Ухвала суду № 136772534, 24.05.2026, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

24.05.2026

ЄУН 337/3372/26

Провадження №1-кс/337/255/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2026 року Слідчий суддя Хортицького районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , адвоката ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі клопотання слідчого СВ Відділу поліції №5 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Запорізьке Вільнянського району Запорізької області, громадянина України, з середньою освітою, військовослужбовця, який проходить військову службу на посаді навідника 3 аеромобільного відділення, 1 аеромобільного взводу 3 аеромобільної роти аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», не одруженого, на утриманні має неповнолітнього сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.408 КК України у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62024050010007301 від 30.07.2024,

ВСТАНОВИВ:

Слідчий СВ Відділу поліції №5 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_4 , за погодженням з прокурором Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 , звернувся до слідчого судді Хортицького районного суду міста Запоріжжя з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 62024050010007301 від 30.07.2024.

Клопотання обґрунтовано тим, що наказом командира (по стройовій частині) військової частини НОМЕР_1 від 20.04.2023 № 110 солдата ОСОБА_5 призначено на посаду навідника 3 аеромобільного відділення, 1 аеромобільного взводу 3 аеромобільної роти аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 . З цієї дати він приступив до виконання обов`язків за посадою.

Будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, солдат ОСОБА_5 , відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (надалі Статуту), ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України (надалі Статуту), бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.

Разом з цим, солдат ОСОБА_5 , достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши військовий злочин за наступних обставин.

Так, 16 травня 2023 року, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою ухилення від військової служби, ОСОБА_5 самовільно залишив район зосередження 3 аеромобільної роти аеромобільного батальйону військової частини

НОМЕР_1 у населеному пункті АДРЕСА_2 , після чого, свої службові обов`язки не виконував, час проводив на власний розсуд, заходів для повернення до місця служби та військової частини не вживав та про своє місцезнаходження до органів командування, в органи військового та цивільного управління не повідомляв та незаконно перебував за межами місця служби.

Такі умисні дії ОСОБА_5 за викладених вище обставин кваліфіковані за ч. 4 ст. 408 КК України дезертирство, тобто самовільне залишення місця служби з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.

Обґрунтованість повідомленої солдату ОСОБА_5 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України підтверджується зібраними під час досудового розслідування належними та допустимими доказами у їх сукупності, зокрема: матеріалами проведених службових розслідувань відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 , відповідно до яких зафіксовано факт самовільного залишення військової частини, після якого ОСОБА_5 не виходив на зв`язок, до місця дислокації військової частини не прибував; протоколами допитів свідків військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , які підтвердили факт, викладений в службовому розслідуванні та надали відповідні свідчення відносно самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 військовослужбовцем ОСОБА_5 без поважних на те причин.

Необхідність застосування відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обґрунтовується наявністю ризиків, передбачених п.1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України.

Так, в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного покладена необхідність запобігання спробам:

- переховуватися від органу досудового розслідування та суду (п.1 с.1 ст.177 КПК України), що підтверджується, тим що солдат ОСОБА_5 , підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від п`яти до дванадцяти років, у зв`язку із чим розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання винним у вчиненні інкримінованого йому злочині, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою створення перешкод досудовому слідству та уникнення понесення покарання, може виїхати за межі території України;

- незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні (п.3 ч.1 ст.177 КПК України), що підтверджується тим, що ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, самостійно або через інших осіб може перешкоджати встановленню істини у справі, узгоджувати свої показання з показанням інших осіб, які визнані свідками у справі, надавати цим особам поради з урахуванням відомих йому обставин справи, схиляти їх до дачі завідомо неправдивих показань в ході досудового розслідування, з метою створення собі «алібі» щодо його непричетності до вчинення інкримінованого йому правопорушення, тим самим перешкодити встановленню істини в кримінальному провадженні. Ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом;

- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (п.4 ч.1 ст.177 КПК України), що підтверджується тим, що підозрюваний розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, при цьому як військовослужбовець маючи певну підтримку серед інших військовослужбовців може будь-яким чином здійснювати вплив на свідків. Імовірність впливу на свідків за допомогою насилля складатиме суть ризику вчинити інше кримінальне правопорушення або перешкоджання кримінальному провадженню будь-яким чином. Крім цього, підозрюваний перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, в якому підозрюється, як військовослужбовець може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення досудового розслідування.

- вчиняти інші кримінальні правопорушення (п.5 ч.1 ст.177 КПК України), що підтверджується тим, що підозрюваний ОСОБА_5 в період воєнного стану вчинив кримінальне правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військове кримінальне правопорушення), зокрема до військової частини безпідставно не прибував, обов`язки військової служби не виконував, проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби.

Окрім цього, з матеріалів кримінального провадження та показань свідків можна зробити висновок, що своїми діями, які полягають у недбалому ставленні ОСОБА_5 до військової служби та покладених на нього обов`язків, він підриває бойовий дух військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 та демонструє негативний приклад поведінки військовослужбовця української армії.

Вказані факти свідчать про наявність ризику повторного вчинення інших кримінальних правопорушень, в тому числі проти встановлено порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення) та інші злочини.

Застосування більш м`яких запобіжних заходів до ОСОБА_5 слідчий вважає неможливим, оскільки, такі заходи будуть недостатніми для запобігання вищевказаним ризикам, особливо в умовах воєнного стану.

Крім того, відповідно до ч. 7 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються у вчиненні злочину, передбаченого ст. 408 КК України, застосовується виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Також слідчий вважає за необхідне не визначати підозрюваному розмір застави.

У судовому засіданні слідчий ОСОБА_4 та прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримали з підстав, викладених в ньому, просили його задовольнити. Прокурор зазначив, що згоди від командира військової частини на продовження військової служби підозрюваним на даний час не надано.

Підозрюваний ОСОБА_5 та його захисник адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечили, пославшись на те, що заявлене клопотання є необґрунтованим.

Підозрюваний пояснив, що з ризиками, заявленими стороною обвинувачення, він не погоджується. Він покинув місце несення військової служби через конфлікт з командиром військової частини, після чого весь час перебував вдома, не переховувався. Заявив про готовність повернутися до військової служби та просив не обирати йому запобіжний захід.

Захисник просив відмовити у задоволенні клопотання слідчого та не обирати жодного запобіжного заходу через недоведеність реальності ризиків та враховуючу особу підозрюваного, який раніше не судимий, має неповнолітнього сина, міцні соціальні зв`язки та намір продовжити військову службу.

Вислухавши думку учасників справи, дослідивши додані до клопотання матеріали, слідчий суддя приходить до такого.

Відповідно до ст.3,8 Конституції України, ст.8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст.29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч.1 ст.176 КПК України, запобіжними заходами є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.

Відповідно до ст.176, 177,ч.1 ст.194 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання ризикам, передбаченим п.1-5 ч.1 ст.177 КПК України.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу (ч.1 ст.183 КПК).

За приписами ч.8 ст.176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 КК України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.

При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, крім того, враховуються обставини, передбачені ст.178 КПК України.

Оцінивши викладені в клопотанні слідчого обставини, додані до клопотання на їх підтвердження докази, слідчий суддя вважає встановленим та доведеним, що було вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.408 КК України (дезертирство), відомості про яке внесені до ЄРДР та проводиться досудове розслідування, в ході якого встановлена причетність ОСОБА_5 до цього кримінального правопорушення та йому 22.05.2026 у встановленому КПК України порядку повідомлено про підозру у його вчиненні.

22.05.2026 о 16.00 год. ОСОБА_5 затримано в порядку п.1 ч.1 ст. 208 КПК України.

Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України, підтверджується матеріалами службового розслідування, проведеного відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 , протоколами допитів свідків - військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

Оскільки дане кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування, тому на цій стадії провадження слідчий суддя не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочину вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.

В даному випадку, слідчий суддя вважає, що клопотання містить достатньо даних для висновку про причетність підозрюваного ОСОБА_5 до злочину, передбаченого ч.4 ст.408 КК України, і така вірогідність є достатньою для застосування щодо нього запобіжного заходу.

Також слідчий суддя вважає встановленим та доведеним наявність ризиків, передбачених п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки підозрюваний ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення проти порядку несення військової служби, яке є особливо тяжким злочином і за яке передбачено покарання виключно у вигляді позбавлення волі строком від п`яти до дванадцяти років. Це кримінальне правопорушення є триваючим. Час вчинення правопорушення свідчить про стійку протиправну спрямованість умислу особи і підтверджує наявність вказаних ризиків.

Виходячи з практики ЄСПЛ, сама по собі тяжкість злочину та суворість можливого покарання не можуть бути безумовною підставою для тримання особи під вартою, однак є суттєвим елементом при оцінюванні ризику переховування.

Крім того, слідчий суддя враховує, що підозрюваний ОСОБА_5 раніше не судимий, неодружений, має неповнолітнього сина 2012 р.н., має постійне місце проживання та реєстрації, під наглядом у лікарів нарколога та психіатра не перебуває; був призваний на військову службу під час мобілізації в особливий період (воєнний стан), відомості про наявність у нього стабільних джерел доходів та міцні соціальні зв`язки відсутні.

Вказані обставини в сукупності свідчать про можливість підозрюваного ОСОБА_5 переховуватися від органів досудового розслідування і суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Разом з тим, наявність ризиків, передбачених п. 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість підозрюваного ОСОБА_5 незаконно впливати на свідків та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, жодними доказами прокурором та слідчим не доведені, а є лише припущенням сторони обвинувачення.

При вирішенні клопотання слідчого слідчий суддя, у відповідності до ст.178 КПК України, враховує вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, в якому він підозрюється, тяжкість покарання, яке йому загрожує у випадку визнання винуватим, дані про його особу, стан здоров`я, ризик продовження протиправної поведінки. Зокрема, відомості про те, що він за станом здоров`я не може утримуватися під вартою, в матеріалах провадження відсутні.

Відповідно до ч.2 ст. 183 КПК України, до ОСОБА_5 можливо застосувати вказаний у клопотанні запобіжний захід.

Доводи підозрюваного ОСОБА_5 та його захисника про наявність у підозрюваного постійного місця проживання, неповнолітнього сина, на переконання слідчого судді, не є тими стримуючими чинниками, які могли б у повному обсязі мінімізувати ймовірність вчинення обвинуваченим дій, спрямованих на переховування від органів досудового розслідування і суду, вчинення іншого кримінального правопорушення, гарантували б запобігання встановленим ризикам без застосування тримання під вартою.

За вказаних обставин, слідчий суддя вважає, що більш м`які запобіжні заходи, зокрема, особисте зобов`язання, особиста порука, застава та домашній арешт не забезпечать виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання наявним ризикам, які є достатньо високими.

При цьому, на неможливість застосування до підозрюваного запобіжного заходу непов`язаного з триманням під вартою, вказують і норми ч.8 ст.176 КПК України, які передбачають застосування під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються, в тому числі, у вчиненні злочину, передбаченого ст. 408 КК України, виключно запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Отже, сукупність вищевказаних обставин однозначно свідчать про наявність конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості та кореспондується з визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що даний захід не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного, на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено.

Таким чином, слідчий суддя вважає необхідним застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 60 днів.

Разом з тим, слідчий суддя вважає можливим визначити підозрюваному заставу, як альтернативний запобіжний захід, виходячи з наступних підстав.

Так, згідно з ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Зокрема, згідно з ч.4 ст.183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.

В даному випадку слідчий суддя, враховуючи всі обставини справи, ставлення підозрюваного до інкримінованого йому кримінального правопорушення, дані, що його характеризують, а також враховуючи інші фактичні обставини даного конкретного кримінального провадження, вважає можливим застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі, визначеному відповідно до п.3 ч.5 ст.182 КПК України, а саме 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 332 800,00 грн., з покладанням на підозрюваного у випадку внесення вказаної суми застави обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.

Підстав для беззаперечної неможливості застосування такого альтернативного запобіжного заходу на цій стадії кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.

На підставі вищевикладеного, клопотання слідчого слід задовольнити.

Керуючись ст.2, 176-178, 182, 183, 184, 194, 196, 197 КПК України,

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого СВ Відділу поліції №5 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_4 задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням у ДУ «Запорізькій слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України строком 60 днів, тобто до 20 липня 2026 року включно.

Строк тримання під вартою рахувати з 22.05.2026.

Визначити ОСОБА_5 заставу, як альтернативний запобіжний захід, в розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, в сумі 332800,00 (триста тридцять дві тисячі вісімсот) гривень 00 копійок, яка у будь-який момент протягом дії ухвали може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок: UA378201720355249002000001205, отримувач - ТУ ДСАУ в Запорізькій області, банк - Державна казначейська служба України, м. Київ, код ЄДРПОУ 26316700, код МФО 820172.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_5 обов`язки: 1) прибувати до слідчого, прокурора або суду, із визначений ними періодичністю; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; 4) утриматися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю Хортицького районного суду міста Запоріжжя.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави підозрюваний ОСОБА_5 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Копію ухвали негайно вручити підозрюваному, захиснику, прокурору.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення, безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.

Повний текст ухвали складено та проголошено 24 травня 2026 року о 12.05 год.

Слідчий суддя ОСОБА_1