Рішення № 136770307, 21.05.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/42915/24

Провадження № 2/761/1379/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі головуючого судді Сіромашенко Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» про визнання договору недійсним,-

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2024 року позивачка, інтереси якої представлені адвокатом, звернулась до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ТОВ «Споживчий Центр», в якому просила визнати правочин таким, що порушує вимоги ЦК України, ЦПК України, ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», ЗУ «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та ЗУ «Про електронну комерцію».

Позов обгрунтовує тим, що 22.10.2024 позивачка надіслала на електронну адресу відповідача запит щодо надання документів, які б могли підтвердити її згоду та факт підписання договору. Зазначає, що 29.10.2024 ТОВ «Споживчий центр» надіслав їй рекомендованим відправленням на її адресу з «договором позики». Однак даний договір не відповідає чинному законодавству України, оскільки не забезпечує належного ознайомлення з його умовами, а також не дозволяє здійснити ідентифікацію та вертифікацію документа, як того вимагають положення ЗУ «Про споживче кредитування» та ЗУ «Про електронну комерцію».

Позивач вважає, що договір позики не може вважатися дійсним, оскільки відсутній належним чином укладений договір позики, який би мав бути оформлений відповідно до ч. 12 ст. 11 та ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію».

Крім того, позивачка не надавала жодної письмової згоди на укладення вищезазначеного договору.

Вказує, що ТОВ «Споживчий Центр» у відповідь на запит позивачки зазначив, що між нею та відповідачем був укладений кредитний договір, обґрунтовуючи це тим, що підписання договору відбулося шляхом надсилання одноразового індетифікатора для підпису (код Е321), який не передбачений чинним законодавством України. Проте, позивачка зазначає, що не отримувала жодних електронних повідомлень із одноразовим ідентифікатором.

Крім того, позивачка не надавала письмової згоди, яка повинна містити зразки відповідних аналогів власноручних підписів для використання електронного підпису за допомогою одноразового ідентифікатора, як це передбачено ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію».

Зазначає, що договір позики, який вона отримала у відповідь на свій запит, не може вважатися дійсним, оскільки вона не надавала остаточної згоди та не накладала електронного підпису, як того вимагає чиннне законодавство України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.11.2024 вищевказана позовна заява надійшла в провадження судді ОСОБА_2 ..

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.02.2025 матеріали вказаної справи передані на розгляд судді Сіромашенко Н.В., у зв`язку із звільненням з посади судді ОСОБА_2 , на підставі розпорядження № 01-08-353 від 27.02.2025.

Ухвалою суду м. Києва від 03.03.2025 прийнято позов до розгляду та відкрито провадження у вищевказаній цивільній справі. Розгляд справи визначено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

18.03.2026 представником відповідача було подано відзив на позовну заяву, в якій сторона відповідача просила відмовити в задоволенні позову посилаючись на те, що позивачкою було укладено кредитний договір № 06.10.2024-100002075, Пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), Заяву на отримання кредиту, підтверджено укладення кредитного договору, підписаніодноразовим ідентифікаторои (Е321), надісланим смс-повідомленням на належний позивачу фінансовий номер телефону: 0930126177, використання якого дозволено ст. 207 ЦК України та ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» та отримано на свій рахунок кошти у розмірі 17 000,00 грн., а отже акцептовано умови Договору. З боку товариства кредитний договір підписаний КЕП ТОВ «Споживчий центр», заступником директора Гаврилець Ю.В. Зазначає, що 06.10.2024 позивач в особистому кабінеті позичальника http://ssgroshi.com.ua/kabinet/, який знаходится на офіційному сайті ТОВ «Споживчий центр» http://ssgroshi.com.ua/ додав картку на яку бажає отримати кредит НОМЕР_1. Вказує, що саме на цю картку НОМЕР_1відповідачем було перераховано суму кредиту в розмірі 17 000,00 грн., що підтверджується квитанцією та листом ТОВ «УПР» про підтвердження зарахування грошових коштів з призначенням платежу: Видача за договором кредиту №06.10.2024-100002075. Крім того, відповідно до листа ТОВ «УПР» вих. 116-1803 від 18.03.2025, у якому зазначено, що була успішно виконана банком транзакція з реквізитами: 06.10.2024 20:48:01 на суму 17 000,00 грн., номер картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua -530371096, призначення платежу: Видача за договором кредиту №o06.10.2024-100002075. Вказує, що ТОВ «УПР» співпрацює з ТОВ «Споживчий центр» як клієнтом на підставі договору про надання послуг в системі iPay.ua. Перерахування коштів за кредитним договором було здійснено безготівковою шляхом перерахування коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 через технологічного партнера ТОВ «УПР» (сервіс iPay.ua). Зазначає, що грошові кошти перераховані Товариством на картку № НОМЕР_1 яку позивач вказала в особистому кабінеті http://ssgroshi.com.ua/kabinet/. Грошові кошти за кредитним договором № 06.10.2024-100002075 були перераховані на карту № НОМЕР_1 , номер якої було вказано безпосередньо позивачем у кредитному договорі та який вона підписала, що не заборонено жодною нормою. Позичальником ОСОБА_1 під час укладення кредитного договору № 30.06.2024-100000501 від 30.06.2024 пройдено ідентифікацію шляхом використання Системи ВankID Національного банку у відповідності до «Порядку використання Системи ВankID Національного банку». 30.06.2024 року Клієнт здійснюючи реєстрацію в Інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства через Веб-сайт Товариства обрав свій банк, для проходження ідентифікації за допомогою Системи ВankID НБУ. Після чого Клієнт здійснив авторицію на стороні банку та дозволив останньому передати Товариству свої ідентифікаційні дані. Під час ідентифікації позичальника - ОСОБА_1 з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних було забезпечено однозначне встановлення фізичної особи, зокрема отримано інформацію відносно прізвища, ім`я та по батькові, а саме ОСОБА_1 . Саме на цей номер телефону НОМЕР_2 були відправлені та доставлені одноразовий ідентифікатор, яким підписаний кредитний договір №№ 30.06.2024-100000501 від 30.06.2024 та 06.01.2024-100002075 від 06.01.2024.

30.03.2026 року представником позивачки було подано відповідь на відзив.

Згідно частини 8 статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом установлено, що 06.10.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 06.10.2024-100002075, відповідно до якого кредитор зобов`язався надати позичальнику кредит у розмірі 17 000,00 грн., строком на 140 календарних днів, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2550,00 грн., що становить 0,82 % в процентному значенні. Факт виконання відповідачем умов кредитного договору № 06.10.2024-100002075 підтверджується квитанцією про видачу кредиту за договором № 06.10.2024-100002075 від 06.10.2024 року та копією листа ТОВ «Універсальні Платіжні Рішення» про підтвердження зарахування грошовиї коштів з призначенням платежу: Видача за договором кредиту №06.10.2024-100002075.

Матеріали справи свідчать про те, що оспорюваний договір укладений в електронній формі.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Відповідно до норм статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із положеннями статей 626, 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним у письмовій формі.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Однак важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, в зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Кредитний договір між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено в письмовій формі за допомогою електронного засобу зв`язку, який підписано сторонами з використанням одноразового ідентифікатора.

Згідно із приписами частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. А частиною другою цієї статті передбачені загальні умови, додержання яких необхідно для чинності правочину, в тому числі: особа яка вчинила правочин, повинна мати необхідних обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину відповідно до статті 215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції, станом на день укладення кредитного договору і чинній на даний час), зазначено, що цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

До відносин споживчого кредитування Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування» (стаття 11 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Відповідно до частин першої-другої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» у договорі про споживчий кредит зазначаються: 1) найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника); 2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту; 3) загальний розмір наданого кредиту; 4) порядок та умови надання кредиту; 5) строк, на який надається кредит; 6) необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності); 7) види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення); 8) процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; 9) орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. У разі відсутності у кредитодавця інформації про вартість певної додаткової або супутньої послуги, що надається споживачу третьою особою під час укладення договору про споживчий кредит, орієнтовна вартість такої послуги визначається відповідно до пункту 7 частини третьої статті 9 цього Закону. Усі припущення, використані для обчислення орієнтовної реальної річної процентної ставки та/або орієнтовної загальної вартості кредиту, повинні бути зазначені; 10) порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); 11) інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит; 12) порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; 13) порядок дострокового повернення кредиту; 14) відповідальність сторін за порушення умов договору. У договорі про споживчий кредит можуть бути зазначені інші умови, визначені законом та за домовленістю сторін.

Положеннями частини другої статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначено, що перед укладенням договору про надання фінансових послуг фінансова установа чи інший суб`єкт господарювання, що надає фінансові послуги, зобов`язані повідомити клієнта у письмовій або електронній формі, у тому числі шляхом надання клієнту доступу до такої інформації на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, про: 1) особу, яка надає фінансові послуги; 2) фінансову послугу - загальну суму зборів, платежів та інших витрат, які повинен сплатити клієнт, включно з податками, або якщо конкретний розмір не може бути визначений - порядок визначення таких витрат; 3) договір про надання фінансових послуг: а) наявність у клієнта права на відмову від договору про надання фінансових послуг; б) строк, протягом якого клієнтом може бути використано право на відмову від договору, а також інші умови використання права на відмову від договору; в) мінімальний строк дії договору (якщо застосовується); г) наявність у клієнта права розірвати чи припинити договір, права дострокового виконання договору, а також наслідки таких дій; ґ) порядок внесення змін та доповнень до договору; д) неможливість збільшення фіксованої процентної ставки за договором без письмової згоди споживача фінансової послуги; 4) механізми захисту прав споживачів фінансових послуг: а) можливість та порядок позасудового розгляду скарг споживачів фінансових послуг; б) наявність гарантійних фондів чи компенсаційних схем, що застосовуються відповідно до законодавства.

Відповідно до частини першої статті 5Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Враховуючи положення даної норми Закону, правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Також, відповідно до частин першої, другої статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону.

Нормою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідно до пункту 6.6.1 кредитного договору від 06.10.2024 року позичальник повністю усвідомлює значення своїх дій та згідно з вільним волевиявленням та має здатність його виконувати.

Згідно з п. 6.6.2. кредитного договору від 06.10.2024 року позичальник повністю розуміє та вважає справедливими щодо себе усі умови договору, свої права та обов`язки за договором і погоджується з ними.

Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, суд з`ясовує наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним, і настання певних юридичних наслідків.

Суд враховує, що однією з обов`язкових умов визнання договору недійсним є порушення у зв`язку з його укладенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, а позивач посилається на формальне порушення закону, у суду відсутні правові підстави для втручання у договірні правовідносини, і відсутні підстави для задоволення позову (правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 25 грудня 2013 року в справі № 6-94цс13).

За правилами частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В силу вимог частини шостої статті81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які дають підстави вважати, що останнім не було підписано одноразовим ідентифікатором заяви про перекредитування/зарахування до електронного кредитного договору.

Всі твердження позивача з даного приводу судом розцінюються як спосіб захисту власних інтересів від наслідків, можливість настання яких залежить лише від власної поведінки при виконанні взятих на себе за кредитним договором зобов`язань.

Зважаючи на викладене вище, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову, не знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову, то з відповідача не підлягає стягненню судові витрати.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 10, 12, 13, 17-19, 76-82, 89, 133, 137, 141, 223, 258, 259, 263-266, 268, 352, 354, 355 ЦПК України; ст. 6 Конвенції про захист прав людини і сновоположних свобод; ст.ст. 15, 16, 203, 215, 227, 253, 256, 257, 260, 261, 267, 524, 533, 548, 627, 638, 1054, 1059 ЦК України; Закон України «Про електронну комерцію»; Закон України «Про електронні документи та електронний документообіг», -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» про визнання договору недійснимзалишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом тридцятиднів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому копія повного судового рішення не була вручена в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому копії повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, адреса: м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А.

Повний текст рішення складено та підписано 21.05.2026 року.

Суддя: Н.В. Сіромашенко