Ухвала суду № 136777894, 22.05.2026, Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

вул. Мирослава Симчича 65, м. Запоріжжя, 69106, тел.099-55-49-125 , inbox@zv.zp.court.gov.ua

Справа № 332/3202/26

Провадження №: 1-кс/332/269/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2026 р. м. Запоріжжя

Слідчий суддя Заводського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

слідчого ОСОБА_4 ,

підозрюваного ОСОБА_5 ,

захисника адвоката ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Запоріжжя клопотання старшого слідчого СВ ВП № 4 Пологівського РВП ГУНП в Запорізькій області майора поліції ОСОБА_4 , погоджене прокурором Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Борисполя Київської області, українця, громадянина України, який має середню освіту, одружений, має на утриманні малолітню дитину, є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , перебуває на посаді старшого техніка мінометної батареї 3 батальйону у військовому званні головний сержант, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

ВСТАНОВИЛА:

До Заводського районного суду м. Запоріжжя звернувся слідчий за погодженням із прокурором із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

Клопотання слідчого обґрунтоване тим, що у провадженні СВ Пологівського РВП ГУНП в Запорізькій області перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026082320001084 від 16 травня 2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

Під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_5 підозрюється у тому, що він, будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, перебуваючи на посаді старшого техніка мінометної батареї 3 батальйону військової частини НОМЕР_1 , у не встановлений досудовим розслідуванням час, у не встановленому досудовим розслідуванням місці, всупереч вимог п. 12 Інструкції «Про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної зброї і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом МВС України № 622 від 21 серпня 1998 року, відповідно до якого придбання, зберігання та носіння бойових припасів здійснюється на підставі дозволу відповідного органу Національної поліції, маючи раптово виниклий злочинний умисел, направлений на придбання, носіння та зберігання боєприпасів, вибухових речовин та вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, у не встановлений досудовим слідством спосіб придбав 50 (п`ятдесят) гранат типу М-67 (довідка про категорію вибухонебезпечності від 21 травня 2026 року), 100 (сто) корпусів гранат типу Ф-1 (довідка про категорію вибухонебезпечності від 21 травня 2026 року), а також 100 (сто) підривачів типу УЗРГМ (довідка про категорію вибухонебезпечності від 21 травня 2026 року) шляхом привласнення знайденого, чим здійснив придбання боєприпасів, вибухових пристроїв та вибухових речовин без передбаченого законом дозволу.

Після цього ОСОБА_5 , продовжуючи свої злочинні дії, переніс знайдені ним 50 (п`ятдесят) гранат типу М-67 (довідка про категорію вибухонебезпечності від 21 травня 2026 року), 100 (сто) корпусів гранат типу Ф-1 (довідка про категорію вибухонебезпечності від 21 травня 2026 року), а також 100 (сто) підривачів типу УЗРГМ (довідка про категорію вибухонебезпечності від 21 травня 2026 року) до автомобіля марки «Mitsubishi L200» з іноземною реєстрацією НОМЕР_2 , де зберігав без передбаченого законом дозволу до 20 травня 2026 року.

20 травня 2026 року, приблизно о 14 годині 30 хвилин, ОСОБА_5 , знаходячись на ділянці місцевості, розташованій поблизу населеного пункту Шев`якине Синельниківського району Дніпропетровської області, за координатами 48.204111, 35.962048, діючи умисно, з метою збуту бойових припасів, вибухових пристроїв та вибухових речовин без передбаченого законом дозволу, маючи корисливий мотив та мету особистого збагачення, незаконно збув шляхом продажу за 56 000 гривень ОСОБА_7 , персональні дані якого змінені відповідно до Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні», 50 (п`ятдесят) гранат типу М-67 (довідка про категорію вибухонебезпечності від 21 травня 2026 року), 100 (сто) корпусів гранат типу Ф-1 (довідка про категорію вибухонебезпечності від 21 травня 2026 року), а також 100 (сто) підривачів типу УЗРГМ (довідка про категорію вибухонебезпечності від 21 травня 2026 року).

Своїми умисними діями ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч. 1 ст. 263 КК України, а саме, придбання, носіння, зберігання та збут бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

20 травня 2026 року о 14 годині 34 хвилини ОСОБА_5 затримано у порядку ст. 208 КПК України.

21.05.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

Слідчий вважає, що у кримінальному провадженні встановлена наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які дають підстави вважати, що ОСОБА_5 може здійснити спроби: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення. Посилаючись на наявність ризиків, слідчий звернувся із зазначеним клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для забезпечення виконання підозрюваним своїх обов`язків, а також запобігання вищевказаним ризикам, зазначаючи, що менш суворі запобіжні заходи недостатні для запобігання вищевказаним ризикам.

У судовому засіданні слідчий та прокурор клопотання підтримали, просили його задовольнити у повному обсязі, пояснили, що підозра є обґрунтованою та наявні ризики передбачені пунктами 1, 3, 5 ст. 177 КПК України, зазначивши, що інші більш м`які запобіжні заходи не зможуть запобігти встановленим ризикам.

Підозрюваний ОСОБА_5 проти задоволення клопотання заперечував, вказав, що наміру переховуватися від органів досудового розслідування та суду не має, готовий за першою необхідністю прибувати до слідчого, прокурора або суду, просить застосувати нічний домашній арешт.

Захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_6 надала заперечення проти задоволення клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у яких зазначила, що ризики стороною обвинувачення не доведені належними доказами, тому є лише припущенням. Підозрюваний ОСОБА_5 жодного разу не притягався до дисциплінарної, адміністративної, кримінальної відповідальності, жодних зауважень при проходженні військової служби не мав, має високий патріотичний рівень, сумлінно виконує обов`язки перед державою. З наведених підстав не можна вважати зазначені прокурором ризики доведеними. Захисник просила застосовувати до підозрюваного інший запобіжний захід, а саме, нічний домашній арешт, який він буде виконувати за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_2 .

Захисником надано слідчому судді клопотання про передачу військовослужбовця на поруки командиру військової частини, підписане командиром мінометної батареї НОМЕР_3 батальйону ТрО військової частини НОМЕР_1 молодшим лейтенантом ОСОБА_8 .

За клопотанням сторони захисту слідчим суддею заслуханий свідок капітан ОСОБА_9 , який пояснив, що є заступником командиру батальйону, у якому проходить військову службу ОСОБА_5 . Останній зарекомендував себе як мужній воїн, виконував бойові завдання на Бахмутському, Покровському, Оріхівському напрямках, здійснював оборону с. Мала Токмачка. Свідок просив застосувати до підозрюваного менш суворий запобіжний захід з метою надання останньому можливості продовжити військову службу.

Заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, вивчивши клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, слідчий суддя дійшла такого висновку.

Слідчим суддею встановлено, що 16.05.2026 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026082320001084 внесені відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

21 травня 2026 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

Не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_5 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, а виходячи лише з фактичних даних, що містяться в долучених до клопотання матеріалах кримінального провадження, слідчий суддя доходить висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність ОСОБА_5 до вчинення кримінального правопорушення за викладених у клопотанні обставин. Тобто стороною обвинувачення надано суду докази на підтвердження підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

При цьому, слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі сукупності отриманих доказів повинен визначити лише, чи є причетність особи до вчинення злочинів вірогідною та достатньою для застосування щодо особи запобіжного заходу.

Так, під час судового розгляду слідчий суддя з`ясувала про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, зокрема:

-протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 16.05.2026, який повідомив, що розпочав спілкування в групі «|UA|3abrali» в додатку «Telegram» з акаунтом, який підписаний як ОСОБА_10 . Під час спілкування останній повідомив, що має гранати типу «Ф-1» та «М-67», запропонувавши за гроші в сумі 50 000 грн та 80 літрів палива «ДП» придбати в нього 100 гранат «Ф-1» та 50 гранат «М-67». 15.05.2026 року вони знову спілкувалися в телеграм та він дізнався, що військовослужбовця під нікнеймом ОСОБА_10 звати ОСОБА_11 . ОСОБА_11 сказав, що зможе продати гранати до 23 травня 2026 року, оскільки потім буде перебувати у відпустці. Під час даного листування він домовився із ОСОБА_11 про купівлю гранат. Після цього, про це повідомив до поліції та надав скріншоти листування;

-протоколом огляду від 16.05.2026, у ході якого оглянутий мобільний телефон «Айфон 15 PRO» ОСОБА_7 зі скріншотами переписки з чату Telegram;

-протоколом огляду від 20.05.2026, у ході якого оглянуті грошові кошти у загальному розмірі 56 000 гривень, що передані ОСОБА_7 для здійснення оперативної закупки у ОСОБА_5 ;

-протоколом огляду, проведеним 20.05.2026 у період часу з 13 год. 53 хв. до 13 год. 59 хв., у ході якого було проведено огляд автомобіля Volkswagen T6 синього кольору;

-протоколом огляду, проведеним 20.05.2026 у період часу з 14 год. 40 хв. до 16 год. 42 хв., у ході якого було проведено огляд автомобіля Volkswagen T6 синього кольору;

-протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 20.05.2026, в ході якого у ОСОБА_5 серед іншого були виявлені та вилучені грошові кошти у загальній сумі 50 000 гривень, мобільний телефон Motorola, грошові кошти у розмірі 1000 доларів США, грошові кошти у розмірі 5870 грн;

- протоколом обшуку автомобіля Mitsubishi L200 20.05.2026;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 20.05.2026;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 20.05.2026;

- протоколом огляду речей (документів) від 21.05.2026, у ході якого були оглянуті грошові кошти у загальному розмірі 1000 доларів США;

- протоколом огляду речей (документів) від 21.05.2026, у ході якого були оглянуті грошові кошти у загальному розмірі 5870 грн;

- протоколом огляду речей (документів) від 21.05.2026, у ході якого були оглянуті грошові кошти купюрами по 5009 грн у загальному розмірі 50 000 грн;

- копія довідок від 20.05.2026 про категорію вибухонебезпечності виявлених вибухових матеріалів.

Крім того, до матеріалів клопотання додані інші документи, які свідчать про дотримання норм чинного кримінального процесуального законодавства під час здійснення досудового розслідування по даному кримінальному провадженню, а саме:

- витяг з ЄРДР від 16.05.2026 за кримінальним провадженням № 12026082320001084 за правовою кваліфікацією ч. 1 ст. 263 КК України;

- постанова про здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні слідчою групою від 16.05.2026;

- постанова про визначення групи прокурорів від 18.05.2026;

- рапорти працівників поліції;

- інші матеріали кримінального провадження у сукупності.

У відповідності до положень ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, спотворити або сховати речі, документи, які мають важливе значення для встановлення обставин кримінального провадження, а саме речі та предмети, що містять відомості про його злочинну діяльність, які зберігаються у місцях, які підлягають встановленню під час проведення досудового розслідування; незаконно впливати на потерпілого, свідків, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.

Згідно зі ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний в сукупності оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення.

Слідчий суддя вважає встановленим та доведеним стороною обвинувачення існування ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України: переховування від органів досудового розслідування та/або суду, незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинення іншого кримінального правопорушення.

Так, під час досудового розслідування встановлено, що підозрюваний ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, який згідно з ч. 5 ст. 12 КК України віднесено до категорії тяжких, за який передбачено безальтернативне покарання лише у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 7 років.

Таким чином, усвідомлення невідворотності кримінального покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення може спонукати підозрюваного до його переховування від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання, пов`язаного з позбавленням волі, що є ризиком, передбаченим п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Очікуване покарання, хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Крім того, існують ризики того, що ОСОБА_5 , перешкоджаючи проведенню швидкого, повного та неупередженого досудового розслідування, а також встановленню обставин, які згідно ст. 91 КПК України підлягають доказуванню, може вжити заходів щодо незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні.

На підтвердження наявності вказаного ризику слугує той факт, що підозрюваний, перебуваючи на волі, самостійно або через інших осіб може перешкоджати встановленню істини у справі, узгоджувати свої показання з показанням інших осіб, які визнані свідками у справі, надавати цим особам поради з урахуванням відомих їй обставин справи, схиляти їх до дачі завідомо неправдивих показань в ході досудового розслідування, з метою створення собі «алібі» щодо його непричетності до вчинення інкримінованого йому правопорушення, тим самим перешкодити встановленню істини в кримінальному провадженні.

При цьому слід враховувати встановлену Кримінальним процесуальним кодексом України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).

Тому суд вважає доведеною наявність ризику незаконного впливу на свідків з метою уникнення покарання у тому числі й шляхом погроз, умовлянь схилити їх до дачі неправдивих показів.

Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення підтверджується тим, що ОСОБА_5 є діючим військовослужбовцем ЗСУ, розуміючи тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, з метою уникнення покарання, може самовільно залишити місце несення служби вчинивши кримінальне правопорушення передбачене ч. 4 ст. 408 КК України або ж ч. 5 ст. 407 КК України.

Матеріали клопотання не містять даних, які б свідчили про неможливість перебування ОСОБА_5 в умовах слідчого ізолятора. Не надано таких відомостей і стороною захисту.

Отже, слідчий суддя доходить висновку, що у кримінальному провадженні наявні обставини, з якими закон пов`язує можливість застосування до особи одного із запобіжних заходів, передбачених ст. 176 КПК України.

Вивченням даних про особу підозрюваного слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_5 є військовослужбовцем, який за місцем служби характеризується з позитивного боку. Так, відповідно до характеристики, складеної тимчасово виконуючим обов`язки командира мінометної батареї 3 батальйону військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_13 , за час проходження служби у військовій частині головний сержант ОСОБА_5 зарекомендував себе дисциплінованим військовослужбовцем, до виконання своїх службових обов`язків ставиться сумлінно, має достатній рівень професійної підготовки, щоб діяти рішуче та впевнено, має високий рівень почуття відповідальності, порушень військової дисципліни та громадського порядку не допускав.

З наданих стороною захисту документів слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_5 відзначений нагрудним знаком ГК ЗСУ «Золотий хрест», заохочений відзнаками МОУ «Хрест сил ТрО», відзнакою Президента України «За оборону України». Підозрюваний має стійкі соціальні зв`язки: одружений, має дочку ОСОБА_14 , 2023 року народження, на утриманні підозрюваного також перебуває малолітня дитина ОСОБА_15 , 2014 року народження.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Слідчому судді стороною захисту надане клопотання про передачу військовослужбовця на поруки командиру військової частини. Натомість, зі змісту клопотання вбачається, що поручителем виступає не командир військової частини, а командир мінометної батареї 3 батальйону ТрО військової частини НОМЕР_1 молодший лейтенант ОСОБА_16 .

Особиста порука полягає у наданні особами, яких суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов`язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків відповідно до статті 194 цього Кодексу і зобов`язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу (ч. 1 ст. 180 КПК України).

Особиста порука, як і особисте зобов`язання, належить до тієї категорії запобіжних заходів, у ході яких використовується моральний (психічний) метод впливу на поведінку підозрюваного.

Довіра до поручителя перш за все полягає в усвідомленні суду того факту, що поручитель зможе сприяти досягненню мети запобіжних заходів та виконанню підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Згідно ч. 2 ст. 180 КПК України кількість поручителів визначає слідчий суддя, суд, який обирає запобіжний захід. Наявність одного поручителя може бути визнано достатньою лише в тому разі, коли ним є особа, яка заслуговує на особливу довіру.

Особиста порука як запобіжний захід застосовується з метою забезпечення належної поведінки підозрюваного та його своєчасної участі в кримінальному провадженні. Вона обирається за наявності загальних підстав (ст. 177 КПК), і крім того, особливих підстав. Особиста порука основана на довірі до поручителя з боку суду, яка, в свою чергу, ґрунтується на особливих моральних якостях поручителя, його авторитеті, зокрема, для підозрюваного, що робить можливим для поручителя забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та у разі потреби - доставку його до органу розслідування чи в суд на першу вимогу.

Слід зазначити, що командир мінометної батареї НОМЕР_3 батальйону ТрО військової частини НОМЕР_1 молодший лейтенант ОСОБА_16 у судове засідання не прибув. Жодним чином не применшуючи якості вказаної особи, за відсутності поручителя у судовому засіданні слідчий суддя не міг пересвідчитися у тому, що даний поручитель зможе сприяти досягненню мети запобіжних заходів та виконанню підозрюваним покладених на нього обов`язків та заслуговує на особливу довіру.

Сторона захисту просила застосувати до підозрюваного нічний домашній арешт, який ОСОБА_5 має виконувати за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_2 .

Слідчий суддя зазначає, що доказів на підтвердження факту зупинення ОСОБА_5 військової служби стороною захисту не надано. За таких обставин слідчий суддя доходить висновку, що при обранні до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, останній має обов`язок повернутися до військової служби, що автоматично буде тягнути за собою порушення умов запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

За приписами підпункту 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п`яти років.

Слідчий суддя при обранні запобіжного заходу також враховує конкретні обставини вчинення злочину, сам характер його скоєння, соціальний рівень свідомості підозрюваного та його ставлення до скоєного, і вважає доцільним з метою запобігання визначеним пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризикам застосувати до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки інший, менш суворий запобіжний захід не зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків.

Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.

У кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

За встановлених під час розгляду клопотання слідчого обставин тримання підозрюваного під вартою в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ у справі «Летельє проти Франції».

Таким чином, з метою дотримання балансу між суспільним інтересом та правом особи на особисту свободу, слідчий суддя доходить висновку, що для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків та уникнення встановлених слідчим суддею ризиків, доцільно обрати щодо ОСОБА_5 запобіжний захід саме у вигляді тримання під вартою.

Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Отже, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, встановлюється розмір застави від двадцяти розмірів до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Визначаючи розмір застави, суд виходить з вимог ст.ст. 178, 182 КПК України, враховує матеріальне становище підозрюваного, тяжкість кримінального правопорушення та специфіку кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 . У зв`язку з чим слід визначити заставу у розмірі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 133 120 грн, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваною покладених на нього обов`язків.

Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України суд вважає за необхідне покласти на підозрюваного обов`язки, а саме: прибувати на виклик слідчого, прокурора, суду, залежно від стадії кримінального провадження; не відлучатися з м. Запоріжжя, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, утриматися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому перебуває ОСОБА_5 , відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193 - 197, 205, 309 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання старшого слідчого СВ ВП № 4 Пологівського РВП ГУНП в Запорізькій області майора поліції ОСОБА_4 , погоджене прокурором Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто по 18 липня 2026 року включно, з утриманням у ДУ «Запорізький слідчий ізолятор».

Строк запобіжного заходу рахувати з 20 травня 2026 року.

Одночасно ОСОБА_5 визначити альтернативний захід у виді застави у розмірі 40 (сорока) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 133 120 (сто тридцять три тисячі сто двадцять) гривень 00 коп., яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок № UA928201720355289002015001205, відкритий в Держказначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ: 26316700, в призначенні платежу обов`язково зазначати інформацію про ПІБ підозрюваного, номер справи і суд, в якому обрано запобіжний захід.

У випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У разі внесення застави строком на 2 (два) місяці покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;

- не відлучатися з місця дислокації військової частини НОМЕР_1 , крім випадків виконання завдань, пов`язаних з несенням служби;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця несення військової служби (військової частини);

- утриматися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні.

Роз`яснити підозрюваній особі наслідки невиконання вказаних обов`язків, а саме: у разі, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомленим, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, без поважних причин, не повідомив про причину своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується в порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом 5 днів з моменту її проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Повний текст ухвали виготовлено та проголошено 25 травня 2026 року о 10 годині 00 хвилин.

Слідчий суддя ОСОБА_1