Рішення № 136767333, 21.05.2026, Лисянський районний суд Черкаської області

Справа № 700/98/26

Провадження № 2/700/245/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2026 р. Лисянський районний суд Черкаської області

у складі: головуючого судді Бесараб Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Мельніченко Н.І.,

представника позивача адвоката Ткаченко А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Лисянка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до фермерського господарства «Персть» про визнання відсутнім права оренди, стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Ткаченко Аллу Дмитрівну, звернулась до суду з позовом до фермерського господарства «Персть» про визнання відсутнім права оренди, стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди та моральної шкоди.

В обґрунтування позивних вимог представник позивача зазначила, що позивач ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯД №960129, виданого 04.03.2008 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 7122880400:03:001:0475, площею 3,61 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в адміністративних межах Босівської сільської ради Звенигородського району Черкаської області. 30.12.2012 орендодавцем ОСОБА_1 та керівником ФГ «Персть» був підписаний договір оренди землі та акт передачі земельної ділянки, згідно з яким орендодавець передала в оренду орендарю вищевказану земельну ділянку на строк 10 років до 29.12.2022. Договором передбачено, що він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Водночас, вказаний договір оренди землі не був зареєстрований у встановленому порядку до 01.01.2013, а державна реєстрація речового права, яка здійснена орендарем 07.10.2013, не є державною реєстрацією договору оренди землі, тому не може впливати на момент набрання чинності. Оскільки ФГ «Персть» не здійснило державну реєстрацію договору оренди землі до 01.01.2013, відтак такий договір не набрав чинності, а ФГ «Персть» не набуло прав орендаря за договором оренди землі. Враховуючи те, що відповідно до п. 37 договору оренди землі, дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено, орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду. 12.04.2021 позивач особисто вручила представнику ФГ «Персть» повідомлення про те, що вона не бажає продовжувати відносини з фермерським господарством і просила ділянку не засівати. Однак, орендовану земельну ділянку відповідач позивачу не повернув та продовжує її використовувати до даного часу. 22.05.2022 позивач надіслала відповідачу лист-повідомлення про небажання поновлювати договір оренди, на що отримала відповідь від 07.07.2022 про те, що земельної ділянки з зазначеним кадастровим номером не існує. З урахуванням положень договору оренди, після закінчення строку, на який його укладено, орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 15 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію, однак до 15 грудня 2022 року жодних повідомлень від орендаря не надходило. При неодноразовому зверненні до відповідача з проханням повернути земельну ділянку, ОСОБА_1 повідомили, що земля засіяна, а тому її повернуть після збору врожаю в 2023 році. Однак, земельну ділянку відповідач не повернув, натомість звернувся до суду з проханням заборонити вчиняти дії щодо розпорядження земельною ділянкою і продовжує нею користуватися. Оскільки відповідач розривати договір оренди землі та повертати земельну ділянку відмовляється, тому позивач вимушена звернутися до суду з даним позовом.

Ухвалою Лисянського районного суду Черкаської області від 09 лютого 2026 року відкрито провадження в даній справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Лисянського районного суду Черкаської області від 27 березня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача - Ткаченко А.Д.наполягала на задоволенні позовних вимог у повному обсязі, з підстав, що викладені у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання в черговий раз не з`явився та не повідомив суд про причини неявки, хоча повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку.

Відповідач не скористався своїм правом подати відзив на позовну заяву, або викласти власну позицію в письмових поясненнях, тому суд приходить до висновку про розгляд даної справи за відсутності сторони відповідача за наявними матеріалами у справі

У відповідності до ст. 280 ЦПК України, за відсутності заперечень з боку позивача проти такого вирішення справи, суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних в ній даних та доказів в порядку заочного розгляду.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Із матеріалів справи судом встановлено, що 30.12.2012 між орендодавцем ОСОБА_1 та ФГ «Персть» укладено договір оренди землі, згідно з яким орендодавець передала в оренду орендарю земельну ділянку площею 3,61 га з кадастровим номером 7122880400:03:001:0475 на строк 10 років до 29.12.2022.

Згідно з пунктом 43 цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Відповідно до п. 8 Договору після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 15 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Актом передачі та прийому земельної ділянки від 30.12.2012 підтверджено факт передачі позивачем ОСОБА_1 відповідачу ФГ «Персть» земельної ділянки.

Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (Витяг) щодо об`єкта нерухомого майна № 461431588 від 23.01.2026, позивач є власником земельної ділянки з кадастровим номером 7122880400:03:001:0475 площею 3,61 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у с. Босівка Звенигородського (Лисянського) району Черкаської області на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 960129 від 04.03.2008.

Відповідно до цього Витягу 07.10.2013 було зареєстровано право оренди вказаної земельної ділянки на підставі договору оренди землі від 30.12.2012, орендар фермерське господарство «Персть», строк дії договору оренди 22.12.2022.

Позивач також надала суду Державний акт серії ЯД № 960129 від 04.03.2008, з якого вбачається, що вона є власником земельної ділянки з кадастровим номером 7122880400:03:000:0475. Передостання група цифр в кадастровому номері «000» відрізняється від передостанньої групи цифр «001» в кадастровому номері земельної ділянки, право власності на яку зареєстровано за відповідачем в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 26.09.2013 на підставі цього ж державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 960129 від 04.03.2008.

З наданої на запит позивача довідки Відділу № 2 Управління надання адміністративних послуг ГУ Держгеокадастру вбачається, що розпорядженням голови райдержадміністрації від 28.08.2008 № 196 змінено кадастровий номер земельної ділянки 7122880400:03:000:0475 на номер 7122880400:03:001:0475.

Позивач надала суду копію своєї заяви до відповідача від 12.04.2021 про те, що вона не бажає поновлювати строк дії договору оренди земельної ділянки № 7122880400030000475.

На цей лист відповідач надав позивачу відповідь від 07.07.2022 за вих. № 01-07 про те, що лист відповідачки не може бути врахований позивачем при веденні господарської діяльності з огляду на те, що земельної ділянки з кадастровим номером 7122880400:03:000:0475 не існує і позивач її не орендує.

Надаючи правову оцінку даним правовідносинам, суд виходить з наступного.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання. Перелік способів захисту, визначений у частині другій статті 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац дванадцятий частини другої вказаної статті).

Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (частина перша статті 182 ЦК України).

Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (частина перша статті 210 ЦК України).

Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації (частина третя статті 640 ЦК України у редакції, чинній на час підписання договору оренди).

За змістом частини другої статті 125 ЗК України у редакції, чинній на час підписання договору оренди, право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав.

Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону (частина п`ята статті 126 ЗК України у редакції, чинній на час підписання договору оренди).

Обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України (частина перша статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV) у редакції, чинній на час підписання договору оренди).

Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (частина третя статті 3 Закону № 1952-IV у вказаній редакції).

Державна реєстрація прав проводиться на підставі, зокрема, договорів, укладених у порядку, встановленому законом (пункт 1 частини першої статті 19 Закону № 1952-IV у редакції, чинній на час підписання договору оренди).

Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (стаття 20 Закону № 161-XIV у редакції, чинній на час підписання договору оренди).

Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації (стаття 18 Закону № 161-XIV у вказаній редакції).

01 січня 2013 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України» № 1878-VI. Згідно з цим законом з тексту статтей 182, 640, 657, 732, 745 ЦК України виключили положення про державну реєстрацію правочинів, а із Закону № 161-XIV - статті 18 і 20 про обов`язковість державної реєстрації договорів оренди землі.

Державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема, судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості (пункт 9 частини першої статті 27 Закон № 1952-IV).

Таким чином, проведення 07 жовтня 2013 року державної реєстрації речового права оренди земельної ділянки на підставі договору оренди землі від 30.12.2012 не може підмінити державну реєстрацію самого договору (державна реєстрація речового права не є державною реєстрацією договору оренди землі), а тому не може впливати на момент набрання чинності договором оренди землі, укладеним до 01 січня 2013 року.

Отже, оскільки ФГ «Персть» не здійснило державну реєстрацію договору оренди землі, договір між позивачем та відповідачем чинності не набрав і, відповідно, вказане фермерське господарство не набуло прав орендаря за спірним договором оренди землі.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 листопада 2023 року у справі № 513/879/19 (провадження № 14-49цс22) зазначено, що рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є підставою для внесення відомостей (записів) про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; після початку відображення таких відомостей (записів) у цьому реєстрі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вичерпують свою дію. Тому належним способом захисту прав орендодавця, який у цих спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Відповідно до пункту 9 частини першої статті 27 Закону № 1952-IV судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).

Право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (ч.1 ст.407 ЦК України).

Згідно зі ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).

Майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства щодо договору найму, регулюються спеціальними нормами законодавства, закріпленими, зокрема, в Земельному кодексі України та Законі України «Про оренду землі» (далі по тексту Закон).

Відповідно до ст. 203 ЦК України встановлює загальні вимоги щодо чинності правочину. Відсутність волевиявлення сторони на укладення договору оренди свідчить про його недійсність.

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України, правочин є недійсним, якщо він укладений без волі сторін.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (ст.1 Закону). За договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець (орендодавець) зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст.792 ЦК України, ст.13 Закону).

Строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, у разі його припинення або розірвання орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються ст.33 Закону, якою визначено алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та визначено певні правові запобіжники для захисту орендаря, як більш уразливої сторони в цих правовідносинах, від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря.

Згідно з пунктом 2.6 Порядку прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесених записів про скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12 грудня 2011 року №3502 /5 (далі Порядок №3502/5), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 12 грудня 2011 року №1429/20167 №3502/5, підставою для внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є рішення суду про скасування рішення державного реєстратора, що набрало законної сили.

Так, дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Маючи такий намір, орендар зобов`язаний до закінчення строку оренди землі повідомити про це орендаря та надіслати проект додаткової угоди. Мета такого повідомлення запобігання укладення орендодавцем договору оренди з іншою особою у зв`язку з відсутністю в нього інформації про наявність наміру в дійсного орендаря продовжувати орендні правовідносини. При цьому таке завчасне повідомлення з надсиланням проекту додаткової угоди є передумовою для зміни сторонами умов договору оренди під час його поновлення (укладення на новий строк). Орендодавець, розглянувши у місячний термін таке повідомлення і проект додаткової угоди, за необхідності узгодивши з орендарем істотні умови, зобов`язаний або укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, або повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору оренди землі шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ст.12 ЦПК України), який забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним ніж протилежний. Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі. Тобто, обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Згідно із ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Так, в обгрунтування заявлених вимог позивач зазначала, що неповернення їй земельної ділянки та ухилення відповідача від підписання відповідних актів про повернення земельної ділянки, порушує її права та законні інтереси, як власника земельної ділянки, внаслідок чого вона не має змоги вільно нею користуватися та розпоряджатися.Відтак, права позивача є порушеними та підлягають захисту.

Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом статті 152 Земельного кодексу України(далі -ЗК України) власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, в тому числі відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, а також відшкодування заподіяних збитків.

Відповідно до пункту «д» частини першої статті 156 ЗК України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Статтею 157 цього Кодексу передбачено порядок відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, за яким відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють, зокрема громадяни, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів.

Згідно з частиною другою статті 28 Закону України «Про оренду землі» збитками вважаються доходи, які орендар міг би реально отримати в разі належного виконання орендодавцем умов договору.

Відповідно до частин першої, третьої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Частиною другою статті 22 ЦК України передбачено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Доходи, які позивач могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене складали б в розмірі 17888,20 грн за кожен рік використання відповідачем земельної ділянки, тому за період використання земельної ділянки без договору ФГ «Персть» з 29.12.2022 року по 2026 рік складає 71552,80 грн.

Отже, зазначений розмір збитків у формі упущеної вигоди, що підлягає стягненню із відповідача складає 71552,80 грн.

Якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Оскільки відповідачем доводи позивача не спростовані у встановленому законом порядку, законності підстав користування належною позивачу земельною ділянкою, якою відповідач продовжує користуватися, цим порушуються права на користування та розпорядження належним позивачу майном.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

На підставі ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Частиною 1 ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Зважаючи на те, що ФГ «Персть» завдано моральної шкоди ОСОБА_1 , яка виразилась у негативних емоціях та переживаннях з приводу неможливості користуватись та розпоряджатись власним майном та отримувати від надання земельних ділянок в оренду чи відчуження прибутку, необхідності протягом тривалого періоду судового захисту свого порушеного права, стану постійної психоемоційної напруги, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача компенсації за завдану моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

З матеріалів справи вбачається, що 16.01.2026 року між ОСОБА_1 та адвокатом Ткаченко А.Д. укладено договір №Д/2026-01-16/4 про надання правничої допомоги.

Факт надання адвокатом послуг позивачу підтверджується договором про надання професійної правової допомоги №Д/2026-01-16/4 від 16.01.2026, розрахунком фактично понесених витрат на правничу допомогу від 04.02.2026 та детальним описом наданих послуг, які підтверджують факт сплати позивачем адвокату обумовленої договором вартості правничої допомоги.

Отже, стороною позивача документально доведено понесені витрати на правову допомогу в розмірі 12000,00 грн, а саме: надано договір на правову допомогу, ордер про надання правничої допомоги, розрахунок фактично понесених витрат на правничу допомогу та детальний опис наданих послуг, а тому у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат.

Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з тим, що позов задоволено повністю, необхідно стягнути з ФГ «Персть» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати.

Керуючись статтями 12, 13, 76-83, 141, 258, 259, 264-265 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до фермерського господарства «Персть» про визнання відсутнім права оренди, стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди та моральної шкоди задовольнити.

Визнати відсутнім право оренди, яке зареєстроване 07.10.2013 року за фермерським господарством «Персть» на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,61 га, розташованої на території Босівської сільської ради Звенигородського (Лисянського) району Черкаської області, з кадастровим номером 7122880400:03:001:0475, яка належить на праві власності ОСОБА_1 (адреса реєстрації та проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Усунути перешкоди в користуванні та розпоряджанні земельною ділянкою шляхом зобов`язання фермерського господарства «Персть» (місце знаходження село Босівка, Звенигородський район, Черкаська область, код ЄДРПОУ 31803708) повернути земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,61 га, розташованої на території Босівської сільської ради Звенигородського (Лисянського) району Черкаської області, з кадастровим номером 7122880400:03:001:0475 її власнику - ОСОБА_1 (адреса реєстрації та проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Стягнути з фермерського господарства «Персть» збитки у вигляді упущеної вигоди на користь ОСОБА_1 за фактичне користування земельною ділянкою відповідачем за період з 2023-2026 роки в розмірі 71552,80 грн (сімдесят одна тисяча п`ятсот п`ятдесят дві гривні 80 копійок).

Стягнути з фермерського господарства «Персть» моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн (десять тисяч гривень) на користь ОСОБА_1 .

Стягнути з фермерського господарства «Персть» на користь ОСОБА_1 понесені позивачем судові витрати на оплату правничої допомоги та судового збору в сумі 16323,74 грн (шістнадцять тисяч триста двадцять три гривні 74 копійки).

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів з дня його проголошення не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Лисянським районним судом Черкаської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 22.05.2026 року.

Реквізити сторін:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Представник позивача адвокат Ткаченко Алла Дмитрівна, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №001556 від 17.02.2025 року, місцезнаходження: вул. М.Грушевського, 142 оф.1 м. Звенигородка Звенигородського району Черкаської області.

Відповідач фермерське господарство «Персть», код ЄДРПОУ: 31803708, місцезнаходження: с. Босівка Звенигородського району Черкаської області.

Суддя Наталія БЕСАРАБ