Рішення № 136787170, 25.05.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/8367/26

Провадження № 2/127/2418/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.2026 Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Романюк Л.Ф., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « ФК ЄВРОКРЕДИТ» (ЄДРПОУ 40932411, пров. Ушинського, 1, оф. 105, м. Дніпро) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

До суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 4-008-850-2-20-Г від 17.01.2020р., укладеним між АТ «МЕГАБАНК» та відповідачем, відповідно до умов якого останньому було надано кредит у сумі та на умовах, визначених договором, зі строком повернення до 29.05.2024р.

Позивач зазначив, що відповідач належним чином зобов`язання за кредитним договором не виконував, у зв`язку із чим утворилась заборгованість. Посилався на те, що 03.09.2024р. за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024р., між АТ «МЕГАБАНК» та ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» укладено договір № GLN1426240 про відступлення прав вимоги, за умовами якого до нового кредитора перейшли права вимоги за вказаним кредитним договором, а 27.12.2024 між ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» та ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» укладено договір № 1/12 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого позивач набув права вимоги до відповідача за кредитним договором.

Позивач вказував, що станом на 03.09.2024р. за відповідачем обліковується заборгованість у загальному розмірі 140 333,77 грн, яка складається із заборгованості за кредитом у сумі 51817,32 грн, заборгованості по сплаті відсотків у сумі 16206,70 грн. та заборгованості по сплаті комісії у сумі 72309,75 грн., у зв`язку із чим просив стягнути вказану суму заборгованості, а також судові витрати.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 26.03.2026 року було відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) осіб. Вказану ухвалу разом із копією позовної заяви з додатками було надіслано відповідачу ОСОБА_1 на адресу реєстрації рекомендованим листом з повідомленням.

02.04.2026р. на адресу суду надійшов відзив від представника відповідача по справі, у якому відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі та просив відмовити в їх задоволенні, посилаючись на їх необґрунтованість і недоведеність.

Зокрема, відповідач вказав, що надана позивачем довідка-розрахунок заборгованості не є належним і достатнім доказом розміру боргу, оскільки містить лише узагальнену суму заборгованості та не містить детального розрахунку заборгованості за періодами, дати й суми фактичного отримання кредитних коштів, відомостей про платежі, порядок їх зарахування, розмір фактично нарахованих процентів, періоди нарахування процентів і комісій, а також розрахунок залишку основного боргу.

Відповідач зазначив, що з такої довідки неможливо встановити, якою відсотковою ставкою та за який період нараховано заборгованість, які саме платежі були здійснені боржником і як вони враховані банком. На думку відповідача, розрахунок позивача є одностороннім арифметичним документом, складеним самим позивачем, не є первинним бухгалтерським документом та не підтверджує реальний рух коштів за кредитним рахунком.

Також відповідач послався на те, що позивач не надав належних банківських виписок по рахунку, які б підтверджували фактичне отримання відповідачем кредитних коштів, їх використання, часткове повернення, нарахування процентів, комісій та інших платежів.

Крім того, відповідач зазначив, що позивачем не доведено наявності та правомірності заборгованості за комісією за обслуговування кредиту в сумі 72 309,75 грн.

Відповідач вказав, що у кредитному договорі №4-008-850-2-20-Г від 17.01.2020 не наведено конкретного переліку додаткових і супутніх банківських послуг, за які встановлюється комісія, не розкрито змісту таких послуг, не зазначено, які саме дії банк мав вчиняти на користь позичальника, а тому, на його думку, умова про стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості є невизначеною та не підтверджує реального надання відповідачу окремої платної послуги.

Відповідач також послався на положення Закону України «Про споживче кредитування» та правові висновки Верховного Суду, відповідно до яких плата за інформацію щодо стану кредитної заборгованості, яка надається споживачу безоплатно один раз на місяць, не може стягуватися як комісія, якщо інше належним чином не обґрунтовано та не підтверджено доказами. З огляду на це відповідач вважає, що вимога про стягнення 72 309,75 грн комісії є безпідставною.

Також відповідач заперечив проти належності доказів відступлення права вимоги від первісного кредитора до позивача. Він зазначив, що 03.09.2024 між АТ «Мегабанк» та ТОВ «Фінансова компанія Мустанг Фінанс» укладено договір №GL1N426240 про відступлення прав вимоги, а 27.12.2024 між ТОВ «Фінансова компанія Мустанг Фінанс» та ТОВ «ФК Єврокредит» укладено договір №1/12 про відступлення прав вимоги.

На підтвердження переходу права вимоги позивач надав витяги з реєстру боржників, однак відповідач вважає, що такі витяги не підтверджують фактичного переходу до позивача права вимоги саме за кредитним договором №4-008-850-2-20-Г від 17.01.2020р., оскільки не є самим реєстром боржників, не містять належного засвідчення копії оригінального документа, підписаного сторонами договорів відступлення, та не доводять обсяг і зміст переданого права вимоги. Відповідач звернув увагу, що до матеріалів справи не додано повного реєстру боржників, доказів повідомлення боржника про заміну кредитора, а також належних документів, які б підтверджували оплатність договорів факторингу та реальне набуття позивачем права вимоги.

Відповідач також зазначив, що позовні вимоги не мають чіткого, зрозумілого та обґрунтованого розрахунку, оскільки до загальної суми включено комісію та інші нарахування, правові підстави й методика обчислення яких не підтверджені належними доказами. На думку відповідача, позивач не довів фактичний розмір основного боргу, не надав доказів щодо фактично знятих і фактично повернутих коштів, не підтвердив правомірність нарахування процентів та комісій, а також не довів належним чином перехід до нього права вимоги. У зв`язку з цим відповідач просив у задоволенні позову ТОВ «ФК Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити у повному обсязі та стягнути з позивача понесені відповідачем витрати на правничу допомогу.

30.04.2026р. від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог. Зокрема просять суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитом в сумі 68024,02 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту в сумі 51817,32 грн. та заборгованості по відсотках в розмірі 16206,70 грн.

Враховуючи вищевикладене та положення ст. 178, 279 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено, що 17.01.2020р. між АТ «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №4-008-850-2-20-Г відповідно до якого ОСОБА_1 було надано кредит в сумі 53879,31 грн. на строк з 17.01.2020р. по 14.01.2022 р. включно. Процентна ставка: 10% річних. Процентна ставка за користування кредитом понад строк, вказаний в п.2.2 Договору-0,1%.

Відповідно до п.3.1.1 Договору кредитодавець зобов`язується для обліку кредиту відкрити позичковий рахунок НОМЕР_1 .

Відповідно до п.3.2.3 позичальник зобов`язується своєчасно та в повній мірі сплачувати щомісячні платежі за Договором на передбачених Договором умовах.

Відповідно до умов договору позичальник зобов`язаний своєчасно повернути отриманий кредит, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі, передбачені договором. У разі порушення строків виконання грошових зобов`язань договором передбачено нарахування процентів за користування кредитом та інших платежів відповідно до умов договору.

Даний договір, заявку на отримання кредиту та паспорт споживчого кредиту був підписаний відповідачем ОСОБА_1 особисто і дана обставина ним не спростована ( а.с.58-61).

На підтвердження факту отримання відповідачем кредитних коштів позивачем надано заяву на видачу готівки № TR.2090159.4476.2015 від 17.01.2020 року, оформлену АТ «МЕГАБАНК», відповідно до якої отримувачем коштів зазначено ОСОБА_1 . Із змісту вказаного документа вбачається, що через касу банку відповідачу видано грошові кошти у сумі 53 879,30 грн згідно договору № 4-008-850-2-20-Г від 17.01.2020 року. Документ містить реквізити банківської операції, номер рахунків, суму операції, дані отримувача, а також підпис отримувача коштів та підпис уповноваженої особи банку.

Оцінюючи вказаний доказ у сукупності з іншими матеріалами справи, суд враховує, що зазначений документ є первинним банківським документом, оформленим під час здійснення касової операції, містить відомості щодо фактичного руху грошових коштів та безпосередньо підтверджує видачу відповідачу кредитних коштів. Відомостей про визнання цього документа недійсним, його підроблення, втрату юридичної сили чи спростування наведених у ньому відомостей матеріали справи не містять, належних та допустимих доказів на спростування факту отримання відповідачем коштів суду не надано.

За таких обставин суд приходить до висновку, що подана заява на видачу готівки є належним та допустимим доказом у розумінні статей 7678 ЦПК України та підтверджує факт отримання відповідачем грошових коштів у сумі 53 879,30 грн за договором № 4-008-850-2-20-Г від 17.01.2020 року. ( а.с.62).

Відповідно до наданої суду Довідки -розрахунку від 17.01.2020р. заборгованість ОСОБА_1 за даним кредитним договором становить 140 333,77 грн, яка складається із заборгованості за кредитом у сумі 51817,32 грн, заборгованості по сплаті відсотків у сумі 16206,70 грн. та заборгованості по сплаті комісії у сумі 72309,75 грн. ( а.с.33-44).

Суд критично оцінює доводи відповідача щодо неправильності та необґрунтованості розрахунку заборгованості, оскільки такі заперечення мають загальний характер та не підтверджені належними і допустимими доказами.

Так, позивачем на підтвердження заявлених вимог надано розрахунок заборгованості із зазначенням складових боргу, періодів нарахування, сум основного зобов`язання, процентів та інших платежів, передбачених умовами кредитного договору. Вказаний розрахунок узгоджується з матеріалами справи, умовами кредитного договору та іншими письмовими доказами.

Водночас відповідач, заперечуючи проти наданого позивачем розрахунку, не подав власного контррозрахунку заборгованості, не зазначив конкретних помилок у здійснених позивачем нарахуваннях, не навів альтернативного обчислення сум боргу та не надав доказів часткового чи повного погашення заборгованості у іншому розмірі.

Саме лише посилання відповідача на незгоду із розрахунком позивача без наведення власного арифметичного розрахунку, без зазначення конкретних сум, періодів або платежів, які, на думку відповідача, нараховані неправильно, не може бути підставою для визнання такого розрахунку недоведеним.

Відповідно до статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Отже, у разі незгоди із наданим позивачем розрахунком саме на відповідача покладається обов`язок надати належні докази помилковості такого розрахунку або власний контррозрахунок.

Крім того, Верховний Суд у своїх правових висновках неодноразово зазначав, що відсутність контррозрахунку заборгованості або належних доказів спростування наданого позивачем розрахунку свідчить про недоведеність відповідних заперечень відповідача.

Таким чином, оскільки відповідачем не надано належних доказів неправильності здійсненого позивачем розрахунку та не подано власного контррозрахунку, суд приходить до висновку, що наданий позивачем розрахунок заборгованості є належним, допустимим та таким, що підлягає врахуванню при вирішенні спору.

У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст.1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Отже, факт виникнення кредитних відносин є очевидним і встановленим, позаяк надані позивачем докази містять інформацію про підписання договору, за яким заявлено стягнути заборгованість з відповідача.

Доказів про те, що персональні дані ОСОБА_1 (копія паспорта громадянина України, картка фізичної особи-платника податків, реквізити банківської картки на яку здійснювалося перерахування позичених грошових коштів, номер телефону тощо) були використані кредитором чи іншими особами для укладення кредитного договору від його імені, відповідачем не надані.

За приписами ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

ОСОБА_1 не заявлялись зустрічні позовні вимоги щодо безгрошовості кредитного договору на підставі положень ст.1051 ЦК України.

Крім того, факт отримання ним коштів в сумі 53879,31 грн. ОСОБА_1 не оспорив.

Усвідомлюючи виникнення фінансових зобов`язань перед Первісним Кредитором, Відповідач здійснив часткову оплату в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором № 4-008-850-2-20-Г від 17.01.2020р. шляхом здійснення платежу, зазначеного у розрахунку заборгованості за Кредитним договором, а саме: 02.03.2020р. 2061,99 грн.

Сплачуючи кредит, Відповідач, додатково до зазначеного вище, вчинив конклюдентні дії, що свідчать про прийняття укладеного Кредитного договору, який створив для нього певні цивільні права та обов`язки, частину з яких було реалізовано.

Це відповідає правовій позиції Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеній у Постанові від 23.12.2020 по справі №127/23910/14-ц, а саме: «Часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу».

Доводи відповідача про те, що позивач не набув належним чином права вимоги за кредитним договором, а надані витяги з реєстру боржників не є належними доказами переходу права вимоги, суд оцінює критично з огляду на таке.

Матеріалами справи підтверджено, що 03.09.2024 року відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024 року, між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» був укладений Договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги.

27.12.2024 року між ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит» укладено Договір факторингу № 1/12, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» передало (відступає) ТОВ «ФК Єврокредит» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК Єврокредит» приймає належні ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

Згідно п. 1 Договору факторингу, Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом, пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.

Надані позивачем договори відступлення права вимоги та факторингу містять усі істотні умови таких правочинів, визначають підстави переходу права вимоги, сторони зобов`язання, предмет договору, а також передбачають передачу реєстрів боржників як невід`ємних додатків до договорів. При цьому відповідачем не надано належних та допустимих доказів визнання вказаних договорів недійсними, їх розірвання або відсутності повноважень сторін на їх укладення.

Посилання відповідача на те, що позивачем не надано «оригіналу реєстру боржників» або належним чином посвідченої копії, саме по собі не свідчить про відсутність переходу права вимоги, оскільки відповідно до статей 76, 77, 95 ЦПК України належність та допустимість доказів оцінюється судом у сукупності з іншими доказами у справі. Відомості про відповідача, номер кредитного договору, дату його укладення та розмір заборгованості містяться у наданих витягах з реєстрів боржників та узгоджуються зі змістом договорів відступлення права вимоги.

Крім того, відповідно до статей 512, 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у тому обсязі та на тих умовах, які існували на момент переходу права вимоги. Закон не ставить дійсність переходу права вимоги у залежність від обов`язкового надання боржнику оригіналу реєстру боржників або усіх первинних бухгалтерських документів.

Доводи відповідача про те, що витяг з реєстру боржників є лише «внутрішнім документом» позивача, спростовуються змістом договорів, відповідно до яких реєстри боржників є невід`ємними додатками до договорів факторингу та відступлення права вимоги і саме в них конкретизуються боржники та обсяг переданих прав вимоги. Отже, такі документи є складовою правочину щодо відступлення права вимоги та підлягають оцінці судом як належні письмові докази.

Посилання відповідача на окремі правові висновки Верховного Суду також не спростовують заявлених вимог, оскільки наведені правові позиції стосуються необхідності доведення факту переходу права вимоги належними доказами. У даній справі позивачем надано безперервний ланцюг переходу права вимоги: від АТ «МЕГАБАНК» до ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС», а в подальшому до ТОВ «ФК «ЄВРОКРЕДИТ», що підтверджується договорами, витягами з реєстрів боржників та документами щодо виконання умов договорів.

Також суд враховує, що відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, а неповідомлення боржника про таку заміну не є підставою для недійсності відступлення права вимоги та не припиняє самого зобов`язання. Неповідомлення боржника лише покладає ризик можливого виконання зобов`язання первісному кредитору, однак відповідачем не надано доказів погашення заборгованості ані первісному, ані новому кредитору.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач належними та допустимими доказами підтвердив факт переходу до нього права вимоги за кредитним договором, а доводи відповідача про відсутність у позивача статусу належного кредитора є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

А тому, оцінюючи надані докази у їх сукупності відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд приходить до переконання, що кредитний договір між сторонами укладено належним чином, грошові кошти відповідачем отримано, зобов`язання з їх повернення не виконано, право вимоги до відповідача правомірно перейшло до позивача, а доказів погашення суми основного боргу відповідачем суду не надано. За таких обставин позовні вимоги у про стягнення заборгованості за тілом кредиту в сумі 51817,32 грн., заборгованості за відсотками в сумі 16206,70 грн. є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Отже, досліджені судом докази свідчать про те, що право грошової вимоги за кредитним договором №4-008-850-2-20-Г від 17.01.2020р. послідовно перейшло від первісного кредитора АТ «Мегабанк» до ТОВ ФК «Мустанг Фінанс», а згодом до ТОВ «Фінансова компанія Єврокредит, яке на час звернення до суду є належним кредитором у спірному зобов`язанні та набуло право вимоги до відповідача щодо стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором.

Крім того, з відповідача підлягають стягненню судові витрати, понесені позивачем в сумі 2662, 40 грн., відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України.

Щодо відшкодування витрат на оплату правничої допомоги, судом встановлено, що сума в розмірі 11200,00 гривень за надані послуги правничої допомоги є неспіврозмірною виконаній адвокатом роботі, розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним. Даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, у спорах такого характеру, за відсутності протиріч між наявними у справі доказами, судова практика є сталою, застосування великої кількості законів спірні правовідносини не передбачають, матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження та збирання б яких адвокат витратив значний час. Участі в судових засіданнях адвокат не приймав.

З огляду на викладене, суд враховуючи принципи співрозмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, обсягом та змістом наданих адвокатських послуг і виконаних робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви представника позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу. Достатньою компенсацією витрат позивача на професійну правничу допомогу буде менша сума, ніж розмір відшкодування, вказаний представником позивача у своїй заяві.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 281, 282 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю « ФК ЄВРОКРЕДИТ» (ЄДРПОУ 40932411, пров. Ушинського, 1, оф. 105, м. Дніпро) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю « ФК ЄВРОКРЕДИТ» (ЄДРПОУ 40932411, пров. Ушинського, 1, оф. 105, м. Дніпро) суму заборгованості за кредитним договором №4-008-850-2-20-Г від 17.01.2020р. в розмірі 68024 грн. ( шістдесят вісім тисяч двадцять чотири ) грн. 02 коп., 2 662,40 грн. судового збору та 5000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду може бути оскаржено, шляхом подачі апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення складено 25.05.2026 року.

Учасники справи:

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю « ФК ЄВРОКРЕДИТ» (ЄДРПОУ 40932411, пров. Ушинського, 1, оф. 105, м. Дніпро).

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , ( АДРЕСА_1 ).

Суддя: