Рішення № 136766655, 21.05.2026, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/1005/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2026 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області у складі:

головуючої судді Балацької О.Р.,

з участю секретаря судового засідання Кулікович Д.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Рівненській області про стягнення нарахованої, але не виплаченої пенсії,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позицій сторін.

В Рівненський міський суд Рівненської області з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області звернулася ОСОБА_1 , в якій просить суд стягнути на її користь належну її чоловіку - ОСОБА_2 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 , суму нарахованої на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 09.12.2022 у справі № 460/39409/22, яке набрало законної сили 10.01.2023, але не виплаченої пенсії в розмірі 198 461 грн. 92 коп. та суму нарахованої на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 31.05.2023 у справі № 460/7494/23, яке набрало законної сили 04.07.2023, але не виплаченої пенсії в розмірі 50 000 грн. 00 коп., загальна сума якої становить 248 461 грн. 92 коп.

В обґрунтування позову вказує, що її чоловік ОСОБА_2 , за життя звертався до суду з адміністративними позовами щодо захисту свого права на належне пенсійне забезпечення. Рішеннями Рівненського окружного адміністративного суду від 09.12.2022 у справі №460/39409/22 та від 31.05.2023 у справі №460/7494/23, які набрали законної сили, було визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії та нарахуванні щомісячної доплати до пенсії, а також зобов`язано відповідача здійснити відповідні нарахування та виплати. На виконання зазначених судових рішень відповідачем було проведено перерахунок пенсії та визначено суми заборгованості у розмірі 198461 грн. 92 коп. та 50000 грн. 00 коп., однак фактично вказані кошти за життя ОСОБА_2 виплачені не були у зв`язку з тривалим невиконанням судових рішень пенсійним органом. Позивач вказує, що після смерті чоловіка ІНФОРМАЦІЯ_1 вона, як дружина померлого та спадкоємець першої черги, набула право на отримання належних спадкодавцю, але не одержаних ним за життя сум пенсії відповідно до положень ст.1227 ЦК України, ст.52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та ст.91 Закону України «Про пенсійне забезпечення». При цьому позивач зазначає, що відповідач листом від 09.01.2026 повідомив про наявність заборгованості та внесення її до Реєстру судових рішень, однак фактичну виплату коштів пов`язав із необхідністю заміни сторони стягувача та наявністю фінансування. Посилаючись на правові висновки Верховного Суду щодо можливості стягнення спадкоємцями нарахованих, але не виплачених сум пенсії в порядку цивільного судочинства, позивач вважає, що невиплачені суми пенсії входять до складу спадкового майна та підлягають стягненню на її користь як єдиного спадкоємця померлого. У зв`язку з наведеним позивач просить суд стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на її користь загальну суму нарахованої, але не виплаченої пенсії у розмірі 248461 грн. 92 коп., а також понесені судові витрати.

Представник відповідача у поданому відзиві зазначає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області не погоджується з позовними вимогами та вважає їх такими, що не підлягають розгляду і задоволенню. На думку відповідача, спір фактично виник щодо виплати сум пенсії, нарахованих на виконання рішень Рівненського окружного адміністративного суду у справах №460/39409/22 та №460/7494/23, і має публічно-правовий характер, у зв`язку з чим підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а не цивільного, що, на думку відповідача, є підставою для закриття провадження у справі. Також відповідач зазначає, що недоотримані суми пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера не входять до складу спадщини та можуть виплачуватися лише визначеним законом членам сім`ї у встановленому порядку, за умови дотримання строків звернення. Окрім цього, вказує, що позивач не була стороною адміністративних справ, на виконання яких здійснювалося нарахування, а виплата коштів можлива виключно в межах бюджетних асигнувань і наявного фінансування. У зв`язку з цим відповідач просить у задоволенні позову відмовити повністю.

ІІ. Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 січня 2026 року справу передано судді Балацькій О.Р.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 20 січня 2026 року зазначена позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. (а.с. 20-21)

Позивач у позовній заяві просила розглядати справу за її відсутності.

Від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи за відсутності Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області та його представника. (а.с. 38-40)

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 22 квітня 2026 року закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті. (а.с. 42-43)

Будь-яких інших заяв та клопотань від учасників справи не надходило.

В порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України, розгляд справи здійснюється судом без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

З`ясувавши фактичні обставини справи, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

ІІІ. Фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин та докази.

Суд встановив, що ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 . (а.с. 9, зворотній бік)

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 . (а.с. 10)

За життя ОСОБА_2 перебував на обліку в органах Пенсійного фонду України та отримував пенсію, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». У зв`язку із невідповідністю розміру нарахованої пенсії вимогам чинного законодавства, ним було подано адміністративні позови до Рівненського окружного адміністративного суду.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 09.12.2022 у справі № 460/39409/22, яке набрало законної сили 10.01.2023, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови у перерахунку та виплаті пенсії з 01.12.2019 та зобов`язано здійснити її перерахунок і виплату на підставі відповідної довідки про грошове забезпечення з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 31.05.2023 у справі № 460/7494/23, яке набрало законної сили 04.07.2023, визнано протиправними дії відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 грн та зобов`язано здійснити її нарахування і виплату з 01.07.2021.

Згідно з листом Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 09.01.2026 № 1700-0203-8/2276, на виконання зазначених судових рішень було проведено відповідні перерахунки пенсії ОСОБА_2 та сформовано заборгованість: за рішенням у справі №460/39409/22 - у розмірі 198461,92 грн за період з 01.12.2019 по 31.01.2023; за рішенням у справі №460/7494/23 - у розмірі 50000,00 грн за період з 01.07.2021 по 31.07.2023. (а.с. 17)

Водночас встановлено, що зазначені суми пенсії за життя ОСОБА_2 фактично виплачені не були, а їх виплата не здійснена і після його смерті, у зв`язку з чим відповідна заборгованість залишилася непогашеною.

Після смерті пенсіонера позивач як його дружина звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, у зв`язку з чим заведено спадкову справу. Матеріалами справи підтверджується, що позивач є спадкоємцем першої черги за законом та фактично прийняла спадщину у встановленому порядку. (а.с. 14)

Судом також встановлено, що позивач зверталася до відповідача з приводу виплати нарахованих, але не отриманих сум пенсії, однак отримала відповідь про необхідність оформлення заміни сторони у зобов`язанні (стягувача) та здійснення виплати за наявності відповідного фінансування з Державного бюджету України.

Таким чином, спірні правовідносини виникли у зв`язку з невиплатою Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області сум пенсії, які були нараховані на виконання рішень суду, але не отримані пенсіонером за життя та заявлені позивачем як складова спадкового майна.

ІV. Застосовані норми права та мотиви з яких виходить суд при прийнятті рішення.

Право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання закріплене частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України право на звернення до суду за захистом гарантується, оскільки кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод, законних інтересів.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Стаття 41 Конституції України та стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку Україна ратифікувала 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4,7 та 11 до Конвенції» передбачають право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Принцип непорушності права приватної власності означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України), крім прав і обов`язків, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 ЦК України (ст. 1219 ЦК України).

Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно з ч. 1 ст. 1269, ч. 1 ст. 1270 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

За змістом ст. 1227 ЦК України, суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Відповідно до ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини (ст. 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

Відповідно до ч. 1 ст. 91 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суми пенсії, що належали пенсіонеру і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності входять до складу спадщини.

Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 23 вересня 2020 року у справі № 428/6685/19. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20) зазначив, що «тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що цією правовою нормою встановлено:

- сингулярне правонаступництво членів сім`ї спадкодавця на отримання належних йому та не отриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім`ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім`ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім`ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини;

- право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім`ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов`язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом;

- право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов`язана з його суб`єктивним правом (зокрема право на страхові виплати). Саме тому у членів сім`ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім`ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат, та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати».

Для приватного права властивою є така засада як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема постанову Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування (частини друга, четверта, сьома статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина перша статті 18 ЦПК України).

Тлумачення статті 1227 ЦК України, з урахуванням принципу розумності, свідчить, що невиконання рішення суду, яке ухвалено за життя спадкодавця та набрало законної сили, про зобов`язання пенсійного фонду здійснити перерахунок та виплату спадкодавцю пенсії, не позбавляє його спадкоємця (спадкоємців) можливості спадкувати право на отримання грошових сум пенсії. У розумінні положень статті 1227 ЦК України ці суми вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю. Правопорядок не може допускати ситуації коли нівелюється законна сила судового рішення. Очевидно, що такий підхід дозволяє отримати результати, яких розум і справедливість могли б очікувати.

Суд встановив, що позивачка ОСОБА_1 є дружиною померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , який за життя був пенсіонером та звертався до суду з позовами до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо захисту права на належне пенсійне забезпечення. Рішеннями Рівненського окружного адміністративного суду від 09.12.2022 у справі № 460/39409/22 та від 31.05.2023 у справі № 460/7494/23, які набрали законної сили, дії відповідача щодо неналежного нарахування пенсії були визнані протиправними та зобов`язано провести перерахунок і виплати. На виконання зазначених рішень відповідачем здійснено нарахування сум у розмірі 198 461,92 грн та 50 000,00 грн, однак фактична виплата цих коштів за життя пенсіонера проведена не була. Після смерті пенсіонера позивачка звернулася до відповідача як спадкоємець першої черги з вимогою про отримання нарахованих, але не виплачених сум пенсії, однак виплата здійснена не була, у зв`язку з чим виник спір щодо належності та порядку виплати зазначених коштів.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки встановлено факт наявності нарахованих, але не виплачених за життя пенсіонера сум пенсії, визначених на виконання рішень суду, які входять до складу спадкового майна та підлягають виплаті позивачці як спадкоємиці першої черги, у зв`язку з чим наявні правові підстави для стягнення з відповідача на її користь відповідної суми.

Відповідно до ч. 1. ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з задоволенням позовних вимог судовий збір слід покласти на відповідача. Відтак з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 2 034 грн. 86 коп. (дві тисячі тридцять чотири) гривні 86 копійок.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 3, 4, 5, 10, 12, 81, 141, 258, 259, 263-265, 273 ЦПК України, статтями 1220, 1268, 1270, 1272 ЦК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про стягнення коштів задовольнити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 198 461 (сто дев`яносто вісім тисяч чотириста шістдесят одна) гривня 92 копійки, що нараховані на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 09.12.2022 у справі ЄУН 460/39409/22.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень 00 копійок, що нараховані на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 31.05.2023 у справі ЄУН 460/7494/23.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 2 034 (дві тисячі тридцять чотири) гривні 86 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 21 травня 2026 року.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, місце знаходження: вул. Олександра Борисенка, буд. 7, 33028, ЄДРПОУ 21084076.

Суддя Ольга БАЛАЦЬКА