Рішення № 136764899, 22.05.2026, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/138/26

Провадження № 2/357/2720/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

( ЗАОЧНЕ )

22 травня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Бебешко М. М. ,

при секретарі Примак А. М.,

За участі:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

дитини ОСОБА_3 ,

психолога ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Біла Церква цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: 1) Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради; 2) ІНФОРМАЦІЯ_1 , про позбавлення батьківських прав,-

В С Т А Н О В И В :

08 січня 2026 року до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області надійшла вищевказана позовна заява, згідно з якою позивач просить суд позбавити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішенням виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 12.06.2018 року № 271 вже визначався порядок участі Заявника ОСОБА_1 у вихованні та особистому спілкуванні з його малолітнім сином ОСОБА_3 , - на підставі висновку від 04.06.2018 року № 611 Служби у справах дітей Білоцерківської міської ради (додаток № 4 до Позову) та рекомендації комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті міської ради з даного питання. Мати ОСОБА_6 тривалий час не проживає однією сім`єю із Позивачем та ії сином ОСОБА_7 . Позивач та Відповідач ніколи не перебували між собою в офіційному шлюбі. Починаючи із 2019 року малолітня дитина - ОСОБА_7 постійно проживає із своїм батьком Позивачем ОСОБА_1 , але в той же час Дитина офіційно із 24.09.2013р. зареєстрована за адресою Відповідача АДРЕСА_1 , - про що свідчить витяг від 13.12.2025 року № 2025/018663789 з реєстру Білоцерківської міської територіальної громади. Із 2019 року Відповідач ОСОБА_5 фактично не цікавиться долею сина ОСОБА_8 , тривалий час не бере участі у його вихованні; не цікавиться станом його здоров`я, не цікавиться його навчанням в школі та поза школою, не забезпечує його матеріально; мати фактично повністю втратила інтерес до Дитини. Наскільки відомо Позивачу, ОСОБА_5 постійної роботи не має, сталі та регулярні заробітки у неї фактично відсутні; ОСОБА_5 живе своїм життям, свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками відносно Дитини. Відповідачем ОСОБА_5 свідомо обрано такі життєві умови, за якими її участь у житті Дитини є мізерною та абсолютно недостатньою, - що у свою чергу свідчить про її свідоме ухилення від виконання батьківських обов`язків у розумінні статті 164 Сімейного кодексу України від 10 січня 2002 року. ОСОБА_5 як матір ОСОБА_6 системно ухиляється від виконання своїх обов`язків щодо виховання та духовного, фізичного розвитку своєї Дитини, не спілкується із дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, всебічного розвитку та становлення як повноцінного члена суспільства; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не піклується про Дитину, не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм поведінки, моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, фізичного розвитку, повсякденного життя та стану здоров`я.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 січня 2026 року вказану справу передано на розгляд судді Бебешко М.М.

09 січня 2026 року судом отримано відомості з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання відповідача ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвалою суду від 09 січня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 23 лютого 2026 року. Вказаною ухвалою суду залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору службу у справах дітей Білоцерківської міської ради та ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зобов`язано службу у справах дітей Білоцерківської міської ради Київської області надати суду висновок щодо розв`язання спору; зобов`язано позивача забезпечення участі в судовому засіданні малолітньої дитини для з`ясування його думки щодо вирішення спору в судовому засідання, за участі практичного психолога; задоволено клопотання позивача та викликано свідків в судове засідання.

Через неявку відповідача в підготовче засідання, призначене судом на 23 лютого 2026 року, останнє судом відкладено та повторно призначено на 23 березня 2026 року.

В підготовче засідання 23 березня 2026 року відповідач повторно не з`явилася, про день, час та місце проведення останнього повідомлена судом своєчасно.

23 березня 2026 року на адресу суду від представника позивача надійшла заява про закриття підготовчого засідання та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 23 березня 2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 23 квітня 2026 року.

Через перебування головуючого судді на лікарняному, справу знято з розгляду 23 квітня 2026 року та повторно призначено на 22 травня 2026 року.

В судовому засіданні 22 травня 2026 року позивач та його представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили суд їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві. Додатково пояснили суду, що відповідач з 2019 року не приймає участі у житті дитини, дитина з цього часу проживає у батька, який повністю займається її вихованням. Позовну заяву про стягнення аліментів з відповідачки на утримання дитини до суду раніше не подавали.

В судовому засіданні 22 травня 2026 року за участю психолога ОСОБА_4 , заслухано думку малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який надав суду пояснення, що він на протязі останніх восьми дев`яти років постійно проживає з батьком, окремо від матері. Разом з ними проживає мама ОСОБА_9 та менша сестричка ОСОБА_10 , яких він дуже любить. Маму останній раз він бачив більше року назад, коли перебував у неї вдома. В цей час мати була у квартирі своєї сестри з новим чоловіком. Під час спілкування останніх, мати вживала алкоголь та за допомогою ножа порізала руки новому чоловікові, а потім вийшла на балкон та хотіла з нього викинутися. Він не хоче проживати з такою мамою, а хоче проживати з батьком та мамою ОСОБА_9 . По телефону з мамою ОСОБА_11 він не спілкується остання не вітає його з днем народження, не дарує йому подарунків, до школи з ним не ходить.

За поясненням психолога, дитина дуже відверта та емоційна.

Допитана в судовому засіданні 22 травня 2026 року в якості свідка ОСОБА_12 показала суду, що вона є матір`ю позивача та бабусею ОСОБА_8 . ОСОБА_8 проживає з батьком, його мати зловживає алкоголем, дитину не відвідує, не годує та не одягає.

Допитана в судовому засіданні 22 травня 2026 року в якості свідка ОСОБА_13 показала суду, що вона є дружиною позивача. Вона особисто знає матір ОСОБА_8 і коли ОСОБА_8 раніше хотів спілкуватися з мамою, вона розшукала останню та завезла ОСОБА_8 до неї в гості. Через годину ОСОБА_8 їй зателефонував та попросив забрати назад. Більше ОСОБА_8 до матері не їздив. З 2018 року ОСОБА_8 проживає з нею та його батьком. Їй відомо, що матір ОСОБА_8 проживає з іншими чоловіками, за їх рахунок.

Відповідач ОСОБА_5 у два підготовчих та два судових засідання не з`явилася, про день, час та місце проведення останніх повідомлялася судом своєчасно та належним чином.

У зв`язку з тим, що позивач та його представники не заперечували проти заочного розгляду справи, суд протокольно постановив ухвалу про проведення заочного розгляду справи на підставі ст. 281 ЦПК України.

Представники третіх осіб в підготовчі та судові засідання не з`явилися, про день, час та місце проведення останніх повідомлені своєчасно та належним чином.

Представники органу опіки та піклування направив на адресу суду письмовий висновок щодо розв`язання спору уданій справі.

За таких обставин суд вважає за можливе здійснювати судовий розгляд справи за відсутності вказаних осіб.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне:

Сторони у справі є батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішенням виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 12 червня 2018 року за № 271, встановлено порядок та спосіб участі батька у вихованні дитини.

За психолого-педагогічною характеристикою на ОСОБА_3 із Білоцерківської гімназії-початкової шкоди № 7, вихованням хлопця займаються батько ОСОБА_1 та мачуха ОСОБА_14 , які регулярно відвідують шкоду, батьківські збори, забезпечують безпечне та сприятливе середовище для повноцінного розвитку дитини. Мама, ОСОБА_5 , не цікавиться навчанням дитини, не відвідує батьківські збори, не підтримує зв`язок із класним керівником щодо навчання та успішності дитини у школі.

Згідно письмових пояснення репетитора з англійської мови ОСОБА_15 , ОСОБА_7 проживає з батьком, ОСОБА_1 , сестричкою ОСОБА_10 та мамою ОСОБА_9 . Розрахунок проводить тато. ОСОБА_16 ( ОСОБА_11 ) вони жодного разу не бачили. В усній розмові ОСОБА_8 пояснив їм, що з мамою він не спілкується на протязі багатьох років та ображається на неї

Рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 25 січня 2013 року у справі № 375/64/13-ц ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , позбавлено батьківських прав відносно неповнолітньої ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Постановою Малинського районного суду Житомирської області від 22 лютого 2024 року у справі № 283/436/24, ОСОБА_5 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 статті 173-2 КУпАП (вчинення домашнього насильства).

Рішенням виконавчого комітету Білоцерківської міської ради № 341 від 12 травня 2026 року складено висновок про те, що ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків з виховання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що є правовою підставою для позбавлення її батьківських прав, яке є доцільним та таким, що відповідає інтересам дитини.

При вирішенні справи суд виходить з наступного.

Статтею 164 Сімейного кодексу України (надалі СК України) зазначено підстави позбавлення батьківських прав. Так, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав з підстав, встановлених пунктами 2, 4 і 5 частини першої цієї статті, лише у разі досягнення ними повноліття.

Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них.

Під час ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

Якщо суд при розгляді справи про позбавлення батьківських прав виявить у діях батьків або одного з них ознаки кримінального правопорушення, він письмово повідомляє про це орган досудового розслідування, який в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України, розпочинає досудове розслідування.

Рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили суд надсилає органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав, відповідно до статті 165 СК України, мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Статтею 166 СК України описано правові наслідки позбавлення батьківських прав. Так, особа, позбавлена батьківських прав: 1) втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов`язків щодо її виховання; 2) перестає бути законним представником дитини; 3) втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім`ям з дітьми; 4) не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником; 5) не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов`язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування); 6) втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною.

Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» визначено права, обов`язки та відповідальність батьків за виховання та розвиток дитини.

Так, виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Держава надає батькам або особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов`язків щодо виховання дітей, захищає права сім`ї, сприяє розвитку системи послуг з підтримки сімей з дітьми та мережі дитячих закладів.

Позбавлення батьківських прав або відібрання дитини у батьків без позбавлення їх цих прав не звільняє батьків від обов`язку утримувати дітей.

Порядок і розміри відшкодування витрат на перебування дитини в прийомній сім`ї, сім`ї патронатного вихователя, дитячому будинку сімейного типу, будинку дитини, дитячому будинку, дитячому будинку-інтернаті, школі-інтернаті чи іншому закладі для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлюються законодавством.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

У разі відмови від надання дитині необхідної медичної допомоги, якщо це загрожує її здоров`ю, батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність згідно з законом. Медичні працівники у разі критичного стану здоров`я дитини, який потребує термінового медичного втручання, зобов`язані попередити батьків або осіб, які їх замінюють, про відповідальність за залишення дитини в небезпеці.

Статтею 3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини (ст.9 Конвенції).

Згідно роз`яснень п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Таким чином, сукупність зібраних по справі доказів свідчить про те, що відповідач ОСОБА_5 самоусунулася від виконання своїх батьківських обов`язків, а саме: не піклується про фізичний і духовний розвиток малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не забезпечує за ним необхідного догляду: харчування, медичного догляду та лікування, що негативно впливає на фізичний розвиток дитини, як складову виховання, не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню дитиною загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до внутрішнього світу сина, тому суд дійшов висновку, що в інтересах дитини, є доцільним позбавлення ОСОБА_5 , батьківських прав відносно її малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Тому, враховуючи як найкращі інтереси дитини, суд вважає за доцільне ухвалити рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

До такого висновку суд прийшов, врахувавши пояснення малолітнього ОСОБА_3 щодо відсутності в його житті матері ОСОБА_20 , та врахувавши висновок органу опіки та піклування про те, що позбавлення батьківських прав відповідачки буде відповідати інтересам дитини.

Правові висновки щодо доцільності позбавлення батьківських прав у подібних правовідносинах висловлено у постановах Верховного Суду від 26 квітня 2022 року у справі № 520/8264/19 та від 13 липня 2022 року у справі № 366/2047/18.

Особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

При вирішенні справи щодо стягнення аліментів суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог статті 180 Сімейного кодексу (СК) України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

При визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення (ч. 1 ст. 182 СК України) .

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно з ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Приймаючи до уваги те, що судом прийнято рішення про задоволення позовних вимог про позбавлення батьківських прав, суд вважає за доцільне стягувати із відповідача на користь позивача аліменти на утримання малолітнього сина в розмірі 1\4 частини з усіх видів доходів відповідача, починаючи з дня подання позовної заяви до досягнення сином повноліття.

Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць підлягає до негайного виконання.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат у справі суд виходить з наступного:

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір в сумі 968,96 грн за позовну вимогу в частині позбавлення батьківських прав.

Відповідно до ч.6 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає до стягнення судовий збір в сумі 1331,20 грн за позовну вимогу в частині стягнення аліментів.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 4, 12, 81, 89, 141, 265, 268, 280-282, 352, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: 1) Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради; 2) ІНФОРМАЦІЯ_1 , про позбавлення батьківських прав - задовольнити повністю.

Позбавити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягувати з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1\4 частини від усіх її доходів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 08 січня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць підлягає до негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 судовий збір у справі в сумі 968,96 грн.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави судовий збір у справі в сумі 1331,20 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте за заявою відповідача на протязі двадцяти днів з дня його отримання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 . РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_5 , місце проживання: АДРЕСА_4 . РНОКПП: НОМЕР_2 .

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору:

1.Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради Київської області. Місцезнаходження: 09107, Київська область, Білоцерківський район, місто Біла Церква, вулиця Павла Скоропадського, будинок 8. Код ЄДРПОУ: 35615529.

2. ІНФОРМАЦІЯ_1 . Місцезнаходження: АДРЕСА_5 .

Суддя М. М. Бебешко