Ухвала суду № 136772550, 22.05.2026, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/6598/26

(2-з/199/50/26)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.05.2026 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпра

Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра Авраменко А.М., ознайомившись із матеріалами заяви Дніпровської міської ради про забезпечення позову Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про визнання права власності на самочинно збудований об`єкт нерухомого майна житловий будинок,

ВСТАНОВИВ:

20 травня 2026 року до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра надійшла вищезазначена заява про забезпечення позову, в якій позивач просить суд заборонити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), державним реєстраторам та іншим уповноваженим особам вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно житлового будинку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1595751212101), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . В обґрунтування поданої заяви позивач зазначає, що до суду подано позов до ОСОБА_1 про визнання права власності на самочинно збудований об`єкт нерухомого майна житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . На думку заявника, житловий будинок є об`єктом самочинного будівництва у розумінні ст. 376 ЦК України, оскільки зведений на земельній ділянці комунальної власності без належних дозвільних документів та без оформлення прав на земельну ділянку. Також позивач зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити або унеможливити виконання рішення суду, оскільки відповідач як зареєстрований власник нерухомого майна має можливість у будь-який час відчужити спірний об`єкт, передати його в іпотеку або іншим чином обтяжити правами третіх осіб, що може призвести до виникнення спорів із добросовісними набувачами та ускладнити виконання можливого рішення суду. У зв`язку із цим позивач просить заяву про забезпечення позову задовольнити.

Дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову та матеріали позовної заяви, суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.

Як вбачається із матеріалів позовної заяви №199/6598/26 позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про визнання права власності на самочинно збудований об`єкт нерухомого майна житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1595751212101).

Відповідно до ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 ЦПК України заходів забезпечення позову.

Згідно ст.150 ЦПК України різновидами забезпечення позову є: накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; заборона вчиняти певні дії; заборона іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Нормою ст.152 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову після відкриття провадження у справі подається до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Положеннями ст.153 ЦПК України визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду). Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.

Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що між сторонами позову, питання забезпечення якого вирішується, дійсно існує цивільно-правовий спір, обраний позивачем вид забезпечення позову у вигляді заборони будь-яким особам вчиняти будь-які дії щодо предмета спору, спрямовані на її відчуження, реалізацію, передачу іншим особам тощо, а державному реєстратору вчиняти будь-які дії з державної реєстрації/перереєстрації речових прав на спірний об`єкт нерухомого майна, є співмірним із заявленими позовними вимогами, передбачений чинним ЦПК України та є доцільним в рамках даної справи, а заявлене позивачем забезпечення позову та означений його вид не охоплюються визначеними ч.ч.4-10 ст.150 ЦПК України випадками, коли забезпечення позову не допускається. Необхідність застосування обраного позивачем вищевказаного виду забезпечення позову є обґрунтованою, оскільки вбачаються достатні підстави вважати, що не застосування такого забезпечення позову може призвести до подальшого відчуження спірного нерухомого майна, що ускладнить визначення складу відповідачів у справі, а отже ускладнить ефективний захист та поновлення порушених чи оспорюваних прав позивача, зокрема у випадку ухвалення позитивного для нього рішення суду за його позовом. За таких обставин, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову є обґрунтованою, а викладені в ній в її обґрунтування обставини доведеними, а отже така заява підлягає задоволенню.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд також враховує практику Європейського суду з прав людини у відповідності до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Так, згідно п.43 рішення по справі «Шмалько проти України» право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя в аспекті ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, враховуючи, що застосування обраного позивачем виду забезпечення позову у вигляді заборони вчиняти дії щодо предмета спору не спричинить невідновлюваної шкоди відповідачам та/або тертім особам, відсутність передбачених ч.3 ст.154 ЦПК України обставин для обов`язкового застосування судом зустрічного забезпечення, суд приходить до висновку про відсутність потреби у застосуванні зустрічного забезпечення позову.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.149-154, 258, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву Дніпровської міської ради про забезпечення позову Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про визнання права власності на самочинно збудований об`єкт нерухомого майна житловий будинок, задовольнити.

В порядку забезпечення позову по цивільній справі №199/6598/26 заборонити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) вчиняти будь-які дії (купівля-продаж, міна, дарування, виділ часток, застава/іпотека та інше) по відчуженню, переоформленню документів, а також інші дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав стосовно нерухомого майна, а саме житлового будинку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1595751212101), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

В порядку забезпечення позову по цивільній справі №199/6598/26 заборонити державним реєстраторам та іншим уповноваженим особам вчиняти будь-які реєстраційні дії (в тому числі реєстрацію та перереєстрацію права власності, внесення записів про накладення арештів, заборон на відчуження, записів про іпотеку та інші дії, передбачені чинним законодавством) стосовно нерухомого майна, а саме житлового будинку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1595751212101), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Зустрічне забезпечення не застосовувати.

Копію ухвали суду направити для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову.

Ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Строк пред`явлення ухвали до виконання три роки з дня постановлення ухвали суду.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання безпосередньо до суду апеляційної інстанції апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

Оскарження ухвали суду про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя А.М. Авраменко