Рішення № 136769224, 05.05.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/103/25

Провадження №: 2/755/7693/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" травня 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді - Хромової О.О.

при секретарі - Бовкун М.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження в судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Коллект», Товариства з обмеженою відповідальністю «Бенефіт Майно» про визнання іпотеки припиненою,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася з позовом до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до ТОВ «Кей-Колект», ТОВ «Бенефіт Майно» про визнання іпотеки припиненою, у якому просила визнати припиненою іпотеку згідно договору іпотеки від 21 листопада 2006 року № 31808, укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ «УкрСибБанк», посвідченого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чернокур О.М., зареєстровано в реєстрі за № 5252, та виключити із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про обтяження житлової квартири за адресою: АДРЕСА_1 , внесений на підставі вказаного договору іпотеки.

На обгрунтування позовних вимог зазначила, що 21 листопада 2006 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір

№ 11080778000 про надання кредиту у сумі 156 619 швейцарських франків на задоволення споживчих потреб. На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором укладено договір іпотеки від

21 листопада 2006 року № 31808, в іпотеку передано квартиру АДРЕСА_2 , зі строком дії до 21 листопада 2021 року.

29 липня 2015 року речові права на вказану квартиру були перереєстровані на ТОВ «Кей-Колект» Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суперфіном Б.М., у зв`язку із чим

25 листопада 2015 року ОСОБА_1 отримала повідомлення про прощення боргу. Одночасно з цим ТОВ «Кей-Колект» направило до Державної податкової служби повідомлення про отримання ОСОБА_1 додаткового блага у зв`язку із прощенням боргу. 21 березня 2016 року ТОВ «Кей-Колект» повторно направило позивачу повідомлення про анулювання боргу. Водночас, постановою Київського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року по справі № 826/28148/15, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 28 лютого 2017 року, визнано протиправним та скасовано рішення Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфін Б.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяження від 29 липня 2015 року, індексний номер 23234355.

Водночас, спірну квартиру було відчужено на користь ТОВ «Бенефіт Майно» на підставі договору купівлі-продажу від 04 вересня 2020 року № 1649 за ціною 1 105 712,00 грн, у зв`язку із чим новий власник майна звернувся з позовом про виселення ОСОБА_1 .

Однак, постановою Київського апеляційного суду від 27 липня 2022 року по справі № 755/6758/21 визнано недійсним договір купівлі-продажу від 04 вересня 2020 року № 1649.

Заочним рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 10 листопада 2022 року по справі № 755/1874/22 скасовано державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за ТОВ «Бенефіт Майно», спірну квартиру витребувано на користь ОСОБА_1 .

Під час розгляду вказаних справ ТОВ «Кей-Колект» та ТОВ «Бенефіт Майно» не надали доказів на підтвердження наявності будь-якої заборгованості за кредитним договором. При цьому, ОСОБА_1 також зазначає, що ПАТ «УкрСиббанк» закрив вказаний кредит у 2015 році.

З огляду на викладене позовні вимоги просила задовольнити, вважати припиненою іпотеку згідно договору іпотеки від 21 листопада 2006 року № 31808 та виключити відповідний запис із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

В порядку автоматизованого розподілу справ між суддями позовну заяву передано на розгляд судді Хромовій О.О.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 03 лютого 2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 19 березня 2025 року га 12 год. 00 хв., сторонам роз`яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено процесуальні строки.

17 березня 2025 року (вхід. № 14870) до суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Прийменко О.О., про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів. Повторно подано засобами підсистеми «Електронний суд» ЄСІТС

(вхід. № 14694).

17 березня 2025 року (вхід. від 18 березня 2025 року № 14904) представником відповідача ТОВ «Кей-Колект» - Вишневською О.І., через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС до суду подано відзив на позовну заяву. Позов не визнають через його безпідставність.

21 листопада 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11080778000 у сумі 156 619 швейцарських франків, що еквівалентно 637 636,83 грн. зі строком повернення кредитних коштів не пізніше 21 листопада 2021 року. Банк, як кредитор, виконав свої зобов`язання щодо надання кредиту. Відповідно до пункту 2.1 Договору, у забезпечення виконання зобов`язань позичальника за даним договором Банком приймається: Іпотека, згідно договору іпотеки від 21 листопада 2006 року № 31808; Порука, згідно договору поруки від

21 листопада 2006 року № 62517, укладеного з ОСОБА_3 .

Згідно договору Іпотеки від 21 листопада 2006 року № 31808, посвідченого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чернокур О.М., зареєстрованого в реєстрі за № 52524, іпотекодавець передає в іпотеку нерухоме майно чотирикімнатну квартиру, загальною площею 93,60 кв. м, житловою площею 65,60 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , що належить Іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу будинку, посвідченого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чернокур О.М. 21 листопада 2006 року за реєстровим № 5247 і зареєстрований в державному реєстрі прав на нерухоме майно 21 листопада 2006 року.

11 червня 2012 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» укладено Договір факторингу

№ 4 та Договір відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, ПАТ «УкрСиббанк» відступив, а ТОВ «Кей-Колект» прийняв право вимоги за Договором про надання споживчого кредиту від 21 листопада

2006 року № 11080778000 та Договором іпотеки від 21 листопада 2006 року, отже ТОВ «Кей Колект» набуло статусу кредитора по Договору про надання споживчого кредиту та Іпотекодавця по Договору іпотеки.

Позивачем не спростовано факт порушення основного зобов`язання та не надано жодного доказу який би свідчив про належне виконання Позичальником умов Договору, а отже відсутні підстави і для припинення іпотеки. Вимогу про необхідність сплатити борг за кредитним договором від 21 листопада 2006 року № 11080778000 ОСОБА_1 отримала 12 березня 2019 року, ТОВ «Кей-Колект» дотрималося встановленої положеннями статті 35 Закону України «Про іпотеку» процедури звернення стягнення на іпотечне майно, а тому відсутні підстави щодо визнання правочину недійсним з цих підстав. Вказане свідчить про поінформованість ОСОБА_1 про наявність заборгованості та відсутність будь-яких дій, направлених на усунення порушень Договору, що також свідчить про її недобросовісну поведінку та намагання уникнути відповідальності за неналежне виконання умов договору.

Доводи позивача щодо повідомлення про анулювання боргу зводяться до того, що ТОВ «Кей Колект» прийняло рішення про анулювання всієї заборгованості чим вчинило односторонній правочин про відмову від договору, не відповідають дійсним обставинам справи та є відверто маніпулятивними. Рішення про анулювання боргу прийняте у зв`язку з реалізацією ТОВ «Кей Колект» права на нерухоме майно, яким було забезпечено виконання зазначеного вище кредитного договору, на підставі статті 37, 38 Закону України «Про іпотеку», яке відбулося 29 липня 2015 року. Фактично прощення боргу не відбувалося, а лист надісланий позичальнику (іпотекодавцю) це інформаційне повідомлення на виконання вимог Податкового кодексу України. Анулювання залишку боргу відбулося не через прощення боргу, а через набуття іпотекодержателем право власності на предмет іпотеки. Тому, після скасування рішення про реєстрацію за ТОВ «Кей Колект» права власності на іпотечне майно було відновлено становище сторін, що існувало до прийняття відповідного рішення і в силу вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право власності на іпотечне майно було відновлено за Іпотекодавцем, а тому і повідомлення про анулювання залишку боргу, яке було похідними та невід`ємно пов`язаними із реалізацією іпотеко держателем права на задоволення вимог шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, втратило свою чинність. Таким чином, немає підстав вважати, що заборгованість по кредитному договору відсутня і припинено основне зобов`язання, правові підстави для визнання припиненою іпотеки згідно іпотечного договору відсутні. Також в межах розгляду справи

№ 755/6758/21 суд дійшов висновку, що анулювання боргу за повідомленням від 25 листопада 2015 року не відбулося. Також позивачем не надано жодного доказу на підтвердження існування кримінального провадження № 42021102070000306 та його зв`язку із правовідносинами, які виникли між Кредитором (АТ «УкрСиббанк»/ТОВ «Кей Колект») та ОСОБА_1 за Договором № 11080778000.

Необґрунтованим є твердження позивача щодо закриття кредиту у липні 2015 року, яке ґрунтується на довідці ПАТ «УкрСиббанк» від 11 лютого 2022 року. Вказана довідка не може вважатись належним доказом підтвердження закриття кредиту чи/або відсутності зобов`язань позичальника по кредитному договору № 11080778000, адже містить виключно інформацію про закриття поточних рахунків

ОСОБА_1 , які були відкритті в АТ «УкрСиббанк». Поряд з цим, після укладення договору факторингу 11 червня 2012 року АТ «УкрСиббанк» втратило статус кредитора у зобов`язанні.

З огляду на викладене у задоволенні позову просили відмовити у повному обсязі.

18 березня 2025 року (вхід. від 19 березня 2025 року № 15353) представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Прийменко О.О., через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС подала до суду заяву про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

19 березня 2025 року сторони у підготовче засідання не з`явилися, про день, час та місце проведення підготовчого засідання повідомлялися належним чином. Позивач ОСОБА_1 подала заяву про відкладення підготовчого засідання на іншу дату у зв`язку необхідністю ознайомлення з відзивом на позовну заяву та бажанням скористатися правом подати відповідь на відзив. Наступне підготовче засідання призначено на 16 квітня 2025 року на 15 год. 00 хв.

27 березня 2025 року (вхід. № 17603) через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС до суду від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Прийменко О.О., надійшла відповідь на відзив. З доводами та аргументами відповідача позивач не погоджується. ТОВ «Кей-Колект» ані в цьому разі, ані при розгляді інших, численних справ, не надано належним чином оформлені та завірені документи, які б доводили існування заборгованості ОСОБА_1 та її обґрунтований розрахунок. Також відповідачем не надано оригіналу вимоги про усунення порушень основного зобов`язання від 05 березня 2019 року. ПАТ «УкрПошта» свого часу надавала відповідь на адвокатський запит адвоката Прийменко О.О. щодо відсутності такого відправлення (за певним номером треку). З тих самих підстав можна оспорити висновок суду апеляційної інстанції від 27 липня 2022 року. ТОВ «Кей-колект» зазначає, що з матеріалів розглядуваної справи вбачається факт порушення Позичальником зобов`язань щодо погашення заборгованості за договором, але при цьому не зазначає, які ж саме матеріали даної справи підтверджують цей факт. Немає жодного значення, що рішення про анулювання (прощення) боргу за кредитним договором було прийнято у зв`язку з реєстрацією за кредитором ТОВ «Кей-Колект» права власності на предмет іпотеки, оскільки це не впливає на чинність такого правочину.

Вимоги позову підтримала та просила задовольнити.

08 квітня 2025 року (вхід. № 19866) представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Прийменко О.О., через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС подала заяву про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

09 квітня 2025 року (вхід. від 10 квітня 2025 року № 20300) до суд від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Прийменко О.О., надійшла заява про витребування доказів для огляду у судовому засіданні, а саме просила витребувати у ТОВ «Кей-Колект» та ТОВ «Бенефіт-Майно» оригінал Вимоги про усунення порушень основного зобов`язання від 05 березня 2019 року, адресованої ОСОБА_1 , та оригінал опису відповідного поштового відправлення, оригінал повідомлення про вручення такого поштового відправлення.

Також 09 квітня 2025 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Прийменко О.О., подала заяву про забезпечення позову (вхід. від 10 квітня 2025 року, № 20298).

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 11 квітня 2025 року у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Прийменко О.О., про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду відмовлено.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 15 квітня 2025 року заяву про забезпечення позову передано на розгляд судді Хромовій О.О. 15 квітня 2025 року.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 16 квітня 2025 року заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Прийменко О.О., про забезпечення позову задоволено, вжито заходів забезпечення позову шляхом заборони органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав, а саме: суб`єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, в тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції реєстрації прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також відповідні повноваження щодо внесення будь-яких відомостей та/або змін з будь-яких питань до будь-яких реєстрів, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо квартири, власником якої є ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 690851880000.

16 квітня 2025 року (вхід. № 21423) до суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Прийменко О.О., про відвід судді Хромової О.О. (подано через систему «Електронний суд» ЄСІТС 15 квітня 2025 року).

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 16 квітня 2025 року заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Прийменко О.О., про відвід судді Хромової О.О. визнано необґрунтованою. Розгляд справи № 755/103/25 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Кей-Колект», ТОВ «Бенефіт Майно» про визнання іпотеки припиненою, вирішено продовжити у тому ж складі суду.

Протокольною ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 16 квітня 2025 року задоволено клопотання представника відповідача ТОВ «Кей-Колект» - Мірводи А.М., оголошено перерву у підготовчому засіданні до 27 травня 2025 року до 15 год. 00 хв.

15 травня 2025 року (вхід. № 27601) позивач ОСОБА_1 подала до суду заяву, до якої долучила докази надсилання заяви представника про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції іншим учасникам справи.

20 травня 2025 року (вхід. від 21 травня 2025 рок № 28800) представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Прийменко О.О., через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС подала до суду заяву про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 23 травня 2025 року заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Прийменко О.О., задоволено, вирішено судові засідання з розгляду цивільної справи, призначені в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва, проводити в режимі відеоконференції, роз`яснено представнику позивача ОСОБА_1 - адвокату Прийменко О.О., про її участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою сервісу підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

27 травня 2025 року (вхід. № 30240) представником відповідача ТОВ «Кей-Колект» - Мірводою А.М., подано письмові пояснення щодо клопотання про витребування доказів. Зокрема, зазначила, що таке клопотання подано представником позивача з порушенням порядку, встановленого ЦПК України. Також позивачем не зазначено про вжиті заходи для самостійного витребування таких доказів. Поряд з цим, витребовувані документи уже досліджувалися судами під час розгляду інших справ. Також наголошено, що інформація в системі Укрпошти зберігається лише шість місяців.

У підготовчому засіданні 27 травня 2025 року протокольною ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва задоволено заяву адвоката Прийменко О.О. про витребування доказів для огляду у судовому засіданні, зобов`язано ТОВ «Кей-Колект», ТОВ «Бенефіт Майно» надати витребовувані документи для огляду у судовому засіданні на стадії дослідження доказів у справі.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 27 травня 2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 22 липня 2025 року на 12 год. 00 хв.

22 липня 2025 року представник відповідача ТОВ «Кей-Колект» - адвокат Мірвода А.М., подала клопотання про зупинення провадження у справі, а саме просила зупинити провадження у справі

№ 755/103/25 до набрання законної сили судовим рішенням по справі № 755/7058/25 за позовом ТОВ «Кей-Коллект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 22 липня 2025 року задоволено клопотання представника відповідача ТОВ «Кей-Коллект» - адвоката Мірводи А.М., про зупинення провадження у справі, провадження у справі № 755/103/25 зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 755/7058/25 за позовом ТОВ «Кей-Коллект» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором (провадження № 2/755/6628/25).

Не погодившись із вказаною ухвалою суду позивач ОСОБА_1 07 серпня 2025 року подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від

22 липня 2025 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постановою Київського апеляційного суду від 29 жовтня 2025 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 22 липня 2025 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Справу призначено до судового розгляду на 29 січня 2026 року на 15 год. 00 хв.

29 січня 2026 року судове засідання, призначене на 15 год. 00 хв., знято з розгляду, у зв`язку із відсутністю електропостачання в приміщенні суду. Наступне судове засідання призначено на 18 березня 2026 року на 15 год. 30 хв.

18 березня 2026 року судове засідання, призначене на 15 год. 30 хв., знято з розгляду, у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Хромової О.О. Наступне судове засідання призначено на 05 травня 2026 року на 15 год. 30 хв.

05 травня 2026 року сторони у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Позивач ОСОБА_1 05 травня 2026 року (вхід. № 27740) подала заяву, у якій просила розгляд справи провести без її участі, заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечує. Також просила вирішити питання про розподіл судових витрат.

Відповідача ТОВ «Кей-Колект» свого представника у судове засідання не направив, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлялися належним чином, про причини неявки не повідомили.

Відповідач ТОВ «Бенефіт Майно» свого представника у судове засідання не направив, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлялися належним чином, про причини неявки не повідомили. Відомостей про наявність зареєстрованого електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС не встановлено. Правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач ТОВ «Бенефіт Майно» не скористався.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив такі фактичні обставини і відповідні їм правовідносини та дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 21 листопада 2006 року між АК ІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір № 11080778000 про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого банк зобов`язувався надати позичальнику, а позичальник зобов`язувався прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 156 619,00 швейцарських франків та сплатити проценти, комісії в порядку і на умовах, визначених цим договором. Вказана сума кредиту дорівнює еквіваленту 637 636,83 грн за курсом Національного банку України на день укладення договору. Надання кредиту здійснюється у термін з 21 листопада 2006 року. Позичальник у будь-якому випадку зобов`язаний повернути банку кредит у повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення кредиту, але в будь-якому випадку не пізніше 21 листопада 2021 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди сторін або до вказаного банком терміну (достроково) відповідно до умов розділу ІІ договору на підставі будь-якого з пунктів

2.3, 4.9, 5.3, 5.5, 5.6, 5.8, 5.10, 7.4, 9.2, 9.14 договору Позичальник зобов`язується повернути суму кредиту та сплатити проценти, комісії, штрафи та інші платежі згідно умов договору на рахунок № НОМЕР_1 в АКІБ «УкрСиббанк». Кредит вважається повернутим в разі зарахування грошових коштів спрямованих на погашення кредиту в повному обсязі на рахунок Банку, зазначений у договорі (пункт 1 розділу І договору).

У пункті 1.4. кредитного договору зазначено, що кредит надається позичальнику для його особистих потреб (безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника), а саме на придбання чотирикімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно з пунктом 1.5 кредитного договору, кредит надається шляхом зарахування банком коштів на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_2 у банку для подальшого використання за цільовим призначенням.

Положеннями розділу ІІ договору від 21 листопада 2006 року №11080778000 про надання споживчого кредиту передбачено, що у забезпечення виконання зобов`язань позичальника за даним договором банком приймається: 1) іпотека, згідно договору іпотеки від 21 листопада 2006 року № 31808; 2) порука, згідно договору поруки від 21 листопада 2006 року № 62517, укладеного з ОСОБА_3 (пункт 2.1). У випадку невиконання позичальником умов цього договору про надання забезпечення за цим договором, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов`язань за цим договором або погіршення його умов (стану забезпечення, умов його зберігання), банк набуває право вимоги на дострокове повернення кредиту та нарахування процентів, комісій, у порядку, встановленому розділом 1.1. договору (пункт 2.3 договору).

У пункті 11.1 кредитного договору сторони погодили, що відповідно до статті 525, 611 ЦК України, у випадку настання обставин визначених у пункті 2.3, 4.9, 5.3, 5.5, 5.6, 5.8, 5.10, 7.4, 9.2, 9.14 договору та направлення банком на адресу позичальника повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту і не усунення позичальником порушень умов за цим договором протягом 31 календарного дня з дати одержання вищевказаного повідомлення (вимоги) від банку, вважати термін повернення кредиту таким, що настав на 32 календарний день з дати одержання позичальником повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту від банку, при цьому, у випадку неотримання позичальником вищевказаного повідомлення (вимоги) в результаті зміни позичальником адреси, без попереднього про це письмового повідомлення банку чи у разі неотримання позичальником вищевказаного повідомлення (вимоги) банку з інших підстав протягом 40 календарних днів з дати направлення повідомлення (вимоги) банком, вважати термін повернення кредиту таким, що настав на 41 календарний день з дати відправлення позичальнику повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту від банку. Зазначене у пункті 11.1 договору повідомлення (вимога) банку направляється листом (цінний з описом та повідомленням про вручення) або доставляється кур`єром на адресу позичальника, що вказана у розділі 12 договору (пункт 11.2. договору).

Додаток № 1 до договору від 21 листопада 2006 року №11080778000 про надання споживчого кредиту становить Графік погашення кредиту, з інформацією про дати та розмір щомісячного платежу за кредитом.

Суд враховує, що вказаний договір від 21 листопада 2006 року № 11080778000 про надання споживчого кредиту, укладений між АК ІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 , чи його окремі положення, у встановленому законом порядку недійсним/неукладеним визнаний не був.

З відкритого порталу даних Єдиний державний реєстр судових рішень встановлено, що ОСОБА_1 зверталася до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до ПАТ «УкрСиббанк», третя особа: ТОВ «Кей-Колект» про визнання окремих пунктів кредитного договору недійсними, а саме пунктів

7.1, 7.3, 9.2, 9.12 кредитного договору від 21 листопада 2006 року № 11080778000, справа № 755/5631/14-ц.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 16 лютого 2016 року по справі

№ 755/5631/14-ц в задоволенні позову відмовлено. Рішення набрало законної сили.

Також судом встановлено, що 21 листопада 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки № 31808, посвідчений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чернокур О.М., зареєстровано в реєстрі за № 5052, відповідно до якого іпотекодавець передає в іпотеку нерухоме майно чотирикімнатну квартиру, загальною площею 93,60 кв. м, житловою площею 65,60 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , що буде належати іпотекодавцю на підставі укладеного договору купівлі-продажу будинку, посвідченого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чернокур О.М. 21 листопада 2006 року за реєстровим № 5247у і зареєстрований у державному реєстрі прав на нерухоме майно 21 листопада 2006 року. Предмет іпотеки є власністю іпотекодавця на підставі укладеного договору купівлі-продажу будинку, посвідченого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чернокур О.М. 21 листопада 2006 року за реєстровим № 5247у і зареєстрований в державному реєстрі прав на нерухоме майно 21 листопада

2006 року (пункт 1.1 договору іпотеки). Іпотекою забезпечується в повному обсязі виконання усіх грошових зобов`язань іпотекодавця за кредитним договором № 11080778000 від 21 листопада 2006 року (пункт 1.2 договору іпотеки).

Відповідно до пункту 2.1.2 договору іпотеки у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених цим Договором, Іпотекодержатель має право вимагати дострокового припинення зобов`язань за Кредитним договором, а у разі невиконання Іпотекодавцем цієї вимоги - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Пунктом 2.2.1 договору іпотеки закріплено, що іпотекодержатель зобов`язаний попередити Іпотекодавця протягом 5 календарних днів про відступлення прав за цим договором іпотеки чи за Кредитним договором.

Як вбачається зі змісту пункту 4.1 Іпотечного договору, звернення здійснюється іпотекодержателем у: випадках, зазначених в підпунктах 2.1.1-2.1.2 цього договору іпотеки, або; у разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності іпотекодавця або визнання його банкрутом, або; у разі ліквідації юридичної особи - іпотекодавця, або; у разі порушення іпотекодавцем будь-якого зобов`язання за цим договором або будь-якого зобов`язання, що забезпечено іпотекою за цим договором, або; в інших випадках відповідно до діючого законодавства.

Відповідно до пунктів 4.2-4.5 вказаного договору іпотеки стягнення здійснюється на підставі: рішення суду; виконавчого напису нотаріуса; застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя; за договором між Іпотекодавцем та Іпотекодержателем про задоволення вимог Іпотекодержателя.

У випадках, зазначених у пунктом 2.1.1-2.1.2 договору іпотеки, іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю повідомлення, оформлене згідно статті 35 Закону України «Про іпотеку».

У разу невиконання Іпотекодавцем вимог, зазначених в повідомленні, про яке йдеться в пункті

4.3 договору іпотеки, іпотекодержатель здійснює звернення стягнення.

Звернення стягнення за рішенням суду та виконавчим написом нотаріуса здійснюється відповідно до Закону України «Про іпотеку».

У пункті 5 договору іпотеки сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Позасудове врегулювання здійснюється відповідно до застереження про Іпотекодержателя, що міститься в цьому договорі. Іпотекодержатель самостійно визначає один з наступних способів звернення стягнення на предмет іпотеки: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку».

11 червня 2012 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» укладено договір факторингу

№ 4 та договір відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, в тому числі, за договором про надання споживчого кредиту від 21 листопада 2006 року № 11080778000 та договором іпотеки від 21 листопада 2006 року.

Вказаний договір у судовому порядку не оскаржувався, у встановленому законом порядку недійсним визнаний не був, матеріали справи протилежних відомостей не містять.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 05 листопада 2015 року № 47006616 встановлено, що житлова квартира за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 690851880000, на праві приватної власності належить ТОВ «Кей-Колект» на підставі договору іпотеки від 21 листопада 2006 року, посвідченого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чернокур О.М., зареєстровано в реєстрі за № 5252у, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 29 липня 2015 року, індексний номер 23234355, державний реєстратор - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Суперфін Б.М.

В матеріалах справи міститься копія повідомлення від 25 листопада 2015 року, вих. № 7335771/И_4234, про анулювання боргу (в порядку пп. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 та 161 підрозд. 10 розд. ХХ Податкового кодексу України), адресованого ТОВ «Кей-Колект» до ОСОБА_1 , в якому зазначено, що ТОВ «Кей-Колект» нагадує, що на підставі кредитного договору від 21 листопада 2006 року

№ 11080778000 станом на 29 липня 2015 року за ОСОБА_1 обліковується кредитна заборгованість у сумі 85 898,82 швейцарських франків, що станом на 29 липня 2015 року за курсом НБУ становить

1 958 181,09 грн, а саме: 66 103,40 швейцарських франків, що на 29 липня 2015 року за курсом НБУ становить 1 506 917,41 грн - заборгованість по основній сумі кредиту; 19 795,42 швейцарських франків, що на 29 липня 2015 року за курсом НБУ становить 451 263,68 грн - заборгованість за відсоткам. ТОВ «Кей-Колект», як кредитор, повідомило ОСОБА_1 , як платника податків, про те, що рішення про анулювання (прощення кредитної заборгованості) прийнято 14 серпня 2015 року. Анульована сума заборгованості є доходом, отриманим як додаткове благо, а тому необхідно самостійно відобразити зазначену суму у річній податковій декларації та відповідно сплатити наступні податки та податкові платежі.

21 березня 2016 року ТОВ «Кей-Колект» направило ОСОБА_1 повідомлення про анулювання боргу, вих. № 733571/collect-82, (в порядку пп. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 та 161 підрозд. 10 розд ХХ Податкового кодексу України), у якому зазначено, що в уточнення направленого раніше повідомлення про анулювання боргу від 25 листопада 2015 року, вих. № 733571/И_4234, відповідно до якого ТОВ «Кей-Колект» повідомило, що на підставі кредитного договору від 21 листопада 2006 року № 11080778000, станом на 29 липня 2015 року за ОСОБА_1 обліковувалася кредитна заборгованість у сумі

85 898,88 швейцарських франків, що за курсом НБУ станом на 29 липня 2015 року складало 1 958 185,23 грн, з яких: заборгованість по основній сумі кредиту - 66 103,40 швейцарських франків, що на 29 липня 2015 року за курсом долара становить 1 506 920,92 грн; заборгованість за процентами

- 19 795,42 швейцарських франків, що на 29 липня 2015 року за курсом долара складає 451 264,31 грн, та повідомлено, що рішення про анулювання (прощення) кредитної заборгованості прийнято 29 липня

2015 року.

Додатково повідомлено, що рішення прийнято у зв`язку із реалізацією ТОВ «Кей-Колект» права на нерухоме майно, яким було забезпечено виконання зазначеного кредитного договору на підставі статей

37, 38 Закону України «Про іпотеку», яке відбулося 29 липня 2015 року, підтвердженням чого є витяг з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29 липня 2015 року № 41396024.

31 травня 2016 року ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у місті Києві направлено ОСОБА_1 повідомлення № 5009/к/26-53-13-04-12, у якому відповідно до підпункту 20.1.1 пункту 20.1 статті

20 розділу І Податкового кодексу України запросило платника податків на підставі пункту 179.1 статті 179, підпункту 164.2.17 пункту 164.2, статті 164 Податкового кодексу України з питань подання річної декларації про майновий стан і доходи, одержані як додаткове благо в 2015 році від ТОВ «Кей-Колект» на суму 1 958 181,09 грн.

З копії постанови Окружного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року по справі

№ 826/28141/15 встановлено, що ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Б.М., за участю третьої особи - ТОВ «Кей-Колект», в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 29 липня 2015 року індексний номер 23234355.

Судом встановлено, що 29 липня 2015 року ТОВ «Кей-Колект» звернулось до державного реєстратора прав на нерухоме майно Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Б.М. із заявою про державну реєстрацію права власності на зазначену вище квартиру.

Судом встановлено, що державна реєстрація права власності на квартиру у межах спірних правовідносин здійснена відповідачем з порушенням пункту 46 Порядку № 868, а саме без факту надіслання письмової вимоги про усунення порушень та документа, що підтверджує завершення

30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя.

В матеріалах справи відсутні докази повідомлення позивача в порядку статті 1082 Цивільного кодексу України про відступлення права грошової вимоги із визначенням суми грошової вимоги, яка підлягає виконанню, а відтак доводи, що позивач має заборгованість за кредитним договором перед ТОВ «Кей-Колект».

Судом також встановлено, що зі змісту листа Міністерства юстиції України від 07 грудня 2015 року № 2259/31027-0-33-15/13 вбачається, що при реєстрації права власності за ТОВ «Кей-Колект» на спірну квартиру за Іпотечним договором приватному нотаріусу завірена в установленому порядку копія письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов`язання, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш як 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги, не подавалася.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2016 року по справі

№ 826/28148/15, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного суду від 28 лютого 2017 року, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано рішення Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Б.М. про державну реєстрацію та їх обтяжень від 29 липня 2015 року, індексний номер 23234355.

Частиною четвертою статті 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

До матеріалів справи долучено копію постанови Київського апеляційного суду від 27 липня

2022 року по справі № 755/6758/21.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Бенефіт Майно», ТОВ «Кей-Колект», третя особа: ДП «Сетам», про визнання договору купівлі-продажу недійсним.

Під час розгляду справи № 755/6758/21 судами, серед іншого, встановлено, що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чернокур О.М., зареєстрованого в реєстрі за № 270-29 була власницею квартири

АДРЕСА_2 .

21 листопада 2006 року між ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», укладено кредитний договір № 1 1080778000 на суму 156 619 швейцарських франків на задоволення споживчих потреб.

В забезпечення виконання за договором кредиту 21 листопада 2006 року між ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», укладено договір іпотеки № 31808, предметом якого є квартира АДРЕСА_2 .

11 червня 2012 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» укладено договір факторингу № 4 та договір відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, в тому числі, за договором про надання споживчого кредиту від 21 листопада 2006 року № 11080778000 та договором іпотеки від 21 листопада 2006 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року, визнано протиправним та скасовано рішення Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Б.М. про державну реєстрацію та їх обтяжень від 29 липня 2015 року, індексний номер 23234355.

25 листопада 2015 року ТОВ «Кей-Колект» направило ОСОБА_1 повідомлення про анулювання боргу.

Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 03 березня 2021 року, ОСОБА_1 звернулася до Дніпровського Управління поліції Головного управління національної поліції у м. Києві із заявою про те, що ТОВ «Кей-Колект» вчинили самоправні дії відносно майна ОСОБА_1 , шляхом переуступки майнових прав на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

З договору купівлі-продажу від 04 вересня 2020 року, посвідченого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В., зареєстрованим в реєстрі № 1649, ТОВ «Кей-Колект» відчужено ТОВ «Бенефіт Майно» квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно договору іпотеки від 21 листопада 2006 року № 31808, іпотекодавець передає в іпотеку нерухоме майно чотирикімнатну квартиру, загальною площею 93,60 кв. м, житловою площею 65,60 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , що буде належати іпотекодавцю на підставі укладеного договору купівлі-продажу будинку, посвідченого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чернокур О.М. 21 листопада 2006 року за реєстровим № 5247у і зареєстрований в державному реєстрі прав на нерухоме майно 21 листопада 2006 року.

Предмет іпотеки є власністю іпотекодавця на підставі укладеного договору купівлі-продажу, посвідченого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чернокур О.М.

21 листопада 2006 року за реєстровим № 5247у і зареєстрований в державному реєстрі прав на нерухоме майно 21 листопада 2006 року і немає жодних договірних змін строків позовної давності, щодо правочинів на підставі яких іпотекодавець отримав право власності на предмет іпотеки.

Іпотекою забезпечується в повному обсязі виконання усіх грошових зобов`язань іпотекодавця за кредитним договором від 21 листопада 2006 року № 11080778000.

У пункті 5 договору сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Позасудове врегулювання здійснюється відповідно до застереження про Іпотекодержателя, що міститься в цьому договорі. Іпотекодержатель самостійно визначає один з наступних способів звернення стягнення на предмет іпотеки: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку».

У разі настання обставин, зазначених в пункті 4.1 цього договору іпотеки, Іпотекодержатель надсилає листом іпотекодавцю повідомлення про застосування застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя.

В повідомленні, про яке йдеться в пункті 5.2 договору, іпотекодержатель зазначає який із способів задоволення вимог Іпотекодержателя, що передбачені частиною третьою статті 36 Закону України «Про іпотеку», застосовується Іпотекодержателем для задоволення своїх вимог.

З матеріалів справи, зокрема, копії нотаріальної справи щодо посвідчення договору купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 , укладеного 04 вересня 2020 року між ТОВ «Кей-Колект» та ТОВ «Бенефіт Майно», убачається, що ТОВ «Кей-Колект» направило на адресу ОСОБА_1 вимогу про усунення порушень основного зобов`язання від 05 березня 2019 року за

вих. № 733571, в якій зазначено про необхідність сплатити борг за кредитним договором від 21 листопада 2006 року № 11080778000. У разі невиконання даної вимоги протягом 30-денного строку ТОВ «Кей-Колект» має намір здійснити продаж предмету іпотеки в порядку, передбаченому статтею 38 Закону України «Про іпотеку».

Згідно опису поштового відправлення та рекомендованого поштового повідомлення про вручення поштового відправлення, вказану вимогу про повернення боргу ОСОБА_1 отримала 12 березня

2019 року.

Постановою Київського апеляційного суду від 27 липня 2022 року по справі № 755/6758/21 визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , що укладений 04 вересня 2020 року між ТОВ «Кей-Колект» та ТОВ «Бенефіт Майно», посвідчений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В. за реєстровим номером 1649. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ТОВ «Кей-Колект» дотрималося встановленої положеннями статті 35 Закону України «Про іпотеку» процедури звернення стягнення на іпотечне майно, а тому відсутні підстави щодо визнання правочину недійсним з цих підстав. Водночас, колегією суддів зазначено, що оскільки на час укладення спірного договору діяв мораторій на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, колегія суддів вважає, що відчуження належної ОСОБА_1 квартири не узгоджується із положеннями Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», що в свою чергу, є підставою для визнання спірного договору купівлі-продажу недійсним згідно із частиною першою статті 203 та частиною першою статті 215 ЦК України.

До матеріалів справи також долучено копію Заочного рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 10 листопада 2022 року по справі № 755/1874/22 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Бенефіт Майно», треті особи: Пономарьова Д.В. , ТОВ «Кей-Колект», про витребування квартири з чужого незаконного володіння та скасування запису про державну реєстрацію права власності.

Встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом про скасування державної реєстрації права власності згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (індексний номер 222810360) від 04 вересня 2020 року за ТОВ «Бенефіт Майно» відповідно, Договору купівлі-продажу від 04 вересня 2020 року серія № 1649, квартири за адресою: АДРЕСА_1 , за ТОВ «Бенефіт майно». проведений реєстратором Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В., витребування від ТОВ «Бенефіт майно» на користь ОСОБА_1 квартири.

Під час розгляду справи № 755/1874/22 судом, серед іншого, встановлено, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 04 вересня

2020 року за № 222810360, право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано 04 вересня 2020 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В. за ТОВ «Бенефіт Майно» на підставі договору купівлі-продажу від 04 вересня

2020 року, № 1649, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 690851880000).

Постановою Київського апеляційного суду від 27 липня 2022 року, у справі № 755/6758/21 визнано договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що укладений

04 вересня 2020 року між ТОВ «Кей-Колект» та ТОВ «Бенефіт Майно», посвідчений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В. за реєстровим номером 1649, недійсним.

Оскільки Договір купівлі-продажу від 04 вересня 2020 року серія № 1649, визнаний недійсним в судовому порядку та рішення набрало законної сили, позовну заяву ОСОБА_1 задоволено, скасовано державну реєстрацію права власності згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (індексний номер 222810360) від 04 вересня 2020 року за ТОВ «Бенефіт Майно» відповідно, Договору купівлі-продажу, серія № 1649 від 04 вересня 2020 року, квартири за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 690851880000) за ТОВ «Бенефіт майно», проведений реєстратором Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В., витребувано від ТОВ «Бенефіт Майно» на користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_2 , (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 690851880000).

Також до матеріалів справи долучено довідку ТОВ «УкрСиббанк» від 11 лютого 2022 року,

вих. № 59-4-09/33/29, у якій зазначено, що клієнту ОСОБА_1 закрито: 10 липня 2015 року поточний рахунок № НОМЕР_2 в UAH, 09 липня 2015 року поточний рахунок № НОМЕР_2 в USD,

14 липня 2015 року поточний рахунок № НОМЕР_3 в UAH, 10 липня 2015 року поточний рахунок

№ НОМЕР_4 в UAH, 09 липня 2015 року поточний рахунок № НОМЕР_2 в CHF, 13 липня 2015 року поточний рахунок № НОМЕР_5 в UAH.

Також в матеріалах справи міститься витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 07 жовтня 2023 року, з якого встановлено, що 20 грудня 2021 року до Реєстру внесено відомості про кримінальне провадження № 42021102070000306 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 366 КК України, на підставі заяв про те, що невстановлені посадові особи АТ «УкрСиббанк» розробили злочинний план, який полягав в умисному з метою отримання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб в супереч інтересам АТ «УкрСиббанк» використанні своїх службових повноважень з метою утворення штучної заборгованості по кредитах фізичних осіб у іноземній валюті, шляхом внесення завідомо недостовірних відомостей до офіційних документів та подальшому заволодінні нерухомим майном позичальників через підконтрольні колекторські організації.

У відповіді АТ «Укрпошта» від 18 травня 2022 року, вих. № 103.003.-2105-22, на адвокатський запит адвоката Прийменко О.О. від 15 лютого 2022 року, встановлено, що в автоматизованій системі Укрпошти відсутня інформація стосовно пересилання поштового відправлення № 0407384975525. Водночас, зазначено, що інформація в електронній системі зберігається протягом шести місяців, Укрпошта здійснює перевірку та надає інформацію щодо пересилання та вручення поштових переказів/відправлень протягом шести місяців з дня прийняття їх до пересилання.

Частиною першою статті 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У частині першій статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим до виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

За змістом частин першої, другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися заставою (частина перша статті 546 ЦК України).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (стаття 575 ЦК України).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частинами першою, третьою статті 33 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Частиною першою статті 37 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Підстави для припинення зобов`язання визначені у статтях 598 - 609 ЦК України.

Згідно із частинами першою, другою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Отже, припинення зобов`язання можливе за умови його належного виконання. Під припиненням зобов`язання розуміють припинення правового зв`язку між його сторонами, звільнення їх від прав та обов`язків, що становлять зміст зобов`язання.

Відповідно до частини п`ятої статті 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов`язання та є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

У статті 17 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека припиняється у разі: припинення зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її.

Конструкція цієї статті дає підстави для висновку, що припинення іпотеки можливе виключно з тих підстав, які передбачені цим Законом, а тому згідно з указаною нормою іпотека припиняється, зокрема, у разі припинення основного зобов`язання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 361/7453/17 зазначено, що строк дії Іпотечного договору не закінчується та іпотека не припиняється у разі невиконання боржником зобов`язання за кредитним договором з повернення кредитної заборгованості, оскільки це зобов`язання є основне і було забезпечене іпотечним договором. При цьому, наявність самого судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором за наведеними вище положеннями законодавства не є підставою для припинення грошового зобов`язання боржника і припинення іпотеки та не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, передбачений законодавством.

Тобто, при зверненні з позовом про визнання припиненою іпотеки за іпотечним договором на позивача покладений тягар доведення обставин повного припинення зобов`язань за кредитним договором у зв`язку з їх виконанням. Обставина повного припинення зобов`язань за кредитним договором має бути доведена в розрізі кожного зобов`язання позичальника, у тому числі щодо основної суми кредиту, процентів за користування кредитними коштами та іншими обов`язковими платежами, передбаченими укладеними між сторонами кредитним договором та додатковими угодами до нього. Позивач, звертаючись із подібного роду позовними вимогами, має надати суду, окрім підтверджуючих документів, розрахунок своїх зобов`язань, аби суд міг встановити хронологію видачі і погашення кожного виду зобов`язань.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14 серпня 2018 у справі

№ 906/1130/17.

Законом України від 03 липня 2018 року № 2478-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування» частини четвертої статті 36 Закону України «Про іпотеку» доповнено, що у разі якщо вимоги іпотекодержателя забезпечені декількома предметами іпотеки (у тому числі за декількома договорами іпотеки), а позасудове звернення стягнення здійснюється за рахунок окремого предмета іпотеки, іпотекодержатель має право вимагати (у тому числі шляхом позасудового врегулювання) виконання зобов`язання боржником та/або іпотекодавцем в частині, що залишилася невиконаною після завершення позасудового врегулювання за таким окремим предметом іпотеки.

Попередня редакція частини четвертої статті 36 Закону України «Про іпотеку» передбачала, що після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основних зобов`язань є недійсними.

Таке правило діяло на час укладення договору іпотеки та звернення стягнення на предмет іпотеки, що мало місце 29 липня 2015 року.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 лютого 2022 року у справі № 761/36873/18 (провадження № 14-121цс21) дійшла висновку, що, допускаючи можливість задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, законодавець тим самим встановлює правило про те, що після завершення позасудового врегулювання, зокрема стягнення на предмет іпотеки, переданий боржником, будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними.

З огляду на зазначене, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 лютого 2022 року погодилася з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 13 лютого 2019 року у справі

№ 759/6703/16-ц (провадження № 61-22462св18) та від 20 листопада 2019 року у справі № 295/795/19 (провадження № 61-12137св19), про те, що в разі завершення такого позасудового врегулювання, тобто звернення стягнення на предмет іпотеки у способи, визначені статтею 37 Закону України «Про іпотеку», зобов`язання припиняється, оскільки за положеннями цього Закону всі наступні вимоги є недійсними.

При цьому Велика Палата Верховного Суду наголосила, що частина четверта статті 36 Закону України «Про іпотеку» (у відповідній редакції) вказує на недійсність будь-яких наступних вимог іпотекодержателя щодо виконання саме боржником основного зобов`язання після завершення позасудового врегулювання шляхом звернення стягнення на іпотечне майно, передане в іпотеку саме боржником, за відсутності інших забезпечувальних договорів.

Положеннями частини першої статті 605 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Прощення (анулювання) боргу - це односторонній правочин, який вчиняє кредитор та який не потребує дій на його виконання. Під прощенням боргу розуміють звільнення кредитором боржника від виконання обов`язку, що на ньому лежить, повністю або частково. Правочин, спрямований на припинення зобов`язання прощенням боргу, треба вважати вчиненим в момент отримання боржником письмової заяви кредитора про прощення боргу.

Таким чином, правовою підставою для анулювання (прощення) боргу позивача було звернення банком стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за собою права власності, що в силу вимог частини четвертої статті 36 Закону України «Про іпотеку» (у редакцій, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) мало своїм наслідком недійсність усіх наступних вимог банку щодо виконання основного зобов`язання.

Однак, оскільки в подальшому рішенням суду реєстрація права власності на іпотечну квартиру за кредитором була скасована, визнано недійсним договір купівлі-продажу іпотечної квартири та витребувано її на користь ОСОБА_1 , у зв`язку з чим наслідки позасудового врегулювання спору, визначені статтею 36 Закону України «Про іпотеку», не наступили, звернення стягнення на предмет іпотеки не відбулось (реєстрація скасована судовим рішенням), а відповідно, не відбулось і погашення боргу за рахунок іпотечного майна.

З викладеного вбачається, що у зв`язку із скасуванням рішенням суду реєстрації права власності кредитора (іпотекодержателя) на предмет іпотеки та витребування іпотечної квартири на користь боржника наслідки позасудового врегулювання спору, визначені статтею 36 Закону України «Про іпотеку», не наступили, оскільки не відбулось погашення боргу за рахунок іпотечного майна, наявність кредитної заборгованості підтверджена матеріалами справи.

Поряд з цим, матеріали справи не містять відомостей про виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором від 21 листопада 2006 року № 11080778000, укладеним між АК ІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 , позивачем не надано доказів належного виконання зобов`язань у добровільному порядку на користь первісного кредитора АК ІБ «УкрСиббанк» чи правонаступника кредитора - ТОВ «Кей-Колект».

Довідка про закриття банківських рахунків ОСОБА_1 в АТ «УкрСиббанк» не містить інформації про відсутність заборгованості за кредитним договором. Поряд з цим, рахунки клієнта банку,

ОСОБА_1 , закрито вже після передачі прав вимоги за кредитним договором від 21 листопада 2006 року № 11080778000 та договором іпотеки від 21 листопада 2006 року № 31808 новому кредиторові - ТОВ «Кей-Колект». Станом на дату передачі права вимоги, відповідно до договору факторингу № 4 та договору відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, заборгованість існувала.

Як уже зазначалося раніше, вказані договори ОСОБА_1 не оскаржувалися, обставина відступлення прав вимоги до нового кредитора неодноразово встановлена судами у спорах, стороною яких була ОСОБА_1 .

Та обставина, що ТОВ «Кей-Колект» здійснило прощення залишку заборгованості позивача, повідомивши про це позичальника у письмовій формі, тобто вчинило односторонній правочин щодо анулювання частини заборгованості, не може бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки зі змісту надісланих боржникові повідомлень вбачається, що прощення (анулювання) боргу було здійснене під умовою задоволення вимог іпотекодержателя у зв`язку з оформленням права власності на предмет іпотеки на підставі статті 37 Закону України «Про іпотеку», та що банк анулює частину заборгованості позичальника, не покриту вартістю предмета іпотеки. Таке прощення боргу відбулося саме в дату звернення стягнення на предмет іпотеки - 29 липня 2015 року. Однак, у зв`язку зі скасуванням реєстрації права власності на іпотечне майно та його подальшим витребуванням на користь ОСОБА_1 , основне зобов`язання не є припиненим та банком відновлено.

Верховний Суд у постанові від 03 серпня 2022 року у справі № 756/11478/19 дійшов висновку, що прощення боргу є одностороннім правочином, що не звільняє кредитора - юридичну особу, що вчинила такий правочин, від обов`язку оформити документ бухгалтерського обліку, в якому відображено зміст зобов`язання, що припиняється прощенням боргу, а будь-якого кредитора - від обов`язку в суді доказувати відповідні обставини. Дії кредитора щодо прощення (анулювання) заборгованості за кредитним договором, зобов`язання за яким було припинено раніше, спричиняють виникнення у боржника обов`язку зі сплати податків за відсутності будь-якого зобов`язання.

На підставі викладеного, відсутні підстав вважати, що основне зобов`язання ОСОБА_1 за кредитним договором договором від 21 листопада 2006 року №11080778000 припинене внаслідок прощення боргу кредитором, тому немає підстав для припинення обтяження предмета іпотеки.

Схожі за змістом висновки зроблені Верховним Судом у постанові від 29 травня 2024 року у справі № 755/10942/17.

Суд також враховує, що питання направлення та вручення ОСОБА_1 вимоги про усунення порушень основного зобов`язання від 05 березня 2019 року за вих. № 733571, в якій ТОВ «Кей-Колект» зазначено про необхідність сплатити борг за кредитним договором від 21 листопада 2006 року

№ 11080778000, вже досліджувалося судами в межах розгляду справ № 755/6758/21, № 755/1874/22, рішення у вказаних справах набрали законної сили, в цій частині ОСОБА_1 не оскаржувалися.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Основного Закону України.

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Коробов проти України»

(заява № 39598/03 від 21 липня 2011 року) суд вказав, що при оцінці доказів, суд, як правило - застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумцій факту.

Європейський суд з прав людини також вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, враховуючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, з огляду на те, що прощення боргу відбулося внаслідок звернення стягнення на предмет іпотеки, однак, у подальшому рішенням суду скасовано реєстрацію права власності кредитора (іпотекодержателя) на предмет іпотеки, скасовано договір купівлі-продажу іпотечної квартири та витребувано іпотечну квартиру на користь боржника, відсутні підстави вважати, що основне зобов`язання ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту від

21 листопада 2006 року № 11080778000 припинене внаслідок прощення боргу кредитором, тому немає правових підстав для припинення обтяження предмета іпотеки.

Вимога про виключення із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про обтяження житлової квартири за адресою: АДРЕСА_1 , внесеного на підставі договору іпотеки від 21 листопада 2006 року № 31808, укладеного між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 , посвідченого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чернокур О.М., зареєстровано в реєстрі за № 5052, є похідною від вимоги про визнання іпотеки припиненою.

Отже, позов ОСОБА_1 до ТОВ «Кей-Коллект», ТОВ «Бенефіт Майно» про визнання іпотеки припиненою, задоволенню не підлягає.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Частинами дев`ятою, десятою статті 158 ЦПК України встановлено, що у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 16 квітня 2025 року у справі № 755/103/25 вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав, а саме: суб`єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, в тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції реєстрації прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також відповідні повноваження щодо внесення будь-яких відомостей та/або змін з будь-яких питань до будь-яких реєстрів, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо квартири, власником якої є ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 690851880000.

Оскільки за наслідками розгляду справи судом ухвалено рішення про повну відмову у задоволенні позовних вимог, в силу положень частини дев`ятої статті 158 ЦПК України, підстав для збереження вжитих судом заходів забезпечення поданого позову не має.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд, враховує, що згідно з частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються у разі відмови в позові на позивача.

Керуючись статтями 509, 526, 546, 575, 598, 605, 629, 1054 Цивільного кодексу України, Законом України «Про іпотеку», статтями 2, 10, 13, 48, 49, 51, 76, 77-81, 89, 133, 141, 158, 209, 210, 247, 263, 265, 354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Коллект», Товариства з обмеженою відповідальністю «Бенефіт Майно» про визнання іпотеки припиненою, - відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 16 квітня 2025 року у справі № 755/103/25, а саме: скасувати заборону органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав, а саме: суб`єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, в тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції реєстрації прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також відповідні повноваження щодо внесення будь-яких відомостей та/або змін з будь-яких питань до будь-яких реєстрів, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо квартири, власником якої є ОСОБА_1 , за адресою:

АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 690851880000.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 . зареєстрована за адресою:

АДРЕСА_3

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Коллект», ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 37825968, місцезнаходження: вул. Іоана Павла ІІ, 4/6, корпус «В», поверх 4, каб. 402, м. Київ, 01000.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Бенефіт Майно», ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 35087153, місцезнаходження: вул. Шолуденка, 1-Б, м. Київ, 04116.

Повний текст рішення виготовлено 18 травня 2026 року.

Суддя О.О. Хромова