Ухвала суду № 136770256, 21.05.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/19747/26

Провадження № 2-з/761/208/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2026 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аббасової Н.В.,

за участю секретаря Сухини А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника позивачки ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» про захист прав споживачів

В С Т А Н О В И В :

У травні 2026 року ОСОБА_1 звернулась до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ТОВ «Київські енергетичні послуги» про захист прав споживачів.

Одночасно з позовною заявою, представником позивача ОСОБА_2 було подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони YASNO Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» та будь - яким іншим особам вчиняти дії щодо відключення від електропостачання квартири АДРЕСА_1 до набрання законної сили рішення суду у даній справі.

Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що заява представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ч.ч. 1 та 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Види забезпечення позову визначені положеннями статті 150 ЦПК України та до них належать, зокрема: заборона вчиняти дії.

При цьому, відповідно до вимог ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи за ним рішення, суд зобов`язаний враховувати обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.

Відповідно до п.п. 4,5,6 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Також слід зазначити, що статтею 124 Конституції України визначено принцип обов`язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини третьої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Слід зазначити, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає у тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає у рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні вживатися судом лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу

Оцінюючи співмірність, необхідно враховувати безпосередній зв`язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, відповідність заявленій вимозі, їхній меті, необхідність вжиття забезпечувальних заходів.

Як вбачається зі змісту позовних вимог позивачка просить:

- визнати дії відповідача щодо відключення від електропостачання квартиру АДРЕСА_2 незаконними;

- визнати за позивачем право користування електричною енергією в квартирі АДРЕСА_1 та сплачувати за спожиту електроенергію, починаючи з грудня 2025р. за тарифом, визначеним Постановою Кабінету Міністрів України №632 від 31 травня 2024 року, як побутовому споживачу у розмірі 4.32 Квт.год.;

- відновити позивачу електропостачання в квартиру АДРЕСА_1 ;

- стягнути з ТОВ YASNO "Київські енергетичні послуги" на користь ОСОБА_1 грошові кошти, які безпідставно були сплачені за відновлення постачання електроенергії в розмірі 3161,91 грн.;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю YASNO "Київські енергетичні послуги" на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди в розмірі 5000,00 грн.;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю YASNO "Київські енергетичні послуги" на користь ОСОБА_1 судовий збір за подачу заяви про забезпечення позову.

При цьому, в позовній заяві представник позивача зазначає, що 14.05.2026 на особистому прийомі в компанії YASNO ТОВ «Київські енергетичні послуги» йому повідомили про те, що відновлення електропостачання можливо тільки при сплаті 5 рахунків на загальну суму 3161,98, включаючи оплату за ненадані послуги за травень і червень місяці за різними тарифами. Такими діями YASNO ТОВ «Київські енергетичні послуги» змусили позивача виконати зобов`язання за тарифом більше ніж 11 кв. год. за спожиту з грудня 2025р. та ще не використану за травень та червень 2026р.

Однак в заяві про забезпечення позову, позивачка зазначає, що на даний час холодильник в квартирі не працює. Продукти харчування зберігати неможливо. Зіпсовані продукти опинились на смітнику. Крім того в ЖБК «Політехнік -2» відсутнє централізоване гаряче водопостачання, тому і водонагрівачем користуватися неможливо. Проживання, а також зробити невеликий поточний ремонт без електроенергії в квартирі неможливо.

Таким чином, суд не може встановити чи відновлено електропостачання в квартиру АДРЕСА_1 , оскільки до матеріалів справи долучено Акт №ТПЗ від 13.05.2026 про відключення електроенергії. Доказів того, що подача електроенергії у вищевказану квартиру відновлена суду не надано.

Суд наголошує, що не можна заборонити вчинити дію, яка вже була вчинена до моменту звернення із заявою до суду. Оскільки, з долучених до матеріалів справи документів вбачається, що відключення споживача від електромережі вже відбулося, заявлений захід забезпечення позову у вигляді «заборони вчиняти дії щодо відключення» втратив свій превентивний характер, є неактуальним і не здатний захистити або поновити права позивача на цій стадії.

Крім того, заходи забезпечення позову не можуть ототожнюватися з вирішенням спору по суті. Заборона відключати вже відключений об`єкт фактично вимагала б від відповідача вчинення нових активних дій (відновлення підключення), що є предметом самого позову, розгляд якого має здійснюватися виключно під час судового розгляду справи по суті з повним дослідженням доказів обох сторін.

Враховуючи, що заявлений захід забезпечення позову не відповідає фактичним обставинам справи (оскільки спрямований на заборону дії, що вже відбулася) та не є співмірним і ефективним інструментом захисту в розумінні ст. 149, 150 ЦПК України, суд не вбачає законних підстав для задоволення заяви.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.149, 151, 153 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Заяву представника позивачки ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» про захист прав споживачів - залишити без задоволення.

Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом 15 (п`ятнадцяти) днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: Н.В. Аббасова