Ухвала суду № 136765490, 22.05.2026, Ставищенський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 357/5934/26

Провадження № 2/378/554/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2026 року селище Ставище

Суддя Ставищенського районного суду Київської області Марущак Н. М. , розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінфорс", третя особа приватний виконавець Голяченко Іван Павлович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

До суду з вказаним позовом звернулась ОСОБА_1 через систему «Електронний суд».

21.05.2026 позивачка через систему "Електронний суд" подала до суду заяву про усунення недоліків на виконання ухвали суду від 19.05.2026.

ОСОБА_1 з у урахуванням заяви про усунення недоліків, просить суд визнати виконавчий напис № 96166, вчинений приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О. В. від 15.07.2021 таким, що не підлягає виконанню.

До заяви про усунення недоліків ОСОБА_1 додала заяву про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення у виконавчому провадженні № 66824627, відкритому приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Голяченком І. П.

Ознайомившись з заявою про забезпечення позову, суд дійшов наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У відповідності до п. 6 ч.1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.

За правилами ч.1 ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Відповідно до ч. 6 ст. 151 ЦПК України до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

В порушення положень ч. 6 ст. 151 ЦПК України ОСОБА_1 до заяви про забезпечення позову не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Обов`язок осіб, які звертаються до суду, сплачувати судовий збір це процесуальний обов`язок, визначений нормами процесуального права.

Відповідно до частини другої статті 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Таким спеціальним законом є Закон України «Про судовий збір».

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення тощо.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

В даному випадку прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998, «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001 (п. 53), відповідно до якого право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Як визначено приписами ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Ставки сплати судового збору встановлено ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

Частиною 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання заяви про забезпечення доказів або позову, ставка судового збору для фізичних осіб становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що в 2026 році становить 665,60 гривень.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 про забезпечення позову не відповідає вимогам, встановленим ст. 151 ЦПК України, оскільки до неї не додано доказу про сплату судового збору.

За правилами ч. 10 ст. 153 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог ст. 151 ЦПК України, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Разом з тим, суд роз`яснює, що повернення заяви не позбавляє заявника на повторне звернення до суду із заявою про забезпечення позову в порядку, встановленому ЦПК України.

Керуючись ст ст. 149, 150, 151, 153 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінфорс", третя особа приватний виконавець Голяченко Іван Павлович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - повернути заявнику.

На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 22 травня 2026 року.

Суддя Н. М. Марущак