Рішення № 136765447, 14.05.2026, Переяславський міськрайонний суд Київської області (до 25.04.2025 - Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області)

Справа № 373/1117/26

Провадження № 2/373/1202/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2026 року м. Переяслав

Переяславський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Лебедя В.В.,

за участю секретаря судових засідань Герасько К.Г.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Усенко М.І., який діє в інтересах ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», звертався до суду з позовом, у якому просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 994614 від 26.08.2020 в розмірі 13804,00 грн, судовий збір у розмірі 2662,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 26.08.2020 між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем було укладено договір про надання коштів на умовах фінансового кредиту № № 994614 (далі - кредитний договір), згідно з умовами якого відповідач отримав кредит в сумі 4000,00 грн на строк на 30 днів, зі сплатою процентів за користування кредитом, що передбачені умовами даного договору. Додатковими договорами від 15.09.2020, 16.10.2020 та 17.11.2020, укладеними між сторонами, було продовжено строк кредитування. ТОВ «Лінеура Україна» умови кредитного договору виконало в повному обсязі, кошти відповідачу надало в порядку та в строки, визначені кредитним договором, відповідач умови кредитного договору не виконав.

21.04.2021 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено договір факторингу № ККЛУ-21042021, згідно з яким до нового кредитора перейшло право вимоги по відношенню до боржників ТОВ «Лінеура Україна», в тому числі й до відповідача.

Станом на дату подання позову до суду заборгованість відповідача перед позивачем становить 13804,00 грн, з яких: 4000,00 грн - заборгованість за «тілом» кредиту, 9804,00 грн - заборгованість за процентами.

12.03.2026 відповідачу було направлено досудову вимогу, згідно з якою ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» повідомив про заміну кредитора, наявність заборгованості, її розмір та необхідність погашення, проте по даний час заборгованість не погашена.

Ухвалою судді від 06.04.2026 відкрито провадження у справі, яку прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Відповідачу було запропоновано протягом 10 днів із дня вручення копії даної ухвали подати відзив на позовну заяву, відповідно до ст. 191 ЦПК України. Витребувано від АТ КБ «ПриватБанк» письмові докази.

На виконання вимог ч. 1 ст. 177 ЦПК України позивач додав до позовної заяви докази надсилання відповідачу копій поданих до суду документів.

Ухвалою судді від 30.04.2026 здійснено перехід з розгляду в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, до розгляду з повідомленням сторін на 14.05.2026.

30.04.2026 від АТ КБ «ПриватБанк» до суду надійшли письмові докази на виконання вимог ухвали судді від 06.04.2026.

Позивач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки свого представника до суду не повідомив. У заявлених вимогах просив розглянути справу без участі представника.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, відповідно до приписів ст. 128, 130, 131 ЦПК України. Зокрема, шляхом розміщення оголошення на веб-сайті судової влади України. Про причини неявки суд не повідомив та не скористався своїм правом подати відзив на позовну заяву.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, встановив таке.

26.08.2020 між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 994614, згідно з умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 4000,00 грн (п. 1.2 договору).

Відповідно до пункту 1.3 договору, строк кредиту - 30 днів, який може бути продовжено у порядку та на умовах визначених договором.

Пунктами 1.4, 1.4.1, 1.4.2 договору встановлено, тип процентної ставки - фіксована. Знижена процентна ставка становить 0,76 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом (277,40 % річних), застосовується у межах строку надання кредиту. Стандартна процентна ставка становить 1,90 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом (693,50 % річних), застосовується у межах строку надання кредиту.

Відповідно до пункту 3.1 договору, нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, але не більше 90 календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факи/факт».

Пунктом 5.1 договору передбачено, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з графіком платежів, а у випадку якщо відбулося продовження строку користування кредитом - не пізніше дня, що є новою датою повернення кредиту, що вказано в додатковому договорі та відображається клієнту в особистому кабінеті.

15.09.2020, 16.10.2020 та 17.11.2020 між сторонами було укладено додаткові угоди, згідно яких було продовжено строк кредитування - до 16.10.2020, 16.11.2020, 18.12.2020 та погоджено процентну ставку за користування кредитом в розмірі 1,90 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом (693,50 % річних).

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до вимог закону та умов договору.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За матеріалами справи встановлено, що ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу кошти на умовах, передбачених договором.

Факт надання кредитних коштів підтверджується довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 1-1002 від 10.02.2026, із змісту якої слідує, що 26.08.2020 на платіжну картку НОМЕР_1 було зараховано кошти в розмірі 4000,00 грн, номер транзакції в системі іРау.ua - 64504242; листом АТ КБ «Приватбанк» № 20.1.0.0.0/7-260416/71403-БТ від 21.04.2026, зі змісту якого слідує, що 26.08.2026 на рахунок НОМЕР_2 було зараховано кошти в сумі 4000,00 грн.

Із копії довідки ТОВ «Лінеура Україна» вбачається, що відповідач підписав кредитний договір № 994614 від 26.08.2020 із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором - Х972, номер якого був відправлений на його номер мобільного телефону - НОМЕР_3 .

Суд, ураховуючи зміст означених доказів, уважає доведеними обставини перерахування відповідачу коштів у розмірі 4000,00 грн. Протилежного наведеному висновку відповідачем не спростовано.

21.04.2021 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено договір факторингу № ККЛУ-21042021, згідно з яким до нового кредитора перейшло право вимоги по відношенню до боржників ТОВ «Лінеура Україна», в тому числі й до відповідача.

Пунктами 7.1, 7.2 договору факторингу № ККЛУ-21042021 передбачено, що в якості ціни за придбання (відступлення) прав вимоги, фактор сплачує клієнту плату (ціна продажу) в розмірі 2 305 259,64 грн. без ПДВ. Фактор здійснює оплату клієнту шляхом перерахування грошових коштів на вказаний у реквізитах до цього договору рахунок, протягом 2 (двох) робочих днів з дати підписання сторонами цього договору.

Копія платіжної інструкції № 29847 від 21.04.2021 свідчить про перерахування ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» коштів в сумі 2 305 259,64 грн на рахунок ТОВ «Лінеура Україна» призначення платежу: оплата за переступку прав вимоги за договором факторингу № ККЛУ-21042021 від 21.04.2021.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 994614 від 26.08.2020 на загальну суму 13804,00 грн, з яких: 4000,00 грн - заборгованість за виданим кредитом, 9804,00 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом.

Згідно з положеннями ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з принципом диспозитивності, встановленим ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач добровільно повернув вказаний борг. Відсутність грошових коштів не звільняє його від обов`язку погасити борг за укладеним договором.

Суд зауважує, що протягом розгляду справи відповідач жодних пояснень не подав та не скористався своїм правом на подачу відзиву на позов. Будь-яких заяв, клопотань на адресу суду від відповідача не надходило.

Таким чином, суд повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного наданого доказу окремо, достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 751/3840/15-ц від 20.09.2018 на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Так, у матеріалах справи містяться копії письмових документів - договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025, акт наданих послуг правової (правничої) допомоги № 1519 від 09.03.2026 на суму 8000,00 грн., детальний опис наданих послуг від 09.03.2026, ордер на надання правової допомоги, виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адвокатського об`єднання «Апологет».

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини у справах «Баришевський проти України» (заява № 71660/11), «Двойних проти України» (заява № 72277/01), «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

На ці ж обставини та критерії посилається Верховний Суд у справі № 756/2114/17 від 13.02.2019, зменшивши розмір судових витрат, зважаючи на те, що заявлений розмір був неспівмірний зі складністю справи.

Враховуючи предмет позову, складність та обсяг самої справи, співмірність складності справи із наданими адвокатом послуг, витраченого часу, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача витрат позивача на правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн, оскільки адвокатом був витрачений час лише на складання позовної заяви, безпосередньої участі в судових засіданнях він не брав, інших процесуальних документів не складав, що узгоджується з принципом розумності та об`єктивності.

Керуючись статтями 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 994614 від 26.08.2020 у розмірі 13804,00 грн (тринадцять тисяч вісімсот чотири гривні).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судовий збір у розмірі 2662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн (дві тисячі гривень).

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», адреса місцезнаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28; код ЄДРПОУ 35234236;

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_4 .

СУДДЯ: В.В. ЛЕБІДЬ