Рішення № 136773065, 22.05.2026, Яремчанський міський суд

Справа № 354/469/26

Провадження по справі № 2/354/429/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2026 року м. Яремче

Суддя Яремчанського міського суду Івано-Франківської області Остап`юк М.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» звернулося до суду з вищевказаним позовом. В обгрунтування позову зазначає, що відповідач, уклавши з ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» кредитний договір №450286978 від 24.07.2023, отримав грошові кошти шляхом перерахування на картковий рахунок в розмірі 12 800 гривень 00 копійок. Проте в подальшому Відповідач збільшив суму кредиту на 25 000 грн. Кредитодавець свої зобов`язання за вказаним договором виконав у повному обсязі, а саме надав Відповідачу кредит у розмірі, встановленому в договорі. У свою чергу, відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов кредитного договору, що має відображення у виписці по рахунку. У зв`язку з невиконанням своїх зобов`язань за вказаним договором станом на час подання позовної заяви, 26 03.2026 року, утворилася заборгованість у сумі: 97 264, 34 грн, а саме: 20 209,09 грн сума прострочених платежів за тілом кредиту, 77 055, 25 грн сума прострочених платежів по процентах.

28.11.2018 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Договір факторингу №28/1118-01 відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором №450286978 від 24.07.2023 перейшло до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС».

10.10.2024 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 10/1024-01 відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором №450286978 від 24.07.2023 перейшло до ТОВ «ОНЛАЙН ФІНАНС».

15.07.2025 року між ТОВ «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» укладено Договір факторингу № 15/07/25-E відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором №450286978 від 24.07.2023 перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» .

З урахуванням наведеного, позивач ТОВ ФК «ЕЙС» просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за Договором кредитної лінії № 450286978 від 24.07.2023, укладеним між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 , в розмірі 97 264, 34 грн.

Ухвалою суду від 01.04.2026 відкрито провадження у справі, яке постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.

Ухвалою суду від 22.04.2026 Суд ухвалив перейти до розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників в судове засідання.

19.05.2026 на адресу суду від відповідачки ОСОБА_1 надійшли заперечення на позов. Відповідач заперечує автоматичну пролонгацію договору на 90 днів. Зазначила, що відповідно до пункту 8.3.2 договору, будь-яка пролонгація є двостороннім правочином, що потребує активації дій з боку споживача в Особистому кабінеті. Вона жодних пролонгацій не здійснювала. Договірні відносини припинилися 14.10.2023 року. Будь-яке нарахування відсотків після цієї дати є незаконним.

Позивач визнає, що здійснював нарахування після строку договору на підставі ст. 625 ЦК України. Проте відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК, розмір відповідальності боржника становить 3% річних, якщо інший розмір не встановлений законом або договором. Позивач же під виглядом ст. 625 ЦК України продовжував нараховувати кабальну комерційну ставку у розмірі 2,98% на день, що становить 1087,7% річних (602,23 грн щодня). Такий розрахунок є незаконним. Відповідно до розрахунку заборгованості згідно з нормами закону та даними УБКІ: загальна сума виданих траншів: 25 000,00 грн; загальна сума фактичних оплат позивачки: 11 345,00 грн; реальний залишок тіла (з урахуванням черговості за ст. 19 ЗУ «Про споживче кредитування»): 25 000,00 - 11 345,00 = 13 655,00 грн. Щодо розрахунку законних відсотків: а) в межах строку договору - 14.10.2023 включно: згідно з графіком та ставками, що діяли до закінчення договору, сума відсотків становить близько 4 500,00 грн (з урахуванням пролонгацій та знижок, зазначених у розрахунку позивача до жовтня); б) поза межами строку договору (з 15.10.2023 по 11.05.2026): нарахування 2,98% на день після 14.10.2023 є не законним, має застосовуватися ставка 3% річних (ст. 625 ЦК). Період прострочення: 940 днів. Розрахунок: 13 655 грн х 3% / 365 днів ? 940 днів = 1 055,42 грн. Відтак, Відповідачка зазначає, що сума заборгованості, яку вимагає Позивач, є завищеною на 78 053,92 грн. Позивач неправомірно нараховував відсотки за ставкою понад 1000% річних протягом 940 днів після офіційного закінчення строку договору, зафіксованого в УБКІ. Також вважає, що порушено черговість погашення заборгованості. Оскільки вона здійснила оплату на суму 11 345,00 грн. Проте, всупереч ч. 3 ст. 19 Закону України «Про споживче кредитування», ці кошти були зараховані на погашення нарахованих відсотків, а не простроченого тіла кредиту. Закон встановлює чітку черговість: спочатку прострочена сума кредиту, потім відсотки. Неправильний розподіл її платежів призвів до штучного утримання суми основного боргу на високому рівні, що є зловживанням з боку фінансової установи. Крім того, позивач не надав належним чином завіреної банківської виписки, яка б підтверджувала зарахування кожного із п?яти траншів на картку відповідачки.

Відповідач також заперечила суму стягнення правової допомоги, оскільки така не відповідає принципам співмірності. Просила у задоволенні позову відмовити повністю.

У судове засідання представник позивача не з`явився, у позовній заяві просив розгляд справи проводити у відсутності представника позивача.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, у заяв просила розгляд справи проводити у її відсутності.

Зваживши на письмові позиції сторін, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

При цьому, принцип змагальності згідно ст.12 ЦПК України забезпечує повноту дослідження обставин справи. Даний принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Судом встановлено, що 24.07.2023 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії №450286978, у формі електронного документу з використанням електронного підпису, згідно якого відповідач отримав кредит у сумі 25 000,00 грн шляхом безготівкового перерахування суми кредиту на картковий рахунок.

Відповідно до пункту 3.1 Договору позичальнику надавався дисконтний період кредитування, протягом якого позичальник мав збільшувати суму кредиту (отримати черговий Транш) в межах Кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в Особистому кабінеті, а також частково повернути суму кредиту. На момент укладення цього договору строк дисконтного періоду користування складав 29 днів від дати отримання Позичальником першого Траншу.

Згідно з пунктом 7.3. Договору кінцева дата повернення (виплати) Кредиту складає 23.08.2028 року (а.с.87).

Договір кредитної лінії №450286978 від 24.07.2023 підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором MNV47PC7, який було направлено ОСОБА_1 на номер його мобільного телефону, зазначений останньою в Заявці на отримання грошових коштів в кредит від 24.07.2023 року (а. с. 16).

Згідно платіжного доручення № 094d7234-0038-4137-b819-fece880c4135 від 24.07.2023 ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» на банківську картку № НОМЕР_1 , одержувач ОСОБА_1 , було перераховано грошові кошти у сумі 12 800,00 грн, згідно умов Договору №450286978 від 24.07.2023 (А.С. 27).

Згідно платіжного доручення № 26ecca4f-0da5-40df-b82d-c3ee2522b82a від 26.07.2023 ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» на банківську картку № НОМЕР_1 , одержувач ОСОБА_1 , було перераховано грошові кошти у сумі 4150,00 грн., згідно умов Договору №450286978 від 24.07.2023 (а. с. 27 на звороті).

Згідно платіжного доручення № 7d7e1076-bba7-4dc9-85db-ba12e72e2131 від 10.08.2023 ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» на банківську картку № НОМЕР_1 , одержувач ОСОБА_1 , було перераховано грошові кошти у сумі 1500,00 грн, згідно умов Договору №450286978 від 24.07.2023 (а. с. 28).

Згідно платіжного доручення № f5ef208b-5d98-42d8-bc0d-b05c2bceeb2c від 11.08.2023 ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» на банківську картку № НОМЕР_1 , одержувач ОСОБА_1 , було перераховано грошові кошти у сумі 950,00 грн, згідно умов Договору №450286978 від 24.07.2023 (а. с. 28 на звороті).

Згідно платіжного доручення № e08abed2-a49e-48d3-9b45-7b667f9f8544 від 14.08.2023 ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» на банківську картку № НОМЕР_1 , одержувач ОСОБА_1 , було перераховано грошові кошти у сумі 5600,00 грн, згідно умов Договору №450286978 від 24.07.2023 (а. с. 29).

Таким чином, підтверджено, що відповідачці ОСОБА_1 було перераховано кредитні кошти на загальну суму 25 000 грн.

28.11.2018 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Договір факторингу №28/1118-01.

Відповідно до Реєстру прав вимоги № 258 від 14.11.2023 року до цього Договору, право грошової вимоги за кредитним договором №450286978 від 24.07.2023 перейшло до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» (а. с. 45-46).

З Реєстру вбачається, що на час переходу права вимоги до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» загальна заборгованість (сума відступленої грошової вимоги) становила 44 268, 10 грн, яка складалася з суми заборгованості по основному боргу (тіло кредиту) - 20 209, 09 грн, та заборгованості по відсоткам - 24 059, 01 грн (а. с. 46).

Як вбачається з Розрахунку заборгованості ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» з 14.11.2023 року на суму заборгованості нараховувалися відсотки у сумі 602, 23 грн за кожен день прострочення включно до 10.10.2024 року, в результаті чого нараховано процентів у розмірі 77 055, 25 грн (79-80).

10.10.2024 року ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Договір факторингу № 10/1024-01 з ТОВ «ОНЛАЙН ФІНАНС», відповідно до умов якого право грошової вимоги за вказаним кредитним договором №450286978 від 24.07.2023 перейшло до ТОВ «ОНЛАЙН ФІНАНС».

Відповідно до Реєстру прав вимоги № 2 від 10.10.2024 року до вказаного Договору до ТОВ «ОНЛАЙН ФІНАНС» перейшло право вимоги на загальну суму 97 264, 34, з яких сума заборгованості по основному боргу (тіло кредиту) - 20 209, 09 грн (незмінна), та заборгованості по відсоткам - 77 055, 25 грн (а. с. 97-98).

15.07.2025 року між ТОВ «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» укладено Договір факторингу № 15/07/25-E відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором №450286978 від 24.07.2023 перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС».

Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу № 15/07/25-E від 15.07.2025 року до ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» перейшло право вимоги на загальну суму 97 264, 34, з яких сума заборгованості по основному боргу (тіло кредиту) - 20 209, 09 грн (незмінна), та заборгованості по відсоткам - 77 055, 25 грн (а. с. 64-65).

Між сторонами виник спір стосовно належного виконання відповідачем взятих на себе кредитних зобов`язань.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ст. 6, ч. 1 ст. 627 та ч. 1 ст. 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За приписами ч. 1, ч. 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі (пункт 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частинами 12, 13 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Згідно з приписами статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №524/5556/19 від 12.01.2021 дійшов такого висновку: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами».

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №127/33824/19, відповідно до якої «укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача, цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі».

Таким чином, підписання відповідачем договору, шляхом зазначення одноразового ідентифікатора відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи позивач ТОВ ФК «ЕЙС» набуло право вимоги до відповідача відповідно до договору факторингу № 15/07/25-Е від 15.07.2025 року

Вказаний договір факторингу у встановленому законом порядку відповідачем не оспорювався та не визнавався недійсним.

Відповідно до позиції, викладеної у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18), а також від 19.06.2019 у справі №643/17966/14-ц, стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Згідно ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, судом встановлено, що позивач ТОВ ФК «ЕЙС» набув право вимоги за договором кредитної лінії № 450286978 від 24.07.2023 року, укладеним між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 .

Щодо розміру заборгованості, який оспорюється Відповідачкою.

В ході розгляду справи встановлено, що право грошової вимоги за договором кредитної лінії № 450286978 від 24.07.2023 року, укладеним між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 , передавалося тричі, і відповідно тричі змінювалися Кредитори та розрахункові рахунки, реквізити, тощо, на які слід перераховувати кошти у якості погашення кредитної заборгованості.

Так, 28.11.2018 року первісний кредитор ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» передало право вимоги за кредитним договором ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС».

10.10.2024 року ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» передало право вимоги ТОВ ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС».

15.07.2025 року ТОВ ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» передало право вимоги за кредитним договором позивачу ТОВ ФК «ЕЙС».

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до статті 518 ЦК України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

Наслідками неповідомлення боржника є відповідальність нового кредитора за ризик настання несприятливих для нього наслідків і визнання виконання боржником зобов`язання первинному кредитору належним.

Згідно із ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

При цьому, суд приймає до уваги позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 06.02.2018 у справі № 278/1679/13-ц; 06.02.2019 у справі № 361/2105/16-ц та 23.12.2020 у справі № 757/28231/13-ц, відповідно до яких неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, і таке виконання є належним. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань. Разом з тим, таке неповідомлення впливає на визначення розміру заборгованості перед новим кредитором.

Згідно зі статтею 516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.

Як уже зазначалося судом право вимоги за кредитним договором відчужувалося неодноразово.

Так, відповідно до розрахунку заборгованості первісного кредитора ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» станом на 14.11.2023 року, на день відчуження права вимоги заборгованість становила на загальну суму 44 268, 10 грн, що складалася з 20 209 грн 09 коп тіло кредиту та 24 059, 01 грн нараховані проценти (а. с. 77-78).

У пункті 14.19. Договору передбачалося обов`язок кредитодавця повідомити боржника протягом десяти днів про заміну кредитора у зв`язку з відступленням пава вимоги за Договором третій особі та способи такого повідомлення (а. с. 91 на звороті).

Так, 28.11.2018 року первісний кредитор ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» передало право вимоги на загальну суму 44 268, 10 грн за кредитним договором ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС».

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази того, що боржник ОСОБА_1 була повідомлена про заміну первісного кредитора на ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та про необхідність погашення заборгованості за Договором іншій юридичній особі.

Як уже встановлено з Розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», після 14.11.2023 року, з дати уступлення первісним кредитором вимоги, правонаступником ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на суму заборгованості нараховувалися відсотки у розмірі 602, 23 грн за кожен день прострочення, включно до 10.10.2024 року, в результаті чого нараховано процентів у розмірі 77 055, 25 грн, в той час як на день відступлення вимоги заборгованість по відсотках складала 24 059, 01 грн (79-80).

Визначена ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» сума заборгованості наступними кредиторами, зокрема, позивачем - не змінювалася.

Відтак, суд вважає, що у зв`язку з неповідомлення відповідачку ОСОБА_1 про заміну кредитора, остання була позбавлена можливості погасити заборгованість новому кредитору в частині процентів, які їй нараховувалися новим кредитором ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» з 15.11.2023 року, з часу відчуження права вимоги.

А тому, сума заборгованості по відсоткам підлягає зменшенню до суми заборгованості, нарахованої первісним кредитором ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та яка була відступлена ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», а саме 24 059, 01 грн.

Таким чином, суд бере за основу Розрахунок заборгованості первісного кредитора ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», сформований на дату продажу вимоги, згідно з яким сума заборгованості за тілом кредиту 20 209,09 грн та за процентами 24 059,01 грн, а загальна сума заборгованості 44 268, 10 грн (а. с. 77-78).

Вказаний розрахунок здійснений у межах строку дії Договору (протягом 5 років з моменту його підписання (п.11.1 Договору), підписуючи кредитний Договір Відповідачка ознайомилася із диференційованими процентними ставками, які діють у дисконтний період та після завершення цього періоду, а тому була обізнана про свій обов`язок погасити заборгованість за договором.

За змістом ст. 509, ч. 3 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості та виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно положень ст. 598, 599 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 13 ЦПК України встановлює, що суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Саме на позивача покладено процесуальний обов`язок довести заявлені позовні вимоги.

З огляду на обставини справи, розрахунки заборгованості, неодноразове відчуження права вимоги за Договором, нарахування новим кредитором заборгованості по відсотках, що призвело до збільшення суми заборгованості втричі та не повідомлення при цьому про зміну кредитора боржника, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача відсотків за користування кредитними коштами після відчуження права вимоги ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» первісним кредитором, тобто після 14.11.2023 року задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково, стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Договором кредитної лінії № 450286978 від 24.07.2023 у сумі 44 268, 10 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у сумі 20 209,09 грн; заборгованості за відсотками за користування кредитом у сумі 24 059,01 грн.

За правилами статті 141 ЦПК України при розподілі судових витрат судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 1213,26 грн., тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду справи, представником позивача надано наступні докази: договір про надання правової допомоги від 02.08.2025, укладений між адвокатським бюро «Соломко та партнери» та позивачем ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» (а.с.48); акт прийому передачі наданих послуг за Договором про надання правової допомоги від 29.12.2025; зі змісту якого вбачається перелік правових послуг та сума гонорару за надання правової допомоги у розмірі 7000 грн 00 коп (а.с.51).

Крім того, згідно ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на викладене, ураховуючи складність та значення справи для сторін, обсяг проведеної роботи представником позивача, який підтверджений належними та допустимими доказами, у зв`язку з частковим задоволенням позову, а також ціну позову та розмір фактично задоволених вимог, суд вважає за необхідне стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 259, 263-265, 274, 279, 354, 355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором №450286978 від 24.07.2023 у розмірі 44 268 (сорок чотири тисячі двісті шістдесять вісім) гривень 10 копійок.

В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» судовий збір в розмірі 1213 гривні 26 копійок та 3000,00 грн витрат на правову допомогу.

Рішення суду може бути оскаржене учасниками справи, а також особами, що не брали участі у справі (якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки) - повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення; учасником справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - з дня отримання копії повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі його пропуску й з інших поважних причин.

Законної сили рішення суду набирає після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

В разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повні ім`я сторін:

Позивач: ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС», зареєстроване місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, кабінет 13, ЄДРПОУ 42986956;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя: Марія ОСТАП`ЮК