Ухвала суду № 136776890, 14.04.2026, Шосткинський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 576/2958/25

Провадження № 1-кп/589/401/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2026 року

Шосткинський міськрайонний суд Сумської області в складі колегії суддів:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченого: ОСОБА_6 ,

захисників обвинуваченого адвокатів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (дистанційно),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шостка клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою у кримінальному провадженні №12025200620000321 по обвинуваченню ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.1 ч.2 ст.115 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Шосткинського міськрайонного суду Сумської області перебуває кримінальне провадження № 12025200620000321 відносно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.1 ч.2 ст.115 КК України.

13.04.2026 р. до суду надійшло клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку дії запобіжного заходу - тримання під вартою до двох місяців, з посиланням на наявність ризиків у даному кримінальному провадженні, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були підставою для обрання цього запобіжного заходу.

В обґрунтування клопотання прокурор зазначив, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину - умисному протиправному заподіянні смерті двох осіб, що було вчинено з автоматичної зброї на спостережному пункті «Слон» на ґрунті неприязних відносин. Прокурор вказував, що через загрозу безальтернативного покарання у виді позбавлення волі на строк до п`ятнадцяти років або довічного ув`язнення обвинувачений, усвідомлюючи його невідворотність, може переховуватися від суду. Крім того, наголошував на існуванні ризику впливу на свідків, які на даний час не допитані судом, з метою схиляння їх до зміни або відмови від показань. Крім того, прокурор наголошував на схильності обвинуваченого до скоєння протиправних дій та девіантної поведінки, що дає достатні підстави вважати, що перебуваючи на свободі, ОСОБА_6 може вчинити інші кримінальні правопорушення. Таким чином, зважаючи на те, що ризики не зникли та не зменшилися, а протипоказань за станом здоров`я для перебування обвинуваченого в умовах ізоляції не встановлено, прокурор вважав за необхідне продовжити обвинуваченому тримання під вартою на 60 днів без визначення розміру застави. В судовому засіданні прокурор підтримав вказане клопотання в повному обсязі.

13.04.2026р. захисник ОСОБА_7 звернулась до суду із запереченням проти клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у якому просила залишити без задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 . Натомість захисник просила обрати відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю за адресою фактичного проживання: АДРЕСА_1 . Також у разі, якщо суд прийде до висновку про необхідність продовження тримання під вартою, просила визначити суму застави у розмірі 60 560 грн.

Вважала клопотання прокурора таким, що не підлягає задоволенню, оскільки в ньому відсутні будь-які докази, які б прямо доказували наявність обґрунтованих ризиків ухилення ОСОБА_6 від суду. Зазначила, що сторона обвинувачення формально дублює заявлені раніше ризики ще зі стадії досудового розслідування, не заявляючи про з`явлення нових обставин, які б виправдовували подальше тримання під вартою з врахуванням їх безумовного зменшення зі спливом часу. Повідомила, що за тривалого часу безальтернативного перебування ОСОБА_6 під вартою, наведені ризики мають лише гіпотетичний характер та ґрунтуються на припущеннях. Вказувала, що ризик переховування обґрунтовується виключно тяжкістю можливого покарання, а ризик впливу на учасників провадження не підтверджений жодним доказом наявності реальних спроб такого впливу. Крім того, наголошувала на суттєвому зменшенні ризиків, що об`єктивно підтверджується позицією прокурора, який у клопотанні від 14.11.2025 р. уже пропонував альтернативний запобіжний захід. Також зазначала, що дані про особу ОСОБА_6 свідчать про міцні соціальні зв`язки та наявність постійного місця проживання, яке не змінювалося з 2004 року. Окрім того, вказувала, що у разі обрання запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту обвинувачений буде забезпечений належними побутовими умовами та фінансовою підтримкою з боку матері, ОСОБА_9 , що разом із застосуванням електронного засобу контролю фактично унеможливлює його переховування.

Вказане захисником було підтримане і в судовому засіданні. Також захисник зазначила, що неодноразово ставилось питання щодо того, що сама по собі тяжкість покарання не може бути підставою для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Крім того, вплив на свідків, про який зазначав прокурор в своєму клопотанні, не доведений, всі експертизи проведені, а ризики зменшились. На думку захисника, з обсягу сукупності досліджених доказів вбачається, що жодного доказу, що саме обвинувачений скоїв злочин, поки немає. Крім того, вказувала, що зазначені прокурором припущення щодо можливості вчинення ОСОБА_6 військових злочинів за ст. 407, 408 КК України не підтверджені, зважаючи на те, що за весь час його військової служби до нього не було застосовано навіть дисциплінарного стягнення, оскільки він сумлінно виконував свої обов`язки. При цьому підстави для скоєння обвинуваченим нових кримінальних правопорушень відсутні. Захисник наголосила, що прокурор подає формальні клопотання, адже їх зміст щоразу дублюється. Окремо було зазначено, що матір обвинуваченого - ОСОБА_9 надала документи на підтвердження того, що у разі обрання більш м`якого запобіжного заходу син проживатиме в її квартирі та перебуватиме на її повному утриманні. На переконання захисника, за таких умов обвинувачений ніяким чином не зможе впливати на свідків чи скоїти інші правопорушення.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_8 також заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою. Зазначив, що жодний з перелічених прокурором ризиків не доведений та не підтверджений доказами. Не доведено, що обвинувачений намагатиметься порушити свої процесуальні обов`язки. Крім того, сторона обвинувачення жодного прямого доказу вини ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення не надала. На думку захисника, більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту зміг би забезпечити виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків.

Обвинувачений ОСОБА_6 заперечував проти клопотання прокурора, підтримав думку адвокатів. Зазначив, що з приблизно з вересня-жовтня 2023 року проходить військову службу та з 2024 року має статус учасника бойових дій, жодного разу не залишав самовільно військову частину, до служби проживав з мамою і сестрою, мама разом з вітчимом і молодшою сестрою досі проживають в м.Кролевець.

Представник потерпілої ОСОБА_10 адвокат ОСОБА_11 в судове засідання не з`явився. Надав телефонограму, в якій просив судове засідання проводити без його участі. Клопотання прокурора щодо продовження обвинуваченому строку дії запобіжного заходу підтримав та просив задовольнити.

Потерпілі в судове засідання не з`явилися.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне зупинитись на наступному.

Враховуючи зміст ст.ст. 177, 178, 183, 194, 199 КПК України, суд при розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою повинен належним чином дослідити обставини, які стали підставою для обрання запобіжного заходу, оцінити в сукупності всі обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження дії запобіжного заходу та застосувати такий запобіжний захід, який буде відповідним тим ризикам, які суд вважатиме доведеними на момент розгляду клопотання про продовження строків тримання під вартою.

Згідно зазначених норм, а також прецедентної практики Європейського суду з прав людини, наявність підстав для подальшого тримання особи під вартою чи необхідності зміни цього запобіжного заходу на більш м`який має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. При розгляді питання про необхідність тримання під вартою судовий орган повинен брати до уваги обставини, які можуть мати відношення до справи: характер і тяжкість передбачуваного злочину; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; репутація, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, які можуть свідчити на користь зменшення ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам.

Обмеження розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування чи продовження без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи в розрізі конкретних обставин кримінального провадження є порушенням вимог п. 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція, рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України», «Белевитський проти Росії»).

Тому, зважаючи на вказане та на вимоги ч. 6 ст. 22 КПК України, суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, повинен створити необхідні умови для реалізації стороною обвинувачення своїх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків щодо необхідності довести реальність ризиків, що виправдовують подальше обмеження свободи обвинуваченого, в протилежному випадку суд може змінити запобіжний захід на більш м`який, виходячи з сукупності тих ризиків, які були доведені у судовому засіданні.

ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні умисного особливо тяжкого злочину, залишається достатньо підстав вважати, що обвинувачений може переховуватись від суду, а також існує ризик вчинення ним нових кримінальних правопорушень. Наявність інших ризиків в судовому засіданні не доведено.

Разом з тим, на цей час ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були враховані під час обрання обвинуваченому такого запобіжного заходу як тримання під вартою та при продовженні строку його дії зменшилися. Прокурор не довів наявність наразі такого ступеню ризиків у кримінальному провадженні, яким не може запобігти більш м`який запобіжний захід.

Доводи прокурора про те, що лише подальше тримання обвинуваченого під вартою може забезпечити його належну процесуальну поведінку на даний час не можна вважати належно обґрунтованими, з огляду на рішення Європейського суду, за якими ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку (Панченко проти Росії § 106), він зменшується зі збігом часу, проведеного під вартою (Ноймайстер проти Австрії §10), а наявність серйозних підозр щодо участі у вчиненні тяжкого правопорушення та перспективу про значну міру покарання самі по собі не можуть бути виправданням тривалого попереднього ув`язнення.

Крім того, доводи прокурора щодо можливого впливу обвинуваченого на свідків ґрунтуються на припущеннях, в підтвердження чого будь-які докази у клопотанні відсутні.

В рішенні ЄСПЛ по справі «Хайредінов проти України» зазначено, що розумність строку тримання під вартою ніколи не оцінюється in abstracto. Іншими словами, пункт 3 статті 5 Конвенції не може вважатися таким, що безумовно дозволяє тримання під вартою, якщо тривалість такого тримання не перевищує певного строку. Виправдання будь-якого періоду тримання під вартою, незалежно від того, наскільки воно коротке, має бути переконливо продемонстроване органами державної влади (див. рішення у справі «Шишков проти Болгарії» (Shishkov v. Bulgaria), N 38822/97, пункт 66, ECHR 2003-I (витяги)).

Крім того, у вказаному рішенні, зазначено, що існує презумпція на користь звільнення. Суд постійно зазначав у своїй практиці, що другий аспект пункту 3 статті 5 Конвенції не надає судам вибір між притягненням обвинуваченого до відповідальності в розумний строк та тимчасовим його звільненням під час провадження. До засудження обвинувачений має вважатися невинним і мета цього положення, по суті, вимагає його тимчасового звільнення з-під варти, як тільки його подальше тримання під вартою перестає бути обґрунтованим (див. рішення у справі «Власов проти Росії» (Vlasov v. Russia), N 78146/01, пункт 104, від 12 червня 2008 року).

Варто зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні «Манчіні проти Італії» зробив висновок про те, що за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і цілодобовий домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей статті 5 Конвенції.

Так, враховуючи, що обвинувачений є особою молодого віку (23 роки), раніше не судимий, має місце постійного проживання в м. Кролевці, певного ступеню соціальні зв`язки за місцем постійного проживання, зокрема, матір, з якою він зареєстрований за однією адресою, яка виявила готовність взяти на себе його утримання, зважаючи на значну тривалість (дев`ять з половиною місяців) перебування обвинуваченого під вартою та продовження існування ризиків, передбачених п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і того, що судовий розгляд триває, суд доходить висновку про наявність достатніх підстав для застосування до обвинуваченого наступного після тримання під вартою за своєю суворістю запобіжного заходу, а саме: цілодобового домашнього арешту з носінням електронного засобу контролю.

Таким чином, враховуючи мету і підстави, передбачені ст. 177 КПК України, обставини даної справи, колегія суддів вважає за необхідне застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту. На переконання суду, саме такий запобіжний захід є достатнім, адекватним та співрозмірним виявленим ризикам, що дозволить не лише забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, а й забезпечить належний судовий розгляд в розумний строк.

При цьому, суд вважає, що покладення на обвинуваченого обов`язків, регламентованих ч. 5 ст. 194 КПК України, є за своєю суттю пропорційними встановленим ризикам та дієво забезпечать його належну процесуальну поведінку.

За таких обставин, суд вважає, що клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід задовольнити частково.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, ч.6 ст. 376 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора задовольнити частково.

Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши йому цілодобово залишати місце проживання, а саме: квартиру АДРЕСА_2 .

Зобов`язати ОСОБА_6 з`являтися за кожною вимогою суду протягом дії запобіжного заходу.

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти звільнити в залі суду.

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України зобов`язати ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , носити електронний засіб контролю та утримуватися від спілкування з свідками і потерпілими у цьому кримінальному провадженні.

Зобов`язати ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після звільнення з-під варти негайно прибути до місця перебування під домашнім арештом.

Відділення № 1 (м. Кролевець) Конотопського районного відділу поліції ГУНП в Сумській області зобов`язати негайно поставити на облік ОСОБА_6 і повідомити про це Шосткинський міськрайонний суд Сумської області.

Роз`яснити обвинуваченому, що відповідно до ст. 181 КПК України працівники органу поліції з метою контролю за його поведінкою мають право з`являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього обов`язків, використовувати електронні засоби контролю.

Обов`язки по контролю за поведінкою обвинуваченого ОСОБА_6 покласти на орган Національної поліції за місцем перебування обвинуваченого під домашнім арештом.

Копію ухвали направити для виконання до відповідного органу Національної поліції.

Строк дії ухвали визначити до 12 червня 2026 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3