Ухвала суду № 136774324, 22.05.2026, Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

Справа № 209/2122/18

Провадження № 6/209/144/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2026 року м. Кам`янське

Дніпровський районний суд міста Кам`янського

у складі:головуючого судді Корнєєвої І.В.

за участі секретаря судового засідання Пиндик Т.С.

розглянувши відкритому судовому засіданні в залі суду заяву Державної судової адміністрації України про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання,

УСТАНОВИВ:

Державна судова адміністрація України звернулась до Дніпровського районного суду міста Кам`янського із заявою про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання у справі №209/2122/18.

Свої вимоги заявник мотивував тим, що на виконання рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 01.10.2018 у справі №209/2122/18 судом 06.11.2018 видано виконавчий лист у справі № 209/2122/18 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави судового збору у сумі 704,80 грн. та направлено його для подальшого виконання на адресу ДСА України.

Відповідно до абзацу 3 частини четвертої статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" за рішеннями про стягнення судового збору, про накладення штрафу (як засобу процесуального примусу) стягувачем є Державна судова адміністрація України.

Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Рішення суду у справі №209/2122/18 набрало законної сили 01.11.2018, направлено до ДСА України на виконання. В силу об`єктивних причин ДСА України не мали змоги вчасно опрацювати виконавчий лист у справі №209/2122/18, у зв`язку з великим надходження на адресу ДСА України виконавчих листів та із-за введення в Україні воєнного стану.

Представник Державної судової адміністрації України до судового засідання не з`явився , просив розглядати справу за відсутності представника.

Боржник ОСОБА_1 до судового засідання не з`явився , про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином , про причини неявки до суду не повідомив.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що на виконання рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 01.10.2018 у справі №209/2122/18 судом 06.11.2018 видано виконавчий лист у справі № 209/2122/18 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави судового збору у сумі 704,80 грн. та направлено його для подальшого виконання на адресу ДСА України. Рішення суду у справі №209/2122/18 набрало законної сили 01.11.2018, направлено до ДСА України на виконання.

Стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 6 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їх неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк.

Аналогічне положення містить ч. 6 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження", згідно якої стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання.

Метою статті 433 ЦПК України про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання є захист інтересів добросовісного стягувача, який пропустив строк з поважних причин. Поважними можна вважати причини, які не залежали від волі стягувача.

Питання про поважність пропуску строків є оціночним. Поважність причин може залежати від таких обставин як поведінка заявника (бездіяльність або незаінтересованість в питаннях звернення судового рішення до виконання), інших осіб, обставин, які безпосередньо унеможливлюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, які виникли об`єктивно, так і від чинників, що не пов`язані з людським фактором, що підтверджуються належними і допустимими засобами доказування.

Суд не може безпідставно поновити строк пред`явлення виконавчого листа до виконання, оскільки це порушує гарантоване право на справедливий суд.

Заявник обґрунтовує вимоги заяви про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання введенням карантину, запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 та введення в Україні воєнного стану.

Згідно ч. 1, 2, 4 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття. Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Згідно з Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.03.2020 «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVIDH9, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» № 87/2020 від 13.03.2020, а також постановами Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» № 211 від 11.03.2020 та «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» № 1236 від 09.12.2020 з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19 на всій території України установлено карантин, який діяв до 1 липня 2023 року Внаслідок карантинних обмежень обмежувалося пересування громадян та вводилися певні обмеження для осіб.

Вказані причини також вплинули на пропуск строку для пред`явлення до виконання виконавчого листа.

Крім цього, Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України №2102-ІХ від 24 лютого 2022 року в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і на теперішній час його дію не припинено.

Відповідно до пункту 10-2 розділу ХІІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження», в редакції Закону України від 15 березня 2022 року № 2129-ІХ, тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування. Закон набрав чинності 26 березня 2022 року.

Положення пункту 10-2 розділу ХІІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження» стосуються також строку пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі «Конвеція») та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Сферою регулювання статті 6 Конвенції є також виконання судового рішення. Зокрема Європейський суд з прав людини зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції («Право на справедливий суд») гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо будь-яких його цивільних прав та обов`язків; таким чином, ця стаття проголошує право на доступ до суду, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак, це право було б ілюзорним, якби правова система договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 Конвенції детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства Права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.

Виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.

В рішенні Європейського суду «Горнсбі проти Греції» від 10.03.1997 р. (п.40) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «суду».

Щодо поновлення процесуальних строків національними судами Європейський суд з прав людини зазначив, що право на суд одним із аспектів якого є право доступу до суду ( рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» від 21.02.1975 р. п.36) не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (рішення у справі «Герін проти Франції» від 29.07.1998 р., п.37).

Згідно ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Зі змісту з виконавчого листа №209/2122/18 слідує, що строк пред`явлення його до виконання зазначено до 01.02.2019.

Суд вважає поважною причиною пропуску позивачем строку пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Відтак строк пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровській області в цивільній справі №209/2122/18, підлягає поновленню.

Строк пред`явлення виконавчого листа до виконання сплив 01.02.2019. Фактично стягувач мав ускладнені обставини для його пред`явлення протягом останніх 3 років відповідного строку. Тому суд вважає справедливим та доцільним поновити цей строк на аналогічний час - 3 роки з дня набрання цієї ухвалою законної сили.

З огляду на викладене, керуючись ст. 433, 259, 260 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Державної судової адміністрації України про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання в цивільній справі №209/2122/18 - задовольнити.

Поновити Державній судовій адміністрації України строк для пред`явлення до виконання виконавчого листа №209/2122/18, виданого Дніпровським районним судом м.Дніпродзержинська Дніпропетровській області 06.11.2018, на 3 роки з дня набрання цією ухвалою законної сили.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена у апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя І.В. Корнєєва