Ухвала суду № 136769465, 30.04.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/13375/26-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2026 року м. Київ

Печерський районний суд міста Києва в складі:

слідчого судді - ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання прокурора першого відділу управління Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про накладення арешту у кримінальному провадженні № 62026000000000025 від 12.01.2026,

УСТАНОВИВ:

Короткий виклад обставин клопотання

До слідчого судді надійшло клопотання сторони кримінального провадження про накладення арешту на майно, що було виявлене та вилучене в ході проведення обшуку у контактної особи ТОВ «Укрінвестенергоконсалт» ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: мобільний телефон та ноутбук.

Метою накладення арешту вказано збереження речових доказів.

Явка сторін кримінального провадження

Прокурор подав до суду заяву, в якій просив проводити розгляд клопотання у його відсутність, вимоги клопотання підтримував в повному обсязі, просив його задовольнити.

Володілець майна ОСОБА_4 та її представник адвокат ОСОБА_5 подали до суду заяви про розгляд клопотання прокурора за їх відсутності, в яких заперечували проти задоволення клопотання. Також подали письмові заперечення, з яких вбачається, що клопотання прокурора подане з пропуском строку, вилучене майно не є речовими доказами та були надані слідчому добровільно.

Відповідно до вимог ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

З урахуванням положень ст. 26 КПК України слідчий суддя, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, створив необхідні умови для реалізації сторонами їх процесуальних прав на участь у розгляді цієї справи в суді та вважає за можливе розглянути клопотання у відсутність осіб, які не з`явились.

Згідно з ч. 4 ст. 107 КПК України фіксація за допомогою технічних засобів під час розгляду клопотання слідчим суддею не здійснювалась.

Правове обґрунтування

Процесуальні правовідносини регулюються главою 17 «Арешт майна» розділу ІІ «Заходи забезпечення кримінального провадження» КПК України.

Статтею 2 КПК України передбачено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК України).

Відповідно до ч.1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та (або) користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно з ч.1 ст.170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, відчуження.

Відповідно до п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 170 КПК України арешт допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. У такому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Обставини, встановлені слідчим суддею

Головне слідче управління Державного бюро розслідувань здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62026000000000025, зареєстрованому в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 12.01.2026 за фактом можливих неправомірних дій службових осіб Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - АРМА, Національне агентство), ТОВ «Полонекс» (ідентифікаційний код юридичної особи - 39205429), ПП «Тендер онлайн» (ідентифікаційний код юридичної особи - 42414636), ТОВ «Укрінвестенергоконсалт» (ідентифікаційний код юридичної особи -37269187) за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 364 Кримінального кодексу України.

Процесуальне керівництво у кримінальному провадженні здійснюється прокурорами першого відділу першого управління Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора.

У ході досудового розслідування встановлено, що рішенням колегії суддів Вищий антикорупційний суд від 17.04.2024 у справі № 760/14676/19 частково задоволено клопотання прокурора про арешт та передачу в управління Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами (АРМА) 494 земельних ділянок та об`єктів гірськолижної інфраструктури, що належали ТОВ «Боржава Девелопмент», ТОВ «Боржава Інвест», ТОВ «Боржава Ленд», ТОВ «Думка», ТОВ «Таурус Інвест», ТОВ «Таурус Ленд» та ТОВ «Таурус Проперті».

Суд зазначив, що передача активів АРМА для реалізації могла бути здійснена на підставі нотаріально посвідчених згод власників без окремого судового рішення. У подальшому вироком від 17.04.2024 визначено перерахування коштів від реалізації зазначених активів на спеціальний рахунок підтримки Збройних Сил України.

Для реалізації арештованих активів АРМА залучало різних організаторів електронних торгів: ТОВ «Полонекс», ПП «Тендер онлайн» та ТОВ «Укрінвестенергоконсалт». Упродовж 2024-2025 років ними неодноразово проводились англійські та голландські аукціони через систему Prozorro.Sale щодо продажу 494 земельних ділянок та об`єктів гірськолижної інфраструктури. Більшість аукціонів не відбулась через відсутність учасників, при цьому стартова вартість активів систематично знижувалась - від понад 1 млрд грн до близько 380 млн грн.

У грудні 2025 року під час голландських аукціонів активи були реалізовані:

-41 земельна ділянка ТОВ «Таурус Інвест» - ОСОБА_6 за 5 434 156 грн;

-208 земельних ділянок та об`єкти гірськолижної інфраструктури ТОВ «Таурус Проперті» і ТОВ «Таурус Ленд» - ОСОБА_6 за 39 107 094 грн;

-245 земельних ділянок ТОВ «Боржава Девелопмент», ТОВ «Боржава Інвест», ТОВ «Боржава Ленд» та ТОВ «Думка» - ОСОБА_7 за 45 031 266 грн.

Разом із тим встановлено, що переможці аукціонів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 мають спільні бізнес-інтереси та пов`язані через ТОВ «Боржава Есет». За даними відкритих джерел, ринкова вартість земельних ділянок у Закарпатській області становить близько 43 000 грн за сотку, а загальна ринкова вартість активів площею 460,66 га може перевищувати 1,9 млрд грн.

Слідство вважає, що службові особи АРМА спільно з представниками організаторів торгів та суб`єктів оціночної діяльності - ПП «Бюро Маркуса», ТОВ «Альянс-Укрексперт Плюс», ТОВ «СВМ Бізнес Груп» - могли умисно занижувати вартість активів шляхом проведення повторних безрезультатних аукціонів та поступового зменшення стартової ціни з метою подальшої реалізації майна за заниженою вартістю в інтересах пов`язаних осіб.

У ході досудового розслідування отримано інформацію про наміри причетних осіб знищити документацію та електронні носії, що містять відомості щодо організації та проведення аукціонів. У зв`язку з цим 20.01.2026 слідчим ГСУ ДБР у порядку ч. 3 ст. 233 КПК України проведено невідкладний обшук за місцем проживання контактної особи ТОВ «Укрінвестенергоконсалт» ОСОБА_4 , у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .

Під час обшуку вилучено мобільний телефон марки «iPhone 15 Pro Max», чорного кольору в силіконовому чохлі білого кольору, S/N: НОМЕР_1 , IMEI: НОМЕР_2 IMEI2: НОМЕР_3 та ноутбук марки ASUS VIVOBOOK, чорного кольору з зарядним пристроєм, model: M1403Q, S/N: 12mR4NOCV05F576158. Надалі слідчий звернувся до суду з клопотанням про надання дозволу на проведення обшуку, яке ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 30.01.2026 було задоволено частково без надання дозволу на вилучення зазначених речей.

У зв`язку з цим орган досудового розслідування звернувся з клопотанням про накладення арешту на вилучене майно, яке належить ОСОБА_4 .

Клопотання про арешт подано до суду 06.03.2026.

Мотиви слідчого судді

Норма-дефініція речових доказів (стаття 98 КПК) щодо критеріїв (умов) визнання матеріальних об`єктів речовими доказами (були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин) з одного боку дійсно, сформульована в категоричній формі, і вказані умови мають бути дотримані для визнання тих чи інших речей речовими доказами. У той же час, слід зважати на стадію кримінального провадження. Так, на стадії досудового розслідування не всі обставини, що підлягають з`ясуванню у кримінальному провадженні, можуть бути достовірно встановлені одразу ж, оскільки розслідування - це процес пізнання обставин подій минулого, пов`язаний з пошуком, виявленням та фіксацією відповідних слідів злочинного діяння.

Системний аналіз норм КПК та практики ЄСПЛ дозволяє дійти висновку, що КПК оперує поняттями, які відповідають декільком різним стандартам доказування (переконання) - стандарт «обґрунтованої підозри», переконання (доведення) «поза розумним сумнівом» та стандарти «достатніх підстав (доказів)» тощо. Стандарти «достатніх підстав (доказів)» використовуються в широкому колі різноманітних ситуацій, що виникають в ході кримінального провадження, тому вони не є сталими, а залежать від конкретної ситуації, цілі прийняття тих чи інших рішень (вчинення дій) та їх правових наслідків. При цьому, вони застосовуються як для прийняття процесуальних рішень слідчими суддями (судом) (статті 157, 163, частина 5 статті 234, 260 та інші статті КПК), так і слідчими, прокурорами (статті 134, 271, 276 КПК та інші).

З огляду на вимоги ч. 3 статті 170 КПК арешт майна на підставі п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК (тобто з метою забезпечення збереження речових доказів) передбачає дотримання стандарту «достатніх підстав» вважати, що майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК.

Стандарт «достатніх підстав (доказів)» для цілей арешту з метою забезпечення збереження речових доказів передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують певну річ з кримінальним правопорушенням (демонструють можливу приналежність до його вчинення в якості знаряддя або матеріального об`єкту, що містить певне відображення або інформацію про злочин), тобто наділяють її саму можливістю виконувати функцію доказу у кримінальному провадженні, і вони є достатніми, щоб виправдати її тимчасове обтяження у вигляді арешту для можливого використання в процесі доказування стороною обвинувачення у подальшому.

При виявленні та вилученні рухомих речей, що не підлягають державній реєстрації, суд має виходити з: (1) дії презумпції права власності за особою, яка володіє (реально панує, здійснює фактичний контроль над річчю - corpus possessionis); (2) спростування вказаної презумпції можливе за наявності беззаперечних доказів чи їх сукупності (зокрема, рішення суду щодо визнання права власності за іншою особою, письмові докази, дата складання яких мала місце до моменту вилучення та не викликає сумнівів, матеріали фото-, відеофіксації, речові докази тощо); (3) показання свідків та пояснення зацікавлених осіб, за умови обов`язкової письмової форми правочину, не мають братися до уваги при вирішенні питання про спростування презумпції; (4) пояснення сторін оцінюються у співставленні із фактичними обставинами та наданими доказами.

Слідчий суддя критично оцінює доводи сторони захисту про те, що вилучені мобільний телефон та ноутбук не є речовими доказами у кримінальному провадженні, були добровільно надані слідчому, а тому відсутня необхідність у накладенні арешту на вказане майно.

Як убачається з матеріалів клопотання, досудове розслідування у кримінальному провадженні здійснюється за фактом можливого зловживання службовим становищем службовими особами АРМА, організаторами електронних торгів та суб`єктами оціночної діяльності під час реалізації арештованих активів за суттєво заниженою вартістю, що могло спричинити тяжкі наслідки державним інтересам. При цьому ТОВ «Укрінвестенергоконсалт», контактною особою якого є ОСОБА_4 , за версією органу досудового розслідування, входило до кола суб`єктів, причетних до організації та проведення відповідних аукціонів.

Вилучені мобільний телефон та ноутбук є електронними носіями інформації та можуть містити електронне листування, внутрішню службову комунікацію, електронні копії документів, відомості щодо погодження оцінки активів, організації електронних торгів, взаємодії між службовими особами АРМА, представниками організаторів аукціонів та іншими учасниками правовідносин, а також інші цифрові дані, які мають значення для встановлення фактичних обставин кримінального правопорушення.

Наявні матеріали провадження свідчать про достатній зв`язок вилученого майна із предметом досудового розслідування, що відповідає критеріям речового доказу, визначеним ст. 98 КПК України.

Доводи сторони захисту про те, що вилучене майно було добровільно надане слідчому, самі по собі не спростовують необхідності накладення арешту, оскільки добровільне надання речей не виключає можливості їх подальшого повернення володільцю, відчуження, зміни, знищення або втрати інформації, яка на них міститься. Арешт у даному випадку спрямований саме на забезпечення належного збереження речових доказів та недопущення втручання у інформацію, яка може мати доказове значення у кримінальному провадженні.

Слідчий суддя також відхиляє доводи сторони захисту щодо необхідності відмови у задоволенні клопотання виключно з підстав пропуску строку, передбаченого ч. 5 ст. 171 КПК України.

Сам по собі факт подання клопотання поза межами 48-годинного строку не позбавляє вилучене майно статусу речового доказу та не виключає можливості накладення на нього арешту за наявності підстав, визначених ст. 170 КПК України. Положення ч. 5 ст. 171 КПК України регулюють строк законного утримання тимчасово вилученого майна без судового рішення, однак питання про арешт майна вирішується слідчим суддею з урахуванням його значення для кримінального провадження та необхідності забезпечення збереження речових доказів.

Як убачається з матеріалів провадження, обшук у даному випадку проводився у порядку ч. 3 ст. 233 КПК України як невідкладний, а питання про надання дозволу на його проведення було предметом подальшого судового контролю. 21.01.2026 до суду направлено клопотання про надання дозволу на проведення обшуку, а ухвалою слідчого судді від 30.01.2026 проведення обшуку визнано правомірним. При цьому вилучені речі не були визнані такими, що підлягають негайному.

З метою забезпечення збереження речового доказу, недопущення його приховування, пошкодження, знищення, зміни інформації, яка на ньому міститься, а також забезпечення можливості проведення подальших слідчих (розшукових) та процесуальних дій, слідчий суддя вважає необхідним накласти арешт на зазначене майно. Такий захід є розумним, співмірним завданням кримінального провадження та відповідає вимогам ст. 170 КПК України.

Так, на даній стадії досудового розслідування не всі обставини, що підлягають з`ясуванню у кримінальному провадженні, можуть бути достовірно встановлені одразу ж, оскільки розслідування - це процес пізнання обставин подій минулого, пов`язаний з пошуком, виявленням та фіксацією відповідних слідів злочинного діяння.

На цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, як арешт майна з метою збереження речових доказів, що забезпечить дієвість розслідування у кримінальному провадженні.

Дослідивши матеріали справи, слідчий суддя дійшов висновку, що наявні достатні підстави вважати, що вилучені речі відповідають ознакам речових доказів, тому підлягають арешту з метою забезпечення збереження речових доказів, а тому клопотання підлягає задоволенню.

При цьому, власник майна не позбавлений в подальшому права на звернення до слідчого судді із клопотанням про скасування арешту майна у порядку ст. 174 КПК.

Керуючись ст. 98, 100, 131, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання - задовольнити.

Накласти арешт у кримінальному провадженні № 62026000000000025 від 12.01.2026 на майно, яке вилучено під час обшуку у контактної особи ТОВ «Укрінвестенергоконсалт» ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:

-мобільний телефон марки «iPhone 15 Pro Max», чорного кольору в силіконовому чохлі білого кольору, S/N: НОМЕР_1 , IMEI: НОМЕР_2 IMEI2: НОМЕР_3 ;

-ноутбук марки ASUS VIVOBOOK, чорного кольору з зарядним пристроєм, model: M1403Q, S/N: 12mR4NOCV05F576158.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Роз`яснити сторонам кримінального провадження, що підозрюваний, захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за їх клопотанням, якщо вони доведуть, що в подальшому в застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Слідчий суддя ОСОБА_1