Рішення № 136773433, 13.05.2026, Господарський суд Черкаської області

Єдиний державний реєстр судових рішень

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2026 року

м. Черкаси

Справа № 925/120/26

за позовом Золотоніського районного споживчого товариства

до ОСОБА_1

про розірвання договору оренди, виселення з приміщення та стягнення 27466,85 грн.

Представники учасників справи:

Позивач ОСОБА_2 , адвокат, Давиденко В.О., керівник;

Відповідач Сизько Д.Б., адвокат.

Секретар судового засідання Сидоренко О.А.

Суддя Гладун А.І.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії учасників справи та суду.

1. 28.01.2026 Золотоніське районне споживче товариство звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_1 .

2. Змістом позову позивача до відповідача є немайнові вимоги розірвати договір оренди, виселити відповідача з приміщення та майнова вимога стягнути заборгованість зі сплати орендної плати.

3. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджує, що відповідач неналежно виконав зобов`язання зі сплати орендної плати, належного утримання об`єкта оренди та повернення об`єкти оренди орендодавцю.

4. 02.02.2026 суд ухвалив позовну заяву прийняти до розгляду та відкрити провадження у справі. Справу ухвалив розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначив об 11:00 25.02.2026.

5. 09.02.2026 відповідач подав до суду відзив на позов, у якому просив у позові відмовити повністю. (а.с. 70-72)

6. В обґрунтування заперечень проти позову відповідач вказав, що нарахування позивачем заборгованості з орендної плати за період із 11.06.2025 по 29.10.2025 є безпідставним. Відповідач ствердив, що період, за який позивач просить стягнути заборгованість з орендної плати, співпадає з періодом застосування "орендних канікул", впродовж яких від нарахування та сплати орендної плати відповідач був звільнений особисто позивачем на власний розсуд та з доброї волі останнього. Строк дії договору оренди об`єкта нерухомості №11/юр від 24.06.2024 закінчився 23.06.2025, як і зазначено у пункті 4.1 договору. Договір оперативної оренди об`єкта нерухомості №11/юр від 24.06.2024 припинив свою дію ще 23.06.2025 у зв`язку із закінченням строку, на який він був укладений. На думку відповідача підстави розривати його в судовому порядку на даний час відсутні. Відповідач ствердив, що після пожежі, яка відбулася 11.06.2025, орендована відповідачем частина приміщення зазнала значних пошкоджень та стала непридатною до використання. У зв`язку з вказаними обставинами відповідач із 11.06.2025 вказане приміщення не використовує взагалі.

7. 16.02.2026 позивач подав до суду відповідь на позов, у якій заперечив проти доводів відповідача, викладених у відзиві. Позивач ствердив, що відповідач посилається на лист позивача про надання "орендних канікул" у зв`язку з пожежею. Однак, лист від 16.06.2025 №112 мав характер пропозиції врегулювання ситуації, а саме шляхом прийняття відповідачем невідкладних мір з відновлення об`єкта оренди для подальшого його використання та надання орендних канікул на час терміном з 11.06.2025 до завершення відновлювального ремонту приміщення. Відповідач лист не отримав, письмової відповіді не надав, а також не підписав жодної додаткової угоди стосовно порядку та розміру сплати користування майном. Оскільки договір оренди укладений у письмовій формі, зміни до нього також мали бути оформлені письмово. Відсутність підписаної додаткової угоди свідчить про відсутність зміни зобов`язання. Отже, зобов`язання зі сплати орендної плати залишалося чинним. Позивач ствердив, що відповідач помилково стверджує, що договір припинився 23.06.2025 автоматично. Фактично після закінчення строку договору, а саме після 29.10.2025 відповідач продовжив користування приміщенням тане повернув його за актом приймання-передачі, не звільнив приміщення, не припинив господарську присутність у ньому, оскільки в приміщенні продовжує зберігатись майно відповідача та наявні навісні замки. (а.с. 83-85)

8. 25.02.2026 відповідач подав до суду заяву про відкладення розгляду справи. (а.с. 135-136)

9. 25.02.2026 суд ухвалив відкласти розгляд справи у судовому засіданні до 11:30 18.03.2026.

10. 03.03.2026 позивач подав до суду клопотання про визнання явки відповідача обов`язковою у всіх судових засіданнях для надання пояснень щодо обставин користування спірним приміщенням. (а.с. 162-163)

11. 18.03.2026 позивач подав до суду заяву, у якій просив викликати та допитати у судовому засіданні свідків з метою підтвердження обставин, що мають значення для вирішення спору у цій справі: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . (а.с. 168)

12. В обґрунтування поданого клопотання позивач зазначив, що вказані свідки можуть підтвердити обставини, викладені у їх письмових заявах, зокрема щодо факту виникнення пожежі у орендованому відповідачем приміщенні; поведінки відповідача після настання зазначених подій; вжитих позивачем заходів щодо врегулювання ситуації та розірвання договору оренди; ухилення відповідача від отримання кореспонденції та комунікації. Отже, позивач вважав, що вказане зумовлює необхідність виклику та допиту свідків у судовому засіданні.

13. 18.03.2026 суд ухвалив призначити підготовче засідання о 10:40 02.04.2026, повідомив, що підготовче засідання об 11:30 18.03.2026 не відбулося у зв`язку з оголошенням на території Черкаської області в цей час повітряної тривоги.

14. 02.04.2026 суд ухвалив клопотання позивача про виклик свідків задовольнити частково. Суд ухвалив викликати та допитати у судовому засіданні свідка ОСОБА_3 щодо обставин, що мають значення для вирішення спору у цій справі. Попередив свідка ОСОБА_3 про кримінальну відповідальність, передбачену статтями 384, 385 Кримінального кодексу України за завідомо неправдиві показання або за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків у суді.

15. 02.04.2026 суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті о 14:00 хв. 29.04.2026.

16. 20.04.2026 відповідач подав до суду клопотання про приєднання доказів, а саме копії закордонного паспорту відповідача з відміткою про те, що 20.01.2026 відповідач виїхав за кордон. (а.с. 200-202)

17. 29.04.2026 у судовому засіданні взяли участь представник позивача адвокат Маслова Г.А., представник відповідача адвокат Сизько Д.М. та свідок ОСОБА_3 .

18. 29.04.2026 суд розпочав розгляд справи по суті.

19. У судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснив, що дія договору оренди майна закінчилася 23.06.2025. Проте 11.06.2026 у орендованому приміщенні сталася пожежа. 05.08.2025 позивач надіслав відповідачу листа, у якому просив надати доступ власнику до приміщення. 29.09.2025 позивач звернувся до відповідача з листом про розірвання договору, вимагав повернути майно та сплатити борг з орендної плати. Однак відповідач відповіді не надав, майно не повернув та сплатив позивачу борг з орендної плати.

20. 29.04.2026 суд ухвалив оголосити перерву у судовому засіданні до 14:00 11.05.2025.

21. 08.05.2026 позивач подав до суду додаткові пояснення, у яких вказав, що відповідач порушив умови договору щодо додержання протипожежних вимог, стандартів, норм, правил, через що 11.06.2025 сталася пожежа в орендованому приміщенні. Відповідно до висновку Державної служби України з надзвичайних ситуацій про причини виникнення пожежі від 14.06.2025 №18 причиною є порушення у сфері пожежної безпеки на об`єкті. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 13.11.2025 у справі №580/8888/25 до Золотоніського районного споживчого товариства застосовано заходи реагування у вигляді заборони експлуатації нежитлового приміщення магазину, орендарем якого є відповідач, до усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки. Рішення суду набрало законної сили 13.12.2025. Станом на 27.02.2026 Золотоніський відділ державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на підставі виконавчого листа у справі №580/8888/25 від 13.11.2025 відкрив виконавче провадження №8036049. Внаслідок вказаного позивач як власник магазину позбавлений можливості реалізовувати свої права щодо майна, а також несе додаткові фінансові витрати у вигляді виконавчого збору в розмірі 34588,00 грн, що підлягають відшкодуванню як збитки, завдані протиправною поведінкою орендаря. Отже, відповідач безпідставно займає майно позивача. (а.с. 226-227)

22. 11.05.2026 у судовому засіданні взяли участь представники позивача адвокат Маслова Г.А., керівник Давиденко В.О., представник відповідача адвокат Сизько Д.М.

23. 11.05.2026 суд завершив розгляд справи по суті, ухвалив відкласти ухвалення та проголошення судового рішення у справі до 10:00 13.05.2026.

24. 13.05.2026 у судовому засіданні взяли участь представники позивача адвокат Маслова Г.А., керівник Давиденко В.О., представник відповідача адвокат Сизько Д.М.

25. Керуючись частиною 1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, 13.05.2026 суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення суду у справі №925/120/26.

Вислухавши пояснення учасників справи, з`ясувавши обставини справи та дослідивши письмові докази, що містяться у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

Перелік обставин, які є предметом доказування у справі.

26. Предметом позову позивача до відповідача є немайнові вимоги розірвати договір оренди, виселити відповідача з приміщення та майнова вимога стягнути заборгованість з орендної плати.

27. Підставами позову є обставини, якими позивач обґрунтовує неналежне виконання відповідачем зобов`язання зі сплати орендної плати, належного утримання об`єкта оренди та повернення майна орендодавцю.

28. Відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

29. Враховуючи предмет та підстави позову та заперечення проти позову відповідача, предметом доказування у справі є виникнення між сторонами майнового господарського зобов`язання на підставі договору оренди; строк договору оренди; підстави для розірвання договору оренди; підстави та обставини, що підтверджують припинення договору оренди; невиконання відповідачем зобов`язання з повернення об`єкта оренди; невиконання відповідачем зобов`язання зі сплати орендної плати; розмір невиконаного грошового зобов`язання; порушення суб`єктивного права, за захистом якого позивач звернувся до суду.

Перелік доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

30. На підтвердження обставин, які є предметом доказування, позивач подав письмові докази, дослідивши які, суд встановив:

31. 24.06.2024 Золотоніське районне споживче товариство (орендодавець) та ФОП Заціда Богдан Сергійович (орендар) уклали договір оперативної оренди об`єкта нерухомості №11/юр, за яким в платне користування передано частину нежитлового приміщення -магазину №30, площею 100 кв. м., що розташоване за адресою: Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Шевченка, буд. 13.Того ж дня, сторони склали та підписали акт прийому-передачі приміщення. (а.с. 26 на звороті 31)

Відповідно до умов договору сторони домовилися:

п. 3.3.5 - орендар зобов`язується забезпечувати належне збереження, експлуатацію і санітарне утримання об`єкта оренди, його обладнання, інвентарю і прибудинкових територій та запобігати його пошкодженню і псуванню. - забезпечувати дотримання санітарних норм, правил, стандартів, а також виконувати вимоги приписів і постанов органів державного санітарного контролю; дотримуватись правил експлуатації і ремонту будівель, технологічного обладнання, інженерних комунікацій та вимог щодо зберігання і складування матеріальних цінностей;

п. 3.3.6 - забезпечувати додержання протипожежних вимог, стандартів, норм, правил, а також виконання вимог приписів і постанов органів державного пожежного нагляду. Утримувати у справному стані засоби протипожежного захисту і зв`язку, пожежну техніку, обладнання та інвентар, не допускати їх використання не за призначенням. Додержання вимог законодавства з питань охорони праці, а також виконання вимог приписів і постанов органів Держгірпромнагляду. Створити на об`єкті оренди безпечні умови праці;

п. 3.3.7 орендар несе матеріальну відповідальність перед орендодавцем за збитки, заподіяні об`єкту оренди та/або нежитловому приміщенню, в якому розташований об`єкт оренди, що сталися з вини орендаря, або за збитки, завдані орендодавцеві невиконанням (неналежним виконанням) умов договору;

п. 3.3.8 - орендар повинен самостійно та за власний рахунок забезпечувати здійснення заходів щодо підтримання об`єкта оренди у стані не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду за цим договором, з урахуванням нормального фізичного зносу вказаного об`єкта оренди;

п. 4.1 цей договір набуває чинності з 24.06.2024 і діє до 23.06.2025;

п. 4.3 дія договору припиняється у випадках: закінчення строку, на який його було укладено; у випадку банкрутства орендаря; якщо об`єкт оренди в силу обставин, за які орендар не відповідає, виявиться в стані непридатному для використання; у разі дострокового розірвання договору за згодою сторін. А також за ініціативою однієї із сторін у випадках передбачених цим договором та чинним законодавством; відчуження орендодавцем об`єкта оренди;

п. 4.5 у разі, якщо після закінчення терміну дії договору жодна із сторін в 10-ти денний строк не повідомила іншу сторону про розірвання договору, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих же умовах;

п. 5.1 загальний розмір орендної місячної плати за користування об`єктом оренди складає 5000 грн, у т. ч. ПДВ;

п. 5.2 - орендна плата сплачується орендарем у безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця, або готівкою в касу РайСТ до 20-го числа кожного календарного місяця, в якому здійснюється користування об`єктом оренди;

п. 7.4 - орендодавець має право відмовитися від цього договору і вимагати повернення об`єкта оренди, якщо орендар прострочив сплату орендної плати більше як на один місяць. У такому випадку цей договір є розірваним з моменту одержання орендарем повідомлення орендодавця про відмову від договору;

п. 7.5 - у разі порушення орендарем вимог, встановлених пунктом 3.3 цього договору, орендодавець має право відмовитись від нього та вимагати повернення об`єкта оренди. У такому випадку цей договір є розірваним з моменту одержання орендарем повідомлення орендодавця про відмову від договору;

п. 7.6 - розірвання договору не є підставою для звільнення орендаря від виконання обов`язку по погашенню заборгованості з орендної плати;

п. 8.1 - орендар несе повну відповідальність за порушення вимог охорони праці, пожежної безпеки, санітарних та екологічних норм і правил.

32. 11.06.2025 Головне управління ДСНС України у Черкаській області склало акт про пожежу, яка відбулася 11.06.2025 о 17:30 у непродовольчому магазину (торгівельного призначення), власником якого є позивач, а орендарем відповідач. (а.с. 32-33)

33. У висновку №18 від 14.06.2025 Головне управління ДСНС України у Черкаській області вказало причини виникнення пожежі: порушення у сфері пожежної безпеки на об`єкті. (а.с. 34-40, 99 на звороті - 106)

34. 16.06.2025 (сторони спільно визнали, що у даті листа допущено описку та помилково вказано 16.01.2025) позивач (орендодавець) звернувся до відповідача (орендаря) з листом №112, у якому на час проведення ремонтних робіт запропонував орендні канікули з 11.06.2025 до завершення відновлення приміщення. У разі розірвання договору у зв`язку із закінченням строку його дії, просив повернути об`єкт у стані не гіршому, ніж на момент його передачі в оренду. Вимагав негайно надати доступ до орендованого приміщення з метою відновлення електропостачання сусіднього магазину СТ "Меркурій". (а.с. 44, 98 на звороті)

35. 05.07.2025 та 05.08.2025 позивач надіслав відповідачу листи №119, у яких просив у зв`язку із закінченням 23.06.2025 строку дії договору негайно повернути приміщення за актом приймання-передачі, відшкодувати збитки згідно з кошторисом, який буде складений після отримання доступу приміщення. (а.с. 45, 99)

36. 05.08.2025 відповідач у заяві слідчому СВ Золотоніського РВП ГУНП у Черкаській області надав працівникам поліції добровільний дозвіл на проведення огляду місця події у приміщенні, яке перебуває у нього в оренді та розташоване за адресою: м. Золотоноша, вул. Шевченка, 19. (а.с. 126 на звороті)

37. 06.08.2025 позивач звернувся до Золотоніського районного відділу поліції з листом №120, у якому ствердив, що строк дії договору, укладеного з відповідачем, закінчився, відповідач майно з оренди не повернув. Просив посприяти у поверненні позивачу з незаконного володіння відповідача майна. (а.с. 40 на звороті 41, 96)

38. У поясненні, наданому 20.08.2025 старшому оперуповноваженому Золотоніського районного відділу поліції ГУНП в Черкаській області, Заціда Б.С. вказав, що станом на 20.08.2025 використовує приміщення на підставі пунктів 4.1 та 4.5 договору, що не вчиняв перешкод у доступі до приміщення власнику, а також іншим компетентним органам. Також повідомив, що власник має безперешкодний доступ до приміщення через двері, які знаходяться між магазинами та користуються ними. (а.с. 118 на звороті 119)

39. 24.09.2025, 29.09.2025 позивач надіслав відповідачу листи №128 та №129, у яких вимагав повернути приміщення станом на 25.10.2025 та 29.10.2025 за актом прийому-передачі приміщення та відшкодувати заборгованість зі сплати орендної плати та комунальних послуг. (а.с. 46 на звороті 51, 58-59)

40. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 13.11.2025 у справі №580/8888/25 позов Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій до Золотоніського районного споживчого товариства, є ФОП Заціди Богдана Сергійовича задоволено частково. Застосовано до Золотоніського районного споживчого товариства заходи реагування у вигляді заборони експлуатації нежитлового приміщення магазину 30, орендарем якого є ФОП Заціда Богдан Сергійович, пов`язаної із здійсненням основного виду діяльності відповідача, до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки. (а.с. 41 на звороті 43)

41. 21.11.2025 позивач склав довідку №146, згідно з якою заборгованість відповідача перед позивачем з орендної плати станом на 20.11.2025 становить 27466,85 грн. (а.с. 52)

42. Відповідач на спростування обставин, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, подав письмові докази, дослідивши які суд встановив:

43. 16.06.2025 (сторони спільно визнали, що у даті листа допущено описку та помилково вказано 16.01.2025) позивач (орендодавець) звернувся до відповідача (орендаря) з листом №112, у якому на час проведення ремонтних робіт запропонував орендні канікули з 11.06.2025 до завершення відновлення приміщення. У разі розірвання договору у зв`язку із закінченням строку його дії, просив повернути об`єкт у стані не гіршому, ніж на момент його передачі в оренду. Вимагав негайно надати доступ до орендованого приміщення з метою відновлення електропостачання сусіднього магазину СТ "Меркурій". (а.с. 74)

44. 19.01.2026 позивач надіслав відповідачу листа №5, у якому повідомив про розірвання договору з 29.10.2025 за систематичне порушення його умов та просив відшкодувати заборгованість з орендної плати та з комунальних послуг. (а.с. 76)

45. Відповідно до частини першої та другої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів;3) показаннями свідків.

46. Відповідно до частини 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

47. На підставі поданих сторонами доказів, можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Подані сторонами докази суд визнає належними.

48. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України "Допустимість доказів").

49. На підтвердження обставин, якими позивач обґрунтовує підстави позову, а відповідач заперечує проти позову, сторони подали письмові докази, які є належним засобом доказування обставин, що є предметом доказування у справі. Суд не встановив, що докази подані сторонами отримані з порушенням закону. Докази подані сторонами суд визнає допустимими.

50. Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

51. Подані сторонами докази, на переконання суду, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Докази, подані сторонами, суд визнає достовірними.

52. Відповідно до статті 129 Конституції України та статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

53. Зміст принципу змагальності господарського судочинства наведений у статтях 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України, відповідно норм яких судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

54. Сумніву у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів у суду не виникло.

Висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів. Мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

55. Відповідно до частин 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

56. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Тобто обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

57. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частина 2 статті 79 Господарського процесуального кодексу України).

58. З огляду на відсутність у справі доказів, які б водночас доводили та спростовували одні й ті ж обставини, суд не наводить у рішенні суду мотивів визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

59. Відповідно до частини 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

60. Враховуючи належність, допустимість та достовірність доказів, поданих сторонами, оцінивши зібрані у справі докази в цілому та кожен доказ окремо, суд визнає доведеними обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, та визнає встановленими наступні обставини:

61. 24.06.2024 сторони уклали договір оперативної оренди об`єкта нерухомості №11/юр від 24.06.2024, за яким позивач передав відповідачу в платне користування частину магазину №30, площею 100 кв. м за адресою: Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Шевченка, буд. 13. Того ж дня, сторони підписали акт прийому-передачі приміщення.

62. 11.06.2025 у орендованому приміщенні сталася пожежа;

63. 23.06.2025 строк дії договору закінчився;

64. 16.06.2025 позивач звернувся до відповідача та запропонував орендні канікули з 11.06.2025 до завершення відновлення приміщення. У разі розірвання договору у зв`язку із закінченням строку його дії, просив повернути об`єкт у стані не гіршому, ніж на момент його передачі в оренду. Вимагав негайно надати доступ до орендованого приміщення з метою відновлення електропостачання сусіднього магазину СТ "Меркурій";

65. 05.07.2025 позивач звернувся до відповідача з вимогою негайно повернути приміщення за актом приймання-передачі та відшкодувати збитки у зв`язку із закінченням строку дії договору;

66. Станом на 20.08.2025 та відповідач продовжував використовувати приміщення та не передав приміщення позивачу;

67. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 13.11.2025 у справі №580/8888/25 до позивача застосовано заходи реагування у вигляді заборони експлуатації приміщення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки;

68. 19.01.2026 позивач повідомив відповідача про розірвання договору з 29.10.2025 за систематичне порушення його умов та просив відшкодувати заборгованість з орендної плати та з комунальних послуг.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Норми права, на які посилалися учасники справи, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування.

69. Між сторонами на підставі договору виникли правовідносин пов`язані зі строковим платним використанням нерухомого майна. До правовідносин сторін підлягають застосуванню норми цивільного права, які регулюють відносини найму (оренди) майна.

70. Згідно з частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

71. Договір найму укладається на строк, встановлений договором (частина 1 статті 763 Цивільного кодексу України).

72. Договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено (ч. 2 ст. 291 ГК України).

73. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України)

74. У разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (частина 1 статті 785 Цивільного кодексу України).

75. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється (частина 2 статті 795 Цивільного кодексу України).

76. Відповідно до частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

77. Якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (частина 1 статті 764 Цивільного кодексу України).

78. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (частина 1 статті 610 Цивільного кодексу України).

Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Висновок суду про порушення, не визнання або оспорення права чи інтересу, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку. Висновки суду щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

79. Передумовою спору є виникнення між сторонами зобов`язання на підставі договору оренди нерухомого майна.

80. Причиною виникнення спору є невиконання відповідачем зобов`язання повернути об`єкт оренди та сплатити заборгованість зі сплати орендної плати.

81. Звертаючись з позовом, позивач вимагає розірвати договір оренди, повернути майно з оренди та прагне захистити своє майнове право на отримання орендної плати за користування майном.

82. За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

83. 24.06.2024 сторони уклали договір оренди нерухомого майна. Позивач передав в оренду відповідачу нерухоме майно.

84. Сторони погодили усі істотні умови договору: об`єкт оренди, розмір орендної плати та строк оренди.

85. Сторони погодили (п. 4.1 договору), що договір набуває чинності з 24.06.2024 і діє до 23.06.2025.

86. Договір найму укладається на строк, встановлений договором (частина 1 статті 763 Цивільного кодексу України).

87. Відповідно до частини 2 статі 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

88. Сторони домовилися (п. 4.3 договору), що дія договору припиняється, зокрема, у випадку закінчення строку, на який його було укладеною.

89. У разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (частина 1 статті 785 Цивільного кодексу України).

90. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється (частина 2 статті 795 Цивільного кодексу України).

91. Відповідно до пункту 3.3.16. договору орендар зобов`язаний у разі закінчення строку дії оренди повернути орендодавцеві об`єкт оренди.

92. Відповідно до пункту 2.4. договору оренди об`єкт оренди повертається орендодавцеві орендарем за актом приймання-передачі об`єкта оренди протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту закінчення строку дії оренди. Умовами повернення орендодавцеві об`єкта оренди є, зокрема, звільнення орендарем орендованої площі від меблів та іншого майна.

93. 23.06.2025 строк дії договору оренди закінчився. Після закінчення строку дії договору оренди відповідач об`єкт оренди позивачу не повернув, не звільнив орендовану площу від меблів та іншого майна та продовжив користуватися ним.

94. Якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (частина 1 статті 764 Цивільного кодексу України).

95. Відповідно до пункту п. 4.5 договору, у разі, якщо після закінчення терміну дії договору жодна із сторін в 10-ти денний строк не повідомила іншу сторону про розірвання договору, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих же умовах.

96. Норма частини 1 статті 764 Цивільного кодексу України та пункту п. 4.5 договору оренди визначають можливість продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах. При цьому для такого автоматичного продовження договору оренди передбачена особливість відсутність заяви (повідомлення) однієї зі сторін про припинення чи зміну умов договору протягом місяця після закінчення терміну його дії.

97. Також згідно із частиною четвертою статті 284 Господарського кодексу України (яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

98. Суть поновлення договору оренди згідно з наведеними нормами полягає в тому, що орендар продовжує користуватися орендованим майном після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує протягом одного місяця після закінчення строку договору у його поновленні. Відсутність такого заперечення може мати прояв у «мовчазній згоді» і у такому випадку орендар у силу закону може розраховувати, що договір оренди вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 25.05.2021 у справі №910/9949/20.

99. Заява орендодавця про припинення договору оренди за закінченням строку договору є одностороннім правочином, який відображає волевиявлення орендодавця у спірних правовідносинах, що не потребує узгодження з орендарем в силу прямої норми закону, і є підставою для припинення відповідних зобов`язальних правовідносин.

100. Повідомлення орендодавцем орендаря про припинення договору є юридично значимою дією, яка засвідчує наявність такого волевиявлення та забезпечує своєчасну обізнаність з ним іншої сторони, є передумовою настання обумовлених таким одностороннім правочином наслідків також для іншої особи за правилами абзацу 3 частини 3 статті 202 Цивільного кодексу України.

Такі висновки про застосування норми частини 1 статті 764 Цивільного кодексу України сформувала Велика Палата Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19

101. Вимога (заява) про припинення чи зміну договору оренди може бути направлена однією із сторін у формі листа, телеграми, факсограми тощо. Істотне значення у цьому випадку має зміст такої заяви, оскільки вона обов`язково повинна бути спрямована на припинення або зміну умов договору оренди, та факт її отримання іншою стороною.

102. Отже, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється. Оскільки зазначеними нормами визначено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, то для продовження дії договору не вимагається обов`язкового укладення нового договору або внесення змін до нього.

Такий висновок про застосування норм наведений також у постанові Верховного суду від 15.05.2020 у справі № 910/5410/19.

103. 05.07.2025 та 05.08.2025 позивач звернувся до відповідача з вимогою негайно повернути приміщення за актом приймання-передачі у зв`язку із закінченням 23.06.2025 строку дії договору.

104. 11.06.2025 у орендованому приміщенні сталася пожежа. 16.06.2025 позивач звернувся до відповідача та запропонував орендні канікули з 11.06.2025 до завершення відновлення приміщення. У разі розірвання договору у зв`язку із закінченням строку його дії, просив повернути об`єкт у стані не гіршому, ніж на момент його передачі в оренду. Вимагав негайно надати доступ до орендованого приміщення з метою відновлення електропостачання сусіднього магазину СТ "Меркурій".

105. Відповідач не звертався до позивача із заявою про продовження строку дії договору оренди.

106. Водночас, позивач як до закінчення строку дії договору оренди, так і упродовж місяця після його закінчення надіслав відповідачу листи, у яких вимагав повернути майно з оренди у зв`язку з закінченням строк дії договору оренди.

107. У такий спосіб позивач вчинив односторонній правочин, який відображає його волевиявлення як орендодавця у спірних правовідносинах на їх припинення, що не потребує узгодження з орендарем в силу прямої норми закону, та є підставою для припинення відповідних зобов`язальних правовідносин.

108. Повідомлення позивача про припинення договору є юридично значимою дією, яка засвідчує наявність його волевиявлення та забезпечує своєчасну обізнаність з ним відповідача, що є передумовою для настання обумовлених таким одностороннім правочином наслідків також для відповідача у вигляді припинення договору оренди.

109. Врахувавши висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду суд дійшов висновку, що укладений сторонами договір оренди припинився 23.06.2025 у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено.

110. Однією із загальних засад цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

111. Передумовою для захисту прав та охоронюваних законом інтересів особи є наявність такого права або інтересу та порушення або оспорювання їх іншою особою (іншими особами).

112. Враховуючи, що укладений сторонами договір оренди припинився 23.06.2025 у зв`язку із закінченням строку, на який його укладено, вимога позивача про його розірвання є необґрунтованою, оскілки не матиме наслідком захист порушеного права позивача в обраний ним спосіб шляхом розірвання договору, який є припиненим з інших підстав.

113. Вимогу позивача про розірвання договору оренди суд визнає необґрунтованою та дійшов висновку у цій частині у позові позивачу відмовити.

114. Звертаючись з позовом до відповідача, позивач також вимагав виселити відповідача із займаного приміщення.

115. У даному випадку, немайнова вимога позивача виселити відповідача з об`єкта оренди, на переконання суду, не відповідає характеру спірних правовідносин, що виникли між сторонами, та змісту порушеного права, за захистом якого позивача звернувся до суду

116. Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

117. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб

118. Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини 1, 2 статті 5 ГПК України)

119. За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

120. Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

121. Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

122. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

123. Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права чи інтересу, бути адекватним наявним обставинам

124. Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

125. Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

126. Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20).

127. Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18)

128. Також, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, дійшла висновку, що в кінцевому результаті ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права (1), а в разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування (2), тобто такий захист повинен бути повним (3) та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (4), забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (5).

129. Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суди повинні зважати й на його ефективність з погляду Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У § 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Сполученого Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93, [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань

130. У процесуальному законодавстві діє принцип "jura novit curia" ("суд знає закони"), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

131. При вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки ін.) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. З огляду на положення Господарського процесуального кодексу України така функціональність суду носить імперативний характер.

132. При цьому обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia (такий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19).

133. Суд встановив, що після закінчення строку дії договору оренди відповідач об`єкт оренди позивачу не повернув, не звільнив орендовану площу від меблів та іншого майна та продовжив володіти та користуватися ним для здійснення власної підприємницької діяльності.

134. У поясненні, наданому 20.08.2025 старшому оперуповноваженому Золотоніського районного відділу поліції ГУНП в Черкаській області, Заціда Б.С. вказав, що станом на 20.08.2025 використовує приміщення на підставі пунктів 4.1 та 4.5 договору, що не вчиняв перешкод у доступі до приміщення власнику, а також іншим компетентним органам.

135. Враховуючи встановлені судом обставини та висновок суду, що укладений сторонами договір оренди припинився 23.06.2025 у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено, використання відповідачем об`єкта оренди після закінчення строку оренди є неправомірним.

136. У разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (частина 1 статті 785 Цивільного кодексу України).

137. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється (частина 2 статті 795 Цивільного кодексу України).

138. Відповідно до пункту 3.3.16. договору орендар зобов`язаний у разі закінчення строку дії оренди повернути орендодавцеві об`єкт оренди.

139. Відповідно до пункту 2.4. договору оренди об`єкт оренди повертається орендодавцеві орендарем за актом приймання-передачі об`єкта оренди протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту закінчення строку дії оренди. Умовами повернення орендодавцеві об`єкта оренди є, зокрема, звільнення орендарем орендованої площі від меблів та іншого майна.

140. З урахуванням змісту норм частини 1 статті 785, частина 2 статті 795 Цивільного кодексу України та умов укладеного сторонами договору (пункти 3.3.16, 2.4) після припинення договору оренди у відповідача виник обов`язок повернути позивачу об`єкт оренди та звільнити орендовану площу від меблів та іншого майна.

141. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (частина 1 статті 610 Цивільного кодексу України).

142. Внаслідок невиконання відповідачем обов`язку повернути позивачу об`єкт оренди та звільнити орендовану площу від меблів та іншого майна право позивача на володіння і користування своїм майном порушене відповідачем і таке право підлягає судовому захисту.

143. Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів судового захисту цивільних прав та інтересів є присудження до примусового виконання обов`язку в натурі.

144. Враховуючи невиконання відповідачем обов`язку повернути позивачу об`єкт оренди та звільнити орендовану площу від меблів та іншого майна після закінчення строку оренди, суд, застосовуючи принцип jura novit curia, дійшов висновку у цій частині позову вимогу позивача задовольнити, присудити до примусового виконання відповідачем встановленого договором обов`язку в натурі у спосіб зобов`язати відповідача звільнити нежитлове приміщення магазину та передати (повернути) приміщення магазину позивачу.

145. Маючи на меті захистити своє майнове право на отримання плати за користування майном, позивач звернувся до відповідач з майновою вимогою про стягнення боргу та просив суд стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати, що виникла після закінчення строку дії договору оренди.

146. Змістом позову позивача до відповідача у цій частині є майнова вимога про стягнення орендної плати у розмірі 27466,85 грн за період з червня 2025 року до вересня 2025 року.

147. Підставами позову є обставини, якими позивач обґрунтовує нарахування відповідачу орендної плати та невиконання відповідачем його обов`язку зі сплати, у встановленому договором розмірі та строк.

148. Відповідно до пункту 5.2. договору орендна плата сплачується орендарем у безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця, або готівкою в касу РайСТ до 20-го числа кожного календарного місяця, в якому здійснюється користування об`єктом оренди.

149. Враховуючи встановлені судом обставини та висновок суду, що укладений сторонами договір оренди припинився 23.06.2025 у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено, використання відповідачем об`єкта оренди після закінчення строку оренди є неправомірним.

150. Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 Цивільного кодексу України.

151. Із припиненням договірних (зобов`язальних) відносин за договором у наймача (орендаря) виникає новий обов`язок - негайно повернути наймодавцеві річ.

152. Після спливу строку дії договору невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Отже, права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.

153. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення (частина 2 статті 785 Цивільного кодексу України).

154. Відтак, користування майном після припинення договору є таким, що здійснюється не відповідно до його умов - неправомірне користування майном, у зв`язку з чим вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо), суперечить змісту правовідносин за договором найму (оренди) та регулятивним нормам Цивільного кодексу України.

155. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма статті 762 Цивільного кодексу України ("Плата за користування майном") і охоронна норма частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України ("Обов`язки наймача у разі припинення договору найму") не можуть застосовуватися одночасно, адже орендар не може мати одночасно два обов`язки, які суперечать один одному: сплачувати орендну плату, що здійснюється за правомірне користування майном, і негайно повернути майно.

156. Отже, положення пункту 3 частини 1 статті 3 та статті 627 ЦК України про свободу договору не застосовуються до договорів оренди в тій їх частині, якою передбачені умови щодо здійснення орендної плати за період від моменту припинення дії договору до моменту повернення орендованого майна, оскільки сторони в такому випадку відступають від положень актів цивільного законодавства (стаття 6 Цивільного кодексу України).

157. Неврахування таких висновків щодо застосування положень цивільного законодавства на практиці призводить до того, що з орендаря, який після припинення строку дії договору не повернув майно орендодавцю на його вимогу, фактично стягується потрійний розмір орендної плати, а саме: безпосередньо орендна плата, а також неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Такий підхід у регулюванні орендних правовідносин вочевидь не узгоджується з такими загальними засадами цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України).

158. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.02.2018 у справі №910/12949/16, від 17.12.2018 у справі №906/1037/16, та у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 у справі №910/11131/19.

159. Враховуючи встановлені судом обставини, зміст та характер правовідносин сторін, що виникли у зв`язку із закінченням строку дії договору оренди, позивач після закінчення дії договору не має права нараховувати та вимагати від відповідача сплати орендної плати за користування майном.

160. У цьому випадку належним способом захисту порушеного права позивача на отримання компенсації за використання відповідачем об`єкта оренда є вимога про стягнення з відповідача неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення виконання зобов`язання з повернення майна.

161. Однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є диспозитивність. Зміст цього принципу наведену у статті 14 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

162. Відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

163. При вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки ін.) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. З огляду на положення Господарського процесуального кодексу України така функціональність суду носить імперативний характер.

164. Обов`язок суду надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia.

165. Оскільки, для вирішення цього спору доведенню та встановленню підлягають фактичні обставини пов`язані із визначенням розміру неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за весь час прострочення виконання зобов`язання з повернення майна суд позбавлений можливості виконати завдання господарського судочинства та захистити порушене право позивача на отримання компенсації за неправомірне користування відповідачем об`єктом оренди після закінчення строку дії договору оренди, застосувавши принципу jura novit curia, без встановлення таких обставин.

166. Вимогу позивач про стягнення з відповідача 27466,85 грн орендної плати за користування майном за період з червня 2025 року до вересня 2025 року суд визнає необґрунтованою та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову у цій частині.

167. Звертаючись з позовом до відповідача, позивач поданими суду доказами доводив обставини виникнення пожежі у приміщенні, яке використовув відповідач, проте будь-яких майнових чи немайнових вимог з урахуванням цих обставин до відповідача не заявив.

168. Суд встановив, що 11.06.2025 у орендованому приміщенні сталася пожежа. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 13.11.2025 у справі №580/8888/25 до позивача застосовано заходи реагування у вигляді заборони експлуатації приміщення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки.

169. Враховуючи предмет та підстави позову позивача до відповідача, суд не здійснює ретельної оцінки доказів, що підтверджують обставини виникнення пожежі, та не надає оцінки правовим наслідкам пожежі для кожної із сторін.

170. Розподіл судових витрат.

171. Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

172. У позові позивач просить стягнути з відповідача на його користь понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 9984,00 грн.

173. За подання позовної заяви до суду позивач сплатив 9984,00 грн судового збору за двома немайновими вимогами та однією майновою вимогою на підставі платіжних інструкцій від 12.01.2026 №17 на суму 3328,00 грн, №18 на суму 3328,00 грн, №19 на суму 3328,00 грн. (а.с. 6-8)

174. Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

175. Оскільки позов позивача задоволено частково в частині немайнової вимоги зобов`язати відповідача звільнити приміщення, витрати позивача зі сплати судового збору у розмірі 3328,00 грн суд покладає на відповідача.

Керуючись статтями 14, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Золотоніського районного споживчого товариства до ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) звільнити нежитлове приміщення магазину №30, загальною площею 100 м2, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 та передати приміщення магазину Золотоніському районному споживчому товариству (ідентифікаційний код 01773891, адреса місцезнаходження: 19700, м. Золотоноша, Черкаська область, вулиця Шевченка, буд. 153).

У решті позову Золотоніського районного споживчого товариства до ОСОБА_1 в частині вимог про розірвання договору оперативної оренди об`єкта нерухомості від 24.06.2024 №11/юр та стягнення 27466,80 грн боргу зі сплати орендної плати у позові відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Золотоніського районного споживчого товариства (ідентифікаційний код 01773891, адреса місцезнаходження: 19700, м. Золотоноша, Черкаська область, вулиця Шевченка, буд. 153) 3328,00 грн (три тисячі триста двадцять вісім гривень 00 копійок) судових витрат зі сплати судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення суду складене 23.05.2026.

Суддя А.І. Гладун