Ухвала суду № 136776789, 21.05.2026, Зарічний районний суд м. Суми

Справа №591/13969/25

Провадження № 4-с/591/38/25

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2026 року м. Суми

Зарічний районний суд м. Суми в складі: головуючого судді Косар А. І.

за участю:

секретаря судового засідання Шершень А. С.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Єрмк Людмила Борисівна, на бездіяльність державного виконавця Зарічного відділу Державної виконавчої служби у м. Суми Східного Межрегіонального управління Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні ВП № 69352402

у справі №591/3418/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО»

до ОСОБА_1

про стягнення 211 936.70 грн за договором № 722828.

УСТАНОВИВ:

У грудні 2025 року в системі Електронний суд представник боржника адвокат Єрмк Людмила Борисівна сформувала скаргу на бездіяльність державного виконавця щодо незупинення виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП № 69352402.

Вимоги мотивовано тим, що за виконавчим листом №591/3418/20 постановою головного державного виконавця Зарічного відділу ДВС у м. Суми Східного Межрегіонального управління Міністерства юстиції України Лешановою І. М. було відкрито 11.07.2025 виконавче провадження № АСВП: 69352402 стосовно боржника ОСОБА_1 щодо стягнення на користь ТОВ «АВТО ПРОСТО» боргу за договором №722828. ОСОБА_1 на теперішній час проходить військову службу під час мобілізації на особливий період. Грошове забезпечення військовослужбовця є єдиним джерелом його існування. 10.10.2025 заявник звернувся до Зарічного відділу ДВС у м. Суми з вимогою про зупинення виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП № 69352402 на підставі пункту 1 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» на час проходження військової служби під час мобілізації на особливий період, але 26.11.2025 отримав відмову про зупиненя виконавчих дій з тих підстав, що у відповідності до приписів пункту 1 ч. 1 ст. 34, стст. 56, 58 Закону України «Про виконавче провадження`звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника можливо без участі боржника. Зазначає, що примусове стягненя з військовослужбовця ОСОБА_1 коштів у розмірі від грошового забезпечення покладає на нього надмірний тягар та унеможливлює проведення виконавчих дій стосовно нього до закінчення воєнного стану в Україні. Отже, саме на виконавця як представника держави у процесі виконання судового рішення покладено обов`язок забезпечення прав та інтересів як стягувача, так і боржника. Отримавши інформацію про те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем та встановивши, що згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе, державний виконавець в порушення п. 1 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» не зупинив провадження вчинення виконавчих дій шляхом винесення відповідної постанови.

Посилаючись на зазначене, у порядку ст. 447 ЦПК України просить суд визнати протиправними дії державного виконавця Зарічного відділу ДВС у м. Суми Східного Межрегіонального управління Міністерства юстиції України Лешанової Інни Миколаївни щодо відмови у зупиненні виконавчих дій у виконавчому провадженні № АСВП:69352402 стосовно боржника військовослужбовця ОСОБА_1 щодо стягнення на користь ТОВ «АВТО ПРОСТО» боргу за договором №722828 у загальному розмірі 211 936.70 грн.

Від сплати судового збору заявник звільнений в силу закону (пункт 13 ч. 1 с. 5 Закону України «Про судовий збір».

Аргументи учасників судового процесу

Керівник Зарічного відділу ДВС у м. Суми Східного Межрегіонального управління Міністерства юстиції України Дігтяренко В. О. у порядку самопредставництва 09.01.2026 в системі Електронний суд сформував відзив, відповідно до якого просить у скарзі ОСОБА_1 відмовити за необгрунтованістю. На даний час відрахування провадяться ВЧА3057 на підставі постанови 69352402 від 03.07.2025 про звернення стягнення на зарплату/доходи боржника у розмірі 20 % із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, в якій за умовами служби під час проведення відрахувань особиста участь боржника взагалі не є обов`язковою. Дані обставини були доведено боржнику у відповіді на його звернення та в телефонному режимі було запропоновано звернутися до суду із заявою про зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Стягувач ТОВ «АВТО ПРОСТО» в особі представника адвоката Мельник Василя Володимировича 13.01.2026 в системі Електронний суд сформував письмові пояснення щодо скарги ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця, відповідно до яких при розгляді скарги по суті просить врахувати, що

* заявником ОСОБА_1 не надано доказів того, що згідно з умовами служби проведення виконавчих дій не можливе;

*стягувачем не подавалося у порядку пункту 1 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження`прохання про зупинення виконавчих дій,

*тому з цих підстав зупинення виконавчого провадження №69352402 з примусового виконання рішення Зарічного районного суду м. Суми від 17 грудня 2021 року у справі №591/3418/20 є неможливим.

Стягувач просить суд у скарзі ОСОБА_1 відмовити.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

29.04.2025 головним державним виконавцем Зарічного відділу ДВС у м. Суми Східного Межрегіонального управління Міністерства юстиції України Лешановою Інною Миколаївною в рамках виконавчого провадження ВП №6935402 винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, яким є військовослужбовець ОСОБА_1 .

Згідно з довідкою військової частина НОМЕР_1 від 02.09.2025 за №8874, ОСОБА_1 проходить військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 з 09 червня 2025 року по час видачі довідки.

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Зарічного відділу ДВС у м. Суми Східного Межрегіонального управління Міністерства юстиції України із заявою, в якій просив зупинити виконавче провадження №6935402 відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження».

Листом від 26.11.2025 отримав відмову про зупиненя виконавчих дій з тих підстав, що у відповідності до приписів пункту 1 ч. 1 ст. 34, стст. 56, 58 Закону України «Про виконавче провадження`звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника можливо без участі боржника.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

У статті 129-1 Конституції України передбачено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частиною першої статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - за її межами.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень Тобто, з метою забезпечення реального виконання судового рішення та ефективного захисту порушених прав ЦПК України передбачає спеціальні форми реагування, зокрема розділом VІІ "Судовий контроль за виконанням судових рішень" ЦПК України визначено порядок судового контролю за виконанням судових рішень в цивільних справах. (див. постанови Верховного Суду від 22 січня 2025 року у справі № 207/3019/17 (провадження № 61-4142св24), від 10 грудня 2024 року в справі № 755/7196/22 (провадження № 61-12242св23) та ін.).

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2020 року в справі № 641/7824/18 (провадження № 61-10355св19) зазначено, що "завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим".

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою якщо вважають, що рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно з статтею 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. У випадку, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову у задоволенні скарги.

Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, змагальність сторін та диспозитивність (пункт 4 та 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Диспозитивність - один з базових принципів судочинства, керуючись яким, позивач самостійно вирішує, які позовні вимоги заявляти. Суд позбавлений можливості формулювати позовні вимоги замість позивача. (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21).

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частини перша та третя статті 13 ЦПК України).

У справі, що розглядається, суд встановив, що заявник ОСОБА_1 у виконавчому провадженні ВП№69352402 є боржником з примусового виконання виконавчого листа №591/3418/20 виданого 18.01.2022 Зарічним районним судом м. Суми про стягнення у солідарному порядку на користь ТОВ «АВТО ПРОСТО» борг за договором № 722828.

Постановляючи постанову про звернення стягнення на заробітну плату, песію, стпендію та інші доходи боржника від 29.04.2026, головним державним виконавцем Лешановою І. М. встановлено, що боржник проходить військову службу у ВЧ НОМЕР_2 , загальна сума стягнення боргу з урахуванням виконавчого збору та витрат складає 145 575.70 грн.

Згідно з довідкою №8874 від 02.09.2025, ОСОБА_1 проходить військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 з 09 червня 2025 року по час видачі довідки.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є, зокрема, обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

За приписами статті 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Вказане кореспондується зі змістом статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», якою передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (частина перша статті 74 Закону України «Про виконавче провадження»).

Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів (частина п'ята статті 74 Закону України «Про виконавче провадження»).

Отже, положення наведених вимог матеріального права дають підстави для висновку, що до суду можуть бути оскаржені не тільки дії державного або приватного виконавця, а й бездіяльність.

Бездіяльність, на відміну від дії, має триваючий характер та існує до часу початку дій, які свідчать про припинення бездіяльності. Триваюче правопорушення передбачає перебування у стані безперервного тривалого невчинення особою певних дій (бездіяльності), у зв'язку із чим неправомірна бездіяльність може бути оскаржена упродовж усього часу її перебігу. Отже, ухвала про залишення скарги на бездіяльність державного виконавця, яка триває, без розгляду з мотивів пропуску процесуального строку подання скарги є такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права.

Аналогічного висновку Верховний Суд дійшов у постановах від 23.10.2019 у справі № 127/2-2177/2005, від 08.07.2020 у справі № 589/6044/13, від 22.12.2021 у справі № 760/19348/20, від 16.10.2023 у справі 910/1432/21, від 06.09.2024 у справі № 909/893/17.

Верховний Суд у постановах від 25.03.2020 у справі № 175/3995/17-ц та від 10.01.2022 у справі № 908/5303/15 також зазначив, що триваюче правопорушення розуміється як проступок, пов'язаний з тривалим та безперервним невиконанням суб'єктом обов'язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка допустила бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження бездіяльності та, відповідно, порушення закону. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку: усунення стану, за якого об'єктивно існує певний обов'язок у суб'єкта, що вчиняє правопорушення; виконанням обов'язку відповідним суб'єктом.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що Виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі, зокрема, проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, або якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе чи на прохання стягувача, який проходить таку військову службу.

Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку, що проходження боржником військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період є самостійною підствою для зупинення вчинення виконавчих дій виконавцем.

Судом не встановлено, що головним державним виконавцем Зарічного відділу державної виконавчої служби у м. Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Лешановою І. М. були дотриманні положення ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», та зупинено вчинення виконавчих дій.

За змістом чч. 2-3 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд доходить до висновку, про наявність правових підстав для задоволення скарги.

Керуючись стст. 258-261, 352-354, 447, 450-453 Цивільного процесуального кодексу України,

постановив:

Скаргу задовольнити.

Визнати неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо відмови у зупиненні виконавчих дій у виконавчому провадженні АСВП:69352402 стосовно боржника військовослужбовця ОСОБА_1 щодо стягнення на користь ТОВ «АВТО ПРОСТО» боргу за договором №722828 у загальному розмірі 211 936.70 грн. та зобов`язати державного виконавця усунути порушення.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складання судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя А. І. Косар