Рішення № 136778115, 18.05.2026, Золочівський районний суд Львівської області

Справа № 445/519/26

провадження № 2/445/1062/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2026 року Золочівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Кіпчарського О. М.

секретаря судового засідання Кшемінської О.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золочеві Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Золочівської міської ради Золочівського району Львівської області про визнання права власності на 1/2 частку житлового будинку в порядку спадкування,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Маркін А.В., звернулася до суду із позовною заявою до Золочівської міської ради Золочівського району Львівської області про визнання права власності, в порядку спадкування, на 1/2 частку житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обгрунтування позову вказала, що ОСОБА_2 доводився їй батьком, у зв`язку з його смертю відкрилася спадщина, до складу якої входить спірний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами. За життя її батько заповіту не склав. Вказує, що спадщину після смерті батька прийняла, оскільки протягом шести місяців вступила в управління та володіння спадковим майном. Інша половина вказаного будинку належить її сестрі ОСОБА_3 , яка від своєї частки у спадщині, як спадкоємець за законом, відмовилася, подавши відповідну заяву до нотаріальної контори. Інишх спадкоємців першої черги за законом немає. Її мати - дружина ОСОБА_2 - ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказує, що оформити свої спадкові права на 1/2 частку даного будинку в нотаріальному порядку не може, через відсутність правовстановлюючих документів, які б підтверджували право власності батька на будинок. Разом з тим, належність 1/2 частки будинку спадкодавцю ОСОБА_2 підтверджується випискою з погосподарської книги за 1986-1990 роки. Враховуючи те, що нотаріусом їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на 1/2 частку зазначеного вище будинку, вона звернулася до суду з даним позовом для захисту своїх прав.

Позивач та її представник в судове засідання не з`явилися, останній подав заяву про розгляд справи у відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити такі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, подав заяву, якою просив справу розглядати у його відсутності, позовні вимоги визнав.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.

Встановивши обставини справи, оцінивши доводи позовної заяви, дослідивши матеріали справи та наявні у ній докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов є підставним та підлягає до задоволення з огляду на наступне.

З матеріалів спадкової справи, зареєстрованої в спадковому реєстрі 07.10.2025 року за номером 74691043 приватним нотаріусом Золочівського районного нотаріального округу Львівської області Білінським І.І., на підставі заяви позивача, судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до нотаріальної контори 07.10.2025 року із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно із заявої ОСОБА_3 , що міститься в матеріалах спадкової справи, остання відмовилася від своєї частки у спадщині після смерті батька ОСОБА_2 . З копії довідки №419 від 11.09.2025 року, виданої Золочівською міською радою Золочівського району Львівської області, що міститься в матеріалах спадкової справи, вбачається, що спадщину після смерті ОСОБА_2 , прийняли його дочки ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , які у шестимісячний строк з дня відкриття спадщини вступили в управління та володіння майном померлого. Заповіт від імені ОСОБА_2 не посвідчувався. Останнім місцем проживаня ОСОБА_2 було АДРЕСА_1 .

Постановою №383/02-14 від 17.10.2025 року, приватним нотаріусом Золочівського районного нотаріального округу Львівської області Білінським І.І. позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частку житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на дане спадкове майно.

Згідно довідки №1230 від 25.11.2025 року, виданої КП ЛОР "Золочівське МБТІ", вказаний житловий будинок станом на 01.01.2013 року на правах приватної власності не зареєстрований.

Водночас, за даними з погосподарської книги с. Монастирок за 1986-1990 роки, судом встановлено, що за домогосподарством, яке знаходиться в АДРЕСА_1 під особовим рахунком НОМЕР_1 , рахується житловий будинок 1979 року будівництва загальною площею 100 м.кв., та належить по 1/2 частці ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вирішуючи питання про наявність чи відсутність підстав для задоволення позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Таким чином з врахуванням того, що спадщина відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , на спірні правовідносини поширюються норми ЦК УРСР 1963 року.

Відповідно до ст. 548 ЦК УРСР, для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Відповідно до ст. 529 ЦК УРСР, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Відповідно до ст. 524 ЦК УРСР, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Як встановлено з матеріалів справи, позивачка є дочкою спадкодавця ОСОБА_2 , а відтак спадкоємцем першої черги за законом, оскільки заповіт спадкодавець за життя не склав.

Окрім того, судом встановлено, що ОСОБА_3 , будучи спадкоємцем першої черги за законом після смерті батька ОСОБА_2 , від своєї частки в спадковому майні відмовилася.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , ОСОБА_4 , яка доводилася дружиною ОСОБА_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Таким чином, позивачка є єдиною із спадкоємців першої черги за законом, яка прийняла спадщину у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст. 31 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, і щодо зазначених об`єктів нерухомості раніше не проводилася державна реєстрація прав власності, подаються: виписка із погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений - сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою; документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об`єктом, крім випадку, коли таке речове право зареєстровано в Державному реєстрі прав.

Як встановлено судом, спірний будинок збудований в 1979 році, головою домогосподарства з 1986-1989 роки був ОСОБА_2 , проте останній за життя не зареєстрував право власності на даний будинок, відповідно до вищенаведеної норми закону.

Згідно записів погосподарської книги вищезазначене господарство по особовому рахуну НОМЕР_3 належало до колгоспного типу двору.

Суд враховує, що спеціальним нормативним актом, який визначає порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах, є Вказівки по веденню книг погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затверджені наказом Центрального статистичного управління СРСР від 13 квітня 1979 року № 112/5 (далі - Вказівки № 112/5), а згодом Вказівки № 5-24/26 та Вказівки № 69), які були замінені Інструкцією ведення погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженихнаказом Міністерства статистики України від 22 лютого 1995 року № 48.

Згідно зі змістом Вказівок № 112/5 і 69 суспільна група господарства визначалась залежно від роду занять голови господарства (сім`ї). Особи, які працювали в колгоспі, та були були членами колгоспу, належали до суспільної групи робітників або службовців залежно від займаної посади.

Отже, оскільки станом на 15.04.1991 господарство відносилось до колгоспного типу двору, головою двору був ОСОБА_2 , а членами двору- його дружина ОСОБА_4 , дочка ОСОБА_1 , зять та онуки.

Вказане дає підстави суду дійти висновку, що даний будинок входить до складу спадкового майна після смерті ОСОБА_2 , однак відсутність документів, що посвідчують право власності спадкодавця на будинок позбавляє позивача можливості оформити свої спадкові права в нотаріальному порядку.

Відповідно до ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до п. 4.15 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом МЮУкраїни від 22.02.2012 року № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Згідно із правовою позицією ВС, викладеної в постанові № 227/3750/19 від 22.09.2021, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення в нотаріальному порядку.

Згідно змісту ст. 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши такі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивачка, яка прийняла спадщину, має право на спадкування спірного 1/2 житлового будинку з господарськими будівлями, як спадкоємець за законом першої черги після смерті батька, 1/2 частка якого належала останньому, однак не був зареєстрований на правах власності за ним на момент смерті, що стало перешкодою для оформлення спадкових прав позивача в нотаріальному порядку, відмова іншим спадкоємцем від своєї частки у спадковому майні, визнання представником відповідача позовних вимог, що не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а тому позов є підставний та підлягає задоволенню.

Враховуючи клопотання позивача , витрати по сплаті судового збору слід залишити за нею.

Керуючись ст.4,5,12,76-83,89,258,259,263-265,268,272,273,288,289 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

позов ОСОБА_1 до Золочівської міської ради Золочівського району Львівської області про визнання права власності на 1/2 частку житлового будинку в порядку спадкування - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , право власності на 1/2 частку житлового будинку, з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування, після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, надіслати копію судового рішення рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та/або обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 18.05.2026

Суддя О. М. Кіпчарський