Ухвала суду № 136769141, 22.05.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/7484/26

Провадження №: 2-з/755/103/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі: головуючого - судді Гаврилової О.В., вивчивши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову, подану разом з позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною шляхом встановлення графіку спілкування бабусі з онуком, -

В С Т А Н О В И В:

До Дніпровського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною шляхом встановлення графіку спілкування бабусі з онуком.

Вказану позовну заяву було передано в провадження судді Гаврилової О.В. у відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Разом з позовною заявою подано заяву про забезпечення позову.

Заяву було передано в провадження судді Гаврилової О.В. на підставі протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду.

Вивчивши матеріали поданої заяви на предмет дотримання цивільного процесуального законодавства під час звернення з даною заявою до суду, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до змісту ч. 6 ст. 151 ЦПК України до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання до суду заяви про забезпечення позову фізичною особою становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 665,60 грн.

До заяви про забезпечення позову додано квитанцію від 30 березня 2026 року про сплату судового збору в сумі 665,60 грн, яка не містить банківських відомостей (печатки, підпису працівника банку, реквізитів) про оплату.

Згідно змісту роз`яснень, наведених у пункті 26 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», відповідно до частини другої статті 9 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» суд перед відкриттям провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Однак, під час здійснення судом перевірки зарахування до спеціального фонду державного бюджету сплаченого позивачем судового збору за долученою до заяви квитанцією встановлено, що в комп`ютерній програмі «Д-3» відсутні відомості щодо підтвердження зарахування Державною казначейською службою України сплаченого за вказаним платіжним документом судового збору за цією заявою про забезпечення позову.

При цьому, в комп`ютерній програмі «Д-3» не відображено, що судовий збір за долученою квитанцією був сплачений.

22 травня 2026 року відділом документообігу Дніпровського районного суду міста Києва був складений акт про відсутність зарахування сплаченого судового збору.

Таким чином, надана позивачем квитанція № б/н не може бути підтвердженням сплати судового збору за даною заявою.

Одже, позивачем при зверненні до суду із заявою про забезпечення позову не сплачено судовий збір та не долучено оригінал документу про його сплату.

Належним документом про сплату судового збору є оригінал квитанції установи банку або відділення зв`язку, які прийняли платіж або платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою банку і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення та зарахування до спеціального фонду Державного бюджету України.

Згідно ч. 10 ст. 153 ЦПК України, суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Враховуючи, що подана позивачем заява про забезпечення позову не відповідає вимогам ст. 151 ЦПК України, оскільки до останньої не додано оригінал документа, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, суд приходить до висновку про повернення поданої заяви позивачу на підставі ч. 10 ст. 153 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 149, 151, 153, 260 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову - повернути позивачу.

Роз`яснюю, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя: