Рішення № 136765651, 22.05.2026, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/3443/26

Провадження №2/524/3640/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.05.2026 року Автозаводський районний суд міста Кременчука в складі головуючого - судді Нестеренка С.Г. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» про зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До суду звернулася ОСОБА_1 із позовною заявою до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» (далі - ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго», відповідач) про зобов`язання вчинити певні дії, в якому просила зобов`язати відповідача здійснити їй перерахунок вартості наданих послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води з листопада 2022 і до дня ухвалення відповідного рішення суду, відповідно до рівня тарифів, що діяли станом на 24 лютого 2022 року.

В обґрунтування позову позивач вказувала, що є власником квартири АДРЕСА_1 , особовий рахунок № НОМЕР_1 .

З початку опалювального періоду 2022-2023 відповідач здійснює нарахування плати за послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води за тарифами, розмір яких перевищує розмір, встановлений на території м. Кременчука станом на 24.02.2022, що є порушенням ст. 1 Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування», оскільки тарифи на послуги з постачання теплової енергії для споживачів м. Кременчука не можуть перевищувати рівень тарифів, що застосовувався до цих споживачів до 24.02.2022 року, навіть якщо постачання до вказаної дати здійснювалося іншим суб`єктом господарювання.

Ухвалою судді від 22 квітня 2026 року відкрито провадження у справі, залучено сторін, призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в межах робочого часу суду.

08 травня 2026 року до суду надійшов відзив відповідача - ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» на позов, який було сформовано в системі «Електронний суд» 07 травня 2026 року, в якому вказав про незгоду з позовом.

Згідно з ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Станом на день розгляду справи та ухвалення судом рішення, учасники справи не подавали будь-які заяви, клопотання про відкладення розгляду справи та/або про розгляд справи з викликом учасників справи у судове засідання.

Відповідно до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

З огляду на те, що справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та без проведення судового засідання, на підставі частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши наявні докази у їх сукупності, встановив наступне.

Позивач просила зобов`язати відповідача здійснити їй перерахунок вартості наданих послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води з листопада 2022 і до дня ухвалення відповідного рішення суду, відповідно до рівня тарифів, що діяли станом на 24 лютого 2022 року, вказуючи про те, що є власником квартири АДРЕСА_1 , особовий рахунок № НОМЕР_1 .

Однак позивач не надала жодних належних і допустимих доказів на підтвердження факту належності їй квартири на праві власності або на праві користування.

Так, відповідно до довідки № 1604-5003147834 від 29.02.2024 року позивач ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, яку взято на облік та місцем проживання/перебування якої є: АДРЕСА_2 .

До матеріалів справи позивачем додано копію договору найну житлового приміщення від 21.02.2024 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , з якого постає, що остання винаймає квартиру АДРЕСА_1 . Строк дії договору 6 місяців. Доказів пролонгації договору суду надано не було.

З квитанцій про сплату вартості житлово-комунальних послуг, які надвалися до вказаної квартири постає, що особовий рахунок відкрито на ОСОБА_3 .

Таким чином, позивач не є власником житла, як про це заявила у позові, а лише тимчасово ним користувалася з 21.02.2024 року, строк користування становив - 6 місяців.

Надаючи оцінку вказаному, суд звертає увагу на наступне.

Постачання теплової енергії та постачання гарячої води на лівобережній частині м. Кременчука до листопада 2022 року здійснювало ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ» за тарифами, встановленими для нього.

З 24 лютого 2022 року Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який неодноразово був продовжений і діє станом на день розгляду справи.

У зв`язку із військовою агресією рф стосовно України, в результаті неодноразових ракетних ударів по м. Кременчуку, обладнання ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ» було зруйновано, а тому товариство припинило виробництво, транспортування та постачання теплової енергії своїм споживачам на лівобережну частину м. Кременчука.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 08.10.2022 року № 6894-р передано цілісний майновий комплекс відокремленого підрозділу «Кременчуцька ТЕЦ» Державної установи «Навчально-методичний центр з газової безпеки» (код ЄДРПОУ: 44657848) у спільну власність територіальних громад Полтавської області.

Рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області № 1508 від 20.10.2022 року ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» визначено виконавцем послуг постачання теплової енергії та постачання гарячої води на лівобережній частині міста Кременчука від джерела Кременчуцької ТЕЦ з покладенням відповідних обов`язків згідно із законодавством.

Загальновідомим фактом є те, що ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» надавало послуги з централізованого постачання теплової енергії та постачання гарячої води на лівобережній частині м. Кременчука з 01.11.2022 року по 31.03.2025 року включно, у тому числі позивачу, як споживачу цих послуг за вказаною раніше адресою.

Розмір тарифів, які використовувало для розрахунку ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» у спірний період, були визначені рішеннями Полтавської обласної ради № 477 від 30.09.2022, № 669 від 28.07.2023 року.

Після зміни постачальника теплової енергії та постачання гарячої води на лівобережній частині м. Кременчука з ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ» на ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго», для споживача збільшилась вартість послуг з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, оскільки відповідач застосував тарифи, які перевищують розмір тарифів, чинних станом на 24.02.2022 року.

На думку позивача, тарифи на постачання теплової енергії ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» для споживачів м. Кременчука не можуть перевищувати рівень тарифів, що застосовувались для цих споживачів до 24 лютого 2022 року, навіть якщо постачання до вказаної дати здійснювалося іншим суб`єктом господарювання.

Право на звернення до суду (право на захист у процесуальному розумінні) гарантується Конституцією та законами України, у тому числі статтями 15, 16 ЦК України та статтями 4, 5, 19 ЦПК України і може бути реалізоване, зокрема, коли особа вважає, що її право або право особи в інтересах якої вона звертається до суду порушено. У разі доведення в установленому законодавством порядку обставин, якими обґрунтовувалися вимоги, особа має суб`єктивне матеріальне право на їх задоволення.

Отже, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес, саме вони є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

При цьому, відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства, при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог, а правом визначати предмет та підставу позову наділений лише позивач (статті 13, 43, 49, 175 ЦПК України).

Стаття 391 ЦК України визначає, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яких шляхом, який власник вважає прийнятним.

Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме порушене право та з яких підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Судом встановлено, що позивач не є власником або співвласником квартири АДРЕСА_1 . При цьому позивач вважає, що порушене її право на користування майном, яким є грошові кошти нібито сплачені надмірно за комунальні послуги, надані відповідачем.

Суд звертає увагу, що додані позивачем ОСОБА_1 копії квитанцій про оплату комунальних послуг не підтверджують факту оплати цих послуг саме нею. Із цих квитанцій суд вбачає, що особовий рахунок № НОМЕР_1 відкрито на ім`я ОСОБА_3 і дана особа взагалі не була вказана як наймодавець квартири.

Правом на судовий захист своїх прав у порядку, передбаченому статтею 391 ЦК України, наділена особа якщо вона має повноваження власника майна. Відсутність порушеного права є підставою для ухвалення судом рішення про відмову у позові.

Верховний Суд неодноразово зазначав, якщо оспорюваний правочин або інші правовідносини не порушують прав і законних інтересів позивача, суд не повинен вдаватися до перевірки ефективності обраного позивачем способу захисту та правової оцінки по суті спору, встановлення обставин наявності/відсутності ідентифікуючих ознак, оскільки вказане є самостійною, достатньою підставою для відмови в позові (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19, від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17).

Якщо позов пред`явила особа, якій не належить право вимоги, суд повинен відкрити провадження, встановити дійсні обставини і, переконавшись у тому, що вимоги пред`явлено неналежним позивачем, відмовити йому у задоволенні позову.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Станом на момент відкриття провадження у справі позивач не була носієм спірного речового права, а відтак відсутній сам об`єкт судового захисту у розумінні статей 15, 16 ЦК України.

Звернення до суду з вимогами, спрямованими на захист прав іншої особи, не відповідає завданню цивільного судочинства та принципу диспозитивності. Суд не наділений повноваженнями здійснювати захист прав особи, яка не є учасником справи та самостійно не реалізувала право на судовий захист.

Оскільки позов подано неналежним позивачем за відсутності порушеного права, що є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позову у повному обсязі.

Позивач як споживач на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» була звільнена від сплати судового збору при подачі позову до суду, а звідси судові витрати у вигляді несплаченого судового збору у розмірі 1331,20 грн. слід віднести на рахунок держави.

Керуючись ст. 11-16, 509-510 ЦК України, ст. 4, 5, 10-13, 18, 76-81, 83, 141, 142, 258, 259, 263 - 265, 273 - 279, 352-354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» про зобов`язання вчинити певні дії.

Витрати зі сплати судового збору у розмірі 1331,20 грн. віднести на рахунок держави.

Повний текст рішення суду виготовлено 22 травня 2026 року.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Рішення набирає законної сили у випадку закінчення строку подання апеляційної скарги або якщо рішення залишено в силі за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: