Ухвала суду № 136774590, 25.05.2026, Юр'ївський районний суд Дніпропетровської області

справа № 198/366/26

провадження № 2-з/0198/5/26

25.05.2026

У Х В А Л А

25 травня 2026 року Юр`ївський районний суд Дніпропетровської області у складі судді Гайдар І.О., розглянувши заяву представника ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА «ПЛАНТЕРА» адвоката Ільченко Ірини Валентинівни про забезпечення позову, подану до пред`явлення позову до суду,

в с т а н о в и в:

Представник заявника ФГ «ПЛАНТЕРА» адвокат Ільченко І.В. звернулась до суду з заявою про забезпечення позову, поданою до пред`явлення позову, в обґрунтування якої зазначила таке.

18 червня 2015 року між ФГ «ПЛАНТЕРА» та ОСОБА_1 укладено договір № 209 оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 12,1943 га, кадастровий номер 1225980500:08:001:0083, розташованої на території Юріївської селищної ради (раніше Варварівської сільської ради) Павлоградського (раніше Юр`ївського) району Дніпропетровської області, строком на 10 років. Право оренди вказаної земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано за ФГ «ПЛАНТЕРА» 26 червня 2015 року, номер запису про речове право 10277397.

16 травня 2025 року додатковою угодою до договору оренди, укладеною між фермерським господарством та представником власника земельної ділянки, строк дії договору збільшено до 18 червня 2064 року, однак з об`єктивних причин додаткова угода в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстрована не була.

02 жовтня 2025 року в період дії договору оренди земельної ділянки № 209 від 18.06.2015 між ОСОБА_1 та приватним підприємцем ОСОБА_2 укладено інший договір оренди земельної ділянки, за яким останньому передано право оренди вказаної вище землі на строк до 31.12.2035, з приводу чого існує судовий спір в провадженні за позовом ФГ «ПЛАНТЕРА» про визнання недійсним договору оренди від 02.10.2025.

Разом з тим, 07.05.2026, через короткий проміжок часу після відкриття провадження у справі про визнання недійсним договору від 02.10.2025 останній розірвано достроково, і в цей же день:

- між ОСОБА_1 , від імені якого за довіреністю діяв ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 12,1943 га, кадастровий номер 1225980500:08:001:0083;

- між ОСОБА_4 та ФГ «ЗЕМЛЯ І ВОЛЯ 2025» укладений договір оренди вказаної земельної ділянки на строк 49 років, а право оренди зареєстровано за господарством в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Представник заявника адвокат Ільченко І.В. стверджує, що ФГ «ПЛАНТЕРА» має намір звернутись до суду із позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ФГ «ЗЕМЛЯ І ВОЛЯ 2025» з позовом про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння та визнання правочинів щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1225980500:08:001:0083 недійсними.

Одночасно на думку представника вчинення низки правочинів щодо земельної ділянки після звернення ФГ «ПЛАНТЕРА» до суду за захистом свого переважного права на продовження дії договору оренди від 18.06.2015 свідчить про недобросовісну поведінку з боку колишнього та теперішнього власників землі, а також орендаря земельної ділянки. Таке дає підстави вважати, що існує реальна загроза наступного відчуження земельної ділянки з кадастровим номером 1225980500:08:001:0083 іншим особам, її поділ та подальша передача в оренду, що в свою чергу значно ускладнить чи навіть унеможливить захист прав ФГ «ПЛАНТЕРА».

З огляду на викладене адвокат просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 1225980500:08:001:0083 та заборони органам, що здійснюють державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, державним кадастровим реєстраторам, нотаріусам, а також іншим особам та органам у разі виконання ними повноважень державного реєстратора, нотаріуса, кадастрового реєстратора, здійснювати будь-які реєстраційні дії з поділу, об`єднання, внесення будь-яких змін до Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 12,1943 га, кадастровий номер 1225980500:08:001:0083, розташованої на території Юріївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області.

Ознайомившись з матеріалами заяви про забезпечення позову, суд доходить таких висновків.

Нормами статті 149 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

При цьому за правилами ч. 1 ст. 152 ЦПК України якщо заява про забезпечення позову подається до подання позовної заяви, то застосовуються правила підсудності, встановлені цим Кодексом для відповідного позову.

Суд вважає, що заяву про забезпечення позову подано до суду з дотриманням правил виключної підсудності за місцезнаходженням земельної ділянки, з приводу користування якою можливо існує спір.

Виходячи зі змісту ст.ст. 149-153 ЦПК України, забезпечення позову слід розуміти як вжиття судом заходів для охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання можливого прийнятого за його позовом позитивного рішення або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача.

При цьому цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, суд лише запобігає ситуації, за якої може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення або ефективний захист прав позивача у разі задоволення позову.

З наведеного виходить, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

З аналізу вищезазначених положень процесуального закону випливає, що засоби забезпечення позову є важливою гарантією захисту і реального поновлення прав учасників судового процесу. Поняття засобів забезпечення позову визначається як застосування судом процесуальних засобів тимчасового характеру, які гарантують можливість реалізації позовних вимог або сприяють збереженню існуючого між сторонами положення до набрання законної сили судовим актом.

Згідно з п.п. 6, 7 ст. 153 ЦПК України про забезпечення позову суд постановляє ухвалу, в якій зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання.

Види забезпечення позову передбачені ст. 152 ЦПК України, серед яких є заборона вчиняти певні дії та арешт майна.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 395 ЦК України речовими правами на чуже майно є: право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій). Законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже майно.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності, яке підлягає державній реєстрації (стаття 1, частина 5 статті 6 Закону України «Про оренду землі»).

Перелік речових прав на нерухоме майно, права на які підлягають державній реєстрації, визначений Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». За нормами п. 2 ч. 1 ст. 4 вказаного Закону серед інших речових прав, похідних від права власності, державній реєстрації підлягає право оренди (суборенди) земельної ділянки та припинення такого права.

Доданими до заяви про забезпечення позову документами підтверджується, що ФГ «ПЛАНТЕРА» вважає належним господарству право оренди земельної ділянки, кадастровий номер 1225980500:08:001:0083, яке виникло 18.06.2015 на підставі договору № 209 та яке було порушено з боку ОСОБА_1 шляхом укладення 02.10.2025 іншого договору оренди в період дії чинного.

Протягом двох тижнів після ініціювання фермерським господарством позову до суду про визнання недійсним договору оренди від 02.10.2025 та відкриття провадження у справі, вчинено низку правочинів, в тому числі і з дострокового розірвання останнього договору, в результаті яких за один день і право власності, і право оренди вказаної земельної ділянки перейшло до інших осіб.

Таким чином, на теперішній час вже новий власник земельної ділянки, ОСОБА_4 , має можливість в будь-який момент без обмежень передати своє право користування нерухомістю іншій особі шляхом укладення договору оренди земельної ділянки (або іншого договору, в результаті якого може виникнути речове право на нерухоме майно), що призведе до реєстрації речових прав сторонніх осіб у відповідних розділах Державного реєстру. В свою чергу, внаслідок цього позивачу в майбутньому необхідно буде докласти значні зусилля для відновлення своїх майнових прав на оренду земельних ділянок у випадку задоволення позовних вимог.

Отже, із поданого позову та наведених у заяві про вжиття заходів забезпечення позову фактів, обґрунтувань виходить, що між сторонами дійсно виникли спірні правовідносини, ОСОБА_4 має певні майнові права, щодо розпорядження якими виник спір та якими він має можливість до вирішення справи по суті розпорядитись, тобто існує реальна загроза утруднення виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Крім того, такий вид забезпечення позову як заборона органам, що здійснюють державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, державним кадастровим реєстраторам, нотаріусам, а також іншим особам та органам у разі виконання ними повноважень державного реєстратора, нотаріуса, кадастрового реєстратора, здійснювати будь-які реєстраційні дії з поділу, об`єднання, внесення будь-яких змін до державних кадастрів, що просить застосувати представник заявника, відповідає можливим позовним вимогам, співмірний та пов`язаний з предметом позову, не вплине на можливість володіння та користування нерухомістю, а також буде сприяти збереженню існуючого між сторонами положення до набрання законної сили рішенням суду.

Щодо вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку, то суд зазначає таке.

Крім захисту прав та інтересів учасника процесу, мета вжиття заходів забезпечення позову як процесуальної дії полягає в тому, щоб гарантувати виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

На думку суду наразі заява не містить достатнього обґрунтування того, як саме незабезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, тобто наявність зв`язку між саме таким заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог.

До того ж в силу ст. 770 ЦК України та п. 36 договору оренди земельної ділянки № 209 від 18.06.2015 у разі доведення ФГ «ПЛАНТЕРА» належності господарству права на оренду землі, таке буде в будь-якому випадку обов`язковим для власника земельної ділянки, адже до нього переходять права та обов`язки наймодавця.

Таким чином, оцінивши співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття таких заходів, з урахуванням відповідності законного інтересу, за захистом якого заявник звертається, суд вважає необхідним частково задовольнити заяву представника ФГ «ПЛАНТЕРА» адвоката Ільченко І.В. про забезпечення позову, подану до пред`явлення позову до суду.

Керуючись ст.ст. 149-151, 153, 258, 260, 261, 352, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Заяву представника заявника ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА «ПЛАНТЕРА» адвоката Ільченко Ірини Валентинівни про забезпечення позову, подану до пред`явлення позову до суду, задовольнити частково.

Заборони органам, що здійснюють державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, державним кадастровим реєстраторам, нотаріусам, а також іншим особам та органам у разі виконання ними повноважень державного реєстратора, нотаріуса, кадастрового реєстратора, здійснювати будь-які реєстраційні дії з поділу, об`єднання, внесення будь-яких змін до Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 12,1943 га, кадастровий номер 1225980500:08:001:0083, розташованої на території Юріївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області.

В іншій частині вимог заяви, зокрема, вжиття заходів забезпечення позову у вигляді арешту земельної ділянки, відмовити.

Роз`яснити заявнику, що згідно з п. 4 ст. 152 ЦПК України у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред`явити позов протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.

Роз`яснити, що за вмотивованим клопотанням учасника справи суд може скасувати заходи забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 157 ЦПК України ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом та виконується негайно з дня її постановлення незалежно від оскарження.

Копію ухвали направити заінтересованим особам.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення або підписання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду в порядку, встановленому ЦПК України,шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення або складення ухвали. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала складена та підписана 25 травня 2026 року.

Суддя І. О. Гайдар