним будь-якого караного діяння, однак від дачі показань на підставі статті 63 Конституції України відмовився, про що суд зазначив вище. Наведені висловлювання обвинуваченого, як суд зазначив вище, не можуть бути використані в якості процесуальних джерел доказів у кримінальному провадженні, однак їм має бути надана відповідна правова оцінка.

Оцінюючи доводи сторін кримінального провадження, суд вважає за доцільне зауважити таке.

Згідно із частиною першою статті 1 Закону України «Про Збройні Сили України» (далі - Закон № 1934-XII) Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.

Частиною другою статті 1 Закону № 1934-XII Збройні Сили України забезпечують стримування збройної агресії проти України та відсіч їй, охорону повітряного простору держави та підводного простору у межах територіального моря України у випадках, визначених законом, беруть участь у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом.

Відповідно до статті 12 Закону № 1934-XII підготовка Збройних Сил України до виконання покладених на них Конституцією України завдань, організація та забезпечення їх виконання, підтримання на належному рівні бойової і мобілізаційної готовності та боєздатності, виховна робота, збереження життя і здоров`я особового складу, забезпечення законності та військової дисципліни у Збройних Силах України здійснюються органами військового управління, командирами і начальниками всіх рівнів відповідно до вимог Конституції України та законів України, інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері оборони.

Зі змісту частини першої статті 4 4 Закону України «Про оборону України» (далі - Закон № 1932-XII) випливає, що у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях.

Згідно з визначенням, наданим у статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон № 3543-XII) мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Відповідно до визначення, наданого у статті 1 Закону № 3543-XII особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

Абзацом першим частини восьмої статті 4 Закону № 3543-XII визначено, що з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Згідно з абзацом першим частини другої статті 22 Закону № 3543-XII призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації регламентовані частиною першою та третьою статті 22 Закону № 3543-XII.

Зокрема, з абзацу другого частини першої статті 22 Закону № 3543-XII випливає, що громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Відповідно до абзацу першого частини третьої статті 22 Закону № 3543-XII під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися: військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

У відповідності до приписів статті 3 Закону № 1934-XII органи військового управління, з`єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, що не належать до видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України належать до структури Збройних Сил України.

Згідно із пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі - Положення), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.

При цьому, відповідно до пункті 7 Положення, Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства. Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя.

Пунктом 8 Положення визначено, що завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки є виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, здійснення контролю за його станом, зокрема в місцевих держадміністраціях, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБ та розвідувальних органів України), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів з приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил, ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.

Відповідно до пункту 9 Положення, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема, ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; проводять серед населення рекламно-агітаційну роботу із залучення на військову службу за контрактом, службу у військовому резерві, вступу до вищих військових навчальних закладів або військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти; проводять агітацію, відбір, вивчення, оформлення документів кандидатів на військову службу за контрактом, у тому числі осіб офіцерського складу, та їх направлення до військових частин, навчальних військових частин (центрів); здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов`язаних та резервістів СБ та розвідувальних органів): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).

Відповідно до пункту 12 Положення, територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, в особі його керівника представляє інтереси Збройних сил України у відносинах, у тому числі з громадянами на відповідній території.

Окрім цього, пунктом 6 Положення передбачено, що штатні посади територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки комплектуються військовослужбовцями, державними службовцями та працівниками Збройних Сил (далі - працівники) відповідно до їх штату та штатного розпису.

Добір військовослужбовців для комплектування територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, їх призначення на посади, проходження військової служби та звільнення з неї здійснюються відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 за № 1153.

У постанові від 26.02.2019 (справа № 653/1302/15-к) ВС зазначив, що у статті 1 Закону України «Про основи національної безпеки України» (далі - Закон № 2469-VIII) визначено, що національна безпека (як об`єкт злочину, передбаченого частиною першою статті 114 -1 КК) це захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам у сферах правоохоронної діяльності, боротьби з корупцією, прикордонної діяльності та оборони […] та інших сферах державного управління при виникненні негативних тенденцій до створення потенційних або реальних загроз національним інтересам.

Суб`єктами забезпечення національної безпеки України, як зазначив ВС, відповідно до статті 4 зазначеного вище Закону, зокрема є Збройні Сили України […] та інші військові формування, утворені відповідно до законів України.

У статті 1 Закону № 1932-XII наведене визначення військовому формуванню. Отже, військове формування - це створена відповідно до законодавства України сукупність військових об`єднань, з`єднань і частин та органів управління ними, які комплектуються військовослужбовцями і призначені для оборони України, захисту її суверенітету, державної незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності і недоторканності у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій.

До органів військового управління відповідно до статті 1 вказаного Закону, як зазначив ВС, як військових формувань, віднесено військові комісаріати, що забезпечують виконання законодавства з питань загального військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Мобілізаційна підготовка та мобілізація відповідно до статті 3 Закону № 3543-ХІІ здійснюються на основі таких принципів, у тому числі військовий облік військовозобов`язаних і призовників; підготовка та накопичення військово-навчених людських ресурсів військовозобов`язаних і призовників для комплектування посад, передбачених штатами воєнного часу; проведення військово-економічних мобілізаційних навчань і тренувань; перевірка та оцінка стану мобілізаційної готовності національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також адміністративно-територіальних одиниць України; тощо.

У статті 22 вказаного Закону визначені обов`язки громадян, відповідно до яких, серед іншого, вони зобов`язані під час мобілізації та переведення Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту на штати воєнного часу громадяни (крім тих, які проходять службу у військовому резерві) зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти військових комісаріатів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках або розпорядженнях військових комісарів (військовозобов`язані Служби безпеки України - керівників органів, де вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту). Резервісти зобов`язані з`явитися до військових частин у строки, визначені командирами військових частин, в яких вони проходять службу у військовому резерві.

Будь-які судження про те, що військові комісаріати України не відносяться до Збройних Сил України та інших військових формувань, необхідно визнавати помилковими з наведених підстав.

Перешкоджанням законній діяльності ЗС та інших військових формувань України, як об`єктивну сторону складу злочину, передбаченого статтею 114-1 КК, за наявності правового режиму особливого періоду, необхідно вважати умисне створення перешкод або встановлення будь-яких обмежень у законній діяльності військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань України при виконанні ними своїх службових обов`язків в особливий період.

При цьому ВС у наведеній постанові зазначив, що перешкоджання може відбуватися в такий із наведених способів: блокування органів військового управління, об`єднань, з`єднань, військових частин, шляхів сполучення, обладнання, споруд, руху військового транспорту шляхом перекриття руху, виставлення пікетів або постів, організації скупчення людей, тварин або транспорту, влаштування перепон, барикад, завалів тощо; пошкодження, знищення, захоплення або незаконне утримання військових об`єктів, споруд, будівель, техніки, транспорту та об`єктів інфраструктури; інші дії, що спрямовані на створення перепон у діяльності або виконанні військовослужбовцями Збройних Сил України та інших військових формувань України своїх службових обов`язків.

У разі, якщо спосіб перешкоджання утворює ознаки самостійного злочину, вчинене, за наявності для того підстав, слід кваліфікувати за сукупністю злочинів.

У своїх рішеннях (№ 5-32кс14 від 11.12.2014, № 5-32кс12 від 31.01.2012, № 5-26кс13 від 04.07.2013, № 5-46кс13 від 14.11.2013, № 5-10кс14 від 26.06.2014, № 5-12кс14 від 15.05.2014) ВС неодноразово звертав увагу на те, що замах, безпосередньо спрямований на вчинення злочину, є його стадією і становить кінцеве діяння щодо реалізації умислу, рішення й наміру вчинити злочин, а тому він є актом, який виконується виключно з прямим умислом, за наявності цілі досягнення суспільно небезпечного результату.

Про наявність прямого умислу, як зазначив ВС, можуть свідчити конкретні діяння винної особи, які завідомо для нього мали потягти за собою наслідки і не призвели до бажаного наслідку лише через обставини, які не залежали від його волі. Тобто злочинна діяльність при закінченому замаху характеризується тим, що об`єктивно вона є закінченою та суб`єктивно реалізованою особа зробила все необхідне, щоб досягти мети і вчинила всі дії для досягнення злочинного результату.

Отже, у наведеному судовому рішенні ВС здійснив посилання на способи перешкоджання для здійснення кваліфікації за статтею 114-1 КК. Такими способами, як зазначив ВС є: блокування органів військового управління, об`єднань, з`єднань, військових частин, шляхів сполучення, обладнання, споруд, руху військового транспорту шляхом перекриття руху, виставлення пікетів або постів, організації скупчення людей, тварин або транспорту, влаштування перепон, барикад, завалів тощо; пошкодження, знищення, захоплення або незаконне утримання військових об`єктів, споруд, будівель, техніки, транспорту та об`єктів інфраструктури; інші дії, що спрямовані на створення перепон у діяльності або виконанні військовослужбовцями Збройних Сил України та інших військових формувань України своїх службових обов`язків.

Сторона обвинувачення в ході судового розгляду кримінального провадження наполягала на тому, що обвинуваченим фактично вчинені інші дії, що спрямовані на створення перепон у діяльності або виконанні військовослужбовцями ЗС та інших військових формувань України своїх службових обов`язків. На підтвердження зазначеної обставини, як суд зазначив вище, сторона обвинувачення здійснила посилання на висновок № СЕ-19/102-24/19546-ЛД від 18.10.2024. Зміст наведеного висновку судом наведений вище. При цьому суд враховує, що у висновку наявне посилання на те, що в об`єктивному змісті наданих на дослідження матеріалів (відеофайлах) наявні висловлювання, зміст яких вказує на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період. Разом з тим, суд вище вже зазначив, що допитана в судовому засіданні експерт зауважила, що висновки вона робила з точки зору лінгвістики, а не права.

Обвинувачений при цьому зауважив, що висновок не може бути прийнятий до уваги в якості доказу його винуватості, оскільки експерт вийшла за межі своїх повноважень та надала на відповіді на питання, які стосуються саме питань права, а не лінгвістики.

Оцінюючи наведене доводи обвинуваченого, суд вважає за доцільне зауважити таке.

Відповідно до речення першого частини першої статті 242 КПК експертиза проводиться експертною установою, експертом або експертами, яких залучають сторони кримінального провадження або слідчий суддя за клопотанням сторони захисту у випадках та порядку, передбачених статтею 244 цього Кодексу, якщо для з`ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання.

Реченням другим частини першої статті 242 КПК визначено, що не допускається проведення експертизи для з`ясування питань права.

Суд також вважає за доцільне зауважити, що пунктом 1.2.1 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 за № 53/5 (далі - Інструкція) основними видами (підвидами) експертизи є, зокрема криміналістична лінгвістична експертиза мовлення.

Зі змісту абзацу першого пункту 2 Інструкції випливає, що у межах лінгвістичної експертизи мовлення проводяться авторознавчі та сематико-текстуальні дослідження.

Згідно з абзацом першим пункту 2.1 Інструкції лінгвістична експертиза мовлення поділяється на авторознавчу експертизу писемного мовлення та семантико-текстуальну експертизу писемного та усного мовлення.

Відповідно до абзацу першого пункту 2.1.2 Інструкції семантико-текстуальною експертизою вирішуються завдання із встановлення змісту понять, лексичного значення слів або словосполучень, використаних у наданих на дослідження текстах або усних повідомленнях (за їх текстовими відтвореннями), їх стилістичної забарвленості, смислового навантаження, характеру інформації, що міститься в них (чи може така інформація розглядатися як образлива, чи містить вона загрозу конкретній особі (особам) тощо), тобто вирішення питань мовленнєвого характеру, не пов`язаних із встановленням фактичних даних про автора.

Абзацом четвертим пункту 2.1.2 Інструкції визначено, що експерт у галузі семантико-текстуальної експертизи, не виходячи за межі своїх спеціальних знань (базових та отриманих під час спеціальної підготовки), відповідає на питання про наявність чи відсутність висловлювань, які містять заклики до певних дій (вказується, яких саме дій), погрозу, пропозицію, обіцянку або надання, прийняття, спонукання до надання будь-якої вигоди (вказується, яких саме дій) тощо на основі спеціальних знань у галузі мовознавства. Висновок експерта за результатами таких досліджень не є правовою кваліфікацією, а є констатацією об`єктивного змісту тексту з позиції спеціальних знань у галузі семантико-текстуальних експертних досліджень.

Як суд зазначив вище, у висновку № СЕ-19/102-24/19546-ЛД від 18.10.2024 наявне посилання на відсутність у висловлюваннях обвинуваченого в наданих на дослідження об`єктах відповідних закликів, натомість наявне посилання на наявність у об`єктивному змісті наданих на дослідження матеріалів (відеофайлах) наявні висловлювання, зміст яких вказує на перешкоджання законній діяльності ЗС та інших військових формувань в особливий період. Наведені посилання, на переконання суду, є саме припущеннями. Суд дійшов до такого переконання, оскільки під час допиту в судовому засіданні експерт зазначила, що висловлювання обвинуваченого - приховані висловлювання шляхом вживання деструктивних мовленнєвих конструкцій, які перешкоджали мобілізації. Додатково експерт зауважила, що вона дослідувала лише об`єктивний зміст тексту і оцінювала, до яких наслідків це може призвести. Наявність причинно-наслідкового зв`язку між висловлюваннями обвинуваченого у досліджуваних матеріалах та негативними наслідками в ході проведення цієї експертизи встановлена не була. Натомість експерт черговий раз здійснила посилання на можливість настання негативних наслідків у зв`язку з вживанням обвинуваченим висловлювань, які з точки зору лінгвістики є висловлюваннями спонукального характеру. Крім того, суд враховує, що показання свідка ОСОБА_26 щодо наявності у висловлюваннях обвинуваченого закликів щодо перешкоджання мобілізаційній діяльності ІНФОРМАЦІЯ_13 були спростовані дослідженими у судовому засіданні записами з відео зверненнями обвинуваченого. Також в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження і факти вчинення інших активних дій обвинуваченим з метою перешкоджання мобілізаційним заходам. Посилання сторони захисту на необхідність командування сухопутних військ СЗ реагувати на відповідні публікації ОСОБА_5 в якості підтвердження наявності в діяння обвинуваченого ознак інкримінованого йому діяння суд вважає хибними з наведених вище підстав. При цьому твердження обвинуваченого в частині того, що він надавав правову консультацію невизначеному колу осіб наданими суду матеріалами спростоване не було.

Оцінюючи наведені обставини, суд вважає за доцільне також зауважити таке.

Суд враховує, що ВС у постанові від 12.06.2018 (справа № 712/13361/15) зазначив, що обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом. Тобто, дотримуючись засади змагальності, та виконуючи, свій професійний обов`язок, передбачений статтею 92 КПК, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлене обвинувачення.

При цьому ВС у постанові від 04.07.2018 (справа № 688/788/15-к) зазначив, що стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

У постанові від 30.06.2025 (справа № 646/8543/23) ВС черговий раз зауважив про необхідність дотримання стандарту доведення винуватості поза розумним сумнівом. Також у цій постанові ВС зауважив, що кваліфікація кримінального правопорушення полягає у зіставленні ознак установленого судом злочинного діяння та ознак кримінального правопорушення, передбаченого тією чи іншою статтею кримінального закону, його частиною або пунктом, й у формулюванні висновку про їх відповідність. За своєю суттю та змістом кваліфікація кримінальних правопорушень є встановлення на підставі доведеного кримінальними процесуальними засобами факту вчинення особою (суб`єктом кримінального правопорушення) конкретного акту поведінки у формі дії чи бездіяльності та його наслідків, точної відповідності ознак вчиненого діяння ознакам складу кримінального правопорушення, передбаченого відповідними кримінально-правовими нормами у статтях КК.

Також ВС у згаданій постанові звернув увагу на те, що визнаючи особу винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, суд має чітко та конкретно (безальтернативно) визначити, які саме дії відповідно до кримінального закону цій особі інкримінуються.

У своїй прецедентній практиці ЄСПЛ зазначав, що наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18.01.1978 р. у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Irelandv. the United Kingdom), п. 161, Series А заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».

Доведення «поза розумним сумнівом» відображає максимальний стандарт, що має відношення до питань, що вирішуються, при визначенні кримінальної відповідальності. Ніхто не повинен позбавлятися волі або піддаватися іншому покаранню за рішенням суду, якщо вина такої особи не доведена «поза розумним сумнівом (Sevtap Veznedaroрlu v. Turkey (Севтап Везнедароглу проти Туреччини).

Крім того, при оцінці доказів ЄСПЛ керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом» (рішення у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), від 18.01.1978, п. 161, Series A No 25). Проте доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою чи подібних до них неспростованих презумпцій (рішення у справі «Салман проти Туреччини» (Salman v. Turkey), заява No 21986/93, п. 100, ECHR 2000- VII; рішення у справі «Єрохіна проти України» (Yerokhina v. Ukraine), заява No 12167/04, від 15.11.2012, п. 52 з подальшими посиланнями).

ЄСПЛ також зазначив, що Суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. Більше того, слід нагадати, що під час провадження на підставі Конвенції не у всіх справах неухильно застосовується принцип affirmanti incumbit probatio /той, хто стверджує щось, повинен довести це твердження/ (рішення у справі «Ушаков та Ушакова проти України», (Ushakov and Ushakova v. Ukraine), заява № 10705/12, ECHR 2015).

Відповідно до частини третьої статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь. Аналогічна правова конструкція закріплена й у частині четвертій статті 17 КПК. Зі змісту частини другої статті 8 та частини п`ятої статті 9 КПК випливає, що принцип верховенства права у кримінальному провадженні та кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Саме тому суд вважає слушними зауваження обвинуваченого та його захисника в частині того, що обвинувачення за частиною першою статті 114-1 КК обґрунтоване припущеннями. У зв`язку з цим суд також вважає слушними зауваження обвинуваченого та його захисника в частині того, що усі сумніви щодо пред`явленого обвинувачення мають бути розцінені на користь обвинуваченого. З огляду на викладене, здійснюючи судовий розгляд даного кримінального провадження відповідно до вимог частини шостої статті 22, частини третьої статті 26, частини першої статті 337 КПК, оцінюючи досліджені у справі докази з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд вважає, що винуватість ОСОБА_5 за частиною першою статті 114-1 КК за результатами судового розгляду доведена не була.

Разом з тим, частиною третьою статті 337 КПК визначено, що з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

У пред`явленому ОСОБА_5 обвинуваченні, з-поміж іншого, наявне посилання на те, що у відео, які були предметом судового дослідження, останній висловлював образи до військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_13, а також працівників поліції. Обвинувачений у судовому засіданні цієї обставини не заперечував, однак зауважив, що він не може бути притягнутий до відповідальності за відповідною нормою закону про кримінальну відповідальність, оскільки нею передбачено, що суб`єкт цього злочину - спеціальний.

Оцінюючи доводи обвинуваченого у цій частині, суд вважає за доцільне зауважити таке.

Розділом XIX КК визначені кримінальні правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення).

При цьому частиною першою статті 401 КК визначено, що військовими кримінальними правопорушеннями визнаються передбачені цим розділом кримінальні правопорушення проти встановленого законодавством порядку несення або проходження військової служби, вчинені військовослужбовцями, а також військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів.

Абзацом першим частини другої статті 401 КК визначено, що за відповідними статтями цього розділу несуть відповідальність військовослужбовці Збройних Сил України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Національної гвардії України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а також інші особи, визначені законом.

Відповідно до абзацу другого частини другої статті 401 КК поліцейські поліції особливого призначення Національної поліції України, які під час дії воєнного стану залучені до безпосередньої участі у бойових діях, несуть відповідальність за статтями 402, 403, 414-416, 422, 427, 429, 430, 432-435 цього розділу.

Зі змісту частини третьої статті 401 КК випливає, що особи, не зазначені у цій статті, за співучасть у військових кримінальних правопорушеннях підлягають відповідальності за відповідними статтями цього розділу.

Доктринальні джерела1 містять посилання на те, що з огляду на місце норми закону про кримінальну відповідальність - статті 435-1 КК - в КК суб`єкт цього злочину варто визначати як спеціальний. Водночас із такими висновками неможливо погодитися з огляду на таке.

Згідно з частиною першою статті 435-1 КК відповідальність за цією нормою закону про кримінальну відповідальність настає у разі образи честі і гідності, погрози вбивством, насильством або знищенням чи пошкодженням майна військовослужбовцю, який здійснює заходи із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, його близьким родичам чи членам сім`ї.

Зі змісту частини другої статті 435-1 КК випливає, що відповідальність за цією нормою закону про кримінальну відповідальність настає у разі виготовлення та поширення матеріалів, які містять образу честі і гідності, погрозу вбивством, насильством або знищенням чи пошкодженням майна військовослужбовцю, який здійснює заходи із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, його близьким родичам чи членам сім`ї.

Конструкція наведених норм про кримінальну відповідальність не передбачає наявності спеціального суб`єкта. Отже, виготовляти й поширювати матеріали, які містять образу честі й гідності, погрозу вбивством, насильством або знищенням чи пошкодженням майна військовослужбовцю, який здійснює заходи із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, його близьким родичам чи членам сім`ї може загальний суб`єкт кримінального правопорушення, визначений частиною першою статті 18 КК. Саме тому суд вважає, що діяння, передбачене статтею 435-1 КК, не є військовим кримінальним правопорушенням, оскільки не відповідає умовам, передбаченим статтею 401 КК.

З огляду на викладене твердження обвинуваченого в частині того, що він не може бути суб`єктом наведеного злочину суд вважає хибними.

Суд враховує, що обвинувачений у судовому засіданні не заперечував того факту, що досліджені в судовому засіданні відеоматеріали з платформи YouTube висловлені ним. Не заперечував обвинувачений і факту виготовлення цих матеріалів. Крім того, представник сторони обвинувачення надав суду висновок № СЕ-19/102-24/23142-ФП від 15.01.2025, зі змісту якого випливає, що на зображеннях у відеозаписах під назвою «16 серпня усі отримають повістки ІНФОРМАЦІЯ_13 поштою! Це законно?», «ІНФОРМАЦІЯ_13 незаконні структури! Сенсаційне рішення суду!», «Фашисти з ІНФОРМАЦІЯ_13 та поліція проти народу! Геноцид руками «своїх»; у графічному файлі під назвою «ОСОБА_5», отримане з ЄІАС УМП - зображена одна і та ж особа.

Посилання сторони захисту на те, що військовослужбовці не є суб`єктами, які підпадають під заборону згідно з приписами статті 435-1 КК суд вважає хибними. Зокрема, як суд зазначив вище, ІНФОРМАЦІЯ_13 є структурним підрозділом ЗС. Відповідне нормативне обґрунтування цьому судом наведене вище.

Отже, суд вважає, що за результатами судового розгляду був підтверджений факт виготовлення та поширення обвинуваченим матеріалів, які містять образу честі і гідності військовослужбовця, який здійснює заходи із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, його близьким родичам чи членам сім`ї. Саме тому, на переконання суду, діяння ОСОБА_5 за наведеними вище фактами слід кваліфікувати за частиною другою статті 435-1 КК.

Вирішуючи питання щодо виду та міри покарання, необхідного і достатнього для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, суд бере до уваги роз`яснення, надані в пункті 2 Постанови Пленуму ВСУ № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (далі - Постанова № 7), згідно з якими відповідно до пункту 1 частини першої статті 65 КК суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочини на ґрунті пияцтва, алкоголізму, наркоманії, за наявності рецидиву злочину, у складі організованих груп чи за більш складних форм співучасті (якщо ці обставини не є кваліфікуючими ознаками), і менш суворого - особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.

Суд враховує, що у постанові від 10.07.2018 (справа № 148/1211/15-к) ВС звернув увагу на те, що відповідно до статей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, воно повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.

У постанові від 14.06.2018 (справа № 760/115405/16-к) ВС зазначив, що поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК), визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування статті 75 КК тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб`єкта.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Загальні засади призначення покарання (стаття 65 КК) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Крім того, ВС у постанові від 09.10.2018 (справа № 756/4830/17-к) звернув увагу на те, що відповідно до статей 50 і 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Визначені у статті 65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, як зауважив ВС, означає з`ясування судом, насамперед, питання про те, до злочинів якої категорії тяжкості відносить закон (стаття 12 КК) вчинене у конкретному випадку злочинне діяння. Беручи до уваги те, що у статті 12 КК дається лише видова характеристика ступеня тяжкості злочину, що знаходить своє відображення у санкції статті, встановленій за злочин цього виду, суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо.

Під особою обвинуваченого розуміється сукупність фізичних, соціально-демографічних, психологічних, правових, морально-етичних та інших ознак індивіда, щодо якого ухвалено обвинувальний вирок, які існують на момент прийняття такого рішення та мають важливе значення для вибору покарання з огляду мети та засад його призначення. Тобто поняття «особа обвинуваченого» вживається у тому ж значенні, що й у пункті 3 частини першої статті 65 КК поняття «особа винного».

Термін «явно несправедливе покарання» згідно з висновком ВС означає відмінність в оцінці виду та розміру покарання принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.

Аналогічний висновок зроблений ВС у постанові від 13.08.2020 (справа № 716/1224/19).

Відповідно до роз`яснень, що містяться у пункті 3 Постанови Пленуму ВСУ № 12 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», щире розкаяння характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.

Щире каяття - це певний психічний стан винної особи, коли вона засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям всіх відомих їй обставин вчиненого діяння, вчиненням інших дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину, або відшкодування заданих збитків чи усунення заподіяної шкоди.

Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім.

Отже, щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

При цьому, суд також враховує, що у постанові від 18.09.2019 (справа № 166/1065/18) ВС зазначив, що розкаяння передбачає, крім визнання факту скоєння злочину, ще й дійсне визнання власної провини, щирий жаль та осуд своєї поведінки.

Аналогічна правова позиція сформована у постанові ВС від 27.11.2019 (справа № 629/847/15-к) та від 20.08.2020 (справа № 750/1503/19).

У постанові від 20.08.2020 (справа № 750/1503/19) ВС зауважив, що щире каяття - це не формальна вказівка на визнання своєї вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями.

Суд також враховує, що у постанові від 10.07.2018 (справа № 148/1211/15-к) ВС звернув увагу на те, що формулювання пункту 1 частини першої статті 66 КК передбачає, що наявність будь-якої з обставин, перелічених в ньому, - тобто, або «з`явлення із зізнанням», або «щирого каяття», або «активного сприяння розкриттю злочину» - означає, що вимогу цього пункту виконано. Таким чином, положення статті 69-1 КК застосовуються, якщо судом установлено будь-яку з обставин, зазначених у пункті 1 частини першої статті 66 КК, та будь-яку з обставин, вказаних у пункті 2 частини першої статті 66 КК.

Крім того, вирішуючи питання щодо виду та розміру покарання, необхідного і достатнього для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, суд враховує, що ВС у постанові від 17.04.2018 (справа № 298/95/16-к) зазначив, що у частині другій статті 65 КК встановлено презумпцію призначення більш м`якого покарання, якщо не доведено, що воно не є достатнім для досягнення мети покарання. Обов`язок доведення того, що менш суворий вид покарання або порядок його відбування є недостатнім, покладається на сторону обвинувачення.

У ході судового розгляду кримінального провадження суд встановив, що обвинувачений ОСОБА_5 вчинив кримінальний проступок та нетяжкі злочини. Згідно з наданими суду матеріалами обвинувачений раніше до кримінальної відповідальності притягнутий не був, на обліку в лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно. Суд також враховує, що за результатами судового розгляду суд не виявив обставин, які свідчили про щире каяття обвинуваченого, засудив свою поведінку.

В ході досудового розслідування була проведена судово-психіатрична експертиза, за результатами якої складений висновок № 741 від 02.12.2024. Зі змісту цього висновку випливає, що у період часу, що відноситься до інкримінованих йому діянь, ОСОБА_5 не страждав на психічне захворювання, перебував поза будь-яким тимчасовим хворобливим психічної діяльності, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними; на час проведення дослідження ОСОБА_5 на психічні розлади на страждав, перебував поза будь-яким тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності, за своїм психічним станом здатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, не потребує застосування до нього примусових заходів медичного характеру, відповідного лікування не потребує.

Отже, обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого, судом не встановлені.

Не встановлені за результатом судового розгляду і обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого.

З урахуванням наведеного, конкретних обставин справи, особи обвинуваченого, його ставлення до вчиненого, обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання, суд дійшов до переконання, що покаранням, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_5 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, буде покарання, передбачене санкцією кримінального закону, у виді штрафу (за діяння, передбачене частиною першою статті 190 КК), обмеження волі (за діяння, передбачене частиною другою статті 190 КК) та позбавлення волі (за діяння, передбачене частиною другою статті 365-1).

Вирішуючи питання щодо тривалості застосованого кримінального покарання (його міри), суд враховує таке.

Санкцією кримінального закону тривалість такого виду кримінального покарання як позбавлення волі визначена до 3 років (частина друга статті 190 КК) та в межах від 3 до 5 років (частина друга статті 435-1 КК).

Суд вже зазначив вище, що у частині другій статті 65 КК встановлена презумпція призначення більш м`якого покарання, якщо не доведено, що воно не є достатнім для досягнення мети покарання. У ході судового розгляду кримінального провадження не доведено, що призначення обвинуваченому менш суворого покарання ніж позбавлення волі на максимально дозволений санкцією кримінального закону строк не здатне забезпечити досягнення мети кримінального покарання. Тому суд вважає, що правові підстави для призначення обвинуваченому максимально дозволеного строку кримінального покарання у виді позбавлення волі відсутні. Саме тому з огляду на приписи статті 65 КК та висновки ВС щодо презумпції призначення більш м`якого покарання, суд вважає за можливе призначити обвинуваченому мінімально допустиме покарання у виді позбавлення волі, визначене санкцією кримінального закону.

Зі змісту частини першої статті 70 КК випливає, що при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

Вище суд наводив правове обґрунтування відсутності правових підстав для призначення обвинуваченому максимально дозволеного санкцією закону про кримінальну відповідальність покарання. Разом з тим, зважаючи на характер вчинених діянь, ставлення обвинуваченого до вчинення, суд вважає, що з метою виконання приписів частини другої статті 65 КК при призначенні обвинуваченому остаточного покарання слід застосувати принцип визначений частиною першою статті 70 КК, тобто шляхом поглинення менш суворого покарання біль суворим.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для застосування при призначенні покарання обвинуваченому положень частини першої статті 75 КК, тобто для звільнення від відбування кримінального покарання з випробуванням суд бере до уваги, висновки, викладені ВС в постанові від 26.04.2018 (справа № 757/15167/15-к), а саме відповідно до вимог статті 75 КК якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Як вже суд зазначив вище, ВС зауважував, що загальні засади призначення покарання (стаття 65 КК) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування статті 75 КК, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду і розміру, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Аналізуючи доводи сторін кримінального провадження, суд враховує обставини, зазначені вище, а саме те, що обвинувачений, хоча і вчинив кримінальний проступок та нетяжкі злочини, однак винуватість у вчиненні інкримінованого йому діяння не визнав, у вчиненому не розкаявся та свою поведінку не засудив. Тому правові підстави для його звільнення від відбування призначеного покарання на підставі частини першої статті 75 КК відсутні.

Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 374 КПК у резолютивній частині вироку у разі визнання особи винуватою зазначаються також рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження.

Згідно з пунктом 9 частини другої статті 131 КПК заходами забезпечення кримінального провадження є, зокрема запобіжні заходи.

Зі змісту частини четвертої статті 196 КПК випливає, що слідчий суддя, суд зобов`язаний визначити в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або домашнього арешту дату закінчення її дії у межах строку, передбаченого цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою статті 197 цього Кодексу.

При цьому частиною першою статті 197 КПК регламентовано, що строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Слід також зауважити, що статтею 199 КПК регламентований порядок продовження строку тримання під вартою. Зокрема, частиною першою статті 199 КПК визначено, що клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. А зі змісту частини другої статті 199 КПК виливає, що клопотання про продовження строку тримання під вартою подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду.

Як суд зазначив вище, ОСОБА_5 був затриманий 31.10.2024. У подальшому до нього слідчим суддею був застосований запобіжний захід у вигляді взяття під варту, який був продовжений в судовому порядку. Тому суд вважає, що строк застосованого запобіжного заходу має бути продовжений до набрання вироком законної сили з урахуванням приписів частини першої статті 197 КПК.

Згідно з абзацом третім пункту 2 частини четвертої статті 374 КПК у резолютивній частині вироку зазначаються у разі визнання особи винуватою, зокрема початок строку відбування покарання.

Саме тому, суд вважає, що строк відбування призначеного обвинуваченому ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі слід рахувати з дня набрання вироком законної сили. Разом з тим, як суд зазначив вище, до ОСОБА_5 після його затримання був застосований запобіжний захід у вигляді утримання під вартою.

Відповідно до визначення, наданого у частині першій статті 1 Закону України «Про попереднє ув`язнення» (далі - Закон № 3352-XII), попереднє ув`язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.

Отже, строк перебування обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою з моменту його затримання по момент набрання вироком законної сили слід зарахувати до строку призначеного йому покарання відповідно до приписів частини п`ятої статті 72 КК.

Питання щодо речових доказів має бути вирішене відповідно до положень статті 100 КПК.

З наданих суду матеріалів випливає, що під час досудового розслідування за результатами обшуку були вилучені зброя та бойові припаси до неї. У зв`язку з цим представник сторони обвинувачення вважає, що до мобільних телефонів, системного блока з накопичувачем, зовнішніх накопичувачів слід застосувати спеціальну конфіскацію.

Згідно з частиною дев`ятою статті 100 КПК питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

При цьому пунктом 1 зазначеної норми визначено, що гроші, цінності та інше майно, які підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та/або зберегли на собі його сліди, конфіскуються, крім випадків, коли власник (законний володілець) не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Суд вважає за доцільне зауважити, що приписами частини першої статті 96-1 КК визначено, що спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченого частиною першою статті 150, статтею 154, частинами другою і третьою статті 159-1, частиною першою статті 190, статтею 192, частиною першою статей 204, 209-1, 210, частинами першою і другою статей 212, 212-1, частиною першою статей 222, 229, 239-1, 239-2, частиною другою статті 244, частиною першою статей 248, 249, частинами першою і другою статті 300, частиною першою статей 301, 302, 310, 311, 313, 318, 319, 362, статтею 363, частиною першою статей 363-1, 364-1, 365-2 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини другої статті 96-1 КК регламентовано, що спеціальна конфіскація застосовується на підставі, зокрема обвинувального вироку суду.

Відповідно до частини першої статті 96-2 КК спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно: 1) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави; 4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Суд вважає за доцільне зауважити, що у постанові від 04.11.2020 (справа № 236/3696/18) ВС звернув увагу на те, що при застосуванні спеціальної конфіскації суд повинен не лише послатися на наявність для цього формальних підстав, передбачених у КК, але й переконатися, що таке застосування не порушуватиме «справедливу рівновагу між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав осіб», покладаючи на особу «надмірний індивідуальний тягар» (критерії, визначені Європейським судом прав людини). Приймаючи рішення про застосування спеціальної конфіскації, судам слід перевіряти, чи не порушує цей захід кримінально-правового характеру вказані критерії, ураховуючи при цьому обставини кримінального провадження.

У постанові від 01.10.2019 (справа № 760/5853/18) ВС зауважив, що тягар доведення необхідності застосування спеціальної конфіскації покладається на сторону обвинувачення, яка має обґрунтувати свої доводи і вказати, що саме підлягає спеціальній конфіскації - гроші, цінності тощо, та чи вирішувалося питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження щодо майна з метою забезпечення спеціальної конфіскації.

Якщо у кримінальному провадженні сторона обвинувачення не довела належними і допустимими доказами, що вилучені в ході обшуку у квартирі грошові кошти обвинувачений отримав унаслідок вчинення інкримінованого йому злочину, а обвинувачення в цій частині останньому не пред`являлося, то підстави для застосування спеціальної конфіскації майна відсутні.

Як на підставу для застосування спеціальної конфіскації вилученого майна прокурор здійснив посилання на протокол огляду від 14.11.2024, 15.11.2024 та 18.11.2024.

З протоколу огляду від 14-18.11.2024 випливає, що в ході проведення зазначеної слідчої дії при огляді мобільного телефону Xiaomi були виявлені відеоматеріали, які були предметом судового дослідження, тому доводи прокурора про наявність правових підстав для застосування спеціальної конфіскації зазначеного мобільного телефону слушні.

Зі змісту наведеного протоколу випливає, що SPP накопичувач марки Mibrand містить збережену вкладу на телеграм-канал «Новини Медіакор». Однак вище суд зазначив, що судовий розгляд судом здійснений відповідно до приписів частини першої статті 337 КПК, тобто в межах висунутого обвинувачення. У пред`явленому ОСОБА_5 обвинуваченні відсутнє посилання на вчинення останнім будь-яких протиправних діянь з використанням зазначеного телеграм-каналу. Тому суд вважає, що правові підстави для застосування спеціальної конфіскації до зазначеного накопичувача відсутні.

Також зі змісту наведеного протоколу випливає, що при огляді флеш-накопичувача SP інформація, яка може мати значення для кримінального провадження, не виявлена. Мобільний телефон марки Readmi оглянутий не був у зв`язку з відсутністю паролю доступу до нього. Інші матеріали, як випливає з протоколу, містять інформацію загального характеру. Саме тому суд вважає, що правові підстави для застосування спеціальної конфіскації до зазначених предметів відсутні.

Оцінюючи доводи сторін кримінального провадження щодо долі вилучених під час обшуку зброї та припасів до неї, суд вважає за доцільне зауважити таке.

Відповідно до частини першої статті 98 КПК речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно з пред`явленим ОСОБА_5 обвинуваченням останньому не інкриміноване будь-яке діяння, пов`язане з незаконним поводженням зі зброєю та бойовими припасами. Вище суд наводив приписи частини першої статті 337 КПК щодо меж судового розгляду.

Отже, вилучена у ОСОБА_5 зброя та припаси до неї не є речовими доказами у розумінні частини першої статті 98 КПК, а тому мають бути повернуті власнику або іншому законному володільцю.

Згідно з абзацом першим частини шостої статті 100 КПК речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, у вигляді предметів, великих партій товарів, зберігання яких через громіздкість або з інших причин неможливо без зайвих труднощів або витрати по забезпеченню спеціальних умов зберігання яких співмірні з їх вартістю, а також речові докази у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню: 1) повертаються власнику (законному володільцю) або передаються йому на відповідальне зберігання, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження; 2) передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду для реалізації, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження; 3) знищуються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду, якщо такі товари або продукція, що піддаються швидкому псуванню, мають непридатний стан; 4) передаються для їх технологічної переробки або знищуються за рішенням слідчого судді, суду, якщо вони відносяться до вилучених з обігу предметів чи товарів, а також якщо їх тривале зберігання небезпечне для життя чи здоров`я людей або довкілля.

Порядок зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19.11.2012 за № 1104 (далі - Порядок).

Згідно з реченням першим абзацу першого пункту 19 Порядку вилучені (отримані) під час кримінального провадження вогнепальна і холодна зброя та боєприпаси зберігаються в уповноважених підрозділах Національної поліції, СБУ, головних управлінь та управлінь СБУ після їх перевірки за інформаційними ресурсами єдиної інформаційної системи МВС і дослідження державною спеціалізованою установою, що здійснює судово-експертну діяльність.

При цьому суд вважає за доцільне зауважити, що на час проведення обшуку та вилучення зброї та припасів до неї рішення про анулювання дозволу на зброю на ім`я ОСОБА_5 прийняте не було. Натомість таке рішення було прийняте 14.11.2024, тобто після фактичного затримання обвинуваченого та застосування до нього запобіжного заходу. Прокурор зауважив, що у зазначеному листі наявне посилання на те, що власник зобов`язаний здати зброю до відповідного органу до прийняття рішення.

Зважаючи на ту обставину, що вилучена зброя та припаси до неї не є речовими доказами у кримінальному провадженні, суд вважає, що їх подальше зберігання в якості речових доказів безпідставне.

Разом з тим, суд враховує приписи Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21.08.1998 за № 622, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.10.1998 за № 637/3077 (далі - Інструкція 622)

Згідно з пунктом 8 розділу ІІ Інструкції 622 для придбання та зберігання вилученої у ОСОБА_5 зброї необхідні відповідні дозволи. У зв`язку з анулюванням таких дозволів вилучена у ОСОБА_63 зброя та припаси до неї мають бути направлені до сектору контролю за обігом зброї ГУНП у Вінницькій області до прийняття відповідного рішення щодо подальшого її переоформлення або реалізації. Тому доводи прокурора у цій частині суд вважає слушними.

Оцінюючи доводи сторін кримінального провадження щодо арешту, накладеного на вилучені предмети на підставі ухвали слідчого судді, суд вважає за доцільне зауважити таке.

З наданих суду матеріалів випливає, що слідчим суддею Вінницького міського суду Вінницької області 06.11.2024 накладений арешт на мобільний телефон марки Redmi, ІМЕІ1: НОМЕР_13 та ІМЕІ2: НОМЕР_14 з сім-картою НОМЕР_15 ; картку «ПриватБанк» № НОМЕР_2 , картку «Райффайзен Банк» № НОМЕР_16 , картку «Ощадбанк» № НОМЕР_17 та картку № НОМЕР_18 .

Також 06.11.2024 слідчим суддею Вінницького міського суду Вінницької області накладений арешт на такі речі: мобільний телефон Xiaomi, IMEI 1: НОМЕР_19 , ICCIO1: НОМЕР_20 , IMEI 2: НОМЕР_21 , серійний номер НОМЕР_22 , з сім-картою оператора мобільного зв`язку «Life» з абонентським номером НОМЕР_23 ; мобільний телефон Nokia, серійний номер НОМЕР_24 , з сім-картою оператора мобільного зв`язку «Life» з абонентським номером НОМЕР_25 ; мобільний телефон Xiaomi, IMEI 1: НОМЕР_26 , ICCID1: НОМЕР_27 , MSISDN1: НОМЕР_28 , IMEI 2: НОМЕР_29 , ICCID2: НОМЕР_30 , серійний номер НОМЕР_31 , з сім-картою оператора мобільного зв`язку «Київстар» з абонентським номером НОМЕР_32 ; мобільний телефон Samsung, номер моделі SM-M515F/DSN, номер НОМЕР_33 , IMEI1: НОМЕР_34 , IMEI2: НОМЕР_35 , з сім-картою оператора мобільного зв`язку «Київстар» з абонентським номером НОМЕР_36 та сім-картою оператора мобільного зв`язку «Life» з абонентським номером НОМЕР_37 ; флеш-накопичувач SP, чорного кольору об`ємом 32 Gb; флеш-накопичувач SP, чорного кольору об`ємом 8 Gb; флеш-накопичувач Transcend, чорного кольору об`ємом 4 Gb; банківська картка «Ощадбанк»: НОМЕР_38 ; пістолет травматичної дії ФОРТ 17Р № НОМЕР_44, кал. 9 мм; пістолет травматичної дії ФОРТ 12РМ, № НОМЕР_39 , кал.45 Rubber; мисливський нарізний карабін KelTec SUB2000 кал. 9х21 мм, № НОМЕР_40 ; мисливська гладкоствольна рушниця Remington 870, кал. 12/76, № НОМЕР_9 ; мисливський нарізний карабін Bushmaster Bravo XM-15 E2S, № НОМЕР_10 , кал. 223; магазини у кількості 3 штуки з набоями у кількості 110 шт.; магазини у кількості 4 штуки з набоями у кількості 48 шт.; набої у заводській упаковці STS, кал. 9х21 в кількості 50 шт.; набої у заводській упаковці ФОРТ, в кількості 50 шт.; набої у 5заводських упаковках кал. 12 у загальній кількості в кількості 25 шт.; набої у заводській упаковці з написом SAGA, у загальній кількості 30 шт.; набої у заводській упаковці в кількості 17 штук з написом ФОРТ; набої у заводській упаковці з написом SAGA, у кількості 5 шт.; набої у заводській упаковці з написом TORNADO, у кількості 5 шт.; набої у заводській упаковці з написом КАРАТ, у кількості 5 шт.; набої у заводській упаковці з написом ТАХО, у кількості 5 шт.; набої у заводській упаковці з написом SAGA, у кількості 5 шт.; набої насипом у кількості 10 шт.; набої насипом у кількості 2 шт.; службове посвідчення №26/24 на ім`я ОСОБА_5 ; службове посвідчення №01/22 на ім`я ОСОБА_5 ; витяги з Єдиного реєстру зброї про наявність дозволу на зброю на ім`я ОСОБА_5 на 5 аркушах; грошові кошти в іноземній валюті долар США, номіналом 100 доларів, у загальній кількості 6400 доларів США; HDD накопичувач марки «TOSHIBA» s/n 83867ХNTSX13, об`ємом 500 Gb; SPP накопичувач марки MIBRAND, MI2: 55SD/SP240GBST, об`ємом 240 Gb, з системним блоком чорного кольору, з DVD приводом, блоком живлення, материнською платою, ОЗУ процесором та відео картою; банківська картка: «ПриватБанк»: НОМЕР_1 ; банківська картка: «KredoBank»: НОМЕР_41 ; банківська картка: «MonoBank»: НОМЕР_42 ; банківська картка: «MonoBank»: НОМЕР_43 ; набої в одному магазині в загальній кількості 8 шт.; печатка круглої форми з написом: «Товариство з обмеженою відповідальністю *Україна * Адвокатська компанія «Правоекспортгруп ОСОБА_3&Партнери»; печатка круглої форми з написом: «Товариство з обмеженою відповідальністю*м. Вінниця*Україна*Інформаційне Агенство «ОСОБА_5 Медіакор».

Зі змісту частини другої статті другої статті 170 КПК випливає, що арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, спеціальної конфіскації.

Відповідно до речення першого частини четвертої статті 174 КПК суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. При цьому реченням другим частини четвертої статті 174 КПК визначено, що суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Згідно з частиною першою статті 62 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) виконання рішень про конфіскацію майна здійснюється органами державної виконавчої служби в порядку, встановленому цим Законом.

Зі змісту частини другої статті 62 Закону № 1404-VIII випливає, що реалізація конфіскованого майна здійснюється в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 56 Закону № 1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Згідно з абзацом першим частини другої статті 56 Закону № 1404-VIII арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Отже, аналізуючи приписи кримінально-процесуального закону та Закону № 1404-VIII, суд вважає, що наявність арешту майна, яке має бути конфісковане в порядку спеціальної конфіскації, в кримінальному провадженні перешкоджатиме виконанню судового рішення у цій частині. При цьому, як суд зазначив вище, реченням першим частини четвертої статті 174 КПК суд саме уповноважений, а не зобов`язаний вирішити питання про скасування арешту майна. Також частиною третьою статті 174 КПК визначено, що прокурор одночасно з винесенням постанови про закриття кримінального провадження скасовує арешт майна, якщо воно не підлягає спеціальній конфіскації. Хоча ця норма регламентує порядок скасування арешту в разі прийняття процесуального рішення прокурором під час досудового розслідування, однак суд вважає її застосованою у цьому випадку, оскільки, як суд зазначив вище, частина вилученого під час досудового розслідування майна підлягає спеціальній конфіскації. Тому суд вважає, що правові підстави для скасування арешту на майно, яке підлягає спеціальній конфіскації, на час ухвалення судового рішення відсутні, натомість такий арешт має бути скасований саме в порядку виконання судового рішення, яке набрало законної сили, в частині спеціальної конфіскації майна.

Вирішуючи питання щодо процесуальних витрат, суд вважає за доцільне зауважити таке.

Види процесуальних витрат визначні частиною першою статті 118 КПК, зі змісту якої випливає, що процесуальні витрати складаються із: 1) витрат на правову допомогу; 2) витрат, пов`язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження; 3) витрат, пов`язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів; 4) витрат, пов`язаних із зберіганням і пересиланням речей і документів, виготовленням дублікатів і копій документів.

Відповідно до частини першої статті 122 КПК витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів, несе сторона кримінального провадження, яка заявила клопотання про виклик свідків, залучила спеціаліста, перекладача чи експерта, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною другою статті 124 КПК у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Однак, як суд зазначив вище, суд відповідно до приписів частини першої статті 337 КПК здійснює судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення. При цьому обвинувачення щодо незаконного поводження зі зброєю та бойовими припасами ОСОБА_5 висунуте не було. Відповідно, обвинувальний вирок в цій частині судом не ухвалений. Саме тому суд вважає, що правові підстави для покладення на обвинуваченого витрат на залучення експертів для проведення відповідних судових експертиз зброї та припасів до неї відсутні. Разом з тим, під час досудового розслідування у кримінальному провадженні була проведена портретна та лінгвістична експертизи, висновки якої стороною обвинувачення були використання на підтвердження винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому діянь. Хоча за результатами судового розгляду суд змінив правову кваліфікацію діяння ОСОБА_5 , однак суд за цими фактами ухвалив саме обвинувальний вирок. Тому витрати за проведення цих експертиз слід покласти на обвинуваченого.

Керуючись статтями 371, 373, 374 КПК, суд

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_5 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою та частиною другою статті 190, частиною другою статті 435-1 Кримінального кодексу України, та призначити покарання:

- за частиною першою статті 190 Кримінального кодексу України у виді штрафу в розмірі 3000 (трьох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 51000 (п`ятдесят одну тисячу) гривень;

- за частиною другою статті 190 Кримінального кодексу України у виді 3 (трьох) років обмеження волі;

- за частиною другою статті 435-1 Кримінального кодексу України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі частини першої статті 70 Кримінального кодексу України поглинути менш суворі призначені покарання більш суворими та призначити ОСОБА_5 призначити остаточне покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Згідно з частиною п`ятою статті 72 Кримінального кодексу України зарахувати ОСОБА_5 строк попереднього ув`язнення з 31.10.2024 по день набрання вироком законної сили з розрахунку 1 (один) день попереднього ув`язнення за 1 (один) день позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання у виді позбавлення волі рахувати з дня набрання вироком законної сили.

Запобіжний захід, застосований до ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою, - залишити без змін до набрання вироком законної сили, але не довше ніж на 60 днів, тобто до 23.59 години 23.07.2026.

Відповідно до положень статей 96-1, 96-2 Кримінального кодексу України застосувати спеціальну конфіскацію в дохід держави мобільного телефону Xiaomi, IMEI 1: НОМЕР_19 , ICCIO1: НОМЕР_20 , IMEI 2: НОМЕР_21 , серійний номер НОМЕР_22 , з сім-картою оператора мобільного зв`язку «Life» з абонентським номером НОМЕР_23 , які поміщені камери зберігання речових доказів УСБ України у Вінницькій області.

Речові докази:

- мобільний телефон марки Redmi, ІМЕІ1: НОМЕР_13 та ІМЕІ2: НОМЕР_14 з сім-картою НОМЕР_15 , які поміщені камери зберігання речових доказів УСБ України у Вінницькій області, - повернути власнику або іншому законному володільцю;

- картка «ПриватБанк» № НОМЕР_2 , картка «Райффайзен Банк» № НОМЕР_16 , картка «Ощадбанк» № НОМЕР_17 та картка № НОМЕР_18 , які поміщені камери зберігання речових доказів УСБ України у Вінницькій області, - повернути власнику або іншому законному володільцю;

- мобільний телефон Xiaomi IMEI 1: НОМЕР_26 , ICCID1: НОМЕР_27 , MSISDN1: НОМЕР_28 , IMEI 2: НОМЕР_29 , ICCID2: НОМЕР_30 , серійний номер НОМЕР_31 , який містить сім-карту оператора мобільного зв`язку «Київстар» з абонентським номером НОМЕР_32 , які поміщені камери зберігання речових доказів УСБ України у Вінницькій області, - повернути власнику або іншому законному володільцю;

- мобільний телефон Samsung, номер моделі SM-M515F/DSN, номер НОМЕР_33 , IMEI1: НОМЕР_34 , IMEI2: НОМЕР_35 , який містить сім-карту оператора мобільного зв`язку «Київстар» з абонентським номером НОМЕР_36 та сім-карту оператора мобільного зв`язку «Life» з абонентським номером НОМЕР_37 , які поміщені камери зберігання речових доказів УСБ України у Вінницькій області, - повернути власнику або іншому законному володільцю;

- флеш-накопичувач SP, чорного кольору об`ємом 32 Gb, флеш-накопичувач SP, чорного кольору об`ємом 8 Gb; флеш-накопичувач Transcend, чорного кольору об`ємом 4 Gb; банківська картка «Ощадбанк»: НОМЕР_38 ; які поміщені камери зберігання речових доказів УСБ України у Вінницькій області, - повернути власнику або іншому законному володільцю;

- пістолет травматичної дії ФОРТ 17Р № НОМЕР_44 , кал. 9 мм; пістолет травматичної дії ФОРТ 12РМ, № НОМЕР_39 , кал.45 Rubber; мисливський нарізний карабін KelTec SUB2000 кал. 9х21 мм, № НОМЕР_40 ; мисливська гладкоствольна рушниця Remington 870, кал. 12/76, № НОМЕР_9 ; мисливський нарізний карабін Bushmaster Bravo XM-15 E2S, № НОМЕР_10 , кал. 223; магазини у кількості 3 штуки з набоями у кількості 110 шт.; магазини у кількості 4 штуки з набоями у кількості 48 шт.; набої у заводській упаковці STS, кал. 9х21 в кількості 50 шт.; набої у заводській упаковці ФОРТ, в кількості 50 шт.; набої у 5заводських упаковках кал. 12 у загальній кількості в кількості 25 шт.; набої у заводській упаковці з написом SAGA, у загальній кількості 30 шт.; набої у заводській упаковці в кількості 17 штук з написом ФОРТ; набої у заводській упаковці з написом SAGA, у кількості 5 шт.; набої у заводській упаковці з написом TORNADO, у кількості 5 шт.; набої у заводській упаковці з написом КАРАТ, у кількості 5 шт.; набої у заводській упаковці з написом ТАХО, у кількості 5 шт.; набої у заводській упаковці з написом SAGA, у кількості 5 шт.; набої насипом у кількості 10 шт.; набої насипом у кількості 2 шт., які поміщені до складу відділу господарського забезпечення УСБ України у Вінницькій області, - передати на відповідальне зберігання до сектору контролю за обігом зброї ГУНП у Вінницькій області;

- службове посвідчення №26/24 на ім`я ОСОБА_5 ; службове посвідчення №01/22 на ім`я ОСОБА_5 ; які поміщені камери зберігання речових доказів УСБ України у Вінницькій області, - повернути власнику або іншому законному володільцю;

- витяги з Єдиного реєстру зброї про наявність дозволу на зброю на ім`я ОСОБА_5 на 5 аркушах, які приєднані до матеріалів кримінального провадження, - залишити у матеріалах справи;

- грошові кошти в іноземній валюті долар США, номіналом 100 доларів, у загальній кількості 6400 (шість тисяч чотириста) доларів США, які поміщені до каси фінансового відділу УСБ України у Вінницькій області, - повернути власнику або іншому законному володільцю;

- HDD накопичувач марки «TOSHIBA» s/n 83867ХNTSX13, об`ємом 500 Gb; SPP накопичувач марки MIBRAND, MI2: 55SD/SP240GBST, об`ємом 240 Gb, з системним блоком чорного кольору, з DVD приводом, блоком живлення, материнською платою, ОЗУ процесором та відео картою, які поміщені камери зберігання речових доказів УСБ України у Вінницькій області, - повернути власнику або іншому законному володільцю;

- банківська картка: «ПриватБанк»: НОМЕР_1 ; банківська картка: «KredoBank»: НОМЕР_41 ; банківська картка: «MonoBank»: НОМЕР_42 ; банківська картка: «MonoBank»: НОМЕР_43 , які поміщені камери зберігання речових доказів УСБ України у Вінницькій області, - повернути власнику або іншому законному володільцю;

- набої в одному магазині в загальній кількості 8 шт., які поміщені камери зберігання речових доказів УСБ України у Вінницькій області, - передати на відповідальне зберігання до сектору контролю за обігом зброї ГУНП у Вінницькій області;

- печатка круглої форми з написом: «Товариство з обмеженою відповідальністю *Україна * Адвокатська компанія «Правоекспортгруп ОСОБА_5&Партнери»; печатка круглої форми з написом: «Товариство з обмеженою відповідальністю*м. Вінниця*Україна*Інформаційне Агенство « ОСОБА_5 Медіакор », які поміщені камери зберігання речових доказів УСБ України у Вінницькій області, - повернути власнику або іншому законному володільцю.

Арешт, накладений на зазначені речові докази, крім мобільного телефону Xiaomi, IMEI 1: НОМЕР_19 , ICCIO1: НОМЕР_20 , IMEI 2: НОМЕР_21 , серійний номер НОМЕР_22 , з сім-картою оператора мобільного зв`язку «Life» з абонентським номером НОМЕР_23 , на підставі ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 06.11.2024, - скасувати.

Стягнути із ОСОБА_5 на користь держави 31040 (тридцять одну тисячу сорок) гривень 10 копійок витрат на залучення експерта.

Витрати на залучення експерта в розмірі 17111 (сімнадцять тисяч сто одинадцять) гривень 85 копійок покласти на державу

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Вінницький міський суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було под ано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Суддя:

1