Ухвала суду № 136769451, 30.04.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/13344/26-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2026 року м. Київ

Печерський районний суд міста Києва в складі:

слідчого судді - ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання прокурора першого відділу управління Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про накладення арешту у кримінальному провадженні № 62026000000000025 від 12.01.2026,

УСТАНОВИВ:

Короткий виклад обставин клопотання

До слідчого судді надійшло клопотання сторони кримінального провадження про накладення арешту на майно, що було виявлене та вилучене в ході проведення обшуку у директора, головного бухгалтера та засновника ТОВ «Укрінвестенергоконсалт» ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: документи, флешнакопичувач та мобільні телефони.

Метою накладення арешту вказано збереження речових доказів.

Явка сторін кримінального провадження

Прокурор подав до суду заяву, в якій просив проводити розгляд клопотання у його відсутність, вимоги клопотання підтримував в повному обсязі, просив його задовольнити.

Володілець майна на розгляд клопотання не з`явився, про час, дату та місце розгляду повідомлявся належно.

Відповідно до вимог ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

З урахуванням положень ст. 26 КПК України слідчий суддя, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, створив необхідні умови для реалізації сторонами їх процесуальних прав на участь у розгляді цієї справи в суді та вважає за можливе розглянути клопотання у відсутність осіб, які не з`явились.

Згідно з ч. 4 ст. 107 КПК України фіксація за допомогою технічних засобів під час розгляду клопотання слідчим суддею не здійснювалась.

Правове обґрунтування

Процесуальні правовідносини регулюються главою 17 «Арешт майна» розділу ІІ «Заходи забезпечення кримінального провадження» КПК України.

Статтею 2 КПК України передбачено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК України).

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та (або) користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно з ч.1 ст.170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, відчуження.

Відповідно до п. 1 ч. 2, ч. 3 ст.170 КПК України арешт допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. У такому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Обставини, встановлені слідчим суддею

Головне слідче управління Державного бюро розслідувань здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62026000000000025, зареєстрованому в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 12.01.2026 за фактом можливих неправомірних дій службових осіб Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - АРМА, Національне агентство), ТОВ «Полонекс» (ідентифікаційний код юридичної особи - 39205429), ПП «Тендер онлайн» (ідентифікаційний код юридичної особи - 42414636), ТОВ «Укрінвестенергоконсалт» (ідентифікаційний код юридичної особи -37269187) за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 364 Кримінального кодексу України.

Процесуальне керівництво у кримінальному провадженні здійснюється прокурорами першого відділу першого управління Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора.

У ході досудового розслідування встановлено, що рішенням колегії суддів Вищий антикорупційний суд від 17.04.2024 у справі № 760/14676/19 частково задоволено клопотання прокурора про арешт та передачу в управління Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами (АРМА) 494 земельних ділянок та об`єктів гірськолижної інфраструктури, що належали ТОВ «Боржава Девелопмент», ТОВ «Боржава Інвест», ТОВ «Боржава Ленд», ТОВ «Думка», ТОВ «Таурус Інвест», ТОВ «Таурус Ленд» та ТОВ «Таурус Проперті».

Суд зазначив, що передача активів АРМА для реалізації могла бути здійснена на підставі нотаріально посвідчених згод власників без окремого судового рішення. У подальшому, вироком від 17.04.2024 визначено перерахування коштів від реалізації зазначених активів на спеціальний рахунок підтримки Збройних Сил України.

Для реалізації арештованих активів АРМА залучало різних організаторів електронних торгів: ТОВ «Полонекс», ПП «Тендер онлайн» та ТОВ «Укрінвестенергоконсалт». Упродовж 2024-2025 років ними неодноразово проводились англійські та голландські аукціони через систему Prozorro.Sale щодо продажу 494 земельних ділянок та об`єктів гірськолижної інфраструктури. Більшість аукціонів не відбулась через відсутність учасників, при цьому стартова вартість активів систематично знижувалась - від понад 1 млрд грн до близько 380 млн грн.

У грудні 2025 року під час голландських аукціонів активи були реалізовані:

-41 земельна ділянка ТОВ «Таурус Інвест» - ОСОБА_5 за 5 434 156 грн;

-208 земельних ділянок та об`єкти гірськолижної інфраструктури ТОВ «Таурус Проперті» і ТОВ «Таурус Ленд» - ОСОБА_5 за 39 107 094 грн;

-245 земельних ділянок ТОВ «Боржава Девелопмент», ТОВ «Боржава Інвест», ТОВ «Боржава Ленд» та ТОВ «Думка» - ОСОБА_6 за 45 031 266 грн.

Разом із тим встановлено, що переможці аукціонів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 мають спільні бізнес-інтереси та пов`язані через ТОВ «Боржава Есет». За даними відкритих джерел, ринкова вартість земельних ділянок у Закарпатській області становить близько 43 000 грн за сотку, а загальна ринкова вартість активів площею 460,66 га може перевищувати 1,9 млрд грн.

Слідство вважає, що службові особи АРМА спільно з представниками організаторів торгів та суб`єктів оціночної діяльності - ПП «Бюро Маркуса», ТОВ «Альянс-Укрексперт Плюс», ТОВ «СВМ Бізнес Груп» - могли умисно занижувати вартість активів шляхом проведення повторних безрезультатних аукціонів та поступового зменшення стартової ціни з метою подальшої реалізації майна за заниженою вартістю в інтересах пов`язаних осіб.

У ході досудового розслідування отримано інформацію про наміри причетних осіб знищити документацію та електронні носії, що містять відомості щодо організації та проведення аукціонів. У зв`язку з цим 20.01.2026 слідчим ГСУ ДБР у порядку ч. 3 ст. 233 КПК України проведено невідкладний обшук за місцем проживання директора та засновника ТОВ «Укрінвестенергоконсалт» ОСОБА_4 у с. Крюківщина Київської області.

Під час обшуку вилучено документи щодо оцінки та реалізації арештованих активів, оригінали договорів, протоколи електронних торгів, флешнакопичувачі та мобільні телефони. Надалі слідчий звернувся до суду з клопотанням про надання дозволу на проведення обшуку, яке ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 30.01.2026 було задоволено частково без надання дозволу на вилучення зазначених речей.

У зв`язку з цим орган досудового розслідування звернувся з клопотанням про накладення арешту на вилучене майно, яке належить ОСОБА_4 та ОСОБА_7 .

Клопотання про арешт подано до суду 06.03.2026.

Мотиви слідчого судді

Норма-дефініція речових доказів (стаття 98 КПК) щодо критеріїв (умов) визнання матеріальних об`єктів речовими доказами (були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин) з одного боку дійсно, сформульована в категоричній формі, і вказані умови мають бути дотримані для визнання тих чи інших речей речовими доказами. У той же час, слід зважати на стадію кримінального провадження. Так, на стадії досудового розслідування не всі обставини, що підлягають з`ясуванню у кримінальному провадженні, можуть бути достовірно встановлені одразу ж, оскільки розслідування - це процес пізнання обставин подій минулого, пов`язаний з пошуком, виявленням та фіксацією відповідних слідів злочинного діяння.

Системний аналіз норм КПК та практики ЄСПЛ дозволяє дійти висновку, що КПК оперує поняттями, які відповідають декільком різним стандартам доказування (переконання) - стандарт «обґрунтованої підозри», переконання (доведення) «поза розумним сумнівом» та стандарти «достатніх підстав (доказів)» тощо. Стандарти «достатніх підстав (доказів)» використовуються в широкому колі різноманітних ситуацій, що виникають в ході кримінального провадження, тому вони не є сталими, а залежать від конкретної ситуації, цілі прийняття тих чи інших рішень (вчинення дій) та їх правових наслідків. При цьому, вони застосовуються як для прийняття процесуальних рішень слідчими суддями (судом) (статті 157, 163, частина 5 статті 234, 260 та інші статті КПК), так і слідчими, прокурорами (статті 134, 271, 276 КПК та інші).

З огляду на вимоги ч. 3 статті 170 КПК арешт майна на підставі п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК (тобто з метою забезпечення збереження речових доказів) передбачає дотримання стандарту «достатніх підстав» вважати, що майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК.

Стандарт «достатніх підстав (доказів)» для цілей арешту з метою забезпечення збереження речових доказів передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують певну річ з кримінальним правопорушенням (демонструють можливу приналежність до його вчинення в якості знаряддя або матеріального об`єкту, що містить певне відображення або інформацію про злочин), тобто наділяють її саму можливістю виконувати функцію доказу у кримінальному провадженні, і вони є достатніми, щоб виправдати її тимчасове обтяження у вигляді арешту для можливого використання в процесі доказування стороною обвинувачення у подальшому.

При виявленні та вилученні рухомих речей, що не підлягають державній реєстрації, суд має виходити з: (1) дії презумпції права власності за особою, яка володіє (реально панує, здійснює фактичний контроль над річчю - corpus possessionis); (2) спростування вказаної презумпції можливе за наявності беззаперечних доказів чи їх сукупності (зокрема, рішення суду щодо визнання права власності за іншою особою, письмові докази, дата складання яких мала місце до моменту вилучення та не викликає сумнівів, матеріали фото-, відеофіксації, речові докази тощо); (3) показання свідків та пояснення зацікавлених осіб, за умови обов`язкової письмової форми правочину, не мають братися до уваги при вирішенні питання про спростування презумпції; (4) пояснення сторін оцінюються у співставленні із фактичними обставинами та наданими доказами.

Вилучені під час обшуку документи, зокрема заявки АРМА про передачу активів для реалізації, звіти та рецензії щодо незалежної оцінки майна, договори, специфікації, протоколи проведення електронних аукціонів, безпосередньо стосуються предмета досудового розслідування та містять відомості щодо процедури оцінки, визначення стартової вартості активів, організації електронних торгів, умов їх проведення, а також даних про учасників та переможців аукціонів. Зазначені документи мають суттєве доказове значення для встановлення фактичних обставин кримінального правопорушення, кола причетних осіб, способу вчинення злочину та розміру завданих збитків.

Крім того, вилучені мобільні телефони та флеш-накопичувач можуть містити електронне листування, відомості про комунікацію між учасниками протиправної схеми, електронні копії документів, інформацію щодо організації та проведення аукціонів, відомості про погодження оцінки активів, передачу документів, домовленості між учасниками торгів, а також інші дані, які мають значення для кримінального провадження та можуть бути використані як докази під час судового розгляду.

Слідчий суддя враховує, що предметом досудового розслідування у даному кримінальному провадженні є можливе зловживання службовим становищем під час організації, оцінки та реалізації арештованих активів через систему електронних торгів, що могло спричинити реалізацію майна за суттєво заниженою вартістю та завдання державним інтересам тяжких наслідків.

За таких обставин вилучені документи безпосередньо стосуються предмета досудового розслідування, оскільки містять відомості щодо оцінки активів, визначення стартової вартості майна, порядку проведення електронних торгів, взаємодії між АРМА, організаторами аукціонів та суб`єктами оціночної діяльності, а також дані щодо учасників та переможців торгів. Вказані документи у своїй сукупності можуть підтверджувати або спростовувати обставини можливого штучного заниження вартості активів, узгодженості дій між учасниками процедури реалізації та інших обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Крім того, вилучені мобільні телефони та флешнакопичувачі є носіями цифрової інформації та можуть містити електронне листування, внутрішню службову комунікацію, відомості про передачу документів, погодження умов реалізації активів, обговорення результатів аукціонів, інформацію щодо взаємодії між службовими особами та представниками суб`єктів господарювання, а також інші цифрові дані, які мають істотне значення для встановлення фактичних обставин кримінального правопорушення.

Постановою слідчого від 20.01.2026 вказані предмети визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.

Наявні матеріали провадження свідчать про достатній зв`язок вилученого майна із предметом досудового розслідування, що відповідає критеріям речового доказу, визначеним ст. 98 КПК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 171 КПК України у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, здійсненого на підставі ухвали слідчого судді, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано протягом 48 годин після вилучення майна. Разом із тим, обшук у даному випадку проводився у порядку ч. 3 ст. 233 КПК України як невідкладний, а питання про надання дозволу на його проведення було предметом подальшого судового контролю.

Як убачається з матеріалів клопотання, 21.01.2026 до Печерського районного суду міста Києва направлено клопотання про надання дозволу на проведення обшуку, а ухвалою слідчого судді від 30.01.2026 такий обшук визнано правомірним. При цьому вилучені речі не були визнані такими, що підлягають негайному поверненню, а постановою слідчого їх визнано речовими доказами.

Крім того, положення КПК України не містять безумовної заборони на звернення з клопотанням про арешт майна після спливу зазначеного строку, якщо майно є речовим доказом та існує необхідність забезпечення його збереження. Сам по собі факт подання клопотання поза межами 48-годинного строку не є безумовною підставою для відмови у накладенні арешту, якщо інтереси кримінального провадження виправдовують таке втручання у право власності.

З метою забезпечення збереження речового доказу, недопущення його приховування, пошкодження, знищення, зміни інформації, яка на ньому міститься, а також забезпечення можливості проведення подальших слідчих (розшукових) та процесуальних дій, слідчий суддя вважає необхідним накласти арешт на зазначене майно. Такий захід є розумним, співмірним завданням кримінального провадження та відповідає вимогам ст. 170 КПК України.

Так, на даній стадії досудового розслідування не всі обставини, що підлягають з`ясуванню у кримінальному провадженні, можуть бути достовірно встановлені одразу ж, оскільки розслідування - це процес пізнання обставин подій минулого, пов`язаний з пошуком, виявленням та фіксацією відповідних слідів злочинного діяння.

З урахуванням характеру кримінального правопорушення, обсягу вилучених матеріалів, їх безпосереднього зв`язку із предметом досудового розслідування, а також наявності ризиків зміни, приховування або знищення інформації, слідчий суддя доходить висновку, що накладення арешту на вилучене майно є необхідним, розумним та співмірним втручанням у право власності, яке відповідає завданням кримінального провадження.

При цьому, власник майна не позбавлений в подальшому права на звернення до слідчого судді із клопотанням про скасування арешту майна у порядку ст. 174 КПК.

Керуючись ст. 98, 100, 131, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання - задовольнити.

Накласти арешт у кримінальному провадженні № 62026000000000025 від 12.01.2026 на майно, яке вилучено під час обшуку у директора, головного бухгалтера та засновника ТОВ «Укрінвестенергоконсалт» ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:

- заявка Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів №33 про передачу активів організатору для реалізації на електронних торгах від 19.11.2025 № 1675161-33-2516.11 на 23 арк.;

- рецензія №3ві про незалежну оцінку майна №141125.1, № 171125-1 від 17.11.2025 на 12 арк.;

- висновок суб`єкта оціночної діяльності про вартість майна з додатком на 5 арк.;

- оригінал договору № 18109-8А від 18.09.2025 на 15 арк.;

- оригінал специфікації до договору № 18109-8А на 32 арк.;

- оригінал протоколу про проведення електронного аукціону (торгів) № APD 001-UA-2025121724805 в 4 екземплярах, всього на 24 арк.;

- мобільний телефон марки "Iphone 17" лавандового кольору, IMEI: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 ;

- мобільний телефон марки Sаmsung S8 чорного кольору, S/N: НОМЕР_3 , SM-G950FD-64GB;

- оригінал Звіту № 141125-1 про незалежну оцінку майна 494-х земельних ділянок від 14.11.2025 з додатками на 156 арк.;

- флешнакопичувач АР2САН320 біло-чорного кольору;

- мобільний телефон марки «Sаmsung S 24» чорного кольору IMEI: НОМЕР_4 , IMEI2: НОМЕР_5 з сім-картами: НОМЕР_6 , НОМЕР_7 .

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Роз`яснити сторонам кримінального провадження, що підозрюваний, захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за їх клопотанням, якщо вони доведуть, що в подальшому в застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Слідчий суддя ОСОБА_1