Рішення № 136774159, 21.05.2026, Баштанський районний суд Миколаївської області

Справа № 468/360/26

2/468/584/26

БАШТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

56101 Миколаївська область м. Баштанка вул. Полтавська 43

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

21.05.2026 року Баштанський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Муругова В.В., за участю секретаря судового засідання Зарванської Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Баштанка справу № 489/360/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між АТ «Укрсиббанк» та відповідачем ОСОБА_1 01.09.2018 року було укладено кредитний договір з можливістю відкриття карткового рахунку №94720381000, за яким позивач надав відповідачу кредит у сумі 24 798,81 грн.

Відповідач не виконує належним чином взяті на себе зобов`язання та не здійснив повернення кредитних коштів, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 27 204,35 грн., з яких 24 798,81 грн. заборгованість за тілом кредиту, 255,54 грн. заборгованість за процентами, 2150 грн комісія.

24.06.2019 року між АТ «Укрсиббанк» та ТОВ «Фінансова Компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» був укладений Договір факторингу №141, відповідно до якого ТОВ «Фінансова Компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» набуло права вимоги до відповідача за вказаним договором в сумі 27 204,35 грн., з яких 24 798,81 грн. заборгованість за тілом кредиту, 255,54 грн. заборгованість за процентами, 2150 грн комісія.

Процесуальні дії у справі та заяви сторін:

Позовна заява надійшла до суду 20.02.2026 року.

16.03.2026 року відкрите провадження у справі за вказаним позовом та вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Позивач подав клопотання про розгляд справи у відсутності представника позивача, підтримання позовних вимог, не заперечуючи проти винесення заочного рішення.

Відповідач до суду не з`явився, про час слухання справи повідомлявся рекомендованим листом з рекомендованим повідомленням (до суду повернулось поштове відправлення, що вказує на відсутність відповідача за зареєстрованим у встановленому порядку місцем його проживання, тому він відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається повідомленим). До суду не надійшло відзиву на позов.

З огляду на те, що сторони належним чином повідомлені, відповідач не з`явився в судове засідання та не подав відзив, суд ухвалив про заочний розгляд справи.

Дослідивши наявні у справі матеріали (копія договору про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку №94720381000 від 01.09.2018 року; копію паспорту споживчого кредиту; копію анкети-заявки на надання споживчого кредиту; копію графіку платежів; копію виписки по кредитному договору; копію договору факторингу №141 від 24.06.2019 року; копію договору про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025 року; копію акту наданих послуг (правової(правничої) допомоги); копію детального опису наданих послуг по акту №913 за договором про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025 року), суд, розглянувши спір між сторонами в межах заявлених позовних вимог, приходить до висновку про можливість часткового задоволення позову.

В судовому засіданні встановлено, що року між АТ «Укрсиббанк» та відповідачем ОСОБА_1 01.09.2018 року було укладено кредитний договір з можливістю відкриття карткового рахунку №94720381000, за яким позивач надав відповідачу кредит у сумі 24 798,81 грн.

Відповідач не виконує належним чином взяті на себе зобов`язання та не здійснив повернення кредитних коштів, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 27 204,35 грн., з яких 24 798,81 грн. заборгованість за тілом кредиту, 255,54 грн. заборгованість за процентами, 2150 грн комісія.

24.06.2019 року між АТ «Укрсиббанк» та ТОВ «Фінансова Компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» був укладений Договір факторингу №141, відповідно до якого ТОВ «Фінансова Компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» набуло права вимоги до відповідача за вказаним договором в сумі 27 204,35 грн., з яких 24 798,81 грн. заборгованість за тілом кредиту, 255,54 грн. заборгованість за процентами, 2150 грн комісія.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» банківський кредит це будь-яке зобов`язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов`язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов`язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Із ст. 526 ЦК України слідує, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення ЦК України про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином діями відповідача були порушені встановлені законодавством правила виконання цивільно-правових правочинів і права позивача на отримання виконання зобов`язання за вищезазначеним договором.

У зв`язку з цим з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за заборгованість за тілом кредиту та заборгованість за процентами.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за комісією за вказаним вище договором в сумі 2150 грн. то суд доходить таких висновків.

Згідно з ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5-6 ст. 203 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з ч.1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції, що діяла на час укладення кредитного договору) Після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору про споживчий кредит, включаючи випадки, коли така зміна відбувається внаслідок настання умов, визначених таким договором, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє споживачу інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства та договором про споживчий кредит.

Відповідно до ч.5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції, що діяла на час укладення кредитного договору) умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

При цьому кредитний договір не уточнює систематичність запитів позичальника про надання відповідної інформації як підставу для нарахування вказаної комісії та передбачає нарахування такої комісії за кожен період користування кредитом між кожними визначеними графіком датами чергового невнесеного позичальником платежі в незалежності від таких запитів.

Згідно з ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При цьому відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 року №496/3134/19 банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку. За змістом загальних норм права об`єктом зобов`язання не можуть бути дії, які одна із сторін вчиняє на власну користь. У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів. Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

За такого, за будь-яких обставин нарахування плати за обслуговування (управління) кредитної заборгованості без уточнення систематичності запиту відповідної інформації споживачем є нікчемним як таке, що суперечить ч.1-2 ст. 11, ч.5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», тому відсутні підстави також і для стягнення 2150 грн в якості комісії за даним договором.

У зв`язку з цим, позов підлягає частковому задоволенню з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором №94720381000 від 01.09.2018 року в сумі 25 054,35 грн., з яких 24 798,81 грн. заборгованість за тілом кредиту, 255,54 грн. заборгованість за процентами.

Згідно зі ст. 141 ЦК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог, які задоволені судом на 92%. Тому з відповідача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 2449,41 грн. (2662,40 грн. х 92 %).

Оскільки відповідач є стороною, котра порушила договірні зобов`язання та позов підлягає задоволенню, тому на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по оплаті судового збору.

Також судом мають бути розподілені витрати позивача на професійну правничу допомогу.

Вирішуючи питання розподіл таких витрат, суд виходить з наступного.

Факт понесення витрат на професійну правничу допомогу підтверджується наданими суду копією договору про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025 року; копією акту наданих послуг (правової(правничої) допомоги); копією детального опису наданих послуг по акту №913 за договором про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025 року

Згідно з ч.3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Крім того, відповідно до пропорційності, як основної засади цивільного судочинства, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

При цьому, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, не має значної складності щодо обсягу доказів та встановлення фактичних обставин спору, має типовий характер для справ про стягнення заборгованості за кредитом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 підтвердила свій висновок, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін і зробила висновок, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

При цьому, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, не має значної складності щодо обсягу доказів та встановлення фактичних обставин спору, має типовий характер для справ про стягнення заборгованості за кредитом. Загальна ціна позову в даній справі становить 27 204,35 грн, натомість заявлені до відшкодування витрати позивача на професійну правничу допомогу 8000 грн., що становить близько третини від ціни позову.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, зафіксованої зокрема у рішеннях у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015 року та у справі «Гімайдуліна та інші проти України» від 10.12.2009 року, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

За такого, з врахуванням принципу пропорційності судових витрат предмету спору та ціні позову, з врахуванням критерію реальності адвокатських витрат та їх дійсної необхідності, суд вважає, що пропорційними та необхідними будуть витрати на професійну правничу допомогу по даній справі в розмірі 5000 грн., яка підлягає розподілу між сторонами.

При цьому, згідно зі ст. 141 ЦК України вказані витрати також підлягають розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог, які задоволені судом на 92 %, тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4600 грн. (5000 грн. х 92 %).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12; 13; 81; 264; 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 94720381000 від 01.09.2018 року 25 054 (двадцять п`ять тисяч п`ятдесят чотири) гривні 35 копійок.

В задоволенні позовних вимог про стягнення комісії відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» 2449 (дві тисячі чотириста сорок дев`ять) гривень 41 копійку в рахунок відшкодування сплаченого судового збору пропорційно задоволеній частині позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» 4600 (чотири тисячі шістсот) гривень в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу пропорційно задоволеній частині позовних вимог.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивачем апеляційна скарга на рішення суду може бути подана Миколаївському апеляційному суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (м. Львів, вул. Смаль-Стоцького 1, 28, корпус 4-й поверх, код ЄДРПОУ 35234236);

Відповідач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Повне судове рішення складене 21.05.2026 року.

суддя: