Рішення № 136775844, 22.05.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 301/437/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

22 травня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючої судді Голяни О.В., за участю секретаря судового засідання Івашкович Д.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ужгороді цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором №5130562 від 23.11.2024.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23.11.2024 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено договір №5130562, який було підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором /35859/ та надано кредит на умовах строковості, зворотності, платності на суму 24 000,00 грн, строком 360 днів.

Зазначає, що відповідачем належним чином взяті на себе зобов`язання, які визначені вказаним договором, не виконуються, що є підставою для стягнення заборгованості у загальній сумі 81 197,81 грн, з яких: 23 999,95 грн - заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту); 50 597,85 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; 6 600,01 грн - заборгованість за пенею та/або штрафами.

При цьому 28.11.2025 було укладено договір №28-11/25/Л, відповідно до якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» відступило на користь «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №5130562 від 23.11.2024.

Відповідач відзиву на позов не надав.

Заяви (клопотання) учасників справи.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Інші процесуальні дії у справі

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Іршавського районного суду Закарпатської області від 19.02.2026 справу передано на розгляд судді цього суду Золотар М.М.

Ухвалою Іршавського районного суду Закарпатської області від 20.02.2026 цивільну справу передано на розгляд Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20.03.2026 справу передано на розгляд судді цього суду Голяни О.В.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24.03.2026 було постановлено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Оскільки відповідач був належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання (стаття 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК)), в судове засідання повторно не з`явився без поважних причин, а представник позивача не заперечував проти проведення заочного розгляду справи, судом було постановлено ухвалу про заочний розгляд справи, що відповідає вимогам статей 280-281 ЦПК.

Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Фактичні обставини справи, встановлені Судом.

Відповідно до укладеного між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту 5130562 від 23.11.2024, кредитодавець надав позичальнику кредит на суму 24 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно умов кредитного договору, на строк 360 днів.

Відповідачем договір підписаний 23.11.2024 о 14:33:12 год електронним підписом №35859.

За умовами договору відповідач взяв на себе зобов`язання своєчасно та в повному обсязі погашати існуючу заборгованість за кредитом, сплачувати всі нараховані проценти та інші платежі, передбачені кредитним договором.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі, а відповідач всупереч договірним зобов`язанням в установлені терміни не повернув належні грошові суми, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість, яка за підрахунками позивача становить 81 197,81 грн, з яких: 23 999,95 грн - заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту); 50 597,85 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; 6 600,01 грн - заборгованість за пенею та/або штрафами.

28.11.2025 було укладено договір №28-11/25/Л, відповідно до якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» відступило на користь «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №5130562 від 23.11.2024.

Оцінка Суду.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України (далі ЦК) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 629 ЦК договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із статтею 526 ЦК зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, а в статті 530 ЦК вказується, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно полягає виконанню у цей строк (термін). Стаття 525 ЦК забороняє односторонню відмову від зобов`язання або односторонню зміну його умов.

В порушення вимог Закону, відповідач в односторонньому порядку відмовився від виконання договірних зобов`язань, в установлені строки заборговані суми не повернув.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Надані позивачем докази, суд визнає належними і допустимими, також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості.

Крім того, виходячи із змісту статей 1077, 1078 ЦК договір факторингу за своєю правовою природою є різновидом відступки вимоги з особливим суб`єктивним складом, а предметом такого договору може бути і право на одержання коштів, у зв`язку із чим позивач в законному порядку набув право вимоги до відповідача.

Відповідачем не надано в судове засідання доказів, які б підтверджували належне виконання ним зобов`язань, які б спростовували суму заборгованості перед позивачем та позовні вимоги взагалі.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в частині стягнення заборгованості за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) в розмірі 23 999,95 грн, а також заборгованості за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги в розмірі 50 597,85 грн, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Що стосується стягнення заборгованості за пенею та/або штрафами в розмірі 6 600,01 грн, суд зазначає, що згідно пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, в подальшому його дія неодноразово продовжувалася.

Оскільки штрафні санкції нарахована у період дії в Україні воєнного стану, то відповідач як позичальник на підставі п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України в будь-якому випадку звільняється від обов`язку сплати на користь позивача, а тому в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі часткового задоволення позову, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем сплачено 2 662,40 грн. судового збору. Предметом позову є стягнення з відповідача суми заборгованості за кредитним договором, яка у загальному розмірі складає 81 197,81 грн. Разом з тим, суд дійшов висновку про обґрунтованість стягнення з відповідача заборгованості за кредитом у загальному розмірі 74 597,80 грн.

За таких обставин, з урахуванням принципу пропорційності при розподілі судових витрат між сторонами, суд вважає, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума у розмірі 2 446,00 грн (2 662,40 грн. * 74 597,80 / 81 197,81).

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

У ч. 2 ст. 141 ЦПК України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 міститься правовий висновок про те, що однією з основних засад (принципів) судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою запровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді та захиститися у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до врегулювання спору в досудовому порядку. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу; 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами: - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаною адвокатом роботою (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини четверта - шоста статті 137 ЦПК України).

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи (частина третя статті 141 ЦПК України).

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).

У розумінні умов частин четвертої - шостої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21.

Водночас у частині третій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.

Близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21.

У постановах від 19 лютого 2022 року № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Отже, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного суду у постанові від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23.

Позивач просив стягнути з ОСОБА_1 користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» 25 000,00 грн витрат за надану позивачу професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесених витрат позивачем до позовної заяви було надано договір про надання правової допомоги №02-07/2024 від 02.07.2024; заявка на надання юридичної допомоги №420 від 01.01.2026; витяг з акту №27 про надання юридичної допомоги від 31.01.2026, відповідно до якого сторонами погоджено надані послуги на суму 25 000 грн, в тому числі надання усної консультації з вивчення документів 2 години - 4000,00 грн, складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду 6 години - 18 000,00 грн.; письмова (вивчення документації клієнта з посиланням на нормативно правові акти та підготовою аналітичної довідки щодо судової практики 1 година 3000,00 грн.

Встановивши та проаналізувавши вартість і обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт у даній цивільній справі, зважаючи на її характер та складність, а також те, що судове засідання у справі не проводилося у зв`язку з неявкою учасників процесу, ціну позову, яка становить 81 197,81 грн, при загальній визначеній адвокатом вартості за надану правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн, суд дійшов висновку, що розмір заявлених витрат є завищеним та неспівмірним. При цьому суд враховує фінансове становище відповідача та суму отриманого кредиту. З огляду на це, суд вважає обґрунтованим і таким, що відповідає дійсним і необхідним витратам, покласти на відповідача обов`язок компенсувати позивачу витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3 000 грн.

З цих підстав, керуючись статтями 2, 5, 10-13, 18, 81, 258-259, 263-265, 280-283 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за договором №5130562 від 23.11.2024 в розмірі 74 597,80 грн, з яких: 23 999,95 грн - заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту); 50 597,85 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» 2 446,00 грн. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» 3 000,00 грн. за оплату витрат на професійну правничу допомогу.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільного процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Рішення може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Сторони по справі:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Гедройця Єжи, буд.6, оф.521, код ЄДРПОУ 42640371.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Суддя О.В. ГОЛЯНА