Ухвала суду № 136767857, 22.05.2026, Соснівський районний суд м. Черкас

ЄУ № 712/10139/25

Провадження №1-кп/712/421/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2026 року Соснівський районний суд м. Черкаси

у складі колегії суддів: головуючого суддів ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , розглянувши у підготовчому відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси об`єднане кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023252010000002 від 05.01.2023 та за № 12025250310002167 від 05.01.2023, відносно ОСОБА_10 обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_11 обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_12 обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. ч. 4, 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_13 обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Соснівського районного суду м. Черкаси перебуває об`єднане кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023252010000002 від 05.01.2023 та за № 12025250310002167 від 05.01.2023, відносно ОСОБА_10 обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_11 обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_12 обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. ч. 4, 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_13 обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України.

14.01.2026 до суду надійшло клопотання захисника ОСОБА_8 , який діє в інтересах ОСОБА_11 , про повернення обвинувального акту прокурору. В обґрунтування вказаного клопотання захисник посилається на те, що обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК України, а допущені під час його складання та затвердження порушення є підставою для його повернення прокурору відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України. Захисник зазначає, що стороною обвинувачення не дотримано вимог щодо конкретизації місця вчинення кримінального правопорушення, що порушує право обвинуваченої на захист та правила територіальної підсудності. На думку захисника, із фактичних обставин, викладених в обвинувальному акті, вбачається, що остання транзакція за договором поставки товару була здійснена на банківський рахунок ФОП ОСОБА_13 , який зареєстрований та здійснює діяльність у АДРЕСА_1 , а тому саме це місце є місцем ймовірного вчинення кримінального правопорушення. Разом із тим, в обвинувальному акті зазначено, що злочин вчинено «у точно не встановленому досудовим розслідуванням місці», що на думку сторони захисту, свідчить про формальний підхід сторони обвинувачення до встановлення місця вчинення кримінального правопорушення. Крім того, захисник вказує, що невизначеність місця вчинення кримінального правопорушення призвела до порушення правил територіальної підсудності, оскільки обвинувальний акт скеровано до Соснівського районного суду м. Черкаси за місцем знаходження органу досудового розслідування. При цьому, на думку сторони захисту, обвинувальний акт мав бути направлений до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області, а у випадку застосування положень ч. 1 ст. 32 КПК України щодо неможливості встановлення місця вчинення кримінального правопорушення до Придніпровського районного суду м. Черкаси, оскільки обвинувальний акт затверджено прокурором Черкаської окружної прокуратури за адресою вул. Богдана Хмельницького, 60 у м. Черкаси. Також захисник зазначає, що обвинувальний акт не відповідає вимогам п. 3 ч. 2 ст. 291 КПК України, оскільки не містить відомостей про потерпілого. Захисник вказує, що згідно з обвинувальним актом шкоду нібито завдано КНП «Черкаська міська інфекційна лікарня» на суму 731 329,72 грн., однак у самому обвинувальному акті зазначено, що потерпілий у кримінальному провадженні не залучався. При цьому обвинувальний акт не містить відомостей щодо наявності чи відсутності згоди КНП «Черкаська міська інфекційна лікарня» на визнання його потерпілим, що, на думку сторони захисту, суперечить вимогам ст. 55 КПК України та порушує права потерпілого, передбачені ст. 56 КПК України.

Окрім цього, захисник вважає, що обвинувальний акт не містить належного викладу суб`єктивної сторони інкримінованого ОСОБА_11 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. Обвинувальний акт не містить фактичних обставин, які б свідчили про наявність прямого умислу та корисливого мотиву, не конкретизовано спосіб, час, місце та обставини заволодіння коштами, а також не зазначено, якими саме коштами та кому вони належали. Також захисник посилається на невідповідність реєстру матеріалів досудового розслідування вимогам ст. 109 КПК України. На думку сторони захисту, у реєстрі неправомірно наведено перелік доказів та документів, які визнано речовими доказами, що, на переконання захисника, порушує принципи змагальності сторін, рівності сторін та неупередженості суду, закріплені у ст.ст. 7, 8, 22, 23 КПК України, а також суперечить положенням ч. 4 ст. 291 КПК України. Крім того, захисник зазначає, що реєстр матеріалів досудового розслідування не містить усіх відомостей щодо фактично проведених процесуальних дій, що, на його думку, свідчить про невідповідність вимогам ст.ст. 104, 109, 110 та 291 КПК України. Узагальнюючи наведені доводи, захисник посилається на правову позицію Об`єднаної палати ККС ВС, викладену у постанові від 01.11.2021 у справі №161/7092/20, відповідно до якої підставами для повернення обвинувального акта можуть бути порушення як щодо змісту обвинувального акта, так і щодо додатків до нього.

У зв`язку з викладеним захисник ОСОБА_8 у судовому просив повернути прокурору обвинувальний акт у кримінальному провадженні №42023252010000002 від 05.01.2023 у зв`язку з його невідповідністю вимогам ст.ст. 109, 110, 277, 291 КПК України.

Крім того, 14.01.2026 до суду надійшло клопотання захисника ОСОБА_7 , яка діє в інтересах ОСОБА_10 , про повернення обвинувального акту прокурору. В обґрунтування клопотання зазначено, що обвинувальний акт не відповідає вимогам кримінального процесуального закону, зокрема ст. 291 КПК України, оскільки містить неконкретне формулювання обвинувачення, суперечності у викладенні фактичних обставин, а також недоліки реєстру матеріалів досудового розслідування. Захисник посилається на те, що відповідно до ст. 42 КПК України, особа має право бути детально та зрозуміло поінформованою про характер і причини висунутого їй обвинувачення. Сторона захисту зазначає, що обвинувальний акт має містити чітке та конкретне формулювання обвинувачення, яке дозволяє особі зрозуміти, від чого саме вона повинна захищатися. На думку захисника, в обвинувальному акті не розмежовано формулювання обвинувачення щодо ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , а викладені формулювання є дублетними, містять повторення фактичних обставин та не містять індивідуалізованого опису дій кожного з обвинувачених, що унеможливлює визначення конкретних дій кожної особи та порушує право на захист. Крім того, захисник зазначає про наявність суперечностей та хронологічних невідповідностей у формулюванні обвинувачення щодо ОСОБА_13 . Так, в обвинувальному акті вказано, що нібито незаконна діяльність останнього тривала з листопада 2022 року по червень 2023 року, тоді як згідно з фактичними обставинами обвинувального акту відомості про діяльність ОСОБА_13 з`явились не раніше 24.03.2023 року. На думку сторони захисту, такі невідповідності свідчать про неконкретність та штучність сформульованого обвинувачення.

Також захисник звертає увагу на суперечності щодо розміру заподіяної шкоди. В обвинувальному акті зазначено, що організована група заволоділа бюджетними коштами у сумі 731 329,72 грн, однак окремо щодо поставок ФОП ОСОБА_13 в обвинувальному акті наведено суми збитків 201 838 грн., 20 925,60 грн. та 5 771,24 грн., що загалом становить 228 534,50 грн. На думку сторони захисту, такі суперечності унеможливлюють належне розуміння обсягу обвинувачення та кваліфікації дій кожного з обвинувачених. Захисник вважає, що неконкретність та суперечливість обвинувального акту безпосередньо порушують право ОСОБА_10 на захист, оскільки не дають можливості належним чином зрозуміти суть обвинувачення та ефективно його спростовувати. Окрім цього, захисник зазначає, що обвинувальний акт не містить належних відомостей щодо обставин, які пом`якшують покарання, як того вимагає п. 6 ч. 2 ст. 291 КПК України. При цьому сторона захисту звертає увагу, що в обвинувальному акті зазначено про те, що пом`якшуючі обставини «не встановлені», однак, на думку захисника, таке формулювання не є тотожним висновку про їх відсутність та свідчить про невиконання стороною обвинувачення обов`язку щодо їх встановлення відповідно до ст.ст. 2, 9, 91, 92, 223 КПК України.

Також захисник вказує на невідповідність реєстру матеріалів досудового розслідування вимогам ст. 109 КПК України. Зокрема, зазначає, що у пунктах 60, 111-114 розділу «Проведені під час досудового розслідування процесуальні дії» відсутні відомості про час проведення відповідних процесуальних дій, що, на думку сторони захисту, суперечить вимогам ст. 104 КПК України. Крім того, захисник зазначає, що реєстр не містить відомостей про всі фактично проведені процесуальні дії, зокрема щодо ознайомлення адвоката ОСОБА_7 з матеріалами кримінального провадження 14.07.2025 року у порядку ст. 290 КПК України, за результатами якого був складений відповідний протокол. Також сторона захисту вказує, що до розділу «Прийняті в ході досудового розслідування процесуальні рішення» неправомірно включено клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, які, на думку захисника, не є процесуальними рішеннями у розумінні ст. 110 КПК України.

Узагальнюючи наведене, захисник ОСОБА_7 у судовому засіданні підтримала своє клопотання та зазначила, що обвинувальний акт та доданий до нього реєстр матеріалів досудового розслідування не відповідають вимогам ст.ст. 109, 291 КПК України, а допущені недоліки унеможливлюють призначення судового розгляду, у зв`язку з чим просить повернути обвинувальний акт прокурору для усунення виявлених порушень.

Обвинувачені ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у судовому засіданні підтримали клопотання своїх захисників про повернення обвинувального акту прокурору, просили їх задовольнити.

Захисники ОСОБА_14 та ОСОБА_9 у судовому засіданні підтримали клопотання своїх колег про повернення обвинувального акту прокурору та просили суд їх задовольнити.

Обвинувачені ОСОБА_13 та ОСОБА_12 у судовому засіданні підтримали своїх захисників.

Прокурор у судовому засіданні щодо клопотань про повернення обвинувального акта прокурору заперечував та зазначив наступне. Щодо недотримання вимог формулювання місця вчинення кримінального правопорушення, що на думку сторони захисту, унеможливлює право на захист та порушує правила підсудності, прокурор зазначив, що, якщо уважно ознайомитися з обвинувальним актом, то вбачається, що формулювання «у точно не встановленому досудовим розслідуванням місці» сторона обвинувачення використовує при формулюванні обвинувачення щодо ОСОБА_10 в частині створення ним організованої злочинної групи з метою заволодіння бюджетними коштами, а також щодо дій ОСОБА_11 , яка здійснювала інформування інших членів групи щодо існування можливості вчинення таких злочинів. Застосування такого словосполучення, за твердженням прокурора, обґрунтовано відсутністю у сторони обвинувачення точних відомостей щодо конкретного місця, де відбувалися вказані дії, у тому числі з причини відмови обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_11 від надання показань під час досудового розслідування. Прокурор не погодився з доводами сторони захисту щодо невизначеності місця вчинення кримінального правопорушення та зазначив, що ключовими аспектами визначення місця вчинення злочину, передбаченого ст. 191 КК України, а саме заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, є місце роботи службових осіб, де вони використовують своє службове становище для вчинення злочину, а також місце знаходження майна. Прокурор зазначив, що інкримінований обвинуваченим злочин не є триваючим, оскільки має відповідні етапи вчинення та по часу не є безперервним, а відноситься до категорії продовжуваних злочинів, оскільки складається з п`яти тотожних дій, які, за версією сторони обвинувачення, вчинялися на території КНП «Черкаська міська інфекційна лікарня» службовими особами ОСОБА_11 та ОСОБА_12 з використанням свого службового становища для заволодіння майном лікарні, та вважається завершеним з моменту фактичного вибуття коштів з фондів лікарні, яка фактично виступала розпорядником бюджетних коштів. Також прокурор зазначив, що в пред`явленому обвинуваченні сторона обвинувачення чітко вказала, що обов`язкові елементи складу злочину, а саме об`єктивна та суб`єктивна сторони, були виконані та завершені у конкретному місці, а саме у лікарні, а отримання ТОВ «ЕН ДЖИ ЛАБ ТЕХНОЛОДЖИ» та ФОП ОСОБА_13 на власні банківські рахунки коштів у м. Києві та м. Тернополі свідчить лише про реальну можливість розпоряджатися цими коштами на власний розсуд та жодним чином не впливає на правову кваліфікацію інкримінованого злочину. Прокурор наголосив, що в обвинувальному акті чітко зазначено місце вчинення злочину, а саме КНП «Черкаська міська інфекційна лікарня», розташоване за адресою: вул. Самійла Кішки, 210/1, м. Черкаси, Черкаська область, що знаходиться на території Соснівського району м. Черкаси, у зв`язку з чим обвинувальний акт у цьому кримінальному провадженні підлягає розгляду Соснівським районним судом м. Черкаси. Разом з тим прокурор додатково зазначив, що фактичним місцем вчинення кримінальних правопорушень є саме лікарня, однак частина дій, пов`язаних із суб`єктивною стороною злочину, могла відбуватися і поза її межами, у зв`язку з чим сторона обвинувачення і зазначає формулювання «у точно не встановленому досудовим розслідуванням місці». Щодо посилань сторони захисту на відсутність конкретного місця вчинення злочину в обвинувальному акті прокурор зазначив, що місце вчинення вказано у тій частині обвинувального акта, де наведено відомості про статус КНП «Черкаська міська інфекційна лікарня», а при викладенні конкретних дій кожного з обвинувачених окреме зазначення місця не здійснювалося, оскільки, на думку сторони обвинувачення, з огляду на те, що злочин інкримінується службовим особам, є зрозумілим місце їх перебування та виконання службових функцій.

Щодо відсутності в обвинувальному акті відомостей про наявність чи відсутність згоди КНП «Черкаська міська інфекційна лікарня» на визнання підприємства потерпілим у кримінальному провадженні, а також звернень сторони обвинувачення з такою пропозицією, прокурор послався на п. 3 ч. 2 ст. 291 КПК України та зазначив, що обвинувальний акт містить відомості про те, що в силу ст. 55 КПК України потерпілий у даному кримінальному провадженні не залучався. Прокурор зазначив, що Черкаським РУП ГУНП в Черкаській області було повідомлено КНП «Черкаська міська інфекційна лікарня» про стан досудового розслідування та необхідність вирішення питання щодо залучення лікарні як потерпілого та пред`явлення цивільного позову, однак листом №415/01.01-16 від 14.05.2025 КНП «Черкаська міська інфекційна лікарня» повідомило про відсутність підстав для залучення лікарні як потерпілого та подання цивільного позову. Також прокурор зазначив, що аналогічний лист був направлений до Національної служби здоров`я України, на який отримано відповідь №25635/2-16-25 від 17.06.2025, згідно з якою НСЗУ також не вбачає підстав для залучення її як потерпілого та подання цивільного позову.

Щодо доводів сторони захисту про не зазначення в обвинувальному акті суб`єктивної сторони кримінального правопорушення прокурор зазначив, що в обвинувальному акті прямо вказано, що організована група у складі ОСОБА_10 та інших осіб створювалась та вчиняла злочини, маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, у великих розмірах, в умовах воєнного стану, з метою незаконного збагачення, тобто одержання грошових коштів, здобутих злочинним шляхом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків та бажаючи їх настання. Щодо невідповідності реєстру матеріалів досудового розслідування вимогам ст. 109 КПК України в частині невнесення відомостей про ознайомлення сторони захисту з матеріалами досудового розслідування прокурор зазначив, що у зв`язку зі зволіканням сторони захисту ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 30.06.2025 стороні захисту було встановлено строк для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження до 20.07.2025, про що міститься відповідне посилання в реєстрі матеріалів досудового розслідування.

Щодо доводів сторони захисту стосовно графи реєстру матеріалів досудового розслідування, прокурор зазначив, що її назва «Вилучені предмети, документи і місце їх знаходження», а тому твердження захисту про те, що у цій графі повинні міститися саме речові докази, є безпідставним.

Щодо клопотання захисника ОСОБА_7 від 14.01.2026 про повернення обвинувального акта прокурор зазначив, що формулювання: «Таким чином, у період з листопада 2022 року по червень 2023 року, під час дії воєнного стану, організована злочинна група у складі організатора та керівника ОСОБА_10 , виконавців ОСОБА_11 та ОСОБА_15 , пособника ОСОБА_13 , шляхом зловживання своїм службовим становищем, під час постачання медичних виробів до лікарні за завищеними цінами заволоділи бюджетними коштами у розмірі 731 329,72 грн.» є підсумковим висновком викладу фактичних обставин злочину, вчиненого організованою групою протягом тривалого часу, тоді як протиправні дії кожного члена групи викладені окремо у відповідній частині обвинувачення.

Щодо доводів сторони захисту обставин, які пом`якшують покарання ОСОБА_10 , прокурор зазначив, що на момент скерування обвинувального акта такі обставини не знайшли свого підтвердження, тобто не були встановлені, однак вони можуть бути встановлені під час судового розгляду, зокрема у вигляді щирого каяття, активного сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільного відшкодування завданих збитків тощо, у зв`язку з чим використання слова «відсутні» сторона обвинувачення вважала недоречним. Щодо невнесення до реєстру матеріалів досудового розслідування відомостей про виконання вимог ст. 290 КПК України із захисником ОСОБА_7 прокурор повторно послався на ухвалу слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 30.06.2025 про встановлення строку ознайомлення до 20.07.2025.

У зв`язку з цим прокурор вважав доводи сторони захисту необґрунтованими та просив суд відмовити у задоволенні клопотань захисників ОСОБА_8 та ОСОБА_7 .

Суд, дослідивши матеріали клопотання, заслухавши думку учасників процесу, зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким закінчується досудове розслідування.

Згідно із положеннями ч. 3 ст. 314 КПК України, суд має право зі стадії підготовчого судового засідання повернути обвинувальний акт прокурору в тому випадку, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу, тобто за наявності таких порушень вимог процесуального закону, які перешкоджають призначенню справи до судового розгляду.

Тобто, повернення обвинувального акта є правом, а не обов`язком суду, тому підставою для повернення обвинувального акта не може слугувати будь-яка його невідповідність вимогам Кримінального процесуального кодексу України, а лише та, яка перешкоджає призначенню судового розгляду, і в кожному конкретному випадку суд має перевірити, чи створює перешкоди для судового розгляду певна невідповідність обвинувального акта вимогам Кримінального процесуального кодексу України.

Згідно ст. 291 КПК України обвинувальний акт складається слідчим, дізнавачем, після чого затверджується прокурором. Обвинувальний акт може бути складений прокурором, зокрема якщо він не погодиться з обвинувальним актом, що був складений слідчим, дізнавачем. Обвинувальний акт має містити такі відомості: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3-1) анкетні відомості викривача (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 4) прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6) обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими ; 8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); 8-1) розмір пропонованої винагороди викривачу; 9) дату та місце його складення та затвердження. Обвинувальний акт підписується слідчим, дізнавачем та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно. До обвинувального акта додається: 1) реєстр матеріалів досудового розслідування; 2) цивільний позов, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування; 3) розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу); 4) розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного; 5) довідка про юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження, у якій зазначаються: найменування юридичної особи, її юридична адреса, розрахунковий рахунок, ідентифікаційний код, дата і місце державної реєстрації. Надання суду інших документів до початку судового розгляду забороняється.

Відповідно до ст. 293 КПК України одночасно з переданням обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до суду прокурор зобов`язаний під розписку надати їх копію та копію реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу), його захиснику, законному представнику, захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. Якщо провадження здійснюється щодо юридичної особи, копії обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування надаються також представнику такої юридичної особи.

Суд вважає доводи сторони захисту щодо невідповідності обвинувального акту вимогам КПК України в частині відсутності відомостей про потерпілого, неналежного викладення суб`єктивної сторони кримінального правопорушення, неконкретності формулювання обвинувачення, наявності суперечностей у викладенні фактичних обставин, невідповідності реєстру матеріалів досудового розслідування вимогам ст. 109 КПК України, а також інших доводів, наведених у клопотаннях захисників ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , безпідставними та такими, що не є підставою для повернення обвинувального акту прокурору в порядку п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, з огляду на таке.

Як вбачається зі змісту обвинувального акта, останній містить усі відомості, передбачені ст. 291 КПК України, зокрема анкетні дані обвинувачених, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, правову кваліфікацію дій кожного з обвинувачених, формулювання обвинувачення, розмір шкоди, а також інші відомості, визначені кримінальним процесуальним законом.

Доводи сторони захисту щодо відсутності в обвинувальному акті належного викладення суб`єктивної сторони кримінального правопорушення спростовуються змістом обвинувального акта, в якому стороною обвинувачення зазначено про наявність у обвинувачених умислу на заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем, корисливого мотиву, усвідомлення суспільно небезпечного характеру своїх дій, передбачення наслідків та бажання їх настання. Оцінка достатності та доведеності наведених обставин може бути предметом судового розгляду по суті, однак не є предметом вирішення під час підготовчого судового засідання.

Щодо доводів сторони захисту про неконкретність формулювання обвинувачення та відсутність індивідуалізації дій кожного з обвинувачених, суд зазначає, що обвинувальний акт містить окремий виклад фактичних обставин та ролі кожного з обвинувачених у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, а наведені стороною захисту обставини фактично стосуються оцінки доказів та правильності формулювання обвинувачення, що може бути предметом дослідження під час судового розгляду, але саме по собі не свідчить про невідповідність обвинувального акта вимогам ст. 291 КПК України.

Посилання сторони захисту на суперечності щодо розміру заподіяної шкоди також не є підставою для повернення обвинувального акта, оскільки наведені доводи стосуються змісту обвинувачення та оцінки викладених у ньому фактичних обставин, що підлягає перевірці під час судового розгляду.

Також суд вважає необґрунтованими доводи сторони захисту щодо відсутності в обвинувальному акті відомостей про потерпілого, оскільки в обвинувальному акті прямо зазначено, що потерпілий у даному кримінальному провадженні не залучався, а вимоги щодо обов`язкового зазначення в обвинувальному акті інформації про наявність чи відсутність згоди юридичної особи на визнання її потерпілою кримінальний процесуальний закон не містить.

Суд зауважує, що під формулюванням обвинувачення слід розуміти короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактично моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому. Належний виклад фактичних обставин кримінального правопорушення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків органу досудового розслідування, а й для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист.

Водночас щодо доводів сторони захисту про невідповідність вимогам закону опису фактичних обставин і формулювання обвинувачення, то п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України прямо передбачає, що фактичні обставини кримінального правопорушення викладаються так, як прокурор це вважає встановленим. Більше того, кримінальний процесуальний закон не надає суду повноважень до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов`язувати його змінювати цей обсяг, повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв`язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченої, тощо, оскільки визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акта до суду належить виключно до повноважень прокурора.

Аналогічна правова позиція викладена в постанова ККС ВС від 03.07.2019 року у справі № 273/1053/17.

В обвинувальному акті зазначаються не будь-які фактичні обставини кримінального правопорушення, а ті, які прокурор (а не суд чи сторона захисту) вважає встановленими. До цього слід додати, що КПК України містить положення про зміну обвинувачення в суді, висунення додаткового обвинувачення, відмову від підтримання державного обвинувачення, а також передбачає право суду вийти за межі зазначеного в обвинувальному акті висунутого обвинувачення в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

В свою чергу, якщо під час розгляду обвинувального акта суд не зможе дійти висновку про те, що викладені в ньому відомості (в тому числі фактичні обставини кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення) не узгоджуються з представленими доказами або суперечать правилам кримінально-правової кваліфікації, він виносить виправдовуваний вирок.

Отже, визначення обсягу фактичних обставин кримінального правопорушення, що викладаються у обвинувальному акті, і формулювання обвинувачення належить до дискреційних повноважень прокурора, а наведені в обвинувальному акті фактичні дані мають в своїй сукупності лише давати уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, а також можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.

Особливістю підготовчого провадження є те, що на цій стадії суд не досліджує доведеність обставин, викладених в обвинувальному акті, не оцінює повноту пред`явленого обвинувачення та правильність кваліфікації діяння, інкримінованого особі, розмір завданої шкоди. Закріпивши можливість повернення обвинувального акта прокурору на первісному етапі судового провадження, законодавець очевидно не мав наміру створити таким чином простір для попередньої судової оцінки правильності та об`єктивності позиції сторони обвинувачення у змагальному кримінальному процесі.

Доводи сторони захисту щодо невідповідності реєстру матеріалів досудового розслідування вимогам ст. 109 КПК України суд також вважає безпідставними, оскільки наведені недоліки реєстру не перешкоджають призначенню судового розгляду та не свідчать про істотне порушення прав обвинувачених. Крім того, питання повноти відображення процесуальних дій у реєстрі матеріалів досудового розслідування саме по собі не є безумовною підставою для повернення обвинувального акта прокурору.

Разом з тим, суд вважає обґрунтованими доводи сторони захисту щодо невідповідності обвинувального акта вимогам ст. 291 КПК України в частині належного зазначення місця вчинення кримінального правопорушення.

Так, відповідно до обвинувального акта сторона обвинувачення при формулюванні обвинувачення неодноразово зазначає, що окремі дії обвинувачених вчинялися «у точно не встановленому досудовим розслідуванням місці». Водночас прокурор у судовому засіданні зазначив, що фактичним місцем вчинення кримінального правопорушення є КНП «Черкаська міська інфекційна лікарня», однак частина дій, пов`язаних із суб`єктивною стороною злочину, могла відбуватися і поза її межами, у зв`язку з чим сторона обвинувачення використала відповідне формулювання.

Суд зазначає, що місце вчинення кримінального правопорушення є однією з істотних складових викладу фактичних обставин кримінального правопорушення та має бути конкретизоване таким чином, щоб обвинувачений мав можливість чітко розуміти, у вчиненні яких саме дій, де і за яких обставин він обвинувачується.

Крім того, таке формулювання унеможливлює вирішення судом питання щодо дотримання правил територіальної підсудності та, за наявності відповідних підстав, позбавляє суд можливості направити кримінальне провадження до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про визначення підсудності у порядку, передбаченому КПК України, оскільки обвинувальний акт не містить чіткого та однозначного визначення місця вчинення кримінального правопорушення.

При цьому з обвинувального акта не вбачається чіткого та однозначного визначення місця вчинення кожного із інкримінованих обвинуваченим діянь. Посилання прокурора на те, що місце вчинення кримінального правопорушення вказане у частині обвинувального акта, де наведено відомості про статус КНП «Черкаська міська інфекційна лікарня», а окреме зазначення місця при викладенні конкретних дій кожного з обвинувачених не здійснювалося, оскільки є зрозумілим місце перебування службових осіб, суд вважає недостатнім з огляду на вимоги конкретизації обвинувачення.

Разом з тим, суд розуміє, що окремі дії, пов`язані із підготовкою, обговоренням чи реалізацією умислу, з огляду на специфіку інкримінованого кримінального правопорушення, могли відбуватись у точно не встановленому досудовим розслідуванням місці. Однак, як було зазначено самим прокурором у судовому засіданні, стороною обвинувачення встановлено конкретне місце вчинення ряду дій, які, за версією обвинувачення, утворюють об`єктивну сторону інкримінованого кримінального правопорушення, а саме територію КНП «Черкаська міська інфекційна лікарня» за адресою: вул. Самійла Кішки, 210/1, м. Черкаси. Водночас при викладенні формулювання обвинувачення щодо конкретних дій кожного з обвинувачених такі відомості належним чином не конкретизовані та безпосередньо не зазначені, що з урахуванням використання формулювання «у точно не встановленому досудовим розслідуванням місці», створює невизначеність щодо місця вчинення інкримінованих дій.

Суд зазначає, що вказані недоліки обвинувального акта не можуть бути усунуті судом самостійно під час підготовчого судового засідання чи в ході судового розгляду, оскільки визначення фактичних обставин кримінального правопорушення, зокрема місця вчинення кримінального правопорушення, належить виключно до повноважень сторони обвинувачення. Усунення таких недоліків судом фактично призвело б до виходу суду за межі своїх повноважень, перебрання на себе функції обвинувачення та порушення принципів змагальності сторін і диспозитивності кримінального провадження, передбачених ст.ст. 22, 26 КПК України. Крім того, суд позбавлений можливості самостійно конкретизувати місце вчинення кримінального правопорушення чи уточнювати формулювання обвинувачення, оскільки це безпосередньо впливає на межі судового розгляду та обсяг пред`явленого особам обвинувачення.

За таких обставин суд доходить висновку, що обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні не відповідає вимогам ст. 291 КПК України в частині належного викладення фактичних обставин кримінального правопорушення - місця його вчинення, що перешкоджає призначенню судового розгляду та є підставою для повернення обвинувального акта прокурору відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України.

Керуючись ст. ст. 314-316, 336, 370, 372 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про повернення прокурору обвинувального акту у кримінальному провадженні № 42023252010000002 від 05.01.2023, відносно ОСОБА_10 обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_11 обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_12 обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_13 обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України - задовольнити.

Обвинувальні акти в об`єднаному кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023252010000002 від 05.01.2023 та за № 12025250310002167 від 05.01.2023, відносно ОСОБА_10 обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_11 обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_12 обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. ч. 4, 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_13 обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України повернути прокурору.

Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Соснівський районний суд м. Черкаси.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді : ОСОБА_2

ОСОБА_3