Рішення № 136775863, 22.05.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/3753/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

22 травня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючого судді Чепки В.В., за участю секретаря судового засідання Авдєєвої К. Т., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ужгороді, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «НАЦІОНАЛЬНА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

11.03.2026 ТОВ «ФК «НАЦІОНАЛЬНА» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 15257,81 грн та судових витрат у справі.

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що 14.12.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Національна» та ОСОБА_1 , як Позичальником, було укладено Договір про надання фінансового кредиту №607 від 14.12.2024 року, в електронній формі. Строк кредиту з «14» грудня 2024 р. по «24» березня 2025 р. включно, що становить 100 днів. Базова процентна ставка становить 1 % на день (366% річних) та застосовується у межах строку кредитування за кожен день користування кредитом.

Позивачем було надано відповідачу кредитні кошти в розмірі 7000 грн на виконання умов кредитного договору.

Станом на день закінчення строку кредиту, відповідач кредитні кошти не повернув, заборгованість за процентами за користування кредитом у повному обсязі не сплатив, чим порушив умови укладеного Договору кредиту.

Таким чином, у зв`язку із невиконанням відповідачем зобов`язань за Договором кредиту, заборгованість Відповідача на момент закінчення строку кредиту склала: 15257,81 грн, яка складається із: заборгованості за сумою кредиту 7 000 грн, заборгованості за процентами за користування кредитом 4900 грн та штрафу у розмірі 3 357,81 грн. Добровільно ОСОБА_1 заборгованість не погашає, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Ухвалою суду від 16.03.2026 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача до суду не з`явився, до початку розгляду справи надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутністю, позовні вимоги підтримав, просив проводити розгляд справи без його участі, проти ухвалення заочного рішення у разі неявки до суду відповідача не заперечував.

Відповідач про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, однак до суду повторно не з`явився, у запропонований судом строк відзиву на позовну заяву не надав. Заяв про відкладення розгляду справи та/або про розгляд справи за його відсутності на адресу суду не надходило, про причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 8 ст. 279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

У відповідності до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). Відтак, суд розглядає справу відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України заочно, оскільки проти цього не заперечує представник позивача.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 14.12.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Національна» та ОСОБА_1 , як Позичальником, було укладено Договір про надання фінансового кредиту №607 від 14.12.2024 року, в електронній формі. Договір кредиту підписано Відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором - Ідентифікатором: 4JHIFV.

Згідно ст. 12 «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

За умовами п.2.11 Договору кредиту, Відповідач отримав кредитні кошти у сумі 7000 грн., та зобов`язався повернути отримані кошти, сплатити відсотки.

Отримання кредиту Відповідачем підтверджується довідкою АТ «ТАСКОМБАНК» «Про підтвердження платежу» від 21.10.2025 р.

Згідно п.2.11 Договору про надання кредиту, строк кредиту з «14» грудня 2024 р. по «24» березня 2025 р. включно, що становить 100 днів. Базова процентна ставка становить 1 % на день (366% річних) та застосовується у межах строку кредитування за кожен день користування кредитом.

Згідно п. 2.11.7. Договору кредиту, проценти за 1 день користування кредитом: 70 грн. 00 коп., Проценти за 1 день користування кредитом з урахуванням знижки: 35 грн. 00 коп., проценти за користування кредитом у пільговий період «14» грудня 2024 р. по «12» січня 2025 р. включно: 1050 грн. 00 коп. Сума процентів загалом за користування кредитом з «14» грудня 2024 р. по «24» березня 2025 р. включно: 5950 грн. 00 коп. Дата погашення кредиту «24» березня 2025 р. (п.2.11.11.).

Згідно п.п.2.11.5 Договору кредиту, періодичність платежів зі сплати процентів за користування - кожні 30 дні (в). Детальні терміни повернення (дати) кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком № 1 до Договору (Графік платежів).

Згідно п.п. 6.2. п.6 Договору, Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити нараховані проценти у строки, зазначені в цьому Договорі та відповідних додаткових угодах до нього.

Позивач в своїй позовній заяві зазначає, що відповідач станом на день закінчення строку кредиту кредитні кошти не повернув, заборгованість за процентами за користування кредитом не сплатив, чим порушив умови укладеного Договору кредиту.

Згідно п. 12.3 Договору кредиту, у разі невиконання або неналежного виконання Позичальником зобов`язань згідно з договором, включаючи прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, визначених в Графіку платежів, з наступного календарного дня Позичальник повинен виплатити Кредитодавцю пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, та штраф у розмірі 25% від суми простроченого платежу за кожен факт такого прострочення. Сукупна сума неустойки (штраф, пеня), нарахована за порушення Позичальником зобов`язань за даним Договором, не може перевищувати половину суми Кредиту, одержаної Позичальником за даним Договором.

Враховуючи те, що відповідач не виконав свої зобов`язання згідно графіку платежів - додаток №1 до договору про надання фінансового кредиту №607 від 14.12.2024 року, позивач зазначає про виникнення заборгованості у розмірі 15257,81 грн, яка складається із: заборгованості за сумою кредиту 7 000 грн, заборгованості за процентами за користування кредитом 4900 грн та штрафу у розмірі 3 357,81 грн.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу; інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Згідно з ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України зазначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Отже, відповідач був вільним в укладанні зазначеного кредитного договору та був обізнаним з умовами кредитування, в тому числі з нарахуванням відсотків за користування кредитними коштами, із чим погодився, підписавши електронний підписом кредитні документи. Своїми діями відповідач погодився з умовами сплати процентів за користування кредитними коштами, а відповідно всі, передбачені Договором кредиту зобов`язання підлягають виконанню.

Враховуючи, що відповідач взятих на себе кредитних зобов`язань в строки, передбачені договором належним чином не виконав, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «НАЦІОНАЛЬНА» в частині стягнення сум заборгованості по тілу кредиту у розмірі 7000 грн та заборгованості по відсотках за користування кредитом в розмірі 4900 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При вирішенні позовної вимоги про стягнення штрафу у розмірі 3 357,81 грн, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який було неодноразово продовжено та який триває на даний час.

Верховний Суд у своїй постанові від 31 січня 2024 року у справі №183/7850/22 зазначив тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

За наведених обставин стягнення штрафу у розмірі 3 357,81 грн за вищевказаним кредитним договором у період дії воєнного стану не відповідає вимогам закону, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами суд враховує наступне.

За правилами ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує обставини, визначені у ч.3 ст.141 ЦПК України, зокрема обргунтованість витрат та пропорційність до предмета спору з урахуванням ціни позову; поведінку сторони під час розгляду справи; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Також, у відповідності до ст. 137 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3328,00 грн., що підтверджується: договором про надання правничої допомоги №26/02/12 від 12.02.2026 року, Додаткова угода №10 від 12.02.2026 р. до Договору про надання правової (правничої) допомоги №26/02/12 від 12 лютого 2026 року, Акт №10 від 28.02.2026 р. прийому-передачі правової (правничої) допомоги за Договором про надання правової (правничої) допомоги №26/02/12 від 12 лютого 2026 року, рахунок на оплату №26220/10 від 20.02.2026 р., платіжна інструкція №133 від 02.03.2026 р. про оплату правової допомоги щодо стягнення боргу з Лазун Д. С. в рамках вказаного Договору про надання правової (правничої) допомоги №26/02/12 від 12 лютого 2026 року.

Разом з тим, вирішуючи питання про стягнення витрат на правничу допомогу суд враховує обсяг матеріалів справи, складність, обсяг та характер наданої допомоги, та приходить до висновку, що витрати на правничу допомогу підлягають стягненню у розмірі 2595,51 грн, пропорційно до задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені останнім витрати зі сплати судового збору пропорційно задоволених позовних вимог в розмірі 2076,41 грн.

Керуючись ст. 3-5, 8-10, 12, 13, 17, 43, 49, 76, 141, 223, 263-265, 280-284 ЦПК України, ст. 526, 610, 611, 612, 625, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд

ухвалив

позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «НАЦІОНАЛЬНА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «НАЦІОНАЛЬНА» заборгованість за кредитним договором №607 від 14.12.2024 в розмірі 11900 (одинадцять тисяч дев`ятсот) грн. 00 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «НАЦІОНАЛЬНА» 2076,41 грн судового збору та 2595,51 грн витрати за правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «НАЦІОНАЛЬНА» (код за ЄДРПОУ: 42761807, адреса: 01054, м. Київ, вулиця Олеся Гончара, буд. 41, літ. А) .

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса АДРЕСА_1 .

Повне рішення складено та підписано 22 травня 2026 року.

Суддя В. В. Чепка