Рішення № 136766607, 19.05.2026, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/26251/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2026 року

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді - Тимощука О.Я.,

при секретарі Ковальчук О.Б.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Пителя М.В.,

представника відповідача Кректун О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Рівне в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Рівненської обласної прокуратури про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі Рівненської обласної прокуратури про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, та стягнення витрат на юридичну допомогу у кримінальному провадженні.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказав, що 29.12.2012 року старший слідчий прокуратури Здолбунівського району Рівненської області (нині Здолбунівська окружна прокуратура) Горчак І.В. вніс відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі ЄРДР) та розпочав досудове розслідування у кримінальному провадженні №42012190130000024 за фактом вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України.

11.06.2013 року у рамках вказаного кримінального провадження старший слідчий Горчак І.В. вручив ОСОБА_1 повідомлення про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України.

У подальшому, 14.06.2013 року за клопотанням старшого слідчого Горчака І.В. ухвалою слідчого судді Здолбунівського районного суду Рівненської області у справі № 562/1646/13-к ОСОБА_1 відсторонено від займаної на той час посади старшого оперуповноваженого відділення кримінальної міліції у справах дітей Рівненського РВ УМВС України в Рівненській області строком на 2 місяці.

27.06.2013 року старший слідчий ОСОБА_2 завершив досудове розслідування кримінального провадження №42012190130000024 шляхом складання та передачі до суду обвинувального акту щодо ОСОБА_1 за фактом вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України.

За наслідками судового розгляду вказаного кримінального провадження Рівненським міським судом Рівненської області 04.12.2023 року у справі № 569/12094/13-к ухвалено виправдувальний вирок, яким ОСОБА_1 визнаний невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, та виправданий за відсутності в його діянні складу кримінального правопорушення.

05.05.2025 року ухвалою Рівненського апеляційного суду у цій же справі вирок суду першої інстанції залишено без змін, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення.

25.09.2025 року постановою Касаційного кримінального суду Верховного Суду у цій же справі касаційну скаргу прокурора також залишено без задоволення, а ухвалу апеляційного суду без змін.

В результаті неправомірних рішень і дій посадових осіб органу досудового розслідування та прокуратури у вигляді незаконного кримінального переслідування, у тому числі незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного відсторонення від посади та інших процесуальних рішень і дій, ОСОБА_1 завдана істотна моральна шкода.

Ухвалою суду від 05.12.2025 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі з призначенням підготовчого судового засідання на 05.02.2026 року.

25.12.2025 року через канцелярію Рівненського міського суду Рівненської області представником відповідача ОСОБА_3 подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 у повному обсязі.

В обґрунтування поданого відзиву представник відповідача зазначив, що здійснення слідчих дій у ході розслідування кримінальної справи відносяться до повноважень органів досудового розслідування згідно з вимогами кримінального процесуального законодавства, тому саме лише здійснення таких заходів не може бути підставою для збільшення розміру відшкодування моральної шкоди, визначеного спеціальним законом.

ОСОБА_1 в позові не доведено обставин, що підтверджують спричинення йому будь-якої моральної шкоди внаслідок незаконних дій держави, не наведено та не надано доказів на підтвердження доводів позовної заяви, не зазначено причинно-наслідкового зв`язку між діями правоохоронних органів та нібито спричиненою йому моральною шкодою.

ОСОБА_1 перебував під слідством та судом з 11.06.2013 року (дата повідомлення про підозру) до 05.05.2025 року (дата набрання законної сили вироком суду), тобто повних 142 місяці та 24 дні.

У разі доведеності заподіяння ОСОБА_1 моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, розмір відшкодування підлягає розрахунку із застосуванням величини для обчислення виплат за рішенням суду на рівні 2 102 грн. з урахуванням строку перебування ОСОБА_1 під слідством та судом.

Також, представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в межах кримінального провадження через відсутність доказів їх понесення, та у межах справи через відсутність детального опису виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).

30.12.2025 року через підсистему «Електронний суд» представником позивача - адвокатом Пителем М.В. подано відповідь на відзив, у якій викладено заперечення щодо наведених відповідачем у відзиві доводів.

04.02.2026 року через підсистему «Електронний суд» представником позивача - адвокатом Пителем М.В. подано заяву про виклик свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , заяву про допит позивача ОСОБА_1 як свідка.

05.02.2026 року у підготовчому засіданні судом задоволено заяви представника позивача - адвоката Пителя М.В. про виклик свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , заяву про допит позивача ОСОБА_1 як свідка, підготовче провадження по справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.03.2026 року.

Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Питель М.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві, просять їх задовольнити.

Представник відповідача - Кректун О.А. в судовому засіданні позовні вимоги не визнала з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, просить в їх задоволенні відмовити.

Заслухавши думку учасників процесу, допитавши позивача та свідків, дослідивши письмові докази по справі, оцінивши належність, допустимість, достовірність, як кожного окремого доказу, так і достатність, і їх взаємозв`язок у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 11.06.2013 року у кримінальному провадженні №42012190130000024 старшим слідчим прокуратури Здолбунівського району Рівненської області Горчаком І.В. повідомлено ОСОБА_1 про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України.

Згідно з повідомленням про підозру, оперуповноважений ВКМСД Рівненського РВ УМВС України в Рівненській області ОСОБА_1 підозрювався у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, а саме, перевищуючи владу та надані йому Законом України «Про міліцію» службові повноваження умисно застосував фізичне та психологічне насильство відносно ОСОБА_6

14.06.2013 року згідно з ухвалою слідчого судді Здолбунівського районного суду Рівненської області у справі № 562/1646/13-к ОСОБА_1 був відсторонений від займаної на той час посади старшого оперуповноваженого ВКМСД Рівненського РВ УМВС України в Рівненській області строком на 2 місяці.

27.06.2013 року старший слідчий ОСОБА_2 завершив досудове розслідування кримінального провадження № 42012190130000024 шляхом складання обвинувального акту щодо ОСОБА_1 .

За даними обвинувального акту, оперуповноважений ВКМСД Рівненського РВ УМВС України в Рівненській області ОСОБА_1 , перевищуючи владу та надані йому Законом України «Про міліцію» службові повноваження, умисно застосовував фізичне та психологічне насильство відносно ОСОБА_6 , чим вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 365 КК України.

04.12.2023 року Рівненським міським судом Рівненської області у справі № 569/12094/13-к ухвалено виправдувальний вирок, яким ОСОБА_1 визнаний невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, та виправданий за відсутності в його діянні складу кримінального правопорушення.

05.05.2025 року ухвалою Рівненського апеляційного суду у цій же справі вирок суду першої інстанції залишено без змін, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення.

25.09.2025 року постановою Касаційного кримінального суду Верховного Суду у цій же справі касаційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а ухвалу апеляційного суду без змін.

За змістом вироку Рівненського міського суду встановлено, що 25.12.2012 року заявник ОСОБА_7 звернувся до прокурора Рівненської області Присяжнюка В.С. зі скаргою від 24.12.2012 року на бездіяльність органів прокуратури м. Рівне та незгоду з прийнятим прокурором прокуратури м. Рівне Бабичем А.А. рішенням про відмову в порушенні кримінальної справи.

За дорученням прокурора Рівненської області Присяжнюка В.С. вказана скарга 27.12.2012 року за вихідним номером № 06/1-1172-11 скерована для перевірки прокурору Здолбунівського району Ольшанецькому І.В.

29.12.2012 року вказана скарга зареєстрована у Книзі обліку заяв і повідомлень про злочини прокуратури Здолбунівського району за № 91пр-12 відповідальною особою Лавринюк.

За резолюцією прокурора ОСОБА_8 старшому слідчому ОСОБА_2 доручено внести відомості із заяви до ЄРДР та провести розслідування.

На виконання доручення прокурора старший слідчий Горчак І.В., як реєстратор, вніс наявні відомості до ЄРДР і розпочав досудове розслідування кримінального провадження, якому було присвоєно № 42012190130000024 від 29.12.2012 року.

Так, з 00 годин 20.11.2012 року Кримінально-процесуальний кодекс 1960 року з наступними змінами та Закон Української РСР «Про затвердження Кримінально-процесуального кодексу Української РСР» втратили чинність і з цього часу набрав чинності Кримінальний процесуальний кодекс України № 4651-VІ від 13 квітня 2012 року. Це означає, що з того часу процесуальна дія проводиться, а процесуальні рішення приймаються згідно з положеннями нового Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення (ст. 5 цього Кодексу).

Відповідно до п. 3 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України заяви та повідомлення про злочини, які надійшли до органів дізнання, слідчих, прокурорів до набрання чинності цим Кодексом і по яких не прийнято рішення про порушення кримінальної справи або про відмову у порушенні кримінальної справи, передаються органам досудового розслідування згідно з цим Кодексом для початку досудового розслідування в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з роз`ясненнями Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України, у разі якщо до дня набрання чинності цим Кодексом орган дізнання, слідчий чи прокурор винесли постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, яка як процесуальне рішення не передбачена цим Кодексом, що виключає можливість її оскарження до суду, то, незважаючи на це, така постанова може бути оскаржена до суду з підстав, у порядку та строки, передбачені КПК 1960 року. Таке ж право на оскарження зберігається й у разі винесення органом дізнання, слідчим, прокурором постанови про порушення кримінальної справи. Право особи на оскарження зазначених судових рішень випливає з дії принципів верховенства права, правової визначеності та заборони звуження (обмеження) прав і свобод людини та громадянина.

Наявність не скасованої постанови про відмову в порушенні кримінальної справи позбавляє особу права, за зверненням чи повідомленням якої була винесена зазначена постанова, на подання нею повторної заяви чи повідомлення про злочин та внесення їх до ЄРДР.

Аналогічні вимоги викладені і в п.п. 6.1., п. 6, р. 2 «Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань», затвердженого наказом Генерального прокурора України від 17.08.2012 року № 69, відповідно до якого, відомості про кримінальні правопорушення за заявами і повідомленнями, що надійшли до органів дізнання, слідчих, прокурорів до набрання чинності Кримінальним процесуальним кодексом України і в яких не прийнято рішення про порушення кримінальної справи чи про відмову в порушенні кримінальної справи вносяться до Реєстру органами досудового розслідування протягом десяти днів з моменту його впровадження.

Таким чином, станом на 29.12.2012 року старший слідчий Горчак І.В. не мав повноважень на внесення скарги ОСОБА_7 від 24.12.2012 року до ЄРДР та на проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні.

Скарга ОСОБА_7 не є заявою, повідомленням про вчинене нове чи інше кримінальне правопорушення, а є лише вимогою про скасування постанови прокурора прокуратури м. Рівне Бабича А.А. про відмову в порушенні кримінальної справи від 01.08.2012 року, не містить в собі необхідних відомостей, передбачених ч. 5 ст. 214 КПК України, і не може бути внесена до ЄРДР та не може слугувати початком досудового розслідування.

Таким чином, старший слідчий прокуратури Здолбунівського району Рівненської області Горчак І.В. порушуючи загальні засади здійснення кримінального провадження, принципи верховенства права та законності, безпідставно, в порушення вимог КПК України вніс до ЄРДР відомості по кримінальне правопорушення за обставинами якого вже було прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи.

Також, старший слідчий Горчак І.В. не мав повноважень, у розумінні вимог ст.ст. 40, 280, 282, 284 КПК України, відновити та продовжити досудове розслідування після скасування ухвалою Рівненського міського суду від 15.03.2013 у справі № 569/8123/13-к постанови прокурора прокуратури м. Рівне Бабича А.А. про відмову в порушенні кримінальної справи від 01.08.2012 року.

Ухвалою Рівненського міського суду від 15.03.2013 року у справі № 569/8123/13-к Рівненським міським судом було прийнято постанову про задоволення скарги ОСОБА_7 та скасовано постанову прокурора прокуратури м. Рівне Бабича А.А про відмову в порушенні кримінальної справи від 01.08.2012 року.

04.06.2013 року старший слідчий Горчак І.В. прийняв постанову про відновлення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42012190130000024.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 282 КПК України, рішення про відновлення досудового розслідування може бути прийнято лише у разі прийняття рішення про його зупинення з підстав, передбачених ст. 280 КПК України.

Оскільки, рішення про зупинення досудового розслідування не приймалося, то і будь-яких правових підстав для його відновлення у старшого слідчого ОСОБА_2 не було.

Після неправомірного відновлення досудового розслідування, старший слідчий Горчак І.В. незаконно повідомив про підозру у вчиненні злочину ОСОБА_1 та завершив досудове розслідування шляхом складання обвинувального акту.

У судовому засіданні допитаний як свідок ОСОБА_1 показав, що у червні 2013 року йому зателефонував слідчий ОСОБА_2 та викликав для повідомлення про підозру. Дзвінок слідчого Горчака І.В. одразу викликав у нього відчуття тривоги. 11.06.2013 року слідчий Горчак І.В. повідомив йому про підозру у злочині, а після почав здійснювати на нього психологічний тиск. Під час цього він відчув страх та тривогу. Весь час перебування під слідством та судом він перебував у постійному смутку, страху, відчутті безнадійності, тривозі. Ці емоції викликали у нього тривалу депресію, яка як наслідок також негативно вплинула на стан його фізичного здоров`я. Також, незаконне кримінальне переслідування завдало шкоди фізичному здоров`ю його дружини ОСОБА_9 , яка на той час була вагітною. Так, через переживання за нього, у неї був ризик викидня, що посилило негативний емоційний його стан. Крім того, через обвинувачення у вчиненні ним насильства з ним припинила спілкуватись його сестра, яка звинуватила його у погіршенні здоров`я їх матері через обвинувачення його в такому злочині. Через це він був вимушений тримати в собі всі свої переживання та тривоги, що були пов`язані з його кримінальним переслідуванням. Однак, це ще більше погіршувало його емоційний стан. Унаслідок цього, між ним та дружиною, а також родичами, часто виникали сварки, що вкрай негативно позначилася на його відносинах з цими особами. Також, відчуття глибокого морального приниження йому завдали публічні виказування прокурора області, який під час однієї з прес-конференцій неодноразово називав його прізвище і вказував на вчинення ним злочину. Це завдало шкоди його репутації, честі і гідності, а також репутації його дружині, яка на той час працювала у прес-службі міліції. Він був змушений постійно виправдовуватись перед колегами, друзями та родичами за злочин, який не вчиняв. Також, відчуття приниження та страху у нього викликало відсторонення від посади, яке також призвело до зменшення доходу його сім`ї і вимушеного переїзду до батьків дружини за межі м. Рівне у зв`язку з відсутністю достатніх коштів для оренди квартири у м. Рівне. Неодноразово в коридорах суду працівники прокуратури пропонували йому визнати вину і закрити справу за строками давності, що вкрай глибоко ображало його. Після ухвалення судом виправдувального вироку, його не полишають негативні почуття глибокого морального приниження через незаконне звинувачення, страху повторного незаконного переслідування та постійного занепокоєння, що деякі оточуючі все одно вважають його винним у вчиненні злочину.

Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні показала суду, що є дружиною ОСОБА_1 . У червні 2013 року вона помітила, що ОСОБА_1 раптово став дуже тривожним, нервовим, відстороненим. Згодом вона дізналася, що його підозрюють у вчиненні насильства над людиною. У той час вона була вагітною і через переживання за чоловіка у неї був ризик викидня. ОСОБА_1 вкрай складно сприймав це, зокрема, ще більше нервував. Через це у нього загострювались хронічні захворювання, почались проблеми зі сном, тиском. Бували випадки, що він втрачав свідомість. Також, у зв`язку з цим у них часто виникали сварки. Через обвинувачення ОСОБА_1 з ним припинили спілкування його сестра, деякі колеги та знайомі. Після того, як його відсторонили від посади, вони були змушені переїхати з орендованої квартири у м. Рівне до її батьків за 40 км від Рівного. Це створювало для них великі незручності. Також, ОСОБА_1 дуже сильно нервував через публікації у засобах масової інформації щодо вчинення ним злочину. У 2013 році, під час прес-конференції прокурора області, він, назвав прізвище ОСОБА_1 як людини, яка підозрюється у вчиненні насильства над затриманим. ОСОБА_4 на той час працювала у прес-службі УМВС в Рівненській області. Після цієї прес-конференції вона почала отримувати дзвінки від журналістів із проханням підтвердити факти насильства. Коли вона повідомила про це ОСОБА_1 , він був роздратований та принижений. Весь час поки тривало кримінальне провадження вона помічала, що ОСОБА_1 майже завжди був засмучений, тривожний, знервований.

Свідок ОСОБА_5 показав суду, що у 2013 році він працював разом із ОСОБА_1 у Рівненському РВ. У червні 2013 року він помітив, що ОСОБА_1 став вкрай нервовим, розгубленим, постійно про щось тривожився. Згодом він дізнався, що у цей час ОСОБА_1 обвинуватили у насильстві над затриманим. Через це у ОСОБА_1 виникли проблеми на роботі. Керівництво почало більш прискіпливо ставитись до ОСОБА_1 , деякі колеги дистанціювались від нього. ОСОБА_1 тривалий час виглядав вкрай пригніченим, стривоженим, знервованим через обвинувачення у вчинені злочину.

Також, судом досліджено наявний в матеріалах справи епікриз № 285/238 від 01.07.2013 року за даними якого, у період з 10.06.2013 року до 01.07.2013 року ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні у Лікарні (з поліклінікою) УМВС України в Рівненській області зі скаргами на колючий, стискаючий біль в ділянці серця, неможливість вдихнути, загальну слабкість, швидку втому, періодичний головний біль. Діагноз: нейроциркуляторна дистонія за змішаним типом, І-ІІ ст. функціональних розладів. Додаткова атипова хорда лівого шлуночка в середньо-базальному відділі, коса розміщена. Остеохондроз шийно-грудного відділу хребта з больовим синдромом в стадії нестійкої ремісії.

За даними свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 14.09.2012 судом встановлено, що 14.09.2012 року Жобринською сільською радою Рівненського району Рівненської області зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_10 (після реєстрації шлюбу Загурська).

Згідно з епікризом № 196 від 31.05.2013 року судом встановлено, що у період з 14.05.2013 року до 31.05.2013 року ОСОБА_4 знаходилась на стаціонарному лікуванні у Лікарні (з поліклінікою) УМВС України в Рівненській області зі скаргами на головний біль, головокружіння, загальну слабкість. Діагноз: НЦД змішаного типу, ІІ ст. функціональних проявів. Вагітність 18 тижнів.

Також, судом досліджені наявні у матеріалах справи публікації у засобах масової інформації під заголовками «На Рівненщині судитимуть міліціонера, який через катування змусив чоловіка зізнатися у «вбивстві» односельця», « ІНФОРМАЦІЯ_1 », «Резонансні справи Рівненщини. Перевищення службових повноважень пряма дорогa до суду», ««Вибивав» зізнання у вбивстві: у Рівному виправдали ексміліціонера», за змістом яких встановлені обставини публічного поширення інформації про хід досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження.

Надаючи оцінку вищезазначеним обставинам, суд зазначає наступне.

Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1176 ЦК України, шкода,завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування,прокуратури або суду.

Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Підстави, порядок та розмір шкоди, яка підлягає відшкодуванню, встановлено Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі Закон).

У п. 1 ст. 1 Закону наведено перелік підстав, за наявності яких фізичній особі може бути відшкодовано шкоду, завдану внаслідок, зокрема: незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Згідно з п. 1 ст. 2 Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку постановлення виправдувального вироку суду.

Відповідно до п. 5 ст. 3 Закону, у наведених в статті 1 Закону випадках громадянинові відшкодовується моральна шкода.

Згідно з ч. 5 та ч. 6 ст. 4 Закону, відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного та психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 13 Закону розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.

Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Отже, законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалості, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі.

Тобто суд має з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.

Подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 року у справі № 686/23731/15-ц, від 29.05.2019 року у справі № 522/1021/16-ц, від 25.03.2020 року у справі № 641/8857/17, від 15.12.2020 року у справі № 752/17832/14-ц.

В ході розгляду справи судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебував під слідством та судом з 11.06.2013 року (повідомлення ОСОБА_1 про підозру) до 05.05.2025 року (дата набрання законної сили вироком суду), тобто повних 142 місяці та 24 дні.

З урахуванням наведеного та того, що ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні інкримінованого йому тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, отриманих позивачем моральних страждань, завданих тривалим кримінальним провадженням відносно нього, вимушених змін у повсякденному житті та у всіх його сферах, необхідності доводити свою невинуватість в інкримінованому злочині, погіршення стосунків з оточуючими через обвинувачення, позбавлення можливостей реалізації позивачем своїх звичок і бажань, cуд вважає, що достатнім та справедливим є відшкодування моральної шкоди з розрахунку 1 (однієї) мінімальної заробітної плати за кожен місяць його перебування під слідством і судом, що складає 1 234 791 грн. 60 коп. (142 місяці 24 дні * 8 647,00 грн. = 1 234 791,60 грн.).

Суд відхиляє доводи відповідача про недоведеність обставин, що підтверджують незаконність дій правоохоронних органів, спричинення ОСОБА_1 будь-якої моральної шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між ними.

Судовими рішеннями у справі № 569/12094/13-к встановлено, що старший слідчий Горчак І.В. незаконно повідомив про підозру у вчиненні злочину ОСОБА_1 та завершив досудове розслідування шляхом складання обвинувального акту.

Показаннями ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та письмовими доказами, які наявні у матеріалах справи, підтверджено завдання ОСОБА_1 істотної моральної шкоди, що полягає у душевних стражданнях, яких ОСОБА_1 зазнав у зв`язку з протиправним обвинуваченням у вчиненні злочину.

Разом з цим, суд відхиляє доводи відповідача, що розмір відшкодування підлягає розрахунку із застосуванням величини для обчислення виплат за рішенням суду на рівні 2 102 грн.

Як уже зазначено вище, згідно з ч. 3 ст. 13 Закону відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 686/23731/15-ц вказано про те, що суд, при вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди у такій категорії справ, має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

У відповідності до положень ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет на 2026 рік», мінімальна заробітна плата у місячному розмірі з 1 січня становить 8 647 грн.

Також суд відхиляє доводи позивача про перебування під слідством та судом до 25.09.2025.

За приписами п. 14 ч. 1 ст. 3 КПК України притягнення до кримінальної відповідальності стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 КПК України виправданим у кримінальному провадженні є обвинувачений, виправдувальний вирок суду щодо якого набрав законної сили.

Отже, розмір моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, необхідно визначати з часу повідомлення про підзору до набрання виправдувальним вироком законної сили.

За матеріалами справи встановлено, що виправдувальний вирок щодо позивача набрав законної сили 05.05.2025 року.

Отже, позивач ОСОБА_1 перебував під слідством та судом у період з 11.06.2013 року до 05.05.2025 року.

Щодо відшкодування витрат у зв`язку з наданням позивачу юридичної допомоги у кримінальному провадженні № 42012190130000024.

За матеріалами справи судом встановлено, що 29.01.2024 року ОСОБА_1 уклав Договір про надання професійної правничої допомоги з адвокатом Пителем М.В.

Відповідно до п. 1.1. цього Договору адвокат Питель М.В. зобов`язався надати ОСОБА_1 правничу допомогу під час розгляду справи №569/12094/13-к, а ОСОБА_1 зобов`язався оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання Договору.

Згідно з п. 1.2. цього ж Договору безпосередній зміст правничої допомоги за цим Договором полягає у: - правовому дослідженні та наданні Клієнту правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань; - перевірці на відповідність положенням законодавства України документів наданих Клієнтом, приведення їх у відповідність до належної форми та змісту; - прийнятті участі у підготовці та укладенні різного виду договорів, що укладаються Клієнтом з юридичними особами, підприємцями та громадянами, надання допомоги в організації контролю за виконанням зазначених договорів, контролі повного застосування передбачених законом та договором санкцій до контрагентів, які не виконують договірні зобов`язання; - складанні заяв, скарг, заперечень, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів Клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; - представництві інтересів Клієнта перед особами приватного права (фізичними та юридичними), органами державної влади та/або місцевого самоврядування в усіх правовідносинах, в яких Клієнт є учасником; - представництві у встановленому процесуальним законодавством України Клієнта у судових справах (господарських, адміністративних, цивільних, про адміністративні правопорушення та будь-яких інших без обмежень галузями права і видами процесу) та перед іншими суб`єктами господарювання, органами державної влади або місцевого самоврядування у зв`язку з участю Клієнта в судових справах на будь-якій стадії такого процесу, включаючи ведення претензійної роботи, підготовку та пред`явлення позовних заяв, підготовку та направлення необхідних процесуальних документів (відзив, відповідь на відзив, клопотання, пояснення тощо), участь в судових засіданнях, підготовка та пред`явлення апеляційних та касаційних скарг, а також використання/виконання будь-якого іншого процесуального права/обов`язку Клієнта, передбаченого законодавством України. - представництві у встановленому процесуальним законодавством України Клієнта у кримінальному провадженні на стадії досудового розслідування, судового провадження у всіх без винятку інстанціях.

Пунктом 2.1. Договору визначено, що за надання правничої допомоги Клієнт зобов`язується виплатити Адвокату гонорар у розмірі, який додатково визначається Сторонами під час надання доручення.

Згідно з п. 3.9. Договору за результатами надання правничої допомоги складається Акт, що підписується Сторонами. В Акті вказується зміст наданої Адвокатом правничої допомоги та її вартість.

Договір набуває чинності з моменту його укладення та діє до моменту повного виконання Сторонами своїх зобов`язань (пункт 5.1. Договору).

Додатковою угодою №1 від 29.01.2024 року до вказаного Договору виходячи зі складності справи, тяжкості інкримінованого злочину, необхідності виконання адвокатом значного обсягу робіт (надання послуг), часу, необхідного на виконання відповідних робіт (надання послуг), значення справи для ділової репутації ОСОБА_1 , Сторони визначили, що за надання правничої допомоги за Договором ОСОБА_1 зобов`язується виплатити адвокату Пителю М.В. гонорар у розмірі 200 000 грн. протягом трьох календарних місяців з моменту ухвалення остаточного рішення у справі № 569/12094/13-к.

За даними Акту приймання-передачі № 1 від 30.09.2025 року встановлено, що відповідно до умов Договору, адвокат Питель М.В. надав, а ОСОБА_1 прийняв правничу допомогу у справі № 569/12094/13-к, а саме: - надання усних консультацій за результатом аналізу матеріалів кримінального провадження №42012190130000024, вироку Рівненського міського суду Рівненської області від 04.12.2023 у справі № 569/12094/13-к та апеляційної скарги прокурора; - підготовка та подання заперечень на апеляційну скаргу прокурора на вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 04.12.2023 у справі №569/12094/13-к; - участь у судових засіданнях Рівненського апеляційного суду у справі №569/12094/13-к; - підготовка та подання заперечень на касаційну скаргу прокурора на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 05.05.2025 у справі №569/12094/13-к; - участь у судовому засіданні Касаційного кримінального суду Верховного Суду у справі №569/12094/13-к.

Загальна вартість наданої правничої допомоги склала 200 000,00 грн.

ОСОБА_1 не має претензій до обсягу, якості та строків надання правничої допомоги.

Також, в матеріалах справи наявний рахунок на оплату № 1 від 30.09.2025 року за надання правничої допомоги за Договором на суму 200 000 грн.

Докази оплати рахунку у матеріалах справи відсутні.

Згідно з п. 4 ст. 3 Закону визначено, що громадянинові відшкодовуються (повертаються) суми, сплачені у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги.

Однією із засад кримінального провадження є забезпечення права на захист (п. 13 ч. 1 ст. 7 КПК України).

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 20 КПК України підозрюваний, обвинувачений, виправданий, засуджений має право на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватися правовою допомогою захисника, а також реалізовувати інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд зобов`язані роз`яснити підозрюваному, обвинуваченому його права та забезпечити право на кваліфіковану правову допомогу з боку обраного ним або призначеного захисника.

Згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 46 КПК України захисник користується процесуальними правами підозрюваного, обвинуваченого, захист якого він здійснює, крім процесуальних прав, реалізація яких здійснюється безпосередньо підозрюваним, обвинуваченим і не може бути доручена захиснику, з моменту надання документів, передбачених статтею 50 цього Кодексу, слідчому, прокурору, слідчому судді, суду. Захисник має право брати участь у проведенні допиту та інших процесуальних діях, що проводяться за участю підозрюваного, обвинуваченого, до першого допиту підозрюваного мати з ним зустріч без дозволу слідчого, прокурора, суду, а після першого допиту - мати такі зустрічі без обмеження в часі та кількості у робочі, вихідні, святкові, неробочі дні.

Згідно з ч. 1 ст. 47 КПК України захисник зобов`язаний використовувати засоби захисту, передбачені цим Кодексом та іншими законами України, з метою забезпечення дотримання прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого та з`ясування обставин, які спростовують підозру чи обвинувачення, пом`якшують чи виключають кримінальну відповідальність підозрюваного, обвинуваченого.

У Рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 року у справі № 23-рп/2009 у справі щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України (справа про право на правову допомогу), зазначено, що «правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати».

У постанові від 08.02.2023 року у справі № 750/958/20 Верховний Суд дійшов висновку, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Вищезазначені докази у їх сукупності, підтверджують факт надання адвокатом Пителем М.В. правничої допомоги ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 42012190130000024.

За таких обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовної вимоги про відшкодування ОСОБА_1 витрат у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги у кримінальному провадженні № 42012190130000024 у розмірі 100 000,00 грн., оскільки заявлена сума в 200 000,00 грн. є явно завищена та не відповідає принципам розумності і справедливості.

Суд відхиляє доводи відповідача про неможливість стягнення таких витрат через відсутність доказів їх фактичного понесення.

У справі «Бєлоусов проти України» (заява № 4494/07, п. 115) Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, він має сплатити його згідно із договірними зобов`язаннями. Як видно з матеріалів справи, п. Бущенко представляв заявника протягом провадження у Суді, отже, має право висувати вимоги щодо сплати гонорару згідно з договором. Відповідно Суд вважає витрати за цим гонораром «фактично понесеними» (див. також рішення у справі «Савін проти України», заява № 34725/08, пункт 97).

Ураховуючи, що адвокат Питель М.В. фактично надав, а ОСОБА_1 прийняв правничу допомогу у кримінальному провадженні № 42012190130000024, то у адвоката Пителя М.В. виникло право вимоги, а у ОСОБА_1 обов`язок оплати гонорару за надання правничої допомоги, а отже такі витрати є «фактично понесеними».

Щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у цій справі.

З матеріалів справи судом встановлено, що 30.09.2025 року ОСОБА_1 уклав з адвокатом Пителем М.В. Договір про надання професійної правничої допомоги.

Відповідно до пункту 1.1. цього Договору адвокат Питель М.В. зобов`язався надати ОСОБА_1 правничу допомогу у справі про відшкодування шкоди, завданої йому незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури у кримінальному провадженні № 42012190130000024, а ОСОБА_1 зобов`язався оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання Договору.

Згідно з п. 1.2. цього ж Договору безпосередній зміст правничої допомоги за цим Договором полягає у: - правовому дослідженні та наданні Клієнту правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань; - перевірці на відповідність положенням законодавства України документів наданих Клієнтом, приведення їх у відповідність до належної форми та змісту; - прийнятті участі у підготовці та укладенні різного виду договорів, що укладаються Клієнтом з юридичними особами, підприємцями та громадянами, надання допомоги в організації контролю за виконанням зазначених договорів, контролі повного застосування передбачених законом та договором санкцій до контрагентів, які не виконують договірні зобов`язання; - складанні заяв, скарг, заперечень, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів Клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; - представництві інтересів Клієнта перед особами приватного права (фізичними та юридичними), органами державної влади та/або місцевого самоврядування в усіх правовідносинах, в яких Клієнт є учасником; - представництві у встановленому процесуальним законодавством України Клієнта у судових справах (господарських, адміністративних, цивільних, про адміністративні правопорушення та будь-яких інших без обмежень галузями права і видами процесу) та перед іншими суб`єктами господарювання, органами державної влади або місцевого самоврядування у зв`язку з участю Клієнта в судових справах на будь-якій стадії такого процесу, включаючи ведення претензійної роботи, підготовку та пред`явлення позовних заяв, підготовку та направлення необхідних процесуальних документів (відзив, відповідь на відзив, клопотання, пояснення тощо), участь в судових засіданнях, підготовка та пред`явлення апеляційних та касаційних скарг, а також використання/виконання будь-якого іншого процесуального права/обов`язку Клієнта, передбаченого законодавством України. - представництві у встановленому процесуальним законодавством України Клієнта у кримінальному провадженні на стадії досудового розслідування, судового провадження у всіх без винятку інстанціях.

Пунктом 2.1. Договору визначено, що за надання правничої допомоги Клієнт зобов`язується виплатити Адвокату гонорар у розмірі, який додатково визначається Сторонами під час надання доручення.

Згідно з п. 3.9. Договору за результатами надання правничої допомоги складається Акт, що підписується Сторонами. В Акті вказується зміст наданої Адвокатом правничої допомоги та її вартість.

Договір набуває чинності з моменту його укладення та діє до моменту повного виконання Сторонами своїх зобов`язань (пункт 5.1. Договору).

Згідно з Додатковою угодою №1 від 30.09.2025 року до Договору виходячи зі складності справи, необхідності виконання адвокатом значного обсягу робіт (надання послуг), часу, необхідного на виконання відповідних робіт (надання послуг), значення справи для ОСОБА_1 , Сторони визначили, що за надання правничої допомоги за Договором ОСОБА_1 зобов`язується попередньо виплатити адвокату Пителю М.В. гонорар у розмірі 82 000 (вісімдесят дві тисячі) гривень протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту укладення Додаткової угоди.

Також, в матеріалах справи наявний рахунок на оплату № 2 від 30.09.2025 року на попередню оплату гонорару за Договором на суму 82 000,00 грн.

Згідно з квитанцією №2.335508309.1 від 02.10.2025 року ОСОБА_1 попередньо оплатив ОСОБА_11 гонорар за Договором у сумі 82 000,00 грн.

За приписами ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Пунктом 1 ч. 2, ч. 3 ст. 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Враховуючи, що позивачем до закінчення судових дебатів у справі, зокрема, у відповіді на відзив від 30.12.2025 року, заявлено про намір подати остаточний повний перелік наданих послуг/виконаних адвокатом робіт з визначенням їх остаточної ціни, що узгоджується з приписами ч. 8 ст. 141 ЦПК України, і такі докази на момент ухвалення рішення у справі відсутні, суд позбавлений можливості встановити їх дійсний розмір та здійснити розподіл судових витрат.

З огляду на викладене, питання про розподіл судових витрат у цій справі підлягає вирішенню після подання відповідних доказів у порядку, передбаченому ч. 8 ст. 141 ЦПК України, шляхом ухвалення додаткового рішення, відповідно до ст. 270 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 23, 1176 ЦК України, ст.ст. 12-13, 76, 81, 133, 137, 141, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Рівненської обласної прокуратури про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, та стягнення витрат на юридичну допомогу у кримінальному провадженні - задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 1 234 791 (один мільйон двісті тридцять чотири тисячі сімсот дев`яносто одну) гривню 60 копійок.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 100 000 (сто тисяч) гривень на відшкодування витрат у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги у кримінальному провадженні № 42012190130000024.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: : ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Держава Україна в особі Рівненської обласної прокуратури (місцезнаходження: 33028, м. Рівне, вул. 16 Липня, 52, код ЄДРПОУ: 02910077).

Суддя Рівненського

міського суду О.Я. Тимощук