Рішення № 136765279, 04.05.2026, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/755/20

Провадження №2/367/2129/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

04 травня 2026 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:

головуючого судді Карабаза Н.Ф.,

при секретарі Зайцевої А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс- Сіті» до ОСОБА_1 , третя особа: Комунальне підприємство «Центр державної реєстрації Небратської сільської ради Бородянського району Київської області» про скасування рішення про державну реєстрацію, розірвання договору та витребування майна,

в с т а н о в и в :

До Ірпінського міського суду Київської області звернулося ТОВ «Аверс- Сіті» з позовною заявою до ОСОБА_1 , третя особа: КП «Центр державної реєстрації Небратської сільської ради Бородянського району Київської області» про скасування рішення про державну реєстрацію, розірвання договору та витребування майна,в якій зазначає, що 30.09.2019 позивач дізнався, що 03.07.2019 державним реєстратором Комунального підприємства «Центр державної реєстрації Небратської сільської ради Бородянського району Київської області» Яценко Ольгою Миколаївною здійснено реєстрацію права власності на нежитлове приміщення № 169, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Зокрема, право власності на нежитлове приміщення було зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 2317 від 21.07.2011. ТОВ «Аверс-Сіті» зареєструвало за собою право власності на нежитлове приміщення на підставі свідоцтва про право власності. НОМЕР_1 від 30.06.2011 виданого на підставі рішення виконавчого комітету Коцюбинської селищної ради № 177 від 09.06.2011. ТОВ «Аверс-Сіті» вважає, що рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 47607770 від 03.07.2019 прийняте державним реєстратором Яценко Ольгою Миколаївною щодо реєстрації права власності на нежитлове приміщення за ОСОБА_1 підлягає скасуванню в судовому порядку з наступних підстав. Законом не передбачено реєстрацію права власності на нерухоме майно державним реєстратором на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу щодо такого майна. Як вбачається з договору купівлі-продажу нежитлового приміщення його було укладено 21.07.2011 та посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скляр Оксаною Станіславівною у зв`язку з чим, рішення про державну реєстрацію права власності невідкладно після нотаріального посвідчення договору мала зробити виключно приватний нотаріус Склян O.K. Отримавши та прийнявши заяву від ОСОБА_1 про державну реєстрацію прав щодо нежитлового приміщення на підставі нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Скляр О.С. договору купівлі - продажу державний реєстратор Яценко Ольга Миколаївна мала відмовити у державній реєстрації прав та їх обтяжень на підставі п. 9 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», в редакції від 04.02.2019 станом на дату прийняття спірного рішення. Щодо фактичних підстав для розірвання договору. Зі змісту якого вбачається, що пунктом 3 договору сторони погодили вартість відчужуваного нежилого приміщення в розмірі 266 411 грн. В пункті 4 договору мова йде про вартість квартири продаж якої вчиняється за 51 206,65 грн. у зв`язку з чим квартира вартістю 51 206,65 грн. не має жодного відношення до даного договору купівлі-продажу нежитлового приміщення. Пунктом 5 договору погоджено повний розрахунок з ТОВ «Аверс-Сіті» за продане нежиле приміщення в сумі, що вказана в цьому ж самому пункті 5 договору. Проте, в п. 5 договору відсутня сума грошових коштів (ціна договору) одержання якої продавець вважав би розрахунком за таким договором. В свою чергу, ТОВ «Аверс-Сіті» та ОСОБА_1 дійшли згоди в п. 12 договору, що передачу нежитлового приміщення № 169 буде здійснено за Актом приймання-передачі до цього договору, чого зроблено не було. Отже, у зв`язку з відсутністю оплати вартості нежитлового приміщення ТОВ «Аверс-Сіті» не передавало ОСОБА_1 таке приміщення за Актом приймання-передачі. Зокрема, в п. 26 договору зазначено банківські реквізити ТОВ «Аверс-Сіті» для сплати грошових коштів за договором купівлі-продажу згідно з якими номер поточного рахунку № НОМЕР_2 відкритий в ПАТ «Альфа-Банк». Проте, з боку ОСОБА_1 грошових коштів сплачено не було. Щодо юридичних підстав для розірвання договору. Двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Так, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов`язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов`язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі. Після реєстрації права власності на нежитлове приміщення ОСОБА_1 мав сплатити ТОВ «Аверс-Сіті» 266 411 грн. вартості товару, проте, цього не зробив. Якщо покупець не виконує свого обов`язку щодо оплати переданого йому товару в установлений договором купівлі-продажу строк, продавець набуває право вимоги такої оплати та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (ч. 3 ст. 692 ЦК України), або розірвання договору з підстав, передбачених ст. 651 ЦК України. Однією з підстав розірвання договору є істотне порушення стороною цього договору. Позивач вважає, що має місце факт істотного порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу в зв`язку з несплатою відповідачем вартості нежитлового приміщення в розмірі 266 411 грн. Вищевказане порушення ОСОБА_1 договору купівлі - продажу є істотним порушенням, оскільки ТОВ «Аверс-Сіті» під час укладення договору розраховувало на оплату у розмірі 266 411 грн. й не мало наміру передавати у власність покупця нежитлове приміщення безоплатно. Тобто, ТОВ «Аверс-Сіті» позбавилось як майна так і коштів за майно, на що розраховувало при укладанні договору, що є істотним порушення договору за ст. 651 ЦК України, в зв`язку з чим він підлягає розірванню в судовому порядку. Невиконання відповідачем умов договору купівлі-продажу нерухомого майна щодо сплати грошових коштів за таке майно по своїй правовій природі носить характер істотного порушення умов договору, що спричинило значну шкоду другій стороні та виражається у неотриманні відповідних грошових коштів у розмірі 266 411 грн. за придбаний товар, є підставою для розірвання вказаного договору та повернення предмету договору позивачу.

Просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 47607770 від 03.07.2019 прийняте державним реєстратором Комунального підприємства «Центр державної реєстрації Небратської сільської ради Бородянського району Київської області» Яценко Ольгою Миколаївною щодо нежитлового приміщення № 169, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Розірвати договір купівлі-продажу нежилого приміщення від 21.07.2011, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті», код ЄДРПОУ 33939099 та ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скляр Оксаною Станіславівною, зареєстрований в реєстрі за № 2317. Судові витрати покласти на відповідачів.

Представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Літвіновою О.Г. через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідач проти заявлених вимог позивача заперечує в повному обсязі. Щодо розірвання договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 21.07.2011 року укладений між ТОВ «Аверс-Сіті» та ОСОБА_1 , який посвідчений приватним нотаріусом КМНО Скляр О.С., зареєстрованого в реєстрі № 2317. Згідно п.1 договору купівлі-продажу нежилого приміщення № 169 (сто шістдесят дев`ять) загальною площею 78,8 (сімдесят вісім цілих вісім десятих) кв. м, що знаходиться в будинку АДРЕСА_1 від 21.07.2011 року продавець, розуміючи значення своїх дій, без будь-якого примушення як фізичного так і морального, передає у власність покупцю, а покупець приймає у власність нерухоме майно, яким є нежиле приміщення від № 169 (сто шістдесят дев`ять) загальною площею 78,8 (сімдесят вісім цілих вісім десятих) кв. м, що знаходиться в будинку АДРЕСА_1 , та оплачує її вартість за ціною та у порядку, що передбачені договором. Згідно п. 4 за домовленістю сторін продаж квартири вчиняється за 51 206, 65 (п`ятдесят одну тисячу двісті шість) гривень 65 копійок, у тому числі ПДВ 20% - 8 534,45 (вісім тисяч п`ятсот тридцять чотири) гривні 45 копійок. Згідно п.5 підписання цього договору буде свідчити про те, що його умови повністю відповідають волевиявленню сторін, та про одержання продавцем, повного розрахунку за продане нежиле приміщення в сумі, до вказана в п. 5 цього договору і відсутність матеріальних претензій до покупця. В даному пункті мається технічна помилка (описка), яку допустив приватний нотаріус КМНО Скляр О.С. під час оформлення та посвідчення даного договору, замість п. 5 необхідно було вказати п. 4, але дана описка ніяким чином не вплинула на повне виконання договору сторонами. Тобто, він покупець сплатив продавцю ТОВ «Аверс-Сіті» в особі директора Бур`яна Олексія Михайловича, грошові кошти в повному обсязі за домовленістю в розмірі 51 206, 65 (п`ятдесят одну тисячу двісті шість) гривень 65 копійок. Тобто, покупець розрахувався з продавцем в повному обсязі та витрати пов`язані з оформленням вказаного правочину оплачені також. В договорі окремо зазначено, (п.6 договору), що сторонам відома вартість майна, аналогічна відчужуваному, на вторинному ринку смт. Коцюбинського та Київської області, грошова сума вказана у п. 5 цього договору, яку продавець одержує за продане нежиле приміщення, є дійсним еквівалентом її вартості та результатом домовленості їх, продавця з покупцем. Зазначену в цьому договорі ціну продажу продавець вважає вигідною для себе, її розмір не пов`язаний зі збігом якихось важких для нього обставин і повністю його задовольняє, а також відповідає волевиявленню сторін, є остаточною і змінами після укладення цього договору не підлягає. Обставини викладенні в позовній заяві та надані документальні докази не підтверджують факт порушення виконання відповідачем умов укладеного договору купівлі-продажу нежилого приміщення № 169 (сто шістдесят дев`ять) загальною площею78,8 (сімдесят вісім цілих вісім десятих) кв. м, що знаходиться в будинку АДРЕСА_1 від 21.07.2011 року. Звертає увагу, що договір купівлі-продажу нежилого приміщення було укладено 21.07.2011 року, тобто з цього часу та до моменту подання позовної заяви позивачем до суду сплинуло дев`ять років, тобто, строк позовної давності пройшов шість років тому. На підставі вищевикладеного, зважаючи на докази які були надані до позовної заяви та в зв`язку із тим, що строки позовної давності звернення до суду давно пройшли, просив відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою суду від 10 червня 2025 року за клопотанням позивача закрито провадження по справі № 367/755/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс- Сіті» до ОСОБА_1 , Комунального підприємства «Центр державної реєстрації Небратської сільської ради Бородянського району Київської області» про скасування рішення про державну реєстрацію, розірвання договору та витребування майна в частині позовних вимог до Комунального підприємства «Центр державної реєстрації Небратської сільської ради Бородянського району Київської області». Залучено до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача Комунальне підприємство «Центр державної реєстрації Небратської сільської ради Бородянського району Київської області», що знаходиться за адресою: 07814, Київська обл., с. Небрат, вул. Покровська, буд. 74.

Представник позивача ТОВ «Аверс-Сіті» - адвокат Васюк М.М. в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з підстав зазначених в позові. Просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, докази щодо понесених витрат на правову допомогу будуть подані згідно чинного законодавства протягом 5 днів з дня винесення рішення. Додатково зазначив, що відповідач порушив істотні умови спірного договору купівлі-продажу, а саме: не здійснив оплату у розмірі 266411грн. за нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення під № 169, загальною площею 78,8кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Даний факт підтверджено відповідями з банку АТ «МР БАНК» (колишній ПАТ «СБЕРБАНК») у якому на той час було відкрито рахунок ТОВ «Аверс-Сіті».

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. В матеріалах справи міститься клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Асауляк (Літвінової) О.Г. щодо розгляду справи у відсутності представника відповідача.

Третя особа: КП «Центр державної реєстрації Небратської сільської ради Бородянського району Київської області» в судове засідання не забезпечило явку свого представника, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомлено.

Заяв, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 16 ЦК України та ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до ч 2 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Судом встановлено, що 21 липня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕРС-СІТІ», в особі директора Бур`яна Олексія Михайловича, що діє на підставі Статуту ТОВ «АВЕРС-СІТІ», та в особі фінансового директора Підгорного Олексія Володимировича, що діє на підставі Статуту ТОВ «АВЕРС-СІТІ» (продавець) - з однієї сторони та ОСОБА_1 (покупець) - з другої сторони, укладено договір купівлі-продажу нежилого приміщення, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скляр О.С. , зареєстровано в реєстрі за № 2317, за умовами якого продавець, розуміючи значення своїх дій, без будь-якого примушення, як фізичного так і морального, передає у власність покупця, а покупець, приймає у власність нерухоме майно, яким є нежиле приміщення під № 169 (сто шістдесят дев`ять) загальною площею 78,8 (сімдесят вісім цілих вісім десятих) кв.м, що знаходиться в будинку під АДРЕСА_1 , та оплачує її вартість за ціною та у порядку, що передбачені договором.

Згідно п. 2. договору нежиле приміщення, що продається, належить продавцю на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 , виданого Виконавчим комітетом Коцюбинської селищної ради 30 червня 2011 року на підставі рішення виконавчого комітету Коцюбинської селищної ради № 177 від 09 червня 2011 року, право власності за яким зареєстровано в Комунальному підприємстві Київської обласної ради «Ірпінське бюро технічної інвентаризації» 30 червня 2011 року, номер запису: 12 в книзі: 2-61 та зареєстрованого в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 30 червня 2011 року за реєстраційним номером (РПВН) 34021448, що підтверджується Витягом про державну реєстрацію прав серії СЕВ № 057797, виданим Комунальним підприємством Київської обласної ради «Ірпінське бюро технічної інвентаризації» 30 червня 2011 року за № 30463242.

Згідно п. 4. договору за домовленістю сторін продаж квартири вчиняється за 51206,65 (п`ятдесят одну тисячу двісті шість) гривень 65 копійок, у тому числі ПДВ 20% - 8 534,45 (вісім тисяч п`ятсот тридцять чотири) гривні 45 копійок.

Згідно п. 7. договору право власності на придбане нежиле приміщення виникає у покупця з моменту, державної реєстрації цього договору.

Згідно п.15. договору сторонам роз`яснено, що договір може бути визнаний недійсним, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої обставини і на вкрай невигідних умовах, незалежно від того, хто був ініціатором такого договору (ст. 233 ЦК України).

Згідно п. 19. договору цей договір укладається за згодою дружини покупця - гр. ОСОБА_2 , що підтверджується її заявою, справжність підпису на якій засвідчено Скляр О.С., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, 21 липня 2011 року за реєстровим № 2315.

Згідно витягу про реєстрацію в Державному реєстрі правочинів № 10158375 від 21.07.2011 вбачається, що до Державного реєстру правочинів внесено реєстраційний запис, параметрами якого є: договір купівлі-продажу, дата нотаріального посвідчення: 21.07.2011, номер у реєстрі нотаріальних дій: 2317, документ посвідчено: м. Київ, Приватним нотаріусом Скляр О.C.; реєстраційний № об`єкту у РПВН: 34021448, нежиле приміщення, адреса: АДРЕСА_2 , опис майна: загальна площа 78,8 кв.м.; відчужувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "АВЕРС-СІТІ", ЄДРПОУ: 33939099; набувач: ОСОБА_1 , ІдН: НОМЕР_3 ; дата та час реєстрації: 21.07.2011 15:30:00; реєстраційний номер: 4551000.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 30.09.2019 № 182850764 об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер: 1864070232109): нежитлове приміщення, загальною площею: 78,8 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 ( підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу, серія та номер: 2317, виданий 21.07.2011, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Скляр О.С.; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 47607770 від 03.07.2019 16:07:51, ОСОБА_3 , Комунальне підприємство "Центр державної реєстрації Небратської сільської ради Бородянського району Київської області", Київська обл.; дата та час державної реєстрації: 03.07.2019 11:51:53). Також міститься запис про право власності за попереднім власником Товариством з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті»: дата прийняття рішення про державну реєстрацію: 30.06.2011, підстава виникнення права власності: свідоцтво про право власності, НОМЕР_1 , 30.06.2011, видане на підставі рішення виконавчого комітету Коцюбинської селищної ради №177 від 09.06.2011р.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (частина друга статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у редакції, чинній на момент подання позовної заяви).

У практиці Великої Палати Верховного Суду закріпився принцип реєстраційного підтвердження речових прав на нерухоме майно (такий висновок сформульований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц і в подальшому повторювався у практиці Верховного Суду). Відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (пункт 6.30), від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (пункт 4.17), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13) та інші).

Державний реєстр прав на нерухоме майно (ДРРП) запрацював в Україні лише з 1 січня 2013 року. До цього моменту угоди посвідчувалися нотаріусом і часто фіксувалися лише на паперових носіях або в БТІ.

Загальні положення щодо повноважень нотаріуса як спеціального суб`єкта реєстрації речових прав на нерухоме майно встановлюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у новій редакції, яка набере чинності з 01 січня 2013 року (далі Закон).

Так, ч. 1 ст. 9 Закону встановлює, що державний реєстратор прав на нерухоме майно є державним службовцем, крім випадку, коли державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб`єкт. Державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію (ч. 5 ст. 3 Закону).

Тобто нотаріус як державний реєстратор тільки в одному випадку може здійснювати державну реєстрацію прав під час вчинення ним нотаріальної дії, в результаті якої права підлягають державній реєстрації.

Тобто, якщо в результаті вчинення нотаріальної дії відбувається виникнення, перехід або припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав лише в цьому випадку нотаріус, який вчинив відповідну дію, проводить державну реєстрацію цих прав.

Відповідно до законодавства України, повноваженнями на проведення реєстрації наділені як нотаріуси, так і державні реєстратори (зокрема, у ЦНАПі). Нотаріус засвідчує угоду, а реєстратор офіційно вносить дані про перехід права власності до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Тобто нотаріус має право проводити реєстрацію прав, але робить це лише одночасно з вчиненням самої нотаріальної дії (посвідченням договору купівлі-продажу).

Державний реєстратор (ЦНАП) проводить реєстрацію на підставі вже посвідченого договору, якщо сторони угоди вирішили або змушені були подати документи на реєстрацію окремо.

Зареєстроване державним реєстратором право є таким же повним і легітимним, як і зареєстроване нотаріусом.

Абзацом другим частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній на момент подання позовної заяви) встановлено, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Водночас в абзаці третьому частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній на момент звернення з позовом), зокрема, встановлювалося, що ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Зазначене положення закону обумовлено тим, що суд вирішує спір про право. Скасування державної реєстрації речових прав повинно бути пов`язано з підставою для проведення такої реєстрації з одночасним визнанням того, хто набуватиме це право. Сама по собі державна реєстрація не є окремою підставою набуття особою права власності, а є офіційним засвідченням державою набуття особою права власності.

Положення абзацу третього частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» адресовані насамперед суду, який, задовольняючи позов, зокрема про скасування рішення державного реєстратора, має чітко визначитися з тим, кому саме і яке речове право внаслідок задоволення такого позову належить.

Норми Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» регламентують процедуру внесення державним реєстратором відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За загальним правилом, у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, державний реєстратор повинен керуватися положеннями Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», чинними на момент вчинення ним дій на підставі такого судового рішення.

Таким чином, порядок дій державного реєстратора у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення врегульований чинними нині абзацами другим і третім частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Отже, якщо суд дійде висновку, що право власності позивача було порушено та підлягає поновленню, державний реєстратор повинен одночасно з державною реєстрацією припинення права власності відповідача на відповідне нерухоме майно провести державну реєстрацію набуття права власності на спірне нерухоме майно.

При цьому в силу положень абзацу першого частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону. Відповідний висновок також викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 грудня 2022 у справі № 914/2350/18(914/608/20).

Разом з тим, на час розгляду справи майно щодо якого вчинено спірну реєстрацію має власника, ним є ОСОБА_1 , його право власності виникло на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, серія та номер 2317, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скляр О.С. 21.07.2011 та зареєстровано державним реєстратором КП «Центр державної реєстрації Небратської сільської ради Бородянського району Київської області Яценко О.М. 03.07.2019 року.

За ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 203 ЦК України вбачається, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ст. 317 ЦК України).

Згідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 318 ЦК України закріплено, що суб`єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу. Усі суб`єкти права власності є рівними перед законом. Одночасно, відповідно до ст. 325 ЦК України суб`єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи.

При цьому, в силу ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін)

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Правові наслідки порушення зобов`язання передбачені ст. 611 ЦК України, до яких, зокрема, відносяться розірвання договору, відшкодування збитків, стягнення неустойки.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

За змістом пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статей 628, 629 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до правової позиції, викладеної у рішенні Верховного Суду України № 6-158цс12 від 20.02.2013р зазначено, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу (ч. 1, 2, 4 ст. 692 ЦК України).

Під відмовою від договору у ст. 692 ЦК України мається на увазі розірвання договору в односторонньому порядку.

Статтею 651 ЦК України встановлені підстави для зміни або розірвання договору. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

За загальним правилом (ч. 1 ст. 692 ЦК України) оплата товару за договором купівлі-продажу здійснюється після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно із ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець повинен виконати свій обов`язок щодо оплати одразу в повному обсязі, тобто сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Якщо покупець не виконує свого обов`язку щодо оплати переданого йому товару в установлений договором купівлі-продажу строк, продавець набуває право вимоги такої оплати та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (ч. 3 ст. 692 ЦК України), або розірвання договору з підстав, передбачених статтею 651 ЦК України.

Однією з підстав розірвання договору є істотне порушення стороною цього договору.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абзац 2 ч. 2 ст. 651 ЦК України).

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору - отримання продавцем узгодженої сторонами продажної ціни, яка мала бути сплачена за договором.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Істотними умовами договору купівлі-продажу, за загальним правилом, є умови про предмет та ціну (постанова Верховного Суду України від 17.12.2014 р. в справі №6-194цс14).

Відповідно до положень ст.ст. 12, 13, 81, 82 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексу. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Докази надаються сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч.4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст.78 ЦПК України).

Звертаючись до суду з позовом, ТОВ «Аверс-Сіті» обґрунтовує свої вимоги, тим, що відповідач не здійснив оплату відчужуваного нежилого приміщення в розмірі 266 411,00грн., посилаючись при цьому, що грошові кошти за договором купівлі-продажу не були перераховані ні на рахунок в ПАТ «Альфа-Банк», ні на рахунок ПАТ «СБЕРБАНК» (наразі АТ «МР БАНК»), в який на той час (21.07.2011 року - дата укладання договору) були відкриті рахунки у ТОВ «Аверс-Сіті».

Аналізуючи матеріали справи судом встановлено, що сторонами, при укладенні договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 21.07.2011 року було досягнуто згоди щодо істотних умови, зокрема: предмет договору (нежитлове приміщення № 169 (сто шістдесят дев`ять) загальною площею 78,8 (сімдесят вісім цілих вісім десятих) кв. м, що знаходиться в будинку АДРЕСА_1 ), ціну предмета договору (51 206,65 (п`ятдесят одна тисяча двісті шість) гривень 65 копійок, у тому числі ПДВ 20% - 8 534,45 (вісім тисяч п`ятсот тридцять чотири) гривні 45 копійок).

При цьому суд звертає увагу, що договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 21.07.2011 року укладено у письмовій формі та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скляр О.С. та зареєстрований у Реєстрі за № 2317. Крім того, вказаний договір укладено за згодою дружини покупця. Також договір зареєстрований в Державному реєстрі правочинів 21.07.2011 за № 4551000, як того передбачало чинне на той час законодавство України.

Твердження позивача, про те, що ціна відчужуваного нежитлового приміщення становить 266 411,00грн., оскільки, саме цю суму сторони погодили при укладанні спірного договору, не знайшло підтвердження.

Умовами договору передбачено, що покупець оплачує вартість нерухомого майна за ціною та у порядку, що передбачені договором ( п.1. договору).

Вартість в розмірі 266411,00грн. відчужуваного нежилого приміщення зазначена у відомостях, викладених у Витязі з реєстру прав власності на нерухоме майно серії СЕВ № 056140, виданому Комунальним підприємством «Київської обласної ради «Ірпінське бюро технічної інвентаризації» 30 червня 2011 року за № 30463581 ( п.3. договору).

А в змісті спірного договору чітко зазначено, що за домовленістю сторін продаж квартири вчиняється за 51 206,65 (п`ятдесят одну тисячу двісті шість) гривень 65 копійок, у тому числі ПДВ 20% - 8 534,45 (вісім тисяч п`ятсот тридцять чотири) гривні 45 копійок. (п.4. договору).

В п. 5 договору зазначено, що підписання цього договору буде свідчити про те, що його умови повністю відповідають волевиявленню сторін, та про одержання мною, продавцем, повного розрахунку за продане нежиле приміщення в сумі, що вказана в п. 5 цього договору і відсутність матеріальних претензій до покупця.

Згідно п. 6. Договору продавець і покупець заявляють, що їм відома вартість майна, аналогічна відчужуваному, на вторинному ринку смт. Коцюбинського та Київської області, грошова сума вказана у пункті 5 цього договору, яку продавець одержує за продане нежиле приміщення, є дійсним еквівалентом її вартості та результатом домовленості їх, продавця з покупцем. Зазначену в цьому договорі ціну продажу продавець вважає вигідною для себе, її розмір не пов`язаний зі збігом якихось важких для нього обставин і повністю його задовольняє, а також відповідає волевиявленню сторін, є остаточною і змінам після укладення цього договору не підлягає.

Твердження представника позивача про те, що в п. 26 договору зазначено банківські реквізити ТОВ «Аверс-Сіті» для сплати грошових коштів за договором купівлі-продажу згідно з яким номер поточного рахунку № НОМЕР_2 відкритий в ПАТ «Альфа-Банк», не знайшов свого підтвердження, оскільки, зазначеним вище договором не передбачено, спосіб перерахунку коштів ОСОБА_1 за придбане нежитлове приміщення № 169, загальною площею 78,8кв.м., що знаходиться в будинку АДРЕСА_1 .

Представник ТОВ «Аверс-Сіті» зазначає, що від відповідача не надходили грошові кошти за договором купівлі-продажу ні на рахунок в ПАТ «Альфа-Банк», ні на рахунок ПАТ «СБЕРБАНК» (наразі АТ «МР БАНК»), що були відкриті у ТОВ «Аверс-Сіті», даний факт підтверджує, отримана на запит суд відповідь з АТ «Міжнародний Резервний банк» від 09.04.2026 року вих. № 244/БТ в якій зазначено, що грошові кошти на рахунок № НОМЕР_4 ТОВ "АВЕРС-СІТІ" за договором купівлі-продажу нежилого приміщення від 21.07.2011 від ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) та інших осіб за період з 01.01.2010р. по 24.07.2023р. не надходило. При цьому позивачем не надано суду жодних належних доказів про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті» станом на час укладання 21.07.2011 року договору купівлі-продажу нежитлового приміщення мало відкриті рахунки у ПАТ «Сбербанк Росії» (наразі АТ «МР БАНК» чи ПАТ «Альфа-Банк» для зарахування грошових коштів від укладеного договору.

Крім того, суд звертає увагу відповідно до статті 1087 ЦК України (станом на час укладання спірного договору) розрахунки за участю фізичних осіб, не пов`язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, можуть провадитися у готівковій або в безготівковій формі за допомогою розрахункових документів у електронному або паперовому вигляді. Розрахунки між юридичними особами, а також розрахунки за участю фізичних осіб, пов`язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, провадяться в безготівковій формі. Розрахунки між цими особами можуть провадитися також готівкою, якщо інше не встановлено законом. Граничні суми розрахунків готівкою для фізичних та юридичних осіб, а також для фізичних осіб-підприємців відповідно до цієї статті встановлюються Національним банком України.

При цьому обмеження готівкових розрахунків було запроваджено постановою НБУ № 210 від 06.06.2013 (набула чинності 01.09.2013).

Позивачем не надано жодних належних доказів, про те, що відповідачем не здійснена оплата за відчужуване нерухоме майно, згідно умов спірного договору.

Підписання спірного договору продавцем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті», в особі директора Бур`яна Олексія Михайловича, що діє на підставі Статуту ТОВ «Аверс-Сіті», та в особі фінансового директора Підгорного Олексія Володимировича, що діє на підставі Статуту ТОВ «Аверс-Сіті» та покупцем - ОСОБА_1 (договір містить підписи вказаних осіб та печатку товариства), -свідчить про те, що на час його укладання розрахунки за відчужуване нежитлове приміщення здійснено продавцю ТОВ «Аверс-Сіті» покупцем ОСОБА_1 у повному обсязі та відсутні претензії до покупця з оплати з боку продавця.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи; ці дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами.

Суд вважає, що пункт 5. договору в тій його частині, в якій він містить відомості про отримання продавцем повного розрахунку за продане нежитлове приміщення і відсутність матеріальних претензій до покупця, є даними, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи. Отже, положення договору, які містять зазначені відомості, відповідають визначенню доказів, наведеному в частині першій статті 76 ЦПК України, а тому вони є доказом. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 76 ЦПК України вони є письмовим доказом.

Твердження представника позивача про те, що «в пункті 4 договору мова йде про вартість квартири продаж якої вчиняється за 51 206,65 грн. у зв`язку з чим квартира вартістю 51 206,65 грн. не має жодного відношення до даного договору купівлі-продажу нежитлового приміщення. Пунктом 5 договору погоджено повний розрахунок з ТОВ «Аверс-Сіті» за продане нежиле приміщення в сумі, що вказана в цьому ж самому пункті 5 договору. Проте, в п. 5 договору відсутня сума грошових коштів (ціна договору) одержання якої продавець вважав би розрахунком за таким договором»,суд не бере до уваги, оскільки станом на час розгляду справи, договір купівлі-продажу нежилого приміщення укладений 21 липня 2011 року між ТОВ «АВЕРС-СІТІ», в особі директора Бур`яна Олексія Михайловича, що діє на підставі Статуту ТОВ «АВЕРС-СІТІ», та в особі фінансового директора Підгорного Олексія Володимировича, що діє на підставі Статуту ТОВ «АВЕРС-СІТІ» (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) суд не бере до уваги, оскільки,станом на час розгляду справи суду не надано жодних належних доказів, щодо визнання зазначеного договору недійсним, чи нікчемним, чи частково недійсним, чи внесення змін у вказаний договір, чи визнання деякий пунктів вказаного договору недійсними.

Позивачем не надано жодного належного доказу, на підтвердження факту невиконання умов укладеного спірного договору відповідачем, тому позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними.

Крім того суду звертає увагу, що розірвання договору належить до загальних способів захисту прав сторін договору.

Водночас глава 54 ЦК України містить спеціальне регулювання відносин щодо купівлі-продажу, зокрема і щодо способів захисту прав продавця, порушених покупцем.

Відповідно до частини четвертої статті 692 ЦК України, якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу. Таким чином, лише у випадку, коли покупець відмовився і прийняти, і оплатити товар, продавець може за своїм вибором або вимагати виконання договору з боку покупця, або відмовитися від договору. Друга можливість надана продавцю, виходячи з того, що якщо покупець не виконав жодного свого обов`язку, не сплатив ціни товару та відмовився його прийняти (наприклад, надіслав продавцю заяву про відмову прийняти товар, безпідставно не прийняв запропоноване продавцем виконання зобов`язання з його боку, безпідставно повернув надісланий товар тощо), то така поведінка свідчить про втрату інтересу покупця до виконання договору. Продавець своєю чергою також може втратити інтерес до договору, при цьому він володіє товаром і має можливість розпорядитися ним, зокрема продати його іншій особі, аби отримати покупну ціну. Тобто продавець теж вправі відмовитися від договору купівлі-продажу, тобто розірвати його шляхом вчинення одностороннього правочину чи вимагати виконання договору з боку покупця за умови, якщо покупець втратив інтерес до договору, не прийнявши та не оплативши товар. У таких випадках позовна вимога продавця про розірвання договору в судовому порядку задоволенню не підлягає, оскільки розірвання договору пов`язується законом із вчиненням одностороннього правочину, а не із судовим рішенням.

Натомість у цій справі покупець отримав товар (нежитлове приміщення № 169 , яке знаходиться в будинку АДРЕСА_1 , але, як стверджує позивач, не здійснив оплати. За таких умов підлягає застосуванню частина третьої статті 692 ЦК України, відповідно до якої у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Наведений припис не передбачає можливості продавця за своїм вибором вдатися до іншого способу захисту, зокрема не передбачає можливості розірвання договору в судовому порядку. Якщо порушення права продавця полягає в тому, що він не отримав грошових коштів від покупця, то способу захисту, який належним чином захистить саме це право, відповідає позовна вимога про стягнення неотриманих коштів.

Натомість такий спосіб захисту, як розірвання договору, що вже частково виконаний з боку продавця, який передав товар, і покупця, який прийняв товар, не відповідає суті порушення договору, що полягає в несплаті грошових коштів. Така несплата (повна або часткова) може бути наслідком не навмисного порушення договору з боку покупця (який бажає збагатитися за рахунок затримки оплати), а добросовісної помилки покупця, наприклад, через існування розбіжностей між сторонами щодо суми, належної до сплати, щодо взаємних розрахунків між сторонами (зокрема, як у цій справі).

Крім того, такий спосіб захисту, як розірвання договору, може бути використаний продавцем не з метою відновлення його права на одержання грошових коштів, а з метою невиправданого збагачення, якщо, наприклад, ринкова ціна на продане майно збільшилася, в тому числі завдяки його поліпшенню покупцем. Такі несправедливі наслідки можуть настати через невідповідність зазначеного способу захисту суті порушення права.

Отже, у цій справі позивач, пред`явивши позовну вимогу про розірвання спірного договору, обрав неналежний спосіб захисту свого права, крім того, позовні вимоги є не доведеним, необґрунтованими та таким, що не підлягають задоволенню, у зв`язку з чим суд відмовляє у задоволенні позовних вимог ТОВ «Аверс-Сіті» у повному обсязі.

Що стосується вимоги про визнання протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 47607770 від 03.07.2019 прийняте державним реєстратором Комунального підприємства «Центр державної реєстрації Небратської сільської ради Бородянського району Київської області» Яценко Ольгою Миколаївною щодо нежитлового приміщення № 169, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , то вона є похідною від вимоги щодо розірвання договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 21.07.2011, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті», код ЄДРПОУ 33939099 та ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скляр Оксаною Станіславівною, зареєстрований в реєстрі за № 2317, тому задоволенню не підлягає.

Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності за даним позовом, то враховуючи, що суд відмовляє позивачу у позові по суті, то строки позовної давності судом не застосовуються.

Враховуючи, що в задоволенні позову відмовлено, судові витрати позивача, згідно ст. 141 ЦПК України, не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст. 41 Конституції України, ст. 11, 16, 54, 202, 203, 251, 256, 257, 316, 317, 319, 509, 526, 530, 610, 611, 627, 628, 629, 638, 651, 655, 692, 1087 ЦК України, ст. 3, 4, 5, 12, 13, 18, 77-78, 81-83, 89, 141, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс- Сіті» до ОСОБА_1 , третя особа: Комунальне підприємство «Центр державної реєстрації Небратської сільської ради Бородянського району Київської області» про скасування рішення про державну реєстрацію, розірвання договору та витребування майна відмовити.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.

Повний текст судового рішення буде складено протягом 10 днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Суддя: Н.Ф. Карабаза