Ухвала суду № 136769473, 30.04.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/13370/26-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2026 року м. Київ

Печерський районний суд міста Києва в складі:

слідчого судді - ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

власника майна - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання прокурора першого відділу управління Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про накладення арешту у кримінальному провадженні № 62026000000000025 від 12.01.2026,

УСТАНОВИВ:

Короткий виклад обставин клопотання

До слідчого судді надійшло клопотання сторони кримінального провадження про накладення арешту на майно, що було виявлене та вилучене в ході проведення обшуку за місцем здійснення діяльності керівника ПП «Бюро Маркуса», ОСОБА_4 , у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: системний блок марки "everest" чорного кольору, S/N SU683419.

Метою накладення арешту вказано збереження речових доказів.

Явка сторін кримінального провадження

Прокурор в судовому засіданні вимоги клопотання підтримував в повному обсязі, просив його задовольнити.

Володілець майна ОСОБА_4 судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора, оголосив письмове клопотання про повернення тимчасово вилученого майна. Також пояснив, що ним був наданий безперешкодний доступ до майна та надана можливість копіювання всіх наявних даних з казаних пристроїв, але після проведення копіювання вони все ж таки були вилучені. Пояснив, що з 2005 року працює оцінювачем. Вилучення пристрою є його єдиним знаряддям праці, на них міститься інформація, що потрібна йому для виконання професійних обов`язків. Без цієї техніки та наявної на ній робочої і професійної інформації він не може повноцінно здійснювати свою професійну діяльність як оцінювач та директор суб`єкта оцінювальної діяльності. Це впливає на його спроможність фінансово утримати себе та членів своєї родини. Він двічі звертався до слідчого з клопотанням про повернення тимчасово вилученого майна, однак обидва рази отримав відмови.

Правове обґрунтування

Процесуальні правовідносини регулюються главою 17 «Арешт майна» розділу ІІ «Заходи забезпечення кримінального провадження» КПК України.

Статтею 2 КПК України передбачено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК України).

Відповідно до ч.1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та (або) користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно з ч.1 ст.170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, відчуження.

Відповідно до п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 170 КПК України арешт допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. У такому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Обставини, встановлені слідчим суддею

Головне слідче управління Державного бюро розслідувань здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62026000000000025, зареєстрованому в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 12.01.2026 за фактом можливих неправомірних дій службових осіб Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - АРМА, Національне агентство), ТОВ «Полонекс» (ідентифікаційний код юридичної особи - 39205429), ПП «Тендер онлайн» (ідентифікаційний код юридичної особи - 42414636), ТОВ «Укрінвестенергоконсалт» (ідентифікаційний код юридичної особи -37269187) за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 364 Кримінального кодексу України.

Процесуальне керівництво у кримінальному провадженні здійснюється прокурорами першого відділу першого управління Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора.

У ході досудового розслідування встановлено, що ухвалою колегії суддів Вищий антикорупційний суд від 17.04.2024 у справі № 760/14676/19 частково задоволено клопотання прокурора про арешт та передачу в управління Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами (АРМА) активів у кримінальному провадженні № 42018000000000300 від 12.02.2018. Арешт накладено на 494 земельні ділянки, що належать ТОВ «Боржава Девелопмент», ТОВ «Боржава Інвест», ТОВ «Боржава Ленд», ТОВ «Думка», ТОВ «Таурус Інвест», ТОВ «Таурус Ленд» та ТОВ «Таурус Проперті». Власники надали нотаріально посвідчені згоди на передачу активів АРМА для реалізації.

Вироком ВАКС від 17.04.2024 визначено, що кошти, отримані від реалізації зазначених активів, підлягають перерахуванню на спеціальний рахунок для підтримки Збройних Сил України.

Для реалізації арештованих активів АРМА послідовно залучило ТОВ «Полонекс», ПП «Тендер онлайн» та ТОВ «Укрінвестенергоконсалт». У 2024-2025 роках через електронну систему Prozorro.Продажі проведено низку англійських та голландських аукціонів щодо продажу 494 земельних ділянок, нижньої та верхньої станцій гірськолижного витягу. Більшість аукціонів не відбулися через відсутність учасників.

У грудні 2025 року за результатами голландських аукціонів:

-41 земельну ділянку ТОВ «Таурус Інвест» реалізовано ОСОБА_5 за 5 434 156 грн;

-земельні ділянки ТОВ «Таурус Проперті» та ТОВ «Таурус Ленд» разом із об`єктами гірськолижного витягу реалізовано ОСОБА_5 за 39 107 094 грн;

-земельні ділянки ТОВ «Боржава Девелопмент», ТОВ «Боржава Інвест», ТОВ «Боржава Ленд» та ТОВ «Думка» реалізовано ОСОБА_6 за 45 031 266 грн.

Досудовим розслідуванням встановлено, що переможці аукціонів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 пов`язані спільними бізнес-інтересами через ТОВ «Боржава Есет». Також отримано відомості, що ринкова вартість земельних ділянок у Закарпатській області суттєво перевищує ціну реалізації активів та, за попередніми оцінками, може становити понад 1,9 млрд грн.

Слідство вважає, що службові особи АРМА спільно із представниками залучених організаторів торгів та суб`єктів оціночної діяльності могли вчинити дії, спрямовані на штучне заниження вартості арештованих активів для їх подальшої реалізації за заниженими цінами в інтересах третіх осіб. Оцінку активів здійснювали ПП «Бюро Маркуса», ТОВ «Альянс-Укрексперт Плюс» та ТОВ «СВМ Бізнес Груп».

У межах досудового розслідування отримано інформацію про наміри причетних осіб знищити документи та електронні носії, що містять відомості щодо взаємовідносин АРМА із зазначеними суб`єктами, проведення аукціонів, оцінки майна, участі переможців торгів та подальшого відчуження активів.

У зв`язку з цим 20.01.2026 слідчим ГСУ ДБР у порядку ч. 3 ст. 233 КПК України проведено невідкладний обшук за місцем здійснення діяльності керівника ПП «Бюро Маркуса» ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого вилучено системний блок марки «Everest» чорного кольору, S/N SU683419.

21.01.2026 до Печерський районний суд міста Києва направлено клопотання про надання дозволу на проведення обшуку за вказаною адресою із зазначенням фактично вилученого майна. У подальшому ухвалою слідчого судді від 30.01.2026 клопотання задоволено частково без надання дозволу на вилучення зазначених предметів.

З огляду на викладене, орган досудового розслідування вважає за необхідне накласти арешт на вилучений системний блок марки «Everest» чорного кольору, S/N SU683419, який належить ОСОБА_4 , з метою забезпечення збереження речових доказів у кримінальному провадженні.

Клопотання про арешт подано до суду 06.03.2026.

Мотиви слідчого судді

Норма-дефініція речових доказів (стаття 98 КПК) щодо критеріїв (умов) визнання матеріальних об`єктів речовими доказами (були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин) з одного боку дійсно, сформульована в категоричній формі, і вказані умови мають бути дотримані для визнання тих чи інших речей речовими доказами. У той же час, слід зважати на стадію кримінального провадження. Так, на стадії досудового розслідування не всі обставини, що підлягають з`ясуванню у кримінальному провадженні, можуть бути достовірно встановлені одразу ж, оскільки розслідування - це процес пізнання обставин подій минулого, пов`язаний з пошуком, виявленням та фіксацією відповідних слідів злочинного діяння.

Системний аналіз норм КПК та практики ЄСПЛ дозволяє дійти висновку, що КПК оперує поняттями, які відповідають декільком різним стандартам доказування (переконання) - стандарт «обґрунтованої підозри», переконання (доведення) «поза розумним сумнівом» та стандарти «достатніх підстав (доказів)» тощо. Стандарти «достатніх підстав (доказів)» використовуються в широкому колі різноманітних ситуацій, що виникають в ході кримінального провадження, тому вони не є сталими, а залежать від конкретної ситуації, цілі прийняття тих чи інших рішень (вчинення дій) та їх правових наслідків. При цьому, вони застосовуються як для прийняття процесуальних рішень слідчими суддями (судом) (статті 157, 163, частина 5 статті 234, 260 та інші статті КПК), так і слідчими, прокурорами (статті 134, 271, 276 КПК та інші).

З огляду на вимоги ч. 3 статті 170 КПК арешт майна на підставі п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК (тобто з метою забезпечення збереження речових доказів) передбачає дотримання стандарту «достатніх підстав» вважати, що майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК.

Стандарт «достатніх підстав (доказів)» для цілей арешту з метою забезпечення збереження речових доказів передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують певну річ з кримінальним правопорушенням (демонструють можливу приналежність до його вчинення в якості знаряддя або матеріального об`єкту, що містить певне відображення або інформацію про злочин), тобто наділяють її саму можливістю виконувати функцію доказу у кримінальному провадженні, і вони є достатніми, щоб виправдати її тимчасове обтяження у вигляді арешту для можливого використання в процесі доказування стороною обвинувачення у подальшому.

При виявленні та вилученні рухомих речей, що не підлягають державній реєстрації, суд має виходити з: (1) дії презумпції права власності за особою, яка володіє (реально панує, здійснює фактичний контроль над річчю - corpus possessionis); (2) спростування вказаної презумпції можливе за наявності беззаперечних доказів чи їх сукупності (зокрема, рішення суду щодо визнання права власності за іншою особою, письмові докази, дата складання яких мала місце до моменту вилучення та не викликає сумнівів, матеріали фото-, відеофіксації, речові докази тощо); (3) показання свідків та пояснення зацікавлених осіб, за умови обов`язкової письмової форми правочину, не мають братися до уваги при вирішенні питання про спростування презумпції; (4) пояснення сторін оцінюються у співставленні із фактичними обставинами та наданими доказами.

Досудовим розслідуванням перевіряються обставини можливого зловживання службовим становищем службовими особами АРМА, організаторами електронних торгів та суб`єктами оціночної діяльності, зокрема ПП «Бюро Маркуса», під час реалізації арештованих активів через систему Prozorro. Продажі за суттєво заниженою вартістю в інтересах пов`язаних осіб, що могло спричинити тяжкі наслідки державним інтересам.

Вилучений системний блок марки «Everest» є носієм електронної інформації та потенційно може містити: електронне листування, файли оцінки майна, проєкти та остаточні версії звітів про оцінку, бухгалтерські та фінансові документи, відомості про комунікацію з представниками АРМА, організаторами торгів та учасниками аукціонів, інформацію щодо формування вартості активів та умов їх реалізації, інші цифрові дані, які мають доказове значення у кримінальному провадженні.

Наявні матеріали провадження свідчать про достатній зв`язок вилученого майна із предметом досудового розслідування, що відповідає критеріям речового доказу, визначеним ст. 98 КПК України.

Слідчий суддя критично оцінює доводи володільця майна ОСОБА_4 про те, що вилучений системний блок не має відношення до предмета досудового розслідування з огляду на те, що виконаний ним звіт про оцінку датований 29.10.2024, а реалізація активів відбулася у січні 2026 року.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, предметом досудового розслідування є не лише безпосередній факт реалізації арештованих активів за ймовірно заниженими цінами, а й усі обставини організації, підготовки, оцінки, повторного виставлення активів на торги, формування стартової вартості та взаємодії між службовими особами АРМА, організаторами аукціонів та суб`єктами оціночної діяльності, які могли бути складовими єдиного механізму реалізації активів за заниженою вартістю.

При цьому сам по собі факт того, що оцінка, виконана ПП «Бюро Маркуса», передувала проведенню аукціонів у січні 2026 року, не виключає можливості використання відповідної документації, вихідних даних, електронного листування, внутрішніх погоджень, відомостей щодо методики оцінки, комунікації із представниками АРМА та організаторами торгів у подальших процесах формування вартості активів та організації їх реалізації.

Крім того, на даній стадії досудового розслідування слідчий суддя не вирішує питання доведеності вини конкретних осіб чи остаточного встановлення ролі кожного учасника можливого кримінального правопорушення. Для вирішення питання про арешт майна достатнім є встановлення наявності обґрунтованого зв`язку майна із предметом досудового розслідування та можливості використання інформації, яка на ньому міститься, як доказу у кримінальному провадженні.

Вилучений системний блок є носієм електронної інформації та потенційно може містити не лише електронні копії звітів про оцінку, але й чернетки документів, листування, відомості щодо погодження вартості активів, передачі документів, взаємодії із представниками АРМА, організаторами аукціонів та іншими особами, причетними до реалізації арештованого майна, що у своїй сукупності може мати істотне значення для встановлення фактичних обставин кримінального провадження.

За таких обставин доводи володільця майна фактично зводяться до власної оцінки обставин кримінального провадження та заперечення можливої причетності до інкримінованих подій, що саме по собі не спростовує наявності підстав для накладення арешту на майно, яке відповідає критеріям речового доказу, визначеним ст. 98 КПК України.

Посилання володільця майна на те, що виконана ним оцінка становила понад 1 млрд грн, тоді як реалізація активів у січні 2026 року відбулась за значно нижчою ціною, саме по собі не спростовує можливого зв`язку вилученого майна із предметом досудового розслідування.

Навпаки, наведені обставини свідчать про необхідність дослідження всієї сукупності документів, електронного листування, вихідних даних оцінки, внутрішніх погоджень та комунікації між суб`єктами оціночної діяльності, організаторами торгів та представниками АРМА з метою встановлення причин суттєвого зменшення вартості активів у подальшому, механізму формування стартової ціни на різних етапах проведення аукціонів, а також можливої узгодженості дій між причетними особами.

При цьому саме наявність істотної різниці між оцінкою, виконаною ПП «Бюро Маркуса», та кінцевою ціною реалізації активів у межах подальших аукціонів об`єктивно обумовлює необхідність перевірки ролі усіх суб`єктів, які брали участь у процесі оцінки та реалізації майна, а також дослідження електронної інформації, яка може міститися на вилученому системному блоці.

На даному етапі кримінального провадження слідчий суддя не вправі надавати остаточну оцінку правильності чи обґрунтованості проведеної ОСОБА_4 оцінки, а також вирішувати питання про відсутність чи наявність його причетності до можливого кримінального правопорушення, оскільки такі обставини підлягають встановленню під час подальшого досудового розслідування та оцінці у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 5 ст. 171 КПК України у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, здійсненого на підставі ухвали слідчого судді, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано протягом 48 годин після вилучення майна. Разом із тим, обшук у даному випадку проводився у порядку ч. 3 ст. 233 КПК України як невідкладний, а питання про надання дозволу на його проведення було предметом подальшого судового контролю.

Як убачається з матеріалів клопотання, 21.01.2026 до Печерського районного суду міста Києва направлено клопотання про надання дозволу на проведення обшуку, а ухвалою слідчого судді від 30.01.2026 такий обшук визнано правомірним. При цьому вилучені речі не були визнані такими, що підлягають негайному поверненню, а постановою слідчого їх визнано речовими доказами.

Крім того, положення КПК України не містять безумовної заборони на звернення з клопотанням про арешт майна після спливу зазначеного строку, якщо майно є речовим доказом та існує необхідність забезпечення його збереження. Сам по собі факт подання клопотання поза межами 48-годинного строку не є безумовною підставою для відмови у накладенні арешту, якщо інтереси кримінального провадження виправдовують таке втручання у право власності.

З метою забезпечення збереження речового доказу, недопущення його приховування, пошкодження, знищення, зміни інформації, яка на ньому міститься, а також забезпечення можливості проведення подальших слідчих (розшукових) та процесуальних дій, слідчий суддя вважає необхідним накласти арешт на зазначене майно. Такий захід є розумним, співмірним завданням кримінального провадження та відповідає вимогам ст. 170 КПК України.

Так, на даній стадії досудового розслідування не всі обставини, що підлягають з`ясуванню у кримінальному провадженні, можуть бути достовірно встановлені одразу ж, оскільки розслідування - це процес пізнання обставин подій минулого, пов`язаний з пошуком, виявленням та фіксацією відповідних слідів злочинного діяння.

На цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, як арешт майна з метою збереження речових доказів, що забезпечить дієвість розслідування у кримінальному провадженні.

Дослідивши матеріали справи, слідчий суддя дійшов висновку, що наявні достатні підстави вважати, що вилучений системний блок відповідає ознакам речових доказів, тому підлягає арешту з метою забезпечення збереження речових доказів.

При цьому, слідчим суддею враховано, що вилучений системний блок фактично використовується ОСОБА_4 у його професійній діяльності та містить робочу інформацію, необхідну для здійснення ним функцій оцінювача та керівника суб`єкта оціночної діяльності. Разом із тим зазначені обставини самі по собі не спростовують наявності підстав для арешту майна, яке відповідає критеріям речового доказу у кримінальному провадженні.

З метою забезпечення справедливого балансу між інтересами кримінального провадження та правом особи на здійснення професійної діяльності слідчий суддя вважає за необхідне зобов`язати сторону обвинувачення надати володільцю майна копію інформації, яка міститься на вилученому системному блоці. Такий захід забезпечить можливість ОСОБА_4 користуватися необхідною для роботи інформацією, не перешкоджаючи при цьому досягненню завдань кримінального провадження та забезпеченню збереження речового доказу у незміненому вигляді.

Враховуючи характер кримінального правопорушення, значення інформації, яка може міститися на вилученому пристрої, необхідність забезпечення її збереження, а також співмірність втручання у право власності із завданнями кримінального провадження, слідчий суддя доходить висновку про наявність достатніх підстав для накладення арешту на системний блок марки «Everest» чорного кольору, S/N SU683419, а тому клопотання прокурора підлягає задоволенню, тоді як клопотання володільця майна про повернення тимчасово вилученого майна - залишенню без задоволення.

Керуючись ст. 98, 100, 131, 170-173, 309, 376, 535 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання - задовольнити.

Накласти арешт у кримінальному провадженні № 62026000000000025 від 12.01.2026 на майно, яке вилучено під час обшуку за місцем здійснення діяльності керівника ПП «Бюро Маркуса» ОСОБА_4 , а саме системний блок марки "everest" чорного кольору, S/N SU683419.

Клопотання ОСОБА_4 про повернення тимчасово вилученого майна - залишити без задоволення.

Зобов`язати прокурора, уповноваженого на здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62026000000000025 від 12.01.2026, у строк до 04.05.2026 включно надати ОСОБА_4 копію інформації, яка зберігається на системному блоці марки "everest" чорного кольору, S/N SU683419, про що повідомити слідчого суддю.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали складено та проголошено 07.05.2026 о 16:50 год.

Слідчий суддя ОСОБА_1