Ухвала суду № 136780610, 22.05.2026, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 22.05.2026Справа № 554/18223/25 Провадження № 1-кп/554/497/2026

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2026 року місто Полтава

Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_2 ,

захисників ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (в режимі ВКЗ),

обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 22025170000000382 за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України, кожного,

В С Т А Н О В И В :

На розгляді в суді перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 , ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України, кожного.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_4 заявив та підтримав письмове клопотання про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обраного обвинуваченому ОСОБА_6 , на більш м`який запобіжний захід у виді застави, яку адвокат ОСОБА_4 готовий внести особисто, а також покласти на обвинуваченого обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України. В обґрунтування клопотання покликається на прецедентну практику ЄСПЛ, зазначаючи, що сама лише тяжкість кримінального правопорушення не може бути єдиним обґрунтуванням наявності ризиків для продовження строку запобіжного заходу. Прокурор взагалі не обґрунтував наявність обставин і фактів, також не надав жодних доказів, які би доводили, що обвинувачений має намір виїхати за межі України чи переховуватися від органів досудового розслідування та суду або вчиняв будь-які дії для цього. Звертає увагу на те, що під час досудового розслідування та судового розгляду з боку обвинуваченого не зафіксовано жодних проявів, які би прямо чи побічно свідчили про його намір перешкоджати у будь-який спосіб ефективному кримінальному провадженню. ОСОБА_6 раніше не судимий, до затримання мав постійне місце проживання та роботи, де характеризується виключно позитивно, з початку широкомасштабного вторгнення рф на територію України з 05.05.2022 по 11.01.2024 став на захист Батьківщини, добровільно проходив військову службу, звідки звільнений у відставку за станом здоров`я та має захворювання, пов`язане із проходженням військової служби, інвалідність 2 групи. За час проходження військової служби позитивно характеризується, за особисту мужність та героїзм був нагороджений численними нагородами та відзнаками. Крім того, обвинувачений не має спеціальної слідчо-оперативної освіти, яка б давала йому змогу знати про заходи та методи прихованого пересування та проживання на місцевості, що свідчить про відсутність навиків переховування від органів досудового розслідування та суду. Тому, на думку захисника, твердження прокурора про наявність відповідного ризику є абстрактними і недоведеними. Також зазначає, що відсутні ризики незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні, оскільки в судових засіданнях допитано всіх ключових свідків у кримінальному провадженні. Свідки в судовому засіданні підтвердили, що надані документи були підставою для прийняття рішення щодо постійного догляду за особою, а група інвалідності отримана ще до повномасштабного вторгнення рф (у 2018 році). Також свідки зазначили про відсутність перешкоджання діям ЗСУ. Жодних проявів та фактів, які би прямо чи опосередковано свідчили би про намір обвинуваченого впливати на свідків, немає, а обґрунтування прокурором наявності вказаного ризику має неконкретний характер та, на переконання сторони захисту, є виключно припущенням останнього. Крім того, захисник зазначає, що на теперішній час ОСОБА_6 перебуває під цілодобовим аудіо-відео контролем з боку СБУ. Так само захисник заперечує наявність ризику вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення, оскільки прокурором не обґрунтовано і не долучено доказів того, що обвинувачений у період перебування під вартою намагався вчинити нові кримінальні правопорушення або намір їх вчинити. Таким чином, вважає, що зазначені прокурором ризики мають виключно формальний характер, базуються на припущеннях та не можуть слугувати підставами для продовження строку тримання під вартою. Тому, на переконання захисника, враховуючи вищенаведені дані про особу ОСОБА_6 , стан його здоров`я, і те, що план реабілітації відносно нього не забезпечується в умовах СІЗО, відтак до обвинуваченого можливо застосувати альтернативний запобіжний захід у виді застави, яку захисник готовий внести особисто, а також покласти на обвинуваченого виконання процесуальних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Крім того, захисник ОСОБА_4 повторно направив до суду та в судовому засіданні підтримав клопотання про негайне медичне обстеження та надання медичної допомоги ОСОБА_6 . В обґрунтування клопотання зазначив, що ухвалою суду від 07 квітня 2026 року задоволено клопотання захисника та зобов`язано уповноважених службових осіб Державної установи Полтавська установа виконання покарань (№ 23) та Філії ДУ Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України в Полтавській області (Полтавська міська медична частина (№ 23)) негайно провести медичне обстеження обвинуваченого ОСОБА_6 та надати необхідну медичну допомогу. Проте таку ухвалу суду філією зазначеної державної установи проігноровано, огляд та консультацію лікаря-гематолога, гастроентеролога та уролога не проведено, також не надано належної медичної допомоги в частині своєчасного обстеження лікарем-отоларингологом. Як зазначає захисник, в ході спілкування із обвинуваченим виявлено значне погіршення стану його здоров`я, часткову втрату слуху, а звернення за медичною допомогою ігноруються. Погіршення стану здоров`я підтверджується медичними документами та аналізами крові. Не виконуються заходи з реабілітації інваліда внаслідок війни. Крім того, за увесь час перебування ОСОБА_6 в ДУ ПУВП (№ 23) відповідні відомості щодо результатів обстежень, аналізів та медичних досліджень до електронної системи охорони здоров`я фактично не внесені, що, на думку захисника, ставить під сумнів факт, повноту та належність надання медичної допомоги ОСОБА_6 . На підтвердження своїх доводів захисник наводить дані Звіту моніторів Національного превентивного механізму при Уповноваженому Верховної Ради України з питань прав людини від 16.12.2025, в якому, серед іншого, зазначено про порушення права на охорону здоров`я та медичну допомогу в ДУ Полтавська установа виконання покарань (№ 23) та ПММЧ цієї ж установи. У зв`язку з цим повторно просить суд забезпечити обвинуваченому право на кваліфіковану медичну допомогу шляхом доставки його до спеціалізованої установи КП 4-та МКЛ ПМР ім. Л. Куроєдова або до 2-а МКЛ ПМР для надання належної невідкладної медичної допомоги (обстеження та лікування за наявності підстав).

Крім того, захисник підтримав подане ним клопотання про часткове скасування арешту майна, яке належить ОСОБА_6 та вилучене в нього під час затримання, а саме свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 (на транспортний засіб марки Mercedes Benz, реєстраційний номер НОМЕР_2 ), з наданням дозволу на користування вказаним свідоцтвом до розгляду справи по суті та вирішення питання про повернення вилученого майна. Клопотання обґрунтовує тим, що 22 вересня 2025 року під час затримання та обшуку в автомобілі ОСОБА_6 було вилучено майно, на яке ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Полтави від 01 жовтня 2025 року накладено арешт на свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 з позбавленням права користування, розпорядження та відчуження до скасування арешту майна в порядку, передбаченому КПК України; в частині арешту транспортного засобу Mercedes Benz, реєстраційний номер НОМЕР_2 , та ключів від нього відмовлено. 01 грудня 2025 року ухвалою Полтавського апеляційного суду ухвалу слідчого судді в частині відмови в накладенні арешту на транспортний засіб та ключі від нього скасовано; накладено арешт на вказане майно із позбавленням права на їх відчуження. В подальшому на виконання зазначеної ухвали суду автомобіль та ключі було повернуто. Проте користування автомобілем практично неможливе без свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, оскільки арешт на таке свідоцтво досі не скасовано, що суперечить змісту ухвали Полтавського апеляційного суду від 01 грудня 2025 року. Тому, покликаючись на положення ч. 1, ч. 2 ст. 174 КПК України, захисник звернувся до суду із зазначеним клопотанням.

Обвинувачений ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримав клопотання, заявлені його захисником та просив задовольнити клопотання з викладених підстав.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_3 заявив та підтримав письмове клопотання про зміну запобіжного заходу, обраного ОСОБА_5 з тримання під вартою на заставу 50 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб або скасування обраного запобіжного заходу повністю. У клопотанні захисник покликається на ті обставини, що досудове розслідування у кримінальному провадженні тривало значний період часу, після чого обвинувальний акт направлено до суду для розгляду по суті, що істотно впливає на оцінку необхідності подальшого застосування виняткового запобіжного заходу. Органами досудового розслідування було проведено увесь комплекс слідчих та процесуальних дій, матеріали кримінального провадження сформовані, процесуально закріплені та передані до суду, обвинувальний акт ґрунтується на конкретному обсязі доказів, які вже не можуть бути змінені чи доповнені поза межами судового контролю. За таких обставин, саме по собі продовження тримання під вартою не може обґрунтовуватися посиланням на тривалий характер кримінального провадження, оскільки фаза збирання доказів завершена. Сторона захисту заявляє про обґрунтовані сумніви у висунутому ОСОБА_5 обвинуваченні, а також на теперішній час відсутні реальні та доведені ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які б виправдовували подальше застосування до ОСОБА_5 виняткового запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Покликання ж сторони обвинувачення на існування таких ризиків мають загальний характер, не підкріплені конкретними фактичними даними та зводяться до формального посилання на тяжкість інкримінованих дій. Вважає, що станом на теперішній час такі ризики не лише істотно зменшилися, а фактично втратили своє існування з огляду на стадію судового розгляду та фактичний перебіг процесу. Так, під час судового розгляду у кримінальному провадженні вже допитано майже всіх свідків сторони обвинувачення. На переконання сторони захисту, жоден із допитаних свідків не вказав на те, що ОСОБА_5 якимось чином перешкоджав діяльності військових формувань або вчиняв дії, спрямовані на створення перешкод у виконанні ними своїх функцій. Також свідки наполягають на законності власних дій та наданих ними висновків, що, на думку сторони захисту, свідчить про відсутність будь-якого протиправного впливу з боку ОСОБА_5 на їх діяльність. Крім того, жоден зі свідків не повідомив про наявність будь-яких спроб тиску, впливу чи втручання з боку ОСОБА_5 як на стадії досудового розслідування, так і під час судового розгляду. Поряд із цим, інші ризики, на які покликається сторона обвинувачення, на думку захисника, також є необґрунтованими та не підтверджені жодними фактичними даними. Зокрема, ризик переховування обвинуваченого від суду вважає безпідставним, оскільки ОСОБА_5 має постійне місце проживання в м. Полтаві, яке відоме органам досудового розслідування та суду, фактично проживає за цією адресою разом із сім`єю, має міцні соціальні зв`язки, раніше не судимий, має позитивну характеристику, статус учасника бойових дій та інвалідність внаслідок війни. Вказані обставини свідчать про сталість його соціального становища та відсутність об`єктивних підстав вважати, що він має намір або можливість переховуватися від суду. Вважає, що особа, яка виконувала військовий обов`язок із захисту Батьківщини, за своєю суттю не може розглядатися як така, що схильна до ухилення від правосуддя чи свідомого ігнорування процесуальних обов`язків. Крім того, стан здоров`я ОСОБА_5 , зумовлений отриманими внаслідок участі в бойових діях ушкодженнями, потребує належного медичного огляду, лікування та дотримання відповідного режиму. Однак в умовах тримання під вартою забезпечення повноцінної медичної допомоги, на думку захисника, є обмеженим, що створює ризики погіршення стану здоров`я. Отже, твердження сторони обвинувачення про можливість переховування обвинуваченого мають виключно характер припущень та не підтверджені доказами. Ризик знищення та спотворення доказів також відсутній, оскільки досудове розслідування завершене, всі необхідні слідчі та процесуальні дії проведені, а матеріали провадження передані до суду, що унеможливлює вплив обвинуваченого на доказову базу, яка вже сформована. Ризик продовження злочинної діяльності або вчинення іншого кримінального правопорушення, на думку захисту, також є безпідставним. Захисник зазначає, що ОСОБА_5 раніше не притягався до кримінальної відповідальності, має позитивну характеристику, сталий спосіб життя і соціальні зв`язки. Будь-які твердження про можливість вчинення ним нових кримінальних правопорушень є голослівними та не ґрунтуються на фактах. Таким чином, на переконання сторони захисту, жоден із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, не підтверджений належними та допустимими доказами. Усі вони зводяться до припущень та формальних посилань на тяжкість інкримінованих правопорушень. Проте, сукупність даних про особу ОСОБА_5 , його стан здоров`я, стадія судового розгляду та характер доказової бази у справі, на думку захисника, свідчать про можливість забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу. Подальше утримання обвинуваченого під вартою не відповідає вимогам необхідності та пропорційності. Водночас положення ст. 183 КПК України не виключають можливості суду визначити для обвинуваченого в якості запобіжного заходу розмір застави як альтернативу триманню під вартою, що у співмірному розмірі забезпечуватиме належну процесуальну поведінку обвинуваченого, його явку до суду та виконання покладених процесуальних обов`язків. Тому, обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник просили скасувати запобіжний захід у виді тримання під вартою та визначити обвинуваченому заставу в розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримав клопотання свого захисника та просив задовольнити клопотання з викладених підстав.

Прокурор у судовому засіданні заперечував проти клопотань захисників про зміну запобіжних заходів, обраних кожному з обвинувачених, відповідно. Щодо клопотання захисника ОСОБА_4 в порядку ст. 206 КПК України про повторне зобов`язання проведення медичного обстеження обвинуваченого ОСОБА_6 , а також про часткове скасування арешту майна прокурор не заперечував.

Заслухавши думки учасників кримінального провадження з приводу клопотань сторони захисту про зміну запобіжного заходу, забезпечення медичного обстеження, часткове скасування арешту майна, дослідивши необхідні матеріали кримінального провадження, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до вимог ст. ст. 177, 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, суд повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому, наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Згідно з ч. ч. 1 та 2 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 194 КПК України під час розгляду питання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним стороною обвинувачення.

Окрім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 КПК України.

За змістом ст. 199 КПК України суд, розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, повинен з`ясувати всі обставини, з якими пов`язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе й виправдане.

Ризиком же в контексті кримінального провадження є певна обґрунтована ступінь ймовірності того, що обвинувачений вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.

Застава може бути внесена як самим підозрюваним, обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).

Щодо вирішення клопотання сторони захисту про заміну запобіжного заходу, обраного обвинуваченому ОСОБА_5 , суд зазначає про таке.

24 вересня 2025 року слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Полтави застосував до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 20 листопада 2025 року, без визначення розміру застави.

17 листопада 2025 року ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Полтави продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_5 в межах строку досудового розслідування до 23 грудня 2025 року.

Надалі 22 грудня 2025 року згідно з ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Полтави зазначений запобіжний захід відносно ОСОБА_5 продовжено до 19 лютого 2026 року включно, а 16 лютого 2026 року суд своєю ухвалою обрав (продовжив строк) запобіжний захід у виді тримання під вартою до 15 квітня 2026 року включно.

07 квітня 2026 року суд постановив ухвалу, якою клопотання прокурора задовольнив та продовжив строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обраного обвинуваченому ОСОБА_5 , без визначення розміру застави. до 04 червня 2026 року включно; взадоволенні клопотання захисника ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обраного обвинуваченому ОСОБА_5 , на запобіжний захід у виді застави, - відмовлено.

Зокрема, як під час досудового розслідування, так і судового розгляду при обранні запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 встановлено наявність таких ризиків, передбачених п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховування від органів досудового розслідування та/або суду; незаконного впливу на свідків, іншого підозрюваного у цьому кримінальному провадженні.

За змістом обвинувального акта і пред`явленого обвинувачення у цьому кримінальному провадженні № 22025170000000382 ОСОБА_5 інкримінується перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Такі дії за обвинувальним актом відносно ОСОБА_5 органами досудового розслідування кваліфіковані за ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України.

Оскільки судове провадження перебуває на стадії судового розгляду по суті, тому суд не дає оцінки обґрунтованості підозри та висунутого обвинувачення.

ОСОБА_5 обвинувачується у вчинені тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України, за який законом про кримінальну відповідальність передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років.

Суд вважає, що встановлені в цьому кримінальному провадженні ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, на теперішній час продовжують існувати, мають реальний характер, суттєво не змінилися та їх вагомість не зменшилася.

Розглядаючи доводи клопотання захисника про зміну запобіжного заходу, суд зазначає, що обов`язок доказування щодо виникнення підстав для зміни застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу покладається на сторону захисту, яка звернулася до суду з таким клопотанням.

При вирішенні питання щодо доцільності зміни запобіжного заходу щодо обвинуваченого суд повністю враховує обставини, визначені ст. 178 КПК України.

Зокрема, суд враховує дані про особу обвинуваченого ОСОБА_5 , який не одружений, проживає разом із співмешканкою у квартирі батька, не має на утриманні інших осіб. Водночас ОСОБА_5 має статус учасника бойових дій, тобто має навички володіння зброєю. Також встановлено, що ОСОБА_5 офіційно працює, має інвалідність 2 групи, вищу освіту, позитивні характеристики, статус учасника бойових дій. Крім того, оцінку цим обставинам суд надавав під час обрання запобіжного заходу та розгляду попереднього клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу.

Однак, на думку суду, на даному етапі судового розгляду вказані обставини не спростовують вищевказаних ризиків. Судовий розгляд кримінального провадження триває, не всі свідки у справі допитані в судовому засіданні. Тому, ймовірність настання ризиків незаконного впливу на них у різний спосіб з боку обвинуваченого досі залишається на високому рівні.

На думку суду, вказані обставини свідчать про наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховування від органів досудового розслідування та/або суду; незаконного впливу на свідків, іншого підозрюваного у цьому кримінальному провадженні.

Зрештою, суд, дослідивши клопотання захисника та надані в судовому засіданні матеріали, вважає, що на теперішній час відсутні достатні правові підстави для зміни запобіжного заходу, обраного обвинуваченому ОСОБА_5 , враховуючи таке.

По-перше, ризики, які були встановлені судом, на теперішній час не відпали та продовжують існувати, що виправдовує подальше застосування до обвинуваченого раніше застосованого запобіжного заходу.

Сторона захисту не навела обґрунтованих доводів та не надано достатньо доказів, які б свідчили про зміну або зменшення встановлених ризиків кримінального провадження.

По-друге, у розумінні вимог кримінального процесуального закону зазначені у клопотанні обставини щодо позитивних характеристик особи обвинуваченого не є тими новими обставини, які не розглядалися судом.

Отже, на теперішній час суд не вбачає на цій стадії судового провадження підстав для визначення альтернативного запобіжного заходу у виді застави відносно обвинуваченого ОСОБА_5 .

Водночас установлені під час розгляду клопотання сторони захисту обставини в їх сукупності не дають підстав для висновку про можливість і достатність досягти мети заходу забезпечення цього кримінального провадження в умовах лише певного контролю за поведінкою обвинуваченого ОСОБА_5 без продовження строку раніше обраного йому запобіжного заходу, а саме у виді тримання під вартою.

Таким чином, клопотання захисника ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу не підлягає задоволенню.

Щодо вирішення клопотання про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обраного обвинуваченому ОСОБА_6 , суд зазначає про таке.

24 вересня 2025 року слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Полтави застосував до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 20 листопада 2025 року, без визначення розміру застави.

Надалі 22 грудня 2025 року згідно з ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Полтави зазначений запобіжний захід відносно ОСОБА_6 продовжено до 19 лютого 2026 року включно.

16 лютого 2026 року суд обрав (продовжив строк) до 15 квітня 2026 року включно запобіжний захід у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6

10 березня 2026 року Полтавський апеляційний суд зазначену ухвалу Шевченківського районного суду міста Полтави залишив без змін.

07 квітня 2026 року суд постановив ухвалу, якою клопотання прокурора задовольнив та продовжив строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обраного обвинуваченому ОСОБА_6 , без визначення розміру застави; в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обраного обвинуваченому ОСОБА_6 , на запобіжний захід у виді застави, - відмовлено.

Зокрема, під час досудового розслідування та судового розгляду, а також обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 було встановлено наявність таких ризиків, передбачених п.п.1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливого переховування від органів досудового розслідування та/або суду; незаконного впливу на свідків, іншого підозрюваного у цьому кримінальному провадженні.

За змістом обвинувального акта і пред`явленого обвинувачення у цьому кримінальному провадженні № 22025170000000382 ОСОБА_6 інкримінується перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, вчинене за попередньою змовою групою осіб, тобто вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України.

Такі дії за обвинувальним актом відносно ОСОБА_6 органами досудового розслідування кваліфіковані за ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України.

Суд вважає, що встановлені в цьому кримінальному провадженні ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, на теперішній час продовжують існувати, мають реальний характер, суттєво не змінилися та їх вагомість не зменшилася.

ОСОБА_6 обвинувачується у вчинені тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України, за який законом про кримінальну відповідальність передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років.

Оскільки судове провадження перебуває на стадії судового розгляду по суті, тому суд не дає оцінки обґрунтованості підозри та висунутого обвинувачення.

Розглядаючи доводи клопотання захисника про зміну запобіжного заходу, суд зазначає, що в розумінні вимог ч. 3 ст. 201 КПК України обов`язок доказування щодо виникнення підстав для зміни застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу покладається на сторону захисту, яка звернулася до суду з таким клопотанням.

При вирішенні питання щодо доцільності зміни запобіжного заходу щодо обвинуваченого суд повністю враховує обставини, визначені ст. 178 КПК України.

Зокрема, суд враховує дані про особу обвинуваченого ОСОБА_6 , який не одружений, проживає разом зі співмешканкою у будинку, що належить останній. ОСОБА_6 має вищу освіту, офіційно працює, має позитивні характеристики, статус учасника бойових дій, інвалідність 2 групи, за час проходження військової служби отримав декілька державних нагород та відзнак, у тому числі від вищого військового керівництва держави, має на утриманні неповнолітню дитину 2009 року народження.

Однак, на думку суду, на даному етапі судового розгляду цього кримінального провадження вказані обставини у їх сукупності не спростовують вищевказані ризики, які наведені прокурором.

Також ОСОБА_6 має статус учасника бойових дій, тобто має навички володіння зброєю. На думку суду, вказані обставини свідчать про наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховування від органів досудового розслідування та/або суду; незаконного впливу на свідків, іншого підозрюваного у цьому кримінальному провадженні.

Судовий розгляд справи триває, не всі свідки у кримінальному провадженні допитані в судовому засіданні. Тому, ймовірність настання ризиків незаконного впливу на них у різний спосіб з боку обвинуваченого досі залишається на високому рівні.

На думку суду, вказані обставини свідчать про наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховування від органів досудового розслідування та/або суду; незаконного впливу на свідків, іншого підозрюваного у цьому кримінальному провадженні.

Зрештою, суд, дослідивши клопотання захисника та надані в судовому засіданні матеріали, вважає, що на теперішній час відсутні достатні правові підстави для зміни запобіжного заходу, обраного обвинуваченому ОСОБА_6 .

По-перше, ризики, які були встановлені судом, на теперішній час не відпали та продовжують існувати, що виправдовує подальше застосування до обвинуваченого раніше застосованого запобіжного заходу.

Сторона захисту не навела обґрунтованих доводів та не надано достатньо доказів, які б свідчили про зміну або зменшення встановлених ризиків кримінального провадження.

По-друге, у розумінні вимог кримінального процесуального закону зазначені у клопотанні обставини щодо позитивних характеристик особи обвинуваченого не є тими новими обставини, які не розглядалися судом.

За вказаних вище обставин, суд не вбачає на цій стадії судового провадження достатніх правових підстав для визначення альтернативного запобіжного заходу у виді застави відносно обвинуваченого ОСОБА_6 .

Водночас установлені під час розгляду клопотань сторін обвинувачення та захисту обставини в їх сукупності не дають підстав для висновку про можливість і достатність досягти мети заходу забезпечення цього кримінального провадження в умовах лише певного контролю за поведінкою обвинуваченого ОСОБА_6 , зокрема, у разі внесення розміру застави, без необхідності продовження строку раніше обраного йому запобіжного заходу, а саме у виді тримання під вартою.

Отже, у задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого необхідно відмовити.

Щодо клопотання захисника про забезпечення (повторно) медичного обстеження обвинуваченого та реалізації права на кваліфіковану медичну допомогу.

Статтею 11 Закону України Про попереднє ув`язнення передбачено, що медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідемічна робота в місцях попереднього ув`язнення організовуються і проводяться відповідно до законодавства про охорону здоров`я.

Порядок надання ув`язненим медичної допомоги, використання з цією метою не підпорядкованих органам, що здійснюють попереднє ув`язнення, державних та комунальних закладів охорони здоров`я, залучення їх медичного персоналу та проведення медичних експертиз визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 2.3, 2.6, 2.7, 2.8, 2.10 Порядку взаємодії закладів охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров`я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого спільним Наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров`я України № 239/5/104 від 10 лютого 2012 року, медичне обстеження осіб, узятих під варту, здійснюється у разі їх звернення зі скаргою на стан здоров`я за ініціативою лікаря медичної частини СІЗО або адміністрації СІЗО.

Під час медичного обстеження особи, взятої під варту, з метою встановлення діагнозу лікар медичної частини СІЗО використовує дані анамнезу, медичної документації, яка долучена до особової справи, результати огляду, дані лабораторних, рентгенологічних і функціональних методів дослідження. За необхідності керівництво СІЗО подає запит до закладу охорони здоров`я, який надавав медичну допомогу особі, узятій під варту, щодо результатів диспансерного, амбулаторного, стаціонарного нагляду або лікування.

У випадках, коли лікарі медичної частини СІЗО не можуть самостійно встановити діагноз, начальник медичної частини СІЗО подає запит до керівництва СІЗО щодо направлення хворого на лікування до обраного закладу охорони здоров`я з орієнтовного переліку або залучення відповідного лікаря-фахівця закладу охорони здоров`я.

Керівництво СІЗО забезпечує допуск відповідного лікаря-фахівця чи направлення хворого на лікування до обраного начальником медичної частини СІЗО закладу охорони здоров`я з орієнтовного переліку.

Особа, узята під варту, має право на вільний вибір лікаря. У разі звернення особи, узятої під варту, до лікаря медичної частини СІЗО з проханням про допуск обраного лікаря-фахівця лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан її здоров`я та запит до керівництва СІЗО.

Керівництво СІЗО забезпечує допуск обраного особою лікаря-фахівця.

У разі необхідності в додаткових лабораторних обстеженнях, які не можуть бути проведені в медичних частинах СІЗО (наявним обладнанням, лабораторіями та обсягом медико-санітарної допомоги не передбачено проведення цих обстежень), вони проводяться на базі закладів охорони здоров`я з орієнтовного переліку.

Про необхідність проведення обстеження, яке потребує вивезення особи, узятої під варту, до закладу охорони здоров`я, лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан її здоров`я та запит до керівництва СІЗО.

Керівництво СІЗО забезпечує своєчасне направлення особи, узятої під варту, на обстеження до обраного лікарем медичної частини СІЗО закладу охорони здоров`я з орієнтовного переліку.

Якщо за результатами огляду чи обстеження особи, узятої під варту, встановлено, що вона потребує надання медичної допомоги у закладі охорони здоров`я з орієнтовного переліку, лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан здоров`я особи, узятої під варту, та звертається із запитом до керівництва СІЗО.

Керівництво СІЗО забезпечує перевезення особи, узятої під варту, до закладу охорони здоров`я з орієнтовного переліку та направляє довідку про стан здоров`я особи, узятої під варту, органу або особі, в провадженні яких знаходиться кримінальна справа цієї особи.

Керівництво СІЗО організовує та забезпечує цілодобову охорону особи, узятої під варту, під час лікування у закладах охорони здоров`я відповідно до вимог нормативно-правових актів Міністерства юстиції, Міністерства охорони здоров`я.

У випадку погіршення стану здоров`я особи, узятої під варту, та неможливості надання невідкладної медичної допомоги у повному обсязі в умовах медичної частини здійснюється виклик бригади екстреної медичної допомоги (далі бригада ЕМД). Начальник СІЗО забезпечує негайний виклик бригади ЕМД у разі прийняття такого рішення медичним працівником.

У разі прийняття бригадою ЕМД рішення про необхідність госпіталізації особи, узятої під варту, така особа невідкладно перевозиться цією бригадою до найближчого до СІЗО закладу охорони здоров`я відповідно до Закону України Про екстрену медичну допомогу. Начальник СІЗО організовує цілодобову охорону особи, узятої під варту.

Отже, Конституцією України та законами України забезпечено право обвинуваченого, незалежно від місця його перебування під вартою, на отримання належних медичних обслуговування та допомоги (консультування, обстеження, лікування), при цьому, як у амбулаторних умовах, так і в умовах стаціонару в необхідному медичному закладі (частині).

В свою чергу, визначення складу та умов надання медичної допомоги є дискрецією працівників медичних установ.

Так, 07 квітня 2026 року суд постановив ухвалу, якою задовольнив клопотання захисника ОСОБА_4 про надання невідкладної медичної допомоги; зобов`язати уповноважених службових осіб Державної установи «Полтавська установа виконання покарань (№ 23)» та Філії Державної установи "Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України" в Полтавській області (Полтавська міська медична частина (№23) негайно провести медичне обстеження обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та надати необхідну медичну допомогу. Висновок щодо стану здоров`я обвинуваченого та можливість його утримання та лікування під вартою - надати суду.

Копії зазначених ухвал суду направлено на адреси Державної установи «Полтавська установа виконання покарань (№ 23)» та Філії Державної установи "Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України" в Полтавській області (Полтавська міська медична частина (№23) як шляхом доставлення кур`єром суду, так і засобами поштового зв`язку, а також на офіційні адреси електронної пошти цих установ, про що в матеріалах справи є відповідне підтвердження про отримання.

На виконання ухвали суду отримано лист Філії Державної установи "Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України" в Полтавській області (Полтавська міська медична частина (№23) від 28.04.2026 року, в якому зазначено, що загальний стан здоров`я ОСОБА_6 характеризується як задовільний. Проведено неодхідні клініко-лабораторні та інструментальні обстеження, які можливо виконати в умовах медичної частини установи виконання покарань.

В той же час, в судовому засіданні ОСОБА_6 заявив, що стан його здоров`я значно погіршується, йому терміново необхідно пройти певні обстеження та лікування в інших закладах охорони здоров`я. Наголосив, що є інвалідом 2 групи та має певну програму реабілітації інваліда, яка не може проводитись в умовах СІЗО.

Тому, з метою дотримання прав обвинуваченого, який утримується під вартою, є інвалідом 2 групи, суд вважає, що вчергове заявлене захисником клопотання необхідно задовольнити частково та повторно зобов`язати уповноважених службових осіб негайно провести медичне обстеження обвинуваченого ОСОБА_6 , надавши останньому всю необхідну медичну допомогу, а також вирішити питання щодо необхідності надання медичної допомоги, зокрема, проведення лабораторних досліджень, на базі інших закладів охорони здоров`я відповідно до Порядку взаємодії закладів охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров`я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Мніністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров`я України від 10 лютого 2012 року №239/5/104.

Щодо клопотання захисника про часткове скасування арешту майна.

Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано (частина 2 статті 174).

01 жовтня 2025 року слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Полтави постановив ухвалу про накладення арешту на майно ОСОБА_6 , зокрема на свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 , а також відмовив у задоволенні клопотання в частині арешту майна, серед іншого: посвідчення водія НОМЕР_3 , ключів від автомобіля марки Mercedes Benz з брелком, транспортного засобу Mercedes Benz, д.н.з. НОМЕР_2 .

01 грудня 2025 року згідно з ухвалою Полтавського апеляційного суду ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Полтави в частині відмови в накладенні арешту на: ключі від автомобіля марки «Mercedes Benz» із брелком; транспортний засіб «Mercedes Benz», н.з. НОМЕР_2 ; грошові кошти в сумі: 1000 доларів США, 10290 гривень, 200 доларів США скасовано; постановлено в цій частині нову ухвалу, якою клопотання старшого слідчого в ОВС СВ УСБ України в Полтавській області ОСОБА_8 , погоджене з прокурором Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_2 , задоволено частково; накладено арешт на вилучені в ході обшуку транспортного засобу «Mercedes Benz», н.з. НОМЕР_2 , й затримання ОСОБА_6 транспортний засіб «Mercedes Benz», н.з. НОМЕР_2 , та ключі від автомобіля марки «Mercedes Benz» з брелком, із позбавлення права на їх відчуження; накладено арешт на вилучені в ході обшуку транспортного засобу «Mercedes Benz», н.з. НОМЕР_2 , й затримання ОСОБА_6 грошові кошти в сумі: 1000 доларів США (10 купюр, номіналом 100 доларів США); 10290 гривень (8 купюр, номіналом 1000 гривень, 3 купюри, номіналом 500 гривень, 2 купюри, номіналом 200 гривень, 3 купюри, номіналом 100 гривень, 1 купюру, номіналом 50 гривень, 2 купюри, номіналом 20 гривень); 200 доларів США (1 купюру, номіналом 100 доларів США, 2 купюри, номіналом 50 доларів США), з позбавлення права на відчуження цього майна, розпорядження та користування ним; в іншій частині ухвалу слідчого судді залишено без зміни.

За твердженнями сторони захисту, які не були спростовані прокурором, на виконання зазначеної ухвали суду автомобіль та ключі від нього було повернуто. Водночас до теперішнього часу не скасовано арешт зі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу СТН 120298 ("Merceles Benz, р.н. НОМЕР_2 ), що позбавляє права користування вказаним документом власнику майна та/або уповноваженим ним особам, зокрема, в умовах воєнного стану, унеможливлює доставку автомобіля на сервісне обслуговування до м.Харків (на блокпостах вимагають саме оригінал паперового документу).

Прокурор в судовому засіданні надав суду письмову інформацію про те, що 20 грудня 2025 року до ЄДР ТЗ було внесено відомості про арешт та /або заборону відчуження транспортного засобу Merceles Benz EQE, номерний знак НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_4 , що належить ОСОБА_6 , відповідно до ухвали Полтавського апеляційного суду від 01 грудня 2025 року.

Таким чином, на думку суду, скасування арешту в частині користування свідоцтвом про реєстрацію, не матиме негативних наслідків для судового розгляду.

Натомість, даних про наявність заборон володіння чи користування транспортним засобом та документами щодо нього в судовому засіданні не встановлено.

За таких обставин, суд вважає, що клопотання сторони захисту про скасування арешту майна в частині свідоцтва про реєстрацію ТЗ НОМЕР_1 та надання дозволу на користування цим документом є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 201, 206, 331, 370, 372, 376 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання захисника ОСОБА_4 про часткове скасування арешту майна задовольнити.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Полтави від 01.10.2025 року на свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу СТН 120298 ("Merceles Benz, р.н. НОМЕР_2 ), скасувати частково. Надати дозвіл на користування вказаним документом власнику майна та/або уповноваженим ним особам.

В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обраного обвинуваченому ОСОБА_6 , на запобіжний захід у виді застави, - відмовити.

В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обраного обвинуваченому ОСОБА_5 , на запобіжний захід у виді застави, - відмовити.

Клопотання захисника ОСОБА_4 про надання невідкладної медичної допомоги задовольнити частково.

Повторно зобов`язати уповноважених службових осіб Державної установи «Полтавська установа виконання покарань (№ 23)» та Філії Державної установи "Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України" в Полтавській області (Полтавська міська медична частина (№23) негайно провести медичне обстеження обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та надати необхідну медичну допомогу, в тому числі, вирішити питання про необхідність надання медичної допомоги, зокрема, проведення лабораторних досліджень, на базі інших закладів охорони здоров`я відповідно до Порядку взаємодії закладів охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров`я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Мніністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров`я України від 10 лютого 2012 року №239/5/104.

Висновок щодо стану здоров`я обвинуваченого та можливість його утримання та лікування під вартою - надати суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1