Рішення № 136778188, 25.05.2026, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 465/6958/25 Провадження № 2/450/1962/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2026 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Мусієвського В. Є.

при секретарі Расяк С.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників судового розгляду в залі суду м. Пустомити цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в:

Представник позивача звернулась у Франківський районний суд м. Львова з позовом, у якому просила стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 73799387, укладеним між ОСОБА_1 та ТзОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» 13.09.2024 року, у розмірі 22834 грн. 42 коп., яка складається з 14000 грн. заборгованості по тілу кредиту, 630 грн. 42 коп. заборгованості по відсоткам, 6804 грн. заборгованості по процентах за понадстрокове користування позикою, 1400 грн. заборгованості по комісії за видачу кредиту.

Мотивувала позовні вимоги тим, що ОСОБА_1 13.09.2024 року звернувся до ТзОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» і уклав кредитний договір № 73799387, отримавши грошові кошти на споживчі потреби. Вказала, що ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором не виконав, у зв`язку з чим утворилася заборгованість в загальному розмірі 22834 грн. 42 коп. Зазначила, що 14.06.2021 року між ТзОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 14/06/21, відповідно до якого, а також згідно з реєстром боржників № 42 від 24.01.2025 року, позивач набув право вимоги до відповідача за кредитним договором № 73799387 від 13.09.2024 року. Враховуючи наведене, просила позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова від 23.10.2025 року відкрито провадження у справі, а розгляд такої вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

У вказаний строк відповідач не надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до вимог ст. 178 ЦПК України, без поважних причин.

18.03.2026 року Франківським районним судом м. Львова отримано відповідь № 2477112 з Єдиного державного демографічного реєстру, згідно якої вбачається, що ОСОБА_1 з 29.08.2024 року зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова від 19.03.2026 року матеріали цивільної справи передано за підсудністю до Пустомитівського районного суду Львівської області, які надійшли 16.04.2026 року.

В судове засідання 25.05.2026 о 12 год. 00 хв. сторони, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, не з`явилися, причини неявки суду не повідомили, однак у позовній заяві представник позивача ОСОБА_2 просила проводити розгляд справи у її відсутності.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши справу у порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін, вивчивши зібрані по справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати належних йому процентів.

Відповідно до ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

В силу ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

У відповідності до ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, в тому числі електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Судом встановлено, що 13.09.2024 року ОСОБА_1 уклав із ТзОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» кредитний договір № 73799387 шляхом підписання такого, додатку № 1 до нього та паспорту споживчого кредиту електронним підписом у виді одноразових ідентифікаторів 87640, 11422, внаслідок чого отримав кредит на споживчі потреби у розмірі 14000 грн. строком на 19 днів зі сплатою 0,237 % на день за фіксованою відсотковою ставкою та 1400 грн. одноразової комісії за видачу кредиту.

Встановлено, що кредитодавець повністю виконав свої зобов`язання за кредитним договором № 73799387 від 13.09.2024 року.

14.06.2021 року між ТзОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 14/06/21, 28.07.2021 року додаткову угоду № 2, 13.06.2022 року додаткову угоду № 7, 24.01.2025 року додаткову угоду № 47, відповідно до умов яких, первісний кредитор ТзОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» передає (відступає) новому кредитору ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» свої права вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення до них і сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти.

З реєстру боржників № 42 до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року вбачається, що ТзОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» відступило на користь ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» право вимоги до відповідача за кредитним договором № 73799387 від 13.09.2024 року в розмірі 22834 грн. 42 коп., яка складається з 14000 грн. заборгованості по тілу кредиту, 630 грн. 42 коп. заборгованості по відсоткам, 6804 грн. заборгованості по процентах за понадстрокове користування позикою, 1400 грн. заборгованості по комісії за видачу кредиту.

Із розрахунку заборгованості, складеного ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», вбачається, що станом на 30.06.2025 року у відповідача наявна заборгованість за кредитним договором № 73799387 від 13.09.2024 року у розмірі 22834 грн. 42 коп., яка складається з 14000 грн. заборгованості по тілу кредиту, 630 грн. 42 коп. заборгованості по відсоткам, 6804 грн. заборгованості по процентах за понадстрокове користування позикою, 1400 грн. заборгованості по комісії за видачу кредиту.

Водночас, суд не може в повній мірі погодитись із наведеною позивачем сумою заборгованості відповідача за кредитним договором № 73799387 від 13.09.2024 року з огляду на наступне.

Окрім заборгованості за тілом кредиту та відсотками, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача за кредитним договором № 73799387 від 13.09.2024 року 6804 грн. заборгованості по процентах за понадстрокове користування позикою та 1400 грн. заборгованості по комісії за видачу кредиту.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Як вбачається з матеріалів справи, зобов`язання не виконані з вини відповідача.

За ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

В силу вимог ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно зі ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України установлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відтак, нарахована представником позивача заборгованість по процентах за понадстрокове користування позикою в сумі 6804 грн., не підлягатиме стягненню з відповідача на користь ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів».

Крім цього, у постанові ВП ВС від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 міститься правовий висновок, згідно якого банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг (частина третя статті 55 Закону № 2121-III), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини третьої статті 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Жодних належних та допустимих доказів на підтвердження понесення первісним кредитором ТзОВ «ФК «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» будь-яких витрат за кредитним договором № 73799387 від 13.09.2024 року у зв`язку із видачею ОСОБА_1 грошових коштів суду не надано, зокрема договорів з іншими фінансовими установами для здійснення перерахування вказаних коштів на рахунок відповідача.

Таким чином, комісія за надання грошових коштів без належного підтвердження понесення кредитодавцем витрат, в тому числі залучення до такої діяльності інших осіб чи підрядних організацій, які у відповідності до закону мають право здійснювати фінансову діяльність із перерахування грошових коштів, є необґрунтованою та суперечить вимогам ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів».

З огляду на викладене, у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 1400 грн. заборгованості по комісії за видачу кредиту слід відмовити.

Частинами 1, 3 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Як вбачається з матеріалів справи, зобов`язання не виконані з вини відповідача.

За ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Таким чином, суд приходить до висновку, що аргументи, якими представник позивача мотивувала позовні вимоги, частково знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, а тому такі слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 73799387 від 13.09.2024 року у розмірі 14630 грн. 42 коп., яка складається з 14000 грн. заборгованості по тілу кредиту, 630 грн. 42 коп. заборгованості по відсоткам.

Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 247, 259, 263-265, 279 ЦПК України, ст.ст. 3, 13, 16, 509, 512-514, 517, 526, 527, 530, 599, 610-612, 614, 639, 1048-1050, 1054, 1056-1, 1077 ЦК України, ст.ст. 3, 12 ЗУ «Про електронну комерцію», суд,-

у х в а л и в:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № 73799387 від 13.09.2024 року у розмірі 14630 грн. 42 коп., яка складається з 14000 грн. заборгованості по тілу кредиту, 630 грн. 42 коп. заборгованості по відсоткам.

В задоволенні іншої частини позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір у розмірі 3028 грн.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду або через місцевий суд до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Мусієвський В.Є.