Ухвала суду № 136784802, 21.05.2026, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 205/19022/25

Номер провадження2/205/854/26

Справа № 205/19022/25

Провадження № 2/205/854/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2026 року м. Дніпро

Новокодацький районний суду міста Дніпра в складі: головуючого судді Федотової В.М., за участю секретаря судового засідання Волошенко Д.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Новокодацького районного суду міста Дніпра перебуває вищезазначена цивільна справа.

Ухвалою судді Новокодацького районного суду міста Дніпра від 04.03.2026 року вказану позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження по вказаній справі та призначено судове засідання.

24.03.2026 року відповідач ОСОБА_1 сформував у системі «Електронний суд» та направив до суду відзив на позовну заяву, а також зустрічну позовну заяву до ТОВ «ФК «ЄАПБ» про визнання кредитного договору недійсним, які зареєстровані судом 26.03.2026 року. Також просив поновити строк на подачу зустрічної позовної заяви, оскільки через технічні причини строк був пропущений всього на декілька годин.

31.03.2026 року представник позивача Костюшок П.М. через систему «Електронний суд» направив до суду відповідь на відзив, а 06.04.2026 року додаткові пояснення.

02.04.2026 року та 07.04.2026 року відповідач ОСОБА_1 направив до суду додаткові пояснення.

Представник позивача Костюшок П.М. у судове засідання не з`явився, письмово просив розгляд справи проводити за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином через систему «Електронний суд», що підтверджується відповідними довідками.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши зустрічну позовну заяву та матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Вирішуючи питання прийняття зустрічного позову для спільного розгляду із первісним, суд зазначає про наступне.

Положеннями п. 3 ч. 2 ст. 49 ЦПК України передбачено, що відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до ст. 193 ЦПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом.

За змістом ч. 7 ст. 178 ЦПК України, відзив подається у строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Як вбачається із довідки про доставку електронного документу, ухвала про відкриття провадження по справі була доставлена до електронного кабінету відповідача 06.03.2026 року.

Зустрічна позовна заява була сформована відповідачем у системі «Електронний суд» 24.03.2026 року.

Відповідач просив поновити строк на подачу зустрічного позову.

Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (стаття 123 ЦПК України).

Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом (частина 1 статті 126 ЦПК України).

Згідно із частиною 1 статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Процесуальні строки мають свою специфіку: по-перше, вони завжди мають імперативний характер; по-друге, процесуально-правові строки встановлюються для здійснення тих або інших процесуальних дій; по-третє, вони мають забезпечувати оперативність та ефективність здійснення правосуддя і сприяти дисциплінуючому впливові на учасників процесу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2024 у справі № 756/11081/20, провадження № 14-25цс24).

Процесуальні строки роблять процес динамічним і прогнозованим. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.04.2021 року у справі № 640/3393/19, провадження № 11-24апп21).

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Цивільним процесуальним кодексом України певних процесуальних дій.

Норми Цивільного процесуального кодексу України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Як зазначено, зокрема, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30.08.2023 у справі № 752/2177/22 (провадження № 61-4447св23) доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута. Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21.10.2010).

У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 237/3566/17 (провадження № 61-13886св21) вказано, що право на пред`явлення зустрічної позовної заяви не є абсолютним; подаючи зустрічну позовну заяву, заявник повинен дотримуватись вимог ЦПК України щодо її подання. Зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи (стаття 194 ЦПК України). Отже, зустрічна позовна заява, подана до суду поза межами строку для подання відзиву, підлягає поверненню судом заявнику».

У постанові Верховного Суду від 29.09.2022 року у справі № 500/1912/22 зазначено, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: це обставина або кілька обставин, що безпосередньо унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; ця причина виникла протягом строку, який пропущено; ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів, що свідчать про наявність об`єктивних, непереборних, незалежних від волі сторони відповідача обставин, що перешкоджали вчасній подачі зустрічного позову. Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про наявність поважних причин для відповідача щодо своєчасного звернення до суду із зустрічним позовом.

Тобто, час такого звернення залежав виключно від волевиявлення відповідача.

Таким чином, встановивши, що відповідач пропустив строк на звернення до суду із зустрічним позовом, підстав для його поновлення судом не встановлено, суд дійшов висновку про повернення зустрічної позовної заяви заявнику.

Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях, здійснюючи тлумачення положень Конвенції, неодноразово наголошував, що право на доступ до правосуддя, закріплене у ст. 6 Конвенції, не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути розумний ступінь пропорційності між застосованими засобами та поставленою метою (рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашінгдейн проти Великої Британії», рішення від 30 травня 2013 року у справі «Наталія Михайленко проти України»).

Із практики Європейського Суду з прав людини випливає, що судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у спорі. Вимагається, щоб кожній із сторін була надана розумна можливість представляти свою справу у такий спосіб, що не ставить її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження «остаточного судового рішення» є порушенням принципу res judicata (правової визначеності), про що неодноразово наголошувалося у прецедентній практиці Європейського суду з прав людини.

Поновлення процесуального строку зі спливом встановленого строку та за підстав, які не видаються переконливими, буде порушувати законні права та інтереси сторін і суперечити принципам рівності сторін та юридичної визначеності (рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України», п. 53 рішення ЄСПЛ від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України»).

Аналіз наведених рішень ЄСПЛ свідчить про те, що п. 1 ст. 6 Конвенції гарантує справедливий судовий розгляд не тільки позивачу, а й іншій стороні - відповідачу, в тому числі при вирішенні питання про поновлення строків для вчинення процесуальних дій.

Суд не вважає застосування наслідків, передбачених ЦПК України, щодо зустрічної позовної заяви, поданої з пропуском встановленого строку проявом надмірного формалізму, оскільки кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

При цьому, суд роз`яснює, що відмова у прийнятті зустрічної позовної заяви не позбавляє відповідача права пред`явити позов у загальному порядку.

Відповідно до частини 3 статті 194 ЦПК України зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин 1 та 2 статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.

Враховуючи вищевикладене, оскільки зустрічний позов подано з пропуском строку, визначеного ст. 193 ЦПК України, та відсутні підстави для його поновлення, суд дійшов висновку про необхідність повернення зустрічної позовної заяви заявнику.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 49, 126, 127, 178, 193, 194, 247, 260, 353 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку для подачі зустрічного позову відмовити.

У прийнятті зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про визнання кредитного договору недійсним відмовити.

Повернути зустрічну позовну заяву разом із доданими до неї матеріалами відповідачу ОСОБА_1 .

Копію зустрічної позовної заяви долучити до матеріалів справи.

Роз`яснити позивачу за зустрічним позовом право звернутися із вказаним позовом у загальному порядку.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя Федотова В.М

.