Рішення № 136774303, 07.05.2026, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

ЄУН 932/9256/25

Провадження № 2/932/3060/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2026 року Шевченківський районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого судді Петуніна І. В.,

за участю секретаря Христюк М. В., Тимощук К. А.

позивач: ОСОБА_1

представник позивача: адвокат Коротя Р. О.

відповідач: ТОВ «Україниська боргова компанія»

представник відповідача: Давиденко М. І.

третя особа: ТОВ «ВІН ФІНАНС»

представник третьої особи: адвокат Мельник В. С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська боргова компанія», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС»

про витребування майна з чужого незаконного володіння, -

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про витребування майна з чужого незаконного володіння в обґрунтування якого вказала, що 23.02.2007 між ТОВ «Український промисловий банк» та нею було укладено Кредитний договір № 50. Правонаступником ТОВ «Український промисловий банк» було ПАТ «Дельта Банк», а потім право вимоги було відступлено на ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія». 23.02.2007, в забезпечення виконання зазначеного кредитного договору, між ТОВ «Український промисловий банк» та нею був укладений Іпотечний договір № 50. Предметом іпотеки за вказаним договором виступала квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 48,3 м2. 17.07.2024 Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська було ухвалено рішення за позовом ОСОБА_1 до кредитора за зобов?язаннями: ТОВ «ФК Довіра та гарантія», яким було визнано припиненим кредитне зобов?язання за вказаним кредитним договором, визнано припиненою іпотеку, яка виникла за вказаним іпотечним договором, а також припинено іпотечні обтяження в реєстрі речових прав на нерухоме майно. Підставою для припинення зобов?язань за вказаним судовим рішенням суд визначив те, що 22.06.2021 зобов?язання були виконані належним чином. Зазначає, що позов за наслідками розгляду якого було ухвалено зазначене рішення, був поданий до суду в серпні 2021 року, що зазначено на початку вказаного рішення.

Не зважаючи на виконання належним чином кредитного зобов`язання, вона дізналася, що предмет іпотеки, який забезпечував виконання вказаного кредитного зобов`язання, був проданий за Договором купівлі-продажу від 28.10.2021 в порядку процедури передбаченої ст. 38 ЗУ «Про іпотеку», яка надає право іпотекодержателю продавати предмет іпотеки третім особам у випадку існування порушення зобов?язань. За вказаним договором квартиру АДРЕСА_1 продано від ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» до ТОВ «Українська боргова компанія». Тобто керівництвом ТОВ «ФК «Довіра та гарантія», зловживаючи своїми правами, з порушенням принципів добросовісності та справедливості, в порушення законодавства та права власності, було продано предмет іпотеки після того як кредитне зобов?язання, що забезпечувалося цим предметом іпотеки, вже було виконано належним чином, що підтверджується зазначеним преюдиційним рішенням суду. Сторони зазначеного договору купівлі-продажу уклали цей договір знаючи, що до суду подано позов про припинення зобов?язань (позов було подано за 2 місяці до продажу). Виходячи із зазначеного, оскільки нерухоме майно було продано незаконно та безпідставно, відповідно воно має бути витребувано з чужого незаконного володіння відповідача на користь позивача. У зв`язку з викладеним просить витребувати з чужого незаконного володіння відповідача на її користь спірне майно.

Відповідачем наданий відзив на позовну заяву, де той зазначив, що позовна заява подана з пропуском трирічного строку позовної давності (ст. 257 ЦКУ). Це є істотним порушенням матеріального права та процесуальних норм, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦКУ суд зобов`язаний застосувати наслідки спливу позовної давності навіть без окремої заяви сторін. Така правова позиція неодноразово підтверджувалася у практиці Верховного Суду, де наголошувалося, що пропуск строку позовної давності є безумовною підставою для відмови у задоволенні позовної заяви. Перебіг цього строку почався з 28.10.2021 року дати державної реєстрації права власності за відповідачем. Відомості про право власності були відкрито внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, доступ до якого є публічним. Позивач мав не лише право, але й обов`язок перевірити реєстр (ст. 261 ЦКУ). Тобто можливість дізнатися про перехід права власності була реальною ще у 2021 р. Строк оскарження цього договору закінчився у жовтні 2024 року. Позов подано у 2025 році, тобто після його спливу. Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦКУ, пропуск строку є самостійною та безумовною підставою для відмови у позові.

ТОВ «Українська боргова компанія» набуло право власності на квартиру на підставі договору купівлі-продажу від 28.10.2021, укладеного у відповідності до ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

На момент укладення договору відомості в реєстрі свідчили про дійсність правового статусу та не містили заборон, які унеможливлювали б укладення правочину. Відтак, набуття майна відбулося на законних підставах, а сам правочин є дійсним і породжує юридичні наслідки. Більше того, відповідач діяв як добросовісний покупець: перед укладенням договору перевірив відомості у Державному реєстрі речових прав, які на той час не містили жодних заборон чи обтяжень, що унеможливлювали б відчуження квартири. Презумпція достовірності даних реєстру (ст.ст. 3, 10, 11 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») захищає інтереси такого набувача. Верховний Суд у численних рішеннях підтверджує, що добросовісний покупець має право покладатися на відомості офіційного реєстру та не несе негативних наслідків дій чи бездіяльності третіх осіб.

Відповідно до ст. 388 ЦК України, майно не може бути витребуване у добросовісного набувача, якщо воно вибуло з волі власника. У цьому випадку саме укладення іпотечного договору засвідчувало добровільне волевиявлення власника на передачу квартири в іпотеку та можливість її подальшої реалізації у випадку невиконання зобов`язань. Продаж квартири відбувся у порядку, передбаченому законом, і відповідач, як покупець діяв добросовісно, покладаючись на відкриті та достовірні дані державного реєстру, які не містили обтяжень чи заборон. Таким чином, вибуття майна було правовим наслідком волі самого власника, а тому витребування від добросовісного набувача є неприпустимим. Додатково слід врахувати приписи ст. 330 ЦК України, за якою добросовісний набувач, який придбав майно за відплатним договором, набуває право власності навіть у разі відсутності прав у відчужувача, якщо він не знав і не міг знати про це. Також ст. 12 ЦК України встановлює загальний принцип добросовісності учасників цивільних правовідносин. У сукупності ці норми виключають можливість застосування віндикації до цього випадку, адже квартира вибула з володіння попереднього власника з його волі, а відповідач є добросовісним набувачем, чиї права підлягають захисту.

У зв`язку з викладеним, просить у позові відмовити.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

Судом задоволені клопотання представника позивача та третьої особи про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку.

Учасники справи до судового засідання не з`явилися, повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи. Представником позивача подана заява про розгляд справи без їх участі.

Представником третьої особи подана заява про розгляд справи без їх участі.

Третя особа надала письмові заперечення на позов, де зазначено, що ТОВ «ВІН ФІНАНС», код ЄДРПОУ: 38750239 (до перейменування, до 25.07.2024 мало назву ТОВ «Фінансова Компанія «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ»).

Вимоги про витребування майна підпадають під загальну позовну давність 3 роки (ст. 257 ЦКУ). Відлік починається з моменту, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права (ст. 261 ЦКУ). Позивач як власник мала не лише право, але й обов`язок дізнатися про перехід права власності на квартиру, адже така інформація міститься у відкритому Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Судова практика Верховного Суду неодноразово наголошувала, що перебіг позовної давності починається з моменту, коли особа мала реальну можливість дізнатися про порушення свого права. Отже, позивач мала усі законні можливості отримати відомості про реєстрацію переходу права власності ще у 2021 році. Враховуючи публiчнiсть реєстру речових прав, ОСОБА_1 мала усi можливостi ознайомитися з iнформацiєю про перехiд права власностi. Позивач не навела жодних доказів на підтвердження поважних причин пропуску строку звернення до суду. У той час як три роки з моменту державної реєстрації права власності минули ще у 2024 року, позов було подано вже після цієї дати. Таким чином, з моменту реєстрацiї права власностi вiдповiдача у жовтні 2021 року, позивач втратив право на звернення до суду у зв`язку iз спливом трирiчного строку позовної давностi, встановленого ст. 257 ЦК України.

Кредитний договір № 50 від 23.02.2007 та іпотечний договір № 50 від 23.02.2007 забезпечували виконання зобов`язань ОСОБА_1 15.07.2020 ПАТ «Дельта Банк» відступив права вимоги ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (договір №2286/К). Довідка ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» засвідчує, що станом на 28.10.2021 р. борг становив 1058850,35 грн (у т.ч. основний борг 379 692,58 грн; проценти 619 373,25 грн; комісія 59 784,52 грн). Також на адресу боржника було неодноразово направлено вимоги про усунення порушень з зазначеним боргом у розмірі 1 058 850,35 грн, що підтверджує факт існування боргу та факт не виконання боржником своїх обов`язків по кредитному та іпотечному договорам. Розширений Витяг з ДРРП підтверджує, що на дату відчуження (28.10.2021 р.) існували чинні записи про іпотеку та заборону відчуження. Отже, ФК «Довіра та Гарантія» діяла як законний іпотекодержатель і мала право реалізувати предмет іпотеки.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпра від 17.07.2024 встановлено факт виконання зобов`язань боржником і припинення іпотеки. Водночас на момент продажу квартири (28.10.2021), іпотека була зареєстрована у ДРРП, тому продаж відбувся в межах чинних прав іпотекодержателя. Це означає, що і продавець, і покупець діяли з урахуванням офіційних даних реєстру, який має публічний характер і забезпечує прозорість обігу нерухомості. Сам факт наявності запису про іпотеку покладав на позивача як власника не лише право, а й обов`язок перевіряти інформацію в реєстрі та усвідомлювати наслідки відчуження. Верховний Суд у постановах (зокрема, від 21.11.2018 у справі №522/10119/15-ц) наголошує, що власник повинен виявляти належну обачність і вчасно реагувати на зміни у правовому статусі свого майна. Відповідно до ст. 11 ЦКУ, рішення суду не має зворотної сили й не може поширюватися на правочини, вчинені у 2021 р. Це означає, що навіть якщо у 2024 році суд встановив припинення іпотеки, це не впливає на дійсність договору купівлі-продажу, укладеного у 2021 році. Правочини оцінюються на момент їх вчинення, і особи, які діяли добросовісно та спиралися на дані державних реєстрів, не можуть зазнавати негативних наслідків у майбутньому через зміну правового статусу. Таку позицію підтверджує практика Верховного Суду (наприклад, постанова ВП ВС від 16.06.2020 у справі №910/12787/19), де зазначено, що зворотна дія рішень судів щодо вже вчинених правочинів суперечить принципу правової визначеності.

Ст. 388 ЦКУ майно не може бути витребуване у добросовісного набувача, якщо воно вибуло з волі власника. У даному випадку вибуття відбулося саме з волі власника через укладення іпотечного договору та добровільну передачу майна в іпотеку. Такий правочин передбачав можливість подальшої реалізації предмета іпотеки у разі невиконання зобов`язань, що відповідає положенням ст. 33 та ст. 38 ЗУ «Про іпотеку». Таким чином, продаж квартири у 2021 році був наслідком реалізації волевиявлення власника, зафіксованого в іпотечному договорі. Іпотека припиняється лише після припинення забезпеченого нею зобов`язання та належного внесення змін у реєстр. Цього не відбулося станом на 28.10.2021 Важливо, що сама по собі сплата частини боргу не є підставою для припинення іпотеки без повного виконання зобов`язань і офіційного внесення відповідних змін до державного реєстру. До моменту такої реєстрації всі права іпотекодержателя залишаються чинними, включно з правом реалізації предмета іпотеки у порядку, визначеному ст. 33 та 38 ЗУ «Про іпотеку». Верховний Суд неодноразово наголошував, що лише належна реєстрація припинення іпотеки підтверджує втрату обтяження, і до цього моменту права іпотекодержателя підлягають повному захисту.

ТОВ «УКРАЇНСЬКА БОРГОВА КОМПАНІЯ» набуло право власностi на квартиру на пiдставi договору купiвлi-продажу, укладеного у встановленому законом порядку. Вiдповiдно до ст. 334 ЦК України, право власностi виникає з моменту державної реєстрацiї. Також, згiдно з ч. 1 ст. 388 ЦК України, добросовiсний набувач не може бути позбавлений майна, якщо вiн не знав i не повинен був знати про незаконнiсть вiдчуження. Позивач не навiв жодного доказу, що право власностi було набуто ТОВ «УКРАЇНСЬКА БОРГОВА КОМПАНІЯ» недобросовiсно.

Таким чином, вважають позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Позивачем надана відповідь на відзив, відповідачем додаткові пояснення по справі

Інших клопотань в порядку ст. 222 ЦПК України, учасниками справи суду не надано, підстави для вирішення справи шляхом укладення мирової угоди відсутні.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Дніпра від 12.08.2025, позовна заява залишена без руху та наданий строк для усунення недоліків.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Дніпра від 20.08.2026 відкрите спрощене позовне провадження та призначений розгляд справи по суті на 31.10.2025.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Дніпра від 19.09.2025 задоволено клопотання представника позивача на участь в судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Дніпра від 31.10.2025 задоволено клопотання представника третьої особи на участь в судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

23.02.2007 між ТОВ «Український промисловий банк» та нею було укладено Кредитний договір № 50. Правонаступником ТОВ «Український промисловий банк» було ПАТ «Дельта Банк», а потім право вимоги було відступлено ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія».

23.02.2007, в забезпечення виконання зазначеного кредитного договору, між ТОВ «Український промисловий банк» та позивачем був укладений Іпотечний договір № 50. Предметом іпотеки за вказаним договором виступала квартира за адресою: АДРЕСА_2 .

ТОВ «Українська боргова компанія» набуло право власності на спірну квартиру на підставі договору купівлі-продажу від 28.10.2021, укладеного у відповідності до ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпра від 17.07.2024, позов ОСОБА_1 до ТОВ «Фінансова компанія «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» про захист прав споживачів та припинення кредитного зобов`язання, іпотеки, обтяжень в реєстрі речових прав, задоволено.

Визнано припиненим кредитне зобов`язання, яке виникло на підставі кредитного договору № 50 укладеного 23.02.2007 між ОСОБА_1 та ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ ПРОМИСЛОВИЙ БАНК», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Довіра та гарантія».

Визнано припиненою іпотеку, яка виникла на підставі іпотечного договору №50 укладеного 23.02.2007 між ОСОБА_1 та ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ ПРОМИСЛОВИЙ БАНК», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Довіра та гарантія», предметом іпотеки за яким є квартира АДРЕСА_1 .

Припинено обтяження іпотекою відносно предмету іпотеки: квартира АДРЕСА_1 , що міститься в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, яке виникло на підставі іпотечного договору № 50 укладеного 23.02.2007 між ОСОБА_1 та ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ ПРОМИСЛОВИЙ БАНК», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Довіра та гарантія». Номер запису про іпотеку 38212029, реєстраційний номер іпотек 4546408.

Припинено обтяження заборону на нерухоме майно відносно предмету іпотеки: квартира АДРЕСА_1 , що міститься в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, яке виникло на підставі іпотечного договору № 50 укладеного 23.02.2007 між ОСОБА_1 та ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ ПРОМИСЛОВИЙ БАНК», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Довіра та гарантія». Реєстраційний номер обтяження 4546049.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпра від 17.07.2024 встановлено, що з вищевказаними позовними вимогами позивач звернулася у серпні 2001 року. Нею, 22.06.2021 на користь ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» сплачена сума у розмірі 148316,71 грн в рахунок сплати боргу за кредитним договором № 50 від 23.02.2007 та вказана сума є кінцевою для стягнення.

V. Оцінка суду

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду (ч. 1 ст. 3 Закону України «Про іпотеку»). Вона має похідний характер від основного зобов`язання і, за загальним правилом, є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (ч. 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку»), (постанова ВС/КЦС від 06.05.2020, справа №539/3306/17).

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпра від 17.07.2024 встановлено, що основне зобов`язання було припинено 22.06.2021.

Згідно абз. 1 ч. 1, ч. 3 ст. 17 Закону України «Про іпотеку», іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи. Наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про право іпотеки чи про інше речове право створює презумпцію належності права особі, яка ним володіє внаслідок державної реєстрації (від нім. buchbesitz книжкове володіння).

З урахуванням зазначеної специфіки обороту нерухомого майна володіння ним досягається без його фізичного утримання або зайняття, як це властиво для багатьох видів рухомого майна (крім бездокументарних цінних паперів, часток у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, інших нематеріальних об`єктів тощо), а державна реєстрація права власності на нерухоме майно підтверджує фактичне володіння ним. Тобто суб`єкт, за яким зареєстроване право власності, визнається фактичним володільцем нерухомого майна. При цьому державна реєстрація права власності на нерухоме майно створює спростовувану презумпцію наявності в суб`єкта і права володіння цим майном (як складової права власності).

Отже, особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно, є його фактичним володільцем. У випадку незаконного, без відповідної правової підстави, заволодіння нею таким майном право власності (включаючи права володіння, користування та розпорядження) насправді й далі належатиме іншій особі власникові. Останній має право витребувати це майно з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності.

Відтак, заволодіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на нього ще не означає, що такий володілець набув право власності (права володіння, користування та розпорядження) на це майно. Власник, якого незаконно, без відповідної правової підстави, позбавили володіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на це майно за іншою особою, не втрачає право володіння нерухомим майном. Така інша особа внаслідок державної реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає його фактичним володільцем (бо про неї є відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно). Але не набуває право володіння на відповідне майно, бо воно, будучи складовою права власності, й далі належить власникові. Саме тому він має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, ним заволоділа (п.п. 138-141 постанови ВП ВС від 27.11.2024, справа № 204/8017/17).

Таким чином, іпотека на спірне майно була припинена 22.06.2021, але третя особа відмовилася вносити відомості про це до Державного реєстру, що підтверджено рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпра від 17.07.2024. В подальшому, третя особа, не маючи вже права на спірне майно, продало це майно відповідачу.

За змістом ч. 1 ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Отже, якщо нерухоме майно, що вибуло з фактичного володіння його власника за неукладеним договором купівлі-продажу, було зареєстровано за іншою особою без відповідної на те правової підстави, власник такого майна може витребувати його із чужого незаконного володіння у всіх випадках відповідно до ст. 387 ЦК України. При цьому відсутністю правової підстави в цьому випадку потрібно розуміти: реєстрацію спірного нерухомого майна за стороною неукладеного правочину; реєстрацію спірного майна за третьою особою на підставі правочину, укладеного всупереч нормам чинного законодавства.

У разі, якщо спірне нерухоме майно надалі відчужене за відплатним договором, і сторона цього договору не знала і не могла знати про відсутність у продавця права його відчужувати, у зв`язку із чим така особа є добросовісним набувачем, спірне нерухоме майно також може бути витребуване його власником відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України, оскільки таке майно вибуло з володіння власника (законного володільця) не з його волі (за неукладеним правочином).

Наведене також узгоджується з положеннями ст. 330 ЦК України, згідно з якими, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Крім цього, необхідно враховувати, що позивач з дотриманням правил ст.ст. 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння кінцевого набувача (п.п. 145-148 постанови ВП ВС від 27.11.2024, справа № 204/8017/17).

Що стосується добросовісності придбання відповідачем нерухомого майна, то суд зауважує на таке.

Підтвердження такої добросовісності покладається на набувача, який має довести, що він не знав і не міг знати про те, що воно придбане у особи, яка не мала права його відчужувати. Добросовісність набуття виключається, якщо на момент вчинення правочину з набуття майна право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містяться записи про арешт майна, заборону його відчуження, наявна інформація в Єдиному державному реєстрі судових рішень про судовий спір щодо цього майна, за обставинами якого останнє може перебувати у володінні іншої особи, ніж власник, і може бути повернутим власникові чи витребуваним на його користь. Такі відомості повинні спонукати покупця до більшої обачливості (п. 11.8 постанови ВП ВС від 08.11.2023, справа № 607/15052/16-ц).

За змістом рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпра від 17.07.2024, справа за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» про припинення іпотеки на спірне майно перебувала в провадженні суду з серпня 2021 року, а продаж цієї квартири відбувся 28.10.2021, тобто вже під час судового спору щодо цього нерухомого майна, що виключає добросовісність придбання майна.

За приписами ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Загальна позовна давність поширюється на всі вимоги, за винятком тих, для яких законом установлений інший (довший чи коротший) період часу для реалізації права на судовий захист (спеціальний строк).

У силу ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Разом з тим, суд звертає увагу, що 02.04.2020 набув чинності Закон України від 30.03.2020 №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст.ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою КМУ від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19», із подальшими змінами, на усій території України установлено карантин з 12.03.2020 до 31.07.2020, згідно з постановою КМУ від 20.05.2020 №392, враховуючи зміни, внесені постановою КМУ від 17.06.2020 №500.

Дію карантину, встановленого цією постановою, продовжено з 1 серпня до 19 грудня 2020 року згідно з постановою КМУ від 22.07.2020 №641, враховуючи зміни, внесені постановами КМУ від 26.08.2020 №760, від 13.10.2020 №956, від 09.12.2020 №1236.

В подальшому, дію карантину продовжено з 19.12.2020 до 31.08.2022 згідно з постановою КМУ від 09.12.2020 №1236, враховуючи зміни, внесені постановами КМУ від 17.02.2021 №104, від 21.04.2021 №405, від 16.06.2021 №611, від 11.08.2021 №855, від 22.09.2021 №981, від 15.12.2021 №1336, від 23.02.2022 №229, від 27.05.2022 №630.

Згідно п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. З 04.09.2025 вказана норма не діє на підставі Закону України «Про внесення змін до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» № 4434-ХІ від 14.05.2025.

З 24.02.2022 по теперішній час в країні діє воєнний стан, позивач звернулася до суду з позовом 04.08.2025, тобто в період дії воєнного стану.

Оскільки з 02.04.2020 набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві та Перехідні положення» ЦК України доповнено п. 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки визначені, у т.ч. ст.ст. 257, 258 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину та на момент звернення до суду перебіг позовної давності був зупинений, слід визнати таким, що трирічний строк позовної давності за вимогами про витребування майна позивачем не пропущений.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню та спірне нерухоме майно підлягає витребуванню від відповідача на користь позивача.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами

У відповідності до ст. 141 ЦПК України, судові витрати, сплачені позивачем при пред`явленні позову, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в сумі 1600,00 грн.

На підставі ст. 41 Конституції України, ст.ст. 257, 258, 261, 330, 387, 388 ЦК України, ст. 17 Закону України «Про іпотеку» та керуючись ст.ст. 2, 5, 10-13, 34, 76, 81, 102-113, 141, 200, 206, 258-259, 265, 280-284, 288, 352, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська боргова компанія», ЄДРПОУ 37535394, місцезнаходження за адресою: вул. Мельникова, 12, м. Київ, 04050, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС», ЄДРПОУ 38750239, місцезнаходження за адресою: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, м. Київ, 04112 про витребування майна з чужого незаконного володіння, задовольнити.

Витребувати від Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська боргова компанія» на користь ОСОБА_1 квартиру за адресою: житловий масив « АДРЕСА_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 18 травня 2026 року.

Суддя І. В. Петунін