Ухвала суду № 136768730, 22.05.2026, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/8078/25

Провадження № 6/524/138/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.05.2026 м. Кременчук

Автозаводський районний суд міста Кременчука в складі

головуючого судді Мельник Н.П.,

з участю секретаря судового засідання Шаполової К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці заяву ОСОБА_1 , подана його представником (адвокатом) Назаренком Владиславом Васильовичем, про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню,

УСТАНОВИВ:

До суду надійшла заява ОСОБА_1 , подана представником, про визнання виконавчого листау справі № 524/8078/25 таким, що не підлягає виконанню та зупинення виконання виконавчого листа до розгляду цієї заяви.

Заява мотивована тим, що повний текст рішення суду доставлений до електронного кабінету 27.01.2026. Представником позивача 25.02.2026 з електронного кабінету в межах строку подано апеляційну скаргу до Полтавського апеляційного суду. На даний час триває провадження № 22-ц/814/2220/26. Апеляційна скарга не повернута, рішення судом апеляційної інстанції не прийнято. Таким чином, рішення суду не набрало законної сили.

17.03.2026 до підсистеми «Електронний суд» доданий виконавчий лист у справі № 524/8078/25, текстова частина якого містить інформацію, що рішення набрало законної сили 26.02.2026, виконавчий лист виданий 31.03.2026. ОСОБА_1 вважає помилковим внесення 17.03.2026 до підсистеми «Електронний суд» виконавчого листа у цій справі о справі.

24.04.2026 приватним виконавцем виконавчого округу Полтавської області Лукмасло М.М. відкрите виконавче провадження № 80839879 на підставі зазначеного виконавчого листа.

Заявник та стягувач, належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду заяви в судове засідання не з`явилися.

За ч. 3 ст. 432 ЦПК України неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви.

Станом на момент постановлення цієї ухвали справа № 524/8078/26 перебуває на розгляді у Полтавському апеляційному суді.

Дослідивши матеріали заяви, суд дійшов таких висновків.

Установлено, що рішенням Автозаводського районного суду міста Кременчука від 26.01.2026 задовольнити частково позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр». Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» 39000,00 грн заборгованості за кредитним договором № 23.06.2024-100002174 від 23.06.2024 та 2031,67 грн судового збору.

Згідно довідки № 1601/37634923 від 02.03.2026 про набрання судовим рішенням законної сили, наявної у підсистемі «Електронний суд» (Електронний суд), судове рішення від 26.01.2026 набрало законної сили 26.02.2026.

З інформації, наявної у підсистемі «Електронний суд» (Електронний суд), виконавчий лист виданий 31.03.2026.

З інформації, наявної у підсистемі «Електронний суд» (Електронний суд), апеляційна скарга зареєстрована Полтавським апеляційним судом 26.02.2026 за вх. 3533/26-Вх.

01.05.2026 Полтавським апеляційним судом відкрите апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 на рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука від 26.01.2026.

Статтею 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим та має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеного цим Кодексом. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Згідно ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України - і за її межами.

Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів, внормовані розділом VІ ЦПК України.

В силу ст. 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 432 ЦПК України, суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом ст. 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права.

У цьому випадку саме на суд покладений обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнаний виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

Як роз`яснив Верховний Суд України в інформаційному листі від 01.07.2015 "Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах" у зв`язку з відсутністю чіткого визначення "інших причин" для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у суддів виникали труднощі під час її застосування. Так, словосполучення "або з інших причин" не стосується припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню, а є іншими причинами, наприклад, в апеляційному чи касаційному порядку скасовано чи змінено рішення суду, або ж у зв`язку з нововиявленими обставинами, а виконавчий лист ще не виконаний.

Таким чином, передумовою для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню є одна з наступних обставин: помилковість видачі виконавчого листа; боржником чи іншою особою було добровільно виконано рішення суду, внаслідок чого обов`язок припинився; обов`язок боржника припинився з інших причин (передання відступного, зарахування, прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі, інші підстави припинення зобов`язання).

Закон не передбачає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом.

Питання, пов`язані з примусовим виконанням судових рішень і рішень інших органів, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження».

За умовами п. 1 ч.1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст. 3 цього Закону, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» передбачені підстави повернення стягувачу виконавчого документа без прийняття до виконання. Так, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання; боржника визнано банкрутом; Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; юридичну особу - боржника припинено; виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до ст. 26 цього Закону; виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим; виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю; Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку; відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню, незалежно від дати укладення такої угоди.

Під час розгляду заяви судом не встановлено підстав, які свідчили б про помилковість видачі виконавчого листа або наявність інших передбачених законом причин.

Справа перебуває на розгляді у Полтавському апеляційному суді.

За ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження зупиняється виконавцем у разі поновлення судом строку подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, або прийняття такої апеляційної скарги до розгляду (крім виконавчих документів, що підлягають негайному виконанню). Про зупинення виконавчого провадження виконавець виносить постанову не пізніше наступного робочого дня з дня отримання судового рішення.

Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 43 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання).

Верховний Суд у постанові від 18.08.2023 у справі № 924/90/22 зробив висновок, що у випадку, коли виконавець відкрив виконавче провадження, діючи у відповідності до вимог законодавства та Інструкції, на підставі виконавчого документа, що містив вказівку про набрання чинності рішенням суду, та за відсутності інших документальних даних, що у належному порядку спростовують таку вказівку, то у випадку поновлення судом строку подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, або прийняття такої апеляційної скарги до розгляду виконавець зупиняє розпочате виконавче провадження. Підстави для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження в такому разі відсутні. У разі, коли за наслідками апеляційного перегляду апеляційний суд залишить рішення без змін, виконавче провадження поновлюється.

В іншому випадку виконавче провадження підлягає закінченню на підставі п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», а стягнуті на його виконання суми - поверненню в порядку повороту виконання судового рішення.

Судом встановлено та матеріали справи не мають такого підтвердження, що відповідач звертався із відповідними заявами до приватного виконавця про зупинення виконання всіх виконавчих дій у виконавчому провадженні, закриття виконавчого провадження та повернення стягувачу без виконання виконавчого листа суду першої інстанції.

Відтак, заявник не позбавлений можливості самостійно звернутися до виконавця з відповідною заявою про зупинення виконавчого провадження, яке вже відкрито, надавши ухвали суду апеляційної інстанції про відкриття провадження та призначення справи до апеляційного розгляду.

Крім того, учасник виконавчого провадження (боржник) не позбавлений права оскаржити до суду рішення, дії та бездіяльність виконавця, зокрема, щодо відмови зупинити вчинення виконавчих дій в рамках виконавчого провадження.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 24.06.2020 у справі № 520/1466/14-ц, від 09.09.2021 у справі № 824/67/20, від 09.06.2022 у справі № 2-118/2001.

Відповідно положень п. 4 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" скасування рішення суду, на підставі якого виданий виконавчий документ, є самостійною підставою для закінчення виконавчого провадження.

Положеннями ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, повертається до суду, який його видав, у разі відновлення судом строку для подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, та прийняття такої апеляційної скарги до розгляду (крім виконавчих документів, що підлягають негайному виконанню).

Визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, є підставою закінчення виконавчого провадження (п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження»).

При цьому, виконавче провадження, щодо якого винесена постанова про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом (ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження»).

З урахуванням наведеного не підлягає задоволенню заява про визнання виконавчого листау справі № 524/8078/25 таким, що не підлягає виконанню та зупинення виконання виконавчого листа.

Наслідком перегляду судом апеляційної інстанції рішення суду, за яким виданий виконавчий документ, є зупинення виконавчого провадження, а не визнання такого виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

ОСОБА_1 не позбавлений можливості звернутися відповідно до ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження» до органу примусового виконання рішення суду для вирішення питання про зупинення виконавчого провадження виконавцем у зв`язку із прийняттям апеляційної скарги до розгляду судом апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 260, 261, 353, 432 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 , подана його представником (адвокатом) Назаренком Владиславом Васильовичем, про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Н.П. Мельник