Рішення № 136776650, 25.05.2026, Нетішинський міський суд Хмельницької області

Провадження № 2/679/666/2026

Справа № 679/423/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

25 травня 2026 року м. Нетішин

Нетішинський міський суд Хмельницької області в складі:

судді Гавриленко О. М.,

секретар судового засідання Дмітрієва О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Нетішин цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. та судових витрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 18.03.2025 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та відповідачем, за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи укладено електронний договір № 5394143 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

Загальний розмір кредиту складав 6000,00 грн, строк кредитування 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів кожні 10 днів, дата останнього платежу по кредиту 13.03.2026, з процентною ставкою 0,95% в день та застосовується в межах строку кредитування

ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНИ» зобов`язання за кредитним договором виконало та надало відповідачу кредит у розмірі 6000,00 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 .

Відповідно до п.1.4.1 кредитного договору, стандартна процентна ставка становить 0,95% в день та застосовується в межах строку кредитування.

Відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав.

30.10.2025 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» укладено договір факторингу № 30/10/2025, відповідно до якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитним договором.

Станом на дату звернення до суду, заборгованість відповідача за Договором № 5394143 від 18.03.2025 у розмірі 28377,92 грн, з яких сума кредиту 6999,98 грн, суми заборгованості за процентами нарахованих первісним кредитором 11739,94 грн, нарахованих процентів ТОВ « ФК «ФІНТРАСТ К4АПІТАЛ» за 134 календарних днів 7638,00 грн, штрафні санкції 3000,00 грн, а також судові витрати.

Ухвалою судді Нетішинського міського суду Хмельницької області від 06.04.2026 відкрито провадження у цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін, витребувано докази.

Ухвалою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 25.05.2026 постановлено здійснювати заочний розгляд справи.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив розгляд справи проводити у його відсутності, не заперечував проти заочного розгляду справи та винесення заочного рішення.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про час, місце та дату розгляду справи, в судове засідання повторно не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, заяв про розгляд справи у його відсутності чи відкладення розгляду справи суду не подав.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Судом установлено, що 18.03.2025 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» і ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 5394143.

Указаний договір та таблиці обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит та інформаційне повідомлення підписані відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором 15071.

У пункті 1.2 розділу 1 договору визначено, що сума кредиту (загальний розмір) становить 6000,00 грн, строк кредиту - 360 днів (п.1.3).

Стандартна процентна ставка становить 0,95% в день. Згідно Таблиці обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є додатком № 1 до договору, загальна вартість кредиту складе 25956,00 грн, реальна річна процентна ставка складе 2058% річних (п.п.1.4.1 п. 1.4 розділу 1 договору).

Відповідно до Договору стандартна процентна ставка становить 0,95% та застосовується у межах строку кредиту. Знижена процентна ставка становить 0,0100% за кожен день користування кредитом та застосовується на таких умовах: Якщо Клієнт до 27.03.2025 сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Клієнт як учасник Програми лояльності отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У випадку невиконання Клієнтом умов для отримання індивідуальної знижки від Товариства, користування кредитом для Клієнта здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим Договором та доступні для інших клієнтів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки. ( п. 1.4.1, п. 1.4.2). Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах, визначених у п.п. 1.3.1 п. 1.3 розділу 1 договору.

За умовами договору кошти кредиту надаються у безготівковій формі, шляхом їх перерахування на банківський рахунок Клієнта за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 .

Факт перерахування відповідачу коштів в розмірі 6000,00 грн на виконання умов кредитного договору підтверджується інформаційною довідкою ТОВ «ПЕЙТЕК» №20251103-1951 від 03.11.2025, відповідно до якої було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» на суму 6000 грн. 18.03.2025, номер транзакції в системі ТОВ «ПЕЙТЕК» - 56dsdb3c-3ecb-48d3-b110-3d4d59c08140; номер транзакції в системі ТОВ « ЛІНЕУРА УКРАЇНА» - 53941431742323690; код авторизації 038718; з призначенням платежу: зарахування на картку, ЕПЗ 5232441028984453. Також підтверджується інформацією АТ «БАНК АЛЬЯНС», згідно якої на ім`я ОСОБА_2 відкрито рахунок № НОМЕР_2 та банківську картку № НОМЕР_3 . 18.03.2025 на вказаний рахунок перераховані кошті в сумі 6000,00 грн.

Згідно розрахунку заборгованості станом на 30.10.2025 заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором № 5394143 від 18.03.2025 перед ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», становить 20739,92 грн, з яких: 5999,98 грн заборгованість по тілу кредиту, 11739,94 грн заборгованість за відсотками, 3000,00 грн штрафні санкції..

Відповідно до договору факторингу № 30/10/2025 від 30.10.2025, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» і ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», убачається, що фактор набуває всіх прав (в тому числі прав грошових вимог) клієнта за кредитними договорами, що входять до портфеля заборгованості.

Суд зазначає, що підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому передачі Реєстру боржників за Договором факторингу № 30/10/2025 від 30.10.2025, підтверджує факт переходу від ТОВ « ЛІНЕУРА УКРАЇНА» до ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» права вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною Договору факторингу.

З вимоги щодо повідомлення боржників про відступлення права вимоги за кредитним договором № 5394143 від 18.03.2025 убачається, що позивач склав зазначений документ, адресований відповідачу,у якому повідомив про укладення між ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» і ТОВ «ЛІНЕУРАУКРАЇНА» договору факторингу №30/10/2025 від 30.10.2025, згідно з яким відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором № 5394143 та поставив вимогу перед відповідачем сплатити заборгованість на користь нового кредитора ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал».

Згідно розрахунку заборгованості станом на 13.03.2026 заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором № 5394143 від 18.03.2025 перед ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал»», становить 7638,00 грн, за 134 календарних дні ( 31.10.2025 по 13.03.2026)

Таким чином, між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих у кредит.

Частиною першою статті 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1статті 627 ЦК України).

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина другої статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті205,207 ЦК України).

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 7 жовтня 2020 року № 127/33824/19; від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Законом України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до частини третьої статті 11 Законом України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Частиною восьмою статті 11 Законом України «Про електронну комерцію» встановлено, що у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронного правочину є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України"Про електронні документи та електронний документообіг"та"Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом установлено, що кредитний договір між сторонами укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. При цьому відповідач через особистий кабінет на веб-сайті кредитодавця подала заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, після чого кредитор надіслав останньому за допомогою засобів зв`язку на указаний нею номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який заявник використав для підтвердження підписання договору кредиту.

Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» цей правочин вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).

Усупереч умов укладеного кредитного договору, зобов`язання щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів у повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договором, відповідач належним чином не виконував, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість.

За нормами статей 525,526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін, проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (абз. 2 ч. 1 ст. 1046 ЦК України).

Отже у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Матеріалами справи встановлено, що відповідач, підписавши електронний договір № 5394143 від 18.03.2025 погодився, що обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом.

Відтак, з огляду на свободу договору, яка передбачена статтями 6, 627 ЦК України, сторони на власний розсуд визначили строк кредитування. При цьому спірний договір позики та його умови в судовому порядку не оскаржувались, не визнавалися недійсними, а тому є такими, що відповідають волевиявленню сторін та відповідно до статей 628, 629 ЦК України обов`язковими до урахування.

У постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 559/1605/18 зроблено висновок, що: «тлумачення статті 627 ЦК України свідчить, що за загальним правилом обсяг договірної відповідальності регулюється в ЦК України нормами, які мають диспозитивний характер. Тобто, сторони при укладенні конкретного виду договору можуть регулювати їх самостійно».

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про сплату ним заборгованості чи про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку.

Верховний Суд у постанові від 25.01.2023 у справі № 209/3103/21 указав, що: «при вирішенні цивільних справ судами ураховується стандарт доказування «більшої вірогідності».

Суд погоджується із визначеним позивачем розміром заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) в розмірі 5999,98 грн. та процентів у розмірі 19377,94 грн. Дана сума заборгованості, з урахуванням сплачений коштів по кредиту, встановлена судом на підставі наданих доказів, а тому сума заборгованості по тілу кредиту та відсотків підлягає стягненню.

Що стосується заборгованість за нарахованою сумою штрафних санкцій в розмірі 3000,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеноїстаттею 625цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який неодноразово продовжено і триває по теперішній час.

Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 року № 183/7850/22 зазначив тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч.2 ст.625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Отже, стягнення штрафних санкцій у період дії воєнного стану не відповідає вимогам закону, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги невиконання зобов`язань відповідачем за кредитним договором № 5394143 від 18.03.2025, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню на суму 25377,92 грн, у тому числі: 5999,98 грн - суми заборгованості за основною сумою боргу; 19377,94 грн - суми заборгованості за відсотками.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Частина 1 ст. 141 ЦПК України визначає, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у сумі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 3034 від 23.03.2026, отже з урахуванням часткового задоволення позову підлягає стягненню судовий збір в сумі 2380,98 грн. (2662.40х89,43%)

Щодо витрат на правничу допомогу.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно вимог ч. 4 цієї статті розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України).

За вимогами ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу представником позивача були надані копії наступних документів: ордер №10/12-2024 від 10.12.2024, акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно договору №10/12-2024 від 10.12.2024 на суму 10000,00 грн, договір про надання правової допомоги від 10.12.2024.

Суд враховує практику Європейського суду з прав людини, згідно якої заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

Так, у рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Разом з тим, надані представником позивача послуги не відповідають акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 17452 від 23.03.2026, оскільки представництво інтересів позивача в ході судового розгляду, у тому числі участь у судових засіданнях не здійснювалась, оскільки справа розглянута судом в порядку спрощеного позовного провадження; складання та оформлення процесуальних документів зазначених у пункті 9 зведено до подання клопотання про витребування доказів, поданого разом з позовною заявою; пункти 6 та 8 мають тотожний зміст.

Враховуючи категорію та складність справи, яка відноситься до малозначних, розмір заборгованості по тілу кредиту, а також те, що розмір витрат є не співмірним відповідно до вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України, суд вважає, при цьому відсутність квитанції, що підтверджує реальності таких витрат, що заявлена сума витрат в сумі 10000,00 грн за надані адвокатом послуги, що фактично зводяться до підготовки позовної заяви, є завищеними та не відповідають критерію розумності.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе вимогу щодо стягнення витрат на правничу допомогу задовольнити частково у розмірі 4000,00 грн, що з огляду на характер та обсяг виконаної адвокатом роботи, співмірність витрат зі складністю справи та виконаною роботою, часом, який необхідний для виконання такої роботи адвокатом, буде відповідати засадам цивільного законодавства щодо розумності та справедливості.

На підставі викладеного, керуючись ст. 13, 81, 141, 263-265, 279, 280, 282-284, 288, 289, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» заборгованість за кредитним договором в сумі 25377 гривень 92 копійки, судовий збір у розмірі 2380 гривень 98 копійок та витрати на правову допомогу у розмірі 4000 гривень 00 копійок, а всього 31758 гривень 90 копійок.

В решті позовних вимог відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Нетішинським міським судом Хмельницької області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», код ЄДРПОУ: 44559822, місцезнаходження: 03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27, приміщення 2.

відповідач: ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Повне судове рішення складно 25.05.2026.

Суддя Гавриленко О.М.