Ухвала суду № 136779833, 06.05.2026, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 359/8986/21

1-кп/357/457/26

У Х В А Л А

06.05.2026 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання №6 Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у судовому провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 146, ч. 2 ст. 127 КК України, клопотання захисника про скасування запобіжного заходу

В С Т А Н О В И В :

у провадженні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області перебуває судове провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 146, ч. 2 ст. 127 КК України.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03.04.2026 обвинуваченому ОСОБА_4 було продовжено застосований раніше запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів по 01.06.2026 у зв`язку з існуванням ризику, вчинення дій, передбачених п.п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховуватись від суду, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вчинення нових кримінальних правопорушень.

06.05.2026 захисник обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 подав до суду клопотання про скасування запобіжного заходу у виді тримання під вартою. В обґрунтування клопотання захисник зазначає, що ОСОБА_4 з моменту застосування указаного запобіжного заходу (з 12.03.2025) утримується під вартою 6 років 1 місяць 27 днів станом на 06.05.2026 року. Посилаючись на положення ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII від 26.11.2015 зазначає, що ОСОБА_4 підлягає зарахування строк попереднього ув`язнення до строку покарання з розрахунку два дні попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі. З огляду на указане положення ОСОБА_6 у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень підлягає до зарахування строк 12 років 2 місяці 24 дні. Враховуючи , що санкції ч. 3 ст. 146 і ч. 2 ст. 127 КК України передбачають максимальний строк покарання 10 років позбавлення волі, обвинувачений ОСОБА_4 , на думку захисника, не може утримуватись під вартою та підлягає звільненню. Крім того в обґрунтування клопотання захисник посилається на тяжкість хвороби обвинуваченого, яка внаслідок її невиліковності та за умови ненадання неможливості отримання в умовах СІЗО належної медичної допомоги може призвести до летальних наслідків. При цьому захисник посилається на висновки експерта №033-1-2021 від 19.04.2021. Крім того, захисник посилається на факти незаконного впливу з боку працівників Офісу Генерального прокурора на лікарів медичних установ внаслідок чого лікарі під час усних бесід із захисником відмовлялися братися за лікування ОСОБА_4 .

Обвинувачений ОСОБА_4 клопотання захисника підтримав з викладених у ньому підстав.

Прокурор ОСОБА_3 , заперечуючи проти задоволення клопотання сторони захисту з підстав його необґрунтованості, зазначає, що захисником повторно подано таке ж клопотання з ідентичним правовим обґрунтуванням та посиланням на ті ж самі фактичні обставини, яким давалася оцінка як судом першої інстанції в ухвалах від 17.10.2025, 15.12.2025 03.04.2026 так і в ухвалах Київського апеляційного суду якими залишені без змін ухвали суду першої інстанції.

Вирішуючи клопотання захисника про скасування запобіжного заходу, суд констатує, що за своїм правовим обґрунтуванням та викладеними фактичними обставинами є повністю ідентичним попереднім клопотанням, правова оцінка яким була надана в ухвалах суду від 17.10.2025, 15.12.2025, 05.02.2026, 03.04.2026.

При цьому суд вче6тверте звертає увагу на наступне.

Відповідно до ч. 4 ст.12 КК України тяжким злочином є злочин, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років.

Відповідно до ч. 2 ст. 63 КК України позбавлення волі встановлюється на строк від одного до п`ятнадцяти років, за винятком випадків, передбачених Загальною частиною цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 70 КК України при складанні покарань остаточне покарання за сукупністю злочинів визначається в межах, встановлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає більш суворе покарання. Якщо хоча б один із злочинів є умисним тяжким або особливо тяжким, суд може призначити остаточне покарання за сукупністю злочинів у межах максимального строку, встановленого для даного виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. Якщо хоча б за один із вчинених злочинів призначено довічне позбавлення волі, то остаточне покарання за сукупністю злочинів визначається шляхом поглинення будь-яких менш суворих покарань довічним позбавленням волі.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII від 26.11.2015 зарахування судом строку попереднього ув`язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув`язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Відповідно до правової позиці викладеної у п. 106 Постанови Великої Палати Верховного Суду якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно) і щодо неї продовжували застосовуватися заходи попереднього ув`язнення після 21 червня 2017 року, тобто після набрання чинності Законом №2046-VIII, то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону №838-VIII. В такому разі Закон №838-VIII має переживаючу (ультраактивну) дію. Застосування до таких випадків Закону №2046-VIII є неправильним, оскільки зворотна дія Закону №2046-VIII як такого, що «іншим чином погіршує становище особи», відповідно до ч.2 ст.5 КК України не допускається.

Суд погоджується з правовою позицією сторони захисту, що у разі доведення винуватості ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, передбачених ч. 3 ст. 146, ч. 2 ст. 127 КК України та призначення покарання у виді позбавлення волі, підлягає застосуванню ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII від 26.11.2015.

Водночас суд відхиляє та не бере до уваги твердження сторони захисту, що обвинуваченому у разі доведеності його вини може бути призначене максимальне покарання у виді 10 років позбавлення волі.

Суд звертає увагу, що обчислення максимального терміну попереднього ув`язнення у виді тримання під вартою здійснюється з урахуванням відповідної санкції статті Особливої частини КК України через призму положень ч. 4 ст. 12, ч. 2 ст. 63 та ч. 2 ст. 70 КК України.

Злочини, передбачені ч. 3 ст. 146 та ч. 2 ст. 127 КК України віднесені до умисних тяжких злочинів.

Таким чином відповідно до ч. 2 ст. 70 КК України у разі доведення винуватості у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 146 та ч. 2 ст. 127 КК України, особі може бути призначене максимальне покарання шляхом часткового складання покарань на строк 15 років позбавлення волі.

Виходячи з указаних обставин, термін попереднього ув`язнення ОСОБА_4 станом на 04.04.2026 не перевищує максимального строку покарання, яке може бути йому призначене у разі доведення його винуватості.

Крім того суд повністю погоджується з твердженням прокурора, що у даному кримінальному провадженні ОСОБА_4 перебуває під вартою з 08.08.2021 відповідно до ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва.

Указана обставина випливає зі змісту клопотання захисника та доданих до клопотання копій ухвал слідчих суддів та суду з яких видно, що перебування ОСОБА_4 під вартою у період з 10.03.2020 по 07.08.2021 мало місце у зв`язку з розслідуванням іншого кримінального провадження, з якого матеріали в тому числі і щодо ОСОБА_4 у різний час виділялись в окреме провадження, а саме:

22.01.2014 розпочато кримінальне провадження №12014110100000089, в рамках якого ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, оголошено в розшук та йому обрано запобіжний захід тримання під вартою як особі що перебуває у міжнародному розшуку.

10.05.2018 з кримінального провадження №12014110100000089 виділено матеріали в окреме провадження за №42018000000001146, в рамках якого ОСОБА_4 10.03.2020 був затриманий та щодо нього було застосовано запобіжний захід тримання під вартою.

14.03.2020 з кримінального провадження №42018000000001146 виділено матеріали щодо ОСОБА_4 в окреме провадження за №62020000000000281.

19.03.2020 матеріали кримінального провадження №62020000000000281 щодо ОСОБА_4 об`єднано з матеріалами кримінального провадження №12014110100000089 .

10.08.2020 з кримінального провадження №12014110100000089 виділено матеріали щодо ОСОБА_4 в окреме провадження за №62020000000000643, в рамках якого строк тримання під вартою закінчився 07.08.2021.

Таким чином твердження захисника в тій частині, що ОСОБА_4 станом на 06.05.2026 перебуває під вартою 6 років 1 місяць 27 днів не ґрунтується на нормах Закону та фактичних обставинах у кримінальному провадженні, а отже клопотання не підлягає задоволенню.

Твердження обвинуваченого та його захисника про стрімке погіршення стану здоров`я обвинуваченого постійно перевірялося судом шляхом постановлення ухвал про забезпечення медичного обстеження обвинуваченого та надання йому за необхідності медичної допомоги. В ході виконання ухвал суду заяви обвинуваченого не знайшли свого підтвердження. Зокрема з листа начальника філії ДУ «Центр охорони здоров`я державної кримінально-виконавчої служби України» в м. Києві та Київській області» № 1357-КИ-24 від 04.11.2024 отриманого судом на виконання ухвали суду від 26.09.2024 про забезпечення ОСОБА_4 права на отримання належної медичної допомоги видно, що ОСОБА_4 дійсно має ряд хронічних захворювань. Водночас у період з 15.05.2024 по 27.10.2024 ОСОБА_4 за медичною допомогою до лікарів Київської медичної частини не звертався взагалі. 29.10.2024 обстежений лабораторно «(ЗАК) та консультований лікарем терапевтом. Діагноз: гострої патології не виявлено. На даний час стан здоров`я ОСОБА_4 , розцінюється як стабільний, задовільний та відповідає перебігу наявного хронічного захворювання. Термінового стаціонарного лікування як в умовах Київської медичної частини так і в лікарняних закладах МОЗ України він не потребує. Як видно з наданої прокурором актуальної медичної довідки №125 від 18.03.2026 щодо надання ОСОБА_4 медичної допомоги під час перебування в умовах СІЗО. У період з 29.07.2025 по теперішній час за медичною допомогою до лікарів Київської міської медичної частини самостійно не звертався. У зв`язку з листом Офісу Генерального прокурора консультований лікарем хірургом травматологом. Рекомендовано продовжувати лікування відповідно до рекомендацій лікаря судинного хірурга від 13.11.2024.

На час вирішення клопотання захисту будь яких інших підтверджуючих твердження сторони захисту документів, які б носили актуальний характер, на момент прийняття судом рішення не надано.

Таким чином суд констатує, що процесуальна поведінка обвинуваченого та його захисника направлена на перешкоджання кримінальному провадженню у формі затягування судового розгляду.

Керуючись ст. ст. 331, 371, 372 КПК України суд,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити захиснику обвинуваченого ОСОБА_4 адвокату

ОСОБА_5 у задоволенні клопотання про скасування запобіжного заходу обвинуваченому у вигляді тримання під вартою.

Ухвала суду про відмову у задоволенні клопотання про скасування запобіжного заходу самостійному оскарженню не підлягає заперечення на неї може бути включене до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч.1 ст. 392 КПК України

Повний текст ухвали виготовлено та проголошено 11 травня 2026 року о 09 год. 45 хв.

СуддяОСОБА_7