Рішення № 136780642, 20.05.2026, Оржицький районний суд Полтавської області

543/1187/25

2/543/142/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.05.2026 селище Оржиця

Оржицький районний суд Полтавської області в складі головуючого судді Попадюка С.С., за участю секретаря судового засідання Михалець А.В., представника відповідача адвоката Верпети В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Оржиця Полтавської області у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту №71244134 від 11.05.2025,

В С Т А Н О В И В:

Представник ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» - Ґедзь О.В., за допомогою підсистеми «Електронний Суд», 19.11.2025 звернулася до суду із позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором кредиту №71244134 від 11.05.2025 укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 в розмірі 36508,50 грн, з яких: 19000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 5538,50 грн - сума заборгованості за відсотками; 2850,00 грн - сума заборгованості за комісією; 9120,00 грн - сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування, мотивуючи тим, що відповідачем порушено договірні зобов`язання в частині своєчасного повернення основної суми боргу, сплати відсотків та інших нарахувань у строки та на умовах, передбачених договором. Позивачем укладено Договір факторингу з первісним кредитором, відповідно до умов якого ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» перейшло право грошової вимоги. Посилаючись на вищевикладені обставини, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 36508,50 грн та понесені судові витрати: суму сплаченого судового збору в розмірі 2422,40 грн та витрати понесені на професійну правничу допомогу в розмірі 4500,00 грн.

Ухвалою від 01.12.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено судове засідання на 09 год. 00 хв. 30.12.2025 у приміщенні суду.

Ухвалою суду від 30.12.2025 клопотання відповідача ОСОБА_1 про витребування доказів задоволено, відкладено розгляд справи та призначено судове засідання на 14 год. 00 хв. 29.01.2026.

Протокольною ухвалою суду від 29.01.2026 розгляд справи відкладено на 09 год. 00 хв. 19.02.2026.

Ухвалою суду від 19.02.2026 з ініціативи суду витребувано від ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» оригінали електронних доказів, відкладено розгляд справи та призначено судове засідання на 23.03.2026.

Витребувані ухвалою суду від 19.02.2026 докази надійшли від ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» до суду 23.03.2026.

Протокольною ухвалою суду від 23.03.2026, з метою ознайомлення представника відповідача з витребуваними доказами, розгляд справи відкладено на 09 год. 00 хв. 02.04.2026.

Протокольною ухвалою суду від 02.04.2026, у зв`язку із початком судового засідання у іншій справі, розгляд справи відкладено на 15 год. 00 хв. 14.04.2026.

Ухвалою суду від 14.04.2026 задоволено клопотання представника відповідача адвоката Верпети В.О. про відкладення розгляду справи. Розгляд справи відкладено на 13 год. 45 хв. 28.04.2026.

Протокольною ухвалою суду від 28.04.2026 розгляд справи відкладено на 13 год. 30 хв. 20.05.2026.

В судове засідання представник позивача не з`явилася, про дату, час і місце судового засідання повідомлена належним чином, в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи без її участі, не заперечує проти ухвалення судом заочного рішення.

Представник відповідача адвокат Верпета В.О. в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив. Повідомив, що відповідач заперечує факти укладення кредитного договору, як основного, так і додаткової угоди до нього. Позовні вимоги не визнає взагалі. Вважає. Що позивачем не надано належних доказів на підтвердження перерахування кредитних коштів відповідачу. Також у матеріалах справи відсутній паспорт споживчого кредиту, що підтверджує недотримання кредитодавцем порядку укладення кредитного договору. Зазначає, що розрахунок заборгованості, наданий позивачем, містить інформацію про платіж в розмірі 826,50 грн, який нібито здійснений відповідачем ОСОБА_1 . Відповідач заперечує здійснення нею такого платежу, а вказання суми та дати оплати у розрахунку заборгованості, який здійснений первісним кредитором в односторонньому порядку, не може вважатися беззаперечним доказом факту проведення відповідачем такого платежу. Також звертає увагу, що позичальник ОСОБА_1 мала дуже малий інтервал часу (близько 1-2 хв.) для ознайомлення з умовами кредитного договору, який є значним за обсягом, тому відсутні підстави вважати, що вона належним чином ознайомлена з усіма його істотними умовами. З огляду на вказане, представник відповідача вважає, що позовні вимоги є необґрунтовані та задоволенню не підлягають, як щодо тіла кредиту, так і щодо нарахованих сум заборгованості з процентів та комісії з надання кредиту. Також представник відповідача вважав за необхідне зазначити про неспівмірність та непропорційність заявленої позивачем до стягнення суми витрат на правничу допомогу. Просив суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача адвоката Верпети В.О., вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позовної заяви, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив таке.

11.05.2025 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 укладено Договір надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №71244134, за яким кредитодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти (надалі кредит), на погоджений умовами договору строк, шляхом перерахування їх на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку кредиту, або достроково, та сплатити кредитодавцю плату (проценти) від суми кредиту та комісію за надання кредиту. Параметри та умови кредиту: сума кредиту - 19000,00 грн, строк кредитування/строк договору 30 днів, процентна ставка/день (фіксована) 0,150%, комісія за надання кредиту 15,00% від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 2850,00 грн), дата надання кредиту 11.05.2025, дата повернення кредиту 09.06.2025; орієнтовна загальна вартість кредиту 22705,50 грн; пеня 4,00% /день. Договір кредиту підписаний сторонами за допомогою електронних цифрових підписів за допомогою одноразового ідентифікатора.

ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» виконало взяті на себе зобов`язання за Договір надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №71244134 від 11.05.2025, перерахувавши на платіжну картку позивача кредитні кошти в сумі 19000,00 грн (а.с.16).

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору, відповідно до наданого представником позивача розрахунку, сформованого ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», заборгованість ОСОБА_1 за договором №71244134 від 11.05.2025 станом на 16.10.2025 становить 36508,50 грн (а.с.9 звор.- 10).

16.10.2025 між ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (фактор) та ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (клієнт) укладено Договір факторингу №16/10/25, за умовами якого, останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором кредиту №71244134 від 11.05.2025. Згідно Реєстру прав вимог №16/10/25-02 від 16.10.2025 ОСОБА_1 за договором №71244134 від 11.05.2025 має заборгованість 36508,50 грн, з яких: 19000,00 грн - сума заборгованості за тілом; 5538,50 грн - сума заборгованості за процентами; 9120,00 грн - сума заборгованості по процентам за понадстрокове користування; 2850, 00 грн - сума заборгованості по комісії за надання позики (а.с.16 звор -18).

У наданому позивачем суду розрахунку заборгованості зазначено, що заборгованість ОСОБА_1 за договором №71244134 від 11.05.2025 станом на 04.11.2025 становить 36508,5 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту - 19000,00 грн, заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами - 5538,50 грн, заборгованість за нарахованою та несплаченою комісією - 2850,00 грн, заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами за понадстрокове користування - 9120,00 грн (а.с.6).

Вирішуючи спір, суд виходить з такого.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Договір, укладений в електронній формі є таким, що укладений в письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 №127/33824/19.

Висновки стосовно правомірності укладення сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, зокрема, Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12.01.2021 у справі №524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі №234/7159/20.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до статті 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 2 статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з статтею 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Звідси за договором факторингу фактором має надаватися фінансова послуга, яка полягає в наданні коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (пункт 6 частини першої статті 4 Закону про фінансові послуги), тобто грошові кошти мають передаватися клієнту в розпорядження і клієнт має сплатити фактору за відповідну послугу з фінансування (надання позики або кредиту).

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд враховує правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-1383/2010, згідно яких зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 100 ЦПК України, електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, на яку накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Частиною 3 ст. 100 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Відповідно до ч. 5 ст. 100 ЦПК України, якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

З огляду на те, що відповідачем ОСОБА_1 заперечувалося укладення кредитного договору та додаткової угоди до нього і ставилося під сумнів відповідність їх паперових копій оригіналу, ухвалою суду від 30.12.2025 клопотання відповідача ОСОБА_2 про витребування доказів задоволено. Витребувано від позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» оригінали електронних доказів: форму реєстрації ОСОБА_1 на сайті позичальника з усіма необхідними атрибутами, що передбачено п.3.2 Договору про надання коштів у кредит №71244134; документ, що підтверджує проходження ОСОБА_1 процедури верифікації, що передбачено п. 3.2 зазначеного договору; з аявку позичальника ОСОБА_1 на отримання кредиту, що передбачено п. 4.1 основного договору; повідомлення про прийняте рішення Кредитодавцем по заявці ОСОБА_1 на отримання кредиту, що передбачено п. 4.6 основного договору; документальний доказ надсилання електронного повідомлення про прийняття (Акцепт) пропозиції (Оферти) укласти договір в електронній формі та його підписання сторонами шляхом використання електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що передбачено п. 5.6 основного договору; електронне повідомлення про прийняття позичальником ОСОБА_1 пропозиції (оферти) Кредитодавця та згоди на укладення договору, що передбачено п.п. 5.9-5.11 основного договору; доказ надсилання ОСОБА_1 одноразового ідентифікатора для підписання договору №71244134 від 11.05.2025 року; звернення ОСОБА_1 з ініціативою укладення додаткового договору (угоди) № 15111122, якщо таке мало місце, у відповідності до п.7.1 договору; документальний доказ надсилання електронного повідомлення про прийняття (Акцепт) пропозиції / звернення/ (Оферти) укласти додаткову угоду № 15111122 від 08.06.2025 року та її підписання сторонами шляхом використання електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором (у відповідності до п.5.13 основного договору, з відсилкою на п.п.5.5-5.12); документальний доказ надсилання Кредитодавцем ОСОБА_1 змісту додаткової угоди № 15111122 від 08.06.2025 року та ознайомлення з нею (у відповідності до п.5.13 основного договору, з відсилкою на п.п. 5.5-5.12); доказ надсилання ОСОБА_1 одноразового ідентифікатора для додаткової угоди № 15111122 від 08.06.2025 року (п. 5.8 Договору).

Витребувані докази на виконання вимоги ухвали суду від 30.12.2025 від позивача до суду не надійшли.

З огляду на те, що позивачем не надано оригінали кредитного договором кредиту №71244134 від 11.05.2025, та додаткової угоди №15111122 до нього, укладених в електронній формі, а відповідачем ставиться під сумнів їх укладення, позивачем не виконано вимоги ухвали суду від 30.12.2025, з огляду на приписи ч.7 ст. 81, ч. 5 ст. 100 ЦПК України, ухвалою суду від 19.02.2026 з власної ініціативи витребувано зазначені у клопотанні відповідача ОСОБА_1 та ухвалі суду від 30.12.2025 докази у первісного кредитора - ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», оскільки вони мають істотне значення для правильного вирішення спору.

З наданих до суду первісним кредитором - ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» доказів, які безпосередньо були досліджені в судовому засіданні, вбачається, що 11.05.2026: відповідачем ОСОБА_1 о 19 год 07 хв.58 с. було здійснено вхід в особистий кабінет на офіційному веб-порталі Товариства https://mycredit.ua/; о 19 год 09 хв 29 с. ОСОБА_1 оформлено заявку на кредит, та Заявку-опитувальник; о 19 год 09 хв. 44 с. ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» сформовано паспорт споживчого кредиту та оферту, шляхом розміщення в особистому кабінеті. Згенеровано та відправлено одноразовий ідентифікатор для підписання паспорта кредиту; о 19 год. 13 хв. 52 с. відповідачем ОСОБА_1 здійснено в хід в особистий кабінет на офіційному веб-порталі Товариства https://mycredit.ua/; о 19 год. 14 хв. 59 с. відповідачем ОСОБА_1 після ознайомлення підписано паспорт кредиту; о 19 год. 15 хв. 16 с. відповідач ОСОБА_1 підтвердила повну та безумовну згоду з усіма умовами оферти та підписала електронне повідомлення про прийняття пропозиції укласти договір (акцепт); о 19 год 15 хв. 21 с. первісним кредитором ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» сформовано повідомлення про укладення договору, його розміщення в особистому кабінеті та відправлено на електронну пошту клієнта - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вчинення вказаних вище дій позичальником ОСОБА_1 та первісним кредитором ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» підтверджується паперовою копією електронного доказу - Лог-файлу порядку укладення ДОГОВОРУ надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 71244134 між ОСОБА_1 та ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів», сумніву у достовірності якого в суду не виникає (а.с. 102 та звор.).

Суд не бере до уваги доводи представника відповідача про незначний час на ознайомлення позичальника ОСОБА_1 з умовами кредитного договору № 71244134 перед його підписанням, з огляду на те, що відповідачем не доведено існування алгоритмів на обмеження його в часі на ознайомлення як з паспортом споживчого кредиту, так і з умовами кредитного договору перед їх підписанням. Також у суду відсутні підстави вважати, що підписання відповідачем паспорту споживчого кредиту і кредитного договору за допомогою одноразового ідентифікатора відбулося без власного волевиявлення відповідача, чи наявності будь-якого впливу на нього з боку первісного кредитора.

Суд критично оцінює доводи представника відповідача адвоката Верпети В.О. про відсутність належних доказів перерахування первісним кредитором ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» кредитних коштів у розмірі 19000,00 грн.

З дослідженої судом квитанції, виданої АТ «Таскомбанк» вбачається, що 11.05.2025 о 19 год. 15хв.40 с. через термінал : ТЕ1374 за допомогою сайту www.mycredit.ua, платником : cmv було здійснено платіж на суму 19000,00 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 (номер транзакції НОМЕР_2 -2dd8-4eeb-848d-2cd1c47a4d9b) (а.с.16). Прведення такої транзакції щодо видачі онлайн-позики ОСОБА_1 також підтверджується листом ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» від 16.10.2025, порядковий номер клієнта - 2 (а.с.16.)

Належність ОСОБА_1 платіжної картки № НОМЕР_1 підтверджується інформацією, яка надійшла від АТ КБ «Приватбанк», на виконання вимог ухвали суду від 01.12.2025 (а.с.45). Згідно наданої суду виписки за період 11.05.2025-14.05.2025, на платіжну картку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , 11.05.2025 відбулося зарахування коштів від платника : cmv, kyiv (а.с.46), що відповідає інформації про платника, вказаного в квитанції АТ «Таскомбанк»(а.с.16).

Доказів на спростування належності ОСОБА_1 платіжної картки № НОМЕР_1 , вжиття відповідачем заходів, спрямованих на повернення коштів у сумі 19000,00 грн, у зв`язку із запереченням факту укладення кредитного договору, відповідачем суду не надано.

Суд не бере до уваги доводи представника відповідача щодо не укладення Договору надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 71244134 від 11.05.2025, через покликання на відсутність у матеріалах справи паспорта споживчого кредиту, підписаного ОСОБА_1 , з огляду на наступне.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в Постанові від 23.05.2022 (справа № 393/126/20 провадження № 61-14545сво20) зазначив:

«…Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України).

Кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення (частина перша статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до Закону України «Про споживче кредитування», у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті (частина друга статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Примірник укладеного в електронному вигляді договору про споживчий кредит та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит. Обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця (стаття 13 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що: під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація; правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами: першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін; зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів, (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину; потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.

За таких обставин Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вбачає наявні підстави для відступу від висновку Верховного Суду, викладеного у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 284/157/20-ц (провадження № 61-13569св20), від 18 листопада 2020 року у справі № 313/346/20 (провадження № 61-14573св20) та у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 грудня 2019 року у справі № 467/555/19 (провадження № 61-17707св19), про те, що паспорт споживчого кредиту є невід`ємною складовою частини спірного кредитного договору з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування, яка підтверджена його підписом….».

Відтак, надані позивачем та первісним кредитором на виконання вимог ухвали суду. докази, на підтвердження укладення між ОСОБА_1 та ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» Договору надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 71244134 від 11.05.2025, та отримання відповідачем ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 19000,00 грн, суд визнає належними і допустимими, також достовірними і достатніми.

Водночас суд констатує, що позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження факту укладення 08.06.2025 року між Кредитодавцем та Позичальником/Відповідачем Додаткової угоди №15111122 до Договору надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №71244134 від 11.05.2025.

Так, в матеріалах справи міститься паперова копія укладеної в електронній формі 08.06.2025 між Кредитодавцем та Позичальником/Відповідачем Додаткової угоди №15111122 до Договору надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №71244134 від 11.05.2025 , за умовами якої сторони домовились продовжити строк кредитування на 29 днів та у зв`язку зі зміною строку кредитування домовилися, що дата повернення кредиту (останній день) - 08.07.2025. денна процентна ставка - 1,00%, орієнтовна загальна вартість кредиту - 28215,00 грн. Додатковий договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (а.с.10 на звор -15 та на звор).

Факт укладення такої додаткової угоди відповідачем заперечувався, у зв`язку з чим ухвалою суду від 19.02.2026 з власної ініціативи витребувано від ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» оригінали електронних доказів, у тому числі щодо вчинення позичальником ОСОБА_1 , дій, спрямованих на укладення 08.06.2025 додаткової угоди з первісним кредитором.

Проте доказів, а саме: звернення ОСОБА_1 з ініціативою укладення додаткового договору (угоди) № 15111122, якщо таке мало місце, у відповідності до п.7.1 договору; документальний доказ надсилання електронного повідомлення про прийняття (Акцепт) пропозиції / звернення/ (Оферти) укласти додаткову угоду № 15111122 від 08.06.2025 року та її підписання сторонами шляхом використання електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором (у відповідності до п.5.13 основного договору, з відсилкою на п.п.5.5-5.12); документальний доказ надсилання Кредитодавцем ОСОБА_1 змісту додаткової угоди № 15111122 від 08.06.2025 року та ознайомлення з нею (у відповідності до п.5.13 основного договору, з відсилкою на п.п. 5.5-5.12); доказ надсилання ОСОБА_1 одноразового ідентифікатора для додаткової угоди № 15111122 від 08.06.2025 року (п. 5.8 Договору), у тому числі відповідного Лог-файлу, суду не надано.

За таких обставин, з урахуванням, ч.5 ст. 100 ЦПК України, судом не беруться до уваги надані позивачем копії Додаткової угоди №15111122 від 08.06.2025 до Договору надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №71244134 від 11.05.2025, тому у суду відсутні підстави вважати, що істотні умови Договору надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №71244134 від 11.05.2025 (сума кредиту, строк кредитування, процентна ставка) були змінені.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що вказання первісним кредитором ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» у розрахунку заборгованості від 17.10.2025 здійснення ОСОБА_1 платежу на суму 826,50 грн, не є безумовним підтвердженням як факту здійснення такого платежу, так і здійснення такого платежу ОСОБА_1 , що останньою заперечується. На підтвердження вчинення такого платежу ОСОБА_1 , належних та допустимих доказів суду не надано. Тому позивачем не доведено, що відповідачем були вчинені дії, спрямовані на продовження строку кредитування, передбачені п.7.1-7.2. Договору надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №71244134 від 11.05.2025, шляхом пролонгації (а.с.12).

Здійснивши аналіз умов укладеного 16.10.2025 між ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (фактор) та ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (клієнт) Договору факторингу №16/10/25, суд вважає, що між цими особами було укладено саме договір факторингу. Такий договір укладено між юридичними особами, які є фінансовими установами, в судовому порядку недійсним не визнавався, відповідачем не оспорюється, підстав вважати його нікчемним, у суду немає.

З досліджених доказів по справі судом встановлено, що позивач правомірно набув права вимоги за Договором надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №71244134 від 11.05.2025 за яким є відповідач.

Визначаючи розмір заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд виходить з такого.

Згідно п. 2.2.1-2.2.3 Договору надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №71244134 від 11.05.2025 сума кредиту складає 19000,00 грн, строк кредиту 30 днів, процентна ставка/день 0,150% (а.с.11).

Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Відповідний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 та від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку та водночас зауважила, що припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦПК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, викладений у постанові від 18.01.2022 у справі 910/17048/17, щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з ч. 2 ст. 625 ЦПК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Враховуючи, що матеріали справи не містять даних про пролонгацію Договору надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №71244134 від 11.05.2025, у відповідності до розділу 7 вказаного договору, позивач ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ», як правонаступник ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» відповідно до статті 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що обґрунтованими є позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №71244134 від 11.05.2025, у межах строку його дії, у розмірі: 19000 грн 00 коп. - заборгованість за сумоюкредиту та 855 грн 00коп (19000,00 грн*0,150%*30 днів) - заборгованість за відсотками. Підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами за понадстрокове користування у розмірі 9120,00 грн, - відсутні.

Щодо стягнення заборгованості по комісії за надання кредиту.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 цього Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з ч.ч. 1, 2, 5,7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення. Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Аналіз умов Договору надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №71244134 від 11.05.2025 свідчить про те, що комісія за надання кредиту в розмірі 2850,00 грн встановлена в п. 2.2.4. Договору є платою безпосередньо за надання кредитних коштів позичальнику.

Умови договору не містять переліку інших додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які позивачем встановлена комісія за надання кредиту.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15.

Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду, від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15, від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15, від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15, від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 та від 20 липня 2022 року у справі № 343/557/15-ц.

Оскільки положення Договору надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №71244134 від 11.05.2025 щодо сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за надання кредиту (15,00%) в розмірі 2850,00 грн. суперечать положенням ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними з моменту укладення договорів, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за несплаченою комісією в розмірі 2850,00 грн є необґрунтованими, тому підстави для їх задоволення відсутні.

На підставі вищенаведених положень законодавства та оцінюючи наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за основною сумою боргу та заборгованості за процентами за кредитним договором №71244134 від 11.05.2025 підлягають частковому задоволенню. Відтак, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «ФІНПРОММАРКЕТ» слід стягнути заборгованість за договором кредиту №71244134 від 11.05.2025 на загальну суму 19855 грн 00 коп. (19000 грн - сума основного боргу + 855,00 грн - сума заборгованості за процентами).

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2422.40 грн. що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів №579942421.1 від 14.11.2025 (а.с.1)

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог на 54,38%, виходячи із змісту вище зазначеної норми, з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 1317 грн 30 коп.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача суми витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.

Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні з позовом у позовній заяві ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» було зазначено про наявність судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4500 грн.

За умовами ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» та адвокатом Ткаченко Ю.О. укладено договір про надання правничої допомоги №25-08/25/ФП від 25.08.2025, витяг з акту №5ФП приймання-передачі наданої правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги №25-08/25/ФП від 25.08.2025, на підставі яких вартість надання правової допомоги склала 4500 грн (а.с.20-22).

Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц, від 12.05.2020 року у справі №904/4507/18, від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21 при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Із урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо (пункт 6.52 постанови Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 року у справі № 910/9714/22).

З урахуванням наведеного вище, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат.

Верховний Суд у постанові від 13.03.2025 (справа №275/1150/22) вказав наступне.

Саме сторона, яка зацікавлена у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, повинна вжити необхідних заходів для їх стягнення з іншої сторони. Водночас інша сторона має право висловлювати заперечення проти таких вимог, що виключає можливість ініціативи суду щодо відшкодування витрат без відповідних дій з боку зацікавленої сторони.

Суд погоджується із доводами представника відповідача адвоката Верпети В.О. про те, що заявлена сума відшкодування судових витрат, понесених позивачем на правничу допомогу, є неспівмірною зі складністю даної справи. При цьому, суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором. Справа є малозначною в силу вимог закону, та не є складною.

З огляду на вказане, беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих послуг адвокатом, оцінюючи співмірність витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, з огляду на визначені практикою Європейського суду з прав людини критерії, та виходячи із засад розумності та справедливості, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4500,00 грн є завищеними.

Враховуючи принципи співмірності, а також враховуючи невеликий обсяг матеріалів у даній справі та кількість підготовлених представником позивача процесуальних документів, які не є великої складності, тривалість розгляду справи судом, оцінивши подані представником позивача докази на підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку, про необхідність зменшення їх розміру до 3000,00 грн, який буде достатнім, співмірним і справедливим у даному випадку.

Можливість суду за власною ініціативою здійснювати розподіл судових витрат із врахуванням зазначених вище та інших критеріїв підтверджується судовою практикою суду касаційної інстанції, що випливає, зокрема, із постанов Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц), від 30.09.2020 у справі №201/14495/16-ц, від 18.02.2022 у справі № 925/1545/20, від 08.09.2021 у справі № 206/6537/19, від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, від 22.05.2024 у справі № 205/5969/15-ц, від 17.04.2024 у справі № 756/6927/20.

З урахуванням того, що позовні вимоги задоволені на 54,38%, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в розмірі 1631 грн 40 коп. (3000,00 грн х 54,38%).

Керуючись ст. 12, 13, 81, 133, 137, 141, 258, 259, 263-268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту №71244134 від 11.05.2025 - задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» заборгованість за договором кредиту №71244134 від 11.05.2025на загальну суму 19855 грн 00 коп., з яких: 19000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 855,00 грн - заборгованість за процентами.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» судові витрати: сплачений судовий збір у розмірі 1317 грн 30 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1631 грн 40 коп.

За ч. 1 ст. 354 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Відповідно до ч. 2 ст. 354 ЦПК України, учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

- позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ», місцезнаходження: 08205, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, ЄДРПОУ 43311346;

- відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 25.05.2026.

Суддя Попадюк С.С.